Ухвала від 02.06.2025 по справі 911/3155/24

УХВАЛА

02 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/3155/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

розглянув касаційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Антонова В. М.)

від 06.02.2025

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Ткаченко Б. О., судді: Сулім В. В., Гаврилюк О. М.)

від 01.05.2025

у справі за позовом Адвокатського бюро "Мамаєва Дмитра Юрійовича"

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради

про стягнення 334 989, 93 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2024 року Адвокатське бюро "Мамаєва Дмитра Юрійовича" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 334 989, 93 грн, з яких: 307 911, 53 грн основний борг, 15 092, 71 грн пеня, 1 741, 47 грн 3% річних та 10 244, 22 грн інфляційні втрати.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором про надання правової допомоги № 30/08/21-3 від 30.08.2021, в частині повної та своєчасної оплати послуг.

3. 06.02.2025 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025, яким позов задоволено частково; стягнув з відповідача на користь позивача 307 911,53 грн основного боргу, 1 741,47 грн 3% річних, 10 244,22 грн інфляційних втрат та 4 798,46 грн судового збору; в іншій частині позову відмовив.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості за отримані послуги в розмірі 307 911, 53 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована. Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 13.09.2024 по 20.11.2024 та інфляційних втрат за загальний період з вересня по жовтень 2024 року, суд визнав їх обґрунтованими та арифметично правильними, а тому задовольнив позовні вимоги в цій частині. Суд відмовив у частині стягнення з відповідача пені в розмірі 15 092, 71 грн, оскільки у договорі, укладеному між сторонами, розмір пені не встановлений, тому немає підстав для стягнення пені в розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

5. 20.05.2025 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

11. Позов у цій справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. Предметом позову у цій справі є стягнення 334 989,93 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

14. Позивач у касаційній скарзі визначив, що підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

15. Натомість, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

16. Скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

17. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 334 989,93 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

20. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3155/24 за касаційною скаргою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко