Ухвала від 12.06.2025 по справі 280/6813/24

УХВАЛА

12 червня 2025 року

Київ

справа № 280/6813/24

адміністративне провадження № К/990/22323/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 280/6813/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд». 23.05.2025.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд ухвалами від 28.04.2025, 08.05.2025 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначив, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України наведено не у взаємозв`язку із фактичними обставинами у цій справі і висновками суду апеляційної інстанції. Суд звернув увагу, що підставою для задоволення позовних вимог став висновок суду апеляційної інстанції про те, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних спричинена діями Державної податкової служби України, яка як адміністратор ЄРПН, не забезпечила можливості реєстрації податкових накладних, виписаних у період, коли директором була одна особа, новим директором. Також суд зазначив, що в межах цієї справи мова йде саме про відмову контролюючого органу у реєстрації податкових накладних. Суд врахував систематичне вжиття позивачем заходів задля забезпечення реєстрації податкових накладних у передбачений законодавцем строк - до 15.07.2022, однак, які через дії контролюючих органів не призвели до позитивного результату. Натомість у наведених скаржником справах, які були предметом розгляду Верховним Судом, подібні правовідносини не досліджували і не оцінювалися. Обґрунтування, в чому скаржник вбачав подібність правовідносин у касаційній скарзі не навів. Суд роз`яснив, що саме слід розуміти під подібними правовідносинами і зазначав про необхідність викладення у касаційній скарзі обґрунтування, чому на переконання скаржника, правовідносини у справі, у якій подано касаційну скаргу, та у справах, які були предметом розгляду Верховним Судом, є подібними.

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Аналогічно попередній редакції касаційної скарги у втретє поданій міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник лише змінив реквізити постанови Верховного Суду, натомість безпосереднє обґрунтування доводів касаційної скарги залишилось без змін. Варто зазначити, що таке обґрунтування не узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу, що інше оформлення касаційної скарги при збереженні безпосередніх доводів касаційної скарги не можна вважати усуненням недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 у справі № 280/6813/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ФАКТОР КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон