Рішення від 09.06.2025 по справі 640/25619/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2025 року № 640/25619/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Діски А. Б.,

за участі секретаря судового засідання - Роговець О. М.,

представника позивача - Острянка М. М.,

представника відповідача - Кальковця В. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25.05.2021 № 00402240702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 2803233,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2263101,00 грн та 540132,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25.05.2021 № 00402250702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг), на суму 3120668,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2496534,00 грн та 624134,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони винесені відповідачем на підставі даних та висновків акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам ведення фінансово-господарської діяльності позивачем, спростовуються наявними у нього договорами, первинними документами, податковими накладними та іншими документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представником відповідача було подано відзив, в якому зазначає, що службовими особами податкового органу під час проведення перевірки встановлені факти документального оформлення ТОВ «Будівництво Технології Системи» господарських операцій з ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» (ТОВ «ЗБМК»), ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ДР-СТАЛЬ» (раніше ТОВ «Каде Груп»), ТОВ «МДНБУД», за якими на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Також представник відповідача зазначив, що висновки, викладені уповноваженими особами податкового органу в Акті перевірки, є правомірними та повністю відображають порушення позивачем податкового законодавства, а службові особи податкового органу під час проведення перевірки та приходячи до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства діяли на підставі та в межах визначених чинним податковим законодавством України. А тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову та залишити в силі прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення.

У поданій до суду відповіді на відзив, позивач посилався на аналогічні доводи, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги, оскільки висновки службових осіб податкового органу та прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є безпідставними та не ґрунтуються на реальній дійсності вчинених позивачем господарських операцій та оформлених на підставі таких операцій відповідних документах.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2024 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

У своїй постанові Верховний Суд вказав, що вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги були отримані від указаних в первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

На думку Суду, оцінка господарських операцій позивача та його контрагентів у даному випадку вимагає ретельної перевірки обставин їх виконання. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, покладені в основу висновків акта перевірки про порушення платником податкового законодавства.

Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активів в порівнянні із задекларованим.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів платника виконати спірні поставки товарно-матеріальних цінностей та надати відповідні послуги з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Крім того суди попередніх інстанцій не перевірили та не дали належної правової оцінки доводу контролюючого органу, що до контрольного заходу первинні документи надавалися не в повному обсязі, про що відповідачем було складено відповідні акти про ненадання до перевірки документів від 05 квітня 2021 року № 1615/Ж5/26-15-07-02-06, від 07 квітня 2021 року № 1662/Ж5/26-15-07-02-06, від 30 березня 2021 року № 1535/Ж5/26-15-07-02-06, від 02 квітня 2021 року № 1592/Ж5/26-15-07-02-06.

Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/25619/21 прийнято до провадження суддею Діскою А. Б., ухвалено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних у позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.

Суд, заслухавши представників сторін, пояснення свідка, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

У період з 26.02.2021 по 09.04.2021 Головним управлінням ДПС у місті Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2020.

За результатами перевірки службовими особами Головного управління ДПС у місті Києві було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 16.04.2021 № 31324/26-15-07-02-06-17/35645596.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем допущено умисне порушення податкового законодавства України, а саме:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового Кодексу України, п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, статті 4 Закону від 16 липня 1999 року № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2263101 гривень, в тому числі:

- за 2017 рік на суму 186188 грн; за 2018 рік на суму 748309 грн; за 2019 рік на суму 1226032 грн; за 3 кв. 2020 року на суму 102572 грн.

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого відбулось заниження податку на додану вартість на загальну суму 2496534 грн, в тому числі: листопад 2017 року у сумі 77664 грн, грудень 2017 року у сумі 129205 грн, березень 2018 року у сумі 31977 грн, травень 2018 року у сумі 95996 грн, червень 2018 року у сумі 659937 грн, серпень 2018 року у сумі 29964 грн, вересень 2018 року у сумі 5342 грн, листопад 2018 року у сумі 7754 грн, грудень 2018 року у сумі 475 грн, квітень 2019 року у сумі 43145 грн, травень 2019 року у сумі 49651 грн, липень 2019 року у сумі 55732 грн, серпень 2019 року у сумі 164583 грн, вересень 2019 року у сумі 143924 грн, грудень 2019 року у сумі 905222 грн, липень 2020 року у сумі 73784 грн, серпень 2020 року у сумі 22179 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками викладеними у Акті перевірки подав до Головного управління ДПС у місті Києві заперечення на Акт перевірки. Листом від 19.05.2021 № 10310/1/26-15-07-02-06-22 відповідачем було повідомлено позивача про те, що за результатами розгляду заперечень висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

25.05.2021 Головним управлінням ДПС у місті Києві були винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було збільшено суми грошових зобов`язань за платежами з податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме:

- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25.05.2021 № 00402240702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, код платежу 11021000, на суму 2803233,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2263101,00 грн та 540132,00 грн штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25.05.2021 № 00402250702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 3120668,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2496534,00 грн та 624134,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач подав скаргу до Державної податкової служби України на вказані податкові повідомлення-рішення. Державною податковою службою України рішенням про результати розгляду скарги від 02.08.2021 № 17655/6/99-00-06-01-01-06, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об`єктом оподаткування, згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абз. 1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами 1 - 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому у статті 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88).

За вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо встановлених податковим органом порушень, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено декларування ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «ГК Сінерджи» послуг з реконструкції систем теплопостачання та електропостачання закладів бюджетної сфери та будівельних матеріалів на загальну суму 29299313,40 грн, у т.ч. ПДВ - 4883228,90 грн.

ТОВ «ГК Сінерджи» на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» постачав товари (фітинги, клапани, автоматичні вимикачі, відводи, заглушки, лічильники теплової енергії, реле, сальники, тощо) та надавав послуги, а саме: проектні роботи, пусконалагоджувальні роботи, реконструкція систем теплопостачання та електропостачання закладів бюджетної сфери із застосуванням відновлювальних джерел енергії.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що за твердженням податкового органу, позивачем до перевірки було надано первинні документи та картки рахунків 631 по контрагенту з ТОВ «ГК Сінерджи», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 205 наступних товарів: клапани, антени, крани, баланс.клапани, муфти, насосні установки, прес-фітинги та труби поліетиленові.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «ГК Сінерджи», за перевіряємий період з 01.01.2017 по 30.09.2020 реєструвало придбання наступних товарів та послуг: фітинги, клапани, автоматичні вимикачі, відводи, заглушки, лічильники теплової енергії, реле, сальники, тощо.

Податковим органом зазначено, що згідно рах. 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «ГК Сінерджи» товарів, які ніби-то не були придбані зазначеним контрагентом. Аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ «ГК Сінерджи» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме з 01.01.2017 по 30.09.2020 встановлено, що ТОВ «ГК Сінерджи» придбавав певні види будівельних матеріалів, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що свідчить, на думку податкового органу, про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Виходячи з наведеного, за твердженнями уповноважених осіб податкового органу ТОВ «ГК Сінерджи» здійснювало поставки матеріалів на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» не у повному обсязі.

А тому податковий орган дійшов висновку про отримання перелічених на стор. 12-13 Акту матеріалів від третіх осіб на безоплатній основі та про те, що в порушення п. 5, 7 П(с)БО № 15 «Дохід» позивачем не віднесено до складу доходів безоплатно отримані товари у сумі 2927529 грн за 2017-3 кв. 2020, що призвело до заниження доходів ТОВ «БТС», що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за 2017 рік на суму 1034348 грн, 2018 на суму 110344 грн, за 2019 на суму 1777848, 3 кв. 2020 на суму 4988 грн.

Крім того у зв`язку із встановленням оприбуткування від ТОВ «ГК Сінерджи» матеріалів не в повному обсязі, а саме згідно бази ІС «Податковий блок» не зареєстровані податкові накладні по придбанню матеріалів на суму ПДВ 585506 грн., податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на вказану суму.

Також у Акті перевірки зазначено, що згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування придбання ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» послуг оренди автомобілів, утеплення фасаду житлових будинків та будівельних матеріалів на загальну суму 39644394,60 грн, у тому числі ПДВ 6607399,10 грн. До перевірки надано первинні документи та картка рах. 631 по контрагенту ТОВ «ЗБМК», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 281 та рах. 205 наступних будівельних матеріалів: армуючо-клейова суміш для плит із мінеральної вати Ceresit, армуюча склосітка Ceresit, клей для плит, планка прижимна, плити теплоізоляційні із мінеральної вати Ceresit, декоративна штукатурка Ceresit, краска грунтуюча Ceresit, профіль, цемент, щебінь, пісок, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» реєструвало придбання наступних товарів та послуг: блоки бетонні, аккумулятори, арматура, блоки газобетонні, решітки водоприймальні, крани, кутники, хомути, фільтри, тощо, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що за припущенням податкового органу може свідчити про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Виходячи з наведеного, за твердженнями уповноважених осіб податкового органу ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» здійснювало поставки матеріалів на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» не у повному обсязі.

А тому податковий орган дійшов висновку про отримання перелічених на стор. 9-10 Акту матеріалів від третіх осіб на безоплатній основі та про те, що в порушення п. 5, 7 П(с)БО № 15 «Дохід» позивачем не віднесено до складу доходів безоплатно отримані товари у сумі 1459768 грн за 2018 - 3 кв. 2020, що призвело до заниження доходів ТОВ «БТС», що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за 2018 рік на суму 147876 грн, 2019 на суму 746904 грн, за 3 кв. 2020 року на суму 564988 грн.

Крім того у зв`язку із встановленням оприбуткування від ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» матеріалів не в повному обсязі, а саме згідно бази ІС «Податковий блок» не зареєстровані податкові накладні по придбанню матеріалів на суму ПДВ 291954 грн., податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на вказану суму.

Також, уповноваженими особами податкового органу зазначено, що згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «ДР-СТАЛЬ» (ТОВ «КАДЕ-ГРУП») будівельних матеріалів на загальну суму 18731077,35 грн, у т.ч. ПДВ 3121846,22 грн.

З Акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки було надано первинні документи та картка рах. 631 по контрагенту з ТОВ «ДР- СТАЛЬ», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 205 наступних товарів: еко-сателіт, насоси відцентровані, станція змішування, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «ДР-СТАЛЬ» реєструвало придбання наступних товарів та послуг: фарбу латексну, асфальтобетон, бордюри, вентилі, втулки, датчики, клапани, клей, ламінат, металочерепицю, насоси, пісок, плитка, профілі, тощо.

Водночас, за твердженнями службових осіб податкового органу, згідно з рахунком 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «ДР-СТАЛЬ» товарів, які не були придбані зазначеним контрагентом. Аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ «ДР-СТАЛЬ» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року встановлено, що ТОВ «ДР-СТАЛЬ» придбавав одні види будівельних матеріалів, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що свідчить про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Виходячи з наведеного, за твердженнями уповноважених осіб податкового органу ТОВ «ДР-СТАЛЬ» здійснювало поставки матеріалів на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» не у повному обсязі.

А тому податковий орган дійшов висновку про отримання перелічених на стор. 16 Акту матеріалів від третіх осіб на безоплатній основі та про те, що в порушення п. 5, 7 П(с)БО № 15 «Дохід» позивачем не віднесено до складу доходів безоплатно отримані товари у сумі 3899007 грн за 2017 - 3 кв. 2020, що призвело до заниження доходів ТОВ «БТС», що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за 2018 рік на суму 3899007 грн.

Крім того у зв`язку із встановленням оприбуткування від ТОВ «ДР-СТАЛЬ» матеріалів не в повному обсязі, а саме згідно бази ІС «Податковий блок» не зареєстровані податкові накладні по придбанню матеріалів на суму ПДВ 779801 грн., податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на вказану суму.

Щодо вказаних висновків податкового органу суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, господарські відносини між позивачем і ТОВ «ГК Сінерджи» існують з 2015 року. Підприємство є розробником проектної документації для модернізації та реконструкції теплових пунктів, утеплення фасадів об`єктів житлової та адміністративної забудови у м. Києві. В той же час позивач є виконавцем будівельних робіт на об`єктах житлової та адміністративної забудови м. Києва, виконуючи роботи на підставі проектної документації розробленої ТОВ «ГК Сінерджи». ТОВ «ГК Сінерджи» є дилером з постачання продукції компанії Danfoss, компанії «AXIOMA METERING» («AXIS INDUSTRIES»), Gebwell, компанії Siemens та інших виробників обладнання і виробів для інженерних систем обладнання для теплових пунктів, які модернізує або реконструює позивач. ТОВ «ГК Сінерджи» здійснює постачання трубопроводів з поліетилену, попередньо-ізольованих труб, кранів, муфт, клапанів, насосного і іншого обладнання. Господарські зв`язки позивача з ТОВ «ЗБМК» налагоджені задовго до 2017 року. ТОВ «ЗБМК» зареєстроване як юридична особа більше 20 років тому і розташоване по вул. Шлюзовій у м. Вишгороді в межах нижньої промислової зони. Бетонний завод був побудований ще в період будівництва греблі Київської ГЕС, для якої завод здійснював поставку бетону.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ГК Сінерджи» зареєстроване як юридична особа, здійснює діяльність за задекларованими в ЄДР видами 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ТОВ «ЗБМК» зареєстроване як юридична особа, зареєстроване платником ПДВ, здійснює види діяльності, які задекларовані ним в ЄДР за кодами 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання (основний) 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

ТОВ «ДР-СТАЛЬ» зареєстроване як юридична особа, зареєстроване платником ПДВ, здійснює види діяльності, які задекларовані ним в ЄДР за кодом 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (основний).

Суд наголошує, що податковим органом не ставилось питання щодо неможливості ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ» здійснення операцій щодо поставки товарів загалом, чи щодо технічної можливості контрагентів платника виконати спірні поставки товарно-матеріальних цінностей та надати відповідні послуги з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Відповідач зазначив у акті, що «за сукупністю фактів» перевіркою підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ» не у повному обсязі. Що фактично мало місце оприбуткування матеріалів джерело походження яких не встановлено. Що позивач отримав товари від третіх осіб на безоплатній основі.

У той же час позивачем надавались як до перевірки, так і до суду первинні документи та картки рахунку 631 та 205, з яких вбачається придбання позивачем у ТОВ «ГК Сінерджи» клапани, антени, крани, баланс.клапани, муфти, насосні установки, прес-фітинги та труби поліетиленові (Т. 16 а.с. 188-301, Т. 17 а.с. 1-279, Т. 18 а.с. 1-67), придбання у ТОВ «ЗБМК» армуючо-клейова суміш для плит із мінеральної вати Ceresit, армуюча склосітка Ceresit, клей для плитки, монтажна пластина, підстилаючий кутик зі склосіткою, планка прижимна, плити теплоізоляційні із мінеральної вати Ceresit, прилад обліку споживання теплової енергії, витратомір, сітка зі скловолокна, склострічка самоклеюча, суміш для теплоізоляції, суміш МВ, суміш гідроізоляційна, еластична гідроізоляція (Т. 13 а.с. 1-299) та придбання у ТОВ «ДР-СТАЛЬ» насоси відцентровані BF24-3+, безпечний піддон EURO-1S PE grid, візок з барабаном (Т. 16 а.с. 1-57).

Доказів того, що досліджені податковим органом первинні документи не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів нормам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 матеріали справи не містять.

Щодо кожної господарської операції ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ» складались податкові накладні. Про оплату таких товарів, перелік яких наведений відповідачем у акті перевірки свідчать платіжні доручення та банківські виписки, наявні в матеріалах справи.

Суд зауважує, що відповідач не навів у Акті перевірки, у яких саме третіх осіб позивач придбав такі товари, обсяги придбаних у них матеріалів, коли саме їх було придбано позивачем, чи документів якими б підтверджувались висновки відповідача.

Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок проведений податковим органом, на підставі якого вбачалась би вартість товару, взята відповідачем для такого обрахунку. Судом витребовувався у відповідача розрахунок обрахованої суми податку, із зазначенням як переліку товарів, так і даних, коли саме позивачем такий товар придбавався (отримано від третіх осіб). Проте такого розрахунку на виконання вимог суду відповідачем не надано.

Що стосується твердження відповідача в акті перевірки, що відносно постачальників не зареєстровані податкові накладні по придбанню на вказаний вище товар, то варто зазначити, що чинне податкове законодавство України не покладає на платника податків, у даному випадку позивача, обов?язку та не наділяє його повноваженнями щодо перевірки дотримання податкового законодавства як його контрагентом так і іншими контрагентами у ланцюгу постачання товару, який купується платником податків. Відповідальність за порушення податкового законодавства носить індивідуальний характер. Платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за порушення податкового законодавства, вчинені як його контрагентом так і іншими контрагентами у ланцюгу постачання товару. Таким чином, позивач не може нести будь-якої відповідальності за недотримання або неналежне дотримання своїх податкових зобов?язань як з боку ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК», ТОВ «ДР-СТАЛЬ», так і з боку суб?єктів господарювання у яких ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ» здійснювало придбання товарів, які потім були продані ним позивачу.

Позивачем крім іншого надано докази на підтвердження використання придбаних у ТОВ «ГК Сінерджи» та ТОВ «ЗБМК» товарів у власній господарській діяльності на об?єктах замовників. Факт використання матеріалів у складі будівельних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, накладними на переміщення та актами списання товарів. Товари, які були придбані позивачем у ТОВ «КАДЕ ГРУП» були використані позивачем з діловою метою, для виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню трубопроводів мереж Т3.1, Т3.2, Т3.3 і трубопроводів системи подачі хімічних розчинів ГВК, водопровідних систем В1.2, В1.2.1, Т3.1 ЦТФ №2 і технологічного обладнання «Ecolab» ІІ-ї черги будівництва Комплексу по переробці курчат-бройлерів ВП "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "МХП" в м. Ладижин, Вінницької області, за договором підряду в капітальному будівництві №48 від 15.03.2018 року укладеному між позивачем (підрядник) і Приватним акціонерним товариства "Миронівський хлібопродукт" (замовник). Результат робіт прийнятий замовником і введений у експлуатацію з оформленням всіх необхідних документів, наявних в матеріалах справи.

Варто зазначити, що направляючи справу на новий розгляд Верховний суд у постанові від 09.02.2021 вказав, що суди попередніх інстанцій не перевірили та не дали належної правової оцінки доводам контролюючого органу, що до контрольного заходу первинні документи надавалися не в повному обсязі, про що відповідачем було складено відповідні акти про ненадання до перевірки документів.

Позивач зазначає, що під час проведення перевірки відповідачеві були надані всі документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Зокрема договори, рахунки, видаткові накладні, акти переміщень, податкові накладні, платіжні документи, акти виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, ресурсні відомості, картки бухгалтерського обліку у яких відображено придбання, рух і використання товарів у обліку позивача. Своєчасно і у повному обсязі надавались ревізорам-інспекторам відповідача всі необхідні для перевірки документи і інформацію. Інформація та відповіді на запити надавалась інспекторам як безпосередньо під час перевірки у приміщенні позивача за адресою Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, так і шляхом доставки листів з відповідями до ГУ ДПС у м. Києві. Проте, оскільки в період проведення перевірки позивача в Україні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 було встановлено карантин та запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, приймання письмової кореспонденції здійснювалось відповідачем через скриньку, розміщену на вході до приміщення відповідача, в якій позивач залишав свої листи і інші документи. При цьому жодних відміток на примірниках листів позивача відповідач не проставляв. Оброблення всієї кореспонденції здійснювалось відповідачем без участі позивача.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем надані до перевірки договори, первинні і інші документи щодо кожного із контрагентів: на сторінках 7-8 щодо ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій»; на сторінках 11-12 щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ГК «Сінерджи»; на сторінках 14-15 щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ДР-Сталь» (ТОВ «Каде Груп»); на сторінках 23-24 щодо господарських операцій позивача з ТОВ «МДНБУД».

Як зазначає позивач, для оперативного надання інформації представником позивача Басістою Т.В., яка на підставі довіреності від 17.02.2021 представляла інтереси позивача під час проведення перевірки, інформація і документи надсилались нею головному державному ревізору-інспектору Лавріненко Наталії на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та з використанням месенджера Viber на номер НОМЕР_1 . На підтвердження вказаного позивачем було надано копії електронних листів та відеозапис екрана з перепискою у месенджері Viber (т. 22 а.с. 52-69, 208).

Як вбачається з актів про ненадання до перевірки документів від 05.04.2021 № 1615/Ж5/26-15-07-02-06, від 07.04.2021 № 1662/Ж5/26-15-07-02-06, від 30.03.2021 № 1535/Ж5/26-15-07-02-06, від 02.04.2021 № 1592/Ж5/26-15-07-02-06, їх було складено у зв`язку із не в повному обсязі наданням документів на запити від 29.03.2021, 30.03.2021, 01.04.2021, 02.04.2021.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить даних, ненадання яких саме документів чи пояснень спричинило неможливість підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Допитана в якості свідка головний державний інспектор ГУ ДПС у м. Києві Кірсанова А. М., яка брала участь у проведенні перевірки позивача, пояснила суду, що документи позивачем надавалися. Проте, документів на підтвердження деяких питань надано не було, у зв`язку з чим складались відповідні акти. При цьому вказала, що акт перевірки в описі порушень не містить вказівки про ненадання документів, оскільки суть порушень не полягає у даному питанні, не стосувалась цих актів (про ненадання документів). В акті перевірки прописано, що перевіряючі бачили первинну документацію, картки рахунків, проте платник податків безпідставно включив собі у витрати товари по взаємовідносинам з цими контрагентами. Підтвердила, що акти про ненадання документів не вплинули на визначення порушень за наслідками перевірки. Водночас щодо того яких документів перевіряючим не вистачило, які були не надані позивачем для підтвердження реальності спірних операцій, свідок змогла однозначно вказати лише про документи щодо транспортування та зберігання товару.

Проте, суд враховує, що податковим органом ані в акті перевірки, ані у відзиві на позовну заяву чи додаткових поясненнях будь-яких зазначень про відсутність документів щодо транспортування та зберігання товару, придбаного у контрагентів, та, у зв`язку з цим непідтвердженням реальності господарських операцій, не вказано.

Більше того, податковий орган дійшов висновку про нереальність операцій не у зв`язку з тим, що не підтверджено поставку (перевезення) товару, а у зв`язку з тим, що контрагентами такий товар не придбавався.

При цьому позивачем було надано суду документи на підтвердження придбання ТОВ «ГК Сінерджи» товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу (т. 18 а.с. 112-260, т. 19, 20).

Щодо товарно-транспортних накладних суд також звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, чинною на час виникнення спірних правовідносин, було затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної, чи недоліки, товарно-транспортної накладної, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15, від 03 вересня 2020 року у справі №808/967/16.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, наданих суду 09.06.2025, перевезення товарів, які придбавались позивачем у своїх контрагентів у період з 01.01.2017 по 30.09.2020 здійснювалось із використанням транспортних засобів, які є власністю позивача, у зв`язку з чим не складались товарно-транспортні накладні. Окрім тих випадків, коли доставка товарів здійснювалась постачальниками безпосередньо на об`єкти, де позивач здійснював виконання будівельних робіт. Також деякі товари придбавались зі складу ТОВ «ГК Сінерджі», який знаходився за тією ж адресою, що і фактичне місце ведення господарської діяльності позивачем, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, що не потребувало транспортування.

