Постанова від 03.06.2025 по справі 914/1931/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р. Справа №914/1931/24

М.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді МАТУЩАКА О.І.

суддівСКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

за участю секретаря судового засідання Ярина ТЕЛИНЬКО

представники сторін :

від скаржника Петришин Л.Р. (в порядку самопредставництва);

прокурор Панькевич Р.В.

розглянувши апеляційну скаргуЛьвівського комунального автотранспортного підприємства №1 (вх. ЗАГС №01-05/88/25 від 08.01.2025)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 11.12.2024 (повний текст рішення складено - 20.12.2024, суддя Рим Т.Я.)

у справі№914/1931/24

за позовомКерівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, м. Львів

в інтересах держави в особі 1) Львівської міської ради, м. Львів

2) Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

до відповідачів 1) Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, м. Львів

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоеталон», м. Суми

провизнання недійсними додаткових угод до договору поставки та стягнення 64715976,34 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області звернувся прокурор в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби з позовом до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 (надалі - ЛК АТП № 1) та ТОВ «Біоеталон» про визнання недійсними додаткових угод № 3 від 18.10.2021, № 4 від 19.10.2021, № 5 від 22.10.2021, № 6 від 18.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 02.12.2021, № 9 від 15.12.2021, № 10 від 21.12.2021, № 11 від 06.01.2022, № 12 від 11.01.2022, № 13 від 14.01.2022, № 14 від 18.01.2022, № 15 від 26.01.2022, № 16 від 28.01.2022, № 17 від 04.02.2022, № 18 від 15.02.2022, № 19 від 18.02.2022, № 20 від 22.02.2022, № 21 від 25.02.2022, № 22 від 02.03.2022, № 23 від 07.03.2022, № 24 від 11.03.2022, № 25 від 15.03.2022, № 26 від 30.03.2022, № 27 від 29.04.2022, № 28 від 01.06.2022, № 29 від 06.06.2022, № 30 від 20.06.2022, № 31 від 24.06.2022, № 32 від 28.06.2022, № 33 від 30.06.2022, № 34 від 12.07.2022, № 35 від 18.07.2022, № 36 від 19.07.2022, № 37 від 22.07.2022, № 38 від 09.08.2022, № 39 від 12.08.2022, № 40 від 19.08.2022, № 41 від 27.08.2022, № 42 від 30.08.2022, № 43 від 16.09.2022, № 44 від 19.09.2022, № 45 від 23.09.2022, № 46 від 13.10.2022, № 48 від 18.10.2022, № 49 від 03.11.2022, № 50 від 02.12.2022 до договору поставки товару № 1-ДП від 30.09.2021 та стягнення з ТОВ «Біоеталон» до місцевого бюджету територіальної громади м. Львова безпідставно сплачених коштів в сумі 64 715 976,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за результатами проведення процедури закупівлі UA-2021-07-27-010597-b відповідачі уклали договір поставки товару №1 ДП від 30.09.2021 (надалі - договір поставки). Надалі упродовж 2021-2022 років сторони уклали 47 додаткових угод договору поставки, якими погодили збільшити ціну поставки пального більше ніж на 10 % порівняно з погодженою ціною під час закупівлі з одночасним зменшенням його (пального) обсягу. За спірними додатковими угодами було поставлено 4 195 489 л пального на суму 167 337 637,28 грн.

Прокурор покликався на допущені відповідачами порушення при укладені оспорюваних додаткових угод. Так, вказані додаткові угоди не відповідають тендерній документації, укладені всупереч інтересам держави, без обґрунтованого підтвердження збільшення ціни на товар, що свідчить про порушення приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та вимог п. 4.6 договору поставки. Укладення оспорюваних угод порушує принципи максимальної економії та ефективності здійснення публічних закупівель, що передбачені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Внаслідок незаконного та необґрунтованого збільшення ціни за одиницю товару ЛК АТП № 1 безпідставно сплатило бюджетні кошти в розмірі 64 715 976,34 грн, що розраховані як різниця між сумою сплачених грошових коштів за оспорюваними додатковими угодами та сумою, яка підлягала сплаті згідно з додатковою угодою № 2 (неоспорюваною).

Господарський суд Львівської області рішенням від 11.12.2024 позов задовольнив повністю. Визнав недійсними 47 зазначених додаткових угод до договору поставки товару №1-ДП від 30.09.2021, укладені між ЛК АТП № 1 та ТОВ «Біоеталон». Стягнув до місцевого бюджету територіальної громади м. Львова на користь Львівської міської ради з ТОВ «Біоеталон» 64 715 976, 34 грн та 833 518, 12 грн та з ЛК АТП № 1 - 56 926, 40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що закупівля дизельного палива здійснювалася з порушенням вимог Закону «Про публічні закупівлі», без проведення відповідної конкурентної процедури, через послідовне укладання додаткових угод, що призвело до уникнення тендеру. Суд дійшов висновку про порушення інтересів територіальної громади м. Львова, які полягають у неефективному використанні коштів комунального підприємства, пов`язаних з постачанням товару без дотримання вимог публічності та відкритості.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ЛК АТП № 1 не погодилося із прийнятим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення в частині визнання недійсними 47 додаткових угод скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги покликається на таке:

-суд не врахував суспільну та державну важливість діяльності ЛК АТП №1 у період воєнного стану, зокрема перевезення військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, забезпечення поховань військових та виконання критичних транспортних функцій у межах Львівської МТГ;

-не враховано, що ЛК АТП №1 здійснювало закупівлю дизельного палива за ринковими цінами, що підтверджується довідками торгово-промислових палат, інформацією із сайту ProZorro, «Мінфін», «Все АЗС», листами постачальників. Додаткові угоди укладались у межах об`єктивної ринкової потреби для безперервної діяльності, а не для уникнення тендеру;

-кошти на оплату постачання палива не були бюджетними використовувались доходи від господарської діяльності ЛК АТП №1 (перевезення пасажирів), що не є публічними коштами у розумінні Бюджетного кодексу України. Внески у статутний капітал, які передавалися міською радою, на оплату палива не спрямовувались;

-суд не здійснив належної оцінки доказів у сукупності, не мотивував відхилення аргументів відповідача, не з`ясував предмет доказування. Не провів підготовче провадження з належним встановленням обставин справи;

-суд першої інстанції не встановив передумов для звернення прокурором до суду в інтересах Львівської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби з відповідним позовом, тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених позивачів у спірних правовідносинах;

-ЛК АТП №1 у такий же спосіб шляхом укладання додаткових угод здійснювалися закупівлю пального у це же самий період не тільки у ТОВ «Біоеталон», а у інших постачальників, тому неможливо виокремити кошти, які надійшли від міської ради на таку закупівлю, а також, як зазначалося вище, частина коштів на закупівлю в усіх постачальників (не тільки у ТОВ «Біоетанол») бралася із власних доходів від здійснення підприємницьої, господарської діяльності, які у позовній заяві та будь-яких інших доводах суду першої інстанції, прокурор не розмежував.

Також в апеляційній скарзі ЛКП АТП заявило клопотання про долучення до матеріалів справи понад 190 нових доказів: листи Львівської міської ради, акти перевезень, документи про виділення для перевезення автобусів, платіжні документи, звіти Державної фіскальної служби України, акти ревізій Державної аудиторської служби України, тощо.

Згідно узагальнених тверджень апелянта та усних пояснень його представника у судових засіданнях апеляційного суду, вказані докази він подав виключно з підстав оцінки судом першої інстанції таких же за змістом і сутністю документів, але в меншій кількості, зробивши висновок, що хоча такі документи і свідчать про надання послуг з перевезення на безоплатній основі за письмовими зверненнями міської ради, але їх недостатньо, щоб зробити висновок про легітимність правомірного укладання спірних додаткових угод за більшою ніж передбаченою договором поставки ціною.

Якби суд першої інстанції під час проведення підготовчого засідання згідно вимог ч.1 ст. 177, п.п.5, 19 ч.2 ст. 182 ГПК України повідомив апелянта, що суд під час судового розгляду буде оцінювати подані ним аналогічного змісту докази на їх достатню чи недостатню кількість, то відповідно ним би було подано усі без виключення наявні такі докази, які уже подаються з цієї причини суду апеляційної інстанції і які по факту складають 175 звернень структурних підрозділів міської ради, Сихівського РТЦК та військових частин за період з 23.02.2022 по 09.12.2022 про безоплатне виділення автобусів для перевезення особового складу військових частин, особового складу військовослужбовців РТЦК та проведення похоронних процесій, які були здійснені за власні кошти відповідача.

Вказує, що ці докази спрямовані на підтвердження таких важливих для справи обставин, як: забезпечення ЛК АТП №1 публічних перевезень у період воєнного стану; правомірність закупівлі дизельного палива за ринковими цінами; фінансування поставок за рахунок власних коштів, а не бюджетних асигнувань; обсяг перевезень пасажирів, ВПО, військових; неможливість проведення нового тендеру без зриву перевезень; наслідки для громади у разі припинення діяльності.

Таким чином, зазначені документи (листи, платіжки, довідки, звіти, акти) підтверджують, що укладення додаткових угод було вимушеним заходом в умовах війни, фактичну неможливість альтернативного забезпечення паливом без зриву перевезень й мало на меті захист інтересів громади, а не їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Оцінюючи таке клопотання, судом апеляційної інстанції береться до уваги, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових обставинах, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з підстав, що об?єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 8 ст. 80 ГПК України,Так відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (відповідача).

Також, згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Згідно п.п.5, 19 ч.2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд: може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Отже, вказане клопотання обґрунтоване тим, що суд першої інстанції не визначив належним чином предмет доказування, не роз`яснив сторонам, які обставини мають бути встановлені та не надав належної можливості для подання всіх релевантних доказів.

Разом з тим, суд у оскаржуваному рішенні у п. 100 зазначив про не достатність такої ж групи доказів, оскільки прохання про здійснення перевезень стосувалося лише кількох днів у березні та квітні 2022 року.

Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення клопотання апелянта про приєднання до матеріалів справи нових доказів із наданням їм оцінки в сукупності з іншими доказами, оскільки суд першої інстанції всупереч названих вище імперативних процесуальних норм не забезпечив сторонам процесу інформування відомостей про межі наступного судового розгляду, враховуючи також відхилене клопотання про відмову у поверненні до підготовчого провадження, і щонайменше саме з цих підстав, не мав права робити висновок про їх недостатність.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, прокурор просить відмовити у її задоволенні, відмовити у прийнятті нових доказів, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Стверджує, що 47 додаткових угод до договору №1-ДП від 30.09.2021 укладались системно з одним постачальником (ТОВ «Біоеталон») без проведення відкритих торгів. Це, на його думку, є порушення вимог ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яка забороняє пролонгацію договору понад допустимі межі без тендеру. Додаткові угоди, за змістом і наслідками, були новими правочинами, фактично з уникненням конкурентної процедури.

На думку прокурора, дії ЛК АТП №1 та ТОВ «Біоеталон» призвели до неефективного використання коштів комунального підприємства, яке функціонує в інтересах територіальної громади та підконтрольне органам місцевого самоврядування. Отже, незалежно від джерела походження коштів, витрати мають здійснюватися із дотриманням вимог публічного права.

Інших клопотань та заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, прокурором та іншими часниками справи заявлено не було.

В судове засідання з`явилися прокурор та представник апелянта, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги. Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи.

За результатами проведення процедури закупівлі (UA-2021-07-27-010597-b) відповідачі уклали договір поставки товару № 1-ДП від 30.09.2021, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник (ТОВ «Біоеталон»), на умовах передбачених цим договором, зобов`язується поставити (передати) у власність покупця (ЛК АТП № 1) дизельне паливо Євро-5 (надалі - товар) у кількості, строки, ціною та за якістю, згідно умов даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.3 договору поставки кількість товару визначена у специфікації до договору (додаток № 1).

Загальна ціна (вартість) договору становить 179 516 126,16 грн, в тому числі податок на додану вартість (п. 4.1. договору).

Згідно з п.4.6 договору у разі збільшення ціни на товар на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, постачальник та покупець переглядають вказану у договорі вартість за одиницю товару та вносять зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди. При зміні ціни за одиницю товару в сторону збільшення, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не більш як на 10%, постачальник у якості обґрунтування зміни ціни товару надає покупцю відповідну довідку органу статистики або інших уповноважених органів.

Упродовж 2021-2022 років сторони вносили зміни до договору поставки (додатку № 1 до договору специфікації) у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку в частині кількості товару та його ціни за одиницю шляхом укладення додаткових угод:

1. Додатковою угодою № 1 від 08.10.2021 (том 1, а. с. 107) сторони погодили поставку товару в кількості 7 587 296,16 літрів за ціною 23,30 грн/літр. Всього вартість поставки 176 784 000,54 грн.

2.Додатковою угодою № 2 від 13.10.2021 (том 1, а. с. 108) сторони погодили поставку товару в кількості 7 152 211,39 літрів за ціною 24,46 грн/літр. Всього вартість поставки 174'943'090,84 грн.

3.Додатковою угодою № 3 від 18.10.2021 (том 1, а. с. 109) сторони погодили поставку товару в кількості 6 892 670,36 літрів за ціною 25,23 грн/літр. Всього вартість поставки 173 902 073,24 грн. Ціна за літр товару збільшилась на 13,34%.

4.Додатковою угодою № 4 від 19.10.2021 (том 1, а. с. 110) сторони погодили поставку товару в кількості 6 784 243,36 літрів за ціною 25,52 грн/літр. Всього вартість поставки 172 442 175,83 грн. Ціна за літр товару збільшилась на 14,64%.

5.Додатковою угодою № 5 від 22.10.2021 (том 1, а. с. 111) сторони погодили поставку товару в кількості 6 647 732,29 літрів за ціною 25,94 грн/літр. Всього вартість поставки 163 477 363,71 грн. Ціна за літр товару збільшилась на 16,53%.

6.Додатковою угодою № 6 від 18.11.2021 (том 1, а. с. 112) сторони погодили поставку товару в кількості 6 201 720,29 літрів за ціною 26,36 грн/літр. Всього вартість поставки 163 477 363 71 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 18,42%.

7.Додатковою угодою № 7 від 25.11.2021 (том 1, а. с. 113) сторони погодили поставку товару в кількості 6 112 741,92 літрів за ціною 26,31 грн/літр. Всього вартість поставки 160 826 239,91 грн. Ціна за літр товару збільшилась на 18,19%.

8.Додатковою угодою № 8 від 02.12.2021 (том 1, а. с. 114) сторони погодили поставку товару в кількості 6'009'221,92 літрів за ціною 26,26 грн/літр. Всього вартість поставки 157'802'167,61 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 17,98%.

9.Додатковою угодою № 9 від 02.12.2021 (том 1, а. с. 115) сторони погодили поставку товару в кількості 5'796'582,92 літрів за ціною 26,00 грн/літр. Всього вартість поставки 150'711'155,92 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 16,8%.

10.Додатковою угодою № 10 від 21.12.2021 (том 1, а. с. 116) сторони погодили поставку товару в кількості 5'677'061,92 літрів за ціною 25,70 грн/літр. Всього вартість поставки 145'900'491,34 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 15,45%.

11.Додатковою угодою № 11 від 06.01.2022 (том 1, а. с. 117) сторони погодили поставку товару в кількості 5'234'350,92 літрів за ціною 26,80 грн/літр. Всього вартість поставки 140'280'595,24 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 20,4%.

12.Додатковою угодою № 12 від 11.01.2022 (том 1, а. с. 118) сторони погодили поставку товару в кількості 5'042'18,76 літрів за ціною 27,50 грн/літр. Всього вартість поставки 138'660'026,04 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 23,54%.

13.Додатковою угодою № 13 від 14.01.2022 (том 1, а. с. 119) сторони погодили поставку товару в кількості 4'838'588,10 літрів за ціною 28,50 грн/літр. Всього вартість поставки 137'899'761,04 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 28,03%.

14.Додатковою угодою № 14 від 18.01.2022 (том 1, а. с. 120) сторони погодили поставку товару в кількості 4'619'504,92 літрів за ціною 29,50 грн/літр. Всього вартість поставки 136'275'375,04 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 32,52%.

15.Додатковою угодою № 15 від 26.01.2022 (том 1, а. с. 121) сторони погодили поставку товару в кількості 4'444'905,34 літрів за ціною 29,90 грн/літр. Всього вартість поставки 132'902'699,54 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 29,90%.

16.Додатковою угодою № 16 від 28.01.2022 (том 1, а. с. 122) сторони погодили поставку товару в кількості 4'319'568,46 літрів за ціною 30,30 грн/літр. Всього вартість поставки 130'882'924,54 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 36,12%.

17.Додатковою угодою № 17 від 04.02.2022 (том 1, а. с. 123) сторони погодили поставку товару в кількості 4'144'305,79 літрів за ціною 31,18 грн/літр. Всього вартість поставки 129'219'545,54 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 40,07%.

18.Додатковою угодою № 18 від 15.02.2022 (том 1, а. с. 124) сторони погодили поставку товару в кількості 3'889'916,12 літрів за ціною 32,30 грн/літр. Всього вартість поставки 125'644'290,84 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 45,10%.

19.Додатковою угодою № 19 від 18.02.2022 (том 1, а. с. 125) сторони погодили поставку товару в кількості 3'833'761,12 літрів за ціною 31,60 грн/літр. Всього вартість поставки 121'146'851,39 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 41,96%.

20.Додатковою угодою № 20 від 22.02.2022 (том 1, а. с. 126) сторони погодили поставку товару в кількості 3'712'971,66 літрів за ціною 32,20 грн/літр. Всього вартість поставки 119'557'687,39 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 44,65%.

21.Додатковою угодою № 21 від 25.02.2022 (том 1, а. с. 127) сторони погодили поставку товару в кількості 3'541'643,07 літрів за ціною 33,50 грн/літр. Всього вартість поставки 118'645'042,79 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 50,49%.

22.Додатковою угодою № 22 від 02.03.2022 (том 1, а. с. 128) сторони погодили поставку товару в кількості 3'175'644,18 літрів за ціною 36,75 грн/літр. Всього вартість поставки 116'704'923,79 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 65,09%.

23.Додатковою угодою № 23 від 07.03.2022 (том 1, а. с. 129) сторони погодили поставку товару в кількості 2'969'844,07 літрів за ціною 38,58 грн/літр. Всього вартість поставки 114'576'584,29 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 73,32%.

24.Додатковою угодою № 24 від 11.03.2022 (том 1, а. с. 130) сторони погодили поставку товару в кількості 2'647'708,28 літрів за ціною 42,43 грн/літр. Всього вартість поставки 112'342'262,17 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 90,61%.

25.Додатковою угодою № 25 від 15.03.2022 (том 1, а. с. 131) сторони погодили поставку товару в кількості 2'487'888,68 літрів за ціною 44,98 грн/літр. Всього вартість поставки 111'905'233,17 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 102,07%.

26.Додатковою угодою № 26 від 30.03.2022 (том 1, а. с. 132) сторони погодили поставку товару в кількості 2'431'694,68 літрів за ціною 41,00 грн/літр. Всього вартість поставки 99'699'481,88 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 79,70%.

27.Додатковою угодою № 27 від 29.04.2022 (том 1, а. с. 133) сторони погодили поставку товару в кількості 2'143'021,41 літрів за ціною 45,00 грн/літр. Всього вартість поставки 96'435'963,88 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 102,16%.

28.Додатковою угодою № 28 від 01.06.2022 (том 1, а. с. 134) сторони погодили поставку товару в кількості 1'920'928,56 літрів за ціною 49,50 грн/літр. Всього вартість поставки 95'085'963,88 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 122,37%.

29.Додатковою угодою № 29 від 06.06.2022 (том 1, а. с. 135) сторони погодили поставку товару в кількості 1'744'489,60 літрів за ціною 54,45 грн/літр. Всього вартість поставки 94'987'458,88 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 144,61%.

30.Додатковою угодою № 30 від 20.06.2022 (том 1, а. с. 136) сторони погодили поставку товару в кількості 1'584'213,70 літрів за ціною 59,89 грн/літр. Всього вартість поставки 94'878'558,88 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 169,05%.

31.Додатковою угодою № 31 від 24.06.2022 (том 1, а. с. 137) сторони погодили поставку товару в кількості 1'558'269,54 літрів за ціною 60,80 грн/літр. Всього вартість поставки 94'742'788,25 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 173,14%.

32.Додатковою угодою № 32 від 28.06.2022 (том 1, а. с. 139) сторони погодили поставку товару в кількості 1'558'269,54 літрів за ціною 58,00 грн/літр. Всього вартість поставки 90'379'633,32 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 160,56%.

33.Додатковою угодою № 33 від 30.06.2022 (том 1, а. с. 140) сторони погодили поставку товару в кількості 1'528'994,54 літрів за ціною 54,80 грн/літр. Всього вартість поставки 83'788'900,79 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 146,18%.

34.Додатковою угодою № 34 від 12.07.2022 (том 1, а. с. 141) сторони погодили поставку товару в кількості 1'414'881,54 літрів за ціною 52,00 грн/літр. Всього вартість поставки 73'573'840,08 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 133,60%.

35.Додатковою угодою № 35 від 18.07.2022 (том 1, а. с. 142) сторони погодили поставку товару в кількості 1'326'618,54 літрів за ціною 50,00 грн/літр. Всього вартість поставки 66'330'927,00 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 124,62%.

36.Додатковою угодою № 36 від 19.07.2022 (том 1, а. с. 143) сторони погодили поставку товару в кількості 1'326'618,54 літрів за ціною 48,00 грн/літр. Всього вартість поставки 63'677'689,92 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 115,63%.

37.Додатковою угодою № 37 від 22.07.2022 (том 1, а. с. 144) сторони погодили поставку товару в кількості 1'178'058,15 літрів за ціною 52,79 грн/літр. Всього вартість поставки 62'189'689,92 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 137,15%.

38.Додатковою угодою № 38 від 09.08.2022 (том 1, а. с. 145) сторони погодили поставку товару в кількості 977'390,15 літрів за ціною 50,00 грн/літр. Всього вартість поставки 48'869'507,50 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 124,62%.

39.Додатковою угодою № 39 від 12.08.2022 (том 1., а. с. 146) сторони погодили поставку товару в кількості 949'490,150літрів за ціною 46,00 грн/літр. Всього вартість поставки 43'676'546,90 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 106,65%.

40.Додатковою угодою № 40 від 19.08.2022 (том 1, а. с. 147) сторони погодили поставку товару в кількості 847'081,30 літрів за ціною 46,80 грн/літр. Всього вартість поставки 39'643'404,90 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 110,24%.

41.Додатковою угодою № 41 від 27.08.2022 (том 1, а. с. 148) сторони погодили поставку товару в кількості 672'480,82 літрів за ціною 47,50 грн/літр. Всього вартість поставки 31'942'839,30 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 113,39%.

42.Додатковою угодою № 42 від 30.08.2022 (том 1, а. с. 149) сторони погодили поставку товару в кількості 631'623,49 літрів за ціною 48,50 грн/літр. Всього вартість поставки 30'633'739,30 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 117,88%.

43.Додатковою угодою № 43 від 16.09.2022 (том 1, а. с. 150) сторони погодили поставку товару в кількості 393'855,49 літрів за ціною 48,00 грн/літр. Всього вартість поставки 18'905'063,52 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 115,63%.

44.Додатковою угодою № 44 від 19.09.2022 (том 1, а. с. 151) сторони погодили поставку товару в кількості 363'256,49 літрів за ціною 46,90 грн/літр. Всього вартість поставки 17'036'729,38 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 110,69%.

45.Додатковою угодою № 45 від 23.09.2022 (том 1, а. с. 152) сторони погодили поставку товару в кількості 291'420,54 літрів за ціною 48,80 грн/літр. Всього вартість поставки 14'221'322,38 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 119,22%.

46.Додатковою угодою № 46 від 13.10.2022 (том 1, а. с. 153) сторони погодили поставку товару в кількості 66'196,28 літрів за ціною 51,00 грн/літр. Всього вартість поставки 3'376'010,38 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 129,11%.

47.Додатковою угодою № 48 від 18.10.2022 (том 1, а. с. 155) сторони погодили поставку товару в кількості 687'654,25 літрів за ціною 53,00 грн/літр. Всього вартість поставки 36'445'675,48 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 138,1%.

48.Додатковою угодою № 49 від 03.11.2022 (том 1, а. с. 156) сторони погодили поставку товару в кількості 459'317,25 літрів за ціною 51,50 грн/літр. Всього вартість поставки 23'654'838,37 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 131,36%.

49.Додатковою угодою № 50 від 02.12.2022 (том 1, а. с. 157) сторони погодили поставку товару в кількості 93'727,34 літрів за ціною 53,30 грн/літр. Всього вартість поставки 4'995'667,37 гривень. Ціна за літр товару збільшилась на 139,44%.

Укладенню цих додаткових угод передували листи-звернення ТОВ «Біоеталон» до ЛК АТП № 1 (том 3, а. с. 191- 209) про необхідність внесення змін до договору поставки із доказами, які підтверджують зміну ціни товару на ринку. Зокрема до цих листів долучено:

- висновки Хмельницької торгово-промислової палати:

1.№ Ц-67 від 18.10.2021 (том 3, а. с.174) (для додаткової угоди № 3);

2.№ Ц-69 від 19.10.2021 (том 3, а. с.175) (для додаткової угоди № 4);

3.№ Ц-72 від 22.10.2021 (том 3, а. с.176) (для додаткової угоди № 5);

4.№ Ц-02 від 06.01.2022 (том 3, а. с.178) (для додаткової угоди № 11);

5.№ Ц-03 від 11.01.2022 (том 3, а. с.179) (для додаткової угоди № 12);

6.№ Ц-04 від 14.01.2022 (том 3, а. с.180) (для додаткової угоди № 13);

7.№ Ц-05 від 18.01.2022 (том 3, а. с.181) (для додаткової угоди № 14);

8.№ Ц-07 від 26.01.2022 (том 3, а. с.182) (для додаткової угоди № 15);

9.№ Ц-08 від 28.01.2022 (том 3, а. с.183) (для додаткової угоди № 16);

10.№ Ц-10 від 04.02.2022 (том 3, а. с.184) (для додаткової угоди № 17);

11.№ Ц-12 від 15.02.2022 (том 3, а. с.185) (для додаткової угоди № 18);

12.№ Ц-13 від 22.02.2022 (том 3, а. с.186) (для додаткової угоди № 20).

- листи ТОВ "Віктар-Транс":

1.№ 25/02/22 від 25.02.2022 (том 4, а. с. 196) (для додаткової угоди № 21);

2.№ 02/03/22 від 02.03.2022 (том 4, а. с. 198) (для додаткової угоди № 22);

3.№ 07/03/22 від 07.03.2022 (том 4, а. с. 200) (для додаткової угоди № 23);

4.№ 11/03/22 від 11.03.2022 (том 4, а. с. 202) (для додаткової угоди № 24);

5.№ 15/03/22 від 15.03.2022 (том 4, а. с. 204) (для додаткової угоди № 25);

6.№ 30/03/22 від 30.03.2022 (том 4, а. с. 206) (для додаткової угоди № 26);

7.№ 29/04/22 від 29.04.2022 (том 4, а. с. 208) (для додаткової угоди № 27).

- висновок Сумської торгово-промислової палати № ЦД-427 від 18.11.2021 (том 3, а. с. 177) (для додаткової угоди № 6).

На підтвердження коливання ціни на ринку товарів як підставу внесення змін до договору поставки від 30.09.2021 відповідачі надали, зокрема:

- висновки Сумської торгово-промислової палати:

1.№ ЦД-28 від 15.03.2023 (том 5, а. с. 43);

2.№ ЦД-29 від 15.03.2023 (том 5, а. с. 46);

3.№ ЦД-30 від 15.03.2023 (том 5, а. с. 49);

4.№ ЦД-31 від 15.03.2023 (том 5, а. с. 57);

5.№ ЦД-32 від 15.03.2023 (том 5, а. с. 61);

6.№ ЦД-26 від 15.03.2023 (том 5, а. с. 63).

- цінові довідки Львівської торгово-промислової палати:

1.№ 19-09/208 від 11.05.2022 (том 1, а. с. 159);

2.№ 19-09/305 від 30.06.2022 (том 1, а. с. 160);

3.№ 19-09-/343 від 21.07.2022 (том 1, а. с. 161);

4.№ 19-09/348 від 27.07.2022 (том 1, а. с. 162);

5.№ 19-09/383 від 11.08.2022 (том 1, а. с. 163);

6.№ 19-09/394 від 17.08.2022 (том 1, а. с. 164);

7.№ 19-09/421 від 24.08.2022 (том 1, а. с. 165);

8.№ 19-09/426 від 26.08.2022 (том 1, а. с. 166);

9.№ 19-09/435 від 30.08.2022 (том 1, а. с. 167);

10.№ 19-09/493 від 16.09.2022 (том 1, а. с. 168);

11.№ 19-09/512 від 23.09.2022 (том 1, а. с. 169);

12.№ 19-09/558 від 11.10.2022 (том 1, а. с. 170);

13.№ 19-09/575 від 18.10.2022 (том 1, а. с. 171);

14.№ 19-09/699 від 02.12.2022 (том 1, а. с. 172);

15.№ 19-09/284 від 28.03.2023 (том 4, а. с. 116);

16.№ 19-09/285 від 28.03.2023 (том 4, а. с. 115);

17.№ 19-09/286 від 28.03.2023 (том 4, а. с. 96);

18.№ 19-09/288 від 28.03.2023 (том 4 .а. с. 117);

19.№19-09/294 від 29.03.2023 (том 4, а. с. 112);

20.№ 19-09/224 від 16.03.2023 (том 4, а. с. 113);

21.№ 19-09/289 від 28.03.2023 (том 4, а. с. 114);

22.№ 19-09-285 від 28.03.2023 (том 4, а. с. 115);

23.№ 19-09-284 від 28.03.2023 (том 4, а. с. 116);

24.№ 19-09-288 від 28.03.2023 (том 4, а. с. 117);

25.№ 19-09-228 від 16.03.2023 (том 4, а. с. 118).

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних (том 2, а. с. 159-244), ЛК АТП № 1 отримало від ТОВ «Біоеталон» 4 465 495,00 л пального на загальну суму 178 366 040,30 грн, зокрема: 84 907,00 л на суму 3 946 754,62 грн - до укладення оспорюваних додаткових угод; 4 380 588,00 л на загальну суму 174 419 285,68 грн - на підставі цих угод.

До 24.02.2024 (початку введення воєнного стану на території України) ЛК АТП № 1 отримало 1 508 144,00 л пального на суму 60 327 911,19 грн.

ЛК АТП № 1 оплатило вартість отриманого пального, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (том 2, а. с. 114-158).

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними 47 додаткових угод до договору, то суд досліджує дотримання судом першої інстанції норм процесуального і правильне застосування норм матеріального права лише в цій частині.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на відсутність підстав для зверхня прокурором із позовом у цій справі. Так, апелянт вважає, що прокурор не надав доказів, а суд не встановив факту, що закупівля дизельного палива за договором здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету (внесків у статутний капітал), тому позов не міг бути поданий в інтересах Львівської міської ради. Відтак спірні правовідносини не стосуються інтересів держави,зокрема, Львівської міської територіальної громади, а стосуються інтересів комунального підприємства. Окрім цього, визначивши Західний офіс Держаудитслужби позивачем у цій справі, прокурор не довів і суд не встановив, що Західний офіс Держаудитслужби, здійснюючи фінансовий контроль, виявив би порушення законодавства з питань публічних закупівель, тому у нього не виникло права на звернення до суду з позовом з метою усунення виявлених порушень законодавства, що виключає набуття статусу позивача у спірних правовідносинах.

Зазначені доводи скаржника суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор визначив Львівську міську раду та Західний офіс Держаудитслужби як органи, які мають здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі орган державного фінансового контролю).

Органу державного фінансового контролю, серед іншого, надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п. 8 ст.10 цього Закону).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (надалі - Положення) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади…, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з п. 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2017 № 23 затверджено Положення про Західний офіс Держаужитслужби, згідно з п. 1 та 3 якого Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Таким чином, органом державного фінансового контролю на території Львівської області є Західний офіс Держаужитслужби. Отже, саме цей орган мав повноваження звертатися до суду з позовом про визнання недійсними договорів та був компетентним органом в розумінні приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом ч. 2 ст. 10, ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Приписами абз. 1 ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. До повноважень міських рад віднесені повноваження стосовно забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

Як встановив суд першої інстанції, згідно з пунктами 1.1, 4.2, 4.5, 8.2 та 8.3 статуту ЛК АТП № 1 (надалі - статут) (а. с. 67-71) ЛК АТП № 1 створене Львівською міською радою. Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Львова і закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, комунальне майно, передане йому власником. Для здійснення фінансово-господарської діяльності власник наділяє підприємство статутним капіталом. Власник (Львівська міська рада) має право власності на статутний капітал.

Комунальні підприємства (установи), створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Вказаний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16.

Отже, кошти, якими ЛК АТП № 1 розраховувалось за спірними угодами, вважаються бюджетними. Тому заперечення апелянта у цій частині є безпідставними.

В аудиторському звіті зазначено, що використання бюджетних коштів, одержаних на поповнення статутного капіталу на поточні видатки у вигляді оплати дизельного пального, а не на видатки, пов`язані з інвестиційною діяльністю підприємства, призвело до неефективного використання ЛК АТП № 1 коштів бюджету розвитку м. Львова (бюджету Львівської міської територіальної громади міста Львова).

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету та є належним позивачем у справі.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки Львівська міська рада є засновником ЛК АТП № 1 та власником усього його майна, в тому числі і грошових коштів, затверджує місцевий бюджет, з якого фінансується комунальне підприємство та наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету, саме вона є компетентним органом в розумінні положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів упродовж розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності…), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини відсутності такого звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункти 79-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Матеріалами справи підтверджується, що прокурор звернувся до Західного офісу Держаужитслужби з листами № 14.51/04-14-1894 вих-23 від 09.03.2023 (том 2, а. с. 102 (зворотна сторона)-103) та № 14.51/04-14-5158 вих-24 від 17.07.2024 (том 2, а. с. 104 (зворотна сторона)-108,), у яких, серед іншого, просив повідомити про вжиті заходи щодо відновлення інтересів держави.

У відповідь на ці лиси Західний офіс Держаужитслужби листами № 131306-17/2154-2023 від 23.03.2023 (том 2, а. с. 103 - 104) та № 131306-17/5935-2024 від 30.07.2024 (том 2, а. с. 108 - 109) не повідомив інформації про вжиття таких заходів.

Також прокурор звернувся до Львівської міської ради з листом № 14.51/04-14-4994 вих-24 від 09.07.2024, в якому повідомив про порушення інтересів територіальної громади м. Львова та запропонував вжити заходів з метою захисту її прав.

У відповідь на цей лист, Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради листом № 37-вих-108962 від 30.07.2024 повідомив, що він як виконавчий орган Львівської міської ради не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовними заявами про визнання недійсними договорів та додаткових угод підпорядкованих комунальних підприємств.

Водночас як вірно зазначив суд першої інстанції, ані норми законодавства, ані правові висновки Верховного Суду не передбачають необхідності отримання від органу місцевого самоврядування дозволу або її безпосереднього звернення як підстави для здійснення представницьких повноважень прокурором у разі порушення інтересів держави (територіальної громади).

З моменту звернення прокурора до компетентних органів вони не здійснили заходів щодо захисту інтересів держави. Вказане свідчить про нездійснення або неналежне здійснення компетентними органами захисту інтересів держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про наявність підстав для представництва ним інтересів держави в суді.

Щодо обставин того, що Львівська міська рада не підтримує поданого позову, то відповідно до ч. 5 ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. З урахуванням зазначеного, наявні підстави для розгляду позову по суті.

Обґрунтовуючи підстави недійсності 47 додаткових угод до договору, прокурор покликався на допущені відповідачами порушення при укладені оспорюваних додаткових угод. Так, прокурор вважає, що вказані додаткові угоди не відповідають тендерній документації, укладені всупереч інтересам держави, без обґрунтованого підтвердження збільшення ціни на товар, що свідчить про порушення приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та вимог п. 4.6 договору поставки. Укладення оспорюваних угод порушує принципи максимальної економії та ефективності здійснення публічних закупівель, що передбачені ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, відповідачі у цій справі за результатами процедури відкритих торгів уклали договір поставки на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до п. 4.6 договору у разі збільшення ціни на товар на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, постачальник та покупець переглядають вказану у договорі вартість за одиницю товару та вносять зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди. При зміні ціни за одиницю товару в сторону збільшення згідно з п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" не більш як на 10% постачальник у якості обґрунтування зміни ціни товару надає покупцю відповідну довідку органу статистики або інших уповноважених органів.

Системний аналіз положень ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

У пунктах 56-57 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові підтвердила неодноразово викладену правову позицію (постанови Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22), відповідно до якої метою передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" регулювання, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору про закупівлю шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. При цьому обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Крім того, у постановах від 26.03.2024 у справі № 927/373/22, від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23, від 10.09.2024 у справі № 918/39/24, від 11.09.2024 у справі № 916/2407/22 Верховний Суд підтримав правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зазначивши про відсутність підстав для відступу від такої.

Отже, судова практика щодо застосування норми ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є сталою, незмінною та передбачуваною.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Тому суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги заперечення відповідача в оспорюваній частині рішення, оскільки вірно встановив факт порушення означених вище вимог чинного законодавства, оскільки за будь-яких умов, спірними додатковими угодами ціна товару збільшувалася у пропорції більшій ніж 10% від первинної ціни, визначеної у договорі поставки.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, викладеного в постанові від 05.04.2023 року у справі № 420/17618/21, на яку робиться посилання апелянтом як підставу своєї апеляційної скарги.

Отже, навіть за умов погодження сторонами договору поставки від 30.09.2021 можливості зміни ціни товару шляхом укладання додаткових угод, факт укладання договору за результатами проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом. Ціна за одиницю товару не може збільшуватись більше ніж на 10 %.

Всупереч цьому при укладені оспорюваних додаткових угод сторони не дотримались законодавчо визначених обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару. Кожна з укладених сторонами додаткових угод містить ціну за одиницю товару більшу ніж на 10 % від ціни, що визначена у Договорі поставки від 30.09.2021. Навіть незважаючи на те, що Додатковими угодами № 7 від 25.11.2021, № 8 від 02.12.2021, № 9 від 15.12.2021, № 10 від 21.12.2021, № 19 від 18.02.2021, № 32 від 28.06.2022, № 33 від 30.06.2022, № 34 від 12.07.2022, № 35 від 18.07.2022, № 36 від 19.07.2022, № 38 від 09.08.2022, № 39 від 12.08.2022р, № 43 від 16.09.2022, № 44 від 19.09.2022, № 49 від 03.11.2022 сторони погодили зменшити ціну за одиницю товару, однак така ціна жодного разу не зменшувалась до допустимого законом рівня (становила більше 10% від ціни, узгодженої в Договорі поставки від 30.09.2021).

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Укладення додаткових угод з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни, встановленого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є достатньою підставою визнання таких угод недійсними.

При цьому, наявність чи відсутність належних доказів коливання ціни на ринку товару не впливають на висновки суду щодо недійсності таких угод, оскільки такі мають значення лише при укладені угод, ціна яких не перевищує 10 % від ціни договору.

Тому, правомірним є висновок суду першої інстанції, що постанова Кабінету Міністрів України №1178 прийнята 12.10.2022 та набрала чинності 19.10.2022. Тобто після укладення сторонами договору поставки від 30.09.2021. Крім того, на момент набрання чинності цією постановою більшість оскаржуваних додаткових угод вже були укладені, тому дія постанови КМУ не може розповсюджуватися на них.

Крім того, постанова КМУ від 12.10.2022 № 1178 не змінює Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, при укладені спірних додаткових угод сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими Законом України "Про публічні закупівлі" (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 11.09.2024 у справі № 922/2497/23).

Також необґрунтованим є посилання апелянта на лист Мінекономрозвитку України № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016, оскільки позиція Міністерства, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом, а має рекомендаційний характер щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель.

У постанові від 11.09.2024 у справі № 922/2497/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке: «Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Питання "каскадного" підвищення ціни та обмеження її розміру 10 % від початкової вартості було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. Таким чином, надання Міністерством економіки України листів або роз`яснень, які суперечать правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, прямо порушує наведені правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі".

Укладення сторонами додаткових угод до Договору поставки від 30.09.2021 з порушенням вимог Закону в частині збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% відбувалось упродовж 2021-2022 років з незначним інтервалом у часі.

Водночас, правомірність таких дій та їх відповідність суспільним інтересам в період воєнного стану не може ставитися в залежність від кількості безоплатних перевезень за зверненнями структурних підрозділів міської ради, Сихівського РТЦК та військових частин за період з 23.02.2022 по 09.12.2022 для перевезення особового складу військових частин, особового складу військовослужбовців РТЦК та проведення похоронних процесій, які були здійснені за власні кошти відповідача, оскільки в силу означених вище обставин та правових висновків Верховного Суду, навіть власні кошти, отримані комунальним підприємством від господарської діяльності є бюджетними коштами, якими розпоряджатися можна в порядку та на умовах, передбачених означеним вище п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана обставина та приєднані до матеріалів справи судом апеляційної інстанції додаткові докази не впливають на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, а також те, що доводи апеляційної скарги не спростовують імперативних норм чинного законодавства, а також обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2024 у справі №914/1931/24 скасувати в частині визнання недійсними додаткових угод № 3 від 18.10.2021, № 4 від 19.10.2021, № 5 від 22.10.2021, № 6 від 18.11.2021, № 7 від 25.11.2021, № 8 від 02.12.2021, № 9 від 15.12.2021, № 10 від 21.12.2021, № 11 від 06.01.2022, № 12 від 11.01.2022, № 13 від 14.01.2022, № 14 від 18.01.2022, № 15 від 26.01.2022, № 16 від 28.01.2022, № 17 від 04.02.2022, № 18 від 15.02.2022, № 19 від 18.02.2022, № 20 від 22.02.2022, № 21 від 25.02.2022, № 22 від 02.03.2022, № 23 від 07.03.2022, № 24 від 11.03.2022, № 25 від 15.03.2022, № 26 від 30.03.2022, № 27 від 29.04.2022, № 28 від 01.06.2022, № 29 від 06.06.2022, № 30 від 20.06.2022, № 31 від 24.06.2022, № 32 від 28.06.2022, № 33 від 30.06.2022, № 34 від 12.07.2022, № 35 від 18.07.2022, № 36 від 19.07.2022, № 37 від 22.07.2022, № 38 від 09.08.2022, № 39 від 12.08.2022, № 40 від 19.08.2022, № 41 від 27.08.2022, № 42 від 30.08.2022, № 43 від 16.09.2022, № 44 від 19.09.2022, № 45 від 23.09.2022, № 46 від 13.10.2022, № 48 від 18.10.2022, № 49 від 03.11.2022, № 50 від 02.12.2022 до договору поставки товару № 1-ДП від 30.09.2021.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК