Постанова

від 15.01.2008 по справі 15/457-43/470

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/457-43/470

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.01.2008                                                                                           № 15/457-43/470

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Капацин  Н.В.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:           Степаненко Л.В.

 За участю представників:

 від ТОВ „Будинок сувенірів”: Бондарь К.В. (дов. б/н від 08.11.2007) від  ПП „ДекоПак”:  Мазуренко О.П. (дов. б/н від 17.11.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДекоПак"

 на рішення господарського суду м.Києва від 09.11.2007

 у справі № 15/457-43/470 (Пасько М.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок сувенірів"

 до                                                   Приватного підприємства "ДекоПак"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 11270,00 грн.

 за зустрічним позовом Приватного підприємства „ДекоПак”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будинок сувенірів”   

про стягнення 12009,20грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду міста Києва передано позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю „Будинок сувенірів”  (далі-ТОВ  „Будинок сувенірів”)  про стягнення з Приватного підприємства „ДекоПак” (далі-ПП „ДекоПак”) 7980,00грн., з яких 3360,00грн.- збитки та 4620,00грн.-безпідставно отримані кошти (заява позивача про зміну розміру позовних вимог від 11.12.2006).

Крім того, на розгляд суду передано зустрічні позовні вимоги   ПП „ДекоПак” про стягнення з ТОВ „Будинок сувенірів” 12009,20грн. з яких 2310,00грн. основного боргу за договором, 226,82грн. пені, 175,61грн. інфляційних нарахувань, 39,49грн. трьох процентів річних та 9257,28грн. збитків.

Рішенням господарського суду  міста Києва від 19.12.2006 первісний  позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від  10.04.2007 рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2006, в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПП „ДекоПак”  на користь ТОВ „Будинок сувенірів” 3360,00грн. збитків, 102,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500,00грн. витрат на оплату  послуг адвоката, скасовано та  прийнято в цій частині  нове рішення, яким у задоволенні  позовних вимог  щодо стягнення з ПП „ДекоПак”  на користь ТОВ „Будинок сувенірів” 3360,00грн. збитків  відмовлено, стягнуто з ПП „ДекоПак”  на користь ТОВ „Будинок сувенірів”  59,00грн. державного мита, 68,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 868,42грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині рішення господарського суду  міста Києва від 19.12.2006 залишено без змін.  Крім того, стягнуто з  ТОВ „Будинок сувенірів” на користь ПП „ДекоПак” 29,52грн.  витрат  щодо сплати державного мита за подачу апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду  України від  26.06.2007 рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2006 та постанову  Київського апеляційного господарського суду від  10.04.2007  скасовано, справу  передано на новий розгляд   до господарського суду міста Києва.

За результатом нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2007  первісний позов задоволено частково, стягнуто з  ПП „ДекоПак”  на користь ТОВ „Будинок сувенірів” 4620,00грн.  основного боргу, 868,42грн. витрат на оплату послуг адвоката, 59,05грн. державного мита та 68,31грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні первісного позову в частині стягнення 3360,00грн. збитків відмовлено, у задоволенні зустрічного позову також відмовлено.

Рішення  суду першої інстанції ґрунтується на відсутності доказів належного виконання ПП „ДекоПак” умов договору  щодо своєчасного  виготовлення  продукції та  доказів, які підтверджують, що останнім, у встановлений договором строк, було виставлено ТОВ „Будинок сувенірів”  рахунок щодо остаточного розрахунку за виготовлену продукцію. Задовольняючи первісні позовні вимоги щодо стягнення з ПП „ДекоПак” на користь ТОВ „Будинок сувенірів” 4620,00грн.  основного боргу, суд керувався вимогами статті 1212 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) та  виходив з того, що підстава, на якій були перераховані кошти, згодом відпала, у зв'язку з односторонньою відмовою ТОВ „Будинок сувенірів” від  виконання умов договору.

Посилаючись на те, що рішення  суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а також на невідповідність  висновків суду обставинам справи, ПП „ДекоПак”    звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення  та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПП „ДекоПак”   посилається на   те, що  18.04.2006 ним було виставлено ТОВ „Будинок сувенірів”  рахунок-фактуру №46 на загальну суму 6930,00грн., тобто на всю суму обумовлену  умовами договору, що спростовує висновок суду щодо відсутності доказів виставлення ПП „ДекоПак”  рахунку-фактури  для здійснення ТОВ „Будинок сувенірів”  остаточного розрахунку за виготовлену продукцію. Крім того, зазначений факт вже було встановлено та доведено, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2007. Скаржник також наполягає на помилковому застосуванні  судом першої інстанції норм частини першої  статті 1212 ЦК України, оскільки підставою набуття ПП „ДекоПак” грошової суми у розмірі 4620,00грн. є договір, який на момент розгляду справи діє. Щодо незадоволення  зустрічних позовних вимог ПП „ДекоПак”  зазначає, що  останнім були виконані  зобов'язання за договором належним чином, що підтверджується наданими суду доказами, зокрема:  доказом виготовлення продукції в строк до 16.05.2006 є накладна на внутрішнє переміщення №15.05/2 від 15.05.2006, а доказом виставлення рахунку є рахунок-фактура №46 від 18.05.2006, який було виставлено відразу на всю суму договору, проте, судом  першої інстанції зазначено про відсутність  доказів належного виконання ПП „ДекоПак” умов договору, що не відповідає обставинам справи та   є підставою для скасування  рішення  відповідно до приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України).

Ухвалою   Київського апеляційного господарського суду   від 10.12.2007   апеляційну скаргу було прийнято  до розгляду,  судове засідання призначено на  15.01.2008.

У судове засідання 15.01.2008 представники сторін з'явились. Представник ПП „ДекоПак” повністю підтримав  доводи  апеляційної скарги. Представник ТОВ „Будинок сувенірів”  проти    апеляційної скарги заперечив  у повному обсязі та просив  рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2007 залишити без змін.  ТОВ „Будинок сувенірів”  наполягає на тому, що ПП „ДекоПак” порушило умови договору, своєчасно не виготовило продукцію, у зв'язку з чим  ТОВ „Будинок сувенірів” наполягало на поверненні   перерахованих згідно умов договору коштів у сумі 4620,00грн., які рішенням суду першої інстанції   від 09.11.2007 було  правомірно стягнуто з ПП „ДекоПак”, а тому підстави для скасування оскаржуваного  рішення відсутні.

Статтею 101 ГПК  України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між сторонами 19.04.2006 укладено договір №19/04/06-1 (далі-договір) відповідно до умов якого ПП „ДекоПак”  зобов'язався поставляти та передавати у власність позивача продукцію - поліетиленові пакети згідно затверджених оригінал-макетів та специфікацій, а ТОВ „Будинок сувенірів”  - приймати її та своєчасно здійснювати оплату. При цьому, асортимент та кількість продукції визначається специфікаціями.

Згідно статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру на користь  іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони   виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статті 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) даний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

При цьому, відповідно до частини першої статті 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Вимоги первісного позову обумовлені порушенням  ПП „ДекоПак”  умов договору в частині виготовлення продукції у встановлений договором строк та відмовою у зв'язку з цим ТОВ „Будинок сувенірів” від договору, а вимоги зустрічного позову - односторонньою відмовою від договору ТОВ „Будинок сувенірів” та невиконанням ним зобов'язань з прийняття продукції і здійснення остаточного розрахунку.

Відповідно до приписів статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором передбачено, що продукція ПП „ДекоПак” повинна бути поставлена ТОВ „Будинок  сувенірів”  в строк не більше 10 банківських днів з моменту отримання передплати та затвердження оригінал-макету (підпункт 4.1 пункту 4  договору); розрахунки по кожній партії здійснюються шляхом проведення передоплати у розмірі 50% протягом трьох днів з моменту підписання договору, інша частина протягом трьох днів після виставлення рахунку, за три дні до узгодженої дати відвантаження (підпункт 6.1. пункту 6 договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 19.04.2006 сторонами  погоджено вид пакета, його розміри, ціну та тираж, а також загальну вартість, що становить 6600,0грн.

На виконання умов договору ПП „ДекоПак”  18.04.2006 було виставлено ТОВ „Будинок сувенірів” рахунок-фактуру №46 на суму 6930,00грн. (з урахуванням  5%, відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 договору). Таким чином,  оскільки ПП „ДекоПак” надало докази, що   ним виставлено відразу  рахунок-фактуру на всю суму обумовлену умовами договору,  висновок суду першої інстанції щодо ненадання ПП „ДекоПак” доказів того, що  останнім у встановлений строк було виставлено рахунок ТОВ „Будинок сувенірів”, не відповідає обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи,  ТОВ „Будинок сувенірів”   перерахувало ПП „ДекоПак” 4620,00грн., що підтверджується платіжним дорученням  від 25.04.2006, а 27.04.2006 було затверджено оригінал-макет.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з  висновком суду першої інстанції, про те,  що ПП „ДекоПак” повинно було поставити продукцію у строк до 16.05.2006.

Відповідно до приписів частини першої статті 538 ЦК України,  виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

За загальним правилом, визначеним частиною другою зазначеної  норми, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Зі змісту договору вбачається, що сторонами визначено, що зобов'язання ТОВ „Будинок сувенірів” здійснити остаточний розрахунок виконується перед виконанням зобов'язання з передачі продукції ПП „ДекоПак”, оскільки  відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 договору, остаточний розрахунок за продукцію здійснюється протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку, за три дні до узгодженої дати відвантаження, тобто до 16.05.2006. Таким чином, зобов'язання, що виникли в силу укладеного сторонами договору є зустрічними.

Згідно частини третьої статті 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Визначене вказаною нормою загальне правило відображено сторонами і в умовах договору. Так, укладеним сторонами договором передбачено, що у випадку затримки остаточного розрахунку, відвантаження виробів не здійснюється. При цьому, вироби зберігаються на складі протягом трьох тижнів в очікуванні надходження остаточного платежу (за умови оплати складських витрат) (підпункт 8.9 пункту 8 договору). При цьому, відповідно до підпункту 8.10 пункту 8 договору), у випадку ненадходження платежу, виконавець має право розпоряджатись виробами на свій розсуд.

Частиною 7 статті 193 ГК України встановлено недопустимість  односторонньо відмови від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також недопустимість відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої  сторони  за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до підпункту 11.5 пункту 11 договору, сторонами було узгоджено, що всі повідомлення, заяви рекламації, які пов'язані з виконанням договору або які випливають з нього, повинні висилатись сторонами один одному за вказаними у договорі адресами. Сторони  визнають доказову силу факсимільного листування (підпункт 11.6 пункту 11). Отже, сторонами чітко визначено письмовий порядок направлення документів, що стосується виконання  договору або факсимільним зв'язком.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, згідно статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на підтвердження своїх вимог ТОВ „Будинок сувенірів” було надано суду  копії листів №24/1 від 10.05.2006 та №30 від 16.05.2006, зі змісту яких вбачається, що останній відмовився   від договору та вимагав повернення коштів, перерахованих в якості попередньої оплати, посилаючись на неможливість ПП „ДекоПак” виконати умови договору щодо виготовлення та поставки продукції у встановлений договором строк. Проте, судова колегія критично оцінює посилання ТОВ „Будинок сувенірів” на вищезазначені докази, як такі, що підтверджують  факт неможливості виконання  ПП „ДекоПак”  своїх зобов'язань щодо виготовлення продукції у встановлений договором строк, оскільки зазначені листи було датовано до настання обумовленого договором строку, а доказів, які підтверджують  факт неможливості ПП „ДекоПак” виготовити продукцію у встановлений договором строк суду не надано. Оскільки  зазначений факт  ТОВ „Будинок сувенірів” не доведено, судова колегія вважає  безпідставним посилання ТОВ „Будинок сувенірів” на припинення дії договору  (розірвання в односторонньому порядку).

Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 договору  він вступає в силу  з дня його підписання та діє до моменту  повного виконання сторонами своїх зобов'язань та взаєморозрахунків.  Таким чином, оскільки сторонами не виконано належним чином свої зобов'язання за договором, на момент розгляду даної справи  договір продовжує свою дію.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з ПП „ДекоПак” 4620,00грн. попередньої оплати за договором, з посиланням на приписи статті 1212 ЦК України, оскільки зазначені кошти були перераховані  ТОВ „Будинок сувенірів” на підставі договору, який на момент розгляду даної справи продовжує свою дію. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що умовами договору та чинним законодавством передбачена відповідальність за порушення зобов'язань та сторони не позбавлені права вимагати одна від одної належного виконання умов договору в   порядку визначеному умовами договору та чинним законодавством.

Відповідно до  приписів статті 225 ГК України  до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Збитки-це об'єктивне зменшення будь-яких майнових  благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, необхідною умовою для відшкодування збитків є порушення умов зобов'язання  або вчинення господарського правопорушення  та причинний зв'язок між таким порушенням та збитками.

Віднесення до складу збитків витрат на оплату продукції за іншим договором суперечить закону, зокрема положенням статті 225 ГК України, оскільки  зазначені витрати не відносять до складу збитків, а отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ТОВ „Будинок сувенірів” в частині стягнення з ПП „ДекоПак” збитків у розмірі 3360,00грн. Крім того, слід зазначити, що договір, укладений між   ТОВ „Будинок сувенірів” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лабораторія  реклами” було укладено 11.05.2006, тобто до настання  строку  виконання зобов'язання ПП „ДекоПак” за договором №19/04/06-1.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ „Будинок сувенірів”  необґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог ПП „ДекоПак”, судова колегія  вважає їх також необґрунтованими, оскільки ПП „ДекоПак” не доведено належними засобами доказування  у розумінні статті 34 ГПК України  факт належного виконання останнім умов договору щодо виготовлення та поставки  продукції у  встановлений договором строк.

За таких обставин, виходячи з повноважень, передбачених  пунктом  2 частини першої статті 103ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2007 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Приватного підприємства „ДекоПак”  частковому задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати розподіляться між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

 Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 . Апеляційну скаргу Приватного підприємства „ДекоПак” на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2007 задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2007  в частині стягнення  з  Приватного підприємства „ДекоПак”  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будинок сувенірів” 4620,00грн. основного боргу, 868,42грн. витрат на оплату послуг адвоката, 59,05грн. державного мита та 68,31грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  скасувати.

3.     В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

4.  В іншій частині  рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2007 залишити без змін.

5.  Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Будинок сувенірів” (юридична адреса:  м.Київ, вул.Чапаєва, 10-А; поштова адреса: 01032, м.Київ, вул..Саксаганського, 112-б, оф. 21; п/р26003300101114 в АКБ „Східно-Європейський банк”, МФО 322658, код 32386000) на користь Приватного підприємства „ДекоПак” (04073, м.Київ, пров.Куренівський, 4/8-А, офіс 8, п/р2600030014411 в АТ „ВаБанк”, МФО 321637, код 32373520) 41(сорок одну)грн.58коп.-державного мита за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7.    Матеріали справи №15/457-43/470 повернути до господарського суду                      міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Коротун  О.М.

 18.01.08 (відправлено)