Постанова від 04.06.2025 по справі 915/125/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/125/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання: Фещук В.М.,

за участю представників:

від Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича - Коваль В.О.,

від Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича - Ухін Р.В., Рознін В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025, прийняте суддею Ковалем С.М., м. Миколаїв, повний текст складено 17.03.2025,

у справі №915/125/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича

про стягнення 64 090,07 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 р. Фізична особа-підприємець Коваль Вадим Олегович звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича, в якому у редакції заяви б/н від 23.02.2024 (вх.№2143/24 від 26.02.2024) просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 64090,07 грн, з яких: 38423 грн - заборгованість з орендної плати; 20897 грн - заборгованість з компенсації вартості поточних платежів; 730,61 грн - інфляційні втрати; 4039,46 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди №1 б/д в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів і компенсації поточних витрат.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 04.03.2024 відкрито провадження у справі №915/125/24.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 у справі №915/125/24 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича грошові кошти у загальному розмірі 64090,07 грн, з яких: 38423 грн - орендна плата, 20897 грн - борг з компенсації вартості поточних платежів, 4039,46 грн - пеня, 730,61 грн - інфляційні втрати, а також 3028 грн - грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №1 б/д, що зумовило правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати і компенсації поточних платежів, а також штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Ухін Роман Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 у справі №915/125/24 скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, скаржник наголошує на непідписанні ним додатку №1 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В." від 01.09.2023, який, начебто, підтверджує факт приймання-передачі такого майна в користування, у зв`язку з чим апелянт просив призначити судову почеркознавчу експертизу, у проведенні якої йому безпідставно було відмовлено судом першої інстанції. Крім того, Фізична особа-підприємець Ухін Роман Володимирович звертає увагу суду на неукладеність договору оренди №1 б/д внаслідок не узгодження сторонами його істотних умов, а саме: строку (дати початку та закінчення дії), об`єкта оренди (складу та вартості майна) і орендної плати, що виключає можливість задоволення позовних вимог у цій справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю. від 22.04.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 07.05.2025.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025, зокрема:

-задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича про витребування оригіналів доданих до позовної заяви доказів, викладене у прохальній частині апеляційної скарги;

-витребувано у Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича оригінали наступних доказів, копії яких було додано до позовної заяви: договір оренди №1 б/д, укладений між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем; графік орендних платежів за кав`ярню за адресою: вул. Лягіна, 2, оформлений між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем; додаток №1 від 01.09.2023 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В.", оформлений між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем;

-встановлено Фізичній особі-підприємцю Ковалю Вадиму Олеговичу строк для надання (надсилання) витребуваних доказів до 26.05.2025, а також попереджено останнього про наслідки неподання витребуваних судом документів, передбачені частиною шостою статті 91 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Крім того, вищенаведеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.05.2025 призначено справу №915/125/24 до розгляду на 04.06.2025 о 12:30.

У судовому засіданні 04.06.2025 відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу; позивач висловив заперечення проти її задоволення.

З огляду на те, що у вищенаведеному судовому засіданні Фізична особа-підприємець Коваль Вадим Олегович надав не всі оригінали доказів, витребувані ухвалою суду від 15.05.2025, зокрема, лише договір оренди №1 б/д, укладений між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем, і графік орендних платежів за кав`ярню за адресою: вул. Лягіна, 2, оформлений між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем, у той час як додаток №1 від 01.09.2023 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В." позивачем надано не було, Південно-західний апеляційний господарський суд шляхом постановлення протокольної ухвали від 04.06.2025 відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича про призначення судової почеркознавчої експертизи, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, у зв`язку з відсутністю документа, який виступав би об`єктом дослідження експерта.

Фізична особа-підприємець Коваль Вадим Олегович своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення сторін та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем ("Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем ("Орендар") укладено договір оренди №1 без дати (далі - договір оренди №1), за умовами пунктів 1.1, 1.4 якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування обладнання кав`ярні (далі - майно), перелік і балансова вартість якого наведено в додатку 1, що є невід`ємною частиною договору. Майно передається Орендодавцем і приймається Орендарем у змонтованому стані, готовому до експлуатації.

Строк оренди майна - з 01.09.2023 по 01.09.2024 включно (пункт 1.5 договору оренди №1).

Згідно з пунктом підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору оренди №1 Орендодавець зобов`язується, зокрема, своєчасно передати майно в технічно справному стані.

В силу підпунктів 2.2.1, 2.2.8 договору оренди №1 Орендар зобов`язаний прийняти майно та технічну документацію з його експлуатації від Орендодавця за актом приймання-передачі, а також своєчасно вносити орендну плату та здійснювати інші платежі (комунальні та ін.), передбачені договором.

У підпунктах 2.4.1, 2.4.4 договору оренди №1 вказано, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати, а також виконання інших зобов`язань, передбачених договором, та вимагати сплати пені за неналежне виконання Орендарем взятих зобов`язань відповідно до розділу 6 договору.

Положеннями пунктів 3.1-3.4 договору оренди №1 передбачено, що Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату наперед за кожен повний місяць оренди майна без ПДВ згідно з підписаним графіком платежів. Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату починаючи із дня фактичної передачі йому майна і по день підписання сторонами акта приймання-передачі майна від Орендаря Орендодавцю включно відповідно до розділу 4 договору. Орендна плата сплачується в готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у договорі. Орендна плата перераховується Орендарем щомісяця в строк до 5-го числа поточного місяця оренди.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору оренди №1 майно повинне бути передане Орендодавцем і прийняте Орендарем протягом трьох календарних днів із моменту підписання договору. Передача майна в оренду оформляється актом приймання-передачі, який підписують уповноважені представники сторін. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

За умовами пунктів 6.1, 6.2 договору оренди №1 за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених пунктом 3.4 договору, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день закінчення встановленого строку сплати. Пеня нараховується на несвоєчасно сплачену суму орендної плати за кожний день прострочення. В усіх інших випадках, не зазначених у договорі, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами (пункт 7.1 договору оренди №1).

Позивач зазначає про те, що ним був виконаний обов`язок щодо передачі відповідачеві об`єкта оренди за договором, на підтвердження чого ним до суду першої інстанції подано копію додатку №1 від 01.09.2023 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В.", який оформлений між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем і в якому зазначено, що ним сторони підтверджують факт передачі Орендарю від Орендодавця обладнання кав`ярні за адресою: вул. Лягіна, 2 без складання окремого акту приймання-передачі.

У матеріалах справи також містяться копії:

-оформленого між сторонами графіку орендних платежів за кав`ярню за адресою: вул. Лягіна, 2;

-складеного позивачем в односторонньому порядку акту огляду наявності майна після закінчення договору оренди від 01.08.2023 №1, в якому зазначено про те, що він складений за фактом обстеження наявності та комплектності майна, яке передавалося в оренду Фізичній особі-підприємцю Ухіну Роману Володимировичу, з огляду на відмову останнього підписати акт приймання-передачі з повернення вказаного майна;

-банківських виписок по рахунку Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича за період з вересня місяця 2023 року по листопад місяць 2023 року.

Предметом спору у даній справі є вимоги Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича заборгованості у загальній сумі 64090,07 грн, з яких: 38423 грн - заборгованість з орендної плати; 20897 грн - заборгованість з компенсації вартості поточних платежів; 730,61 грн - інфляційні втрати; 4039,46 грн - пеня.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем взятих на себе зобов`язань за договором оренди №1, що зумовило правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати і компенсації поточних платежів, а також штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 3.2, 4.2 договору оренди №1 Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату починаючи із дня фактичної передачі йому майна. Передача майна в оренду оформляється актом приймання-передачі, який підписують уповноважені представники сторін. Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Отже, в силу узгоджених сторонами умов договору оренди №1 обов`язок сплачувати орендну плату виникає у відповідача з моменту передачі йому майна в оренду, а не з моменту укладання цього договору. Тобто, орендар починає сплачувати орендну плату лише після того, як майно фактично передано йому у користування на підставі відповідного акту приймання-передачі.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутній і позивачем до місцевого господарського суду не подано акту приймання-передачі майна за договором оренди №1, на підставі якого відповідач отримав би об`єкт оренди у користування.

Між тим, з метою підтвердження виконання свого обов`язок щодо передачі відповідачеві об`єкта оренди за вищенаведеним договором Фізична особа-підприємець Коваль Вадим Олегович надав до суду першої інстанції копію додатку №1 від 01.09.2023 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В.", який оформлений між Фізичною особою-підприємцем Ковалем Вадимом Олеговичем та Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем і в якому зазначено, що ним сторони підтверджують факт передачі Орендарю від Орендодавця обладнання кав`ярні за адресою: вул. Лягіна, 2 без складання окремого акту приймання-передачі.

З огляду на те, що відповідач категорично заперечив як факт отримання обладнання в оренду, так і підписання вказаного документа, висловив сумніви щодо достовірності наданої позивачем копії додатку №1 від 01.09.2023 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В.", ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у даній справі, постановленою в порядку частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України, витребувано у Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича оригінал вказаного доказу та роз`яснено позивачеві передбачені процесуальним законом наслідки не подання витребуваного оригіналу.

Однак, оригінал додатку №1 від 01.09.2023 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В." позивачем до суду апеляційної інстанції не було надано з посиланням на його відсутність. Причини відсутності у позивача, як сторони договору оренди №1, оригіналу вищенаведеного доказу останній пояснив його втратою.

Відповідно до частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а відтак для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

Отже, оскільки копія додатку №1 від 01.09.2023 до договору оренди №1 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В.", що міститься у матеріалах справи та надана позивачем в обґрунтування підстав заявлених ним позовних вимог, була поставлена відповідачем під сумнів на її відповідність оригіналу та існування взагалі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку приписів частини шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.08.2023 у справі №910/17281/21, від 12.07.2023 у справі №902/1076/21.

За таких обставин, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що ним не береться до уваги в якості доказу передачі відповідачеві у користування об`єкта оренди за договором оренди №1 наявна у матеріалах справи копія додатку №1 від 01.09.2023 "Перелік майна, переданого в оренду ФОП Ухіну Р.В.".

Водночас будь-які інші докази, які б підтверджували передачу позивачем відповідачеві у користування майна на підставі договору оренди №1, у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не подані.

Доводи позивача про те, що подані ним банківські виписки по рахунку Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича за період з вересня місяця 2023 року по листопад місяць 2023 року підтверджують проведення відповідачем оплат за договором оренди №1, а відтак і отримання останнім у користування об`єкта оренди, колегією суддів оцінюються критично, оскільки жодна зі здійснених Фізичною особою-підприємцем Ухіним Романом Володимировичем оплат не містить у призначенні платежу посилань на проведення розрахунків саме за вищенаведеним договором оренди. При цьому колегією суддів враховується той факт, що сторонами, присутніми у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, не заперечувався факт існування між ними інших правовідносин.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем факту передачі відповідачеві у користування майна за договором оренди №1, беручи до уваги те, що в силу узгоджених сторонами умов цього договору обов`язок зі здійснення розрахунків за договором поставлено в залежність від дня фактичної передачі відповідачеві об`єкта оренди, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича 38423 грн заборгованості з орендної плати та 20897 грн заборгованості з компенсації вартості поточних платежів.

Крім того, з огляду на відсутність підстав для стягнення основного боргу з орендної плати та компенсації вартості поточних платежів, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 730,61 грн інфляційних втрат та 4039,46 грн пені, які мають похідний характер від вимоги про стягнення основної заборгованості, також не підлягають задоволенню, оскільки можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 у справі №915/125/24 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2025 у справі №915/125/24 скасувати.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича до Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Коваля Вадима Олеговича.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваля Вадима Олеговича на користь Фізичної особи-підприємця Ухіна Романа Володимировича 2906,88 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир