Постанова від 27.05.2025 по справі 914/1594/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. Справа №914/1594/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 18.04.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/1223/25 від 22.04.2025)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 (суддя Крупник Р.В.)

за скаргами ОСОБА_1 (вх. №3916/24 від 23.10.2024 та вх. №4113/24 від 07.11.2024) на дії (бездіяльність) Шептицького відділу ДВС

у справі№ 914/1594/19

за позовомЧервоноградської міської ради Львівської області, (найменування якої змінено на Шептицьку міську раду), Львівська область, м. Шептицький

до відповідачаФізичної особи-підприємця Воляник Галини Василівни (надалі ФОП Воляник Г.В.), Львівська область, с. Боянець

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Комунального підприємства Червоноградтеплокомуненерго (надалі КП Червоноградтеплокомуненерго), Львівська область, м. Шептицький

- Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (надалі АТР ОГС Львівгаз), м. Львів

- Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, м. Львів

про зобов`язання привести будівлю у попередній стан

з участю представників:

від позивача: Гнатишин О.Б.;

від відповідача: не з`явились;

третя особа 1: не з`явились;

третя особа 2: не з`явились;

третя особа 3: не з`явились;

Шептицький ВДВС: не з`явились;

вільний слухач ОСОБА_2 ;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у задоволенні скарг ОСОБА_1 вх. №3916/24 від 23.10.2024 та №4113/24 від 07.11.2024 у справі № 914/1594/19 відмовлено.

Ухвала обгрунтована недоведеністю обставин, які б свідчили про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , які викладені у скаргах.

ОСОБА_1 , не погодившись з постановленою ухвалою, звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазнаає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, відтак, просить скасувати ухвалу від 31.03.2025 про відмову у задоволенні скарг, об`єднаних вх. №3916/24, вх. №4113/24 у справі № 914/1594/19; визнати неправомірними дії виконавця Павліха В. у ВП №61293359 у незадоволенні клопотання від 30.09.2024 та 12.07.2024; визнати зловживання виконавця виконавчого провадження Павліха В. у ВП 61293359 ст. 364 КК України, ст. 194, 162 КК України; зобов`язати Шептицький ДВС визнати належним доказом виконання рішення суду матеріали ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» замовлення на будівлю 12 «Б» в АДРЕСА_1 власник Воляник Галина Василівна; зобов`язати ДВС у ВП №61293359 закінчити провадження відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним виконанням Воляник Г.В.

Зокрема, скаржниця зазначає, що оскаржувана ухвала порушує її права як власника майна будівлі 12 «Б» в м. Шептицький так і користувача земельної ділянки з кадастровим номером 4611800000:02:008:0036 по АДРЕСА_2 , якою користується і сьогодні. Зазначає, що рішення міської ради №347 про набуття права оренди та рішення про затвердження проекту відведення №24 від 08.06.2006 є чинними і на сьогодні і були чинними на дату подання позову від 31.07.2019 №3/22-5295/2-3, по якому виникло рішення суду від 27.11.2019 справа №914/1594/19, наказ від 26.12.2019 №052066. Також, на думку скаржниці, вимога привести у попередній стан до загальної площі 59,7 м. кв. була нею виконана, повідомлено ДВС і надано докази згідно клопотання від 30.09.2024 техпаспорт від 15.06.2021. Щодо постанов про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, то зазначає, що відомо про них їй стало 14.02.2025 з листа ДВС від 07.02.2025 №61293359/2067. Вважає, що судом невірно встановлено і взято за основу складання актів ДВС від 04.03.2020, 20.03.2020, 24.02.2021, 11.03.2024, 15.03.2024, 22.03.2024,11.04.2024, про які стало відомо з листа ДВС від 07.02.2025 №61293359/2057. Зазначає, що суд не врахував того, що нею за договором позики від 05.04.2015 передано будівлю 12 «Б» в користування Волянику В.В. і споруда (1,28 х 2,37) належить ФОП Волянику В.В як користувачу з 2015 .

Шептицька міська рада у відзиві від 09.05.2025 заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що твердження ОСОБА_1 про виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1594/19, виданого 26.12.2019, є помилковим та необґрунтованим, а доказів на підтвердження факту реального виконання виконавчого документу скаржницею подано не було, відтак, підстави для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження № 61293359 відповідно до п.9 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» були відсутніми. Також зазначає, що державним виконавцем не було допущено дії чи бездіяльності, яка б порушувала права та законні інтереси Воляник Г.В. Зазначає, що в липні 2024 року, з метою виконання рішення суду за адресою м. Шептицький, вул. Шухевича 12 Б були проведені виконавчі дії, а саме демонтаж другого поверху та додаткових приміщень першого поверху. 19.02.2025 начальником Шептицького відділу ДВС у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління МЮ України Павліхою В.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Щодо вимоги про бездіяльність позивача Шептицької міської ради у виділенні коштів в сумі 805769 грн. то вказує, що такі виділені як оплата на авансування витрат відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» для проведення виконавчих дій згідно вимоги Шептицького ВДВС у Шептицькому районі Львівської області від 09.10.2023 №9/61293359/73833 на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 26.12.2019 №914/1594/19. Кошти в сумі 574635,81 грн. авансового внеску були повернуті стягувачу відповідно до платіжної інструкції №3 від 20.02.2025. Відповідно до цього, просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

В судове засідання 27.05.2025 з`явились представник позивача та представник ОСОБА_1 Воляник В.В. на підставі довіреності від 28.05.2024.

Треті особи КП «Червоноградтеплокомуненерго», АТ «ОГС «Львівгаз» та державний виконавець участі уповноважених представників учасників справи в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою від 25.04.2025 шляхом надіслання такої в електронні кабінети і така отримана ними 28.04.2025 17:49.

Від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області ухвала суду від 25.04.2025 повернулась із зазначення «адресат відсутній за вказаною адресою».

27.05.2025 від скаржниці поступило клопотання, згідно якого просить допустити свого представника Воляника Володимира Володимировича за довіреністю від 28.05.2024.

Також, 27.05.2025 від скаржниці поступило клопотання від 27.05.2025, в якому просить долучити до матеріалів справи витяг від 21.05.2025 з ЄРДР про кримінальне провадження 12024141150000624 від 09.07.2024.

27.05.2025 від скаржниці поступило клопотання подане в порядку ст. 246 ГПК України, у якому просить на підставі ст. ст. 364, 192, 194, 375, 126, 26 КК України, ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» винести окремі ухвали про вчинення злочинів посадовими особами: 1). Шептицької міської ради в позові від 31.07.2019; 2). Шептицьким відділенням ДВС у ВП №61293359. В обґрунтування даного долучено: фото будівлі 12 «Б» в м. Шептицький по вул. Шухевича; довідка характеристика№372 від 27.01.2025; довіреність.

Щодо представлення інтересів скаржниці представником Воляником В.В. на підставі довіреності від 28.05.2024, то суд апеляційної інстанції таке клопотання відхиляє з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з абз. 1 п.11 ч.16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Воляник В.В. не є адвокатом, відтак, суд дійшов висновку, що Воляник В.В. може бути присутнім в судовому засіданні як вільний слухач.

В долучені додаткових доказів а саме, витягу від 21.05.2025 з ЄРДР кримінального провадження 12024141150000624 від 09.07.2024, то судова колегія в долученні таких відмовляє з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення на час його ухвалення по тих матеріалах, які наявні в матеріалах справи згідно з вимогами ст. 269 ГПК України.

Щодо клопотання скаржниці, яке подане в порядку ст. 246 ГПК України, у якому просить на підставі ст. ст. 364, 192, 194, 375, 126, 26 КК України, ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» винести окремі ухвали про вчинення злочинів посадовими особами, то в задоволенні такого судова колегія відмовляє з врахуванням наступного.

Частиною 3 ст. 246 ГПК України встановлено, що суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

З поданих стороною доказів не можливо встановити обставин (дійти висновку), які б свідчили і надали правову підставу для винесення окремої ухали щодо Шептицької міської ради чи державного виконавця Шептицького ВДВС.

Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2025 надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Західний апеляційний господарський встановив таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.11.2019 у справі № 914/1594/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, позов Червоноградської міської ради Львівської області задоволено повністю. Зобов`язано фізичну особу ОСОБА_1 привести нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 у попередній стан, відповідно до технічного паспорта КП ЛОР «ЧМБТІ» від 17.10.2011 та свідоцтва про право власності від 03.10.2012 серії НОМЕР_1 на нежитлову будівлю загальною площею 59,7 м.кв. (в тому числі будівля кафе площею 9,1 м.кв, відпочинковий майданчик площею 50,6 м.кв) шляхом знесення другого поверху та додаткових приміщень першого поверху; стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Червоноградської міської ради Львівської області 1`921,00 грн. судового збору.

На примусове виконання даного рішення, Господарським судом Львівської області видано відповідні накази, які перебувають на примусовому виконанні у Шептицькому ВДВС у межах виконавчого провадження №61293359.

В подальшому, як вбачається з обставин справи, Господарський суд Львівської області ухвалою від 15.01.2021 роз`яснив Червоноградській міській раді, що рішення від 27.11.2019 у справі №914/1594/19 слід розуміти так, що приведення спірної нежитлової будівлі у попередній стан означає приведення її до того стану, який передбачено технічним паспортом КП ЛОР «ЧМБТІ» від 17.10.2011 та свідоцтвом про право власності від 03.10.2012 серії НОМЕР_1 на нежитлову будівлю загальною площею 59,7 м.кв.

18.02.2020 державним виконавцем Червоноградського ВДВС, найменування якого змінено на Шептицький ВДВС, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61293359 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1594/19 від 26.12.2019, надано боржнику десятиденний строк для добровільного виконання виконавчого документу (Т-12; а.с.10).

Матеріали виконавчого провадження №61293359 містяться в томах - 12, 13, 14.

04.03.2020 винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу, оскільки згідно із актом державного виконавця №61293359 від 04.03.2020 боржницею не виконано вимог виконавчого документу (Т-12, а.с.15, 19);

23.03.2020 винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за повторне невиконання виконавчого документа, факт якого підтверджено актом державного виконавця №61293359 від 20.03.2020 (Т-12, а.с.34, 36).

Вказаними вище постановами, державний виконавець зобов`язував ОСОБА_1 виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередив її про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Однак, що скаржницею не вчинено жодних дій, спрямованих на добровільне виконання рішення суду.

Судом встановлено, що факт не приведення боржницею нежитлової будівлі за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шухевича, 12Б у попередній стан, відповідно до технічного паспорта КП ЛОР «ЧМБТІ» від 17.10.2011 та свідоцтва про право власності від 03.10.2012 серії НОМЕР_1 підтверджується: актами державного виконавця від 04.03.2020, від 20.03.2020, від 24.02.2021, від 11.03.2024, від 15.03.2024, від 22.03.2024, від 11.04.2024 (Т-12, а.с.15, 34, 155; Т-2; а.с.106, 120, 130, 175); судовими рішеннями у справі №914/1594/19, а саме (1) ухвалою від 15.04.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2022; (2) ухвалою від 30.05.2024, яка в апеляційному порядку не оскаржувалася та, відповідно, не переглядалася; (3) ухвалою від 01.07.2024, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024; (4) ухвалою від 27.03.2025.

Також дані обставини прослідковується зі змісту листів органу ДВС, які наявні у матеріалах виконавчого провадження.

Відтак, зважаючи на те, що боржницею тривалий час (більше чотирьох років) не вчинялися дії щодо добровільного виконання рішення, державним виконавцем було прийнято рішення про вжиття заходів примусового виконання рішення.

Для цього ним 09.03.2023 сформовано вимогу про здійснення стягувачем авансування витрат виконавчого провадження у розмірі 805`769,00 грн. (Т-13, а.с.59-60), яка була задоволена міською радою шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок Шептицького ВДВС згідно із платіжною інструкцією №38 від 26.12.2023 (Т-13; а.с.75-76).

Дану суму Шептицький ВДВС перерахував на рахунок Західного МУМЮ з метою організації останнім проведення закупівлі за предметом: демонтаж частини приміщення за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Шухевича 12Б, що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 23.02.2024 (Т-14, а.с.223).

У червні 2024 року Західним МУМЮ оголошено тендер UA-2024-05-24-008628-a за предметом закупівлі: «Демонтаж частини приміщення за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Шухевича 12Б (для відділу державної виконавчої служби у Львівській області ЗМУМЮ)», що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту «Prozorro» за покликанням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-05-24-008628-a.

За результатами проведення закупівлі, між Західним МУМЮ (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Львів» (виконавець) договору №638/ЛВ від 19.06.2024 (Т-14; а.с.14-30), який передбачає приведення нежитлової будівлі за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шухевича, 12Б, у попередній стан, відповідно до технічного паспорта КП ЛОР «ЧМБТІ» від 17.10.2011 та свідоцтва про право власності від 03.10.2012 серії САС №836504 на нежитлову будівлю загальною площею 59,7 м.кв (в тому числі будівля кафе площею 9,1 м.кв, відпочинковий майданчик площею 50,6 м.кв) шляхом знесення другого поверху та додаткових приміщень першого поверху.

09.07.2024 державним виконавцем винесено постанову про залучення ТОВ «Будівельна компанія «Львів» для участі у примусовому виконанні наказу №914/1594/19 від 26.12.2019 (Т-14, а.с.31).

Для організації проведення виконавчих дій виконавцем також винесено постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ, КП «Червоноградтеплокомуненерго», КП «Червонограджитлокомунсервіс», КП «Червоноградканал» та ПрАТ «Львіобленерго» (Т-14, а.с.32-36).

ОСОБА_1 подавала до Шептицького ДВС клопотання від 12.07.2024, у якому просила прибути 16.07.2024 за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шухевича, 12Б та встановити факт виконання рішення суду (Т-14, 40-42).

У відповідь, державний виконавець повідомив, що 16.07.2024 ним було розпочате примусове виконання рішення суду (Т-8; а.с.63).

У періоди з 16.07.2024 по 19.07.2024, а також з 22.07.2024 по 23.07.2024 державним виконавцем вчинялися дії спрямовані на примусове виконання рішення суду у справі №914/1594/19. Вказане підтверджується копіями актів державного виконавця та постанов про опис та арешт майна (Т-14; а.с.55-63, 71-75, 84-92, 131-138).

Відповідно до акта від 24.07.2024 проведення виконавчих дій завершено, оскільки ТОВ «Будівельна компанія «Львів» здійснено демонтаж частини приміщення за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шухевича, 12Б, шляхом знесення другого поверху та додаткових приміщень першого поверху (Т-14; а.с.138).

Суд першої інстанції зазначив, що кожного дня вказаних вище періодів представник скаржниці був присутній під час примусового виконання рішення та не висловлював жодних зауважень з приводу вчинюваних виконавчих дій, що підтверджується його власноручними підписами на актах державного виконавця та постановах про опис та арешт майна. До того ж, за результатами проведення виконавчих дій, він приймав на відповідальне зберігання передане йому державним виконавцем майно.

22.07.2024 скаржницею подано до органу ДВС: (1) інформаційний запит з метою з`ясування того, чи встановив державний виконавець факт виконання рішення суду; (2) клопотання про проведення замірів по периметру будівлі, (3) клопотання про надання постанови про завершення виконавчих дій, розпочатих 16.07.2024 (Т-14, а.с.97-98, 106-107, 109-110).

У відповідь, орган ДВС повідомляв, що ним вчиняються дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, оскільки боржницею не проведено виконання у добровільному порядку (Т-14, а.с.99, 108, 111).

Надалі, ОСОБА_1 неодноразово зверталася із запитами про закінчення виконавчого провадження, а саме: 05.08.2024, 16.08.2024, 22.08.2024, 02.09.2024, 03.09.2024, 30.09.2024 (Т-14; а.с.162-163, 165-166, 168-169, 171, 173-174, 176-177, 179, 182-193), у відповідь на які Шептицький ВДВС повідомляв, що виконавче провадження не закінчено та вживаються дії щодо примусового виконання рішення (Т-14, а.с. 164, 167, 170, 172, 175, 178, 194).

24.12.2024 стягувач звернувся до державного виконавця із заявою, у якій просив повернути виконавчий документ на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (Т-14, а.с.224). Окрім цього, листом від 13.02.2024 міська рада просила повернути невикористаний авансовий внесок (Т-1, а.с.242).

19.02.2025 Шептицьким ВДВС винесено постанову, якою повернуто виконавчий документ стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. При цьому виконавцем вказано, що розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу становить 574 635,81 грн.

Згідно із платіжною інструкцією №3 від 20.02.2025 Шептицький ВДВС перерахував міській раді частину невикористаного авансового внеску у розмірі 574635,81 грн.

ОСОБА_1 подала на розгляд Господарського суду Львівської області скарги, згідно скарги вх. №3916/24 від 23.10.2024 (Т-8, а.с.27-29), вона просила: - визнати неправомірною бездіяльність Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі Шептицький ВДВС) щодо не встановлення факт виконання рішення суду; - зобов`язати Шептицький ВДВС усунути порушення шляхом встановлення факту виконання рішення на підставі документів наданих 30.09.2024 шляхом проведення контрольних замірів нежитлової будівлі та інших необхідних дій (у разі необхідності із залученням спеціалістів у відповідній галузі) та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження; - постановити окрему ухвалу в порядку статті 246 ГПК України та встановити факти порушення законодавства у позові Шептицької міської ради (надалі стягувач, міська рада), у рішенні суду від 27.11.2019 у справі №914/1594/19, у виконавчому провадженні №61293359 від 18.02.2020; вжити заходів забезпечення в порядку статей 136, 137 ГПК України шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або виконувати до нього інші зобов`язання; винести додаткове рішення в порядку статті 244 ГПК України для встановлення основної вимоги у позові від 31.07.2019, щодо якої сторони подавали докази, пояснення у справі №914/1594/19. У скарзі вх. №4113/24 від 07.11.2024, заявниця просила поновити строк на подання скарги на зловживання державного виконавця за не встановлення факту виконання рішення суду; визнати зловживанням дії державного виконавця із застосуванням статті 246 ГПК України (Т-8, а.с.60-61).

Дані скарги мотивовано тим, що вона добровільно виконала рішення суду, вказує, що 30.09.2024 вона зверталась до Шептицького ВДВС із клопотанням про встановлення факту виконання рішення та закінчення виконавчого провадження, у відповідь на який їй лише повідомили, що виконавцем вживаються заходи з примусового виконання рішення. Державний виконавець не перевірив виконання рішення нею, в зв`язку з чим вона переконана у незаконності бездіяльності державного виконавця та порушенні її право. Також у скарзі вх. №4113/24 від 07.11.2024 ОСОБА_1 відмічає, що їй стало відомо про порушення її прав , яке полягає у ігноруванні її клопотання від 12.07.2024 а також вказує, що 16.07.2024 державний виконавець пошкодив належне їй майно, привів його до стану непридатності, вчинивши тим самим злочин.

Дані скарги судом першої інстанції об`єднано в одне провадження і ухвалою суду від 31.03.2025 відмовлено в їх задоволенні за безпідставністю. З чим, не погодилась ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Обставинами справи встановлено, що 26.12.2019 Господарським судом Львівської області на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.11.2019 у справі №914/1594/19 виданий відповідний наказ , який перебуває на примусовому виконанні у Шептицькому ВДВС у межах виконавчого провадження №61293359.

Положеннями закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як і в скаргах так і в апеляційній скарзі заявниця зауважує, що нею виконано рішення суду з даної справи у добровільному порядку, а тому виконавче провадження мало бути закінченим саме з цієї підстави. Вказує, що нею такі докази подані у клопотанні від 30.09.2024 виготовлено ОКП ЛОР БТІ та ЕО м. Львів , вул.. Липинського, 54 замовлення №1940 від 27.04.2021, технічний паспорт від 15.06.2021 №001305 зареєстровано 18.02.2023 в ЄДЕ ССБ ; витяг ЕЕК 923890 від 26.03.2015 площа 59,7 м.кв. Дані докази в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України не є такими, що свідчать про добровільне виконання рішення і станом на момент розгляду скарг заявницею не подано переконливих доказів, які б свідчили про виконання нею такого.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції неодноразово відмовляв у задоволенні скарг ОСОБА_1 , які стосувались стверджуваного нею добровільного виконання рішення суду, встановлюючи факт невиконання даного рішення, що підтверджується ухвалами від 15.04.2022, 30.05.24, 01.07.2024, 27.03.2024.

Отже, з даного вбачається висновок, що суд першої інстанції вірно вказав про відсутність ознак протиправності в діях державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження із підстави виконання рішення суду самостійно боржницею.

Відповідно до чого, державним виконавцем правомірно внаслідок бездіяльності заявниці, виконавець розпочав процедуру примусового виконання рішення суду.

У відповідності до положень частин 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до рішення у цій справі на боржницю покладався обов`язок привести нежитлову будівлю за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шухевича, 12Б у попередній стан шляхом знесення другого поверху та додаткових приміщень першого поверху. Відповідні дії ОСОБА_1 повинна була вчинити особисто, однак, як уже було встановлено вище, нею було допущено бездіяльність. Поважних причин для такої бездіяльності нею наведено та доведено не було.

В зв`язку з даним при перевірці виконання рішення державним виконавцем винесено постанову від 04.03.2020 про накладення на боржницю штрафу, із зазначенням вимоги виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередженням про кримінальну відповідальність.

В подальшому, при повторній перевірці 23.03.2020, з`ясувалось, що боржниця не виконала рішення суду у справі №914/1594/19 і поважних причин такого невиконання нею не було доведено.

Матеріалами справи встановлено, що державним виконавцем неодноразово перевірявся факт виконання рішення боржницею та встановлювалась бездіяльність останньої у цій частині, що підтверджується актами державного виконавця від 04.03.2020, від 20.03.2020, від 24.02.2021, від 11.03.2024, від 15.03.2024, від 22.03.2024, від 11.04.2024. Дане обумовило вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що та обставина, що саме боржниця відповідно до рішення у цій справі зобов`язана вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржницею, воно не може бути виконано без її участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII, оскільки хоч і зобов`язує саме боржницю вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржниці та не унеможливлює виконання цього рішення без її участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судом обставини невиконання його у добровільному порядку. Дане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.08.2018 у справі №916/4106/14.

Також, суд першої інстанції вірно послався на висновки, викладені у постанові від 13.02.2018 у справі №923/182/13-г, в якій Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у даній справі без участі відповідача (боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали (пункт 11).

Отже, з врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що державним виконавцем не порушено приписів статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно розпочато процедуру примусового виконання рішення, в зв`язку з чим правомірно відмовлено у задоволенні скарг Воляник Г.В. вх. №3916/24 від 23.10.2024 та вх. №4113/24 від 07.11.2024 в частині, що стосується обставин добровільного виконання скаржницею рішення суду.

Щодо твердження заявниці викладених у скарзі вх. №4113/24 від 07.11.2024, про те, що під час примусового виконання рішення державний виконавець пошкодив належне їй майно, привів його до стану непридатності, вчинивши тим самим злочин, спростовується наступним.

Слід відмітити, що у періоди з 16.07.2024 по 19.07.2024, а також з 22.07.2024 по 23.07.2024 представник ОСОБА_1 був присутній під час примусового виконання рішення та не висловлював жодних зауважень з приводу вчинюваних виконавчих дій, що підтверджується його власноручними підписами на актах державного виконавця та постановах про опис та арешт майна. До того ж, за результатами проведення виконавчих дій, він приймав на відповідальне зберігання передане йому державним виконавцем майно.

У відповідності до вимог частини 1 ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншим засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

З аналізу апеляційної скарги в сукупності з матеріалами та обставинами справи суд апеляційної встановив, що заявницею не подано будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би дійти обґрунтованого висновку про допущення державним виконавцем порушення законодавства та вжити у зв`язку із цих заходи відповідно до статті 246 ГПК України.

Відповідно до цього, судом першої інстанції вірно вказано, що скарга вх. №4113/24 від 07.11.2024 про винесення окремої ухвали відносно державного виконавця є такою, що не підлягає задоволенню, в зв`язку з необґрунтованістю.

Поряд з цим, у скарзі заявниця просила постановити окрему ухвалу в порядку статті 246 ГПК України та встановити факти порушення законодавства у позові Міської ради, у рішенні суду від 27.11.2019 у справі №914/1594/19, у виконавчому провадженні №61293359 від 18.02.2020.

Згідно із частиною 1 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Дослідивши матеріали та обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявницею не лише не зазначено, у чому полягають протиправні дії міської ради при складені позовної заяви, та не наведено аргументів у цій частині щодо незаконності дій державного виконавця у виконавчому провадженні, але й не надано жодних доказів на підтвердження своїх суб`єктивних тверджень.

Отже, в зв`язку з цим вірно вказано, що підстав для винесення окремої ухвали судом самостійно встановлено не було.

Щодо винесення окремої ухвали відносно суду, тосудом першої інстанції вірно вказано, що такої процесуальної можливості ГПК України не передбачає, при цьому вірно вказано, що рішення суду у справі №914/1594/19 набрало законної сили після його перегляду апеляційним судом, а відтак підлягає обов`язковому виконанню боржницею.

Щодо вимоги про вжиття заходів забезпечення в порядку статей 136, 137 ГПК України шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або виконувати до нього інші зобов`язання, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З аналізу даної статті вбачається, що заходи забезпечення вживаються виключно щодо позову у ході розгляду справи. Вжиття таких заходів за скаргою боржника, поданою на стадії виконання судового рішення є неможливим, про що вірно вказано судом в оспорюваній ухвалі, а відтак правомірно відмовлено в задоволенні такої.

Щодо винесення додаткового рішення в порядку статті 244 ГПК України для встановлення основної вимоги у позові від 31.07.2019, щодо якої сторони подавали докази, пояснення у справі №914/1594/19.

Однак, дане питання не віднесено до переліку тих, що передбачені частиною 1 статті 244 ГПК України, для винесення додаткового рішення, відтак судом вірно вказано, що підстави для ухвалення такого відсутні.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду оскарженої ухвали судова колегія констатує, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 року у справі №914/1594/19, а зводяться до переоцінки доказів у даній справі.

Згідно вимог частин 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду викладених в оспорюваній ухвалі, а отже суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області прийняв ухвалу від 31.03.2025 у справі №914/1594/19, з додержанням норм процесуального права та повним дослідженням матеріалів та обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, ухвалу Господарського суд Львівської області від 31 березня 2025 року у справі №914/1594/19 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ухвалив:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 18.04.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/1223/25 від 22.04.2025) - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у справі №914/1594/19 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.

4.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук