Ухвала

від 12.06.2025 по справі 904/6344/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/6344/20 (904/4562/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025

у справі №904/6344/20 (904/4562/24)

за позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі №904/6344/20 (904/4562/24) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/6344/20 (904/4562/24).

23.05.2025 ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі №904/6344/20 (904/4562/24) до Касаційного господарського суду, в якій скаржник просить скасувати вказану ухвалу.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6344/20 (904/4562/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025.

Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/6344/20(904/4562/24) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" м.Дніпро на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м.Дніпро основний борг у сумі 188 993,83 грн, інфляційні втрати у розмірі 47 097,27 грн, 3% річних - 13 129, 98 грн, пеню - 39 300,05 грн та витрати зі сплати судового збору 3 462,25 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ", в якій просило скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що скаржник дознався про обставини зазначені в справі лише в березні 2025 року, оскільки не брав участі у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2025 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/6344/20(904/4562/24) залишено без руху; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; запропоновано скаржнику надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження Центральний апеляційний господарський суд, в ухвалі від 25.04.2025, виходив з такого:

- з урахуванням положень ч.ч. 6, 7 ст.6, ч. ч. 5, 11 ст.242 ГПК України не приймаються доводи скаржника щодо неотримання рішення у паперовому вигляді, оскільки суд направляє учасникам справи документи виключно в електронному вигляді і отримання копії процесуального документа у паперовому вигляді за окремою заявою не впливає на перебіг процесуального строку, що обчислюється з дати отримання документа в електронному кабінеті. Рішення суду скаржником отримано 10.12.2024 о 19:12, про що сам скаржник зазначає в апеляційній скарзі, тобто рішення вважається врученим відповідачу 11.12.2024. Відтак, останній мав подати скаргу у строк до 31.12.2024. Натомість, скарга подана ним майже з п`ятимісячною затримкою (від встановленого законом граничного строку) 21.04.2025;

- як на причину пропуску строку на подання апеляційної скарги, скаржник послався на запровадженні у країні воєнного стану і у зв`язку з цим введення простою на підприємстві;

-суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт запровадження на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду. При цьому, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є: 49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд.73, тобто, відповідач не перебуває і не перебував на території активних бойових дій або можливих бойових дій, - знаходиться в регіоні з відносно стабільною ситуацією, а в умовах воєнного стану робота судів не була припинена.

- запровадження простою на підприємстві не звільняє юридичну особу від ведення її поточної діяльності, зокрема необхідністю стежити за електронним кабінетом (на предмет пред`явлення позовів), з урахуванням чого відхиляються доводи скаржника про введення простою на підприємстві. При цьому, суд наголосив, що запровадження системи ЄСІКС відбувалось в тому числі з метою оптимізації правосуддя (створенні єдиної платформи, яка забезпечить автоматизацію ключових судових процесів, прозорість та доступність для фізичних та юридичних осіб). Отже, запровадження цієї системі має оптимізувати доступ учасників процесу до суду з будь-якої точки місцезнаходження у країні.

- суд зауважує, що відключення електроенергії у місті Дніпрі у листопаді відбувалось за графіком, тобто було прогнозованим і очікуваним, в той час, як з січня масового відключення світла у Дніпрі не було взагалі.

Таким чином, наведені скаржником підстави пропуску строку носять суб`єктивний характер (неналежне здійснення управління Товариством, невизначення відповідальних за судові процеси осіб), що за будь-яких обставин не можуть бути підставою для відновлення процесуального строку.

В межах встановленого ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2025 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій було наведене нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому, скаржник посилається на:

- суттєве зменшення кількісного штату співробітників ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ", як по причині мобілізації співробітників, так і через побоювання працівників, що товариство на вимогу органів ТЦК та СП подаватиме списки військовозобов`язаних співробітників; по цій причині з 2022 року і по сьогодні в штаті товариства рахується вакантна посада юрисконсульта, внаслідок чого, відсутність фахівця на даній посаді унеможливила вчасне виявлення надходження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі в Електронний кабінет Товариства. Таким чином, єдиною особою, яка мала доступ до Електронного кабінету, був директор Товариства, який більшу частину свого робочого часу знаходиться на об`єктах будівництва та об`єктивно позбавлений можливості перевіряти Електронний кабінет;

- простій в роботі ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ";

- відключення електричної енергії, що унеможливило роботу з електронним кабінетом;

- посилається на справу ЄСПЛ «Беллет проти Франції» в якій ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду та постанову ВС від 01.05.2024 у справі № 205/4687/22, в якій зазначено, що якщо під час проголошення вироку місцевого суду потерпіла та її представник були відсутніми, а матеріали провадження не містять даних щодо отримання ними копій цього рішення, то це не може бути перешкодою в реалізації такими особами їхнього права на оскарження цього судового рішення. Постановляючи ухвалу про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд надав неналежну та помилкову оцінку доводам, викладеним у клопотанні представника потерпілої, щодо поважності причин його пропуску.

Врахувавши те, що ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" не усунуто недоліки апеляційної скарги (не зазначено інших поважних підстав для поновлення строку), суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.05.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/6344/20(904/4562/24) у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 2, 3 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зазначаються недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

За змістом статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі №921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14).

Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Скаржник в касаційній скарзі стверджує, що за умови не отримання ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" рішення в паперовій формі та неможливості доступу до електронного примірника рішення з об`єктивних та незалежних від апелянта причин (відключення електроенергії, простою у роботі товариства, обмеження енергопостачання внаслідок ракетних атак), останній не зміг вчасно опрацювати зміст такого рішення та вжити заходів для підготовки тексту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з абз. 2 частини 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 було виготовлено та підписано 10.12.2024, в особистий кабінет Товариства в системі «Електронний суд» повний текст рішення доставлено 10.12.2024 о 19:12, проте апеляційна скарга Товариства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 була надіслана до Центрального апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» лише 21.04.2025, тобто, з пропуском строку, встановленого законом на апеляційне оскарження рішення суду.

Наведені скаржником обставини щодо відключення світла та повітряних тривог не носили постійного, безперервного характеру. Суд апеляційної інстанції зауважив, що відключення електроенергії у місті Дніпрі у листопаді відбувалось за графіком, тобто було прогнозованим і очікуваним, в той час, як з січня масового відключення світла у Дніпрі не було взагалі.

Посилання ж скаржника на відсутність електропостачання, оголошення повітряних тривог, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки скаржник жодним чином не обґрунтовано, яким чином: оголошення повітряних тривог та відключення електроенергії саме по собі призвело до неможливості вчасно звернутися з апеляційною скаргою; суттєве зменшення кількісного штату співробітників, відсутність у штаті на даний час на посаді фахівця з права (юриста) та простій у роботі підприємства відноситься до суб`єктивних підстав, а не об`єктивних і непереборних, що не можуть слугувати підставою для поновлення процесуального строку.

Вказані обставини свідчать, що можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого Товариства, а пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулася із апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути при подачі скарги.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду попередньої інстанції і ставить під сумнів його законність.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ТОВ "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" не довело існування поважних причин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили б про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою, оскільки звернення скаржника з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції з пропуском встановлених процесуальних строків на апеляційне оскарження стосується виключно внутрішньої організації роботи цього підприємства та не змінює перебігу процесуальних строків встановлених законом.

При цьому колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, відповідно до яких введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа «ZUBAC v. CROATIA» (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010).

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі №904/6344/20 (904/4562/24) на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/6344/20 (904/4562/24) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ІНОВАЦІЇПРОЕКТ" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік