Постанова від 03.06.2025 по справі 918/822/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/822/23(918/797/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

ОСОБА_1 - адвокат Берковський Є. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу ОСОБА_2 (ОСОБА_2)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 24.02.2025

у складі колегії суддів: Юрчука М.І. (головуючого), Тимошенка О.М., Миханюк М.В.

та на рішення Господарського суду Рівненської області

від 05.11.2024

у складі судді Марач В.В.

у справі № 918/822/23(918/797/24)

за позовом ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 )

до відповідачів: 1. ОСОБА_4 ; 2. ОСОБА_1 ; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

про визнання недійсним пп. 9.4.1 пункту 9.4 розділу 9 Статуту ТОВ "Традєкс", що затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Традєкс" від 13.09.2021

в межах справи № 918/822/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс",-

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_5 звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в якому просить визнати недійсним підпункт 9.4.1 пункту 9.4 розділу 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в частині того, що "Загальні Збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше як шістдесятьма відсотками голосів".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23 (918/797/24) відмовлено у задоволенні вказаного позову.

3. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_5 звернувся до Північно - західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

4. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 26.03.2025 ОСОБА_5 ( ОСОБА_3 ) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 26.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23(918/797/24), сформована в системі "Електронний суд" 26.03.2025.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) у справі № 918/822/23(918/797/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К.М., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025.

7. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 касаційну скаргу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) від 26.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23(918/797/24) залишено без руху. Надано ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо сплати судового збору шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23(918/797/24).

8. 15.04.2025 від ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документ (платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 2807117281 від 15.04.2025), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 4 844,80 грн за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23(918/797/24).

9. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.05.2025 № 32.2-01/736 у зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/822/23(918/797/24).

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) у справі № 918/822/23(918/797/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.05.2025 у складі колегії суддів: ОСОБА_7 - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., відкрито касаційне провадження у справі № 918/822/23(918/797/24) за касаційною скаргою ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) від 26.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 03.06.2025 о 10:45 год.

12. Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.06.2025 № 32.2-01/995 у зв`язку із відпусткою судді Васьковського О. В. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/822/23(918/797/24).

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, справу № 918/822/23(918/797/24) за касаційною скаргою ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) від 26.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Погребняка В. Я., Огородніка К. М.

14. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2025 прийнято касаційну скаргу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) від 26.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23(918/797/24), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

15. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 подав касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

16. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

16.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що доказами скликання загальних зборів - є повідомлення про скликання загальних зборів, докази направлення такого повідомлення, докази направлення для ознайомлення документів, які стосуються порядку денного зборів, однак такі документи відсутні у матеріалах справи, а відтак загальні збори учасників 13.09.2021 з дотриманням Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не скликались.

16.2 Посилання судів попередніх інстанцій на норму пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що у разі суперечності положень Статуту юридичної особи - положенням Закону, застосовується норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", - не створює для учасників ТОВ "ТРАДЄКС" імперативного правозастосування, оскільки вони продовжують застосовувати суперечливу, нелегітимну норму про правомочність загальних зборів за наявності учасників, що в сукупності володіють 60 відсотками голосів, чим блокують прийняття важливих рішень, у тому числі вирішення питань про здійснення господарських операцій.

16.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що хоча статут дійсно підписаний ОСОБА_8 , загальні збори учасників ТОВ "ТРАДЄКС" не скликались, а ОСОБА_5 Статут направлений не був, то відповідно це позбавило його можливості надати свої заперечення на положення Статуту, які не відповідали Закону. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у cправі № 910/1748/22.

16.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20.

16.5 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що пункт 9.4.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАДЄКС", який суперечить ст. 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порушує право ОСОБА_10 на участь у Товаристві шляхом прийняття Рішень Товариства так як ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не визнають того факту, що це положення Статуту є недійсним у силу Закону.

16.6 Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди не врахували баланс інтересів усіх учасників і самого товариства. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.

16.7 Скаржник неодноразово зазначав про свою зацікавленість у проведенні загальних зборів та прийняття необхідних рішень з господарської діяльності товариства, а відтак помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо суперечливої поведінки скаржника.

16.8 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 16, 92, 96-1, 98, 116 Цивільного кодексу України, статей 5, 29, 31, 32, 33, 34 Господарського кодексу України, п.3 глави 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та порушено положення статей 13, 76, 77, 78, 79, 236 Господарського процесуального кодексу України.

16.9 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 10.05.2018 у справі № 906/592/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 17.11.2022 у справі № 917/1523/21, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17 та від 27.11.2018 у справі № 916/58/18.

16.10 Відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі та розгляд клопотань Верховним Судом

17. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У вказаних відзивах зазначено, зокрема, про те, що останні очікують понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн.

18. ОСОБА_5 подав заперечення на відзиви, в тому рахунку й щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

19. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 03.06.2025 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Розгляд клопотань Верховним Судом

20. Представником ОСОБА_2 подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке мотивовано наявністю сімейних обставин та об`єктивних причин, у зв`язку із якими остання не може прийняти участь в судовому засіданні.

21. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 03.06.2025 заперечив проти вказаного клопотання.

22. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

22.1 Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

22.2 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

22.3 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

22.4 Провадження за вказаною касаційною скаргою у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 01.05.2025.

22.5 Також, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Верховного Суду від 15.05.2025 було задоволено заяву представника ОСОБА_2 (ОСОБА_2) - адвоката Корень Олесі Миколаївни про участь у судовому засіданні у справі № 918/822/23(918/797/24) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.6 З наведеного убачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

22.7 При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді касаційної інстанції.

22.8 Також, із місту ухвали Суду від 01.05.2025, якою було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

22.9 Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

22.10 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

22.11 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

22.12 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

22.13 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

22.14 З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Корень Олесі Миколаївни про відкладення розгляду касаційної скарги та вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 03.06.2025 за відсутності уповноваженого представника скаржника. Відсутність представника скаржника в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки скаржником свою правову позицію щодо оскаржуваних судових рішень викладено у касаційній скарзі.

Позиція Верховного Суду

23. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Мазура О. О., обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

24. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (код ЄДРПОУ 37083061) 17.05.2010 було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстраційним № 16051020000000609.

26.2 Засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на момент його створення були:

- ОСОБА_11 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становить 52%, що в грошовому еквіваленті становить 520,00 грн;

- ОСОБА_12 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становила 24%, що в грошовому еквіваленті становило 240,00 грн;

- ОСОБА_4 , частка якого у статутному капіталі даного товариства становить 24% що в грошовому еквіваленті становить 240,00 грн.

26.3 13.09.2021 Загальними зборами учасників ТОВ "Традєкс" прийнято рішення, яке оформлено Протоколом від 13.09.2021 яким, зокрема, вирішено:

- затвердити Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в новій редакції та доручити директору ТОВ "Традєкс" ОСОБА_4 вжити заходів для реєстрації таких змін відповідно до вимог законодавства України;

- доручити директору ТОВ "Традєкс" ОСОБА_4 укласти та підписати з Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (юридична особа, що створена за законодавством Естонської Республіки, код реєстрації 10349073) наступні додаткові угоди:

- до Контракту № 24-01-18-DUX від 24.01.2018 (щодо повернення отриманої Товариством попередньої оплати в сумі 1 480 000 доларів США та звільнення товариства від обов`язку повернення суми передоплати в розмірі 111 463,87 доларів США),

- до Контракту №19-06-2018-DРВ від 19.06.2018 (щодо припинення зобов`язань);

- до Контракту №29-05-2019 від 29.05.2019 (щодо припинення зобов`язань);

- до Контракту №03-07-2019-ЕРВ від 03.07.2019 (щодо припинення зобов`язань),

- до Контракту №01 -07-2014-К від 01.07.2014 (щодо припинення зобов`язань).

- Уповноважити директора товариства внести до ЄДР оновлену інформацію про здійснення зв`язку з Товариством.

26.4 На вказаних зборах були присутні всі учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", що володіють у сукупності 100% статутного капіталу товариства.

26.5 У вирішенні всіх поставлених питань для розгляду на порядок денний, учасники товариства голосували одноголосно "За" (а.с. 61, 72, т.1), зокрема, і за затвердження Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в новій редакції проголосували всі учасники Товариства.

26.6 Цей Протокол від 13.09.2021 підписано ОСОБА_8 (секретар загальних зборів) та ОСОБА_4 (голова загальних зборів), справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Піддубною Л.П.

26.7 Статут в новій редакції підписано всіма учасниками ТОВ "Традєкс" (станом на 13.09.2021), справжність підпису ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Піддубною Л.П. 13.09.2021, зареєстровано в реєстрі № 3400, 3401, 3402 (а.с. 14-19, т.1).

26.8 Наведе свідчить, що учасники ТОВ "Традєкс" обізнані про зміст Статуту Товариства в редакції від 13.09.2021, схвалили його, та затвердили у відповідній редакції .

26.9 Так, згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", затвердженого Рішенням Загальних борів учасників від 13.09.2021, одноособовим виконавчим органом управління який здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства є Директор.

26.10 З протоколу від 13.09.2021 Загальних Зборів учасників ТОВ "Традєкс" вбачається, що учасниками прийнято рішення - затвердити Статут Товариства в новій редакції та доручити директору ОСОБА_4 вжити заходи для реєстрації таких змін до вимог законодавства.

26.11 Про зміну установчого документа ТОВ "Традєкс" внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1006051070023000609 від 14.09.2021.

26.12 Так, відповідно до підпункту 9.2.1. пункту 9.2. Статуту, учасники повідомляються про проведення Загальних Зборів Учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного листом з описом вкладення або листом електронної пошти, або нарочно (шляхом персонального вручення). Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за десять днів до скликання Загальних Зборів Учасників.

26.13 Згідно з підпунктом 9.2.2. пункту 9.2. Статуту, не пізніше як за сім днів до скликання Загальних Зборів Учасників учасникам Товариства повинна бути надана можливість ознайомитися із документами, пов`язаними з розглядом питань, включених до порядку денного зборів.

26.14 За підпунктом 9.4.1. пункту 9.4 Статуту Загальні Збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники, що володіють у сукупності більш як шістдесятьма відсотками голосів. Брати участь у Загальних Зборах Учасників з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства

26.15 Відповідно до підпункту 9.5.1 пункту 9.5 Статуту Відповідача, учасникам повинна надаватись можливість ознайомитися з документами, пов`язаними з порядком денним Загальних Зборів Учасників.

27. Аргументи скаржника (пункти 16.1, 16.2, 16.3, 16.4, 16.5, 16.6, 16.7, 16.8, 16.9, 16.10) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

28. Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

29. Згідно частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

30. Статтею статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 Цивільного кодексу України).

31. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

32. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

33. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

34. Згідно частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

35. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

36. Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

37. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

38. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

39. Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно змісту позовної заяви ОСОБА_5 просить суд визнати недійсним окремий пункт Статуту ТОВ "Традєкс", який на його думку не відповідає нормам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та порушує його права та інтереси, як учасника вказаного товариства, зокрема, в частині прийняття участі в діяльності та управлінні товариством.

41. Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (Товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

42. 17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина перша статті 1 Закону).

43. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

44. Отже, протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються. Натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

45. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18, від 16.02.2022 у справі № 922/1122/21, від 04.04.2024 у справі № 906/876/22.

46. Після закінчення зазначеного річного строку такий пріоритет статуту над Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають вказаному Закону, не застосовуються. Натомість застосовуються норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (пункт 5.2.5 постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18, постанова Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19, постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 904/1112/20).

47. Вказаним, зокрема, спростовуються аргументи скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

48. Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить регулювання щодо кворуму та норми, яка передбачає можливість визначати в статуті відсоток голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

49. У частинах першій та другій статті 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка була чинна до прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") було визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

50. Згідно з частинами першою - п`ятою статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства. Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини 2 статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

51. Якщо за загальним правилом Законом України "Про господарські товариства" передбачалося, що рішення зборів приймались простою більшістю учасників товариства за умови присутності учасників (представників учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів, то за чинним законодавством рішення приймаються простою більшістю усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (якщо законом чи статутом не передбачено інше), незалежно від кількості присутніх.

52. Оскільки Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" набрав чинності 17.06.2018, то відповідні зміни до статуту ТОВ "Традєкс" мали бути внесені до 17.06.2019.

53. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 9.4.1. Статуту ТОВ "Традєкс" в новій редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів учасників від 13.09.2021 (що оспорюється позивачем) передбачено, що Загальні збори учасників Товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники), що володіють у сукупності більш як шістдесятьма відсотками голосів.

54. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що у пункті 9.4.1. Статуту ТОВ "Традєкс" наявне положення про кворум загальних зборів Товариства, що суперечить статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

55. Вищезазначені зміни до Статуту ТОВ "Традєкс" учасники товариства внесли більш як через рік після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тому положення Статуту Товариства, які не відповідають вказаному Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства з 17.06.2019 повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положеннями статуту, що йому не суперечать.

56. Разом з тим, господарськими судами встановлено, що пункт 9.4.1. Статуту ТОВ "Традєкс", в редакції від 13.09.2021, не перешкоджає учасникам Товариства, в тому числі і позивачу - ОСОБА_6 , скликати, проводити Загальні збори учасників Товариства та приймати рішення у порядку передбаченому Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положеннями статуту, що йому не суперечать.

57. Так, правомірність рішень, прийнятих Загальними зборами учасників ТОВ "Традєкс" має оцінюватися відносно до норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень Статуту товариства, що йому не суперечать.

58. Відтак, правильними є висновки судів попередніх про те, що доводи та посилання позивача на те, що саме п. 9.4.1. Статуту ТОВ "Традєкс", в редакції від 13.09.2021, перешкоджає йому, як учаснику Товариства (з часткою у статутному капіталі 52%) скликати та провести Загальні збори учасників Товариства є безпідставними.

59. Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем під час розгляду цього спору не доведено того, що саме через наявність у Статуті ТОВ "Традєкс" пункту у відповідній редакції інші учасники Товариства не приймають участь у Загальних зборах.

60. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.09.2021 Загальними зборами учасників ТОВ "Традєкс" прийнято рішення, яке оформлено Протоколом від 13.09.2021 яким, зокрема, вирішено затвердити Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в новій редакції.

61. Судами встановлено, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в новій редакції затвердили одноголосно - (проголосували "За" всі присутні учасники що володіють у сукупності 100% статутного капіталу товариства) вже після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що свідчить про вільний вибір учасників - затвердження Статуту у відповідній редакції, зокрема, п. 9.4.1.

62. При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що затвердження нової редакції Статуту, зокрема, і за вільним волевиявленням позивача, потенційно не може порушувати прав та інтересів самого ж позивача, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

63. Так, оспорювані позивачем положення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" затверджено у вересні 2021.

64. До господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним пп.9.4.1 пункту 9.4 розділу 9 Статуту ТОВ "Традєкс", що затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" від 13.09.2021 року позивач звернувся лише у серпні 2024, тобто майже через три роки після його затвердження.

65. Тобто, судами встановлено, що позивач, як один із учасників ТОВ "Традєкс", був обізнаний зі змістом нової редакції Статуту та безпосередньо схвалив її.

66. Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що позивач оскаржує в судовому порядку положення Статуту Товариства, зміст яких три роки не викликав жодних сумнівів у позивача, в тому числі на момент затвердження Статуту.

67. Відтак, в цьому випадку має місце порушення позивачем принципу добросовісності та його суперечлива поведінка.

68. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

69. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

70. Відповідно будь-які дії/бездіяльність усіх учасників цивільного обороту мають відповідати вказаним принципам.

71. Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

72. Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

73. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

74. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contre factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non cоncedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

75. Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

76. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

77. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

78. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 904/6293/20.

79. Як уже зазначалося, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 брав участь у Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", які відбулися 13.09.2021, на яких затверджувалася нова редакція Статуту Товариства.

80. Відповідно, зміст нової редакції Статуту був відомий останньому та безпосередньо схвалений ОСОБА_14 , як учасником Товариства. Його волевиявлення з цього питання порядку денного Загальних зборів Товариства підтверджується Протоколом Загальних зборів Учасників ТОВ "Традєкс" від 13.09.2021, а також підписаним Статутом в новій редакції усіма учасниками ТОВ "Традєкс" (станом на 13.09.2021). Справжність підпису - ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 посвідчено приватним нотаріусом.

81. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

82. Таким чином, враховуючи вище наведені обставини, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що подання позову у цій справі суперечить попередній поведінці ОСОБА_2 - схвалення та голосування на зборах Товариства за нову редакцію Статуту Товариства.

83. Відтак, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані обставини також є однією з підстав відмови позивачу у задоволенні вказаних вимог.

84. Разом з тим, як уже зазначалося позивач просить визнати недійсним окремий пункт Статуту ТОВ "Традєкс", який на його думку не відповідає нормам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та порушує його права та інтереси, як учасника вказаного товариства, зокрема, в частині прийняття участі в діяльності та управлінні товариством.

85. В силу вже наведених вище норм законодавства позивач може мати законний інтерес у такому визнанні, оскільки брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства є правом учасника товариства, яке надає йому Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

86. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення

87. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

88. Отже, виходячи із положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

89. Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду цього спору позивачем не доведено наявність правових підстав для визнання спірного пп.9.4.1 пункту 9.4 розділу 9 Статуту ТОВ "Традєкс", що затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" від 13.09.2021 недійсним, згідно норм чинного законодавством України, а відтак відсутні й підстави для задоволення позову.

90. Враховуючи вищевикладене, встановлені господарськими судами обставини цього спору, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним пп.9.4.1 пункту 9.4 розділу 9 Статуту ТОВ "Традєкс", що затверджений рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" від 13.09.2021 не підлягають задоволенню.

91. Окрім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

92. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

93. Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18).

94. З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання недійсними окремих пунктів статуту в цьому випадку не відповідають належному та ефективному способу захисту, оскільки їх задоволення, за встановлених обставин невідповідності спірного пункту Статуту вимогам Закону та обов`язку в такому випадку керуватися саме нормами Закону та положеннями Статуту які цьому Закону не суперечать, не змінить обсягу прав та обов`язків сторін цієї справи.

95. Щодо аргументів скаржника про відсутність повідомлення про скликання загальних зборів, доказів направлення такого повідомлення із твердженням про те, що загальні збори учасників ТОВ "ТРАДЄКС" не скликались, а ОСОБА_9 Статут направлений не був, спростовуються наявністю Протоколу вказаних зборів та підписаної ОСОБА_14 нової редакції Статуту, що встановлено судами попередніх інстанцій (а.с. 14-19, 61,72, т.1).

96. При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у cправі № 910/1748/22, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 10.05.2018 у справі № 906/592/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 17.11.2022 у справі № 917/1523/21, від 16.12.2020 у справі № 910/14910/18, від 02.05.2018 у справі № 910/807/17 та від 27.11.2018 у справі № 916/58/18 скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 918/822/23(918/797/24) доказів та встановлених фактичних обставин.

97. Враховуючи наведене, аргументи скаржника не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

98. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 16.1, 16.2, 16.3, 16.4, 16.5, 16.6, 16.7, 16.8, 16.9, 16.10 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

99. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

100. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

101. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

102. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

103. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

104. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

105. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

106. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

107. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 (ОСОБА_2) від 26.03.2025 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23(918/797/24) залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 у справі № 918/822/23(918/797/24) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк