Постанова від 27.05.2025 по справі 907/375/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. Справа №907/375/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Голубінка М.В.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача - Стриж Л.А.

представник відповідача-1 - не з`явився

представник відповідача-2 - не з`явився

представник відповідача-3 - не з`явився

представник третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 06.02.2025 року (вх. № 01-05/334/25 від 07.02.2025)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 (суддя Лучко Р. М.; повну ухвалу складено 28.01.2025 )

у справі №907/375/24

за позовом: ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача- 1: ОСОБА_2 , м. Фастів Київської області

до відповідача- 2: Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ехо", м. Київ

до відповідача- 3: Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Юкон", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон Інвест", с. Теребля Тячівського району Закарпатської області

про: розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позивача та ухвали суду першої інстанції.

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/375/24 за позовом ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 відповідач-1), Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ехо" (далі - АТ "Ехо" , відповідач-2) та Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Юкон" (далі - АТ "Юкон" , відповідач-3) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Катіон Інвест" (далі - ТОВ "Катіон Інвест", третя особа) про:

- розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі ТОВ "Катіон Інвест" б/н від 25.01.2021 та договору від 26.01.2021 про додаткову домовленість до договору купівлі-продажу (відступлення) частини частки у статутному капіталі ТОВ "Катіон Інвест" від 25.01.2021;

- витребування у АТ "Ехо" на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Катіон Інвест", що становить 50 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Катіон Інвест" та у грошовому вираженні складає 2 150 000, 00 грн;

- витребування у АТ ""Юкон" на користь ОСОБА_1 частини частки у статутному капіталі ТОВ "Катіон Інвест", що становить 20 % від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Катіон Інвест" та у грошовому вираженні складає 1 935 000, 00 грн;

- визначення розміру статутного капіталу ТОВ "Катіон Інвест" у розмірі 4 300 000, 00 грн та розміру часток учасників у ТОВ "Катіон Інвест", а саме: ОСОБА_1 з часткою в розмірі 3 225 000, 000 грн, що дорівнює 75% статутного капіталу ТОВ "Катіон Інвест"; АТ "Юкон" з часткою в розмірі 1 075 000, 00 грн, що дорівнює 25% статутного капіталу ТОВ "Катіон Інвест".

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 у справі №907/375/24, залишеним без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та Верховного Суду від 26.03.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 44 175,20 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення 13.01.2025 Господарським судом Закарпатської області видано відповідний наказ.

16.01.2025 представником позивача через систему "Електронний суд" подано суду першої інстанції заяву про визнання наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у даній справі таким, що не піддягає виконанню.

Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_1 має інвалідність II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 29.08.2022, а тому звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях відповідно до ч. 1 п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 у справі №907/375/24 відмовлено у визнанні судового наказу у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала суду мотивована тим, що: наказ Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у даній справі виданий відповідно до положень ст. ст. 241, 327 ГПК України; визначені ст.328 ГПК України підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у даній справі відсутні; наведені позивачем аргументи пов`язуються з необхідністю фактичного перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 у даній справі, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, в частині вирішеного судом питання розподілу судових витрат .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу від 07.02.2025, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 у справі 907/375/24 та ухвалити нове рішення, яким визнати наказ Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Апелянт зазначає, що сутність процедури визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника. Оскільки пенсійне посвідчення ОСОБА_1 беззаперечно підтверджує відсутність у нього обов`язку щодо сплати судового збору, виданий судом першої інстанції наказ у даній справі є таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 справу №907/375/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 у справі №907/375/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 задоволено заяви представника позивача - адвоката Стриж Л.А. та представника відповідача - 1 - адвоката Римець Х. Б. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 у справі №907/375/24 до закінчення розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у даній справі.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 поновлено апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2025.

В судове засідання 27.05.2025 прибув представник позивача ( в режимі відеоконференції).

Відповідачі та третя особа участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення усім учасника справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії" та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів та третьої особи.

У судовому засіданні 27.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст.328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.06. 2020 у справі №520/1466/14-ц, від 09.09.2021 у справі №824/67/20, від 09.06.2022 у справі №2-118/2001, від 19.01.2023 у справі №824/2/22.

Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17 зазначав, що підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №910/8794/17.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №824/2/22 зазначено, що словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 в справі №907/375/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 44 175,20 грн судового збору.

Вказане рішення залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та Верховного Суду від 26.03.2025, а відтак набрало законної сили 26.11.2024.

На виконання вказаного рішення 13.01.2025 Господарським судом Закарпатської області видано відповідний наказ по стягнення з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 44 175,20 грн судового збору.

Отже, наказ Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у даній справі виданий відповідно до положень ст. ст. 241, 327 ГПК України.

Щодо доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.

З наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 29.08.2022 вбачається, що ОСОБА_1. є інвалідом ІІ групи, а відтак, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, вказана обставина є істотною для вирішення судом питання розподілу судових витрат при ухваленні рішення, проте не зазначалась позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та не була встановлена судом при ухваленні рішення у даній справі, а також при перегляді такого рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Разом з тим, встановлення судом вказаної обставини не є підставою для визнання виконавчого документу, виданого на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, таким, що не підлягає виконанню, не свідчить про помилковість видачі наказу чи припинення обов`язку боржника після видачі такого наказу.

Наведені апелянтом аргументи спрямовані на перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.08.2024 у даній справі, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, в частині вирішеного судом питання розподілу судових витрат, що є недопустимим в межах розгляду судом заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про визнання наказу Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 236, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284, 328 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 06.02.2025 року (вх. № 01-05/334/25 від 07.02.2025) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2025 у справі №907/375/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

4. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 09.06.2025

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.