Рішення від 09.06.2025 по справі 910/151/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2025Справа № 910/151/25

За позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ"

про визнання недійсним договору у частині, стягнення 222 625,00 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники:

прокурор - Дергунов Д.С.;

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" (далі - відповідач, ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ") з позовними вимогами про визнання недійсним договору у частині та стягнення 222 625,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що всупереч пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, пункт 3.1. Договору купівлі - продажу № 21 від 08.12.2023 містить умову щодо нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), що є підставою для визнання недійсним цього пункту та, як наслідок, підставою повернення безпідставно сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 222 625 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

24.01.2025 від прокурора до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. У наведеній заяві, окрім іншого, прокурор уточнив пункт 2 прохальної частини позовної заяви, відтак суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви, поданої на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/151/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.02.2025 о 10:00 год.

21.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

24.02.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 24.02.2025, з`явився прокурор. Представники позивача та відповідача не з`явились.

Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та процесуальних питань, подані учасниками справи.

Суд розглянув та задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 24.02.2025 судом оголошено перерву у справі до 24.03.2025 о 10:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 24.03.2025, з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 24.03.2025, представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Суд розглянув та задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 28.04.25 о 10:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 28.04.2025, з`явився прокурор. Представники позивача та відповідача не з`явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 28.04.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2025 о 10:00 год.

19.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просив розглянути справу без участі відповідача та представника відповідача на підставі наявних матеріалів справи. У клопотанні відповідач також зазначив, що проти позовної заяви заперечує у повному обсязі та просив суд врахувати при прийнятті рішення висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.

У судове засідання, призначене на 26.05.2025, з`явився прокурор. Представники позивача та відповідача не з`явились.

У судовому засіданні 26.05.2025 суд долучив до матеріалів справи клопотання, подане відповідачем до суду 19.05.2025.

Прокурор заявив усне клопотання про відкладення судового засідання для ознайомлення з клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 26.05.2025 суд оголосив перерву до 09.06.2024 о 11:40 год.

29.05.2025 до суду надійшли заперечення прокурора на клопотання відповідача, згідно яких прокурор зазначив, що ним надано ту кількість доказів, яка є необхідною для задоволення переваги більш вагомих доказів, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 прокурор вважає безпідставним.

У судове засідання, призначене на 09.06.2025, з`явився прокурор. Представники позивача та відповідача не з`явились.

У судовому засіданні 09.06.2025 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 09.06.2025судом було заслухано вступне слово прокурора, який повністю підтримав позовні вимоги.

У судовому засіданні 09.06.2025 ьздійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судових дебатах прокурор виступив з промовою (заключним словом).

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.

У судовому засіданні 09.06.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши прокурора, з`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, якими обґрунтовано обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Листом № 1472/34/2396 від 07.11.2023 командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до голови Івано-Франківської обласної адміністрації з клопотанням передати для використання FPV-дрони у кількості 240 одиниць для забезпечення обороноздатності та проведення заходів з оборони, захисту незалежності та суверенітету України. У листі зазначено, зокрема, що обладнанння буде використовуватись військовослужбовцями, які беруть безпосередню участь у забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації та виконують бойові завдання (а.с. 30 т. 1).

На підставі вищевказаного листа Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації вирішено здійснити закупівлю FPV-дронів шляхом укладення прямого договору відповідно до пп. 4 п. 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

В Обгрунтуванні підстав для здійснення закупівлі вказано, що нагальність потреби в закупівлі виникла на підставі рішення Ради оборони області, затвердженого розпорядженням Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 05.12.2023 № 514, яким доручено до 20.12.2023 вирішити питання по придбанню товарів, визначених у листі-зверненні від 07.11.2023 № 1472/34/2396 військової частини НОМЕР_1 (а.с. 31-32 т. 1).

Наказом директора Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 08.12.2023 № 23 "Про придбання товарів для військової частини НОМЕР_1 " на виконання п. 1 Регіональної цільової програми надання шефської допомоги військовим частинам Збройних Сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, військово-патріотичного виховання молоді на 2021-2025 роки, у зв`язку із нагальною потребою в закупівлі товарів, робіт і послуг, відповідно до вимог Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зобов`язано здійснити оплату витрат на суму 1 496 750 грн, пов`язаних з придбанням товарів для ефективного функціонування військової частини НОМЕР_1 та проведенням заходів із оборони у відповідь на військову агресію російської федерації проти України (а.с. 34 т. 1).

08.12.2023 між Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - покупець/замовник, позивач, Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" (далі - постачальник, відповідач, ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ") укладено Договір купівлі-продажу № 21 (далі - Договір) (а.с. 16-18 т. 1).

У преамбулі Договорі зазначено, що його укладено відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами), Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-1Х.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику товар, а саме дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" (код ДК 021:2015:34710000-7 Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), перелік, кількість, ціни та ідентифіковані особливості яких зазначені у видатковій накладній, Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язується прийняти вказані товари і сплатити за них грошову суму на умовах цього Договору.

Згідно із п. 1.2 Договору, кількість товару зазначається у видаткових накладних, що є основою для оплати.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору, розрахунки здійснюються у національній валюті.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі XIII даного Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору розрахунок за поставлений товар вважається здійсненим покупцем після надходження в повному обсязі коштів на поточний рахунок постачальника.

Місце поставки (передачі) товару здійснюється за адресою: 76015, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21 або на вимогу Покупця (п. 5.1. Договору).

Пунктами 5.7, 5.8 Договору визначено, що доказом передачі товару покупцю є накладна на поставку товару, що підписана уповноваженою особою покупця. Разом із товаром постачальник передає покупцю два примірники видаткової накладної.

У пункті 11.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023, а в частині зобов`язань сторін - до повного їх виконання.

Невід`ємною частиною цього договору є Специфікація товару (Додаток № 1) (п. 13.1. Договору).

Специфікацією товару, що є Додатком № 1 до Договору, сторони узгодили найменування товару, кількість, загальну вартість: комплект "Бджола Кросфаєр", 65 шт. загальна вартість 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн (а.с. 19 т. 1).

Згідно з видатковою накладною № 38 від 12.12.2023, замовник отримав визначений у Договорі та Додатку № 1 до нього товар: комплект "Бджола Кросфаєр", 65 шт., загальною вартістю 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн (а. с. 15 т. 1).

На виконання Договору Департаментом сплачено ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" 1 335 750,00 грн, у тому числі ПДВ 222 625,00 грн, відповідно до платіжної інструкції № 923 від 19.12.2023 (а. с. 33 т. 1).

На підставі наказу директора Департаменту від 27.12.2023 № 57 "Про передачу майна" начальника відділу фінансового забезпечення управління фінансового забезпечення та управління майном Департаменту зобов`язано забезпечити в умовах правового режиму воєнного стану передачу з балансу Департаменту на баланс військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, матеріальні цінності, придбані на виконання заходів Регіональної цільової програми надання шефської допомоги військовим частинам Збройних Сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, військово-патріотичного виховання молоді на 2021-2025 роки, відповідно до акту передачі-приймання згідно з переліком, що додається, а саме дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" у кількості 65 штук (а.с. 35 т. 1).

Відповідно до Акту № 9 передачі-приймання матеріальних цінностей від 29.12.2023 дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" у кількості 65 штук передано Департаментом військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України (а.с. 35 т. 1).

Прокурор стверджує, що товар за Договором входить до переліку товарів, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість під час дії правового режиму воєнного стану, відтак сторонами Договору безпідставно включено до ціни товару податок на додану вартість, чим порушено пункт 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та, як наслідок, завищено вартість товару на суму 222 625 грн.

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що Договір в частині включення до загальної ціни договору 222 625,00 грн ПДВ є недійсним, оскільки суперечить вимогам пункту32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Отримання відповідачем грошових коштів, в рахунок суми податку на додану вартість, які не підлягали сплаті, мало наслідком збагачення відповідача поза підставою, передбаченою законом, тому такі грошові кошти, на думку прокурора, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як безпідставно збережені на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Прокурор вказав, що протиправне отримання ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" бюджетних коштів у сумі 222 625 грн, беззаперечно, вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.

Івано-Франківською обласною прокуратурою, в порядку частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано лист від 14.10.2024 № 15-840вих-24 до Департаменту, в якому повідомлено про протиправне включення до ціни Договору суми ПДВ та безпідставне отримання цих коштів ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ", а також витребувано необхідну інформацію (а.с. 27-28 т. 1).

Івано-Франківською обласною прокуратурою 10.12.2024 за № 15-986вих-24 до Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації скеровано лист, у якому повторно повідомлено про вищевказані порушення вимог Закону та витребувано необхідну документацію (а.с. 26 т. 1).

У відповідь Департамент листом за № 1094/01-18/010 від 24.12.2024 повідомив Івано-Франківську обласну прокуратуру про те, що ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" не здійснено повернення Департаменту коштів у розмірі нарахованого та сплаченого ПДВ та надано копії документів щодо укладеного договору закупівлі (а.с. 25 т. 1).

Листом від 24.12.2024 № 15-1037вих-24 Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено про намір пред`явлення позову в інтересах держави в особі Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ТОВ ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" про визнання недійсним п. 3.1 Договору № 21 від 20.12.2023 в частині включення в загальну вартість товару податку на додану вартість у сумі 222 625,00 грн (а.с. 29 т. 1).

Вказані обставини призвели до звернення прокурора у січні 2025 року з позовною заявою до Господарського суду міста Києва з такими вимогами:

- визнати недійсним п. 3.1 та специфікацію до Договору № 21 від 08.12.2023, укладеного між Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ", в частині включення до загальної вартості договору податку на додану вартість у сумі 222 625 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" на користь Департаменту кошти в сумі 222 625,00 грн, сплачені за Договором про закупівлю № 21 від 08.12.2023 в якості податку на додану вартість.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Водночас, у клопотанні, поданому до суду 19.05.2025, зазначив, що проти позовної заяви заперечує у повному обсязі та просив суд врахувати при прийнятті рішення висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24. Відповідач також зазначив, що матеріали даної справи не містять, а а сторони не надали сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Умови укладеного між позивачем та відповідачем договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачне подав відзив у встановлений судом строк без поважних причин, відтак, враховуючи приписи ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 41 ГПК України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

За правилами частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абзац 2 частини 5 статті 53 ГПК України).

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частина 1 якої визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2024 у справі № 916/2407/22, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись із даним позовом у справі, яка розглядається, прокурор в обґрунтування порушення інтересів держави послався на укладення Департаментом ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації, який є суб`єктом владних повноважень, договору, пункт та специфікація якого (договору) суперечить вимогам чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставного перерахування продавцеві бюджетних коштів.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток. Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.

Відповідно до Положення про Департамент ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що є додатком 2 до розпорядження Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 19.10.2023 № 405 "Про зміни у структурі Івано-Франківської обласної державної адміністрації" (далі - Положення), Департамент є структурним підрозділом Івано-Франківської обласної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, що має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.

Згідно з п. 6 Положення, Департамент відповідно до галузевих повноважень, серед інших, виконує завдання щодо забезпечення ефективного й цільового використання бюджетних коштів, забезпечує ефективне збереження, використання та належне утримання державного майна.

Діяльність Департаменту здійснюється за рахунок бюджетних коштів, виділених на Департамент (п. 17 Положення).

Кошти Департаменту утворюються за рахунок загального та спеціального фонду державного бюджету (п. 19 Положення).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно із пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

За приписами пункту 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228).

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83).

Разом із тим у даній ситуації Департамент є суб`єктом владних повноважень, розпорядником бюджетних коштів і водночас стороною договору про закупівлю, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України, тому є належним позивачем у даній справі.

Як встановлено вище, Івано-Франківська обласна прокуратура неодноразово зверталася до Департаменту ресурсного забезпечення та управління майном Івано-Франківської обласної державної адміністрації із запитами про надання інформації щодо вжитих заходів Департаментом щодо стягнення з ТОВ "КОРПОРАЦІЯ РІЙ" коштів у розмірі нарахованого та сплаченого ПДВ, а також чи заявлялися позовні заяви до суду до вказаного суб`єкта господарювання.

Матеріалами справи також підтверджується, що прокуратура звернулася до Департаменту із повідомленням від № 15-1037вих-24 від 24.12.2024 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

Факт не звернення до суду позивача з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

Відтак, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стало нездійснення уповноваженим суб`єктом захисту порушених інтересів держави. У зв`язку з вищевикладеним, прокурор правильно визначив орган, який може здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, в інтересах якого прокурор звернувся до суду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 916/2407/22.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов подано правомірно та відповідно до ст. 23 Закону України статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

Щодо суті означеного спору суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір купівлі-продажу № 21 від 08.12.2023 є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

За змістом підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).

Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8806, 8807 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК за умови, якщо:

- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 №2697-IX;

- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб`єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

При цьому суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб`єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, кінцевими отримувачами.

Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 №920.

Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.

Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб`єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).

Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (пункт 16 Положення).

Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб`єкту.

Водночас, суд зауважує, що визначення суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб`єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.

Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, визначальним є документальне визначення суб`єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.

Відсутність такого документального підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.

Суд встановив, що матеріали даної справи не містять, а сторони не надали сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Умови Договору не містять жодних посилань на те, що дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр", 65 шт. підлягають використанню саме в оборонних цілях при запровадженні воєнного стану, чи будуть в подальшому передані саме для їх подальшого використання та потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, добровольчих формувань територіальних громад, утворених відповідно до законів України, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Щодо листа № 1472/34/2396 від 07.11.2023 Військової частини НОМЕР_1 до голови Івано-Франківської обласної ради з клопотанням передати для використання FPV-дрони у кількості 240 одиниць для забезпечення обороноздатності та проведення заходів з оборони, захисту незалежності та суверенітету України, Обґрунтування підстав для здійснення закупівлі, в якому вказано, що нагальність потреби в закупівлі виникла на підставі рішення Ради оборони області, затвердженого розпорядженням Івано-Франківської обласної військової адміністрації від 05.12.2023 № 514, яким доручено вирішити питання по придбанню товарів, наказу директора Департаменту від 08.12.2023 № 23 "Про придбання товарів для військової частини НОМЕР_1 ", наказу директора Департаменту від 27.12.2023 № 57 "Про передачу майна", Акту № 9 передачі-приймання матеріальних цінностей від 29.12.2023, згідно якого дрон-комплекти "Бджола Кросфаєр" у кількості 65 штук передано Департаментом військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, то вказані документи не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з цим договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

При цьому суд наголошує, що відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України документальне підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.

Водночас, у даній справі судом не встановлено обставин наявності сертифікату кінцевого споживача або визначення за умовами договору, в тому числі за змістом його преамбули, суб`єкта кінцевого отримувача товарів, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб`єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.

Також суд зауважує, що позивач як замовник відповідної закупівлі та суб`єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, не був позбавлений можливості, як мінімум, якщо скорочені строки здійснення закупівлі та необхідності передачі товарів військовій частині не передбачали можливості отримати сертифікат кінцевого споживача від такої військової частини, ініціювати включення до договору умов щодо суб`єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання яких відповідно підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягають звільненню від оподаткування ПДВ за вищенаведених умов, що, в свою чергу, давало б підстави при укладанні договору погодити з постачальником вартість (ціну) закуповуваних згідно з цим договором товарів без ПДВ або у випадку незгоди відповідача в подальшому оскаржувати таке включення, та, відповідно, не витрачати бюджетні кошти на покриття суми ПДВ.

З огляду на наведене та враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності в матеріалах справи документального підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, суд виснує про недоведення прокурором належними та допустимими доказами правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим Договором товарів та повернення сплаченого позивачем постачальнику ПДВ.

З огляду на наведене, суд критично оцінює доводи прокурора про те, що ним надано ту кількість доказів, яка є необхідною для задоволення переваги більш вагомих доказів, у зв`язку з чим висновок про існування стверджувальної обставини (укладення спірного договору для закупівлі товарів, передбачених підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, кінцевим отримувачем яких є Збройні Сили України) видається прокурору більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що судові витрати, які прокурор поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складаються із суми судового збору в сумі 5 093,90 грн, ка сплачена з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач не надав попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку зі розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 4, 13, 20, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 13.06.2025.

Суддя Оксана ГУМЕГА