Рішення від 12.05.2025 по справі 910/1516/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2025Справа № 910/1516/22 (910/6352/24)За позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства "Газтранзит" з іноземними інвестиціями

про стягнення 2 000 000,00 грн.

в межах справи №910/1516/22

За заявою Приватного акціонерного товариства "Газтранзит" з іноземними інвестиціями" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,26-В, ідентифікаційний номер 25273549)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" (03065, м. Київ, вул. Козелецька,24, прим.24, ідентифікаційний номер 38628196)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Муханьков Ю.В.

представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/1516/22 за заявою Приватного акціонерного товариства "Газтранзит" з іноземними інвестиціями" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія".

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" арбітражний керуючий Бандола Олександр Олексійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс" про стягнення 2 000 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на не укладення Договору доручення на відбір та придбання активу №05/20-12 від 12.05.2020, крім того ліквідатором не встановлено надання таких послуг з боку відповідача, у зв`язку з чим існують підстави стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначити на 26.08.2024; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13; ідентифікаційний код 41234527) копію Договору доручення на відбір та придбання активу №05/20-12 від 12.05.2020 та інші документи, що були складені на його виконання, в тому числі, але не виключно: додаткові угоди, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі, листування та оригінали вказаних документів для огляду в судовому засіданні.

23.08.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.11.2024.

В судове засідання 18.11.2024 з`явився позивач, представники відповідача в судове засідання не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 06.06.2024 та 04.10.2024 не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/1516/22 (910/6352/24) за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.01.2025; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13; ідентифікаційний код 41234527) копію Договору доручення на відбір та придбання активу №05/20-12 від 12.05.2020 та інші документи, що були складені на його виконання, в тому числі, але не виключно: додаткові угоди, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі, листування та оригінали вказаних документів для огляду в судовому засіданні.

15.01.2025 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Газтранзит" з іноземними інвестиціями надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судове засідання 20.01.2025 з`явився позивач та представник Приватного акціонерного товариства "Газтранзит" з іноземними інвестиціями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Газтранзит" з іноземними інвестиціями в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; відкладено підготовче засідання на 03.03.2025; повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13; ідентифікаційний код 41234527) копію Договору доручення на відбір та придбання активу №05/20-12 від 12.05.2020 та інші документи, що були складені на його виконання, в тому числі, але не виключно: додаткові угоди, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі, листування та оригінали вказаних документів для огляду в судовому засіданні.

27.02.2025 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/1516/22 (910/6352/24); призначено справу №910/1516/22 (910/6352/24) до розгляду по суті на 12.05.2025.

В судове засідання 12.05.2025 з`явилися позивач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надали пояснення по суті спору, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2025 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно матеріалів справи, поштова кореспонденція суду направлялась на вказану адресу реєстрації відповідача та поверталась до суду без вручення адресату (копії ухвал суду від 06.06.2024, 04.10.2025, 18.11.2024, 20.01.2025, 03.03.2025).

Зазначені ухвали суду від 06.06.2024, 04.10.2025, 18.11.2024, 20.01.2025, 03.03.2025 були опубліковані в ЄДРСР. Також інформація щодо дати та часу розгляду справи була опублікована на веб-сайті «Судова влада України». Отже судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників у справі про час та місце розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Таким чином, оскільки поштова кореспонденція суду направлялась за належною адресою реєстрації відповідача, а також враховуючи, що вказані вище ухвали суду опубліковані в ЄДРСР, інформація щодо дати та часу розгляду справи була опублікована на веб-сайті «Судова влада України», суд дійшов висновку про те, що відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дане судове провадження.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про можливість розглянути заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" в межах справи №910/1516/22 по суті за відсутності представника відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.

В судовому засіданні 12.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 у справі №910/1516/22 визнано банкрутом ТОВ «Українська нерудна компанія», відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ «Українська нерудна компанія» арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС ПЛЮС» (надалі - ТОВ «ФК «АЛЬЯНС ПЛЮС», Відповідач) інформацію та копії наступних документів: договору доручення на відбір та придбання активу № 05/20-12 від 12.05.2020; інших документів, що були складені на його виконання, в тому числі, але не виключно: додаткові угоди, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі, листування та інші документи.

Проте, вищевказану ухвалу суду ТОВ «ФК «АЛЬЯНС ПЛЮС» отримано не було, що підтверджується копією конверта за № 0600051938698 з довідкою про причини повернення/досилання, а саме: повертається у зв`язку із закінченням терміну зберігання, відповідно витребувані документи до Господарського суду міста Києва також не надійшли.

Так, в ході здійснення ліквідаційної процедури ТОВ «УНК» ліквідатором встановлено, що 21.05.2020 ТОВ «УНК» перерахувало грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) на користь ТОВ «ФК «АЛЬЯНС ПЛЮС» з призначенням платежу «згідно договору доручення на відбір та придбання активу № 05/20-12 від 12.05.2020 без ПДВ» , що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ «УНК» за 21.05.2020.

Проте, ліквідатору ТОВ «УНК», Бандолі Олександру Олексійовичу під час здійснення його повноважень, жодних первинних документів оформлених на виконання договору доручення на відбір та придбання активу № 05/20-12 від 12.05.2020 без ПДВ та й самого договору, директором ТОВ «УНК», Молодідом Артемом Миколайовичем, передано не було.

Водночас, за результатами проведеного аналізу господарської діяльності та документації боржника, наявність та факт укладення договору доручення на відбір та придбання активу № 05/20-12 від 12.05.2020 не встановлено, більше того, не встановлено і будь- якого факту надання послуг (виконання робіт) ТОВ «УНК» з боку ТОВ «ФК «АЛЬЯНС ПЛЮС» з відбору й придбання активів, так і отримання й наявності нині у Позивача таких активів.

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв`язку із безпідставністю перерахування ТОВ «УНК» на користь ТОВ «ФК «АЛЬЯНС ПЛЮС» грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) грн., а тому позивач просить стягнути вказані кошти на підставі ст.. 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 статті 11 ЦК України.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Українська нерудна компанія» згідно із платіжною інструкцією №4823 від 21.05.2020 перерахувало на користь відповідача грошові кошти у сумі 2 000 000,00 грн з призначенням платежу: згідно договору доручення на відбір та придбання активу №05/20-12 від 12.05.2020.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст.1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як встановлено судом вище платіжна інструкція №4823 від 21.05.2020 містить призначення платежу: згідно договору доручення на відбір та придбання активу №05/20-12 від 12.05.2020.

За доводами позивача під час здійснення його повноважень, як ліквідатора, жодних первинних документів оформлених на виконання договору доручення на відбір та придбання активу № 05/20-12 від 12.05.2020 без ПДВ та й самого договору, директором ТОВ «УНК», Молодідом Артемом Миколайовичем, передано не було.

Водночас, за результатами проведеного аналізу господарської діяльності та документації боржника, наявність та факт укладення договору доручення на відбір та придбання активу № 05/20-12 від 12.05.2020 не встановлено, більше того, не встановлено і будь- якого факту надання послуг (виконання робіт) ТОВ «УНК» з боку ТОВ «ФК «АЛЬЯНС ПЛЮС» з відбору й придбання активів, так і отримання й наявності нині у Позивача таких активів.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС ПЛЮС» (надалі - ТОВ «ФК «АЛЬЯНС ПЛЮС», Відповідач) інформацію та копії наступних документів: договору доручення на відбір та придбання активу № 05/20-12 від 12.05.2020; інших документів, що були складені на його виконання, в тому числі, але не виключно: додаткові угоди, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі, листування та інші документи.

Також, ухвалами суду в даній справі від 06.06.2024, 04.10.2024, 18.11.2024, 10.02.2025 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс" копію Договору доручення на відбір та придбання активу №05/20-12 від 12.05.2020 та інші документи, що були складені на його виконання, в тому числі, але не виключно: додаткові угоди, специфікації, рахунки, акти приймання-передачі, листування та оригінали вказаних документів для огляду в судовому засіданні.

Проте, вимоги вищевказаних ухвал відповідачем не виконані.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінивши представлені сторонами докази, обставини, на які сторони посилаються обґрунтування своїх вимог та заперечень, виходячи з приписів ст.181 ГК України, ст.205, 207, 638, 639, 641, 642, 644 ЦК України, суд дійшов висновку, що між сторонами не укладався договір доручення на відбір та придюаня активу, у тому числі у спрощений спосіб шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувались його істотні умови. Відтак, між сторонами не виникло відповідних господарських зобов`язань, а правові підстави для оплати ТОВ «УНК» грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн були відсутні.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Керуючись наведеними принципами та оцінюючи надані сторонами у матеріали справи докази, суд дійшов висновку, що на момент перерахування ТОВ «УНК» відповідачу спірної суми коштів правова підстава їх перерахування була відсутня (між сторонами не існувало договірних відносин, у тому числі, на підставі договору укладеного у спрощений спосіб) та отримання відповідачем 2 000 000,00 грн за платіжною інструкцією №4823 від 21.05.2020 є безпідставним. Належних та допустимих доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

Відтак, посилання позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є обґрунтованим, оскільки вказаною нормою закону регулюється право на повернення майна виключно від особи, яка його утримує (майно) без достатніх правових підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із правовою позицією, наведеній у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18, конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Водночас, слід враховувати, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Ураховуючи наведене, оскільки встановлені вище обставини підтверджують відсутність між сторонами договірних зобов`язань станом на час перерахування грошових коштів у сумі 2 000 000,00 грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані ТОВ «УНК» на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2 000 000,00 грн, у відповідності до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс" 2 000 000,00 грн заборгованості.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства України, ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст. 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нерудна компанія" арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс Плюс" (01004, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 13; ідентифікаційний код 41234527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нерудна компанія» (код ЄДРПОУ 38628196, адреса: 03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, прим. 24) заборгованість у розмірі 2 000 000 (два мільйона) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн.. 00 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 10.06.2025

Суддя А.В. Яковенко