Постанова

від 04.06.2025 по справі 642/4365/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/4365/21 Номер провадження 22-ц/814/1189/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Коротун І.В.

учасники справи:

представник позивача адвокат Сєрий В.В.

представник відповідача Колотілова Н.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року, ухвалене суддею Самсоновою О.А., повний текст рішення складено 15 листопада 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець Тетяни Василівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства юстиції України, треті особи: Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна Ірина Миколаївна, про встановлення факту не вчинення (неукладеності) договору дарування, про скасування запису проведеної державної реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

12.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Міністерства юстиціїУкраїни,державного реєстратораДепартаменту реєстраціїХарківської міськоїради ВенглюкТетяни Василівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Управління комунальногомайна таприватизації Департаментуекономіки такомунального майнаХарківської міськоїради,треті особи:приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуНепочатих ВікторіяВолодимирівна,приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуКривошеїна ІринаМиколаївна,про встановленняфакту невчинення (неукладеності)договору дарування,визнання дублікату свідоцтва про право власності дійсним, визнання рішення про відмову у державній реєстрації права власності дійсним, визнання протиправними і скасування рішення про державну реєстрацію права власності та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав, визнання спадкового договору дійсним, визнання договору дарування не дійсним, повернення квартири (т.1 а.с. 1-39).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 15.07.2021 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати в загальному позовному провадженні (т.1 а.с. 120).

16.04.2023до Ленінськогорайонного судум.Харкова надійшлазаява представника ОСОБА_1 СєрогоВ.В.про змінупредмета позовута віндикаційнийпозовпредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до державногореєстратора Департаментуреєстрації Харківськоїміської радиВенглюк ТетяниВасилівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,КП «Харківськеміське бюротехнічної інвентаризації»Харківської міськоїради,Управління комунальногомайна таприватизації Департаментуекономіки такомунального майнаХарківської міськоїради,треті особи: ДругаХарківська державнанотаріальна контора,приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуКривошеїна ІринаМиколаївна,про встановленняфакту невчинення (неукладеності)договору дарування,витребування квартири з чужого незаконного володіння (т.3 а.с. 3-8).

Згідно розпорядження голови Верховного Суду від 14.03.2022 №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомоїстатті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей. Справи, які перебували у провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

З 27.04.2023 дана справа перебувала на розгляді Київського районного суду м. Полтави (суддя Самсонова О.А.) (т. 3 а.с. 21).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави Самсонової О.А. від 05.05.2023 справа прийнята провадження, розгляд справи вирішено продовжувати зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2023 о 14-00 год (т.3 а.с. 22).

05.02.2024до Київського районногосуду м. Полтавинадійшла заявапредставника ОСОБА_1 СєрогоВ.В.про змінупредмета позовута віндикаційнийпозовпредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до державногореєстратора Департаментуреєстрації Харківськоїміської радиХільковець (Венглюк)Тетяни Василівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,Міністерства юстиціїУкраїни,Комунального підприємства«Харківське міськебюро технічноїінвентаризації» Харківськоїміської ради,Управління комунальногомайна таприватизації Департаментуекономіки такомунального майнаХарківської міськоїради,треті особи: ДругаХарківська державнанотаріальна контора,приватний нотаріусХарківського міськогонотаріального округуКривошеїна ІринаМиколаївна,про встановленняфакту невчинення (неукладеності)договору дарування,проскасування записупроведеної державноїреєстрації прававласності тавитребування квартири зчужого незаконноговолодіння,в якомупросив суд:- встановити факт неукладеності (невчинення) договору дарування квартири АДРЕСА_1 (сторони: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 26.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. (реєстр. №6753); -визнати протиправними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48013352 від 30.07.2019 15:26:17 (дата, час державної реєстрації:19.07.2019 14:04:00), ОСОБА_6 , Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (на даний час Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська область) та скасувати у Державному реєстрі прав: 1) запис про право власності №32610476, що прийнято на підставі рішення від 30.07.2019 №48013352 15:26:17 (дата, час державної реєстрації: 19.07.2019 14:04:00), власники: ОСОБА_3 , форма власності: приватна, розмір частки: 1; 2) внесення змін до запису про право власності №24872041 у розділі «Деталізована інформація про право власності» (дата, час державної реєстрації:14.02.2018 13:47:04), що прийнято на підставі рішення від 30.07.2019 №48013352 15:26:17 (дата, час державної реєстрації: 19.07.2019 14:04:00) в частині зміни розміру частки у праві власності з «1» на «0» та у розділі додаткові відомості: право власності припинено, власники: ОСОБА_5 (дата, час внесення змін: 30.07.2019 15:38:14); - витребувати з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна №1487488363101) та визнати за громадянкою ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна №1487488363101) після померлої ОСОБА_5 у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 05.07.2019 Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати; повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 4540,00 грн на рахунок позивача ОСОБА_1 (т.3 а.с. 129-141).

Позовна заява мотивована тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32,8 кв.м, житловою площею 16,9 кв.м, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 12.07.1993 належала ОСОБА_5 20.12.2004 у Другій Харківській державній нотаріальній конторі Арсентьєва Л.В. посвідчила заповіт на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (сина своєї племінниці ОСОБА_7 , яку дуже любила), яким на випадок своєї смерті заповіла йому все своє майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 племінниця ОСОБА_7 померла. ОСОБА_5 було важко самій переборювати хвороби. Через численні хвороби та самотність вона перебувала у складних життєвих обставинах. В силу свого віку та стану здоров`я ОСОБА_5 потребувала постійної сторонньої допомоги. З роками її потреба у сторонній допомозі підсилювалася. ОСОБА_5 було важко самій переборювати хвороби та обслуговувати себе. Тому вона погодилася на переконання та обіцянки ОСОБА_4 (чоловіка племінниці ОСОБА_7 ) - про надання їй з його боку реальної необхідної допомоги та догляду у подальшому житті (забезпечення її грішми, одежею, продуктами харчування, ліками, підтримка квартири в належному технічному стані) взамін на укладання договору довічного утримання та догляду. Проте, після підготовки ОСОБА_4 усіх необхідних документів, 26.04.2005 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було посвідчено не договір довічного утримання та догляду, а договір дарування квартири сину відповідача - ОСОБА_3 . Таким чином, з метою заволодіння належної ОСОБА_5 квартири, відповідач ОСОБА_4 , обманними діями, використовуючи довіру самотньої хворої жінки, що потребувала стороннього догляду і на той час, призвів її до помилки щодо обставин, які мають істотне значення, та до неправильного сприйняття ОСОБА_5 фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору дарування квартири замість договору довічного утримання. Введена в оману ОСОБА_5 вважала, що вона посвідчила з ОСОБА_4 договір довічного утримання і що вказаний громадянин буде здійснювати догляд за нею та її утримання. Однак, перехід права власності на квартиру від ОСОБА_5 до громадянина ОСОБА_3 за договором дарування не відбувся. Саму квартиру та ключі від неї а ні ОСОБА_4 , а ні ОСОБА_3 не отримали, дарунок не прийняли, технічну інвентаризацію квартири не проводили, державну реєстрацію договору дарування та права власності на квартиру у «Харківському МБТІ» ХМР (до 01.01.2013) не здійснювали. Починаючи з 2011, позивач ОСОБА_1 разом з ТЦНСП Холодногірського району м. Харкова допомагала ОСОБА_5 та забезпечувала її необхідними продуктами харчування, ліками, одягом. Вона допомагала їй у пранні білизни, купала її та доглядала за нею як за рідною матір`ю. 14.02.2018 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т.В. внесено запис про право власності ОСОБА_5 за №24872041 на об`єкт нерухомого майна: 1487488363101 (з відкриттям розділу) на підставі дублікату свідоцтва про право власності. З метою надання цим цивільним відносинам законного характеру, 08.06.2018 між ОСОБА_5 (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач) було укладено спадковий договір стосовно квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. (реєстр. №388), за яким набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, а право власності на квартиру виникає у набувача з моменту смерті відчужувача. Державними реєстраторами відповідачу ОСОБА_3 неодноразово було відмовлено у реєстрації за ним права власності на спірну квартиру. Рішення про відмову в проведенні державної реєстрації відповідачем не оскаржені та не скасовані. Тому реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_3 , що проведена державним реєстратором Хільковець (Венгелюк) Т.В. за договором дарування, який не відбувся, є незаконною. Також, не маючи права укладати договори щодо спірної квартири, 08.12.2020 відповідачами укладено договір дарування, за яким ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 спірну квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 посвідчила заповіт на ім`я позивача ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла. Після її смерті ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину шляхом подачі 15.01.2020 заяви до Другої Харківської нотаріальної контори про прийняття спадщини. Постановою Другої Харківської нотаріальної контори від 27.11.2020 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з тих підстав, що надані державному нотаріусу оригінал дублікату свідоцтва про право власності від 12.07.1993 та оригінал витягу з ДРП від 16.02.2018 про реєстрацію 14.02.2018 права власності на НОМЕР_3 (квартиру) за ОСОБА_5 не відповідають даним ДРП, оскільки одночасно право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 19.07.2019 державним реєстратором Харківської міської ради Венглюк Т.В. на підставі договору дарування, дублікату договору дарування, рішення у справі №642/4237/18 та ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 у справі №642/4237/18.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець Тетяни Василівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Міністерства юстиції України про встановлення факту не вчинення (неукладеності) договору дарування про скасування запису проведеної державної реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції відхилив посилання сторони позивача на те, що після укладення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договору дарування квартири від 26.04.2005, у відповідача не виникло право власності на квартиру, а також на неправомірність реєстраційних дій щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру. Судовим рішенням від 12.03.2019 у справі №642/4237/18, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір дарування від 26.04.2005, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І., р. №6753, тому відсутні підстави для визнання цього договору неукладеним. При цьому, судом першої інстанції відхилено посилання представника позивача на мотивувальну частину рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16- ц, в якому зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направлена на оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно зі ст. ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі №642/4237/18 встановлено факт укладення такого договору. На час розгляду справи №642/4365/21 власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_4 на підставі договору дарування 08.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. Зазначений договір не розірваний, не визнаний недійсним та є чинним. Цим спростовуються доводи позивача про незаконне володіння відповідачем зазначеною квартирою. ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_4 набули право власності на зазначену квартиру на підставах, що не заборонені законом, тому підстави для витребування квартири у законного власника відсутні. Оскільки спірна квартира не увійшла до складу спадщини, відповідно, позивач ОСОБА_1 не набула права власності на неї в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , а також для витребування з володіння ОСОБА_4 та передачі їй цієї квартири. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи, викладені в позовній заяві, не надають підстав для задоволення позовних вимог. Позивач права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 не набула. До складу спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , спадкоємцем якої є позивач, спірна квартира не увійшла. Крім того, позивач не була стороною договору дарування від 26.04.2005, тому укладенням даного договору та подальшою реєстрацією права власності на вказану квартиру за іншими особами право позивача порушено не було, а, відповідно, воно не потребує захисту. Також судом звернуто увагу на те, що державний реєстратор ОСОБА_8 та Міністерство юстиції України не є учасниками спірних правовідносин. Вони не були сторонами оскаржуваного договору, не набували прав власності на спірну квартиру, а та обставина, що державним реєстратором здійснювалася державна реєстрація прав, не робить державного реєстратора учасником правовідносин власності на спірну квартиру. На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що державний реєстратор ОСОБА_8 та Міністерство юстиції України, що не є учасниками спірних правовідносин, є неналежними відповідачами у справі, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до них. На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сєрий В.В., посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, при ухваленні нового рішення застосувати до спірних правовідносин у справі практику Верховного Суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що правовідносини власності щодо спірної квартири неодноразово були предметом судового розгляду, проте, з даним предметом розгляд судових справ не проводився. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не зазначив, що Ленінський районний суд м. Харкова, розглянувши справу №642/4237/18 у порядку цивільного судочинства, відмовив ОСОБА_3 у скасуванні державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 , оскільки вважав, що вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 , не підсудна Ленінському районному суду м. Харкова. При цьому у рішенні №642/4237/18 суд зазначив, що справа за позовом в частині скасування рішення державного реєстратора № 39715870 від 16.02.2018 підсудна Харківському окружному адміністративному суду, а також вказав, що, на думку суду, позовні вимоги щодо скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, є безпідставними. Зазначає, що ОСОБА_3 отримав 16.07.2018 дублікат договору дарування від 26.04.2005 уже після анулювання свідоцтва про право власності на квартиру на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації від 13.02.2018 №38, що було правовстановлюючим документом при посвідченні договору дарування 26.04.2005. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави для визнання цього договору дарування неукладеним, проте, вважаючи встановленими обставини у рішенні Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 року у справі № 642/4237/18, не вважає за необхідне врахувати мотивувальну частину рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16- ц, яке набрало законної сили, та застосовувати до даних правовідносин ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав жодної оцінки, яким же чином проводилася державна реєстрація права власності на спірну квартиру у 2029 році і як ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 стали власниками спірної квартири. Державний реєстратор Хільковець (Венглюк) грубо порушила Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», оскільки діючим законодавством України визначено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно суб`єктами державної реєстрації прав виключно за заявочним принципом. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі №642/4237/18, що набрало законної сили, не скасовувалося анульоване свідоцтва про право власності на квартиру на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації від 13.02.2018 № 8, що було правовстановлюючим документом при посвідченні договору дарування 26.04.2005, а також не скасовувався дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, що зареєстрований у ХМЦП ДЖФ 13.02.2018. Суд першої інстанції, всупереч прохальній частині позову, не надала в оскаржуваному рішенні жодного посилання та обґрунтування відмови у застосуванні до спірних правовідносин практики рішень Верховного Суду (всього вказано 21 постанова Верховного Суду). Висновок суду першої інстанції про те, що державний реєстратор ОСОБА_9 та Міністерство юстиції України не є учасниками спірних правовідносин та є неналежними відповідачами у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до них, є протиправним, незаконним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки основною позовною вимогою є визнання протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та скасування у Державному реєстрі прав запису про право власності. Спірні правовідносини виникли 26.04.2005 за договором дарування. До 01.01.2013 право власності у набувача нерухомого майна за договором виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. На дату посвідчення ОСОБА_5 договору дарування спірної квартири дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону №1952-IV (у редакції Закону №1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України щодо того ж самого питання: коли виникає право власності в набувача нерухомого майна за договором дарування. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22.06.2021 по справі № 334/3161/17 вказала, про те, що зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України. Таким чином, до 01 січня 2013 право власності у набувача нерухомого майна за договором виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.

З прикінцевих пунктів договору дарування від 26.04.2005 приватним нотаріусом Мороз Г.І. виконано застереження, що відповідно до вимог статті 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає реєстрації в комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Проте, КП «Харківське МБТІ» ХМР листом від 06.12.2021 №8546/04.11/21 повідомило сторону позивача, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на спірну квартиру реєстрація вищевказаного договору дарування та/або його дубліката, а також реєстрація права власності на підставі цього договору КП «БТІ» не проводилася. Гр. ОСОБА_3 за договором дарування сам дарунок (квартиру та ключі від неї) не прийняв, технічну інвентаризацію квартири не провів, державну реєстрацію договору дарування та права власності на квартиру у КП «Харківське МБТІ» не здійснив. Державну реєстрацію права власності на квартиру до 01.01.2013 ОСОБА_3 також не здійснив. Відтак, договір дарування є неукладеним та фіктивним. Перехід права власності на квартиру за договором дарування не відбувся. Вказує, що ОСОБА_4 як уповноважена особа ОСОБА_3 16.07.2018 подав заяву для проведення державної реєстрації права власності на квартиру та подав дублікат договору дарування, оскільки оригінал договору ним отримано не було, оригінал перебував у ОСОБА_5 . Рішенням від 18.07.2018 №42110249 ОСОБА_3 відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, яке ним оскаржене не було. При розгляді цивільної справи №642/4237/18 у Ленінському районному суді м. Харкова також така позовна вимога не заявлялася. Вказує, що на даний час право власності на квартиру належить ОСОБА_5 на підставі дублікату свідоцтва про право власності, який є правовстановлюючим документом, має законну силу та жодним рішенням суду чи органом влади не скасований. Вказує, що копія рішення державного реєстратора ДР ХМР від 18.07.2018 №42110249; копія листа КП «Харківське МБТІ» ХМР від 07.12.2017 №1028176; копія листа УКМП Харківської міської ради від 13.02.2018 №1842 мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті та визначають правомірність дій ОСОБА_5 з підтвердження права власності на квартиру. Звертає увагу суду на той факт, що при розгляді справи №642/4237/18 у позивача ОСОБА_3 наявного права власності, набутого раніше на законних підставах, не було. У ОСОБА_3 на руках був дублікат договору дарування (він його не втратив, а навпаки отримав 16.07.2018), гр. ОСОБА_5 не заважала та не оспорювала його право на законних підставах зареєструвати його право власності на квартиру. Вказує, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі № 642/4237/18 відмовлено ОСОБА_3 у скасуванні рішення державного реєстратора №39715870 від 16.02.2018 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5 . Також посилається, що п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою КМ України від 25.12.2015 №1127, передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює, саме черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно. Вказує, що державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець (Венглюк) Т.В. Василівна, зловживаючи повноваженнями особи, що надає публічні послуги, всупереч та з порушенням норм, не встановила відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно у ДРП; не перевірила інформацію про на наявність у ДРП рішення державного реєстратора ДР ХМР Вєлєвої А.О. від 18.07.2018 №42110249 про відмову ОСОБА_3 у проведенні державної реєстрації права власності на квартир; не встановила черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв, та не розглянула заяви в порядку черговості їх надходження (від 14.02.2018 № 26771340, від 16.07.2018 № 29182753 та від 19.07.2019 № 35080450); при наявності підстав для відмови ОСОБА_3 у проведенні державної реєстрації прав на квартиру за заявою від 19.07.2019 здійснила незаконну реєстрацію права власності на ОНМ №1487488363101 шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 . Протиправні дії державного реєстратора ДРЦР ХМР Хільковець (Венглюк) Т.В. та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 призвели до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , яка на даний час не спроможна реалізувати спадкове право та здійснює право користування спадковим майном (квартирою) як особа, що прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства юстиції України Богуцька В.В. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання апеляційного суду 04.06.2025 не з`явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 15.04.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси та засобами поштового зв`язку у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.5 а.с. 59-70), які були доставлені до електронних кабінетів. Згідно рекомендованих повідомлень судові повістки на ім`я відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повернулася до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 17.01.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 12.03.2025 о 10-00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що правовідносини власності щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 неодноразово були предметом судового розгляду.

Тому є встановленими та не доказуються при розгляді даної справи за позовом ОСОБА_1 обставини, встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі №642/4237/18, яке набрало законної сили 16.04.2019 (т.1 а.с. 51-56).

Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , є однокімнатною, житловою площею 16,9 кв.м загальною площею 32,8 кв.м.

Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 12.07.1993, зареєстрованого в КП ХМБТІ 12.07.1993 за №П-4-530 (т.1 а.с. 40, 64).

У квітні 2005 ОСОБА_5 повідомила про свій намір подарувати квартиру малолітньому ОСОБА_10 на його день народження, т.я. сторони перебували у рідних стосунках.

26.04.2005 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , який діяв за малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір дарування, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_5 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 70).

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №6753.

Після нотаріального посвідчення договору дарування від 26.04.2005 право власності за неповнолітнім ОСОБА_3 в КП ХМБТІ не було зареєстровано, але за ОСОБА_3 було зареєстровано право у нотаріальному реєстрі правочинів щодо нерухомого майна.

У 2016 ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 , недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування було відмовлено та постановою апеляційного суду Харківської області від 31.05.2018 у справі №642/968/16-ц - залишено без змін (т.1 а.с. 76-77).

Після набрання рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16-ц законної сили, ОСОБА_3 отримав 16.07.2018 дублікат договору дарування від 26.04.2005.

Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації ХМР Вєлєвої А.О. №42110249 від 18.07.2018 відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначену квартиру, бо у процедурі розгляду заяви було встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за дарувальником на підставі іншого правовстановлюючого документу (т.1 а.с. 42).

14.02.2018 державним реєстратором Департаменту реєстрації ХМР Дейнеко Т.В. внесена запис про право власності ОСОБА_5 за №24872041 на підставі дублікату свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 а від 12.07.1993, який зареєстрований за №Д-1024-4-93-18124а від 13.02.2018, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39715870 від 16.02.2018 (т.1 а.с. 45).

08.06.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В., реєстровий №388 (т.1 а.с. 84).

Після посвідчення спадкового договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. було накладено обтяження - заборона на нерухоме майно, внесено запис про обтяження №26535452, підставою виникнення обтяження є вказаний спадковий договір, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41515629 від 08.06.2018, державний реєстратор - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В., особа, в інтересах якої встановлено обтяження - ОСОБА_1 , особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_5

08.06.2018, після прийняття постанови апеляційним судом Харківської області від 31.05.2018 у справі №642/968/16-ц, ОСОБА_5 у порушення інтересів ОСОБА_3 було укладено спадковий договір з ОСОБА_12 та застосовано обтяження - заборона на нерухоме майно, підставою виникнення якої є вказаний спадковий договір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі №642/4237/18 за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 16,9 кв.м загальною площею 32,8 кв.м, на підставі договору дарування від 26.04.2005, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І., р. №6753. Визнано недійсним спадковий договір стосовно квартири АДРЕСА_1 від 08.06.2018, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В., р. №388. Скасовано рішення про державну реєстрацію на підставі спадкового договору, індексний номер 41515629 від 08.06.2018 обтяження - заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , запис про обтяження номер 26535452 (т.1 а.с. 51-56).

05.07.2019 Другою Харківською державною нотаріальною конторою від імені ОСОБА_5 було посвідчено заповіт на все належне їй майно на ім`я ОСОБА_1 , реєстровий №2-150 (т.1 а.с. 86).

Відповідно до договору дарування квартири від 08.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., ОСОБА_3 подарував зазначену квартиру ОСОБА_4 . Вказаний договір став підставою для реєстрації у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 (т.1 а.с. 61).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , виданим 13.01.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (т.1 а.с. 57).

15.01.2020 від імені ОСОБА_1 . Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою було прийнято заяву про прийняття спадщини.

На підставі цієї заяви було заведено спадкову справу №12/2020 (т.1 а.с. 58).

Постановою державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 27.11.2020 №1980/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_12 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 59-60).

Як підставу для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом вказано, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано право власності №32610436 від 19.07.2019 за ОСОБА_3 на підставі дублікату договору дарування, посвідченого Мороз Г.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 26.04.2005 за реєстровим №6753, дублікат якого виданий 16.07.2018 за реєстровим №3388; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 за №642/4237/18 та ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 за №642/4237/18.

Оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі №642/4237/18, яке набрало законної сили 16.04.2019, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_3 , за яким вказане право власності зареєстровано 19.07.2019, саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_5 , був власником зазначеної квартири на день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до статті 328Цивільного кодексуУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216Цивільного кодексуУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 5 ст.1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі №686/30591/21, провадження №61-7360св23, роз`яснив наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України)…

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17.

Апеляційний суду складіколегії суддівпогоджується звисновком судупершої інстанції,виходячи знаступного.

Предметом даного спору є: - встановлення факту неукладеності (невчинення) договору дарування квартири АДРЕСА_1 (сторони: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 26.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. (реєстр. №6753); - визнання протиправними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48013352 від 30.07.2019 15:26:17 (дата, час державної реєстрації: 19.07.2019 14:04:00), ОСОБА_6 , Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (на даний час Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська область) та скасування у Державному реєстрі прав: 1) запису про право власності №32610476, що прийнято на підставі рішення від 30.07.2019 №48013352 15:26:17 (дата, час державної реєстрації: 19.07.2019 14:04:00), власники: ОСОБА_3 , форма власності: приватна, розмір частки: 1; 2) внесення змін до запису про право власності №24872041 у розділі «Деталізована інформація про право власності» (дата, час державної реєстрації:14.02.2018 13:47:04), що прийнято на підставі рішення від 30.07.2019 №48013352 15:26:17 (дата, час державної реєстрації: 19.07.2019 14:04:00) в частині зміни розміру частки у праві власності з «1» на «0» та у розділі додаткові відомості: право власності припинено, власники: ОСОБА_5 (дата, час внесення змін: 30.07.2019 15:38:14); - витребувати з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна №1487488363101) та визнання за громадянкою ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомого майна №1487488363101) після померлої ОСОБА_5 у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 05.07.2019 Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильновстановлено судомпершої інстанціїі цене заперечуєтьсясторонами,що однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , належала на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі оригінала свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 12.07.1993, зареєстрованого в КП ХМБТІ 12.07.1993 за №П-4-530 (т.1 а.с. 64).

Як зазначає у віндикаційному позові від 05.02.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сєрий В.В. та вбачається із відзиву на позов ОСОБА_4 (т.1 а.с. 180-187), ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_7 , яка є племінницею ОСОБА_5 (донькою рідної сестри), тобто ОСОБА_5 є рідною тіткою ОСОБА_7

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.10.2003 ОСОБА_7 (мати малолітнього ОСОБА_3 ) померла.

26.04.2005 між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_4 , який діяв за малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (обдаровуваний), тобто у день народження останнього, було укладено договір дарування, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_5 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 70).

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №6753.

Згідно п. 2 вказаного договору, ця квартира належить дарувальнику ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 12.07.1993 згідно з розпорядженням від 12.07.1993 №9428, зареєстрованого у реєстрову книгу за №4-93-18124а, зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 12.07.1993 під №П-4-530.

Згідно п. 6 вказаного договору, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Представник обдаровуваного свідчить, що він дарунок приймає. Прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.

Згідно п.10 вказаного договору, цей договір складено та посвідчено в двох примірниках, перший - видається представнику обдаровуваного, а другий - залишається в справах приватного нотаріуса.

Вказаний договір дарування від 26.04.2005 має застереження про те, що відповідно до вимог статті 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягаєдержавній реєстраціїлише увипадках,встановлених законом.Такий правочинє вчиненимз моментуйого державноїреєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Після нотаріального посвідчення договору дарування від 26.04.2005 право власності за неповнолітнім ОСОБА_3 в КП ХМБТІ не було зареєстровано, але за ОСОБА_3 було зареєстровано право у нотаріальному реєстрі правочинів щодо нерухомого майна.

Згідно відомостейЄдиного державногореєстру судовихрішень,у лютому2016представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_4 про визнаннядоговору даруванняквартири АДРЕСА_1 ,укладеного замістьдоговору довічногоутримання,недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І., про визнання недійсним договору дарування, укладеного замість договору довічного утримання, недійсним відмовлено.

Як вбачаєтьсяіз мотивувальноїчастини рішеннясуду від14.11.2017у справі№642/968/16-ц, суд не прийняв до уваги посилання позивача ОСОБА_5 на відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваними договорами дарування дарувальника обдарованому та те, що вона продовжує проживати у спірній квартири після укладання договору дарування, оскільки відповідно до ч.1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленіст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26.11.2018 у справі №642/968/16-ц позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. в частині позовних вимогпро захист цивільного права громадянки ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , шляхом визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено (т.1 а.с. 78-79).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.02.2018 у справі №642/968/16-ц виправлено у рішенні суду 14.11.2017 року у справі № 642/968/16-ц назвупредмета позову, відповідно до уточненої позовної заяви ОСОБА_5 від 03.05.2017 року, а саме зазначити предметом позову: "про захист цивільного права громадянки ОСОБА_5 шляхом визнання договору дарування, укладеного замість договору довічного утримання під впливом обману, недійсним та визнання права власності на квартиру".

Постановами апеляційного суду Харківської області від 31.05.2018 та від 18.03.2019 у справі №642/968/16-ц рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 та додаткове рішення цього ж суду від 26.11.2018 - залишені без змін (т.1 а.с. 76-77).

З мотивувальної частини постанови апеляційного суду Харківської області від 31.05.2018 у справі №642/968/16-ц вбачається, що оспорюваний позивачем ОСОБА_5 договір дарування був укладений 26.04.2005, такий договір відповідає вимогам законодавства, встановленим для договорів даного виду. Обдарована особа ОСОБА_3 є родичем ОСОБА_5 , протягом майже одинадцяти років з дати укладення і до лютого 2016 ОСОБА_5 не заперечувала законність укладення договору дарування від 26.04.2005. Вказані обставини не спростовані і знайшли підтвердження допитаними районним судом свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які повідомили суду, що позивач ОСОБА_5 подарувала своєму онуку на день народження спірну квартиру, про що вона повідомила за святковим столом і надала можливість прочитати договір дарування. Вказані обставини не заперечувались і позивачем, із зазначенням в позовній заяві та апеляційній скарзі, на початку грудня 2015, коли ОСОБА_3 повідомив про те, що з моменту його повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) він має намір почати проживати у спірній квартирі, призвело до погіршення стосунків. Вказані обставини, які виникли набагато пізніше дати укладення оспорюваного правочину, не можуть бути визнані підставою визнання останнього недійсним.

Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №642/968/16-ц за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14.11.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 31.05.2018.

Після набрання (31.05.2018) рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16-ц законної сили, ОСОБА_3 отримав 16.07.2018 у Мороз Г.І., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу, дублікат договору дарування від 26.04.2005 замість втраченого (т.1 а.с. 85).

Як вбачається з наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 13.02.2018 №38, 19.12.2017 за вх. №19232 до Управління надійшла заява ОСОБА_5 , від імені якої діє Серий В.В. за довіреністю, про видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №108388176 від 2012.2017 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с. 22-23), тому наказано у зв`язку із втратою оригіналу свідоцтва про право власності на спірну квартиру, виданого на підставі розпорядження Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду, реєстровий №9428 від 12.07.1993 на ім`я ОСОБА_5 , видати ОСОБА_5 дублікат вищевказаного свідоцтва. З метою належного ведення обліку виданих свідоцтв про право власності на житло анулювати реєстрацію свідоцтва про право власності, реєстровий №4-93-18124а від 12.07.1993 на квартиру АДРЕСА_1 , у книзі реєстрації квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнатах у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової власності, та зареєструвати виданий дублікат вказаного свідоцтва (т.2 а.с. 22-23). Л.В.

Таким чином, дублікат свідоцтва про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 , що має силу оригіналу (оригінал від 12.07.1993 р.№4-93-18124а), виданий на підставі заяви представника за довіреністю ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , та зареєстрований під №Д-1024-4-93-18124а від 13.02.12018, був отриманий після подачі представником ОСОБА_2 апеляційної скарги на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16-ц, яка ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07.12.2017 залишена без руху (т. 1 а.с. 40).

Отже, по справі вбачається, що представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_2 достовірно було відомо про набрання чинності рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16-ц, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування, укладеного замість договору довічного утримання, недійсним, а також йому було відомо те, що оригінал свідоцтва про право власності на житло квартиру АДРЕСА_1 , від 12.07.1993 р.№4-93-18124а, на ім`я ОСОБА_5 був підставою (як належний правовстановлюючий документ) для укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , який діяв в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , договору дарування спірної квартири від 26.04.2005.

Крім цього, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, видаючи наказ від 13.02.2018 №38 про анулювання реєстрації свідоцтва про право власності, реєстровий №4-93-18124а від 12.07.1993 на квартиру АДРЕСА_1 , та про реєстрацію дублікату вказаного свідоцтва мало б достовірно перевірити, чи не був оригінал свідоцтва підставою для вчинення будь-яких нотаріальних дій, чи не існують цивільні спори відносно вказаної квартири тощо.

Після отримання дублікату свідоцтва про право власності на житло під №Д-1024-4-93-18124а від 13.02.12018, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39715870 від 16.02.2018 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т.В., яка розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.02.2018 за реєстраційним №26771340, яку подав ОСОБА_2 , що дяв на підставі довіреності від 22.12.2015, проведена державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (т.1 а.с. 48).

У подальшому, рішенням про відмову у державній реєстрацію прав та їх обтяжень №42110249 від 18.07.2018 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Вєлєва А.О., яка розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2018 за реєстраційним № 29182753, яку подав ОСОБА_4 , що діяв на підставі доручення від 03.11.2017, відмовила у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 з підстав того, що у процедурі розгляду заяви проведені пошуки та встановлено, що право власності на квартиру зареєстровано за дарувальником на підставі правовстановлюючого документу, відмінного від документа, який вказаний у пункті 2 дублікату договору дарування №6753 від 26.04.2005, посвідченого Мороз Г.І., приватним нотаріусом ХМНО р.№3388 від 16.07.2018 (т.1 а.с. 42).

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,у дублікатідоговору дарування№6753від 26.04.2005,посвідченого МорозГ.І.,приватним нотаріусомХМНО р.№3388від 16.07.2018вказано,що правовласності задарувальником ОСОБА_5 на спірнуквартиру зареєстровано на підставі свідоцтвапро правовласності нажитло,виданого Харківськимміським центромприватизації державногожитлового фонду12.07.1993 згідно з розпорядженням від 12.07.1993 №9428, зареєстрованого у реєстрову книгу за №4-93-18124а, зареєстрованого в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 12.07.1993 під №П-4-530 (т. 1 а.с. 85), а у Державному реєстрі речових прав (т.1 а.с. 45) державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 здійснена на підставі дублікату свідоцтвапро правовласності нажитло під№Д-1024-4-93-18124авід 13.02.12018, згіднорішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень№39715870від 16.02.2018державного реєстратораправ нанерухоме майноДепартаменту реєстраціїХарківської міськоїради ДейнекоТ.В. (т.1 а.с. 45).

У подальшому, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48013352 від 30.07.2019 державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В., яка розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.07.2019 14:04:00 за реєстраційним №35080450, яку подав ОСОБА_4 , що діяв на підставі довіреності від 03.11.2017, здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 (т.1 а.с. 43).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2019 (т.1 а.с. 49), підставою реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 стало: рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі №642/4237/18 від 12.03.2019; ухвала цього ж суду у цій же справі від 25.04.2019; дублікат договору дарування від 26.04.2005, виданий 16.07.2018 за р.№3388 приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І.

Саме це рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №48013352 від 30.07.2019 державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В. є предметом даного позову, яке сторона позивача просить визнати протиправним та скасувати з підстав того, що: 1) державний реєстратор не встановила відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно у ДРП, а саме що квартира АДРЕСА_1 (житлова площа 16,9 кв.м, загальна площа 32,8 кв.м) /ОНМ №1487488363101/ зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі дублікату свідоцтва про право власності Харківського міського центру приватизації державного житлового фонду від 12.07.1993 №4-93-18124а, що зареєстрований у ХМЦП ДЖФ 13.02.2018, у відповідності до рішення державного реєстратора ДР ХМР Дейнеко Т.В. за заявою від 14.02.2018 за реєстраційним №26771340 заявника ОСОБА_2 ; 2) державний реєстратор не перевірила інформацію про на наявність у ДРП рішення Державного реєстратора державного реєстратора ХМР Вєлєвої А.О. від 18.07.2018 №42110249 про відмову ОСОБА_3 у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за заявою від 16.07.2018 (реєстраційний номер заяви 29182753, дата прийняття рішення 18.07.2018, індексний номер 42110249); 3) державний реєстратор не встановила черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв, та не розглянула заяви в порядку черговості їх надходження (від 14.02.2018 № 26771340, від 16.07.2018 № 29182753 та від 19.07.2019 № 35080450); 4) при наявності підстав для відмови (рішення про відмову № 42110249) ОСОБА_3 у проведенні державної реєстрації прав на квартиру за заявою від 19.07.2019 здійснила незаконну реєстрацію права власності на ОНМ №1487488363101 шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за громадянином ОСОБА_3 (індексний номер: 48013352 від 30.07.2019 15:26:17; дата та час державної реєстрації:19.07.2019 14:04:00).

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання дублікату свідоцтва про право власності на житло під №Д-1024-4-93-18124а від 13.02.12018 та здійснення 16.02.2018 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 , 08.06.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Непочатих В.В., реєстровий №388. У пункті 2 цього договору вказано, що ця квартира належить відчужувачу ОСОБА_5 на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради під №Д-1024-4-93-18124а від 13.02.12018 (т.1 а.с. 84).

Після посвідчення спадкового договору приватним нотаріусом ХМНО Непочатих В.В. було накладено обтяження - заборона на нерухоме майно, внесена запис про обтяження №26535452, підставою виникнення обтяження є вказаний спадковий договір, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41515629 від 08.06.2018 року, державний реєстратор - приватний нотаріус ХМНО Непочатих В.В., особа, в інтересах якої встановлено обтяження - ОСОБА_1 , особа, майно якої обтяжується, ОСОБА_5 .

В цій частині суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду про те, що 08.06.2018 після прийняття постанови апеляційним судом Харківської області від 31.05.2018, ОСОБА_5 у порушення інтересів ОСОБА_3 було укладено спадковий договір з ОСОБА_1 та застосовано обтяження - заборона на нерухоме майно, підставою виникнення якої є вказаний спадковий договір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі №642/4237/18 (яке значиться у Витязі з Державного реєстру речових прав від 30.07.2019 як підстава виникнення права власності) за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 16,9 кв.м, загальною площею 32,8 кв.м, на підставі договору дарування від 26.04.2005, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І., р.№6753. Визнано недійсним спадковий договір стосовно квартири АДРЕСА_1 від 08.06.2018, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Непочатих В.В., р. №388. Скасовано рішення про державну реєстрацію на підставі спадкового договору, індексний номер 41515629 від 08.06.2018, обтяження - заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , запис про обтяження номер 26535452. Скасовані заходи забезпечення позову, які були застосовані на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харова від 04.10.2018 (т. 1 а.с. 51-56).

Рішення Ленінськогорайонного судум.Харкова від12.03.2019у справі№642/4237/18в апеляційномута касаційномупорядку неоскаржувалося,набрало чинності.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 у справі №642/4237/18 (яке значиться у Витязі з Державного реєстру речових прав від 30.07.2019 як підстава виникнення права власності) у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ; треті особи: Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т.В., приватний нотаріус ХМНО Непочатих В.В. про визнання права власності, скасування правової реєстрації, визнання недійсним спадкового договору -відмовлено.

В цій частині колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів сторони позивача про те, що у зв`язку з укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договору дарування квартири 26.04.2005 у відповідача не виникло право власності на квартиру, а також щодо неправомірності реєстраційних дій щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, перехід права власності до ОСОБА_3 на спірну квартиру за договором дарування від 26.04.2005 встановлено судовими рішеннями у справі №642/968/16-ц, згідно яких оспорюваний ОСОБА_5 договір дарування був укладений 26.04.2005, як такий договір, що відповідає вимогам законодавства, встановленим для договорів даного виду.

Крім цього, законність договору дарування від 26.04.2005 встановлена ухваленими судовими рішеннями у справі №642/4237/18, про що зазначалося вище.

05.07.2019 ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений Пилипенко О.В., державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори (т.1 а.с. 86), згідно якого усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла, що підтвержується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_5 , виданим 13.01.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (т. 1 а.с. 57).

15.01.2020 від імені ОСОБА_1 . Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою було прийнято заяву про прийняття спадщини, яку зареєстровано по книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №29. На підставі цієї заяви було заведено спадкову справу №12/2020 (т. 1 а.с. 58).

Постановою державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Пилипенко О.В. від 27.11.2020 року №1980/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 з тих підстав, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано право власності №32610436 від 19.07.2019 за ОСОБА_3 на підставі дублікату договору дарування, посвідченого Мороз Г.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 26.04.2005 за реєстровим №6753, дублікат якого виданий 16.07.2018 за реєстровим №3388; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 №642/4237/18 та ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 за №642/4237/18 (т. 1 а.с. 59-60).

08.12.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., згідно якого син ОСОБА_3 подарував спірну квартиру батькові ОСОБА_4 , що і стало підставою для реєстрації у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 61).

12.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Таким чином, на час розгляду даної справи судом першої інстанції та ухвалення у ній рішення від 06.11.2024, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі договору дарування 08.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. Цей договір не розірваний, не визнаний недійсним та є чинним, що спростовує доводи сторони позивача про незаконне володіння відповідачем ОСОБА_4 спірною квартирою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його правильним про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули право власності на спірну квартиру на підставах, що не заборонені законом, а тому підстави для витребування квартири у законного власника ОСОБА_4 відсутні.

По справі вбачається, що на день смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) саме ОСОБА_16 (з 19.07.2019) був власником спірної квартири, а не померла ОСОБА_5 , тому спірна квартира не є спадковим майном після смерті ОСОБА_5 і, відповідно, ОСОБА_1 за заповітом не є спадкоємцем на спірну квартиру, отже, позовні вимоги про витребувати з володіння ОСОБА_4 спірної квартири та про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру після померлої ОСОБА_5 у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 05.07.2019 Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою, є безпідставними та задоволенню не підлягають, як правильно до такого висновку прийшов і суд першої інстанції.

Крім цього, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач ОСОБА_1 не є стороною договору дарування від 26.04.2005, тому укладенням даного договору та подальшою реєстрацією права власності на вказану квартиру за іншими особами право позивача порушено не було, а, відповідно, воно не потребує захисту.

Також є законним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції і з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, що державний реєстратор Венгелюк ( після зміни прізвища Хільковець) та Міністерство юстиції України не є учасниками спірних правовідносин, вони не є сторонами оскаржуваного договору, не набували прав власності на спірну квартиру, вони є неналежними відповідачами у справі, що є законною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до них.

Згідно п.п. 57, 58 постанови Великої Палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Отже, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи представника ОСОБА_1 адвокатаСєрого В.В.про те,що доспірних правовідносинпідлягають застосуваннюпостанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду тапостанови ВерховногоСуду уконкретних справах,які зазначені ниму віндикаційномупозовівід 05.02.2024, і, зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 щодо пріоритетності нормЦК України, а саме, що до 01.01.2013 право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертоїстатті 334 ЦК України- з моменту державної реєстрації такого договору як правочину, тобто, особа, яка до 01.01.2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності, то ці доводи не заслуговують на увагу і вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не може бути застосована у даному випадку до спірних правовідносин, оскільки фактичні обставини справ не є подібними.

Колегія суддів повторно зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі №642/4237/18 (яке значиться у Витязі з Державного реєстру речових прав від 30.07.2019 як підстава виникнення права власності) за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 16,9 кв.м, загальною площею 32,8 кв.м, на підставі договору дарування від 26.04.2005, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І., р.№6753. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 у справі №642/4237/18 в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося, набрало чинності, тобто, є законним та виконане.

Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не зазначив, що Ленінський районний суд м. Харкова, розглянувши справу №642/4237/18 у порядку цивільного судочинства, відмовив ОСОБА_3 у скасуванні державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 , оскільки вважав, що вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 , не підсудна Ленінському районному суду м. Харкова, то ці доводи не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки, як вбачається зі змісту мотивувальної частини вказаного рішення у справі №642/4237/18, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказана справа за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Т.В., приватний нотаріус ХМНО Непочатих В.В. про визнання права власності, скасування правової реєстрації, визнання недійсним спадкового договору в частині скасування рішення державного реєстратора №39715870 від 16.02.2018 підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що у рішенні №642/4237/18 суд зазначив, що, на думку суду, позовні вимоги щодо скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, є безпідставними, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки вимога щодо скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно не розглядалася судом першої інстанції у справі №642/4237/18, тому цей висновок суду та посилання на нього сторони позивача є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 отримав 16.07.2018 дублікат договору дарування від 26.04.2005 уже після анулювання свідоцтва про право власності на квартиру на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації від 13.02.2018 №38, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки судовими рішеннями рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі №642/968/16-ц, залишеним без змін постановами апеляційного суду Харківської області від 31.05.2018 та від 18.03.2019, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І., про визнання недійсним договору дарування, укладеного замість договору довічного утримання, недійсним було відмовлено з підстав того, що договір дарування від 26.04.2005 відповідає вимогам законодавства, встановленим для договорів даного виду.

По справі вбачається, що ОСОБА_17 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 знали про ухвалені судові рішення у вказаній справі, а також достовірно знали, що оригінал свідоцтва про право власності на квартиру від 12.07.1993 був використаний власником ОСОБА_17 (на підтвердження наявності у неї права приватної власності на цю квартиру) при укладенні договору дарування квартири внуку ОСОБА_16 від 26.04.2005. При цьому, посилаючись на втрату оригіналу свідоцтва, представник ОСОБА_18 19.12.2017 подав заяву до Управління комунального майна та приватизації про видачу дублікату свідоцтва та отримав його 13.02.2018 під №Д-1024-4-93-18124а, у зв`язку з чим і було анульовано оригінал свідоцтва від 1207.1993 №9428.

Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави для визнання договору дарування неукладеним, проте, вважаючи встановленими обставини у рішенні Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 року у справі № 642/4237/18, не вважає за необхідне врахувати мотивувальну частину рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2017 у справі № 642/968/16- ц, яке набрало законної сили, та застосовувати до даних правовідносин ч. 4 ст. 82 ЦПК України, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 7ст. 82 ЦПК Україниправова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Доводи апеляційної скарга про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав жодної оцінки, яким же чином проводилася державна реєстрація права власності на спірну квартиру у 2019 році, і як ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 стали власниками спірної квартири, що державний реєстратор Хільковець (Венглюк) грубо порушила Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки, діючим законодавством України визначено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно суб`єктами державної реєстрації прав виключно за заявочним принципом, то як правильно встановив суд першої інстанції, державний реєстратор не є належним відповідачем у даній справі. Оскільки вимоги пред`явлені до неналежного відповідача, тому судом по суті не розглядалися.

Доводи апеляційної скарги про те, що державну реєстрацію права власності на квартиру до 01.01.2013 ОСОБА_3 не здійснив, відтак, договір дарування є неукладеним та фіктивним, що перехід права власності на квартиру за договором дарування не відбувся, то ці доводи спростовуються судовими рішеннями у справі №642/968/16-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі №642/4237/18, що набрало законної сили, не скасовувалося анульоване свідоцтва про право власності на квартиру на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації від 13.02.2018 № 8, що було правовстановлюючим документом при посвідченні договору дарування 26.04.2005, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки правовстановлюючим документом при укладенні 26.04.2005 договору дарування квартири був оригінал свідоцтва про право власності на житло, виданий Харківським міським центром приватизації державного фонду 12.07.1993 згідно з розпорядженням від 12.07.1993 №9428, зареєстрованим у реєстрову книгу за №4-93-18124а, зареєстрованим в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 12.07.1993 під 3П-4-530, як це вбачається зі змісту договору дарування від 26.04.2005 (т.1 а.с. 70).

Доводи апеляційної скарги про те, що на даний час право власності на квартиру належить ОСОБА_5 на підставі дублікату свідоцтва про право власності, який є правовстановлюючим документом, має законну силу та жодним рішенням суду чи органом влади не скасований, що копія рішення державного реєстратора ДР ХМР від 18.07.2018 №42110249, копія листа КП «Харківське МБТІ» ХМР від 07.12.2017 №1028176, копія листа УКМП Харківської міської ради від 13.02.2018 №1842 мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті та визначають правомірність дій ОСОБА_5 з підтвердження права власності на квартиру, то ці доводи не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами даної цивільної справи і встановленими у ній фактичними обставинами.

Доводи апеляційної скарги щодо дій державного реєстратора, то суд першої інстанції, встановивши, що державний реєстратор не є належним відповідачем у справі, з чим погоджується колегія суддів, не давав правову оцінку його діям (щодо суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, щодо черговості розгляду заяв, наявності підстав для відмови ОСОБА_3 у проведенні державної реєстрації прав на квартиру), тому суд апеляційної інстанції ці доводи не розглядає.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо повернення надміру сплаченого судового збору колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно ст. 7 ч. 5 Закону України «Про судовий збір», повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно ст. 9 цього Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

По справівбачається,що приподачі 12.07.2021до Ленінськогорайонного судум.Харкова позову,позивачем бувсплачений судовий збіру відповідномурозмірі (т.1а.с.111-118). Матеріалицивільної справине містять «виписокпро зарахуваннясудового зборудо спеціальногофонду Державногобюджету України»,сплаченого позивачем ОСОБА_1 при подачіпозову доЛенінського районногосуду м.Харкова.Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Полтавський апеляційний суд при перегляді даної цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сєрого В.В. позбавлений процесуальної можливості вирішити питання щодо повернення ОСОБА_1 , як вона вказує, надміру сплаченогосудового збору. Питання щодо повернення надміру сплаченого судового збору може бути розглянуто судом першої інстанції за заявою позивача ОСОБА_1 за умови надання до суду першої інстанції належного підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, який був сплачений безпосередньо на рахунок одержувача: Ленінського районного суду м. Харкова.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районногосуду м.Полтави від06листопада 2024року- залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїухвалення. Касаційнаскарга на неїподається протягомтридцяти днівз дняїї проголошення.Якщо всудовому засіданнібуло проголошенолише скорочене(вступнута резолютивнучастини)судове рішення,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Повний текст постанови складено 04 червня 2025 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов