Постанова від 19.06.2025 по справі 910/7607/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р. Справа№ 910/7607/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.05.2025

у справі № 910/7607/24 (суддя Р.В. Бойко)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна компанія «СТС»

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проперті»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Айлерс»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Котранса»

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном та визнання недійсним договору,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційна компанія «СТС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проперті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Айлерс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Котранса» про:

1) зобов`язання КП «Київтранспарксервіс» усунути перешкоди у користуванні Приватним акціонерним товариством «Виробничо-комерційна компанія «СТС» 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва, надавши Приватному акціонерному товариству «Виробничо-комерційна компанія «СТС» доступ до них;

2) визнання недійсним Договору №ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019, укладеного між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проперті», за яким права користування 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва передавались Товариству з обмеженою відповідальністю «Айлерс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Котранса».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/7607/24, у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що укладений між ПрАТ «Виробничо-комерційна компанія «СТС» та КП «Київтранспарксервіс» Договір №ДНН-2015-07/56 від 30.07.2015, та укладений між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Інвест-Проперті» Договір № ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019, предметом яких є надання за плату в експлуатацію майданчика для паркування, є нікчемними, адже укладені з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок.

22.10.2024 Господарським судом міста Києва постановлено на адресу Київської міської ради та на адресу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» окрему ухвалу щодо виявлених недоліків у їх роботі. Зобов`язано Київську міську раду та КП «Київтранспарксервіс» усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб`єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду та вжити заходів щодо недопущення укладання договорів оренди землі (названих договорами про надання майданчиків для експлуатацію, утримання та обслуговування чи з іншою назвою) під розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів з порушенням вимоги Земельного кодексу України.

У подальшому, 06.05.2025 Господарським судом міста Києва повторно постановлено на адресу Київської міської ради та на адресу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» окрему ухвалу щодо виявлених недоліків у їх роботі. Зобов`язано Київську міську раду та Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» усунути виявлені судом порушення щодо передачі в оренду суб`єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані у розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок і порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду. Зобов`язано Київську міську раду та Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» усунути виявлені порушення щодо протиправного користування на підставі нікчемних договорів комунальними землями та недопущення надання послуг з паркування на території міста Києва з використанням готівкової форми оплати таких послуг.

Встановлено Київській міській раді та Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» строк для надання відповіді про вжиті ними заходи (або запланований план заходів) за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з моменту одержання даної окремої ухвали.

Витребувано у Київської міської ради та Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» інформацію щодо ідентифікаційного номеру, місця реєстрації, паспортних даних осіб, відповідальних за розгляд даної окремої ухвали. Витребувані документи зобов`язано надати одночасно із відповіддю на дану окрему ухвалу.

Ухвала суду мотивована нормами ст. 246 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України) та встановленими судом обставинами невиконання вимог окремої ухвали від 22.10.2024, якою судом встановлені недоліки у роботі Ради та Підприємства в частині передання КП «Київтранспарксервіс» з відома Київської міської ради земельних ділянок під розміщення майданчиків для платного паркування з порушенням вимог Земельного кодексу України (без проекту відведення, без формування земельної ділянки і присвоєння їй кадастрового номеру, без дотриманням інших процедур, передбачених Земельним кодексом України), що мало наслідком повторне повідомлення Київської міської ради та КП «Київтранспарксервіс» про недоліки, виявлені судом в їх роботі.

Не погоджуючись із прийнятою окремою ухвалою, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану окрему ухвалу скасувати.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, КП «Київтранспарксервіс» вказує на безпідставне застосування судом ст. 246 ГПК України, оскільки для ухвалення окремої ухвали встановлених законом підстав не було, а також неправильне застосування ст. 245 ГПК України, з огляду на роз`яснення судом змісту окремої ухвали суду від 22.10.2024 за власною ініціативою, що, у свою чергу, нормами ГПК України не передбачено.

Крім цього, суд першої інстанції, дійшовши висновку про необхідність покладення окремою ухвалою на власника землі обов`язку припинити протиправне користування комунальними землями без відповідних підстав не зазначив конкретного закону чи іншого нормативно-правового акту (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких було порушено, і в чому саме полягало порушення.

Підприємство наполягає, що судом першої інстанції не дотримано встановленої ст. 246 ГПК України мети постановлення окремої ухвали. Так, мотиви ухвалення оскаржуваної окремої ухвали, як і її зміст свідчать про очевидну незаконність дій суду та наявність ознак неправосудного рішення, адже її метою, за доводами Підприємства, є втручання в роботу Підприємства та припинення здійснення діяльності з паркування, а не приведення формату діяльності з паркування у місті Києві у відповідність до норм земельного законодавства, порушення яких виявлено судом.

Вирішуючи питання про витребування персональних даних, суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства у сфері захисту персональних даних, міжнародні стандарти та конституційні права громадян, а саме, ст. 32 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних». Судом у цій частині не дотримано вимог ст. ст. 22, 43, 246 ГПК України. Відповідно, дії суду першої інстанції виходять за межі повноважень суду господарської юрисдикції та не відповідають правовій позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях у справах S. and Marper v. the United Kingdom,Leander v. Sweden, Rotaru v. Romania.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/7607/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі № 910/7607/24 та призначено розгляд скарги на 19.06.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 12 червня 2025 року. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7607/24.

17.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення КП «Київтранспарксервіс», у яких підприємство вказує на скасування постановою Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №910/7607/24 постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 з направленням справи на новий розгляд. Апелянт наголошує у поясненнях на тому, що Верховний Суд у своїй постанові наголосив на безпідставності застосування до спірних правовідносин сторін норм земельного законодавства.

Відповідач 2, відповідач 3 та відповідач 4 своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, про місце, день та час судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши думку представників позивача та відповідача 1 щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, враховуючи строки розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, визначені процесуальним законодавством, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд скарги без участі вищевказаних осіб, від яких не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не лише держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану окрему ухвалу скасувати.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає окрему ухвалу законною, вмотивованою, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану окрему ухвалу залишити без змін.

19.06.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.05.2025, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду скасуванню.

За змістом ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Частиною 5 ст. 246 встановлено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 7 ст. 246 ГПК України).

Згідно з ч. 11 ст. 246 ГПК України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Окрема ухвала суду у розумінні положень ст. 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Тобто за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних звернень особі /особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Разом з цим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 171/2124/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № 521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 906/344/21.

Окрема ухвала - це вид процесуального судового рішення, який може ухвалюватися судами усіх інстанцій на підставі та з метою, визначених процесуальним законодавством. При цьому, залежно від підстав постановлення окремої ухвали можна класифікувати на декілька видів, зокрема, превентивна, контрольно-дисциплінарна та адміністративна, скарга на прокурора та адвоката, скарга на суддю, контрольно-кримінальна та ін.

За висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Колегія суддів також зауважує, що окрема ухвала як один із видів судового рішення повинна відповідати вимогам ст. ст. 234, 236 ГПК України.

Зокрема, за п. 3 ч.1 ст. 234 ГПК України, ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду спору по суті судом встановлено нікчемність договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за яким передано права користування 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі правовідносини є наймом земельної ділянки, а оформлення договорів про надання в експлуатацію майданчиків для паркування із обґрунтуванням того, що між сторонами нібито виникають правовідносини за договором про надання послуг чи найму майнового права, не змінюють дійсної суті правовідносин - оренди землі.

Крім того, суд першої інстанції констатував порушення статті 52-2 Закону України «Про дорожній рух» щодо недопустимості здійснення оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів інакше, як шляхом перерахування грошових коштів через установи банків, платіжні пристрої (банківські автомати, платіжні термінали), паркувальні автомати, засоби мобільного зв`язку, за допомогою інших програмно-технічних комплексів, призначених для автоматизованого зарахування грошових коштів на відповідні рахунки.

Судом першої інстанції зауважено, що існування між міською владою в особі оператора - КП «Київтранспарксервіс» та кінцевими користувачами (особами, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування) додаткового суб`єкта господарювання, який одержує кошти від користувачів, суперечить частинам 1, 4 статті 52-2 Закону України «Про дорожній рух».

Суд першої інстанції виснував, що оператором відведених майданчиків для паркування - майданчики для паркування, які розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару може бути виключно КП «Київтранспарксервіс», адже такі земельні ділянки не підлягають передачі в оренду.

Недотримання передбачених Земельним кодексом України процедур свідчить про порушення публічного порядку, спрямованого на порушення передбаченого законом порядку відведення земельних ділянок у найм та нікчемність цих договорів.

Окремою ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, у справі №910/7607/24 зобов`язано Київську міську раду та Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб`єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду.

Листом вих. №053/05-5061 від 28.11.2024 Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» повідомило, що листом від 28.11.2024 за вих. №053/05-5060 звернулось до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання рекомендацій щодо подальших узгоджених дій та роботи підприємства з урахуванням вимог окремої ухвали від 22.10.2024 у справі №910/7607/24.

21.03.2025 надійшло повідомлення вих. №053-2514 від 20.03.2025 Київської міської ради на окрему ухвалу, в якій зазначено про проведення роботи із формування земельних ділянок для організації і провадження діяльності із паркування транспортних засобів.

За оцінкою суду, суть листів зводиться до ініціювання питання відведення земельних ділянок, які використовуються для паркування, проте не містить відповіді на вжиті заходи щодо продовження користування такими землями комунальної форми власності суб`єктами господарювання та не містить інформації про вжиті заходи щодо припинення незаконного користування землями за відсутності правових підстав (нікчемний договір не є підставою для користування землею та надання послуг паркування).

Надаючи оцінку змісту відповіді Київської міської ради та Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невиконання вимог окремої ухвали від 22.10.2024 відбулось внаслідок нерозуміння її змісту.

Суд першої інстанції, зауваживши на фундаментальності встановленого у межах даної справи порушення законодавства у сфері надання у користування земельних ділянок комунальної власності та системність допуску такого порушення комунальним підприємством, незважаючи на постановлення на адресу Київської міської ради та на адресу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» окремої ухвали від 16.05.2024 у справі №910/14587/22, дійшов висновку про наявність правових підстав для повторного постановлення на адресу вказаних осіб окремої ухвали.

Одночасно, судом першої інстанції роз`яснено, що суть окремої ухвали від 22.10.2024 у даній справі зводиться до:

- недопустимості користування суб`єктами господарювання (відмінними від КП «Київтранспарксервіс») земельними ділянками на підставі договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (які укладені не нотаріально та без дотримання законодавства про відведення земельних ділянок) з метою надання послуг розміщення транспортних засобів, що зумовлює обов`язок власника землі припинити протиправне користування такими особами комунальними землями без відповідних підстав;

- недопустимості надання послуг з паркування на території міста Києва з використанням готівкової форми оплати таких послуг.

У підсумку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повторного постановлення окремої ухвали, оскільки Київська міська рада, а також КП «Київтранспарксервіс» не у спосіб, визначений судом в окремій ухвалі, та не у повній мірі, відреагували на постановлену судом окрему ухвалу. Водночас, суд також виявив необхідність у витребуванні у Київської міської ради, а також КП «Київтранспарксервіс» ідентифікаційного номеру, інформації про місце реєстрації, паспортні дані осіб, відповідальних за розгляд даної окремої ухвали.

Переглядаючи оскаржувану окрему ухвалу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для її скасування, у зв`язку з неповним з`ясуванням судом фактичних обставин справи, недослідженням та ненаданням правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права під час постановлення окремої ухвали.

Так, Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, у постанові від 28.05.2025 наголосив на помилковості висновку судів попередніх інстанцій стосовно того, що укладення між ПрАТ «Виробничо-комерційна компанія «СТС» та КП «Київтранспарксервіс» Договору №ДНН-2015-07/56 від 30.07.2015 (далі також Договір 1), та між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Інвест-Проперті» Договору № ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019 (далі також Договір 2) повинно відбутися в порядку передання земельної ділянки у користування відповідно до положень земельного законодавства, а за відсутності зазначеного такі правочини слід вважати такими, що укладені з порушенням публічного порядку передачі у найм земельних ділянок. Такий висновок зроблений без належного застосування висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23.

У постановах від 15.04.2025 у справі №910/7116/24 та від 13.05.2025 у справі №910/7747/24 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що правовідносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у державній або комунальній власності, у тому числі із наданням права на його використання, врегульовані нормами спеціального законодавства, а саме - Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який має пріоритет у застосуванні порівняно з загальними нормами цивільного права.

Направляючи зазначені справи на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу судів на необхідність здійснення юридичної кваліфікації спірних правовідносин саме з позиції спеціального законодавства, яке регулює оренду об`єктів комунального майна. Суд також вказав на обов`язковість встановлення, керуючись принципом «суд знає закони», наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частин першої та третьої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій у справі №910/7607/24 про нікчемність Договору 1 та Договору 2, обґрунтовані посиланням на порушення порядку передачі в користування земельних ділянок та відсутність нотаріального посвідчення, не узгоджуються із правовою природою спірних правовідносин, положеннями спеціального законодавства, що регулює оренду комунального майна, а також із правовими позиціями, викладеними Верховним Судом зі спірного питання.

У межах розгляду цієї справи правова кваліфікація Договору 1 та Договору 2 має базуватися на положеннях спеціального законодавства, що регулює порядок передачі в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, у редакції, чинній на момент укладення таких правочинів.

Отже, під час перегляду справи №910/7607/24 в касаційному порядку, Верховним Судом фактично спростовано наявність фундаментального порушення законодавства у сфері надання у користування земельних ділянок комунальної власності під час укладення між ПрАТ «Виробничо-комерційна компанія «СТС» та КП «Київтранспарксервіс» Договору №ДНН-2015-07/56 від 30.07.2015, та укладення між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Інвест-Проперті» Договору № ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019. Оскільки саме порушення земельного законодавства було покладено в основу висновків суду першої інстанції про нікчемність договорів та в основу обґрунтування наявності підстав для постановлення як окремої ухвали від 22.10.2024, так і окремої ухвали від 06.05.2025, то спростування цих висновків Верховним Судом є окремою, достатньою та самостійною підставою для скасування оскаржуваної окремої ухвали.

Водночас, колегія суддів погоджується із заявником апеляційної скарги про вихід суду першої інстанції за межі наданих йому повноважень і в частині постановлення окремої ухвали від 06.05.2025.

Зокрема, за приписами ст. 245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Натомість, під час постановлення повторної окремої ухвали, суд за власним бажанням роз`яснює зміст постановленої ним раніше окремої ухвали від 22.10.2025, що не передбачено ані нормою ст. 245 ГПК України, ані нормою ст. 246 ГПК України.

Колегія суддів також враховує, що постановляючи окрему ухвалу від 06.05.2025, суд акцентував увагу на тому, що метою постановлення повторної окремої ухвали від 06.05.2025 є недопустимість надання послуг з паркування на території міста Києва з використанням готівкової форми оплати таких послуг.

Разом з тим, під час розгляду спору у справі, що переглядається, по суті судом першої інстанції не було встановлено використання КП «Київтранспарксервіс» готівкової форми оплати послуг з паркування.

Зокрема, у судовому рішенні від 03.10.2024 лише зроблено посилання на ч.1 ст. 52-2 Закону України «Про дорожній рух», норма якої у редакції з 27.09.2018 забороняла інспекторам із паркування приймати готівку у якості сплати послуг з паркування, а також зроблено висновок про те, що умови договорів про надання в експлуатацію майданчика для паркування суперечать частинам 1, 4 статті 52-2 Закону України «Про дорожній рух» адже передбачають існування між міською владою в особі оператора - КП «Київтранспарксервіс» та кінцевими користувачами (особами, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування) додаткового суб`єкта господарювання, який одержує кошти від користувачів.

Однак, відсутність у рішенні посилання на конкретні пункти спірних договорів, як і відсутність посилань на наявні у матеріалах справи докази, які б свідчили, що на спірному паркувальному майданчику оплата за паркування здійснюється у готівковій формі, вказує на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 86, 234, 236 ГПК України.

Мотивованими є доводи заявника апеляційної скарги про те, що вимога суду про витребування персональних даних працівників Київської міської ради та КП «Київтранспарксервіс» грубо порушує норми чинного законодавства у сфері захисту персональних даних, міжнародні стандарти та конституційні права громадян.

Так, стаття 32 Конституції України гарантує кожному право на невтручання в його особисте і сімейне життя. Не допускається збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних дозволяється лише за наявності правових підстав, однією з яких є згода суб`єкта персональних даних, також обробка чутливих персональних даних (паспортні дані, адреса, ідентифікаційний код) потребує окремої згоди та додаткового обґрунтування.

Разом з цим, чинне господарсько-процесуальне законодавство не наділяє суд повноваженнями витребування паспортних даних або реєстраційних даних фізичних осіб-працівників юридичних осіб щодо яких уже постановлено окрему ухвалу, в межах постановлення повторної окремої ухвали. Якщо, за висновком суду, відповідною юридичною особою не дотримано вимог, викладених в окремій ухвалі, відповідальність несе юридична особа щодо якої винесено окрему ухвалу, а не окремі особи за вибором суду. У будь-якому випадку, суд не наділений повноваженнями втручатись у правовідносини юридичної особи та її працівника навіть із наміром з`ясування питання про те, на кого із працівників безпосередньо було покладено обов`язки з виконання вимог окремої ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що оскаржувана окрема ухвала як у цій частині, так і в цілому, суперечить вимогам ч. 1 ст. 236 ГПК України, якою встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для постановлення окремої ухвали не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду спору.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а саме, ст. ст. 86, 234, 245, 246 ГПК України. Висновки суду першої інстанції про фундаментальність встановленого у межах даної справи порушення законодавства у сфері надання у користування земельних ділянок комунальної власності спростовані Верховним Судом у постанові від 28.05.2025 у справі №910/7607/24, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 (у якому судом було встановлено фундаментальні порушення законодавства) скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд погодився з позицією скаржника (КП «Київтранспарксервіс») стосовно того, що визначення правомірності укладення відповідних договорів має здійснюватися не на підставі положень земельного законодавства, що за своїм змістом не охоплює специфіку таких правовідносин, а з урахуванням спеціального нормативного акта, який безпосередньо встановлює порядок передачі майна комунальної власності в користування.

За таких обставин, оскільки в основу оскаржуваної окремої ухвали покладено висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками судового розгляду спору та які викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, і це рішення скасовано Верховним Судом з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає мотивованими доводи заявника апеляційної скарги як про відсутність підстав для ухвалення окремої ухвали, з огляду на сукупність обставин встановлених судом першої інстанції під час розгляду справи, так і про недотримання судом першої інстанції норм Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі № 910/7607/24 задовольнити.

2. Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі №910/7607/24 - скасувати.

3. Матеріали справи №910/7607/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.06.2025.

Головуючий суддяА.О. Мальченко

СуддіА.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська