Рішення від 10.06.2025 по справі 641/1072/25

Справа № 641/1072/25

Провадження № 2/641/1324/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

10.02.2025 позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Боденко Д.О., який за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про захист прав споживачів, а саме визнати недійсним п. 1.2 Договору кредиту та страхування № А03.00506.007012902 від 18.09.2020 в частині включення суми страхового платежу до суми наданого кредиту та подальшого нарахування на таку суму процентів та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» провести нарахування процентів на суму кредиту у розмірі 91900,05 грн. Також застосувати наслідки виконання недійсного правочину та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених з часу укладання кредитного договору № А03.00506.007012902 від 18.09.2020 платежів, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 «Плату за обслуговування кредитної заборгованості» у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 18.09.2020 між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № А03.00506.007012902. Згідно п. 1.7. Договору Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 91 900,95 гривень на рахунок Позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» та Позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4 595,05 гривні згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору. Кредитний договір укладався на основі запропонованої форми, внесення змін до нього не допускаються. Вважає, що договір містить умови, які є несправедливими, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків та погіршення становища споживача, що є підставою для визначення окремих пунктів такого договору недійсним та застосування наслідків нікчемності правочину. Зазначає, що пунктом 1.5 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено. Таким чином, обов`язок позичальника щомісячно сплачувати Банку плату (винагороду) за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частинами першою і другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв`язку з тим, що пункт 1.5 спірного кредитного договору від 18.09.2020 в частині обов`язку позичальника сплачувати «Плату за обслуговування кредитної заборгованості», є нікчемним, вважає, що з метою поновлення порушених прав позивача ПАТ «Ідея Банк» зобов`язаний провести перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору платежів, зарахувавши сплачену позичальником щомісячну плату за обслуговування кредиту у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором. Також зазначає, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 18.09.2020, між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ» укладено договір добровільного страхування життя, умовами якого передбачено внесення страхувальником страхового платежу в сумі 4595, 05 грн. Враховуючи, що супутня послуга зі страхування життя надана позивачу третьою особою ПрАТ «ПЗУ Україна СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ», а не кредитодавцем, тому відповідно до вище наведених норм законодавства платіж за вказану послугу в сумі 4595, 05 грн. не повинен включатися до загальних витрат за споживчим кредитом, що також виключає нарахування на таку суму процентів.

Виклад позиції відповідача

Представниквідповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» - Гончаренко К.М. надаладо судувідзив напозовну заяву,в якомузазначила,щонаведені у позовній заяві обставини не визначають, у чому саме полягає порушення прав Позивача з боку ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» у зв`язку з укладанням Договору кредиту та страхування № А03.00506.007012902 від 18.09.2020. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Предствник відповідача АТ «Ідея Банк» у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.04.2025 призначено справу до розгляду по суті.

До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Боденка Д.О. про розгляд справи за його відсутності із зазначенням щодо підтримання позовних вимог в повному обсязі та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву подавав, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Предствник відповідача АТ «Ідея Банк» у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

18.09.2020 між відповідачем АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування №А03.00506.007012902.

Згідно з п.1.2 Договору сума кредиту - 96496,00 грн.. Згідно п. 1.3. Договору процентна ставка та тип, % річних - 10 змінювана. Згідно п. 1.4. Договору строк кредиту 24 місяці.

Відповідно до умов договору Банк надає позичальнику кредит для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 91900,95 грн.

Відповідно до п. 1.5. Договору під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору, та розміщені на веб-сайті Банку http://ideabank.ua.

Відповідно доп.9.8.2.Договорукомплексногобанківського обслуговуванняфізичнихосібстаном на01.09.2020«Платуза обслуговуваннякредитноїзаборгованостіщомісячно втермінитав розмірах,визначенихзгідноз ГрафікомзаДоговоромкредиту,щовключаєв себе:-наданняінформаціїза рахункамиПозичальниказвикористанням телефоннихканалівзв`язку,асамезі стаціонарнихтелефоніввУкраїні,вКонтакт-центріБанку,шляхомнаправленняsms-повідомленьщодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; - опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо».

Із загальних умов укладеного між сторонами Кредитного договору від 18.09.2020 вбачається, що сторонами досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема, суми кредиту, дати видачі кредиту, річної відсоткової ставки, сплати усіх платежів за кредитним договором, умов повернення кредиту нарахування та сплати відсотків, порядку їх сплати, порядку зміни та припинення договору, відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, умов забезпечення кредиту.

Стверджуючи про те, що договір містить умови, які є несправедливими, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків та погіршення становища споживача, що є підставою для визначення окремих пунктів такого договору недійсним та застосування наслідків нікчемності правочину, позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 справа № 496/3134/19, провадження № 14-44 цс 21, зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Кредитним договором з посиланням на комплексний договір обслуговування фізичних осіб встановлено ОСОБА_1 комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,7 % від початкової суми кредиту із зменшенням щомісячно на 0,100% без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Зокрема, зідно з пунктом 1.5 кредитного договору від 18.09.2020 позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації за рахунками Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Тобто пунктом 1.5 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що позиваціу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що умова кредитного договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості та обов`язку позичальника сплачувати щомісяця вказану комісію є нікчемними.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цьому рішенні висновки щодо нікчемності умов кредитного договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованост та обов`язку позичальника сплачувати щомісяця вказану комісію, суд вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати А.Т. «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених з часу укладання кредитного договору № А03.00506.007012902 від 18.09.2020 платежів, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 «Плату за обслуговування кредитної заборгованості» у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором, що забезпечує захист інтересу позивача у полі правовій визначеності.

Також в позовній заяві позивачка просить визнати недійсним п. 1.2 Договору кредиту та страхування № А03.00506.007012902 від 18.09.2020 в частині включення суми страхового платежу до суми наданого кредиту та подальшого нарахування на таку суму процентів та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» провести нарахування процентів на суму кредиту у розмірі 91900,05 грн.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування» укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб.

До договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належить договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит. (п.3 ч.2 ст. 20 цього Закону)

Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (в редакції Закону від № 122-IX від 20.09.2019) .

Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування» допускають, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, відносить договір страхування до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг.

З наведеного вище вбачається, що інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь третіх осіб ( в даному випадку страхування життя споживача) кредитодавцем, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Як встановлено судом, згідно з п.1.2 Договору сума кредиту - 96496,00 грн. Відповідно до умов договору Банк надає позичальнику кредит для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 91900,95 грн. (п. 1.7 Договору).

Відповідно до пункту 2 Договору нанесенням власноручного підпису під цим Договором Страхувальник (Застрахована особа) акцептує оферту ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» (надалі - Страховик), від імені якого діє Страховий агент, та укладає Договір добровільного страхування життя від 18.09.2020 для клієнтів Акціонерне товариство "Ідея Банк" (надалі - ДСЖ), який є «Договором приєднання» згідно ст. 634 Цивільного кодексу України та складається з наступних невід`ємних частин: Частини 1 «Основні умови» ДСЖ, що зазначена у п. 2.1 цього Договору, та Частини 2 «Загальні умови» ДСЖ затвердженої Страховиком форми (оферта), яка містить всі істотні умови, передбачені ст. 16. Закону України «Про страхування», та розміщена на офіційному веб-сайті Страховика https://arx.com.ua/life/, з якими Страхувальник погоджується шляхом підписання цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що одноразовий страховий внесок становить 4595,05 грн (5% від суми кредиту).

Згідно п. 1.7 кредитного договору позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4595,05 грн згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору кредиту та страхування № А03.00506.007012902 від 18.09.2020 передбачено включення суми страхового платежу до суми наданого кредиту та подальшого нарахування на таку суму процентів згідно графіку платежів.

Враховуючи, що супутня послуга зі страхування життя надана позивачу відповідачем ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя», водночас оплату за таку послугу проведено кредитодавцем (АТ "Ідея Банк"), тому відповідно до вище наведених норм законодавства платіж за вказану послугу в сумі 4595,05 грн повинен включатися до загальних витрат за споживчим кредитом, що також передбачає нарахування на таку суму процентів.

Таким чином, суд дійшов висновку умови пункту 1.2 кредитного договору щодо включення суми страхового платежу до суми наданого кредиту та подальшого нарахування на таку суму процентів відповідають п.2 ч.3 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу на те, що представник позивача, обгрунтовуючи вимоги позову посилається на приписи норм Закону України «Про споживче кредитування», які втратили чинність на підставі Закону від № 122-IX від 20.09.2019 та на момент укладення договору вже не діяли. Також представником позивача не враховано, що оплата за надання додаткової порслуги була надана за рахунок коштів Банку, а тому такі супутні послуги включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Висновки за результатами розгляду заяви

У статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» щодо нікчемності умов кредитного договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованост та обов`язку позичальника сплачувати щомісяця вказану комісію із застосуванням в резолютивній частині рішення наслідків виконання нікчемного правочину.

В частині вимог позову про визнання недійсним п. 1.2 Договору кредиту та страхування № А03.00506.007012902 від 18.09.2020 в частині включення суми страхового платежу до суми наданого кредиту та подальшого нарахування на таку суму процентів та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» провести нарахування процентів на суму кредиту у розмірі 91900,05 грн, належить відмовити.

В частині задоволення вимог позову до ПАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» також належить відмовити, оскільки жодних порушень прав позивача у зв`язку з акцептою оферти ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» та укладення Договору добровільного страхування життя від 18.09.2020 на виконання пункту 2 кредитного договору з боку ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» судом не встановлено.

Розподіл судових витрат

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 17ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з п. 3ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботу або надає послуги.

Згідно п. 22ст. 1 цього ж Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Частиною 1 статті 4 цього Закону визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно доЗакону України «Про банки і банківську діяльність».

Враховуючи зазначені положення, відносини, які склались між позивачем та відповідачами регулюютьсяЗакону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Отже, у зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір за одну вимогу немайнового характеру (1211 грн 20 коп), яка задоволена судом, має відшкодувати відповідач (АТ "Ідея Банк") шляхом стягнення вказаної суми в дохід держави.

Щодо понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на результат розгляду справи, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Представником позивача надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 03.10.2022, додаток до договору щодо ппродовження строку його дії та квитанцію № 0.0.2695102316.1 від 04.10.2022 про оплату послуг за надання правової допомоги в розмірі 6000,00 грн. Пунктом 3.1 вказаного договору за послуги щодо надання правової допомоги у суді першої інстанції виплачує адвокату гонорар у розмірі 12000 грн. Також до суду надано детальний опис робіт виконаних адвокатом Боденко Д.О. на виконання умов договору, загальна вартість наданих послуг становить 12000 грн.

Суд зазнача., що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд ураховує, що пзов задоволено частково, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.

Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача (АТ "Ідея Банк") на користь позивача витрат на надання правничої допомоги у розмірі 6000 грн.

На підставівикладеного такеруючисьст.ст. 12,13,141,255,259,263-265,268ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № А03.00506.007012902 від 18.09.2020 платежів, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 «Плату за обслуговування кредитної заборгованості» у рахунок інших обов`язкових платежів за кредитним договором.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (коп).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса; АДРЕСА_1 .

Відповідач Акціонерне товариство «Ідея Банк», ЄДРПОУ 19390819, адреса; м. Львів, вул. Валова, 11.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя», ЄДРПОУ 32456224, адреса; 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 42

Повне судове рішення складено 10.06.2025.

Суддя Г.В.Кожихова