Постанова

від 27.05.2025 по справі 910/9359/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. Справа№ 910/9359/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 (повний текст складено та підписано 21.10.2024)

у справі №910/9359/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за первісним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо"

про стягнення 1 108 421,43 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс"

про стягнення 1 712 910,51 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог за первісним позовом

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" про стягнення 1 108 421,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на розробку дизайн-проекту № 355-300821-ДП від 30.08.2021, у зв`язку з чим позивач відповідно до п. 4.7. Договору направив відповідачу відмову від указаного правочину, а за даним позовом просить стягнути з відповідача сплачені ним кошти попередньої оплати як безпідставно отримані.

Короткий зміст заявлених позовних вимог за зустрічним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" звернулось з зустрічною позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" про стягнення 1 712 910,51 грн за виконані за Договором на розробку дизайн-проекту № 355-300821-ДП від 30.08.2021 роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за Договором на розробку дизайн-проекту № 355-300821-ДП від 30.08.2021 щодо оплати виконаних робіт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9359/23 первісний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" 1 108 421,43 грн попередньої оплати та 16 626,32 грн судового збору.

У задоволенні вимог зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції за первісним позовом мотивовано тим, що враховуючи невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" своїх зобов`язань за Договором у визначені строки, неповернення останнім коштів відповідно до повідомлення від 17.04.2023 № 17-04/2023 та той факт, що підстава, на якій виконавець робіт отримав аванс відпала, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) кошти авансу у загальному розмірі 1 108 421,43 грн мають бути повернуті останньому відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) як такі, що набуті ним за відсутності правових підстав.

Рішення суду першої інстанції за зустрічним позовом мотивовано тим, що встановлені обставини та задоволення вимог первісного позову повністю виключає задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" про стягнення 1 712 910,51 грн заборгованості за Договором у якості оплати першого етапу робіт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" 12.11.2024 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 11.11.2024, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/9359/23 в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" про стягнення попередньої оплати відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення (в оскаржуваній частині щодо задоволення вимог за первісним позовом) порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки (в частині первісного позову) не відповідають обставинам справи.

Так, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано наступного:

- позивач за первісним позовом (замовник) прийняв на себе зобов`язання сплатити аванс на початок робіт в узгодженому сторонами розмірі;

- авансовий платіж замовником, був сплачений з порушенням строків, встановлених "Графіком фінансування проекту", а також у розмірі, що не відповідає "Графіку фінансування проекту";

- прострочення відповідачем за первісним позовом виконання зобов`язання щодо здачі 1-го етапу робіт мало місце у зв`язку з простроченням позивачем за первісним позовом (замовником) виконання покладених на нього обов`язків за Договором, зокрема "Графіком фінансування проекту";

- ні Договором, ні законом не передбачено, що замовник звільняється від виконання своїх зобов`язань щодо сплати авансу;

- невиконання зобов`язань замовником унеможливлювало виконання своїх зобов`язань виконавцем, і виконавець скористався своїм правом щодо зупинення виконання свого обов`язку за Договором, що передбачено статтею 538 Цивільного кодексу України;

- висновок суду першої інстанції про те, що відповідач за первісним позовом прострочив виконання свого обов`язку, що стало підставою для несплати авансу суперечать приписам статті 525, частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України;

- відповідач за первісним позовом, керуючись умовами Договору міг не приступати до виконання робіт за Договором, однак враховуючи факт часткової сплати авансу, відповідач за первісним позовом почав виконувати роботи по розробці дизайн - проекту, маючи легітимні очікування, що поведінка позивача за первісним позовом також буде добросовісною, в частині виконання грошового зобов`язання;

- відмова відповідача за первісним позовом сплатити аванс є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання та прямо порушує норми зобов`язального права; водночас, Договором не передбачено звільнення замовника (позивача за первісним позовом) від виконання його зобов`язань внаслідок порушення виконавцем (відповідачем за первісним позовом) строків виконання робіт;

- оскільки зобов`язання позивача за первісним позовом сплатити аванс, строк виконання якого був встановлений у Договорі (на початок виконання робіт), не було виконане позивачем за первісним позовом у цей строк, у відповідності до вимог статті 538 Цивільного кодексу України, відповідач за первісним позовом (виконавець) правомірно мав право скористатися своїм правом зупинити виконання своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з невиконанням замовником (позивачем за первісним позовом);

- суд першої інстанції дійшов до безпідставних висновків що Договір припинив свою дію з 21.04.2023 та саме із зазначеної дати у замовника за Договором виникло право на повернення сплачених ним коштів авансового платежу у розмірі 1 108 421,43 грн.;

- сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку;

- факт наявності боргу у позивача за первісним позовом перед відповідачем за первісним позовом за договором в сумі 654 911,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і позивачем за первісним позовом не спростований, строк оплати авансу, у відповідності до "Графіку фінансування проекту (додатку № 2 до Договору) є таким, що настав, а тому первісні позовні вимоги в частині стягнення авансу у розмірі 1 108 421,43 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню;

- договором не передбачено, що внаслідок порушення виконавцем строків виконання робіт замовник звільняється від своїх зобов`язань щодо сплати авансу;

- суд дійшов до безпідставних висновків, що відповідач за первісним позовом не приступив до виконання робіт, адже на підтвердження виконання робіт за договором на розробку дизайн-проекту № 355-300821-ДП від 30.08.2021 відповідачем за первісним позовом до відзиву на первісний позов був долучений результат виконання 1-го етапу робіт - роздрукована візуалізація приміщень;

- судом не надано оцінки нотаріальним свідченням свідка - архітектора ОСОБА_1 ТОВ "Студія Істо", який співпрацював над проектом за договором на розробку дизайн-проекту №355-300821-ДП від 30.08.2021 спільно з іншими дизайнерами ТОВ "Студія Істо";

- ненадання відповідачем за первісним позовом суду доказів здачі роботи позивачу за первісним позовом, не спростовує сам факт початку приступлення відповідачем за первісним позовом до виконання робіт;

- висновки суду, що визначені Договором роботи мали бути виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія Істо» у передбачений п. 2.2. Договору строк, тобто, протягом 140 робочих днів з моменту укладання Договору незалежно від виконання зобов`язань Замовником - є такими, що не відповідають умовам Договору, оскільки передумовою здачі роботи Відповідачем протягом 140 робочих днів - є виконання Замовником зустрічного грошового зобов`язання сплатити спочатку робіт суму першого авансового платежу розмірі 1 763 332,47 грн. (що становить 50% від вартості робіт), та після погодження результату 1-го етапу роботи - сплатити суму другого авансового платежу розмірі 1 057 999,47 грн. (що становить 30% від вартості робіт);

- судом не були встановлені та не враховані обставини, які також мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема, обставини сплати замовником (позивачем за первісним позовом) першого платежу не на початку робіт, а після дати, визначеної сторонами як дати здачі 1-го етапу робіт, що фактично зумовило прострочення виконання зобов`язання виконавцем (відповідачем за первісним позовом);

- платежі, які замовник здійснив 18.11.2021, 22.11.2021 та 09.12.2021, тобто вже після 05.11.2021 - визначеної сторонами як дати здачі виконавцем робіт, можуть свідчити про те, що він визнає виконання робіт виконавцем і готовий їх оплатити;

- факт сплати авансового платежу частинами за Договором позивачем за первісним позовом свідчить про вчинення конклюдентних дій, спрямованих на схвалення правочину;

- факт вчинення конклюдентних дій підтверджує те, що взаємозв`язок між сторонами відбувався, однак, схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу), а тому, сплата авансових платежів замовником (позивачем за первісним позовом) після спливу дати здачі роботи свідчить про схвалення ним роботи виконавця (відповідача за первісним позовом).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

30.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що:

- оскільки відповідач за первісним позовом не розпочав у цілому виконувати хоч якісь роботи, як до оплати так і після, та не виконував своїх обов`язків у строки, погоджені Сторонами, позивач за первісним позовом керуючись своїм правом, передбаченим та узгодженим відповідачем за первісним позовом у п.4.7 Договору, у квітні 2023 року направив відповідачу за первісним позовом відповідного листа;

- визначені Договором роботи мали бути виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія Істо» у передбачений п. 2.2. Договору строк, тобто, протягом 140 робочих днів з моменту укладання Договору, і жодною умовою Договору не передбачено початок відліку строку на виконання робіт після отримання виконавцем робіт авансу від замовника, як на це вказував відповідач за первісним позовом (ст. ст. 850, 851, 856 Цивільного кодексу України);

- умовами Договору сторонами були визначені повноваження замовника на його розірвання в односторонньому порядку, а також визначено й строк виконання відповідачем за первісним позовом робіт з моменту його укладення, а доводи відповідача за первісним позовом про продовження зобов`язань після відмови позивача за первісним позовом від Договору, є необґрунтованими та такими, що суперечать умовам Договору та приписам Цивільного та Господарського кодексів України;

- в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) вимог п. 5.3. Договору щодо передачі розробленої документації у п`ятиденний строк (із розрахунку у робочих днях) після закінчення робіт, а також вимог п. 5.4. Договору в частині долучення до акту здачі-приймання виконаних робіт шести примірників документації на паперовому носії та на електронному носії в узгодженому сторонами форматі, а долучені Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія Істо» до матеріалів справи скріншоти щодо створення гугл-диску, на якому, як стверджує останній, міститься результат виконаних робіт по першому етапу не можуть бути визнані судом належними доказами виконання відповідачем за первісним позовом робіт;

- твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Істо» про те, що відповідна документація по виконаним проектним роботам була передана замовнику за Договором нарочним - нічим не підтверджуються;

- ТОВ «СТУДІЯ ІСТО» не виконувалось робіт за Договором на розробку дизайн-проекту від 30.08.2021 року №355-300821-ДП, у тому числі й на суму 2 821 331,94 грн., а відповідачем за первісним позовом до відмови позивача за первісним позовом від Договору та відкриття провадження у справі №910/9359/23 не направлялось жодних Актів приймання-передачі виконаних робіт з відповідними проектами розроблених документів, а позивачем за первісним позовом не здійснювалось погодження виконаних Робіт на визначених Договором етапах;

- відповідачем за первісним позовом після відмови позивача за первісним позовом від Договору, набуто та збережено грошові кошти позивача за первісним позовом без належних правових підстав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9359/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9359/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9359/23.

02.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9359/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9359/23- залишено без руху. Запропоновано апелянту надати докази, що підтверджують повноваження Романцової Т.В. на підписання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9359/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024, розгляд справи призначено на 25.02.2025.

24.02.2025 суддею Демидовою А.М. було подано заяву про самовідвід від розгляду справи №910/9359/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи №910/9359/23 задоволено. Матеріали справи №910/9359/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.02.2025 у справі №910/9359/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 справу №910/9359/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А., призначено справу до розгляду на 01.04.2025.

В судовому засіданні 01.04.2025 оголошено перерву до 13.05.2025.

13.05.2025 розгляд справи №910/9359/23 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці за сімейними обставинами та перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, а тому справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні на іншу дату після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи призначено на 27.05.2025.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 27.05.2025 з`явилися представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні представник скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/9359/23 в частині задоволення первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" про стягнення попередньої оплати відмовити.

Представник Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.08.2021 між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" (виконавець) укладено договір на розробку дизайн-проекту № 355-300821-ДП (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по затвердженому Завданню розробити дизайн-проект (далі - роботи) СПА-комплексу та Адміністративної будівлі в об`єкті будівництва: "Будівництво садибних житлових будинків, господарських будівель і споруд, об`єктів громадського призначення та закладу дошкільної освіти у смт. Козин, Обухівського району Київської області" (далі - об`єкт будівництва) і передати їх замовнику, а замовник зобов`язується прийняти вчасно виконані роботи, а також оплатити їх.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що роботи за цим договором виконуються поетапно:

1 етап - розробка візуалізації на основі затверджених планувальних рішень;

2 етап - розробка проектної документації перелік креслень у Додатку № 4 до Договору.

Завдання на дизайн-проект (надалі також - ДП) розробляється виконавцем, входить у вартість робіт, і затверджується замовником (п. 1.5. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець приступає до виконання робіт з моменту підписання цього Договору, за умови передачі Вихідних даних в повному обсязі та грошової суми відповідно до п. 3.5. цього Договору. Вихідними даними за цим Договором є завдання на дизайн-проект.

Термін розробки дизайн-проекту - 140 (сто сорок) робочих днів з моменту укладання Договору та відповідно до завдання на ДП (п. 2.2. Договору). Документація до кожної з перерахованих вище робіт письмово узгоджується з замовником (п. 2.3. Договору).

Загальна вартість робіт (ціна договору), передбачених цим Договором, становить: 3 526 664,93 грн, в т.ч. ПДВ - 587 777,49 грн згідно Договірної ціни (Додаток № 1 до Договору), що станом на дату укладання договору еквівалентно 130 961 доларів США 60 центів, в т.ч. ПДВ - 21 826 доларів США 93 центи (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.5. Договору визначено, що оплата робіт здійснюється у відповідності до Графіку фінансування робіт (Додаток № 3 до Договору).

Після закінчення належним чином виконаних та прийнятих замовником робіт згідно умов Договору, сторони протягом п`яти робочих днів підписують Акт приймання-передачі виконаних робіт по такому етапу (п. 3.6. Договору).

Згідно з умовами пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору виконавець зобов`язується у встановлений Договором термін виконати і передати замовнику дизайн-проект об`єкту, розроблений відповідно до Вихідних даних. Водночас, пп. 4.5.3. п. 4.5. Договору визначено обов`язок замовника своєчасно приймати і оплачувати роботи (етапи), що виконуються виконавцем відповідно до Договору.

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що замовник має право вимагати здійснення виконавцем дотримання строків виконання робіт та вимог щодо їх якості, встановлених цим Договором, або відмовитися від виконання цього Договору шляхом направлення відповідного листа за місцезнаходженням виконавця, якщо виконавець порушує строки виконання робіт, або відмовився їх надавати. У цьому випадку від сторін не вимагається укладання двосторонньої угоди про таке припинення Договору і Договір вважається розірваним з моменту отримання виконавцем листа із повідомленням замовника про розірвання Договору. При цьому замовник має право вимагати від виконавця повернення всієї суми здійсненої попередньої оплати (якщо така оплата проводилась) за неприйняті роботи.

Розділом 5 Договору врегульовано порядок здачі та приймання робіт, у якому визначено:

- здача розробленої документації здійснюється поетапно, в обсязі та в строки, визначені в цьому Договорі (п. 5.1.);

- про закінчення етапу робіт, а також про закінчення робіт, для передачі готової документації виконавець зобов`язаний повідомити замовника не пізніше першого робочого дня, наступного за датою закінчення робіт (п. 5.2.);

- виконавець зобов`язаний передати замовнику розроблену документацію не пізніше 5-ти робочих днів після закінчення робіт (п. 5.3.);

- у терміни, встановлені розділом 2 цього Договору, виконавець передає замовнику два примірники акту здачі-приймання виконаних робіт (етапу); після закінчення робіт виконавець до акту здачі-приймання виконаних робіт додає 6 примірників документації на паперовому носії, а також на електронному носії в узгодженому сторонами форматі, в тому числі у форматі DWG;

- у випадку не підписання замовником акту здачі-приймання виконаних робіт (етапу) протягом 10 робочих днів з дати приймання таких актів приймання виконаних робіт (етапу) та не надання зауважень щодо робіт (етапів), акти здачі-приймання виконаних робіт (етапу) вважаються підписаними, а роботи (етап) виконані належним чином, якісно і в строк та прийнятими замовником в повному обсязі без зауважень (п. 5.5.).

Термін дії Договору визначено з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 8.1. Договору).

Відповідно до п. 8.3. Договору, замовник також має право відмовитися від Договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це виконавця за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до моменту такого припинення Договору шляхом направлення відповідного листа за місцезнаходженням виконавця. У цьому випадку, від сторін не вимагається укладення двосторонньої угоди про таке припинення Договору і Договір вважається розірваним на 15 (п`ятнадцятий) день з моменту отримання виконавцем листа із повідомленням замовника про розірвання Договору.

У Додатку № 2 до Договору сторони погодили графік виконання робіт з дизайн-проекту, у якому детально передбачили терміни виконання виконавцем кожного етапу робіт.

Відповідно до Додатку № 3 до Договору "Графік фінансування проекту" авансовий платіж на початок виконання робіт складає 50% від вартості проекту та становить 1 763 332,47 грн; другий авансовий платіж (після погодження візуалізації всіх зон) - 30% від вартості проекту - 1 057 999,47 грн. Остаточна оплата - після виконання проектної документації та підписання акту прийняття-передачі виконаних робіт - 20% від вартості проекту - 705 332,99 грн.

Додатком № 4 до Договору сторони погодили склад і зміст проектної документації.

