Постанова від 28.05.2025 по справі 910/7607/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7607/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - Осташов Д.О. (самопредставництво)

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - не з`явився

відповідача 4 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий), Гончаров С.А., Сибіга О.М.)

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "СТС"

до: 1. Комунального підприємства "Київтранспарксервіс",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проперті",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлерс",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Котранса"

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" (надалі - ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (надалі - КП "Київтранспарксервіс", Відповідач 1, Скаржник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проперті" (надалі - ТОВ "Інвест-Проперті", Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлерс" (надалі - ТОВ "Айлерс", Відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Котранса" (надалі - ТОВ "Котранса", Відповідач 4), в якому просить суд:

1) зобов`язати КП "Київтранспарксервіс" усунути перешкоди у користуванні ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва, надавши ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" доступ до них;

2) визнати недійсним Договір № ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019, укладений між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Інвест-Проперті", за яким права користування 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва передавались ТОВ "Айлерс" та ТОВ "Котранса".

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" вказує, що попри чинність укладеного між Позивачем та КП "Київтранспарксервіс" Договору № ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015, під час дії цього договору КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Інвест-Проперті" уклали Договір № ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019 на користування 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва, які надалі, в тому числі й після набрання рішенням суду у справі № 910/17304/21 законної сили, передавались у користування ТОВ "Айлерс" та ТОВ "Котранса".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/7607/24, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що укладений між Позивачем та Відповідачем 1 Договір № ДНН-2015-07/56 від 30.07.2015, так і укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 Договір № ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019, предметом яких є надання за плату в експлуатацію майданчика для паркування, є нікчемними, адже укладені з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок.

2.3. Також Господарським судом міста Києва постановлено окрему ухвалу від 22.10.2024, якою зобов`язано Київську міську раду та КП "Київтранспарксервіс" усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб`єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проєкту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду. Постановлено Київській міській раді та КП "Київтранспарксервіс" вжити заходів щодо недопущення укладання договорів оренди землі (названих договорами про надання майданчиків для експлуатації, утримання та обслуговування чи з іншою назвою) під розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів з порушенням вимоги Земельного кодексу України. Встановлено строк для надання відповіді про вжиті ними заходи (або запланований план заходів) за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з моменту її отримання.

2.4. Відповідна ухвала залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі КП "Київтранспарксервіс" просить скасувати постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 та окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/7607/24, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

3.2. Ухвалою Суду від 01.05.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/7607/24, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/7607/24 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У касаційній скарзі Скаржник посилається на:

- неправильне застосування статті 759 Цивільного кодексу України, без належного застосування правового висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, а також помилковість врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 522/13231/17, від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18;

- відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 246 Господарського процесуального кодексу України (щодо повноважень суду встановлювати заборону під час постановлення окремої ухвали);

- порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства, з огляду на розгляд справи неповноважним складом суду. За поясненнями Скаржника, спір у даній справі не пов`язаний із земельними правовідносинами, а тому згідно з Персональною спеціалізацією суддів судових палат Північного апеляційного господарського суду, при автоматизованому розподілі справи № 910/7607/24 не належав до спеціалізації суддів виключно першої судової палати. У зв`язку з цим, за його переконанням, під час автоматизованого розподілу справи № 910/7607/24 не було враховано спеціалізацію суддів, та здійснено розгляд справи неповноважним складом суду.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 30.07.2015 між КП "Київтранспарксервіс" та ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" укладено Договір № ДНН-2015-07/56 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (надалі - Договір 1), за умовами пункту 1.1. якого Відповідач 1 надає за плату Позивачу право на організацію та експлуатацію 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

4.2. Відповідно до пункту 1.2 Договору 1 під фіксованими місцями для паркування в цьому договорі визначено 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

4.3. Згідно з пунктом 2.1 Договору 1 КП "Київтранспарксервіс" здійснює контроль за виконанням умов цього договору, а також за дотриманням Позивачем Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 (надалі - Правила паркування) та Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (підпункт 2.1.1 Договору 1); здійснює моніторинг за обстеження території фіксованих місць для паркування. Виявлення за результатами моніторингу та обстеження території фіксованих місць для маркування кількості автомобілів, які не відповідають схемі ОДР, є підставою для внесення змін до схеми ОДР шляхом збільшення па відповідну кількість автомобілів (підпункт 2.1.2 Договору 1); розробляє схему організації дорожнього руху за адресою, зазначеною в пункті 1.1 Договору (підпункт 2.1.3 Договору 1); не несе відповідальності за збереження автотранспорту, майна, що в ньому заходиться, та будь-якого іншого майна, що розташоване на території фіксованих місць для паркування (підпункт 2.1.4 Договору 1); на час дії даного договору, не має права передавати право на експлуатацію фіксованих місць, для паркування третім особам та/або право на здійснення діяльності з паркування транспортних засобів на фіксованих місць для паркування третім особам (підпункт 2.1.5 Договору 1).

4.4. Відповідно до пункту 2.2 Договору 1 ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" самостійно несе відповідальність за наявність необхідних дозволів для ведення власної господарської діяльності, пов`язаної з облаштуванням, організацією та експлуатацією фіксованих місць для паркування, здійсненням розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування автотранспорту, а також за нарахування та сплату податків (підпункт 2.2.1 Договору 1); за власні кошти здійснює облаштування та обладнання фіксованих місць для паркування згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею тощо) відповідно до схеми ОДР (підпункт 2.2.2 Договору 1); здійснює експлуатацію фіксованих місць для паркування згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правилами паркування, відповідно до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху (підпункт 2.2.3 Договору 1); зобов`язується утримувати фіксовані місця для паркування та прилеглу територію в належному санітарно-технічному стані, з дотриманням Правил благоустрою, норм і правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, здійснює прибирання території та вивезення сміття, листя та снігу (підпункт 2.2.4 Договору 1); зобов`язується облаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору (підпункт 2.2.5 Договору 1); зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки згідно з розділом 3 цього договору (підпункт 2.2.6 Договору 1); забезпечує безоплатне паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (підпункт 2.2.7 Договору 1); не має права передавати фіксовані місця для паркування в експлуатацію третім особам (підпункт 2.2.8 Договору 1); зобов`язане звільнити фіксовані місця для паркування після припинення дії договору в порядку та строки, передбачені договором (підпункт 2.2.9 Договору 1); зобов`язується приймати участь під час здійснення контролю КП "Київтранспарксервіс"виконання ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" умов цього договору (підпункт 2.2.10 Договору 1).

4.5. У пункті 4.1 Договору 1 сторонами узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть, відповідальність згідно з умовами договору та чинного законодавства України.

4.6. У пункті 6.1 Договору 1, в редакції, викладеній у додатковій угоді № 1 від 18.11.2015 до договору, встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 18.11.2015 і діє до 29.07.2018.

4.7. Відповідно до пункту 6.3 Договору 1, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити договір, його дія продовжується на такий самий термін.

4.8. За умовами пункту 6.5 Договору 1 КП "Київтранспарксервіс" має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків:

а) у випадку, якщо ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" три рази підряд прострочила оплату послуг КП "Київтранспарксервіс" більше, ніж на 5 робочих днів;

б) у випадку використання фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.

4.9. У пункті 6.6 Договору 1 сторонами узгоджено, що про дострокове розірвання договору відповідно до пункту 6.5 Договору 1, КП "Київтранспарксервіс" надсилає ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" письмове повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору надсилається в порядку, визначеному п. 8.3 даного договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС".

4.10. Листом вих. № 053/05-4434 від 13.11.2018 КП "Київтранспарксервіс" повідомило ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" про розірвання з 22.11.2018 Договору 1 в односторонньому порядку на підставі пункту 6.5 Договору 1.

4.11. 05.04.2019 між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Інвест-Проперті" укладено Договір № ДНП-2019-04/13 про надання в експлуатацію майданчика для паркування (надалі - Договір 2), відповідно до пункту 1.1 якого КП "Київтранспарксервіс" передає за плату ТОВ "Інвест-Проперті" в експлуатацію 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Згідно з пунктом 7.1 Договору 2 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022.

4.12. 21.06.2019 КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Інвест-Проперті" складено акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого КП"Київтранспарксервіс" на виконання своїх зобов`язань за Договором 2 було передано, а ТОВ "Інвест-Проперті" було прийнято в експлуатацію паркувальний майданчик на 44 машиномісця за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

4.13. Відповідно до пункту 7.3 Договору 2 якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на 1 календарний рік.

4.14. 18.10.2019 між КП "Київтранспарксервіс", ТОВ "Інвест-Проперті" та ТОВ "Айлерс" укладено угоду № 26 про заміну сторони Договору 2, за умовами якої сторони погодилися замінити одну зі сторін Договору 2, а саме передати ТОВ "Айлерс" усі права та обов`язки сторони по Договору 2.

4.15. У жовтні 2021 року ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до КП "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним правочину одностороннього розірвання Договору 1.

4.16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 910/17304/21, позов задоволено повністю та визнано недійсним правочин щодо одностороннього розірвання листом вих. № 053/05-4434 від 13.11.2018 КП "Київтранспарксервіс" Договору 1.

4.17. 04.11.2022 між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Айлерс" укладено Додаткову угоду № 1, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 7.1. Договору 2 та виклали вказаний пункт в редакції, за якою строк дії договору було продовжено до 31.12.2025.

4.18. 23.06.2023 між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Айлерс" укладено Додаткову угоду № 2, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до Договору 2 та виклали певні пункти договору в нових редакціях.

4.19. 23.06.2023 між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Айлерс" укладено Додаткову угоду № 3, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 7.1. Договору 2 та виклали вказаний пункт в редакції, за якою строк дії договору було продовжено до 31.12.2028.

4.20. 29.06.2023 між КП "Київтранспарксервіс", ТОВ "Айлерс" та ТОВ "Контраса" укладено Додаткову угоду № 4 про заміну сторони Договору 2, за умовами якої сторони погодилися замінити одну зі сторін Договору 2, що укладений між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Айлерс", а саме передати ТОВ "Контраса" усі права та обов`язки сторони по Договору 2.

4.21. Постановою Верховного Суду від 17.08.2023 касаційну скаргу КП "Київтранспарксервіс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 910/17304/21 залишено без змін.

4.22. ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" звернулось до КП "Київтранспарксервіс" із листом вих. № 20 від 26.09.2023, в якому, посилаючись на судові рішення по справі № 910/17304/21, запропонувало Відповідачу 1 направити на адресу Позивача проєкти відповідних додаткових угод до Договору 1 з метою актуалізації його основних умов на цей час, зокрема щодо розмірів платежів та визначення порядку і часу відновлення прав Позивача.

4.23. Листом вих. № 053/05-3996 від 26.10.2023 КП "Київтранспарксервіс", посилаючись на судові рішення по справі № 910/17304/21, повідомило ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС", що воно розглядає можливість укладення додаткової угоди до Договору 1 з метою його актуалізації з урахуванням правовідносин сторін та запропонувало Позивачу надати власні чіткі пропозиції та проєкт додаткової угоди.

4.24. Листом вих. № 053/05-4304 від 20.11.2023 КП "Київтранспарксервіс", посилаючись на п. 6.3 Договору 1, повідомило ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" про свій намір припинити Договір 1 після закінчення терміну його дії, яким, на думку Відповідача 1, є 21.12.2023.

4.25. ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" звернулось до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" з листом вих. № 25 від 21.11.2023, в якому, посилаючись на необхідність виконання судових рішень по справі № 910/17304/21, Позивач надіслав проєкт додаткової угоди, умови якої передбачали поновлення дії Договору з 01.01.2024 та продовження строку його дії до 31.12.2026.

4.26. У листі вих. № 26 від 06.12.2023 ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" вказало, що з 25.11.2023 дія Договору 1 була продовжена до 06.08.2026, в той час, як з 22.11.2018 Позивачу послуга за Договором не надається, а доступ до місць для організації паркування фізично обмежено парканом. У даному листі ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" повідомило КП "Київтранспарксервіс" про свій намір скористатись переважним правом на укладення нового договору у разі закінчення дії Договору 1.

4.27. Звертаючись до суду ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" вказує, що всупереч чинності Договору 1 та змісту судових рішень у справі № 910/17304/21, під час дії цього договору КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Інвест-Проперті" уклали Договір 2, який передбачав передачу в експлуатацію майданчика для паркування, а саме 40 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 4 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Зодчих, 66-68, а надалі додатковими угодами замінювалась сторона договору, що порушує його права та інтереси. У зв`язку з чим ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" звернулось до суду для захисту своїх прав та просило суд зобов`язати КП "Київтранспарксервіс" усунути перешкоди у користуванні 44 машино-місцями на паркувальному майданчику та визнати недійсним Договір 2.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга КП "Київтранспарксервіс" підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Предметом спору є зобов`язання КП "Київтранспарксервіс" усунути перешкоди у користуванні ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва, надавши ПрАТ "Виробничо-комерційна компанія "СТС" доступ до них, та визнання недійсним Договору 2, з підстав того, що останній укладено в період триваючих правовідносин щодо користування відповідним майном на підставі чинного Договору 1.

5.4. Відмовляючи в задоволенні позову суди обох інстанції виходили з того, що укладений між Позивачем та Відповідачем 1 Договір 1, так і укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 Договір 2, предметом яких є надання за плату в експлуатацію майданчика для паркування, є нікчемними, адже укладені з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок та за відсутності їх нотаріального посвідчення.

Зазначена позиція ґрунтувалась на тому, що відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 договір, за яким одна особа надає іншій за плату місця для платного паркування транспортних засобів є договором найму. З огляду на це та положення Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009, Закону України "Про дорожній рух", Правил благоустрою міста Києва, суди дійшли висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки.

При формуванні такої позиції суди врахували також позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, Верховним Судом у постановах від 25.01.2023 у справі № 522/13231/17, від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18.

5.5. Не погоджуючись з відповідною позицією Скаржник вказує про неправильне застосування статті 759 Цивільного кодексу України, без належного застосування правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, та помилковість врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 522/13231/17, від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18.

КП "Київтранспарксервіс" наголошує, що суди дійшли неналежного висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки, оскільки об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 зроблено висновок, що такий договір за своєю правовою природою є договором найму майданчика для паркування, як комунального майна.

Скаржник також зазначає, що у такому випадку поклавши в основу оскаржуваних рішень висновок про порушення публічного порядку та невідповідність рішень органу місцевого самоврядування нормам земельного законодавства господарський суд порушив право Київської міської ради доводити те, що рішення про затвердження Правил благоустрою міста Києва в частині встановлення особливих умов користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця для паркування, було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У зв`язку чим він вказує, що господарський суд перейняв на себе функції суду адміністративної юрисдикції.

5.6. Суд погоджується частково з доводами Скаржника з огляду на таке.

Щодо правової природи договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування. Особливості правового регулювання відповідних правовідносин.

5.7. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.8. Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

5.9. Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.10. У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

5.11. За положеннями частини першої статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

5.12. Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містять приписи частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

5.13. Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

5.14. У частині першій статті 286 Господарського кодексу України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

5.15. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" майданчики для паркування віднесені до об`єктів благоустрою, якими відповідно до Закону "Про благоустрій населених пунктів" є території, тобто сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту. Правила паркування транспортних засобів передбачають обов`язковість обладнання майданчика для паркування відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, з обов`язковою відповідністю їх нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

5.16. Пункт 14.1.104 статті 14 Податкового кодексу України під терміном "майданчик для платного паркування" визначає його як площу території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

5.17. Об`єктом оподаткування майданчика для платного паркування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (пункт 268-1.2.1 статті 268-1 Податкового кодексу України).

5.18. За змістом Договору 1, Договору 2 у Позивача та Відповідача 2, а надалі у Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4 виникло право користуватися майданчиком для паркування як майном з визначеною метою - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів на майданчику.

5.19. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 аналізувала правову природу договору про надання для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

5.20. Так, у справі № 910/1248/23 предметом спору було стягнення КП "Київтранспарксервіс" з товариства заборгованості з орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат та пені, з підстав неналежного виконання такою особою договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

За змістом відповідного договору КП "Київтранспарксервіс" передало за плату товариству для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів, що включало місця для платного паркування транспортних засобів, а також спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Аналізуючи правову природу такого правочину, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду врахувала, що предметом оренди є майно, тобто об`єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.

Сторони підписавши акт приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію визначили строк користування, порядок передання майданчика для паркування та повернення, ціну договору та порядок розрахунків, спосіб оплати за користування товариством майданчиком для паркування.

Ураховуючи викладене, оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, Верховний Суд виснував, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.

Зважаючи на це, Об`єднана палата відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, щодо застосування статті 901 Цивільного кодексу України до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та зазначила, що такий договір за своєю правовою природою є договором найму, та відступила шляхом уточнення також від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17, про те, що договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є договором найму майнових прав. Уточнення полягало в тому, що такий договір є договором найму комунального майна (паркувального майданчика).

При цьому Верховний Суд у межах розгляду цієї справи здійснив застосування спеціального законодавства, що регулює відносини оренди комунального майна.

5.21. З урахуванням того, що відповідно до умов Договору 1 та Договору 2 предметом користування є майданчики для паркування транспортних засобів, які мають ознаки індивідуально визначеного майна, переданого у строкове та оплатне користування, а також зважаючи на тотожність змісту спірних правовідносин з правовідносинами, що були предметом розгляду у справі № 910/1248/23, Суд доходить висновку, що зазначені договори за своєю правовою природою є договорами найму комунального майна - паркувального майданчика.

5.22. Аналогічний підхід до правової кваліфікації договору, предметом якого є надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного, зокрема, КП "Київтранспарксервіс" з іншими суб`єктами, отримав підтвердження у правозастосовній практиці Верховного Суду.

Так, з урахуванням правових висновків, сформульованих у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, відповідна правова позиція була послідовно відтворена у постановах Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/7116/24 та від 13.05.2025 у справі № 910/7747/24. У зазначених рішеннях суд касаційної інстанції підтвердив, що подібні договори підлягають оцінці за правилами спеціального законодавства, яке регулює саме оренду майна комунальної власності.

5.23. Суд зауважує, що посилання судів попередніх інстанцій на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, а також у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 522/13231/17 та від 09.11.2022 у справі № 1340/5450/18, є необґрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу правової оцінки спірних правовідносин у цій справі.

У зазначених справах предметом судового розгляду було оскарження рішень органу місцевого самоврядування про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів. Відтак, правовий аналіз у цих рішеннях стосувався дотримання вимог земельного законодавства щодо порядку формування земельних ділянок для розміщення та подальшого функціонування паркувального майданчика, а не порядку набуття речових прав іншою особою щодо користування вже сформованим паркувальним майданчиком.

Питання щодо набуття речових чи зобов`язальних прав на користування об`єктом, що перебуває у комунальній власності, не були предметом розгляду у справах № 520/12022/17, № 522/13231/17 та № 1340/5450/18. У межах зазначених справ суди не досліджували правову природу договорів, якими надається право на експлуатацію фіксованих місць паркування, та не сформулювали висновків щодо належності чи кваліфікації таких правочинів.

Таким чином, наведені судові рішення не є релевантними для вирішення цієї справи та не можуть бути використані при вирішенні відповідного спору.

5.24. З урахуванням викладеного, позиція судів, що укладення Договору 1 та Договору 2 повинно відбутися в порядку передання земельної ділянки у користування відповідно до положень земельного законодавства, а за відсутності зазначеного такі правочини слід вважати такими, що укладені з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок, зроблена без належного застосування висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.

5.25. У постановах від 15.04.2025 у справі № 910/7116/24 та від 13.05.2025 у справі № 910/7747/24 Верховний Суд акцентував на тому, що правовідносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у державній або комунальній власності, у тому числі із наданням права на його використання, врегульовані нормами спеціального законодавства, а саме - Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який має пріоритет у застосуванні порівняно з загальними нормами цивільного права.

5.26. Направляючи зазначені справи на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу судів на необхідність здійснення юридичної кваліфікації спірних правовідносин саме з позиції спеціального законодавства, яке регулює оренду об`єктів комунального майна. Суд також вказав на обов`язковість встановлення, керуючись принципом "суд знає закони", наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частин першої та третьої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

5.27. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про нікчемність Договору 1 та Договору 2, обґрунтовані посиланням на порушення порядку передачі в користування земельних ділянок та відсутність нотаріального посвідчення, не узгоджуються із правовою природою спірних правовідносин, положеннями спеціального законодавства, що регулює оренду комунального майна, а також із правовими позиціями, викладеними Верховним Судом зі спірного питання.

5.28. У межах розгляду цієї справи правова кваліфікація Договору 1 та Договору 2 має базуватися на положеннях спеціального законодавства, що регулює порядок передачі в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, у редакції, чинній на момент укладення таких правочинів.

У зв`язку з чим Суд погоджується з позицією Скаржника, що визначення правомірності укладення відповідних договорів має здійснюватися не на підставі положень земельного законодавства, що за своїм змістом не охоплює специфіку таких правовідносин, а з урахуванням спеціального нормативного акта, який безпосередньо встановлює порядок передачі майна комунальної власності в користування.

Це свідчить про обґрунтованість доводів Скаржника, заявлених на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.30. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволення позову за викладеним ним обґрунтуванням є помилковими, а судові рішення по суті спору не відповідають статтям 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України й такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно внаслідок меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), оскільки існує потреба для надання належної оцінки та дослідження наявних в матеріалах справи доказів та встановлення пов`язаних із ними обставин з урахуванням зазначеного в цій постанові.

5.31. Отже, колегія суддів виходить з того, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно дати належну правову оцінку обставинам справи з урахуванням висновку про те, що укладені між сторонами Договір 1 та Договір 2 за своєю правовою природою є договорами найму комунального майна - паркувального майданчика.

У цьому зв`язку регулювання відповідних правовідносин має здійснюватися не за правилами земельного законодавства, а відповідно до норм спеціального законодавства, що регулює оренду об`єктів комунальної власності. Також суду слід встановити, чи є підстави для застосування положень частин першої та третьої статті 203, а також частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки від з`ясування правомірності укладення спірних договорів залежить наявність підстав для задоволення позовних вимог або, навпаки, для відмови в їх задоволенні.

Щодо інших аргументів Скаржника.

5.32. Доводи Скаржника стосовно допущених судом апеляційної інстанції порушень процесуального закону, зокрема у зв`язку з розглядом справи суддями палати, спеціалізація яких стосується земельних правовідносин, не впливають на вирішення спору по суті та не мають самостійного юридичного значення у цьому контексті.

При цьому визначення спеціалізації складу суду здійснювалося з урахуванням як предмета спору, так і правових норм, застосованих судом першої інстанції під час вирішення спору. У такий спосіб, на момент здійснення розподілу були відсутні чинники, які б безпосередньо та безумовно свідчили про порушення правил визначення спеціалізації суду, зокрема в частині розгляду спорів, що виникають із земельних правовідносин. Водночас, здійснюючи новий розгляд справи та визначаючи спеціалізацію складу суду, судам належить виходити з характеру спірних правовідносин, беручи до уваги підходи до їх правової природи, сформульовані в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 та у постанові Верховного Суду у цій справі.

5.33. Щодо доводів Скаржника, наведених у контексті пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема в частині відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування положень статті 246 цього Кодексу (в частині повноважень суду щодо встановлення заборони під час постановлення окремої ухвали), Суд не надає їм правової оцінки. Зазначене зумовлено тим, що ухвалою Верховного Суду від 01.05.2025 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/7607/24, у зв`язку з чим відповідне питання не є предметом касаційного розгляду й відповідно не може слугувати підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень.

Поряд з цим у порядку "obiter dictum" Суд зазначає, що відповідно до статті 246 Господарського процесуального кодексу України за своєю правовою природою окрема ухвала суду є процесуальним актом суду, ухваленим за результатами розгляду справи, який спрямований на реагування на встановлені судом порушення вимог законодавства чи недоліки у діяльності юридичних осіб, державних чи інших органів, інших осіб, незалежно від їх участі у справі. Вона має на меті усунення таких порушень або недоліків і містить обов`язкове посилання на конкретні норми права, які були порушені, а також зазначення суті допущеного порушення.

Водночас, з огляду на те, що Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у цій справі та передаючи її на новий розгляд, відповідно до приписів статті 316 Господарського процесуального кодексу України надав обов`язкові до виконання вказівки, а окрема ухвала за своєю суттю має похідний характер від рішення, яке скасовано, то вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для її постановлення є таким, що може бути здійснене судом під час нового розгляду справи.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, з огляду на відмову у відкритті касаційного провадження на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/7607/24, та відсутності перегляду таких рішень у касаційному провадженні, касаційна скарга КП "Київтранспарксервіс" підлягає частковому задоволенню, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/7607/24 скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи, якими вони обґрунтовували свої доводи і заперечення під час розгляду справи, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/7607/24 скасувати, а справу № 910/7607/24 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко