Рішення від 28.05.2025 по справі 623/332/22

Справа № 623/332/22

Провадження № 2/638/688/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць І.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судовихзасідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Старости Студенокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлака Володимира Леонідовича, третя особа: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович про визнання заповіту недійсним,-

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_3 , старости Студенокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов С.Ю., в якому після уточнення, просить: визнати факт родинних відносин, що ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є дідусем ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) , та що ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) є батьком ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , складений на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений старостою Студенокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлака В.Л. 10.02.2021 та зареєстрований в реєстрі за № 3-0; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є онуком ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер. Позивач зазначає, що він є спадкоємцем за правом представлення після свого батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після смерті дідуся позивача - ОСОБА_6 відкрилася спадщина. Спадкова справа за померлим дідусем заведена у приватного нотаріуса Чистова С.Ю. Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлого діда, як спадкоємець першої черги за правом представлення після померлого батька ОСОБА_7 , та дізнався, що спадкодавець склав заповіт на відповідача ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що спадкодавець був важкохворим, нікого не впізнавав, не міг читати та писати, потребував стророньої допомоги, тому не міг усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними. Також нотаріусом було порушено процедуру складання заповіту.

У зв`язку зі зміною підсудності справу передано до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня 2023 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

30 серпня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Панасенко П.П. надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що відповідач заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. Зазначає, що твердження позивача, що спадкодавець ОСОБА_6 не міг читати та писати не відповідають дійсності. Також не відповідають дійсності твердження позивача про порушення процедури складання заповіту. Відповідач зазначає, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_4 адвоката КонстантиноваОлексія Геннадійовичапро витребуваннядоказів задоволено.Витребувано у приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистова Сергія Юрійовича належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 83/2021.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката ПанасенкаПавла Петровичапро витребуваннядоказів задоволено. Витребувано у Комунального некомерційного підприємства Оскільська амбулаторія первинної медико-санітарної допомоги Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області наступні докази-дані про те, чи звертався ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя і скаргами щодо психічних чи психоневрологічних, якщо так, то коли та з яким діагнозом, та надати належним чином засвідчені копії відповідних документів. Витребувано у Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері докази про те, чи звертався ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя зі скаргами щодо психічних чи психоневрологічних захворювань, якщо так, то коли та з яким діагнозом, та надати належним чином засвідчені копії відповідних документів. Клопотання представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області особисту пенсійну справу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії: НОМЕР_1 номер: НОМЕР_2 , виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харьківській області, 14 червня 1996 року, який мешкав (був зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Оскільська амбулаторія первинної медико-санітарної допомоги» Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області (ЄДРПОУ 42698128, адреса: Харківська область, Ізюмський район, с. Оскіл, вул. Слобідська 69) електронні медичні документи, медичну картку (особиста справа) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії: НОМЕР_3 , виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області, 14 червня 1996 року, який мешкав (був зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 травня 2024 року клопотання представника ОСОБА_4 ОСОБА_1 провитребування доказів задоволено. Витребувано від старости Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради, Ізюмського району, Харківської області належним чином завірену копію другого екземпляру заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який посвідчений старостою Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради, Ізюмського району, Харківської області ОСОБА_5 , 10 лютого 2021 року та який зареєстрований у реєстрі за № 3-02. Витребувано від старости Студенокського старостинського округу Оскільської сільської ради, Ізюмського району, Харківської області належним чином завірений журнал реєстрації заповітів за лютий 2021 року. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ:447 036 90, Юридична адреса: 04119, місто Київ, вулиця Джонса Ґарета, будинок 8, корпус 20 К, поверх 4) завірену належним чином копію особистої електронної медичної документації (особиста медична картка, медичні документи, медична справа) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорті дані: НОМЕР_4 , виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області, 14 червня 1996 року, який мешкав (був зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2024 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач - староста Студенокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлака В. Л. до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа - Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович до суду не з`явився, до суду надав заяву, в якій просив слухати справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_4 є онуком ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Батько позивача ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після смерті дідуся позивача - ОСОБА_6 відкрилася спадщина. Спадкова справа за померлим дідусем заведена у приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистова С.Ю.

Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлого діда, як спадкоємець першої черги за правом представлення після померлого батька ОСОБА_7 , та дізнався, що спадкодавець склав заповіт на відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно до заповіту складеного 10.02.2021 року ОСОБА_6 , посвідченого ОСОБА_5 Старостою Студенокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області, спадкодавець заповів все своє майно дочці ОСОБА_3 - відповідачу по справі.

Позивач зазначає, що спадкодавець був важкохворим, нікого не впізнавав, не міг читати та писати, потребував стророньої допомоги, тому не міг усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними. Також нотаріусом було порушено процедуру складання заповіту. Отже, позивач вважає вказаний заповіт таким, що не відповідає чинному законодавству України і має бути визнаний недійним.

Відповідно достатті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також не охоплення заповітом всієї спадщини.

Згідност. 1234 ЦК Україниправо на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК Українивизначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цьогоКодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2, 3ст. 1254 ЦК Українизаповіт, який було складено пізніше скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед тим.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст. 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Позивач як за підставу недійсності заповіту вказує, що ОСОБА_6 при посвідчені заповіту, складеного 10.02.2021 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними.

Відповідно до положень ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Згідно з ч. 1ст. 225 ЦК Україниправочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як вказано у п. 16постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правиластатті 225 ЦКпоширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно достатті 105 ЦПК Українизобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно достатті 212 ЦПК України.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставістатті 225 ЦК України, частини другоїстатті 1257 ЦК Українисуд відповідно достатті 105 ЦПК Україниза клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Правиласт. 225 ЦК Українипоширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 03 лютого 2022 року у справі № 520/8118/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 368/953/19.

Між тим, позивачем не було заявлено клопотання про призначення у справі судово-психіатричної експертизи. Будь- яких інших доказів, що спадкодавець не міг усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними суду не надано.

При цьому, судом за клопотанням представника відповідача було допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які у судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_6 за життя був розумною та адекватною людиною, на психічні розлади не хворів.

Відповідно відповіді КНП Ізюмської мської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» від 26.02.2024 №389 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за медичною допомогою до вказаної установи не звертався, на обліку у лікаря-нарколога не перебував.

Відповідно до відповіді ТОВ «Хелсі Україна», наданої на виконання ухвали суду, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звертався до лікаря з приводу гіпертонії та стенокардії.

Таким чином, доводи позивача, що ОСОБА_6 на час складання оспорюваного заповіту не міг адекватно оцінювати свої дії та розуміти їх наслідки при судовому розгляді підтвердження не знайшли.

У постанові Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі №369/1913/17(провадження № 61-12004св21) вказано, що: «право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Під час посвідчення заповіту має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках».

Відповідно до ч. 1 ст. 1251 ЦК України (в редакції, чинній на час складення заповіту) якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року (в редакції, чинній на час складення заповіту) нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5 встановлено, що нотаріальні вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з?явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

На виконання вимог пункту 2.1. розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5 в тексті спірного заповіту вказано: «В зв?язку з похилим віком та станом здоров?я заповідача заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_1 , о 10 год. 30 хв.».

З оскаржуваного заповіту убачається, що він до підписання прочитаний уголос ОСОБА_6 і власноручно підписаний ним у присутності ОСОБА_5 - старости Студенокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Особу ОСОБА_6 встановлено, дієздатність перевірено.

Отже, заповіт, який оскаржують позивач, відповідає вимогамст. 1247 ЦК України, при складанні заповіту та при його посвідченні було дотримано вказаних норм законодавства.

Разом із цим, ВС у справі №461/2565/20 (постанова від 20.07.2022 року) вказав на необхідність поважати волю заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першійстатті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормамиглави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання заповіту недійсним, є необґрунтованими, недоведеними в судовому засіданні та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання факту родинних відносин, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є дідусем ОСОБА_4 , та що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_4 суд, зазначає наступне.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно доч.1,2ст.318ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1)який фактзаявник проситьвстановити таз якоюметою; 2)причини неможливостіодержання абовідновлення документів,що посвідчуютьцей факт; 3)докази,що підтверджуютьфакт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Суд зазначає,що доматеріалів справипозивачем недодано доказів,що йогоправо порушенота йомупотрібно поновитипорушені правата встановитивідповідний факт.Крім того,на підтвердженняфакту,про якійпросить позивачним не наданобудь-якихдоказів.Враховуючи наведене,суд дійшоввисновку провідмову взадовленні позовув ційчастині вимог.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю.

Згідно ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8ст.141ЦПКУкраїни -розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомнапідставіподаних сторонамидоказів(договорів,рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, ще до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи встановлено, що на вимогу вказаної норми, представником відповідача було подано до суду відповідне клопотання, яке зареєстровано канцелярією суду 19.05.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Понесені ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджується копією договору про надання адвокатом правової допомоги від 02 серпня 2023 року (а.с.136-138 т.1); додатковою угодою про погодження договірної ціни додаток до Договору про надання правової допомоги від 02 серпня 2023 року (а.с.139 т.1); квитанцією до прибуткового касового ордеру №11 на суму 15000 грн.(а.с.140 т.1), копією Додаткової угоди додаток до Договору про надання правничої допомоги від 02 серпня 2023 року від 31.12.2024 року; квитанцією до прибуткового касового ордеру №31 на суму 6000 грн.; розрахунком витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, копією акту приймання-передачі робіт з надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги від 02.08.2023 року.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.

Дослідивши подані суду документи суд дійшов висновку, про доведеність понесених позивачем витрат на правову допомогу при розгляді вказаного позову.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено у повному обсязі, виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог заяви представника позивача та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат на професійну допомогу в сумі 21000 грн.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.264,265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Старости Студенокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлака Володимира Леонідовича, третя особа: Приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович про визнання заповіту недійсним відмовити в повному обсязі.

Судовий збір залишити за позивачем.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 21000 (двадцять одна тисяча) грн.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: СтаростаСтуденокського старостинського округу Оскольської сільської ради Ізюмського району Харківської області Бурлака Володимира Леонідовича (адреса: Харківська область, Ізюмський район, с. Студенок, пров. Шкільний 2).

Третя особа: приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович (адреса: Харківська область, м. Ізюм, вул. Паромна 4).

Повний текст судового рішення складено 06 червня 2025 року.

Суддя Л.М. Рибальченко