Додатком № 5 до Договору є погоджене сторонами Технічне завдання на виконання дизайнерських послуг: "Інтер`єру закладів СПА-комплексу та зон загального користування адміністративної частини".

Суд встановив, що відповідно до платіжних доручень від 18.11.2021 № 46874498, від 22.11.2021 № 46874501 та від 09.12.2021 № 51742302 Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" кошти попередньої оплати у загальному розмірі 1 108 421,43 грн.

19.04.2023 Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" повідомлення про відмову від Договору та повернення здійсненої попередньої оплати у розмірі 1 108 421,43 грн, у зв`язку з порушенням виконавцем строків виконання робіт за Договором.

У зв`язку з тим, що відповідачем за первісним позовом вказане вище повідомлення про відмову від Договору та повернення коштів отримано 21.04.2023, однак залишене ним без відповіді та кошти не повернуто, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" звернувся із даним позовом до суду (первісний позов), у якому просить стягнути з відповідача за первісним позовом суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 1 108 421,43 грн, як безпідставно одержані кошти.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" заперечувало проти задоволення первісного позову, зазначаючи, що позивачем за первісним позовом не було сплачено аванс у повному обсязі відповідно до Додатку № 3 до Договору, а відтак, обов`язок виконавця приступати до виконання робіт не настав. За таких обставин відповідач за первісним позовом вважає безпідставною та нікчемною односторонню відмову замовника від Договору, оскільки позивач за первісним позовом сам не виконав умов Договору в частині сплати авансу. На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо", з огляду на умови п. 8.1. Договору та ст. 599 Цивільного кодексу України, оскільки замовником ще не було в повному обсязі сплачено авансовий платіж, то правовідносини за Договором між сторонами продовжують тривати, а підстави для їх припинення відсутні. Водночас, відповідач за первісним позовом зазначає, що роботи за першим етапом ним були виконані, а долучене ним електронне листування між сторонами підтверджує факт узгодження дизайн-проекту. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" зазначає, що перший етап робіт був ним виконаний 19.05.2022, після чого готовий та погоджений дизайн-проект передано замовнику. Однак, акт виконаних робіт не був надісланий вчасно замовнику через звільнення у зв`язку з воєнним станом відповідального працівника виконавця, а фактично такий акт разом із претензією про сплату коштів за виконані роботи направлено 05.07.2023.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог, відповідач за первісним позовом зазначав, що передання і прийняття на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Оскільки роботи за першим етапом Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" виконано 19.05.2022 та передано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс", незважаючи на те, що у виконавця не настав обов`язок щодо виконання робіт у зв`язку з неповною сплатою замовником авансу, відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" вказує, що за фактично виконані ним роботи Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" має здійснити оплату.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс", в свою чергу, зазначав про необґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" щодо відсутності обов`язку приступати до виконання робіт до моменту отримання всієї суми першого авансового платежу та неправильне трактування останнім умов Додатку № 3 до Договору.

Крім того, позивач за первісним позовом стверджував, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" жодних робіт за Договором на суму 2 821 331,94 грн не було виконано, до відмови замовника від Договору виконавцем жодних актів приймання-передачі робіт з відповідними проектами розроблених документів не направлялось та замовником не погоджувалось. Водночас, одностороння відмова замовника від Договору не суперечить умовам Договору та положенням законодавства, натомість доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" про продовження зобов`язань після відмови замовника від Договору є необґрунтованими. Крім того, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" заперечував щодо погодження ним робіт наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" в матеріали справи електронним листуванням, яким здійснювалась комунікація сторін щодо внесення змін у Договір, а не погодження замовником будь-яких етапів виконання робіт за Договором.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням її меж, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс", як замовник за Договором, протягом листопада-грудня 2021 року сплатив на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" аванс за виконання робіт у загальній сумі 1 108 421,43 грн. Відповідач за первісним позовом підтвердив факт отримання зазначеної суми коштів передоплати і не заперечував проти отримання вказаної спірної суми.

Згідно погодженого сторонами графіку виконання робіт (Додаток № 2 до Договору), що включає загалом 2 етапи їх виконання, виконавець мав розпочати обумовлені Договором роботи 30.08.2021 та закінчити у строк - 140 робочих днів з моменту укладання Договору (п. 2.2. Договору). Як зазначав позивач за первісним позовом, встановлений п. 2.2. Договору строк виконання робіт тривав до 21.03.2022. Водночас, роботи по розробці візуалізації приміщень передбачалось завершити до 05.11.2021.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, згідно п. 2.1. Договору, умовою для початку виконання відповідачем за первісним позовом робіт є отримання ним вихідних даних (технічного завдання) та оплати відповідно до п. 3.5. Договору, який, в свою чергу, відсилає до графіку фінансування проекту, погодженого Додатком № 3 до Договору.

Вихідні дані були передані замовником виконавцю робіт 30.08.2021, що підтверджується датою технічного завдання, яке є Додатком № 5 до Договору, та не заперечується відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом).

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" стверджувало, що обов`язку приступати до виконання робіт у нього не настало, оскільки ним не було отримано всієї суми передоплати у розмірі 50% від вартості проекту, відповідно до Додатку № 3 до Договору.

Як визначено у Додатку № 3 до Договору, замовник зобов`язався сплатити авансовий платіж у розмірі 50% від вартості проекту - 1 763 332,47 грн на початок виконання робіт.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує також те, що при розгляді даної справи між сторонами виник спір щодо правильного тлумачення визначених у Додатку № 3 до Договору умов сплати замовником авансового платежу.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує строк виконання робіт, визначений у п. 2.2 Договору, початок відліку якого пов`язаний саме із моментом укладання Договору. Крім того, графіком виконання робіт з дизайн-проекту (Додаток № 2 до Договору) чітко визначено початок виконання виконавцем робіт із розробки дизайн-проекту.

Суд апеляційної інстанції встановив, що умовами Договору не передбачено права виконавця призупинити чи відкласти початок виконання робіт у зв`язку з неповною сплатою замовником авансового платежу, визначеного Додатком № 3 до Договору.

Так, відповідно до п. 10.3. Договору, питання, не врегульовані цим Договором, регламентуються нормами чинного цивільного законодавства України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 850 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (ст. 851 Цивільного кодексу України).

Статтею 856 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно наведених положень законодавства передбачено, що право виконавця не розпочинати роботи пов`язується із не переданням замовником необхідних для виконання робіт матеріалів (документації), в той час як неповне внесення оплати не є підставою для таких дій виконавця, а може лише бути підставою для притримання результату робіт. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначені Договором роботи мали бути виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" у передбачений п. 2.2. Договору строк, тобто, протягом 140 робочих днів з моменту укладання Договору. Умовами Договору не передбачено початок відліку строку на виконання робіт після отримання виконавцем робіт авансу від замовника, як на це вказував відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом). Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Проте, які вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, наявними матеріалами справи підтверджується, що роботи у погоджені Договором строки відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - не виконав. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України виконання робіт, які визначені в п. 5.4. Договору, а саме: підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт (етапу) та докази передання виконавцем замовнику відповідної документації визначеними Договором способами.

В той же час, умовами п. 5.2. Договору визначено обов`язок підрядника повідомити замовника про закінчення, зокрема, етапу робіт не пізніше першого робочого дня, наступного за датою виконання робіт.

Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. Договору, виконавець зобов`язаний передати замовнику розроблену документацію не пізніше 5-ти робочих днів після закінчення робіт. При цьому, після завершення кожного етапу складається акт здачі-приймання виконаних робіт (етапу), до якого додаються шість примірників документації на паперовому носії, а також на електронному носії в узгодженому сторонами форматі, в тому числі у форматі DWG.

Таким чином, сторонами було чітко узгоджено порядок підтвердження завершення виконавцем кожного етапу виконання робіт та порядок прийняття їх замовником.

Крім того, ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Відповідно до наведених норм закону замовник зобов`язаний негайно розпочати прийняття робіт, і такий обов`язок у нього виникає з моменту одержання письмового повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором.

Як зазначало Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо", роботи по першому етапу, який передбачав розробку візуалізації, були ним виконані 19.05.2022, тобто, про таке виконання останній мав повідомити Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" 20.05.2022. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що належних доказів такого повідомлення відповідно до п. 5.2. Договору - матеріали справи не містять, як не містять і доказів передачі виконавцем замовнику відповідної документації по виконаним роботам у порядку, визначеному у пунктах 5.3., 5.4. Договору. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Щодо долученого відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) електронного листування між представниками сторін, суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що таким листуванням не підтверджується погодження Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" виконаних робіт щодо візуалізації, оскільки із вказаного листування вбачається, що між сторонами велася комунікація щодо узгодження умов Договору. Також, ведення комунікації не може бути належним і допустимим доказом в розумінні вищенаведених норм процесуального закону в підтвердження погодження та прийняття замовником відповідних робіт (етапу) визначеної вартості.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) вимог п. 5.3. Договору щодо передачі розробленої документації у п`ятиденний строк (із розрахунку у робочих днях) після закінчення робіт, а також вимог п. 5.4. Договору в частині долучення до акту здачі-приймання виконаних робіт шести примірників документації на паперовому носії та на електронному носії в узгодженому сторонами форматі. Долучені Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" до матеріалів справи скріншоти щодо створення гугл-диску, на якому, як стверджує останній, міститься результат виконаних робіт по першому етапу - обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції в якості належних доказів виконання відповідачем за первісним позовом робіт, і надані докази не підтверджують саме виконання відповідачем за первісним позовом робіт на визначену суму та узгоджені обсяги.

Також, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції дійшов до безпідставних висновків, що відповідач за первісним позовом не приступив до виконання робіт, адже на підтвердження виконання робіт за договором на розробку дизайн-проекту № 355-300821-ДП від 30.08.2021 відповідачем за первісним позовом до відзиву на первісний позов був долучений результат виконання 1-го етапу робіт - роздрукована візуалізація приміщень - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України виконання робіт, які визначені в п. 5.4. Договору, а саме: підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт (етапу) та докази передання виконавцем замовнику відповідної документації визначеними Договором способами.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" про те, що відповідна документація по виконаним проектним роботам була передана замовнику за Договором наручно - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки вказані твердження не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, суд апеляційної інстанції встановив, що докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" вищезазначених умов Договору та передачі Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" результату робіт у встановленому Договором порядку та в узгоджений строк - відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини щодо порушення відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) строків виконання робіт за Договором є такими, що підтверджуються матеріалами справи та скаржником не спростовані. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути поставлені у залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

П. 4.7. Договору передбачено, що замовник має право вимагати здійснення виконавцем дотримання строків виконання робіт та вимог щодо їх якості, встановлених цим Договором, або відмовитися від виконання цього Договору шляхом направлення відповідного листа за місцезнаходженням виконавця, якщо виконавець порушує строки виконання робіт, або відмовився їх надавати. У цьому випадку від сторін не вимагається укладання двосторонньої угоди про таке припинення Договору і Договір вважається розірваним з моменту отримання виконавцем листа із повідомленням замовника про розірвання Договору. При цьому замовник має право вимагати від виконавця повернення всієї суми здійсненої попередньої оплати (якщо така оплата проводилась) за неприйняті роботи.

Таким чином, сторони Договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії укладеного між ними Договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України.

Враховуючи невиконання виконавцем (відповідачем за первісним позовом) своїх зобов?язань за Договором щодо дотримання строку виконання робіт, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" із повідомленням від 17.04.2023 № 17-04/2023 про відмову від Договору на підставі п. 4.7. Договору та повернення сплачених коштів у розмірі 1 108 421,43 грн протягом семи календарних днів.

Зазначене повідомлення надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на його адресу місцезнаходження, яка відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштовим відправленням № 0200500314884, яке було отримано останнім 21.04.2023, що підтверджується долученим до позову трекінгом вказаного поштового відправлення із офіційного сайту АТ "Укрпошта" 0200500314884. Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" факту отримання вказаного повідомлення про відмову від Договору та повернення коштів не заперечувало.

Будь-яких відповідей Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на вказане повідомлення від 17.04.2023 № 17-04/2023 - матеріали справи не містять, як і не містять доказів визнання недійсним вказаного одностороннього правочину Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" у судовому порядку.

Отже, з урахуванням погоджених сторонами умов п. 4.7. Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір припинив свою дію з 21.04.2023 та саме із зазначеної дати у замовника (позивача за первісним позовом) за Договором виникло право на повернення сплачених ним коштів авансового платежу у розмірі 1 108 421,43 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Що стосується правового характеру заявлених Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" до стягнення коштів сплаченого авансу, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, сплачені замовником кошти авансу на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" своїх зобов`язань за Договором у визначені строки, неповернення останнім коштів відповідно до повідомлення від 17.04.2023 № 17-04/2023 та той факт, що підстава, на якій виконавець робіт (відповідач за первісним позовом) отримав аванс - відпала, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплачені позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) кошти авансу у загальному розмірі 1 108 421,43 грн підлягають поверненню останньому відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом).

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.05.2022 № 1 на суму 2 821 331,94 грн, підписаний в односторонньому порядку лише виконавцем, не є належним доказом в підтвердження виконання першого етапу робіт за Договором, оскільки направлений Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" вже після припинення дії Договору та звернення останнього до суду із первісним позовом.

Крім того, лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" від 05.07.2023 вих. № 1-05/07 щодо зупинення виконання зобов`язань за Договором у зв`язку з невиконанням замовником свого обов`язку із оплати виконаних робіт - також не є належним доказом в підтвердження відсутності у відповідача за первісним позовом обов?язку з сплати спірної суми на користь позивача за первісним позовом, оскільки також виник вже після припинення дії Договору та звернення останнього до суду із первісним позовом.

Зазначені відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) обставини щодо звільнення відповідальних за виконання робіт працівників та, як наслідок, неможливості своєчасного надсилання замовнику акту приймання-передачі виконаних робіт, - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки: по-перше, із зазначеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" дати закінчення робіт по першому етапу (19.05.2022) та датою звільнення працівника ОСОБА_2 (02.06.2022) було достатньо часу для виконання обов`язків, передбачених пунктами 5.2., 5.3. Договору: по-друге, зобов`язання за Договором виникли між юридичними особами, а не конкретно визначеними фізичними особами - працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо".

При цьому, матеріали справи також не містять належних доказів в підтвердження настання для Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" обставин непереборної сили, через які своєчасне виконання своїх обов`язків за Договором було неможливим.

Крім того, згідно листа Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" від 25.07.2023 № 25/07-23, наданого у відповідь на претензію № 1 від 05.07.2023 (вих. № 2-05/07) Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо", замовник за Договором відмовився від прийняття робіт та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт від 19.05.2022 № 1, водночас, просив повернути сплачені ним кошти попередньої оплати у розмірі 1 108 421,43 грн.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги первісного позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" про стягнення 1 108 421,43 грн попередньої оплати - є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що судом не надано оцінки нотаріальним свідченням свідка - архітектора ОСОБА_1 ТОВ "Студія Істо", який співпрацював над проектом за договором на розробку дизайн-проекту №355-300821-ДП від 30.08.2021 спільно з іншими дизайнерами ТОВ "Студія Істо" - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України визначено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. А в матеріалах справи наявний поданий сторонами обсяг документів стосовно відображення правовідносин сторін за Договором, яким судом першої інстанції надана відповідна оцінка.

Доводи скаржника про те, що факт сплати авансового платежу частинами за Договором позивачем за первісним позовом свідчить про вчинення конклюдентних дій, спрямованих на схвалення правочину - судом апеляційної інстанції також відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновків, що (1) враховуючи встановлені вище обставини щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" своїх зобов`язань за Договором та припинення дії Договору з 21.04.2023 внаслідок односторонньої відмови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс", надісланий останньому 05.07.2023 акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.05.2022 № 1 не створює для відповідача за зустрічним позовом жодних зобов`язань із оплати; (2) визначена у акті приймання-передачі виконаних робіт від 19.05.2022 № 1 сума коштів у розмірі 2 821 331,94 грн є підсумком визначених Додатком № 3 до Договору авансових платежів (50% і 30%), однак, другий авансовий платіж (30%) у розмірі 1 057 999,47 грн підлягає сплаті лише після погодження візуалізації всіх зон, здійснення чого судом не було встановлено, а відтак безпідставним є включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" вказаної суми до актів від 19.05.2022 № 1 та від 05.07.2023 № 2; (3) встановлені вище обставини та задоволення вимог первісного позову повністю виключає задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Мірекл Резіденс" про стягнення 1 712 910,51 грн заборгованості за Договором у якості оплати першого етапу робіт. У вказаній частині рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, скаржником не оскаржується.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору в оскаржуваній скаржником частині рішення щодо задоволення первісного позову. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з викладених в апеляційній скарзі обставин, з урахуванням меж апеляційного оскарження

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/9359/23, за наведених скаржником доводів та в межах вимог апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Істо" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9359/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9359/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/9359/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано: 06.06.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга