Рішення від 03.06.2025 по справі 910/5249/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2025Справа № 910/5249/25Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс"

про захист ділової репутації та стягнення 20 000,00 грн

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Амірова Юлія Валентинівна - представник за ордером серії АА №1582740 від 26.05.2025;

від відповідача: Снісаренко Даніїл Ілліч - представник за ордером серії АА №1585611 від 02.06.2025;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Приватне акціонерне товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (далі - ПрАТ "Енергетик") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс" (далі - ТОВ "Вардингс"), в якому просив суд:

1) визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик", інформацію:

- викладену ТОВ "Вардингс" в його заяві на адресу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" від 11.07.2024 (вх. №1100096642 від 12.07.2024), заяві до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №15/81, клопотанні до Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про долучення доказів у справі №910/7700/19 та клопотанні до Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина Російської Федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ). Вказана інформація може бути підтверджена службою безпеки ПрАТ ДТЕК Київські Електромережі";

- викладену ТОВ "Вардингс" в його апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина Російської Федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ Росії)"; "…ряд громадян Росії за грошові кошти в розмірі від 100 000 - 500 000 доларів США незаконно отримують громадянство України, серед яких є ОСОБА_1 (у статті та відео помилково робиться посилання на іншу особу, яка має таке саме прізвище та проживає в тимчасово окупованому Криму)"; "Аналізуючи надані ТОВ "Вардингс" документи, та застосовуючи до відкритої інформації Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни Росії), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" на 40%, а кінцевим бенефіціарним власником є ФСБ Росії";

- викладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Вардингс" в його клопотанні до Господарського суду м. Києва 08.01.2025 про долучення доказів у справі №910/7700/19, такого змісту: "При підготовці до розгляду справи були встановлені обставини, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є ОСОБА_2 (громадяни Російської Федерації) та ОСОБА_3 (громадяни Російської Федерації)";

2) зобов`язати ТОВ "Вардингс" припинити поширення недостовірної інформації стосовно того, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетик" є 2 (два) громадянина Російської Федерації;

3) стягнути з ТОВ "Вардингс" на користь ПрАТ "Енергетик" 20 000,00 грн моральної шкоди, завдану поширенням недостовірної інформації, що принижує ділову репутацію останнього.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Вардингс" поширює недостовірну інформації про склад бенефіціарних власників ПрАТ "Енергетик" з метою дискредитації його діяльності, оскільки у складі акціонерів і бенефіціарних власників останнього відсутні юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація та громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 03.06.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

19.05.2025 через систему "Електронний суд" (20.05.2025 зареєстровано судом) ТОВ "Вардингс" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, клопотання про витребування доказів та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також, 19.05.2025 через систему "Електронний суд" (20.05.2025 зареєстровано судом) ТОВ "Вардингс" подало зустрічну позовну заяву, в якому просило суд:

- зобов`язати ПрАТ "Енергетик" подати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію, що кінцевими бенефіціарними власниками останнього є: ОСОБА_5 - громадянин України, ОСОБА_6 - громадянка України, ОСОБА_3 - громадянин російської федерації, ОСОБА_2 - громадянин російської федерації;

- зобов`язати ПрАТ "Енергетик" подати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань структуру власності, відповідно до якої визначити, що кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_5 - громадянин України є власником 19,3155%; ОСОБА_6 - громадянка України є власником 40,3072%; ТОВ "Компанія з управління активами "Стратегія" (Пайовий венчурний інвестиційний фонд "Інвестиційний клуб" недиверсифікованого виду закритого типу) (код ЄДРПОУ 32707324), де кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3 - громадянин російської федерації, ОСОБА_2 - громадянин російської федерації, є власником 12,2471%; ПрАТ "Співдружність-Прогрес" (код ЄДРПОУ 31111632), де кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3 - громадянин російської федерації, ОСОБА_2 - громадянин російської федерації, є власником 25,0001%.

23.05.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Вардингс" подало заяву про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду даної справи та заяву про поновлення процесуального строку для подачі доказу (зареєстрована судом 26.05.2025).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 (суддя Мудрий С.М.) зустрічну позовну заяву ТОВ "Вардингс" до ПрАТ "Енергетик" про зобов`язання вчинити дії та додані до неї матеріали повернуто заявнику, а заяву ТОВ "Вардингс" про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/5249/25 визнано необґрунтованою та передано зазначену заяву для вирішення питання про відвід іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному згідно з частиною 1 статті 32 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 (суддя Грєхова О.А.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Вардингс" про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/5249/25.

26.05.2025 через систему "Електронний суд" (27.05.2025 зареєстровано судом) ПрАТ "Енергетик" подало відповідь на відзив.

29.05.2025 через систему "Електронний суд" (30.05.2025 зареєстровано судом) ТОВ "Вардингс" подало заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

02.06.2025 через систему "Електронний суд" ТОВ "Вардингс" подало клопотання про долучення доказів.

Протокольними ухвалами Господарського суду від 03.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про витребування доказів.

У судовому засіданні 03.06.2025 представниця ПрАТ "Енергетик" підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити.

Представник ТОВ "Вардингс" заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову

У судовому засіданні 03.06.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позові вимоги ПрАТ "Енергетик" частково обґрунтованими.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недостовірною інформації, що була поширена відповідачем, та встановлення заборони відповідачу поширювати інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена відповідачем інформація є недостовірною та такою, що містить ознаки дискредитації? позивача, а її поширення ганьбить ділову репутацію позивача.

Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї? сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

При цьому за змістом статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі статтею 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції?, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"; аналогічна позиція викладена у постанові Великої? Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання, є дискредитацією суб`єкта господарювання (частина 2 статті 34 ГК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/13849/21).

З огляду на викладені положення законодавства до предмету доказування у цій справі відносяться факт поширення інформації відповідачем, а також встановлення того, що інформація не відповідає дійсності, порушує права позивача або завдає шкоди його особистим немайновим благам.

Відповідач у заявах, поданих ним на адресу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" (вх. № 1100096642 від 12.07.2024) та господарських судів у справах №15/81, №910/7700/19 виклав інформацію про склад кінцевих бенефіціарних власників позивача. У своїх заявах по суті, поданих відповідачем у даній справі, міститься тотожня інформація.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (далі також - КБВ) або його відсутність та структуру власності.

Юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" терміни "кінцевий бенефіціарний власник" та "структура власності" вживаються у значенні, наведеному у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

Відповідно до Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2023 №1011, з`ясувати дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, а також ознаки прямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом безпосереднього володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи, можна за допомогою інформації, яка міститься: у реєстрі власників іменних цінних паперів, інформаційних довідках, наданих на запит згідно із договором, укладеним із Центральним депозитарієм цінних паперів, виписках із рахунків у цінних паперах акціонерів, наданих депозитарними установами, - для акціонерних товариств; в обліковій системі часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств із додатковою відповідальністю, яку веде Центральний депозитарій цінних паперів, - для товариств з обмеженою відповідальністю та товариств із додатковою відповідальністю; у засновницькому договорі про розмір часток (унесення вкладів) учасників - для повного та командитного товариства; у відомостях про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) і розміру частки кожного із засновників (учасників) - для товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю, приватного підприємства, командитного й повного товариства, фермерського господарства зі статусом юридичної особи; у відомостях про засновників, учасників, акціонерів, членів юридичних осіб, що містяться в реєстрах іноземних держав; в офіційних документах (належно завірених копіях), що підтверджують належність іноземцям іноземних юридичних осіб, трастів, іноземних інвестиційних фондів, інших подібних правових утворень; у структурі власності юридичної особи, складеній за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства, і здійсненому розрахунку частки власності у статутному (складеному) капіталі для встановлення ознак вирішального впливу на діяльність юридичної особи.

Суд відзначає, що Законами України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців га громадських формувань" встановлюється обов`язок внесення відомостей виключно щодо кінцевих бенефіціарних власників відповідних юридичних осіб і лише в обсязі, встановленому законом. Тобто для юридичних осіб законодавством встановлено обов`язок подання відомостей виключно щодо осіб, які є КБВ і виключно в обсязі, визначеному законом.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно позивача ПрАТ "Енергетик", його кінцевими бенефіціарними власниками є громадяни України: ОСОБА_6 (частка акцій 40.31%), ОСОБА_5 (частка акцій 19.36%) і ОСОБА_4 (непрямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу 25%).

Також у вказаному реєстрі зазначено про інший характер та міру впливу: Приватне акціонерне товариство "Співдружність-Прогрес" (ідентифікаційний код: 31111632) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Стратегія" (ідентифікаційний код: 32707324).

Кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Співдружність-Прогрес" (ідентифікаційний код: 31111632) є ОСОБА_4 . Вказана юридична особа є правонаступником ТОВ "Співдружність-Прогрес", яке було припинено 11.10.2017.

Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Компанія з управління активами "Стратегія" (ідентифікаційний код: 32707324) є ОСОБА_4 , а його засновником Приватне акціонерне товариство "Акціонерна фінансова компанія "Система", яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Космічні Системи" (ідентифікаційний код: 31776858).

Кінцевим бенефіціарним власником АТ "Космічні Системи" (ідентифікаційний код: 31776858) є ОСОБА_4 .

Згідно річної інформації емітента цінних паперів ПрАТ "Енергетик" за 2023 рік до складу органів управління позивача входять: генеральний директор ОСОБА_7 , голова Наглядової ради ОСОБА_5, члени Наглядової ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ревізор акціонерного товариства ОСОБА_10 .

Судом встановлено, що корпоративна структура і структура власності ПрАТ "Енергетик" визначені на підставі групи однотипних доказів - відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і на офіційному сайті Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, є загальновідомими і не оспорюються сторонами.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та не було доведено відповідачем.

Таким чином, поширена відповідачем інформація, зокрема такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетик" є 2 громадянина Російської Федерації", "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ)", є недостовірною.

Крім того, суд враховує зміст норм Закону України "Про акціонерні товариства" про порядок прийняття рішень загальними заборами та іншими органами управління акціонерного товариства.

У частині визначення достовірності/недостовірності інформації про кінцевого бенефіціарного власника компанії ALCOR SECURITIES (Бельгія) як юридичної особи, через яку ОСОБА_4 здійснюється непрямий вирішальний вплив на ПрАТ "Енергетик", суд виходить з такого.

Відповідно до правової позиції, викладеній у пункті 206 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.01.2024 у справі №910/268/23, коли перед судом постає питання щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, розкриття структури власності повинно відбуватися до тієї міри, яка дозволить встановити саме фізичну особу, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність компанії або дозволить дійти висновку, що кінцевий суб`єкт у структурі власності не входить до спільної групи з іншими особами та не здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи.

У свою чергу, оскільки спірні правовідносини пов`язані з приватноправовими відносинами з іноземним елементом, тому у питанні визначення КБВ власника суд звертається до норм права держави місцезнаходження такої юридичної особи, ураховуючи положення частини 1 статті 25 Закону України "Про міжнародне право".

Згідно з приписами статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною 1 цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами. Визначене згідно з частиною 1 цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв`язок з визначеним правом і мають більш тісний зв`язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до частини 1 цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 25 зазначеного Закону особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Поняття кінцевого бенефіціарного власника досить однаково тлумачиться в різних юрисдикціях, оскільки базується на рекомендаціях FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering) - Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, зокрема: Сорока Рекомендаціях FATF ; Керівництві FATF щодо прозорості та бенефіціарної власності 2014 року (щодо 24 та 25 Рекомендацій); Керівництві FATF щодо бенефіціарної власності юридичних осіб (березень 2023 року) тощо.

Відповідно до пункту 27 статті 1 Закону Бельгії про запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму від 18 вересня 2017 року кінцевим бенефіціаром "UBO") є фізична особа, яка в остаточному підсумку володіє або контролює юридичну особу. Для компаній кінцевими бенефіціарами, зокрема вважаються: фізичні особи, які прямо або опосередковано володіють суттєвою часткою капіталу, голосів або участі в компанії (цей поріг становить понад 25%); фізичні особи, які здійснюють контроль над компанією іншими способами, зокрема через акціонерні угоди або спеціальні домовленості; у разі відсутності чіткої ідентифікації такими особами вважаються головні керівники компанії.

Згідно інформації про бенефіціарних власників, яка міститься в Реєстрі кінцевих бенефіціарних власників Бельгії (Ultimate Beneficial Owner Register, UBO) станом на 09.04.2024, єдиним бенефіціарним власником Акціонерного товариства ALCOR SECURITIES (бізнес номер або ідентифікатор 0463398197, створене 11/05/1998), є ОСОБА_4, категорія 1: Право голосу або володіння акціями.

Суд ураховує, що відомості Реєстру кінцевих бенефіціарних власників Бельгії (Витяг з Реєстру - Інформація про бенефіціарних власників (UBО) ALCOR SECURITIES станом на 09.04.2024), є належним і допустимим доказом достовірності їх змісту (відповідачем протилежного не доведено та не спростовано).

Доводи відповідача про відсутність у ОСОБА_12 доходів для придбання акцій ALCOR SECURITIES у зв`язку з тим, що він протягом 1991-2005 років працював на державній службі, не спростовують його статус кінцевого бенефіціарного власника позивача в період виникнення спірних правовідносин (2024-2025 роки).

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що Витяг з Реєстру - Інформація про бенефіціарних власників (UBО) ALCOR SECURITIES станом на 09.04.2024 жодним чином не засвідчує точність або повноту інформації, що стосується КБВ відповідної юридичної особи, оскільки такі твердження засновані на припущеннях.

Відповідно до Витягу зі Статуту ALCOR SECURITIES, який опублікований у Додатках Бельгійського офіційного вісника 09.04.2013, Брюссель, товариством керує Адміністративна рада, що складається щонайменше з мінімальної кількості адміністраторів, яку вимагає законодавство, незалежно від того, чи є вони акціонерами, чи ні, призначених не більше ніж на шість років на загальних зборах акціонерів, які можуть їх відкликати у будь-який час.

Докази про внесення змін до Статуту ALCOR SECURITIES, зокрема в частині визначення порядку призначення і повноважень Адміністративної ради, станом на період, в який відповідач поширив інформацію про позивача, в матеріалах справи відсутні.

Сторони не оспорюють факт, що до складу адміністративної ради ALCOR SECURITIES станом на момент виникнення спірних правовідносин входять ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Водночас відповідач не спростував відомості про те, що Статут ALCOR SECURITIES та законодавство Бельгії не передбачають повноважень адміністраторів, які належать учасникам (акціонерам) і кінцевим бенефіціарним власникам компанії, в тому числі з отримання прибутків чи розпорядження активами. Адміністратори призначаються на загальних зборах акціонерів, які можуть їх відкликати в будь-який час.

Перебування осіб на посадах адміністраторів за обставин даної справи не ототожнюється із власністю на компанію (володінням акціями та правом голосу на загальних зборах акціонерів) та отриманням у зв`язку з цим статусу кінцевого бенефіціарного власника, адже "особа, що має значний контроль" не є тотожним терміном до "директора", "адміністратора" компанії. Вказані статуси за своєю правовою суттю є різними та не можуть бути ототожнені ані за обсягом повноважень, ані за обсягом прав щодо Акціонерного товариства ALCOR SECURITIES.

Твердження відповідача про те, що адміністратори зазначеного товариства можуть бути кінцевими бенефіціарними власниками, засновані на припущеннях. Так, у апеляційній скарзі відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/7700/19 він виклав в тому числі таку інформацію: "Аналізуючи надані ТОВ "Вардингс" документи, та застосовуючи до відкритої? інформації? Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни Росії?), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" на 40%".

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції принципу справедливості розгляду справи судом. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.19 у справі №342/180/17-ц). У постанові від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.

Враховуючи, що в АТ ALCOR SECURITIES кінцевий бенефіціарний власник ідентифікований і інформація про нього міститься в Реєстрі кінцевих бенефіціарних власників Бельгії, у суду відсутні підстави для визначення КБВ в іншому порядку, зокрема коли через відсутність чіткої ідентифікації такими власниками вважаються головні керівники компанії.

Суд також відхиляє наданий відповідачем сертифікат про відсутність кінцевого бенефіціарного власника (UBO) АТ ALCOR SECURITIES від 14.05.2025, який не може вважатись офіційним документом, виданим уповноваженим органом. Сертифікат містить відомості, які протирічать змісту Витягу з Реєстру - Інформації про бенефіціарних власників (UBО) ALCOR SECURITIES станом на 09.04.2024. На думку відповідача, власником ALCOR SECURITIES є іноземна юридична особа, яка контролює ALCOR SECURITIES, але КБВ встановити неможливо, при цьому відповідач визнає вірогідність такого висновку, тобто припущення існування певного варіанту.

Таким чином, поширена відповідачем у його клопотанні до Господарського суду міста Києва 08.01.2025 про долучення доказів у справі №910/7700/19 інформація: "При підготовці до розгляду справи були встановлені обставини, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний? завод "Енергетик" є ОСОБА_2 (громадяни Російської Федерації) та ОСОБА_3 (громадяни Російської Федерації)", не може вважатись достовірною.

Із цих же підстав є недостовірною і інформація, викладена відповідачем у його апеляційній скарзі на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ Росії)"; "…ряд громадян Росії за грошові кошти в розмірі від 100 000 - 500 000 доларів США незаконно отримують громадянство України, серед яких є ОСОБА_1 (у статті та відео помилково робиться посилання на іншу особу, яка має таке саме прізвище та проживає в тимчасово окупованому Криму)"; "Аналізуючи надані ТОВ "Вардингс" документи, та застосовуючи до відкритої? інформації? Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни Росії?), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний? завод "Енергетик" на 40%, а кінцевим бенефіціарним власником є ФСБ Росії?".

Крім того, суд враховує, що на момент подання відповідачем зазначеної апеляційної скарги набуло чинності рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №759/16640/24 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЖА НЕТ" про захист честі, гідності та ділової? репутації. У рішенні встановлено недостовірність інформації стосовно того, що столична ДМС бере участь у схемі, за якою в Україні легалізується криміналітет і не тільки, та громадяни країни - агресорки отримують український? паспорт. У зв`язку з цим інформація про зв`язок ПрАТ "Енергетичний Завод "Енергетик" з особами, причетними до схеми з незаконного отримання громадянства України, не відповідає дійсності.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК є справедливість, добросовісність та розумність. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК).

Спірні правовідносини сторін склались у приватноправовій сфері і стосуються поширення недостовірної інформації про позивача. Натомість Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", який містить визначення поняття "кінцевий бенефіціарний власник", регулює публічно-правові відносини і не спрямований на врегулюванні прав і обов`язків, що виникають між учасниками цивільних правовідносин. Встановлення кінцевих бенефіціарних власників здійснюється судом у виняткових випадках, коли доктрина "проникнення під корпоративну вуаль" застосовується для визначення правових наслідків в межах конкретних правовідносин.

Поширюючи недостовірну інформацію про склад кінцевих бенефіціарних власників позивача, відповідач фактично намагається вплинути на загальну правосуб`єктність юридичної особи - позивача поза межами процедур, передбачених законом. З урахуванням встановлених судом обставин такі дії вчиняються відповідачем не з метою реалізації власних прав, а з наміром завдати шкоди позивачеві, що не допускається в силу статті 13 ЦК України.

Відповідно до статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Розповсюдження недостовірної інформації про зв`язок позивача з росією на тлі її збройної агресії на територію України завдає шкоди діловій репутації позивача, порочить його честь та гідність, оскільки спрямована на створення негативної соціальної оцінки позивача в очах оточуючих, позаяк у суспільстві існує стійке розуміння того, що співпраця з країною-агресором суперечить загальноприйнятим уявленням про добро і зло (зокрема відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду в постанові від 22.11.2021 у справі №761/32924/19-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2022 року у справі №635/6172/17 зазначила, що Україна залишається об`єктом збройної агресії з боку росії, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27 січня 2015 року №129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання рф державою-агресором (далі - Звернення));

- із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів "а", "b", "c", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 схваленої постановою від 21 квітня 2015 року N 337-VIII Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків" (далі - Заява)). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала росію державою-агресором (абзац шостий Звернення);

- у квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії росії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих "донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року) (абзац п`ятий пункту 1 Заяви);

- 27 серпня 2014 року третя фаза збройної агресії рф розпочалася масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил рф (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви);

- наслідком збройної агресії рф проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід`ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини території України у Донецькій та Луганській областях (абзац перший пункту 3 Заяви). росія своїми протиправними діями заподіяла також нематеріальну шкоду Україні, порушуючи права громадян України, у тому числі право на життя, в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, у Донецькій та Луганській областях. Жертвами збройної агресії рф стало мирне населення, зокрема жінки та діти (абзаци четвертий і п`ятий пункту 3 Заяви).

- 24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії рф проти України - повномасштабне вторгнення агресора на Українську суверенну територію;

- 02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від рф негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей;

- 14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні", схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України N 2188-IX);

- 27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" N 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Недостовірна інформація про співпрацю власників позивача з рф та фсб впливає на його ділову репутацію, ставить під сумнів дотримання позивачем законодавства України та порушує його особисті немайнові права, зокрема право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до правових висновків, сформованих у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №927/791/18, при розмежуванні фактичних даних від оціночних суджень слід виходити з того, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов.

З огляду на зазначені критерії інформація, поширена відповідачем стосовно складу кінцевих бенефіціарних власників позивача, є фактичним твердженням. Перевірка таких фактів не тільки цілком можлива, але має чітку встановлену процедуру і формалізованих результат. Відомості про власників компанії не можуть засновуватись на припущеннях. Такі відомості стосовно позивача не спростовані у встановленому законом порядку.

Суд відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Надаючи оцінку обраним позивачем способам захисту його прав, суд виходить з такого.

Принцип рівності прав фізичної та юридичної особи надає останній можливості скористатись механізмом судового захисту, врегульованого статтею 277 ЦК України щодо спростування недостовірної інформації, та статті 299 ЦК України щодо захисту ділової репутації. Зокрема за приписами частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила (абзац 1 частини 4 статті 277 ЦК України).

Крім того, відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Враховуючи, що відповідач поширює неправдиву інформацію стосовно позивача (його кінцевих бенефіціарних власників), передає її іншим особам для подальшого розповсюдження, зобов`язання відповідача припинити поширення такої інформації відповідає ознакам належного і ефективного способу захисту.

Також у своєму позові ПрАТ "Енергетик" просило суд стягнути з ТОВ "Вардингс" 20000,00 грн моральної шкоди.

У статті 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1 статті 23 ЦК України).

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 4, 5 статті 23 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, - втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Отже, для настання цивільно-правової відповідальності Відповідача за заподіяння Позивачеві моральної шкоди у цій справі Позивачу належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

За змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 у cправі №910/10692/22.

Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" від 14.12.2021 № 1953-IX (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність зібраної Регулятором документально підтвердженої інформації про фізичну або юридичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Виходячи зі змісту положень статті 56 Конституції України, статей 11, 16, 23, 91, 201 ЦК України, визначення терміну "ділова репутація" наведеного у пункті 11 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок, зокрема, приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.11.2021 у справі №915/1375/20, від 06.10.2022 у справі №910/18745/21, від 09.03.2023 у справі №910/17451/21).

У постановах від 14.03.2023 року у справі №903/5/22, від 02.08.2022 року у справі №910/8641/19, від 18.03.2021 року у справі №927/791/18 та від 04.08.2021 року у справі №761/35290/19 Верховний Суд зазначив, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її господарської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відносини в процесі формування ділової репутації не можна оцінювати, залишаючи поза увагою соціальний контекст. Ділова репутація формується через бізнес діяльність, де визначальним є професійні характеристики, стиль ведення справ тощо.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин .

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 у справі №915/1375/20.

Таким чином, у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем, позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили приниження ділової репутації, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Водночас, судом встановлено, що ПрАТ "Енергетик" у своєму позові не було обґрунтовано та не було надано жодних доказів, які б підтверджували, як саме було принижено ділову репутацію позивача та не доведено в чому саме полягало таке приниження (зокрема, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності). Крім цього, позивачем жодним чином не обґрунтовується розмір завданої моральної шкоди.

Оскільки ПрАТ "Енергетик" не було доведено всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позов ПрАТ "Енергетик" підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи відповідача, викладені у відзиві, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи 24742491) інформацію, викладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Вардингс" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 3, кімната 38; ідентифікаційний код юридичної особи 40869366):

- в заяві від 11.07.2024 (вх.№1100096642 від 12.07.2024) на адресу ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі", заяві до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №15/81, клопотанні до Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 про долучення доказів у справі №910/7700/19 та клопотанні до Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина Російської Федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ). Вказана інформація може бути підтверджена службою безпеки ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі";

- в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/7700/19 такого змісту: "Отже, на сьогоднішній день кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" є 2 громадянина Російської Федерації"; "При детальному аналізі щодо вказаних вище осіб було також встановлено, що вони є позаштатними співробітниками ФСБ Росії (в базі паспортів Росії навпроти прізвищ цих осіб стоять відповідні прапорці, і будь-яка особа, яка спробує подивитись інформацію щодо них матиме проблеми від ФСБ Росії)"; "...ряд громадян Росії за грошові кошти в розмірі від 100000 - 500 000 доларів США незаконно отримують громадянство України, серед яких є ОСОБА_1 (у статті та відео помилково робиться посилання на іншу особу, яка має таке саме прізвище та проживає в тимчасово окупованому Криму)"; "Аналізуючи надані ТОВ "Вардингс" документи, та застосовуючи до відкритої інформації Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника можна припустити, що ані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (громадяни Росії), та ані ОСОБА_4 не є кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" на 40%, а кінцевим бенефіціарним власником є ФСБ Росії";

- у клопотанні до Господарського суду міста Києва 08.01.2025 про долучення доказів у справі №910/7700/19, такого змісту: "При підготовці до розгляду справи були встановлені обставини, що кінцевими бенефіціарними власниками ПрАТ "Енергетичний заводу "Енергетик" є ОСОБА_2 (громадяни Російської Федерації) та ОСОБА_3 (громадяни Російської Федерації)".

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вардингс" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 3, кімната 38; ідентифікаційний код юридичної особи 40869366) припинити поширення недостовірної інформації стосовно того, що кінцевими бенефіціарними власниками Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи 24742491) є 2 (два) громадянина Російської Федерації.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 3, кімната 38; ідентифікаційний код юридичної особи 40869366) на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи 24742491) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.06.2025.

СуддяСергій МУДРИЙ