Постанова від 04.06.2025 по справі 560/1837/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1837/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

04 червня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Човган А.В.

представника третьої особи - Лісовської Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кам`янець-Подільське управління державної казначейської служби України Хмельницької області, Міністерство фінансів України до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кам`янець-Подільська міська рада про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кам`янець-Подільське управління державної казначейської служби України Хмельницької області, Міністерство фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кам`янець-Подільська міська рада про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за умовами договору про субкредитування №13010-05/102 про використання позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (діючим в якості виконавця від імені Фонду чистих технологій) (Угода про позику "Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України" № 8387-ЦА від 26.05.2014 Міністерство фінансів України 15.11.2019 надіслало відповідачу лист щодо про необхідності сплати за вказаним Договором на 15 грудня 2019 року 755041,60 дол та 1712353,34 грн відповідно до розрахунку суми до сплати за період з 16.06.2019 по 15.12.2019. Листом від 20.05.2020 Міністерство фінансів України повідомило відповідача про необхідність сплати до 15 червня 2020 року 768045,89 дол. в національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу та 2005538,42 грн пені. Відповідно до листа Кам`янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області від 25.09.2020 відповідач 15.06.2020 до державного бюджету перерахував кошти в сумі 870607,70 грн в рахунок повернення відсотків за ККДБ 24110200, а також в сумі 19292,30 грн в рахунок повернення плати за надання гарантій за ККДБ 24110100. 14.07.2020 сплачена пеня в сумі 57,44 грн по ККДБ 21081000. У зв`язку із виникненням у відповідача заборгованості в межах Договору № 13010-05/102 строком сплати 15 грудня 2019 року та 15 червня 2020 року, Кам`янець-Подільське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області надіслало подання від 25.09.2020 року №214, №215, №216, №217 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01 грн по договору про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, на підставі яких позивач звернувся до суду із позовом щодо стягнення вказаної суми. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року стягнуто з Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" прострочену заборгованість за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

В судовому засіданні представник третьої особи просила залишити рішення суду перої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші сторони в судове засідання не з"явились.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

27 травня 2025 року відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №560/2102/20, де Верховним Судом ухвалою від 22.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 560/2102/20, фактичні обставини і правові питання якої повністю збігаються з обставинами справи № 560/1837/21. Відповідач стверджує про те, що результати касаційного перегляду справи № 560/2102/20 безпосередньо вплинуть на оцінку обставин та правильне вирішення справи №560/1837/21, а продовження апеляційного провадження призведе до виникнення суперечливих судових рішень у двох тотожних справах.

Позивач направив до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, посилаючись на вимоги пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, якою закріплено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зокрема, відповідач зазначає, що заявник посилається лише на існування судової справи №560/2102/20, у якій станом на сьогодні Верховним Судом відкрито касаційне провадження, при цьому загальні висновки та припущення про те, що обставини, які будуть установлені, можуть бути суттєвими під час розгляду справи, провадження в якій зупиняється, не є достатніми та належними умовами для зупинення провадженні у справі. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 05.07.2021 у справі №160/9902/19.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заперечення позивача на зупинення провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для зупинення провадження виходячи з наступного.

Згідно пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана правова норма кореспондується з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Проте, жодна із цих норм не містить для судів обов`язку, враховувати правові позиції Верховного Суду за виключенням судових рішень, ухвалених по зразкових справах (ч.3 ст.291 КАС України) та Великої Палати Верховного Суду, до повноважень якої зокрема входить здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (п.1 ч.2 ст.45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Зважаючи на наведене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв"язку з відсутністю обгрунтованих підстав для такого зупинення. Крім того, колегія суддів зазначає, що тривале зволікання судами з розглядом цієї справи ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується під час апеляційного розгляду, 20.11.2014 року між Міністерством фінансів України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кам`янець-Подільською міською радою та комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" укладений Договір про субкредитування №13010-05/102 про використання позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (діючим в якості виконавця від імені Фонду чистих технологій) (Угода про позику "Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України") № №8387-UA від 26.05.2014.

Відповідно до пункту 2.1 договору №13010-05/102 субкредитор рекредитує субпозичальнику частину коштів Позики у сумі 15830000,00 дол. та включає початкову разову комісію (0,25% від суми Субкредиту, що складає 31000,00 дол.), на платній, зворотній, строковій основі, а Субпозичальник зобов`язується використовувати надані кошти відповідно до умов цього Договору, Угоди про позику, виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором, повернути отриману суму Субкредиту ФЧТ, в тому числі комісій за управління коштами, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цього Договору.

Згідно із пунктом 5.1 договору №13010-05/102 комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" погашає основну суму Субкредиту відповідно до графіка погашення, відповідно до додатку № 1 до цього договору.

У відповідності до підпункту 8.1.4 пункту 8.1 договору №13010-05/102 субпозичальник зобов`язаний своєчасно здійснювати платежі в рахунок погашення боргу основною сумою субкредиту, відсотками, маржею та іншими платежами, передбаченими цим договором.

Статтею XVIII договору №13010-05/102 встановлена відповідальність сторін. Так, відповідно до пункту 18.1 статті XVIII Договору субпозичальник несе відповідальність перед субкредитором за несвоєчасне повернення, неналежне обслуговування субкредиту та сплату інших платежів за цим Договором, всім належним йому майном, майновими правами та коштами, на які може бути звернено стягнення, а також за нецільове використання коштів субкредиту.

Пунктом 18.2 статті XVIII Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання субпозичальником своїх обов`язків із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди від 10.05.2019 №13010-05/102-1 додаток 1 до Договору викладено в редакції, що додається. Додатком 1 до договору №13010-05/102 встановлена дата погашення основної суми, зокрема погашення проводиться кожного 15 червня та 15 грудня, починаючи з 15 червня 2019 року у розмірі 3,85 % частки внеску.

15.11.2019 Міністерство фінансів України на адресу відповідача надіслало лист №19040-10-6/29397 про необхідність сплатити 755041,60 дол. та 1712353,34 грн до 15 грудня 2019 року. До вказаного листа доданий розрахунок суми боргу.

20.05.2020 Міністерство фінансів України на адресу відповідача надіслало лист №19040-10-6/14998 про необхідність сплати 768045,89 дол. заборгованості в національній валюті та 2005538,42 грн пені до 15 червня 2020 року.

15.06.2020 відповідач до державного бюджету перерахував кошти в сумі 870607,70 грн в рахунок повернення відсотків за ККДБ 24110200, та в сумі 19292,30 грн в рахунок повернення плати за надання гарантій за ККДБ 24110100. 14.07.2020 сплатив пеню в сумі 57,44 грн по ККДБ 21081000.

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів у строки, визначені договором № 13010-05/102 від 20.11.2014 - 15 грудня 2019 року та 15 червня 2020 року, Кам`янець-Подільське управління Державної казначейської служби України Хмельницької області на підставі інформації, що надійшла до Головного управління Державної казначейської служби України Хмельницької області та Міністерства фінансів України, надіслало позивачу подання від 25.09.2020:

№214 про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками за кредитом МБРР станом на 01 вересня 2020 року у сумі 14646936,30 грн (533083,04 дол),

№215 про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками за кредитом МБРР станом на 01 вересня 2020 року у сумі 45109177,31 грн (1641722,51 дол),

№216 про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками за кредитом МБРР станом на 01 вересня 2020 року у сумі 19807,38 грн (720,90 дол),

№217 про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками за кредитом МБРР станом на 01 вересня 2020 року у сумі 3717891,76 грн.

Вказані подання стали підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.

За результатом судового розгляду справи, суд першої інстанції, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані відповідачем, дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою (обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою не поширюється.

До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України Контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі Порядок №174).

Відповідно до пункту 1 Порядку №174, який регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

Відповідно до пунктів 6, 9, 10 зазначеного Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Пунктом 15 Порядку №174 передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

З урахуванням приписів частини дев`ятої статті 17 БК України та статті 20 ПК України, подання територіальних органів Державної казначейської служби, надіслане відповідно до Порядку 174, є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення боргу за кредитом (бюджетною позичкою).

Відповідно до розрахунку позовних вимог борг позивача терміном сплати на 15.12.2019 складає 755041,6 до США, в тому числі 551026,22 дол США основного боргу, 203294,48 дол США відсотків банку та 720 дол США відсотків за надання гарантій; терміном сплати на 15.06.2020 767320,41 дол США, в тому числі 594656,07 дол США основного боргу, 172664,34 дол США відсотків банку та пеня в сумі 3717891 76 грн. Загальна сума заборгованості позивача у зв`язку з несплатою платежів у строки, визначені договором № 13010-05/102 від 20.11.2014, (15 грудня 2019 року та 15 червня 2020 року) у гривнях, заявлена позивачем до стягнення, складає 45676929,01 грн.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач послався на відсутність у матеріалах справи первинних документів, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості та розмір заборгованості відповідача за бюджетною позичкою.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам відповідача, суд враховує таке.

За змістом статті 1 та частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, на які посилається відповідач як на підставі для відмови у позові, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Водночас цим Законом не передбачені положення щодо регулювання правовідносини щодо виконання договорів, в тому числі і договорів субкредитування.

Отже, зазначений Закон не регулює відносини, що склалися між сторонами у зв`язку з укладанням договору субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014, а питання щодо ведення відповідачем бухгалтерського обліку операцій з отримання відповідачем коштів, які надійшли на його рахунок від Міністерства фінансів України на виконання зазначеного договору, та операцій з повернення ним отриманих коштів з урахуванням відсотків за користування кредитом, а також ведення Міністерством фінансів України і позивачем бухгалтерського обліку операцій з перерахунку коштів відповідачу не є предметом доказування в даній справі

При цьому суд враховує, що представник відповідача не заперечив факт отримання КП «Міськтепловоденергія» від Міністерством фінансів України коштів в сумі 1145682,29 дол США (31557066,14 грн) відповідно до договору субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014 з терміном повернення 15.12.2019 та 15.06.2020.

На підтвердження часткового повернення відповідачем отриманих коштів Кам`янець Подільська міська рада на вимогу суду надала копії відповідних платіжних доручень.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року призначено у справі №560/1837/21 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному експертному криміналістичному центру МВС України (61036, м.Харків, вул.Ковтуна, 34).

На вирішення експертизи поставлено такі питання:

- чи підтверджується нормативно та документально розмір заборгованості за відсотками (код 24110200) за Договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, вказаний у Поданні Кам"янець-Подільського управлінняДержавної казначейської служби України Хмельницької області №214 від 25 вересня 2020 року?

- чи підтверджується нормативно та документально розмір заборгованості за основним боргом (код 03511630) за Договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, вказаний у Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області №214 від 25 вересня 2020 року?

- чи підтверджується нормативно та документально розмір заборгованості за платою за надання гарантій (код 24110100) за Договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, вказаний у Поданні Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби Хмельницької області №214 від 25 вересня 2020 року?

- чи підтверджується нормативно та документально розмір заборгованості пені (код 21081000) за Договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014 року, вказану у Поданні Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби Хмельницької області №214 від 25 вересня 2020 року?

- чи підтверджуються нормативно та документально вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення заборгованості за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01 грн.?

Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Для проведення експертизи направлено матеріали справи було до Харківського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України.

16 квітня 2025 року до суду надійшов висновок експерта Харківського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України Іванової О.В. №СЕ-19/121-24/21596-ЕК від 31.05.2025 року про надання додаткових матеріалів під час проведення судової земельно-технічної експертизи у справі №560/1837/21.

З висновку вбачається, що на виконання вимог експерта сторонами у справі не надано всіх необхідних документів (документів первинного бухгалтерського обліку), які підтверджують здійснення господарських операцій на виконання умов договору про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014.

За результатом проведеної експертизи, експертом Івановою О.В. зроблено наступний висновок:

"Наданими для дослідження документами підтвердити розмір заборгованості за відсотками (код 24110200) за договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, вказаний у поданні Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області №214 від 25.09.2020 не надається можливим.

Наданими для дослідження документами підтвердити розмір заборгованості за основним боргом (код 03511630) за договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, вказаний у поданні Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області №214 від 25.09.2020 не надається можливим.

Наданими для дослідження документами підтвердити розмір заборгованості за плату за надання гарантій (код 24110100) за договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, вказаний у поданні Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області №214 від 25.09.2020 не надається можливим.

Наданими для дослідження документами підтвердити розмір заборгованості пені (код 03511630) за договором про субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014, вказаний у поданні Кам"янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області №214 від 25.09.2020 не надається можливим.

Наданими для дослідження документами підтвердити вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення заборгованості за позичкою Міжнародного банку реконструкції та розвитку у сумі 45676929,01 грн. не надається можливим".

За змістом частин 1 і 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

На підтвердження факту отримання від Міжнародного банку реконструкції та розвитку коштів відповідно до Угоди про позику "Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України" №8387-UA від 26.05.2014 Міністерство фінансів України надало до суду копії платіжних доручень за 2015 - 2019 роки.

Відповідно до п. 2.1 договору субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014 Субкредитор (Міністерство фінансів України) рекредитує Субпозичальнику частину коштів Позики (далі - Субкредит) у сумі 13161000 дол. США та включає початкову разову комісію (0,2 % від суми субкредиту, що складає 31000 дол. США) на платній, зворотній, строковій основі, а Субпозичальник зобов`язується використовувати надані кошти відповідно до умов цього Договору, Угоди про позику ФЧТ, виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором, повернути отриману суму Субкредиту, в тому числі комісію за управління коштами, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цього Договору.

Згідно пункту 5.1 Договору Комунальне підприємство «Міськтепловоденергія» погашає основну суму Субкредиту ФЧТ відповідно до графіка погашення, що міститься у додатку №1 до цього договору. У додатку №1 сторони договору визначили дати погашення основної суми субкредиту - кожного 15 червня та кожного 15 грудня, починаючи з 15 червня 2019 в розмірі 3,85 % отриманих коштів, в з 15 грудня 2031 - 3, 75 %.

10.05.2019 сторони договору субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014, в тому числі з відповідач, підписали додаткову угоду №13010-05/102-1 до договору субкредитування №13010-05/102 від 20.11.20141, якою змінили редакцію пункту 16.1.1. пункту 16.1. статті 16 договору в частині обов`язків НКРЕ щодо встановлення тарифів.

Цим договором передбачено, що метою його укладання є приведення у відповідність обсягів погашення основної суми наданого субкредиту.

Таким чином, підписавши зазначену додаткову угоду, сторони договору, в тому числі відповідач, визнали факт отримання відповідачем субкредиту в сумі 13161000 дол. США до укладання додаткової - до 10.05.2019. Відповідач не надав суду докази розірвання зазначеної додаткової угоди чи визнання її недійсною у порядку, визначеному цивільним законодавством.

Отже, суд вважає зазначену додаткову угоду належним доказом отримання відповідачем субкредиту в сумі 13161000 дол США на умовах договору субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014, з термінами погашення кожного 15 червня та кожного 15 грудня, починаючи з 15 червня 2019 в розмірі 3,85 % отриманих коштів.

Факт отримання відповідачем від Міністерства фінансів України, відповідно до договору про субкредитування від 20.11.2014 №13010-05/102 коштів в порядку рекредитування у розмірі 13361000,00 дол. США встановлений також рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №560/8883/22, яке набрало законної сили 11.07.2023.

За інформацією Міністерства Фінансів України та Державної казначейської служби України за період, заявлений до стягнення, відповідач не сплатив до державного бюджету 755 041,60 доларів США за період з 16.06.2019 по 15.12.2019 та 768045,89 доларів США в національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу за період з 16.12.2019 по 15.06.2020.

Пунктом 18.2 статті XVIII Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Субпозичальником своїх обов`язків із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 18.2 статті XVIII Договору у зв`язку з несплатою відповідачем коштів у строки, визначені додатковою угодою до договору (15.12.2019 та 15.06.2020) Міністерством фінансів України нарахована пеня в загальній сумі 3717891,76 грн.

15.11.2019 Міністерство фінансів України на адресу відповідача надіслало листа №19040-10-6/29397 про необхідність сплати платежів, передбачених договором на 15 грудня 2019 року 755 041,60 доларів США та 1 712 353,34 грн пені за період з 16.06.2019 по 15.12.2019.

20.05.2020 Міністерством фінансів України на адресу відповідача надіслало листа №19040-10-6/14998 про необхідність сплати до 15 червня 2020 року 768045,89 доларів США в національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу та 2 005 538,42 гривень пені за період з 16.12.2019 по 15.06.2020.

15.06.2020 відповідач на виконання договору субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014 перерахував до державного бюджету кошти в сумі 870607,70 грн. в рахунок повернення відсотків за ККДБ 24110200, а також в сумі 19292,30 грн. в рахунок повернення плати за надання гарантій за ККДБ 24110100. 14.07.2020 відповідачем сплачено пеню в сумі 57,44грн. по ККДБ 21081000. Зазначене підтверджується листом Кам`янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області від 25.09.2020 року № 02-07/981 та копіями платіжних доручень.

Часткова сплата відповідачем передбачених договором субкредитування №13010-05/102 від 20.11.2014 платежів, строки та порядок сплати яких визначені у додатковій угоді до договору, свідчить про визнання позивачем факту обов`язку щодо їх сплати та наявності відповідного боргу.

Крім того, про визнання відповідачем факту отримання коштів, передбачених договором субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014, наявності обов`язку щодо сплати до бюджету коштів у строки та розмірах, передбачених додатковою угодою до договору та зазначених вище листах Міністерством фінансів України №19040-10-6/29397 і №19040-10-6/14998, свідчать також долучені судом до матеріалів справи №560/1837/31 копії позовної заяви КП «Міськтепловоденергія» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності з перегляду та встановлення в період з 01.07.2019 по 31.12.2020 економічно обґрунтованого тарифу відповідно до Угоди про позику № 8387-UA від 26.05.2014 року, Договору субкредитування № 13010-05/102 від 20.11.2014 року та стягнення з Державного бюджету України 51 213 806,05 грн майнової шкоди, копії «Інформації про нарахування Мінфіном до оплати та сплачених за період 15.06.2019 по 31.12.2020 по кредиту Світового банку дог №102» та зведеного розрахунку вимог (збитків), які буди предметом розгляду у адміністративній справі №560/8883/22.

У «Інформації про нарахування Мінфіном до оплати та сплачених за період 15.06.2019 по 31.12.2020 по кредиту Світового банку дог №102» та зведеному розрахунку вимог (збитку), складених відповідачем та поданих до суду під час розгляду зазначеної адміністративної справи №560/8883/22 КП «Міськтепловоденергія» включило суми платежів, нарахованих Міністерством фінансів України до сплати цим підприємством до бюджету 755 041,60 доларів США за період з 16.06.2019 по 15.12.2019 та 768045,89 доларів США за період з 16.12.2019 по 15.06.2020, до розрахунку суми збитків.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, під час судового розгляду справи позивач довів факт отримання відповідачем від Міністерства фінансів України, відповідно до договору про субкредитування від 20.11.2014 №13010-05/102 коштів в порядку рекредитування у розмірі 13361000,00 дол. США та факт невиконання договору в частині сплати до державного бюджету коштів в сумі 755041,6 до США, в тому числі 551026,22 дол США основного боргу, 203294,48 дол США відсотків банку та 720 дол США відсотків за надання гарантій (на 15.12.2019) та терміном сплати 15.06.2020 коштів в сумі 767320,41 дол США, в тому числі 594656,07 дол США основного боргу, 172664,34 дол США відсотків банку та пені в сумі 3717891 76 грн.

Таким чином, позивач, на підставі статті 20 ПК України та пункту 15 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості від 02.03.2011 №174, та на підставі подань Кам`янець-Подільського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області для здійснення заходів щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості станом на 01.09.2020 на загальну суму 45676929,01 грн згідно із Договором про субкредитування від 20.11.2014 №13010-05/102, правомірно та обгрунтовано звернувся до суду з даним позовом про стягнення зазначеної вище заборгованості.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.