Рішення

від 02.12.2010 по справі 15/119-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/119-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 грудня 2010 р.                    Справа 15/119-10

за позовом: Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Вінниця    

до: Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Немирівська", с. Бугаків Немирівського району Вінницької області    

стягнення 2930 грн.

Головуючий суддя     Лабунська Т.І.     

Cекретар судового засідання Гренишена О.В.

Представники:

позивача :  Усков С.В., довіреність № 146/10  від 01.12.10 року;

відповідача : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22 листопада 2010 року порушено провадження у справі № 15/119-10 за позовом Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Вінниця до  Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Немирівська", с. Бугаків Немирівського району Вінницької області про стягнення 2 930 грн., з яких 2 000 грн. штрафу та 930 грн. пені.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу - це право, а не обов'язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Документів витребуваних судом не надав.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний  штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки,  підпис  працівника,  яким  вона здійснена.

Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від  22 листопада 2010 року про порушення провадження у справі є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Одночасно суд зазначає, що позивачем в додатках до позовної заяви надано Витяг (довідку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17 червня 2010 року щодо Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Немирівська", с. Бугаків Немирівського району Вінницької області, де зазначено про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.  

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги в повній сумі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку доданим до справи доказам, суд з'ясував наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року 2210-III ним регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Статтею 50 вказаного Закону передбачені порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема таким відповідно до п. 13 є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до цього Закону визнається суб'єктом господарювання (ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Статтею 56 вищезазначеного закону встановлено, що рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.  

На виконання положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" Адміністративною колегією Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 02 серпня 2010 року у справі № 06-26.20.9/77-07 прийнято рішення № 41-рш, яким визнано, що Відкрите акціонерне товариство "Птахофабрика "Немирівська" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлений головою територіального відділення строк на вимоги від 12.09.07 № 06-29.3/2145 та 25.10.07 № 06-29.3/2577. За зазначені порушення накладено на ВАТ "Птахофабрика "Немирівська" штраф у розмірі 2000 грн.

Рішення було направлено відповідачу для виконання з листом від 06 серпня 2010 року № 06-29.20.9/1611 і отримано відповідачем 16 серпня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 50885490.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Відповідно до ч. 2 ст. 62 цього ж закону у разі коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший за ним робочий день. Отже, відповідачу необхідно було сплатити штраф до 18 жовтня 2010 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом 5 днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Додатково відповідачу надсилалась вимога від 12 жовтня 2010 року № 06-29.3/2214, яку відповідачем отримано 15 жовтня 2010 року, що також підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем зазначено, що станом на 18 листопада 2010 року інформації про сплату штрафу не отримано.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу (п. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, а також пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (п. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 2 930 грн., що включає 2 000 грн. штрафу та 930 грн. пені.

В судовому засіданні 02 грудня 2010 року представником позивача, подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі півтора відсотка від суми штрафу і її розмір не може перевищувати розміру самого штрафу. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Оскільки відповідачу необхідно було сплатити штраф до 18 жовтня 2010 року, то, враховуючи викладене, станом на 01 грудня 2010 року кількість днів прострочення складає 44 дні і відповідно розмір пені збільшується до 1 320,00 грн.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача загальну суму - 3 320 грн., з яких 2000 грн. штрафу та 1 320 грн. пені.

На підтвердження зазначеного позивачем надано розрахунок суми пені.

Дана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Всі вищевикладені обставини підтверджені матеріалами справи.

В процесі розгляду даної справи судом встановлено також ту обставину (про що зазначено і позивачем в позовній заяві), що господарським судом Вінницької області відносно відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Немирівська", с. Бугаків Немирівського району Вінницької області  здійснюється провадження у справі № 15/27-10 про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Так, 29 квітня 2010 року ухвалою про порушення провадження у справі № 15/27-10 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Немирівська", с. Бугаків Немирівського району Вінницької області, у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та  інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Враховуючи викладені обставини, та те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф та пеню відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд вважає за необхідне дослідити юридичну природу таких вимог.

Стаття 216 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (стаття 217 ГК України).

Ст. 238 Господарського кодексу України зазначає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ГК України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 встановлює види адміністративно-господарських санкцій:

- вилучення прибутку (доходу);

- адміністративно-господарський штраф;

- стягнення зборів (обов'язкових платежів);

- застосування антидемпінгових заходів;

- припинення експортно-імпортних операцій;

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

- обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

- скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК України та іншими законами.

Ст. 241 ГК України визначає, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 ГК України.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, які передбачені у переліку ст. 239 ГК та найчастіше застосовуються у законодавстві, є адміністративно-господарський штраф, тобто грошова суму, що сплачується суб'єктом господарювання до бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господар ської діяльності. Його особливість полягає в тому, що він, на відміну від штрафу, передбаченого у ст. 549 ЦК, стягується не на користь контрагента за договором, а до державного бюджету і не за порушення зобов'язання.

Законодавчо встановлений спектр адміністративно-господарських штрафів досить ши рокий. Можливість застосування деяких адміністративно-господарських штрафів передба чена ГК України. Так, ст. 251 передбачає застосування такого штрафу за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, але, при цьому, не зазначає його розміру. Крім того підстави та порядок застосування штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, а також їх розміри передбачені статтями 48 і 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статтями 20 - 22 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Згідно з названими законодавчими актами органи Антимонопольного комітету України мають право накладати штрафи на об'єднання суб'єктів господарювання - юридичних осіб, фізичних осіб - груп суб'єктів господарювання за антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, невиконання рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не у повному обсязі.

Так, ст. 251 ГК України встановлює, що Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за:

- вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 ГК України, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству;

- створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди;

- неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.  

Тобто, в даному випадку мають місце адміністративно - господарські санкції (штраф та пеня), а не неустойка (штраф та пеня) в розумінні ст. 12 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 000 грн. штрафу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 320 грн. за прострочення сплати штрафу за період з 19 жовтня 2010 року по 01 грудня 2010 року та встановлено, що заявлення позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені за

прострочення сплати штрафу є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою розрахунку суми пені та періоду, за який пеня підлягає стягненню, судом не виявлено помилок.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення уточнених позовних вимог в повній сумі.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до п. 36 ст. 4 Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 та постанови Кабінету міністрів України  від 21 грудня 2005 року № 1258 "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення - позивачі й відповідачі - за позовами до суду та господарського суду звільняються від сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

02 грудня 2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Немирівська" (с. Бугаків Немирівського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 32359417)  на користь   Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 20096568) до Державного бюджету України на рахунок Управління Державного казначейства м. Вінниці (код 34701167) р/р 31111106700002 в банку ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015, згідно з кодом бюджетної класифікації за доходами 21081100, символ звітності 106 - 2 000 грн. штрафу, 1 320 грн. пені, 102 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати рекомендованим листом згідно переліку.  

Суддя                                                               Лабунська Т.І.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  06 грудня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету - м. Вінниця, Хмільницьке шосе, 7

3,4 - ВАТ "Птахофабрика" Немирівська" - с. Бугаків, Немирівський р-н, Вінницька обл.; м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 29/11а