Постанова

від 13.05.2008 по справі 15/457-43/470

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/457-43/470

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 травня 2008 р.                                                                                    № 15/457-43/470  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок сувенірів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р.

у  справі                     №15/457-43/470 господарського суду м. Києва

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю

    "Будинок сувенірів"

до відповідача          Приватного підприємства "ДекоПак"

про                             стягнення 7 980грн.

та за

зустрічним позовом Приватного підприємства "ДекоПак"

до                                 Товариства з обмеженою відповідальністю

                                     "Будинок сувенірів"

про                                     стягнення 12 009,20грн.

за участю представників:

ТОВ "Будинок сувенірів" –Чернікова Г.Г.;

ПП "ДекоПак" – не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок сувенірів" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Приватного підприємства "ДекоПак" 11 270грн. , у т.ч. 6650грн. збитків та 4 620грн. в рахунок повернення перерахованих грошових коштів.

Вимоги позивача обґрунтовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині виготовлення поліетиленових пакетів із символікою Європейського союзу в строк, встановлений договором від 19.04.2006р., у зв'язку з чим ТОВ "Будинок сувенірів" змушено було відмовитись від договору та укласти договір на виконання відповідного замовлення з іншою особою –ТОВ "Лабораторія реклами" (т.1 а.с.2-5).

У подальшому, позивачем зменшено розмір заявлених ним вимог до 7980грн., з них 4 620грн. в рахунок повернення попередньої оплати та 3360грн. збитків (т.1 а.с.127, з урахуванням уточнення т.1 а.с.135-136).

Відповідач у справі – ПП "ДекоПак" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що продукція ним виготовлена у встановлений договором строк, про що повідомлено позивача 16.05.2006р. Зазначена продукція, як стверджує відповідач, зберігається у приміщенні, яке ним орендовано і він несе витрати на оплату орендної плати та комунальних послуг (т.1 а.с.92-94,129).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідачем для спільного його розгляду з первісним подано зустрічний позов про стягнення 12009,20грн., у т ч. 2 310грн. основної заборгованості за договором, 226,82грн. пені, 175,61грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції, 39,49грн. трьох відсотків річних, 9 257,28грн. збитків.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані не виконанням позивачем зобов'язань по отриманню та оплаті готової продукції у встановлений договором строк. Мотивуючи вимоги в частині стягнення збитків, відповідач посилається на понесенням ним витрат на оплату орендної плати за користування приміщенням, де зберігається виготовлена продукція, яку не забрав позивач, в порушення умов договору (т.2 а.с.6-10).

Зустрічний позов прийнято до спільного його розгляду з первісним відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2006р. (т.3 а.с.55).

Заперечуючи проти вимог зустрічного позову, ТОВ "Будинок сувенірів" стверджує, що відмовилось від договору, оскільки відповідач не міг забезпечити виконання зобов'язання в установлений договором строк (т.2 а.с.57-58).

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.11.2007р. первісний позов задоволено в частині стягнення 4 620грн., в частині стягнення збитків у розмірі 3 360грн. –відмовлено; у задоволенні зустрічного позову –відмовлено (т.2 а.с.160-164).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення 4 620грн. в рахунок повернення попередньої оплати за договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів виготовлення продукції у встановлений договором строк та виставлення відповідного рахунку позивачу для проведення остаточного розрахунку.

В частині стягнення 3 360гр. збитків відмовлено у зв'язку з недоведеністю цих вимог, оскільки:

-          договір на виготовлення продукції з ТОВ "Лабораторія реклами" позивачем укладено раніше закінчення строку виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань;

-          витрати на оплату продукції, виготовленої за іншим договором, не можна віднести до складу збитків.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено, оскільки відповідачем не доведено факту виконання ним взятих на себе зобов'язань з виготовлення продукції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2007р. в частині задоволення первісного позову щодо стягнення з ПП "ДекоПак" на користь ТОВ "Будинок сувенірів" 4 620грн. основної заборгованості скасовано, а у задоволенні позову у цій частині відмовлено; в іншій частині вказане рішення залишено без змін (т.3 а.с.14-21).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ПП "ДекоПак" 4 620грн. та відмовляючи у позові у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- відповідачем –ПП "ДекоПак" надано докази виставлення рахунку на повну вартість продукції, що мала виготовлятись за умовами договору, чим спростовується висновок суду першої інстанції про не надання доказів виставлення рахунку для остаточного розрахунку;

- позивачем не доведено неможливість виконання відповідачем зобов'язань в установлений договором строк, у зв'язку з чим відмова позивача від договору є безпідставною і посилання його на припинення дії договору помилкові.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Будинок сувенірів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2007р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального права (т.3 а.с.27-35).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами обох інстанцій встановлено, що між сторонами – ПП "ДекоПак" та ТОВ "Будинок сувенірів" укладено договір №19/04/06-1 від 19.04.2006р., за умовами якого відповідач зобов'язався поставляти та передавати у власність позивача продукцію –поліетиленові пакети згідно затверджених оригінал-макетів та специфікацій, а позивач – приймати її та своєчасно здійснювати оплату. При цьому, асортимент та кількість продукції визначається специфікацією.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до ст.173,174, ч.1 ст.175 ГК України.

Вимоги первісного позову обумовлені порушенням відповідачем умов договору в частині виготовлення продукції у встановлений договором строк та відмовою у зв'язку з цим позивача від договору, а вимоги зустрічного позову –односторонньою відмовою позивача від договору та не виконання ним зобов'язань з прийняття продукції і здійснення остаточного розрахунку за неї.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судами, умовами укладеного сторонами договору визначено, що продукція повинна бути поставлена позивачу в строк не більше 10 банківських днів з моменту отримання передплати та затвердження оригінал-макету (п.4.1 договору); розрахунки по кожній партії здійснюються шляхом проведення передплати у розмірі 50% протягом трьох днів з моменту підписання договору, інша частина - протягом трьох днів після виставлення рахунку, за три дні до узгодженої дати відвантаження (п.6.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 19.04.2006р. сторонами узгоджено вид пакета, його розміри, ціну та тираж, а також загальну вартість, що становить 6600грн.

Позивачу виставлений рахунок-фактура №46 від 18.04.2006р. на суму 6 930грн. (з урахуванням 5%, визначених п.2.2 договору).

Судами встановлено, що згідно платіжного доручення від 25.04.2006р. позивачем перераховано відповідачу 4 620грн.; оригінал-макет затверджений 27 квітня 2006р. Отже, судами, з урахуванням умов договору, вірно встановлено, що відповідач зобов'язаний виготовити та передати продукцію у строк до 16 травня 2006р.

Однак, виконанню обов'язку відповідачем передати продукцію передує виконання позивачем зобов'язання за договором  в частині остаточного розрахунку за виготовлену продукцію, що визначено умовами договору, який передбачає виникнення у сторін взаємних зобов'язань.

В силу ч.1 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

За загальним правилом, визначеним ч.2 вказаної норми, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Умовами договору передбачено, що зобов'язання позивача здійснити остаточний розрахунок виконується перед виконанням відповідачем зобов'язання з передачі продукції. Так, відповідно до п.6.1 договору, остаточний розрахунок за продукцію здійснюється протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку, за три дні до узгодженої дати відвантаження, тобто до 16.05.2006р.

Згідно ч.3 ст.538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або у повному обсязі.

Визначене вказаною нормою загальне правило відображено сторонами і в умовах договору, оскільки ним передбачено, що у випадку затримки остаточного розрахунку, відвантаження виробів не здійснюється. При цьому, вироби зберігаються на складі протягом двох тижнів в очікуванні надходження остаточного платежу (за умови оплати складських витрат) (п.8.9 договору). При цьому, відповідно до п.8.10 договору, у випадку ненадходження платежу, виконавець має право розпоряджатись виробами на свій розсуд.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів виставлення рахунку. Такий висновок суду першої інстанції спростований апеляційною інстанцією, яка встановила,  що ПП "ДекоПак" виставило ТОВ "Будинок сувенірів" рахунок-фактуру №46 від 18.04.2006р. відразу на всю обумовлену умовами договору вартість продукції (з урахуванням передбачених договором 5% ).

В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому,  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що позивач не довів виконання ним обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за продукцію, що виготовлювалась за умовами договору, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач набув права зупинити виконання взятих на себе зобов'язань за умовами договору.

Отже, судом не встановлено факту неправомірності поведінки відповідача, що є необхідною умовою для застосування відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати збитки у відповідності з положеннями ст.218 ГК України, яка визначає підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, - вчинення правопорушення у сфері господарювання.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог первісного позову в частині стягнення збитків правильний.

При цьому, колегія суддів погоджується з вірністю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині повернення йому коштів, внесених у вигляді попередньої оплати продукції, враховуючи, що позивачем не доведено факту неможливості виконання відповідачем зобов'язань за договором у встановлений строк, а, отже, і правомірності відмови від договору в порядку, визначеному п.2 ст. 849 ЦК України, а також зважаючи на порушення позивачем зобов'язання в частині здійснення остаточного розрахунку, виконання якого передує виконанню зобов'язання з передачі продукції позивачу.

Також касаційна інстанція погоджується з висновком судів щодо вимог зустрічного позову.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                   

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. у справі №15/457-43/470 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок сувенірів" –без задоволення.

   Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                Васищак І.М.

                                                                                                Палій В.М.