Рішення від 17.07.2024 по справі 910/20626/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2024Справа № 910/20626/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" вул.Олексія Терьохіна, 8 А, оф.111, м. Київ, 04080

до Міністерства юстиції України вул.Городецького 13, м. Київ, 01001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович (місто Київ, вул. Бастіонна, 13, прим. 78).

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1.Приватне акціонерне товариство «Банкомзв`язок» (09025, Київська область, Сквирський р-н, село Безпечна, ВУЛ.ОРДАША, будинок 19, код ЄДРПОУ 19353391).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 69 ЛІТ. В, код ЄДРПОУ 43043477).

3. гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

про визнання протиправним та скасування наказу

Представники сторін:

від позивача: Корнійчук Я.П.

від відповідача: Бондар А.М.

від третьої особи 1: не з`явився.

від третьої особи 2: не з`явився.

від третьої особи 3: не з`явився.

від третьої особи 4: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року № 3733/5 про задоволення скарги ТОВ "Фрунзе 69" від 09.10.2020 року, з доповненнями до неї 20.10.2020 року, що виданий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції від 21.10.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт порушення під час розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1128, а також вирішення під час такого розгляду спору про право, що в сукупності є підставою для визнання наказу незаконним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 року за результатами розгляду заяви б/н від 18.01.2021 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20626/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.03.2021 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 22.03.2021 року представником відповідача подані: заява б/н б/д про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву; відзив на позовну заяву б/н б/д, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому Міністерство юстиції України заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року № 3733/5 винесений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України. При цьому відповідач наголошує, що рішення від 05.10.2020 року №№ 54423786, 54422657, 5442275 прийняті приватним нотаріусом Юдіним М.А. з порушенням вимог статей 10, 18, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки останнім не було перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій та не відмовлено в державній реєстрації прав, позаяк подані для проведення державної реєстрації документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, не відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим нормативно - правовим актам, а також були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зважаючи на подання заяви про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього набувача після державної реєстрації права власності на таке майно за новим набувачем. Додатково відповідач зазначає про неможливість проведення виконання наказу №3733/5 в частині скасування оскаржуваних рішень та поновлення прав ТОВ «Фрунзе 69» у зв`язку з державою реєстрацією 22.10.2020 року арешту нерухомого майна на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 року у справі № 910/15365/20 та заяви власника ТОВ «Інвестохіллс Веста» від 22.10.2020 року про заборону вчинення реєстраційних дій.

В свою чергу, представником позивача через канцелярію суду 22.03.2021 року подана заява б/н від 17.03.2021 року, з доказами надсилання на адреси інших учасників справи, в якій позивач надав пояснення щодо підстав залучення третіх осіб та просив залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А. (на стороні позивача), Приватне акціонерне товариство "Банкомзв`язок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69", гр. ОСОБА_1 - громадянина Словацької Республіки (на стороні відповідача).

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А., на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Банкомзв`язок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69", гр. ОСОБА_1 та, відповідно, відкладено підготовче засідання на 29.04.2021 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання від 02.04.2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2021 року надійшли докази направлення позовної заяви на адреси третіх осіб; 12.04.2021 року від третьої особи 3, 4 надійшли пояснення третіх осіб 3, 4 по суті спору разом з доказами направлення на адресу сторін у справі; 19.04.2021 року від третіх осіб 3, 4 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року у зв`язку із заявленим усним клопотання позивача про відкладення, неявкою в судове засідання уповноважених представників третьої особи 1, 2, та ненадання останніми пояснень щодо суті спору, відсутність відповіді позивача на відзив на позовну заяву, підготовче засідання відкладено на 10.06.2021 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 07.06.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 25.05.2021 року разом з доказами направлення на адресу сторін у справі, яка долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 року клопотання третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" та гр. ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі № 910/20626/20 задоволено, зупинено провадження у справі № 910/20626/20 до вирішення пов`язаних з нею:

- господарської справи № 910/8680/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристалл - Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбудком 2001", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія "Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроцивілбуд 1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Таундевелопменткомпані" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кільченський Беріг", а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі продажу майнових прав;

- господарської справи № 910/568/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе 69" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити дії;

- адміністративної справи № 640/26706/20 за позовом Приватного нотаріуса Київського міського округу Юдіна Максима Анатолійовича до Міністерства юстиції, третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №3733/5 від 26.10.2020 року, до набрання рішеннями у вказаних справах законної сили, а також зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження в справі № 910/20626/20, надавши суду відповідні письмові докази.

Судом встановлено, що від уповноваженого представника третьої особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача засобами електронного зв`язку 04.08.2023 року надійшло клопотання б/н від 03.08.2023 року про поновлення провадження у справі № 910/20626/20 у зв`язку з набранням законної сили судових рішень у господарських справах № 910/8680/20 та № 910/568/21, а також адміністративній справі № 640/26706/20, до вирішення яких було зупинено провадження у даній справі. Дане клопотання судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 року поновлено провадження у справі № 910/20626/20 та призначено підготовче засідання у справі на 09.11.2023 року.

Судом встановлено, що засобами електронного зв`язку 03.11.2023 року та 09.11.2023 року від представника третіх осіб - ТОВ "Фрунзе 69" та ОСОБА_1 надійшли два ідентичних за змістом клопотання б/н від 03.11.2023 року та 08.11.2023 року про поновлення строку на подання письмових пояснень, а також через канцелярію суду та засобами електронного зв`язку 03.11.2023 року та 06.11.2023 року надійшли два ідентичних за змістом додаткових пояснень з преюдиційних питань, з доказами направлення іншим учасникам справи, які судом долучені до матеріалів справи.

Поряд із цим, 06.11.2023 року засобами електронного зв`язку від представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» та гр. ОСОБА_3 надійшла заява б/н від 03.11.2023 року про участь у судовому засіданні 09.11.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 року заяву представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» та гр. ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 09.11.2023 року у справі № 910/20626/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та постановлено проводити підготовче судове засідання, призначене на 09.11.2023 у справі № 910/20626/20 в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом".

У підготовчому судовому засіданні 09.11.2023 у зв`язку з неявкою уповноважених представників та/або особисто третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Приватного акціонерне товариство "Банкомзв`язок", а також для надання можливості останнім надати письмові пояснення щодо предмета спору з урахуванням рішень судів у справах № 910/8680/20, № 910/568/21 та № 640/26706/20, які набрали законної сили, протокольною ухвалою оголошено перерву на 27.12.2023 року.

Проте, у зв`язку із перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 27.12.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 року призначено підготовче засідання на 24.01.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази і вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/20626/20 та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.03.2024 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 06.03.2024 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 03.04.2024 року.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 03.04.2024 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 року, з урахуванням перебування судді Селівона А.М. 08.04.2024 року у відпустці, судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 01.05.2024 року.

У судовому засіданні 01.05.2024 було задоволено клопотання представника відповідача та протокольною ухвалою проголошено перерву до 29.05.2024.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. у короткостроковій, позаплановій відпустці, судове засідання 29.05.2024 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 року судове засідання з розгляду справи по суті призначене на 26.06.2024 року.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.06.2024 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 17.07.2024 року.

До початку судового засідання через канцелярію суду 17.07.2024 року від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника Міністерства юстиції України в судовому засіданні 17.07.2024 року. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 17.07.2024 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судове засідання з розгляду справи по суті 06.03.2024 року з`явились представники позивача, відповідача та третіх осіб 3, 4, представник третьої особи 2 брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник третьої особи 1 та/або третя особа особисто - не з`явився.

У судове засідання з розгляду справи по суті 01.05.2024 року з`явились представники позивача та третіх осіб 2, 3, представник третьої особи 1 брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Третя особа 4 особисто та/або його представник - не з`явилися.

У судове засідання з розгляду справи по суті 26.06.2024 року з`явились представники позивача та третіх осіб 3, 4, представник третьої особи 2 брав участь в режимі відеоконференції. Представники відповідача та третьої особи 1 та/або третя особа 1 особисто - не з`явились.

У судові засідання з розгляду справи по суті 17.07.2024 року з`явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб 1-4 та/або треті особи 1, 4 онн - не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пунктів 2, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, треті особи 2-4 про дату, час і місце проведення засідання 17.07.2024 року відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 26.06.2024 року, факт отримання якої 05.07.2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасників справи.

Станом на час проведення судового засідання 17.07.2025 року докази вручення третій особі 1 - приватному нотаріусу Юдіну М.А. ухвали суду від 26.06.2024 року до суду не повернуті.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0600276174999 третій особі 1, в якому зазначено, що поштове відправлення не вручене адресату та 14.07.2024 року повернуто на адресу суду.

Про поважні причини неявки в судове засідання 17.07.2024 року представників третіх осіб 1-4 суд не повідомлено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки учасники справи не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, не прибули особисто та/або їх уповноважені представники в судове засідання з розгляду справи по суті 17.07.2024 року, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 17.07.07.2024 року виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноважених представників третіх осіб 1-4.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 26.06.2024 року та 17.07.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.07.2024 року про задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.07.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін та учасників справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).Як встановлено судом, 25.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» (кредитор, банк за договором) та Акціонерним товариством «Банкомзв`язок» (клієнт, позичальник за договором) укладено Генеральний договір №5 (далі - Генеральний договір), який згідно п. 1.1 регулює загальні засади співпраці між Банком та Клієнтом щодо фінансування довгострокової програми розвитку діяльності Клієнта.

Відповідно до п. 3.1 Генерального договору відповідно до положень та умов цього Генерального договору Банк проводить кредитні операції в межах лімітів, визначених п.3.3 Генерального договору, на підставі та з урахуванням умов Договорів, укладених в межах цього договору.

Загальний ліміт заборгованості за Генеральним договором не може перевищувати 30 000 000,00 грн. Сторони домовились, що загальний ліміт заборгованості за Генеральним договором поширюється на Договори, які будуть укладені в межах цього Генерального договору протягом його дії.

Згідно п. 10.1 Генерального договору цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 05 січня 2017 року, а в частині невиконаних зобов`язань клієнта за цим Генеральним договором та/або договорами - до повного та належного їх виконання.

В подальшому сторонами були укладені Додаткові договори до Генерального договору від 20.12.2010 року, 30.12.2011 року, 06.03.2012 року, 31.05.2012 року, 26.02.2013 року, 09.07.2013 року, 08.08.2013 року, 11.02.2014 року, 12.08.2014 року, 25.12.2014 року, якими, зокрема, продовжена дія Генерального договору до 05.07.2017 року, а також змінений ліміт заборгованості на 95 025 000,00 грн.

Також в межах Генерального договору 11.02.2024 року між ПАТ «Український Професійний Банк» (банк за договором) та АТ «Банкомзв`язок» (позичальник за договором) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №803/5 (Додаток №27 до Генерального договору №5 від 25.11.2010 року) з додатковими договорами (далі - Кредитний договір), у відповідності до п.1.1. якого Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 50 000 000,00 грн. терміном до 05.07.2017 року на поповнення обігових коштів.

Згідно п.1.4 Кредитного договору плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в розмірі 17% річних.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути одержані кредитні ресурси в строк у відповідності до п. 1.1. цього договору на позичковий рахунок та рахунок нарахованих процентів, відповідно до встановлених строків.

Згідно п. 9.1 Кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 05.07.2017 року, а в частині невиконаних зобов`язань позичальника - до повного та належного їх виконання.

Вказаний Кредитний договір підписаний представниками банку та позичальника та засвідчений печатками сторін.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до Додаткового договору від 11.02.2014 року до Генерального договору пункт 6.2 останнього викладено в новій редакції: «п.6.2 Забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед банком за Генеральним договором та Договорами є застава власного майна клієнта (іпотечний договір від 25.11.2010 року та договір застави майна № 5-3 від 11.01.2014 року).

З метою належного виконання зобов`язань за Генеральним договором між ПАТ «УПБ» та АТ «Банкомзв`язок» 25.11.2010 року укладено Іпотечний договір, предметом якого згідно п.1 є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 6 цього Договору, в забезпечення виконання своїх зобов`язань, а також зобов`язань Позичальника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Вказаний Договір іпотеки підписаний уповноваженими представниками іпотекодавця та іпотекодержателя, скріплений печатками юридичний осіб та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №10843.

Як встановлено судом, укладений між ПАТ «Родовід банк» та ТОВ «Інтерблок плюс» правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

За приписами ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до п. 6 Договору іпотеки в забезпечення виконання своїх зобов`язань за Генеральним договором Іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно: Будівля спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69 (далі - Предмет іпотеки).

До Реєстру речових прав на нерухоме майно 25.11.2010 року внесено запис № 9838179 про іпотеку та запис № 9837891 про обтяження (проведено державну реєстрацію), у зв`язку з чим позивач зазначає, що саме з 25.11.2010 року ПАТ «УПБ» набуло прав іпотекодержателя вказаного майна.

При цьому, як вказує позивач в позовній заяві, 28.05.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. до Реєстру речових прав внесено записи про припинення іпотеки № 21664017 та про припинення обтяження № 21663430 на підставі листа ПАТ «УПБ» від 28.05.2015 року.

Як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року у справі № 910/21123/15, яке набрало законної сили, 24.04.2015 між ПАТ «Авант-Банк» (заставодержатель) та ПАТ «Український професійний банк» (заставодавець) було укладено Договір застави майнових прав №ММ72121LG/S-1 зі змінами внесеними згідно Додатковим договором №1 до Договору застави майнових прав №ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015.

Так, згідно п. 5 Додаткового договору сторони домовились доповнити п.3.4 Договору пунктом 3.4.13 в наступній редакції: « 3.4.13. Сторони дійшли згоди про обов`язкове нотаріальне посвідчення цього договору (в редакції зі змінами та доповненнями, що внесені додатковими договорами (угодами) до цього Договору на дату нотаріального посвідчення) у строк до 26 травня 2015 року включно».

На виконання умов Договору застави майнових прав №ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. та Додаткового договору №1 до Договору застави майнових прав №ММ72121LG/S-1 від 24.04.2015 р. між ПАТ «Авант-Банк» (заставодержатель) та ПАТ «Український професійний банк» (заставодавець) 26.05.2015 року було укладено Договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. та зареєстрований в реєстрі за №219, згідно якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведений у додатках №1, 2 до цього договору, що є його невід`ємними частинами (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитні договори).

Зокрема, згідно реєстру укладених банком-позичальником кредитних договорів з юридичними та фізичними особами станом на 29.04.2015 (Додаток №1 до Договору застави), ПАТ «Авант-Банк» було передано в заставу майнові права, зокрема за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.02.2014 року, укладеним між ПАТ «Український професійний банк» та ПАТ «Банкомзв`язок».

У зв`язку з неналежним виконанням ПАТ «УПБ» умов Договору застави майнових прав, ПАТ «Авант-Банк» листами від 28.05.2015 року №649 та від 29.05.2015 року №15/07/120БТ повідомило ПАТ «Український професійний банк» про те, що на підставі п. 4.6 Договору застави майнових прав ним набуто право вимоги за кредитними договорами та прийнято на себе всі права та обов`язки кредитора по відношенню до боржників.

В подальшому, 17.07.2015 у зв`язку із повним погашенням заборгованості між ПАТ, що також підтверджено довідкою ПАТ «АВАНТ-БАНК» № 902 від 17.07.2015 року, між ПАТ «Авант-Банк» та ПАТ «Банкомзв`язок» було укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.01.2014 року.

Позивач також зазначає, що 18.10.2019 року ПАТ «Банкомзв`язок» в супереч вимогам закону та без згоди іпотекодержателя - ПАТ «УПБ», на підставі Акту оцінки вартості та приймання-передачі нерухомого майна (зареєстровано в реєстрі за № 971972) передало до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» нерухоме майно, що було предметом іпотеки ПАТ «УПБ».

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предметпотеки від іпотеклоавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відтак, Товариством обмеженою відповідальністю «ФРУНЗЕ 69» 18.10.2019 року одночасно з набуттям права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, набуто прав і обов`язків іпотекодавця.

В подальшому, ТОВ «Фрунзе 69» без згоди іпотекодержателя - ПАТ «УПБ» 10.12.2019 року передало нерухоме майно в іпотеку гр. Словацьої Республіки ОСОБА_4 , про що укладено Договір іпотеки (майнової поруки), посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І. С. та зареєстровано в реєстрі за №1339.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено на офіційному веб-сайті паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу вимог ПАТ "Український професійний банк", відповідно до якого 30.03.2020 року проведені відкриті торги (аукціон) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, з реалізації активів (майна) Банку, зокрема лоту № GL16N717120 (права вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходяться в заставі Національного банку України).

За результатами відкритих торгів (аукціону) 30.03.2020 року центральною базою даних електронної торгової системи сформовано протокол електронного аукціону від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, відповідно до якого переможцем електронного аукціону щодо реалізації лоту № GL16N717120 визначено ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс веста".

В подальшому, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 30.03.2020 року № UA-EA-2020-03-19-000019-b, 27.04.2020 року між ПАТ "Український професійний банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації (банк за договором) та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (новий кредитор за договором) укладено Договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір № 81), згідно п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає новому кредитову належні Банку права, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Боржники), включаючи права вимоги правонаступників Боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами та/або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору (далі - Основні договори), (далі - права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору майнових прав за договорами іпотеки, договорами застави, договорами поруки, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами одночасно із укладенням цього Договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Вказаний Договір № 81 підписаний представниками сторін, засвідчений печатками банку та нового кредитора та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 618.

Також за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 30.03.2020 року № UA-EA-2020-03-19-000019-b, 27 квітня 2020 року між АТ «УПБ» (банк за договором) та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (новий кредитор за договором) укладено Договір № 81/1 купівлі - продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання (далі - Договір № 81/1), згідно п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: - права кредитора за правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемних договорів права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягає передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражним керуючим, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть у майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації боржників; - право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів; - інші права, що пов`язані або випливають із прав вимоги.

За умовами п. 1.3 Договору № 81/1 майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.

Вказаний Договір № 81/1 підписаний представниками сторін, засвідчений печатками продавця та покупця і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 619.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, на підставі вказаних договорів № 81 та № 81/1 ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» з 27.04.2020 року стала новим кредитором AT «Банкомзв`язок» за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.02.2014 року, що укладений в межах Генерального договору № 5 від 25.11.2010 року, та Іпотечним договором від 25.11.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №10843.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно п. 17.5.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строків виконання будь - якого із зобов`язань, передбачених Генеральним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до п. 17.5.2 Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в т.ч. у разі невиконання чи неналежного виконання будь - якого із зобов`язань, передбачених умовами Генерального договору та цього Договору.

У відповідності до п. 17.7 Договору іпотеки у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п. 17.5 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, перелік яких викладено у ст. Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватись одним з таких способів: за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 23 Договору іпотеки).

Так, Позивач звернувся до АТ «Банкомзв`язок» як боржника і іпотекодавця та ТОВ «ФРУНЗЕ 69» як поточного власника предмета іпотеки та особи, що набула статуту іпотекодавця, з вимогою б/н від 14.05.2020 року про усунення порушень договору про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.02.2014, що був укладений в межах генерального договору №5 від 25.11.2010, та іпотечного договору від 25.11.2010, в якій зазначено про необхідність погашення заборгованості в сумі 117 058 573,66 грн. в 30-денний термін та попереджалось про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання вказаної вимоги, а також з повторною вимогою від 16.06.2020 року аналогічного змісту.

На вказані вимоги ТОВ «ФРУНЗЕ 69» було надіслано позивачу листа №25/06 від 25.06.2020 з повідомленням про те, що іпотека за договором від 25.11.2010 є припиненою, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, що встановлено, зокрема, в рішенні Господарського суду міста Києва № 910/21123/15 від 08.10.2015.

Проте, у зв`язку з тим, що боржник - АТ «Банкомзв`язок» належним чином не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та станом на 14.05.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 117 058 573,66 грн., що складається з: 42 226 400 грн. заборгованості по тілу кредиту; 56 052 079,53 грн. заборгованості по відсотках; 3803 847 грн. 3% річних за період з 14.05.2017 р. - 14.05.2020р.; 9 994 688,82 грн. інфляційного збільшення боргу; 4 981 558,31 грн. пені за період з 14.11.2019 р. - 14.05.2020 p., ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» 05.10.2020 року задовольнило свої вимоги іпотекодержателя та вчинило дії щодо оформлення права власності на будівлю (іпотечне майно) в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом відповідного звернення із заявами до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А.

Так, 05.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем було здійснено реєстраційні дії щодо спірної будівлі: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422657 від 05.10.2020 (про реєстрацію іпотеки) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвестохіллс Веста»; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54422785 від 05.10.2020 (заборона на нерухоме майно) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвестохіллс Веста»; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54423786 від 05.10.2020 (про реєстрацію права власності) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвестохіллс Веста».

Вказані дії підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 227504034 від 09.10.2020 року).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями приватного нотаріуса щодо вчинення реєстраційних дій, прийнятими за зверненням позивача - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», ТОВ «Фрунзе 69» звернулось до Міністерства юстиції України з відповідною скаргою від 09.10.2020 року, а саме до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 09.10.2020, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.10.2020 року за №29917-33-20 з подальшими доповненнями від 20 жовтня 2020 року.

Як зазначив в скарзі скаржник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» є власником нерухомого майна, а саме: будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,7 кв. м., розташованою за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69 на підставі Акту - оцінки та приймання-передачі нерухомого майна, що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» від 18.10.2019 року.

ТОВ «ФРУНЗЕ 69» 22.06.2020 року було отримано від ТОВ «Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста» Вимогу про усунення порушень Договору про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.02.2014 року, що був укладений в межах Генерального договору №5 від 25.11.2010 року та Іпотечного договору від 25.11.2010 року, яка є повідомленням про намір оформлення права власності на предмет іпотеки,у відповідь на яку ТОВ «Фрунзе 69» було надіслано відповідь з повідомленням про припинення іпотеки у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, не дивлячись на що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 05.10.2020 року були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №№ 54423786, 54422657, 54422785 на майновий комплекс, що розташовано за адресою м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000, за Іпотечним договором від 25 листопада 2010 року, про що, як зазначено в сказі на адресу Міністерства юстиції України, скаржнику стало відомо 09.10.2020 року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

У статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За приписами частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

На виконання частини дев`ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та частини дев`ятої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Кабінетом Міністрів України постановою від 25.12.2020 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128), пунктом 2 якого визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України 09.01.2020 № 71/5 затверджено Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Положення № 71/5), згідно якого колегія здійснює колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфери державної реєстрації).

Відповідно до підпункту 10 розділу III Положення № 71/5 за результатом розгляду скарги у сферах державної реєстрації Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Вищенаведене положення узгоджується із положенням пункту 14 Порядку № 1128, яким передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

За результатами розгляду скарги ТОВ «Фрунзе 69» Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг та рішень, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції висновком від 21.10.2020 року було рекомендовано задовольнити частково скаргу ТОВ «Фрунзе 69» від 09.10.2020 року, скасувати рішення № 54423786, № 54422657, № 54422785 від 05.10.2020 року, прийняті приватним нотаріусом Юдіним М.А., а також анулювати доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Так, згідно висновків комісії встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру прав приватним нотаріусом Юдіним М.А. щодо будівлі проведено наступні реєстраційні дії:

05 жовтня 2020 року за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію обтяження №№ 41797824, 41799092 прийнято рішення №№ 54422657, 54422785, на підставі яких внесено записи про іпотеку та обтяження №№ 38516823, 38516925 щодо будівлі.

До Заяви 1 було додано, зокрема, копії наступних документів: дублікату іпотечного договору від 25 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ПАТ «Банкомзв`язок», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 10843 (Договір іпотеки); договору про внесення змін від 20 квітня 2015 року до договору іпотеки; повідомлення ПАТ «Український професійний банк» від 21 серпня 2020 року № 01-10/329/1 щодо встановлення нікчемності правочинів, спрямованих на припинення зобов`язань за укладеними договорами, зокрема іпотечним договором; договору купівлі-продажу майнових прав від 27 квітня 2020 року, укладеного між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 619; повідомлення ПАТ «Український Професійний банк» від 22 вересня 2015 року № 01-10/4240-1, адресоване ПАТ «Банкомзв`язок» про визнання нікчемними правочинів щодо часткового погашення заборгованості.

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав запис про іпотеку № 9838179, перенесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. з Державного реєстру іпотек (запис у Державному реєстрі іпотек № 10533394) щодо будівлі, внесений на підставі договору іпотеки, було припинено 28 травня 2015 року на підставі листа ПАТ «Український Професійний банк» від 27 травня 2015 року № 01-10/1511, поданого за заявою гр. ОСОБА_5 (уповноваженої особи) в інтересах ПАТ «Український Професійний Банк».

Крім того, відповідно до відомостей Державного реєстру прав запис про право на власності № 11125075 ПАТ «Банкомзв`язок» на будівлю було припинено 18 листопада 2019 року.

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав 05 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Юдіним М.А. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності № 41802156 (далі - Заява 2) прийнято рішення 54423786, на підставі якого припинено запис про право власності № 33741558 ТОВ «Фрунзе 69» на будівлю та внесено запис про право власності № 38517840 ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на неї.

До заяви 2 було додано, зокрема, копії документів: дублікату договору іпотеки; звіту про оцінку майна; довідки ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про стан заборгованості від 05 жовтня 2020 року; вимоги про усунення порушень за договором іпотеки; рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень з описом вкладень до листів; повідомлення ПАТ «Український Професійний Банк» від 21 серпня 2020 року № 01-10/329/1 щодо встановлення нікчемності правочинів, спрямованим на припинення зобов`язань за укладеними договорами, зокрема, іпотечним договором; повідомлення ПАТ «Український Професійний Банк» від 22 вересня 2015 року № 01-10/4240-1, адресоване ПАТ «Банкомзв`язок» про визнання нікчемними правочинів щодо часткового погашення заборгованості.

Відповідно до відомостей Державного реєстру прав у доданих до Заяви 2 документів, зокрема, копії письмової вимоги про усунення порушення зобов`язань за іпотечним договором, копій повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень, яким надіслано вимогу, відмітки про засвідчення іпотекодержателем таких копій документів були відсутні.

Таким чином, за результатами перевірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Колегією встановлено, що рішення від 05.10.2020 №№ 54423786, 54422657, 54422785 прийняті приватним нотаріусом Юдіним М.А. з порушенням вимог статей 10, 18, 24, 27 Закону та пункту 61 Порядку № 1127 у зв`язку з тим, що приватним нотаріусом Юдіним М.А. не було перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій та не відмовлено в державній реєстрації прав, оскільки подані для проведення державної реєстрації прав документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майне та їх обтяження, не відповідали вимогам, встановленими Законом та іншими нормативно-правовими актам, а також були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також оскільки заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача було подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

Так, приватним нотаріусом Юдіним М.А. не було встановлено, що при прийнятті ним рішень від 05.10.2020 №№ 54422657, 54422785 щодо внесення записів про іпотеку та обтяження на будівлю містилися суперечності у відомостях Державного реєстру прав з поданими для державної реєстрації прав документами. Так, власник будівлі взагалі не був стороною відповідного договору іпотеки. Крім того, приватним нотаріусом Юдіним М.А. не було встановлено, що право власності іпотекодавця за доданим до Заяв 1 іпотечним договором було припинено ще 18.10.2019, а тому заява про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача була подана після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

Крім того, ним не було встановлено, що запис про іпотеку, внесений на підставі договору іпотеки, було припинено ще у 2015 році на підставі листа ПАТ «Український Професійний Банк» від 27.05.2015 № 01-10/1511, поданого за заявою гр. ОСОБА_5 в інтересах ПАТ «Український Професійний Банк».

Водночас, додані до Заяви 1 повідомлення ПАТ «УПБ» щодо встановлення нікчемності правочинів не є належними документами для проведення реєстрації внесення запису про іпотеку в розумінні статті 27 Закону, скільки такі повідомлення не є документами, які підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Також за висновками Колегії, приватним нотаріусом Юдіним М.А. при прийнятті рішення №54423786 було порушено вищезазначені норми законодавства у сфері державної реєстрації прав, оскільки пунктом 61 Порядку № 1127 визначено, що копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, підіслана іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, а також копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, з відміткою про вручення адресату, повинні бути засвідчені іпотеко держателем. Однак, з долучених до Заяви 2 документів вбачається, що такого засвідчення вищезазначені документи не містили.

Крім того, приватним нотаріусом Юдіним М.А. при реєстрації переходу права власності на будівлю від скаржника до ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» не було встановлено, що вимога була надіслана іпотекодавцю та ТОВ «Фрунзе 69» вже при наявності запису про право власності на будівлю з 18.10.2019 за скаржником, який не був стороною договору іпотеки.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель, а боржник - це іпотекодавець або інша особа відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Водночас, ТОВ «Фрунзе 69» набуло право власності на будівлю за відсутності діючого запису про іпотеку, внесеного на підставі договору іпотеки, та не було ні боржником, ні іпотекодавцем за іпотечним договором.

Також, приватним нотаріусом Юдіним М.А. на момент проведення ним реєстраційних дій не було встановлено зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру прав заяви № 40575917 про заборону вчинення реєстраційних дій щодо будівлі, внесеної на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року у справі № 910/8680/20 та всупереч вимогам статті 25 Закону не зупинено проведення реєстраційних дій.

З урахуванням висновків Колегії Наказом Міністерства юстиції України №3733/5 від 26.10.2020 року (далі - Наказ) скаргу ТОВ «Фрунзе 69» від 09.10.2020 року було задоволено частково, скасовано рішення № 54423786, № 54422657, № 54422785 від 05.10.2020 року, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем, а також тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юдіну Максиму Анатолійовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці. В частині інших вимог відмовлено. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству. Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

В подальшому, Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 11.12.2020 було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2020 №№54423786, 54422657, 54422785, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем, поновлено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» на будівлю.

Відповідно до частини 10 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

В свою чергу, на переконання позивача, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року №3733/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано рішення № 54423786, № 54422657, № 54422785 від 05.10.2020 року, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., а також тимчасового заблоковано доступ позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці, є незаконним та прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень, порушенням приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку розгляду скарг на рішення, бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, чим протиправно позбавлено позивача належного йому на праві власності майна (майнового комплекс у,розташованого за адресою: м. Кивї,вул.Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) та відповідно до пунктів 3, 4 частини 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про наявність у провадженні суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 4).

Відтак, враховуючи обставини перебування станом на дату розгляду скарги - 21.10.2020 в Господарському суді міста Києва на розгляді спору щодо нерухомого майна (реєстраційний номер: 722157480000) у справі №910/15365/20 за позовом ТОВ «ФК «Ассісто» до приватного нотаріуса Юдіна М.А. та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання протиправним та скасування рішень реєстратора в особі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, в т.ч. щодо будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000, за Іпотечним договором від 25.11.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко JI.JI. та зареєстровано в реєстрі за №10843: № 54422657 від 05.10.2020 року (про реєстрацію іпотеки) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»; № 54422785 від 05.10.2020 року (заборона на нерухоме майно) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»; № 54423786(про реєстрацію права власності) на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а також приймаючи до уваги інші судові спори (в тому числі щодо нерухомого майна), зокрема: у справах № 910/16397/20 за позовом ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» до Приватних нотаріусів, треті особи: ТОВ «Фрунзе 69», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , AT «Банкомзв`язок» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, №910/8680/20 за позовом ПАТ «Банкомзв`язок» до ПАТ «УПБ», ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про визнання недійсним аукціону, протоколу, договору про відступлення права вимоги, №366/1652/19 за позовом Національного банку України до ОСОБА_8 , треті особи: ПАТ «УПБ», ПАТ «Банкомзв`язок», ФГВФО про визнання правочину (договору поруки) недійсним, №911/2799/20 за позовом ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_8 , ПАТ «УПБ», треті особи: НБУ, ПАТ «Банкомзв`язок» про визнання недійсним договір поруки та застосування наслідків недійсності договору, №910/21123/15 за позовом ПАТ «Банкомзв`язок» до ПАТ «УПБ», 3 особа: ПАТ «Авант-Банк» про стягнення боргу, позивач зазначає про відсутність у Міністерства юстиції України підстав для розгляду скарги ТОВ «Фрунзе 69» за наявності судових спорів щодо нерухомого майна, у зв`язку з чим відповідач мав відповідно до п. 9 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмовити у задоволенні скарги, оскільки розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Також позивач зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію права власності на іпотеку приватний нотаріус діяв в межах закону, оскільки ПАТ «УПБ» не давало згоду на відчуження предмету іпотеки, а тому Акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Фрунзе 69» є нікчемним в силу закону, отже в даному випадку не може застосовуватись така підстава для скасування рішення як наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами в реєстрі (як зазначено в п. 2 мотивувальної частини Висновку).

В свою чергу, як стверджує позивач, висновок Колегії про те, що оскільки ТОВ «Фрунзе 69» набуло право власності на будівлю за відсутності діючого запису про іпотеку, то на нього не можуть поширюватись обов`язки іпотекодавця, є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Позивач також зазначає про надання ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста» повного переліку документів у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі належним чином засвідчених копій вимог та повідомлень про їх вручення, а також не погоджується з висновками Колегії про заборону вчинення реєстраційних дій щодо будівлі згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року у справі № 910/8680/20 та додатково зазначає про перевищення Колегією повноважень та вирішення окрім питання дотримання процедури проведення реєстраційних дій спору про право.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, наведене в сукупності є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року №3733/5 в судовому порядку як такого, що є протиправним, позаяк ним були скасовані правомірні рішення приватного нотаріуса, тобто має місце порушення права власності позивача на майновий комплекс - будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд зазначає, що відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 41 Конституції України та статтями 316, 317 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд зазначає, що згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як зазначалось судом вище, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням Міністерством юстиції України неправомірними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2020 року № №№ 54423786, 54422657, 5442275 прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А., які полягають у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста», внесенні записів про іпотеку та обтяження щодо будівлі, та порушенням, на думку позивача, спірним наказом Міністерства юстиції України його права власності на спірне нерухоме майно.

В свою чергу, позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті правомірності вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. оскаржуваних дій щодо реєстрації права власності за ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста» на нерухоме майно, внесення записів про іпотеку та обтяження щодо будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000 з посиланням на факт належності позивачу на праві власності вказаного майна за наслідками реалізації позивачем прав кредитора АТ «Банкомзв`язок» за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.02.2014 року, що укладений в межах Генерального договору №5 від 25.11.2010 року, та Іпотечним договором від 25.11.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №10843.

В контексті вищенаведеного судом враховано, що надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме щодо реєстрації права власності на нерухоме майно входить до юрисдикції господарського суду, оскільки спрямоване на захист права позивача на нерухоме майно від їх можливого порушення іншою особою та при цьому приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2020 року № №№ 54423786, 54422657, 5442275 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. безпосередньо вчиняв дії щодо реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.

В свою чергу, оскільки саме позивач був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, господарський суд зазначає, що такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 826/3582/17, згідно якої приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватною права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Суд зазначає, що даний спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, яке, на думку позивача, оформлено відповідно до вимог та порядку, визначених законом, отже вимоги у цій справі так чи інакше зводяться до захисту права власності на об`єкти нерухомого майна, а відтак вимоги у даній справі направлені на захист прав ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста» на спірне нерухоме майно, зокрема, від порушення з боку інших осіб, в тому числі за наслідками розгляду скарги ТОВ «Фрунзе 69» щодо порушення прав власності на нерухоме майно.

При цьому, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду господарський суд наголошує, що в даному випадку під час розгляду спору повинна надаватись юридично - правова оцінка правовідносинам, які склались на момент вчинення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, не зважаючи на можливі процедурні порушення.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та їх обтяжень і забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 05.05.2021 року регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №917/553/17, досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, звертаючись до суду з даним позовом останній зазначив, що він є правонаступником ПАТ «УПБ» у спірних правовідносинах та ним набуті відповідні права у зв`язку з укладенням за наслідками проведення відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 30.03.2020 року № UA-EA-2020-03-19-000019-b, Договору № 81 від 27.04.2020 року та Договору № 81/1 від 27.04.2020 року, а отже ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста» є законним власником спірного нерухомого майна - будівлі спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 2-962/2009, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, що кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2020 року у справі №903/523/17.

Суд зазначає, що при вирішенні спору підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц правом на звернення до суду за захистом особа наділена в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення / підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється під час розгляду справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статей 15,16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як зазначено судом вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2021 року за клопотанням третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе 69» та гр. ОСОБА_1 зупинено провадження у справі № 910/20626/20 до вирішення пов`язаних з нею: господарської справи № 910/8680/20 про визнання недійсними електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону, договору про відступлення прав вимоги та договору купівлі продажу майнових прав, господарської справи № 910/568/21 про визнання іпотеки припиненою та зобов`язання вчинити дії та адміністративної справи № 640/26706/20 про визнання протиправним та скасування наказу №3733/5 від 26.10.2020 року, до набрання рішеннями у вказаних справах законної сили.

При цьому, зупиняючи провадження у справі № 910/20626/20 суд дійшов висновку, що дослідження предмету та підстав позову у останній залежить від висновків судів, які буде зроблено у справах № 910/8680/20, № 910/568/21 та № 640/26706/20, а також враховуючи пов`язаність обставин та фактів, встановлених судом під час розгляду вказаних справ, з підставами даного позову.

Так, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 року у справі № 910/8680/20, яке залишене без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2021 року, позовні вимоги ПАТ "Банкомзв`язок" та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Кристалл - Інвест", ТОВ "Інбудком 2001", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс", ТОВ "Євроцивілбуд 1", ТОВ "Таундевелопменткомпані", ТОВ "Кільченський Беріг" задоволено частково та задоволено позов ТОВ "Фрунзе 69". Визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 та протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 та визнано недійсними з моменту укладення договір № 81 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 618, укладений між ПАТ "Український професійний банк" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання від 27.04.2020, посвідчений Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 619, укладений між ПАТ "Український професійний банк" і ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" в частині, що стосується: - Договору про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 укладеного між АТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "Український професійний банк"; - Договору про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 укладеного між АТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "Український професійний банк"; - Договору іпотеки від 25.11.2010 укладеного між АТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "Український професійний банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 10843; - Договору застави майна № 5-3 від 11.12.2014 укладеного між АТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "Український професійний банк"; - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 729 від 30.05.2013 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Агро-фірма "Парадайз" (нове найменування - ТОВ "Інбудком 2001"); - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 87 від 06.10.2009 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс"; - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 68 від 10.10.2008 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс"; - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 738 від 10.07.2013 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Кільченський Беріг"; - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 285 від 29.07.2010 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Кристалл - Інвест"; - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 337 від 18.11.2010 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Кристалл - Інвест"; -Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 108 від 18.12.2009 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Євроцивілбуд 1"; - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 766 від 29.11.2013 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Євроцивілбуд 1"; - Договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 769 від 29.11.2013 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Таундевелопменткомпані" ; - Іпотечного договору від 30.05.2013, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Таундевелопменткомпані", посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 755; - Іпотечного договору від 21.06.2013, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Агро-фірма "Парадайз" (нове найменування - ТОВ "Інбудком 2001"), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 3649; - Іпотечного договору від 21.06.2013, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Ледінвест 3000", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 3662; - Іпотечного договору від 26.06.2013 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Ледінвест 3000", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 3734; - Іпотечного договору від 30.07.2013 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Ледінвест 3000", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 613; - Іпотечного договору від 29.06.2010 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Лендблоксінвестмент"/ ТОВ "Київоблбуд-1", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 4476; - Іпотечного договору від 27.08.2010 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Лендблоксінвестмент", ТОВ "Київоблбуд-1", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 6281; - Іпотечного договору від 05.02.2010 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Кристалл - Інвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 106; - Договору поруки № 68-6 від 28.05.2015 укладеного між ПАТ "Український професійний банк", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" та ОСОБА_8 ; - Договору поруки № 68-5 від 28.05.2015 укладеного між ПАТ "Український професійний банк", ТОВ "Київська будівельна компанія "Альянс" та ДП "Мілкіленд-Україна"; - Іпотечного договору від 10.07.2013, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Кільченський Беріг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 526; - Іпотечного договору від 29.07.2010, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Лендблоксінвестмент", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 5460; - Іпотечного договору від 24.07.2012, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Укрбудінвесткомпані", посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1416; - Іпотечного договору від 18.12.2009, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Бізнес-Парк 3000", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 9813; - Іпотечного договору від 29.11.2013, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Фобострейд", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 1370; - Іпотечного договору від 21.08.2014 укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Таундевелопменткомпані", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 2229; - Іпотечного договору від 26.11.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Лендліз", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 3269; Іпотечного договору від 26.11.2014, укладеного між ПАТ "Український професійний банк" та ТОВ "Сіті-Стрейт" посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 3276. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі № 910/8680/20, судами попередніх інстанцій встановлено, що за укладеним за результатами публічних торгів договором купівлі-продажу майнових прав ПАТ "Український професійний банк" відступило ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" права вимоги за кредитними договорами та забезпечувальних правочинів.

У той же час судом першої інстанції було встановлено обставину погашення заборгованості за кредитними договорами за результатом дослідження, зокрема (1) первинних платіжних документів про перерахування коштів в рахунок погашення кредитного боргу (платіжні доручення), (2) довідок ПАТ "Український професійний банк" від 28.05.2015 та ПАТ "Авант-Банк" від 17.07.2015 про відсутність заборгованості за кредитними договорами, (3) договорів про розірвання кредитних договорів, (4) рішень судів у справах № 911/3880/15, № 911/3886/15 та № 910/21123/15.

При цьому як зазначено Верховним Судом, суд першої інстанції, встановивши відсутність спору щодо застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та з урахуванням презумпції правомірності договору, дійшов висновку, що у Фонду були відсутні правові підстави для включення до складу активів та ліквідаційної маси ПАТ "Український професійний банк" для подальшого продажу на торгах не існуючого активу за погашеними кредитними договорами та майнових прав за припиненими іпотечними договорами та договорами поруки.

Оскільки на момент укладення оспорюваних правочинів зобов`язання за кредитними договорами були припинені шляхом їх повного виконання, то ПАТ "Український професійний банк", як первісний кредитор, відступив (продав) права вимоги (майнові права), які йому станом на дату укладення оскаржуваних правочинів не належали, що суперечить статті 514 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів в частині, що стосується саме спірних кредитних, іпотечних договорів та договорів поруки.

Колегія суддів врахувала, що, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано учасниками справи, відповідні кредитні договори (договори про відкриття траншевої кредитної лінії) розірвані, банком видані довідки про погашення заборгованості та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про припинення обтяження та припинення іпотеки, відтак, враховуючи приписи частини п`ятої статті 3, абзацу другого і сьомого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункту 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України, згідно яких іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника і судових вимог кредитора та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.01.2019 у справі № 452/2599/16-ц, від 05.02.2020 у справа № 352/1978/17.

Таким чином, у справі № 910/8680/20 встановлені обставини припинення кредитних та іпотечних правовідносин, а отже недійсності договорів про відступлення права вимоги та майнових прав за кредитними договорами №732/5 та 803/5 та договору іпотеки від 25.11.2010 року - з моменту укладення Договір № 81 та Договір № 81/1 у відповідній частині.

В свою чергу, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року у справі №910/568/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» задоволено частково, визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 25.11.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Приватним акціонерним товариством «Банкомзв`язок», в іншій частині позову відмовлено.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 11.07.2023 року було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "'Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року у справі №910/568/21 згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи припиненою іпотеку за іпотечним договором від 25.11.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрований в реєстрі за №10843, суд першої інстанції, враховуючи імперативні приписи ст. 75 ГПК України та встановлені у рішеннях №911/3886/15, №910/21123/15 обставини, виходив з того, що зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами є припиненими. Обставини погашення заборгованості за кредитним договором №803/5 від 11.02.2014 встановлено за результатом дослідження, зокрема, первинних платіжних документів про перерахування коштів в рахунок погашення кредитного боргу (платіжні доручення), довідок Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" від 28.05.2015 та Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" від 17.07.2015 про відсутність заборгованості за кредитним договором, договорів про розірвання кредитних договорів під час розгляду спорів у справах №911/3880/15, №911/3886/15, №910/21123/15 та 910/8680/20.

Окрім цього, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2023 року задоволено касаційну скаргу Міністерства юстиції України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №640/26706/20 про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу Міністерства юстиції України від 26 жовтня 2020 року №3733/5 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А. до Міністерства юстиції України.

Наразі, у справі № 640/26706/20 суд касаційної інстанції наголосив на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про те, що на момент розгляду скарги ТОВ «Фрунзе 69» в Господарському суді міста Києва перебувало судове провадження зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав, що в свою чергу має бути підставою для відмови у задоволенні скарги, позаяк у вказаному судовому провадженні № 910/15365/20 позивачем є ТОВ «Фінансова компанія «Ассісто», а відповідачами є: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», проте ТОВ «Фрунзе 69» не було учасником справи.

Тобто, за висновками Верховного Суду, вищевказане судове провадження не було перешкодою для розгляду Колегією Мін`юсту скарги ТОВ «Фрунзе 69» від 09.10.2020 року, зареєстрованої в Міністерства юстиції України 12.10.2020 року за №29917-33-20, при цьому колегія суддів вважає, що Мін`юст, ухваливши спірний наказ в частині пункту 3 щодо блокування приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру прав, який є предметом цього позову, діяв відповідно до наведених приписів Закону № 1952-IV і Порядку № 1128, а тому підстави для його скасування відсутні, відтак Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, згідно із висновком Колегії Мін`юсту від 21.10.2020 мотивом відносно тимчасового блокування приватному нотаріусу доступу до Державного реєстру прав слугував встановлений істотний характер порушень вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, допущених приватним нотаріусом, а також прийняття до уваги адміністративним органом обставин щодо неправомірності відповідних реєстраційних дій Юдіним М.А. та, відповідно, наявність підстав для вжиття таких заходів в аспекті прийняття юридично допустимого рішення за відповідних обставин.

Отже, постановою Верховного Суду у справі № 640/26706/20 підтверджено дійсність та законність Наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 року № 3722/5 «Про задоволення скарги», прийнятого відповідно до встановленої законом процедури, оскарження якого також є предметом даного спору у справі № 910/20626/20.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

За таких обставин, встановлені вищезазначеними рішеннями у справах №№ 910/8680/20, 910/568/21, 640/26706/20, (зупинено) обставини припинення іпотеки за Іпотечним договором від 25.11.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Приватним акціонерним товариством «Банкомзв`язок», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л., зареєстровано в реєстрі №10843; неправомірності включення до пулу та подальшої реалізації зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.04.2014 року, що був укладений в межах Генерального договору №5 від 25.11.2010 року та Іпотечним договором від 25.11.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843, а також відсутності у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» підстав вважати себе правонаступником за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.04.2014 року, що укладений в межах Генерального договору №5 від 25.11.2010 року, та Іпотечним договором від 25.11.2010 року, у зв`язку з визнанням недійсними відкритих торгів, що відбулися 30.03.2020 року, протоколу електронного аукціону та Договорів № 81 та № 81/1 з моменту укладення; дійсності та правомірності Наказу Міністерства юстиції України № 3733/5 від 26.10.2020 року «Про задоволення скарги», в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Як встановлено судом, звертаючись з даним позовом до суду у справі позивач зазначав, що він є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» у спірних правовідносинах та такі права були набуті ним за наслідками укладення Договору №81 від 27.04.2020 року та Договору №81/1 від 27.04.2020 року, відтак, на переконання позивача, оскільки саме за вказаними вище Договорами № 81 та 81/1 до нього переходили права вимоги по кредитному та іпотечному договорам, у зв`язку з чим ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було реалізовано права іпотекодержателя шляхом звернення до державного реєстратора (приватного нотаріуса) з метою реєстрації за собою право іпотеки та право власності на об`єкт нерухомості, та в подальшому саме ці рішення приватного нотаріуса було скасовано оспорюваним у даній справі наказом Міністерства юстиції України № 3733/5 від 26.10.2020 року.

Згідно з частиною першою статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

У тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Аналогічно відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору в будь-якого суб`єкта) також не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою.

При цьому, у справі № 910/8680/20 суд першої інстанції, з яким погодився Верховний Суд, встановивши відсутність спору щодо застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та з урахуванням презумпції правомірності договору, дійшов висновку, що у Фонду були відсутні правові підстави для включення до складу активів та ліквідаційної маси ПАТ "Український професійний банк" для подальшого продажу на торгах не існуючого активу за погашеними кредитними договорами та майнових прав за припиненими іпотечними договорами та договорами поруки.

Отже, оскільки на момент укладення оспорюваних правочинів зобов`язання за кредитними договорами були припинені шляхом їх повного виконання, то ПАТ "Український професійний банк", як первісний кредитор, відступив (продав) права вимоги (майнові права), які йому станом на дату укладення оскаржуваних правочинів не належали, що суперечить статті 514 Цивільного кодексу України та стало підставою для визнання недійсними оспорюваних Договорів № 81 та 81/1, що стосується саме спірних кредитних, іпотечних договорів та договорів поруки, в тому числі в частині, що стосується: Договору про відкриття кредитної лінії № 732/5 від 11.06.2013 укладеного між АТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "Український професійний банк"; Договору про відкриття кредитної лінії № 803/5 від 11.02.2014 укладеного між АТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "Український професійний банк"; Договору іпотеки від 25.11.2010 укладеного між АТ "Банкомзв`язок" та ПАТ "Український професійний банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 10843.

Таким чином, як встановлено судом, в межах справи №910/8680/20 були визнані недійсними з моменту укладення Договори № 81 та 81/1, відповідно, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не є правонаступником за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.04.2014 року, що укладений в межах Генерального договору № 5 від 25.11.2010 року, та Іпотечним договором від 25.11.2010 року, та як наслідок, у позивача не виникло жодних прав іпотекодержателя по відношенню до АТ «Банкомзв`язок» та нерухомого майна, яке попередньо перебувало в іпотеці ПАТ «УПБ» та було звільнено від іпотеки в 2015 року, а отже, у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не виникло як право вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.04.2014 року, що укладений в межах Генерального договору №5 від 25.11.2010 року, та Іпотечним договором від 25.11.2010 року, так і право на звернення до суду з вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину та скасування рішень у сфері державної реєстрації.

Отже, в контексті вищенаведеного суд зазначає, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не набуто право вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії №803/5 від 11.04.2014 року, що укладений в межах Генерального договору №5 від 25.11.2010 року, та Іпотечним договором від 25.11.2010 року, що свідчить про відсутність порушеного права ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічних висновків про відсутність порушення прав позивача, в тому числі в частині вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, що є предметом іпотеки, оскільки іпотека за іпотечним договором від 25.11.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. та зареєстровано в реєстрі за №10843, була припинена на законних підставах, про що було внесене відповідний запис Приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л., суд доходить з урахуванням преюдиційного рішення у справі № 910/568/21.

Додатково судом враховано обставини дійсності та законності Наказу Міністерства юстиції України № 3733/5 від 26.10.2020 року, встановлені в адміністративній справі № 640/26706/20, а також викладена в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» правова позиція, згідно якої суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених під час розгляду справ № 910/8680/20, 910/568/21, 640/26706/20 обставин та фактів, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт порушення права власності позивача на нерухоме майно - будівлю спеціальнодопоміжного обладнання (літ. В), загальною площею 5760,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Оболонський, Подільський, Шевченківський райони) буд. 69, реєстраційний номер: 722157480000, реєстраційні дії щодо якого є предметом оскаржуваного позивачем наказу Міністерства юстиції України, суд зазначає про недоведеність позивачем порушення його прав за наслідками прийняття наказу Міністерства юстиції України, у зв`язку з чим доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2025 року.

Суддя А.М. Селівон