Постанова від 03.06.2025 по справі 914/3256/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. Справа №914/3256/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2025 (повне рішення складено 24.03.2025, суддя Ділай У.І.)

у справі №914/3256/24

за позовом Приватного підприємства СВІТЧАЙ, с.Підберізці Львівського району Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ, с.Ставчани Львівського району Львівської області

про стягнення 543829,15 грн основного боргу, 16116,96 грн інфляційних втрат та 3552,69 грн 3% річних за договором поставки №230323/01П від 23.03.2023;

представники сторін в судове засідання не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства СВІТЧАЙ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ про стягнення 543829,15 грн основного боргу, 16116,96 грн інфляційних втрат та 3552,69 грн 3% річних за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 березня 2023 року між ПП СВІТЧАЙ та ТзОВ ТРАНСМАРТ СМ було укладено договір поставки №230323/01П. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 543829,15 грн, який не оплачений відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2025 у справі №914/3256/24 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ на користь Приватного підприємства СВІТЧАЙ 543829,15 грн основного боргу, 16116,96грн інфляційних втрат, 3552,69грн 3% річних та 6761,98грн судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- 23 березня 2023 року між Приватним підприємством СВІТЧАЙ та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ було укладено договір поставки № 230323/01П; товар відповідачу поставлений і неоплачений;

- відповідачем у справі не спростовано належними та допустимими доказами суму основного боргу;

- позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, проте загальна сума нарахувань є більшою, ніж просив позивач;

- судом задоволено позов в межах заявленої суми вимог, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, а заява про збульшення суми позову позивачем не подавалась.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ, не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом не було враховано всі обставини справи та не дотримано норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає, що:

- методика розрахунку фінансових санкцій не відповідає договірним умовам та законодавству;

- перебіг строку нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок;

- позивач у формулі розрахунку втрат від інфляції взяв в розрахунок цифру з 7 знаками після коми, а згідно судової практики Верховного суду величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми.

В апеляційній скарзі скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2025 у даній справі та прийняти нове, яким врахувати доводи апеляційної скарги.

Процесуальний хід розгляду даної апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на таке:

Між Приватним підприємством СВІТЧАЙ (надалі ПП СВІТЧАЙ, постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ (надалі ТОВ ТРАНСМАРТ СМ, покупець, відповідач) 23 березня 2023 року було укладено договір поставки № 230323/01П (надалі договір поставки) (а.с. 14-19).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов`язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору поставки найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 «Специфікація», який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що вартість договору складається із вартості товарів, придбаних покупцем за цим договором.

У п. 3.12 договору сторони погодили, що право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та видаткової накладної.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 88 календарних днів з дня поставки товару та досягнення покупцем кредитного ліміту у розмірі 900000,00 грн. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Сторони, шляхом підписання додаткової угоди можуть змінювати порядок розрахунків в частині кредитного ліміту (п. 6.5 договору поставки, в редакції додатку № 9 Протокол узгодження розбіжностей).

Відповідно до п. 6.5.1 договору, у випадку, якщо строк оплати за товар припадає на вихідний чи не робочий день, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати робочий розрахунковий день. При цьому така оплата не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Приватне підприємство СВІТЧАЙ поставило Товариству з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ товар на загальну суму 543829,15грн (з врахуванням коригування боргу).

Підтвердженням поставки товару згідно договору поставки є видаткові накладні: 1) № Ма0000700 від 09.05.2024 на загальну суму 51364, 18 грн; 2) № Ма0001787 від 24.05.2024 на загальну суму 40249, 51 грн; 3) № Ма0002430 від 31.05.2024 на загальну суму 36563,78 грн; 4) № Ин0000448 від 06.06.2024 на загальну суму 28007,45 грн; 5) № Ин0001010 від 13.06.2024 на загальну суму 23728,90 грн; 6) № Ин0001568 від 20.06.2024 на загальну суму 22646,62 грн; 7) № Ин0002069 від 27.06.2024 на загальну суму 24604,82 грн; 8) № Ил0000438 від 04.07.2024 на загальну суму 22586, 59грн; 9) № Ил0000975 від 11.07.2024 на загальну суму 16548, 79 грн; 10) № Ил0001424 від 18.07.2024 на загальну суму 19566,34 грн; 11) № Ил0002451 від 25.07.2024 на загальну суму 23073,29 грн; 12) № Ав0000143 від 01.08.2024 на загальну суму 27930,53 грн; 13) №Ав0000661 від 08.08.2024 на загальну суму 32561,50 грн; 14) № Ав0001093 від 15.08.2024 на загальну суму 38442,98 грн; 15) № Ав0002118 від 29.08.2024 на загальну суму 16538,71 грн; 16) № Ав0001715 від 22.08.2024 на загальну суму 16608,00 грн; 17) № Сн0000509 від 05.09.2024 на загальну суму 20363,88 грн; 18) № Сн0001020 від 12.09.2024 на загальну суму 30963,91 грн; 19) № Сн0001697 від 19.09.2024 на загальну суму 29166,10 грн; 20) № Сн0002212 від 26.09.2024 на загальну суму 27125,53 грн (а.с. 36-63).

Позивачем у справі, також, долучено до позовної заяви копії податкових накладних на підтвердження факту поставки товарів та акт звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2024-11.12.2024, який підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін і, яким встановлено заборгованість відповідача в сумі 580284,83 грн (а.с. 54).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним судом було здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого інфляційні втрати склали 23235,60 грн, а сума 3% річних склала 3552,68 грн.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просив стягнути позивач.

Разом з тим, враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом першої інстанції арифметично вірно було визначено суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача у справі.

З огляду на викладене, апеляційним судом відхиляються за безпідставністю доводи скаржника щодо необґрунтованих сум стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підставно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСМАРТ СМ відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2025 у справі №914/3256/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 05.06.2025

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік