Ухвала

від 10.06.2025 по справі 915/1097/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

10 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1097/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Богацької Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Компанії "SEA EMERALD S.A."

на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 (повний текст складено 12.05.2025), постановлену суддею Давченко Т.М., та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд вимог кредитора (повний текст складено 15.02.2022), постановлену суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв,

у справі №915/1097/20

за заявою боржника: Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 р. Державне підприємство "Миколаївський суднобудівний завод" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство останнього.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020, зокрема, відкрито провадження у справі №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"; введено процедуру розпорядження майном боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича.

17.11.2020 до суду першої інстанції надійшла заява Компанії "SEA EMERALD S.A." (вх.№14603/20 від 17.11.2020) про визнання кредиторських вимог у загальній сумі 3174291579,67 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 у справі №915/1097/20 (суддя Ткаченко О.В.) частково задоволено заяву Компанії "SEA EMERALD S.A." (вх.№14603/20 від 17.11.2020); визнано грошові вимоги компанії "SEA EMERALD S.A. PANAMA" до Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" у сумі 274375080 грн; відхилено грошові вимоги у загальній сумі 2899916498,72 грн.

06.05.2025 за результатами попереднього засідання у справі №915/1097/20 Господарський суд Миколаївської області (суддя Давченко Т.М.), зокрема, ухвалив:

1) зобов`язати розпорядника майна за результатами попереднього засідання та відповідно до статті 64 Кодекс України з процедур внести до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги;

2) до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" підлягають включенню визнані судом вимоги, а саме:

-грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у загальній сумі 229871 грн (ІV черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у загальній сумі 29919212,23 грн (336952,05 грн - ІІ черга, 29413768,42 грн - ІV черга, 168491,76 грн - VІ черга), а також 8744 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Миколаївського обласного центру зайнятості у загальній сумі 18147,97 грн (ІV черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" у розмірі 554124,73 грн (399822,60 грн - ІV черга, 154302,13 грн - VІ черга), а також 4204 грн витрат по сплаті судового збору (І черга);

-грошові вимоги Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" у загальній сумі 160653404,30 грн (147072904,30 грн - ІV черга та 13580500 грн - VІ черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Приватного підприємства "СК-Юніт" у загальній сумі 129221,08 грн (ІV черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" у загальній сумі 122356,31 грн (116532,44 грн - ІV черга та 5823,87 грн - VІ черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації у загальній сумі 200000 грн (ІV черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" у загальній сумі 27978350,88 грн (24078772,68 грн - ІV черга, 3899578,20 грн - VІ черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" у загальній сумі 1698223,21 грн (1622265,52 - ІV черга та 75958,19 грн - VІ черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області у загальній сумі 6305078,46 грн (5102647,77 грн - ІІІ черга, 1202430,69 грн - VІ черга) та судові витрати 4204 грн (І черга);

-грошові вимоги Компанії "SEA EMERALD S.A. PANAMA" в сумі 274375080 грн (VІ черга) та судові витрати 4204 грн (І черга);

-грошові вимоги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (Військова прокуратура Південного регіону України) у загальній сумі 114584,22 грн (ІV черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" у загальній сумі 500000 грн (ІV черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" у загальній сумі 19815,84 грн (ІV черга), а також 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" у загальній сумі 400004,75 грн (222455,36 грн - ІV черга, 177549,39 грн - ІV черга), а також витрати по оплаті 4204 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги Міністерства оборони України у розмірі 490370,36 грн (VІ черга), а також 9382 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга);

-грошові вимоги ОСОБА_1 у загальній сумі 40325,60 грн (І черга);

-грошові вимоги ОСОБА_2 у загальній сумі 142425,89 грн (67294,97 грн - І черга, 75130,92 грн - ІV черга);

-грошові вимоги ОСОБА_3 у загальній сумі 171120 грн (ІV черга);

-грошові вимоги ОСОБА_4 у сумі 153445,13 грн (ІV черга) та 6056 грн судових витрат (І черга);

-грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпера Груп" у сумі 139125,89 грн (ІV черга) та судові витрати у сумі 4962 грн (І черга);

3) зобов`язати розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів відомості про щодо розміру заборгованості із заробітної плати Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" у сумі 5078247,23 грн;

4) належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати до суду завчасно (не пізніше, ніш за 5 днів) до дати проведення підсумкового засідання у справі;

5) зобов`язати розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протокольні рішення зборів кредиторів, зокрема, про утворення та склад комітету кредиторів подати до господарського суду.

Не погодившись з вищенаведеними ухвалами, Компанія "SEA EMERALD S.A." звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить:

-скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 у справі №915/1097/20 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Компанії "SEA EMERALD S.A." задовольнити повністю, визнати грошові вимоги Компанії "SEA EMERALD S.A." до Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод", які складаються з наступних сум: основний борг - 485243580,96 грн, нараховані відсотки - 793587852,93 грн, витрати по трибуналу - 35124 грн, нараховані відсотки - 1895425021,78 грн;

-скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 (в частині вирішення питання щодо задоволення та відхилення вимог Компанії "SEA EMERALD S.A.") та ухвалити нове судове рішення, яким постановити, що до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" підлягають включенню визнані судом грошові вимоги Компанії "SEA EMERALD S.A." в сумі 3174291579,67 грн (ІV черга) та судові витрати 4204 грн (І черга).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу Компанії "SEA EMERALD S.A." на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №915/1097/20 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Миколаївської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи в частині, яка стосується розгляду заяви Компанії "SEA EMERALD S.A." (вх.№14603/20 від 17.11.2020) про визнання кредиторських вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з матеріалами апеляційної скарги вищенаведеної Компанії "SEA EMERALD S.A.", колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

В силу частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За умовами частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено виключно у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Зазначений у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 30.09.2022 у справі №906/255/21.

У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 12.11.2018 у справі №54/239.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Обставинами непереборної сили для пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Звертаючись з вищенаведеною апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20 після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, Компанія "SEA EMERALD S.A." пропустила встановлений законом процесуальний строк на апеляційне оскарження, між тим нею заявлено клопотання про поновлення зазначеного строку, яке мотивоване тим, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, а тому право оскаржити вищенаведену ухвалу від 10.02.2022 виникло лише після постановлення ухвали попереднього засідання від 06.05.2025.

Дослідивши наявність визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд вбачає, що Компанія "SEA EMERALD S.A." належним чином повідомлялася судом першої інстанції про розгляд даної справи, а її представник брав участь у судовому засіданні, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20, та в подальшому 21.02.2022 отримав копію повного тексту вказаної ухвали, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400145512375.

Водночас скаржник не надав жодних доказів існування обставин непереборної сили, які б зумовили реальну наявність у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20.

При цьому посилання апелянта на те, що в силу прямої вказівки закону ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки частину другу статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства було доповнено абзацом наступного змісту: "За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання" на підставі Закону України №2971-IX від 20.03.2023, який набрав чинності лише 15.04.2023, тобто на момент внесення відповідних змін, якими запроваджено нові правила оскарження вищенаведених ухвал, присічний однорічний строк, визначений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, вже сплив. Поряд з цим, як зазначалося вище, апелянтом не наведено жодних доводів та, відповідно, не подано доказів на підтвердження неможливості реалізації права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20 протягом періоду часу до 15.04.2023, тобто до внесення вказаних змін до частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відтак суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20 з пропуском присічного строку не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який не виявив жодного інтересу до реалізації свого права на подання апеляційної скарги, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки, тим більше, що в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, у даному випадку на апеляційну скаргу Компанія "SEA EMERALD S.A." на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20 поширюється встановлений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України присічний річний строк для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на судове рішення, що, у свою чергу, має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.

З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.

Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, який брав участь у розгляді даної справи в місцевому господарському суді і був ознайомлений зі змістом оскаржуваного рішення, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які унеможливили б своєчасну реалізацію ним права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Компанії "SEA EMERALD S.A." на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20.

Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Щодо апеляційної скарги Компанії "SEA EMERALD S.A." на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Після втрати чинності Законом про банкрутство з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства при застосуванні норм Господарського процесуального кодексу України, які містять посилання на вказаний Закон про банкрутство, з урахуванням частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, за відповідним посиланням застосовуються саме норми Кодексу України з процедур банкрутства (постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 29.07.2021 у справі №911/698/21).

Згідно з частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено абзацом другим, за яким застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм Господарського процесуального кодексу України.

Відтак загальні норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми Господарського процесуального кодексу України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом про банкрутство, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу (частина п`ята статті 232 Господарського процесуального кодексу України).

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина перша статті 232 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за загальним правилом господарського процесу, ознакою ухвали як судового рішення є те, що вона постановляється з питань застосування норм процесуального права у випадках, коли це прямо визначено в Господарському процесуальному кодексі України і таким судовим актом спір по суті не вирішується, а забезпечується створення необхідних умов для його вирішення.

Водночас процедура банкрутства (неплатоспроможності) є унікальним процесом, що включає в себе низку процедур і послідовних та сукупних процесуальних і позапроцесуальних дій учасників провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у разі неплатоспроможності боржника. Ця спеціальна процедура, на відміну від позовного провадження, поєднує в собі як розгляд сукупності питань, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, що розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Кодекс України з процедур банкрутства не містить норм, які встановлювали б загальні правила ухвалення судових рішень, водночас аналіз приписів цього спеціального закону засвідчує, що в основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) лише питання визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів вирішуються постановою, з інших, процедурних чи сутнісних питань цього спеціального провадження суд першої інстанції постановляє ухвали.

Значення ухвал, як судових рішень першої інстанції в процедурі банкрутства, має свої відмінності, оскільки в деяких випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора, розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною та інші).

Для цілей з`ясування принципів правового регулювання постановлення та оскарження таких ухвал їх можна поділити за ознаками спеціалізації та спрямованості на два типи:

-спеціальні ухвали, які суд постановляє виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства;

-універсальні ухвали, які суд постановляє із загальних питань, що можуть вирішуватися як у справах про банкрутство, так і у справах позовного, інших форм провадження, та не врегульовані Кодексом України з процедур банкрутства.

Суд першої інстанції постановляє універсальні ухвали у справі про банкрутство коли здійснює процесуальні дії чи вирішує процедурні питання, розглядає і вирішує клопотання, заяви, скарги за правилами та на підставі приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, але не виключно за норми інститутів відводу (самовідводу) судді, процесуальних строків, судових викликів і повідомлень, судових витрат, заходів процесуального примусу, забезпечення судом повного і всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, фіксування судового процесу.

Серед спеціальних ухвал, зокрема, але не виключно: ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі (частина перша статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства); про відмову у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина друга статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства); про залишення без руху заяви про відкриття провадження у справі (частина третя статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства); про повернення заяви про відкриття провадження у справі (стаття 38 Кодексу України з процедур банкрутства); про залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду (абзац 3 частини шостої статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства); про приєднання до матеріалів справи інших заяв (частина четверта статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства); про відкриття провадження у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства); про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці (частина одинадцята статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства) та інші ухвали, які суд першої інстанції постановляє з питань, що вирішуються виключно у справах про банкрутство за нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

На кожній стадії судового провадження у справі про банкрутство досягнення її мети може забезпечуватися господарським судом постановленням як універсальних, так і спеціальних ухвал.

Виходячи з наведеного, спеціалізація і спрямованість ухвали на вирішення загальних процедурних питань господарського процесу чи спеціальних процедур, врегульованих Кодексу України з процедур банкрутства, є першочерговими критеріями для визначення переліку ухвал суду першої інстанції, постановлених у справі про банкрутство, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України №11-рп/2007 від 11.12.2007).

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У статті 255 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

Пунктом 17 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Водночас, у Кодексі України з процедур банкрутства, на відміну від Господарського процесуального кодексу України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у статті 9 Кодексі України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої цієї статті передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Такими випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені частиною другої статті 254, частиною першою статті 255 Господарського процесуального кодексу України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, про те, що ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства, абзац 2 частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства);

б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 Господарського процесуального кодексу України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо співвідношення спеціальних і загальних правових норм у питанні апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції у правовідносинах з основного провадження у справах про банкрутство викладений в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №920/162/23.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що законодавцем імперативно визначено неможливість окремого оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, та ухвали, прийнятої судом за результатами розгляду вимог кредитора.

Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України, або без урахування окремих виключень за Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, абзацу 2 частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства щодо неможливості окремого оскарження ухвали попереднього засідання від ухвали, постановленої за результатами розгляду грошових вимог кредитора.

В силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За умовами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду з заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

Принцип диспозитивності процесуального права це основна ідея, що втілює свободу учасників процесу, які мають у справі матеріально-правовий та процесуальний інтерес здійснювати свої матеріальні права для захисту суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів засобами, встановленими процесуальним законодавством. У принципі диспозитивності закладено вольову ознаку щодо використання або відмови від використання особою свого матеріального чи процесуального права.

Процесуальний принцип диспозитивності відповідає принципу особистої ініціативи. Особи, які беруть участь у справі, і насамперед заявники, мають право розпоряджатися своїми правами.

При з`ясуванні змісту поданої апеляційної скарги суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як його визначено заявником при зверненні з відповідною заявою про стягнення судових витрат, та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати суть заявленої вимоги.

Таким чином, беручи до уваги реалізацію Компанією "SEA EMERALD S.A." наданого їй процесуального права на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20 з порушенням присічного строку, що має наслідком відмову у відкритті відповідного апеляційного провадження, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для здійснення апеляційного перегляду останньої в межах розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025, постановлену за результатами попереднього засідання.

При цьому колегією суддів враховується, що в силу приписів статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала, постановлена за результатами попереднього засідання, лише відображає розмір та черговість визнаних вимог кредиторів, у той час як обґрунтованість їх заявлення встановлюється в ухвалі, що постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора.

Скаржник станом на час прийняття ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025, постановленої за результатами попереднього засідання, погоджувався з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20, у тому числі і в частині відхилення заявлених ним грошових вимог у загальній сумі 2899916498,72 грн, оскільки, на відміну від інших кредиторів у цій справі, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, прийнятого щодо часткового визнання/відхилення його вимог до боржника.

Натомість, оскаржуючи ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20, апелянт фактично намагається домогтися апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20, присічний строк на апеляційне оскарження якої Компанією "SEA EMERALD S.A." пропущений та поновленню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлену законом неможливість окремого оскарження ухвали попереднього засідання від ухвали, постановленої за результатами розгляду грошових вимог кредитора, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги Компанії "SEA EMERALD S.A." на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 цього Кодексу.

Положеннями частини восьмої статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу; скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами; копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 232-235, 256, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Компанії "SEA EMERALD S.A." на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2022 про розгляд заяви кредитора у справі №915/1097/20.

Повернути апеляційну скаргу Компанії "SEA EMERALD S.A." на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2025 у справі №915/1097/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Н.С. Богацька