Ухвала

від 29.05.2025 по справі 522/7128/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/497/25

Справа № 522/7128/24 1-кс/522/978/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 та слідчого УСБУ ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу із доповненнями представника ОСОБА_8 в інтересах власника майна ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» на ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 14.02.2025 про накладення арешту на майно в межах к/п №42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскарженою ухвалою слідчого судді в межах к/п №42024163010000015 від 15.03.2024 було задоволено клопотання ст. слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35880634) №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих у ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168), зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на вищевказаних рахунках, а також зобов`язано службових осіб ПАТ «МТБ БАНК» подати до УСБУ в Одеській обл. відомості щодо залишку грошових коштів на вказаних вище рахунках на момент отримання постанови суду про зупинення видаткових операцій по рахунку.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що, відповідно до матеріалів кримінального провадження та показань свідків, фактичним власником та керівником підприємств ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» та ПП «РЕМЕРЦЕНТР», а також власником та розпорядником майна, яке належить на праві власності вказаним підприємствам, є ОСОБА_9 , який використовує зазначені підприємства для ведення господарської діяльності на території України, а на розрахункові рахунки ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», відкриті у ПАТ «МТБ БАНК», надходять грошові кошти, фактичним власником та розпорядником яких є підозрюваний ОСОБА_9 , які в подальшому, з використанням анонімних крипто-гаманців, пересилаються на крипто-гаманці посадових осіб Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони російської федерації», з метою фінансування діяльності останньої.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї представник ОСОБА_8 , в інтересах власника майна ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», не погодилась із оскаржуваною ухвалою, вважаючи її необґрунтованою та незаконною з огляду на наступні обставини:

- слідчий суддя обмежив право ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» на доступ до правосуддя та позбавив можливості висловити свої доводи та заперечення стосовно обставин, викладених у клопотанні про арешт майна, зокрема, проігнорував клопотання представника товариства про відкладення розгляду справи та проведення розгляду в присутності представника;

- поза увагою слідчого судді залишилось те, що клопотання про арешт майна було подано, всупереч вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, неуповноваженою особою, зокрема, слідчим, в той час як із клопотанням про арешт майна третьої особи має право звертатись лише прокурор;

- слідчим суддею не було враховано того, що органом досудового розслідування не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_9 є фактичним власником та керівником ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», розпоряджається його грошовими коштами та такі грошові кошти, отримані від діяльності підприємства, пересилаються на крипто-гаманці третіх осіб, натомість, жодних грошових коштів на купівлю корпоративних прав товариства ОСОБА_9 ніколи не надавав, участь в господарській діяльності зазначеного ТОВ ніколи не брав, управління підприємством не здійснював, будь-які кошти від товариства ніколи не отримував та доступу до рахунків підприємства не має та ніколи не мав;

-слідчий суддянаклав арештна майно ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» лише на підставі припущень слідчого, які ґрунтуються на показаннях свідків, які є їх особистою думкою та які зауважували на тому, що їм відомо, що ОСОБА_9 є власником майна із засобів масової інформації та з пліток, при цьому, більшість зі свідків навіть ніколи не спілкувалась із ОСОБА_9 особисто, а лише за допомогою засобів зв`язку; додані до клопотання документи є файловими документами, не містять будь-яких реквізитів, що відповідають офіційним документам, зображення більшості документів неналежної якості, встановити з їх змісту будь-якої інформації в підтвердження зазначеного слідчим неможливо;

- слідчим суддею було залишено поза увагою те, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання в діяльність ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», яке було створене ще у 2008 році, натомість, щодо товариства не здійснюється будь-яке кримінальне провадження, ТОВ не має жодного відношення до даного кримінального провадження, його засновник та посадові особи не є особами, щодо яких здійснюється досудове розслідування в цьому провадженні; є лише припущеннями слідчого посилання на те, що засновник ТОВ ОСОБА_10 є довіреною особою ОСОБА_9 ;

- майно ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», на яке накладено арешт, не відповідає критеріям речових доказів в даному кримінальному провадженні, в матеріалах, долучених до клопотання, відсутні будь-які відомості стосовно того, що майно, яке належить ОСОБА_10 , набуто кримінально-протиправним шляхом, отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або підпадає під перелік випадків застосування спеціальної конфіскації;

- слідчим суддею не було враховано того, що накладення арешту на майно ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» фактично заблокує господарську діяльність товариства, яке відноситься до реального сектору економіки, створює та забезпечує робочі місця, сплачує податки та збори, а також призведе до заподіяння збитків та повної зупинки здійснення законної господарської діяльності підприємства.

Посилаючись на викладені обставини, представник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_8 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про наступне.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, зазначених вимог закону не дотримався з огляду на наступне.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми основного закону узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

При цьому ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні... ; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом із тим, аналіз мотивувальної частини оскаржуваної ухвали свідчить про те, що, задовольняючи клопотання слідчого та накладаючи арешт на грошові кошти на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», відкритих в ПАТ «МТБ БАНК», слідчий суддя своє рішення не мотивував жодним чином.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

В свою чергу, приписами ст. 370 КПК України встановлені загальні вимоги до судового рішення, зокрема, зазначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, відповідно до ч.ч. 3 та 4 зазначеної норми, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала слідчого судді зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону не відповідає, зокрема, не містить жодних мотивів та підстав для ухвалення рішення про накладення арешту на вищезгадані грошові кошти на розрахункових рахунках.

Весь зміст мотивувальної частини ухвали слідчого судді зводиться до повного копіювання поданого слідчим УСБУ клопотання про арешт майна, зокрема, фактичних обставин кримінального провадження, встановлених органом досудового розслідування, не містить жодного висновку слідчого судді з приводу наявності підстав для арешту майна, із посиланням на відповідні докази, долучені до клопотання слідчого, натомість, в ухвалі наявні лише цитування норм кримінального процесуального закону, а саме ст. 170 КПК України, які містять визначення поняття арешту майна в кримінальному провадженні та мети його накладення (т. 2, а.с. 15-21).

Відтак, з огляду на повну відсутність належного мотивування та обґрунтування оскаржуваного судового рішення про арешт майна, колегія суддів констатує, що слідчий суддя формально розглянув клопотання слідчого, допустивши порушення приписів ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, та норм кримінального процесуального закону.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить переконання про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого та накладаючи арешт на майно, не навів жодної передбаченої законом підстави для накладення арешту на майно та не мотивував належним чином постановлене судове рішення, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому постановити законне й обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для його скасування.

Водночас, аналізуючи клопотання слідчого та долучені до нього матеріали на предмет наявності передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на зазначене у ньому майно, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.

За приписами п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

На підставі аналізу змісту клопотання слідчого в зазначеному к/п №42024163010000015 вбачається, що слідчий просив накласти арешт на зазначене у ньому майно, зокрема, на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», а також зупинити видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на таких рахунках, з метою забезпечення збереження таких грошових коштів як речового доказу та з метою забезпечення можливої конфіскації майна за вироком суду (т. 1, а.с. 1-9).

Окрім того, відповідно до клопотання слідчого про накладення арешту на майно, витягу з ЄРДР у вищевказаному к/п (т. 1, а.с. 10-11) та інших матеріалів провадження, СВ УСБУ в Одеській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Зокрема, в ході досудового розслідування було встановлено, що невстановлені посадові особи під час виконання договору з капітального ремонту укриття привласнили бюджетні кошти в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.

Окрім того, 23.04.2024 в зазначеному кримінальному провадженні було складено повідомлення ОСОБА_9 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, зокрема, у пособництві державі-агресору за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора (т. 1, а.с. 244-252).

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яка на теперішній час не змінювалась, в апеляційному порядку сторонами кримінального провадження не оскаржується та вже була предметом судового розгляду, знайшла своє підтвердження під час обрання стосовно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, за відсутності підозрюваного, ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.06.2024, з приводу чого судом апеляційної інстанції вже висловлювалась думка щодо обґрунтованості такої підозри (справа №522/7128/24, провадження №11-сс/813/894/24).

В клопотанні про арешт майна слідчий посилається на те, що в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_9 є фактичним власником та керівником підприємств, які оформлено на рідних та довірених йому осіб.

Так, встановлено, що до кола довірених осіб ОСОБА_9 відноситься гр. України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є юридичним власником (бенефіціаром) підприємств: ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» (дата реєстрації 16.04.2008, код ЄДРПОУ 35880634, юр. адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 29; розмір статутного капіталу 70000 грн.; КВЕД: 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; керівник, підписант, головний бухгалтер, засновник, бенефіціар - ОСОБА_10 , частка 100%). В свою чергу ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» було засновником та учасником (частка у статутному капіталі 100%) ПП «РЕМЕРЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 30766702, зареєстроване за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, буд. 64, директор ОСОБА_11 ), а кінцевим бенефіціаром ПП «РЕМЕРЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 30766702) був також ОСОБА_10 .

Зазначена вище обставина стосовно того, що до кола довірених осіб підозрюваного ОСОБА_9 відноситься гр. України ОСОБА_10 та фактичне керівництво діяльністю певних підприємств здійснює ОСОБА_9 підтверджується зібраними в даному кримінальному провадженні доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_12 від 31.05.2024, яка повідомила, що працювала на підприємстві, фактичним власником якого був підозрюваний ОСОБА_9 , зазначила, що їх безпосередньо познайомив саме ОСОБА_10 , який представив ОСОБА_9 як керівника підприємства, а також зауважила, що фактичним власником та розпорядником підприємства, належних ОСОБА_10 , є саме ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 253-258); показання свідка ОСОБА_13 від 31.05.2024, який зазначив, що працював у групі компаній ОСОБА_9 та йому відомо, що ОСОБА_10 є другом дитинства ОСОБА_9 , ніякої ролі у діяльності групи компаній Інкор не відіграє, повністю залежний від ОСОБА_9 , внаслідок чого фактичним власником та керівником належних ОСОБА_10 компаній є саме ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 259-264); показаннями свідка ОСОБА_14 від 12.06.2024, який зазначив, що у період часу з 2015 по 2017 роки працював на посаді помічника директора підприємств Інкор груп, генеральним директором якого був ОСОБА_9 , а також повідомив, що ОСОБА_10 є довіреною особою ОСОБА_9 , є власником підприємств ТОВ «МРІЯ» та ТОВ «АРТІНВЕСТ», діяльністю яких до 2017 року керував ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 265-270); показаннями свідка ОСОБА_15 від 13.06.2024, який пояснив, що перебуває на посаді головного інженера ТОВ «Блек Сі Хотел Груп» та директора ПП «Штрих код» та ТОВ «ТТ-Строй», при цьому, зауважив на тому, що не здійснював та не здійснює фактичне керівництво зазначеними товариствами, діяльність зазначених підприємств до 2019 року точно контролювалась та організовувалась безпосередньо ОСОБА_9 , а коли необхідно підписати документи, де фігурують ПП «Штрих код» та ТОВ «ТТ-Строй», йому телефону ОСОБА_10 (т.1, а.с. 280-284); показаннями свідка ОСОБА_16 від 19.06.2024, яка зазначила, що в період часу з 1997 по 2018 рік перебувала у шлюбі із ОСОБА_9 та їй відомо, що до кола довірених осіб ОСОБА_9 входить, серед інших, ОСОБА_10 (т.1, а.с. 295-300); показаннями свідка ОСОБА_17 від 19.06.2024, який зауважив, що у період часу з 2018 року по теперішній час є директором ТОВ «Інкор груп», господарську діяльність вказане підприємство не здійснювало, а з кінця 2022 року є директором ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ», при цьому, повідомив, що фактично не керував діяльністю вказаного підприємства (т. 1, а.с. 303-308); показаннями свідка ОСОБА_10 від 27.06.2024, який зазначив, що він є директором та засновником ТОВ «МРІЯ» та ТОВ «АРТІНВЕСТ», а ТОВ «АРТІНВЕСТ» є засновником ПП «РЕМЕРЦЕНТР» та ТОВ «Арт Білдінг Групп», при цьому, пояснив, що господарська діяльність на його підприємствах фактично не ведеться, а також зазначив, що за часи співпраці із ОСОБА_9 між ними виникли довірливі відносини (т.1, а.с. 311-316).

З урахуванням викладених обставин, апеляційний суд констатує, що на даній стадії кримінального провадження органом досудового розслідування було зібрано достатньо доказів на підтвердження того, що підозрюваний ОСОБА_9 фактично керує групою підприємств ТОВ «Інкор груп», юридично зареєстрованих на довірених йому осіб, одним із яких є ОСОБА_10 кінцевий власник (бенефіціар) ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 35880634), основним видом діяльності якого є здача в оренду належних юридичній особі об`єктів нерухомості нежитлових комерційних приміщень.

Тобто, існують доведені органом досудового розслідування підстави вважати, що фактичним власником та керівником ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» є саме підозрюваний ОСОБА_9 .

Відтак, існують обґрунтовані підстави вважати, що фактичним власником та розпорядником грошових коштів, що надходять на розрахункові рахунки ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», є саме підозрюваний ОСОБА_9 , та такі грошові кошти можуть використовуватись для фінансування діяльності посадових осіб Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони російської федерації».

При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

В свою чергу, згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (задля забезпечення конфіскації майна як виду покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначитипокаранняувиді конфіскаціїмайна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги положення ч. 1 ст. 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 03.05.2014 «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.

Санкція інкримінованого підозрюваному ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10-ти до 12-ти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10-ти до 15-ти років та з конфіскацією майна або без такої.

Так, в поданому клопотанні про арешт майна слідчий в якості однієї із мети накладення арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» посилається на забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначене підозрюваному ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим обвинувальним вироком суду.

З урахуванням того факту, що таке додаткове покарання у вигляді конфіскації майна може бути призначене ОСОБА_9 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, колегія суддів вважає, що в даному випадку існують підстави для накладення арешту на майно, належне на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_9 , зокрема, на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ».

В цьому контексті, надаючи оцінку твердженням представника ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» ОСОБА_8 стосовно того, що товариство та його посадові особи не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, а в долучених до клопотання матеріалах відсутні відомості того, що належне ОСОБА_10 майно набуте протиправним шляхом, суд апеляційної інстанції зауважує на наступних обставинах.

На даній стадії кримінального провадження органом досудового розслідування було доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що фактичним власником та керівником ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», та як наслідок, власником грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», є саме підозрюваний ОСОБА_9 .

Вимогами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому, наразі досудове розслідування кримінального провадження триває, здійснюється збір відповідних доказів задля встановлення обставин справи, зокрема, фактів безпосереднього управління та володіння ОСОБА_9 зазначеною вище юридичною особою та її активами.

Відтак, колегія суддів доходить переконання про те, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження існують підстави для накладення арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у встановленому законом порядку у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу представника на те, що власник майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування майна, із можливістю довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Водночас, апеляційний суд наголошує на тому, що, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З урахуванням того, що існує загроза приховування та втрати зазначених вище грошових коштів задля запобігання їх конфіскації у разі призначення підозрюваному ОСОБА_9 відповідного покарання у випадку ухвалення обвинувального вироку, апеляційний суд доходить переконання про необхідність обмеження правомочностей власника майна, із зупиненням видаткових операцій з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на відповідних розрахункових рахунках у банківській установі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що арешт грошових коштів як банківська операція становить собою зупинення видаткових операцій по рахунку (при цьому кошти, що надходять на рахунок, продовжують прийматися).

В свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, серед іншого, порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

В даному випадку колегія суддів приймає до уваги правовий висновок, викладений в постановах Касаційного Адміністративного суду у складі ВС у справах №916/1572/19 та №340/1018/19, відповідно до якого рахунки, які передбачені для виплат заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України є рахунками зі спеціальним режимом, на які арешт не накладається. Накладення арешту на рахунок, який призначений також і для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян на оплату праці.

Відтак, з огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», відкритих у ПАТ «МТБ БАНК», із зупиненням видаткових операцій з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на вищевказаних рахунках, за виключенням операцій по виплаті заробітної плати та сплати податків задля запобігання порушення конституційних прав громадян на оплату праці.

Підсумовуючи все вищевикладене у своїй сукупності, колегія суддів доходить переконання про необхідність скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді як постановленої із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, пов`язаних із формальним розглядом клопотання слідчого про арешт майна без наведення відповідних мотивів для постановлення судового рішення, а також часткового задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно грошові кошти на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Що стосується посилань представника ОСОБА_8 на те, що клопотання про накладення арешту на майно було подано неуповноваженим суб`єктом, а саме слідчим, колегія суддів такі доводи вважає вочевидь помилковими з огляду на таке.

Так, дійсно, приписами ч. 2 ст. 64-2 КПК України передбачено, що права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Разом із тим, ч. 1 ст. 171 КПК України встановлює, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

За таких обставин апеляційний суд констатує, що, враховуючи наявне неоднозначне застосування вимог закону в даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що клопотання слідчого про арешт майна в к/п №42024163010000015 погоджено прокурором (т. 1, а.с. 9), що свідчить про відсутність будь-яких істотних порушень вимог закону з боку органу досудового розслідування при складенні та погодженні клопотання про арешт майна.

Надаючи оцінку твердженням представника ОСОБА_8 стосовно порушення слідчим суддею права підприємства на доступ до правосуддя та можливості висловити свої заперечення стосовно обставин, викладених у клопотанні слідчого про арешт майна, що виразилось в ігноруванні клопотання представника про відкладення розгляду клопотання, колегія суддів зауважує на наступних обставин.

На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна в межах даного кримінального провадження було призначено на 10.02.2025, водночас представник ОСОБА_8 подала клопотання про відкладення розгляду клопотання та надання можливості представнику підприємства ознайомитись із матеріалами провадження, проти чого інші учасники процесу не заперечували та розгляд клопотання було відкладено на 14.02.2025 (т. 2, а.с. 7).

Проте в наступне судове засідання, призначене на 14.02.2025, представник ОСОБА_8 не з`явилась та подала клопотання про відкладення розгляду клопотання, мотивуючи його терміновою необхідністю виїзду до м. Києва для надання захисту іншому клієнту (т. 2, а.с. 9-10).

Заслухавши думку інших учасників провадження, які вважали за можливе провести розгляд клопотання без участі представника ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання слідчого про арешт майна за відсутності представника ТОВ «АРТ ІНВЕСТ», зауваживши на тому, що у представника було достатньо часу для надання відповідних заперечень на клопотання слідчого про арешт майна (т. 2, а.с. 12).

В цьому контексті апеляційний суд наголошує на тому, що положеннями ч. 1 ст. 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

За встановлених обставин, враховуючи встановлені вимогами кримінального процесуального закону стислі строки розгляду клопотання про арешт майна, а також з огляду на те, що представник ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» ОСОБА_8 була достеменно обізнана про дату, час та місце розгляду клопотання та вочевидь мала достатній час для подання відповідних заперечень до нього, чого нею зроблено не було, колегія суддів констатує, що в даному випадку слідчим суддею не було допущено порушень права товариства на доступ до правосуддя та розгляд клопотання було обґрунтовано здійснено без участі його представника.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, апеляційна скарга представника ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого про арешт майна з підстав, викладених апеляційним судом вище.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу із доповненнями представника ОСОБА_8 в інтересах власника майна ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.02.2025, якою накладено арешт на майно, зокрема, грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих у ПАТ «МТБ БАНК», в межах к/п №42024163010000015 від 15.03.2024 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання ст. слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_7 .

Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «АРТ ІНВЕСТ» №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих у ПАТ «МТБ БАНК», окрім операцій по виплаті заробітної плати та сплати податків.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4