На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які перебували у власності позивача у вказаний вище період: автомобіль ТАТА LPT613 Y6D38125D5700153 вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 14.04.2016р., свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ; автомобіль ГАЗ 3302 Х9633023072172286 вантажний бортовий малотонажний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 30.01.2015, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 ; автомобіль Renault Dokker НОМЕР_12 спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний-В, реєстраційний номер НОМЕР_6 , дата реєстрації 08.01.2020, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 ; автомобіль Renault Dokker НОМЕР_13 спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний-В, реєстраційний номер НОМЕР_8 , дата реєстрації 08.01.2020, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 ; автомобіль Тоуоtа Соrоllа НОМЕР_14 легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_10 , дата реєстрації 14.04.2016р., свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_11 .

Крім того позивачем було надано суду копії наказів про прийняття водіїв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на роботу і звільнення їх з роботи, за 2014 та 2021 роки відповідно, копії наказів щодо перебування інженерів відділу логістики та постачання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у трудових відносинах з підприємством позивача, а також копії документів щодо придбання та списання паливно-мастильних матеріалів.

Враховуючи вищенаведене, досліджені докази в їх сукупності підтверджують обставину придбання позивачем у контрагентів товарів, а відтак, суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу щодо того, що надані позивачем на перевірку документи не дають можливості підтвердити реальність господарських операцій.

Також, податковим органом зазначено в акті, що згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування придбання ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «МДНБУД» будівельно-монтажних робіт за об`єктом «Капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ш. Алейхема, буд. 22 до ж/б Ш. Алейхема, буд. 22, буд. 24, буд. 26/23, вул. Ревуцького, буд. 25А до ж/б на вул. Ревуцького, буд.23, буд.21, буд. 27, буд. 25, вул. Вербицького, буд. 4А, буд. 4Б, буд. 4, буд. 6А, буд. 8, буд. 8А, буд. 10А, буд. 8Б, вул. Тростянецькій, буд. 2, буд. 4/2, у м. Києві», робіт по реконструкції (термосанація) дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 11 Шевченківського району м. Києва проспект Перемоги, 23-а, робіт з капітального ремонту системи опалення Київського міського центру крові на вул. Максима Берлінського, буд. 12, м. Києва на загальну суму 5293841,85 грн, у т.ч. ПДВ - 882306,98 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки було надано первинні документи та картки рах. 631 по контрагенту ТОВ «МДНБУД», згідно з якими встановлено оприбуткування будівельних робіт на загальну суму 5293841,85 грн, у т.ч. ПДВ - 882306,98 грн відповідно до виписаних актів виконаних робіт.

Податковим органом зазначено, що за результатами аналізу ТОВ «МДНБУД» вбачається відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів та відсутності необхідної кількості найманих працівників, що, у подальшому, унеможливлює процес реалізації робіт/послуг, що стало підставою для висновку про те, що первинні документи укладені між ТОВ «Будівництво Технології Системи» та ТОВ «МДНБУД» документально оформлювались всупереч вимогам діючого законодавства України.

В акті перевірки не зазначено, у зв`язку з чим податковий орган дійшов вказаних висновків. При цьому вказано, що інформація про ОФ на 01.01.2020 складає 54,1 тис. грн, інформація щодо наявності працівників згідно звіту про нарахування єдиного внеску - 3 особи. Водночас, податковим органом не уточнено на який період було взято дані зі звіту про нарахування єдиного внеску, з огляду на те, що податковим органом визнано нереальними операції з цим контрагентом за період серпня-грудня 2019 року (т.22 а.с. 94).

Судом витребовувались у відповідача пояснення з наданням відповідних доказів, на підставі чого податковим органом було зроблено висновок щодо недостатності у ТОВ «МДНБУД» матеріальних та людських ресурсів для виконання господарських операцій з ТОВ «Будівництво Технології Системи». Проте відповідачем таких пояснень та доказів надано не було.

Отже, посилання відповідача на відсутність у ТОВ «МДНБУД» трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «МДНБУД» мало необхідну для виконання будівельних робіт електронну ліцензію видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 05.03.2019, що підтверджується відомостями, розміщеними у відкритому доступі на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua/organizations_detail/2283351185974887781?org_type=14).

Позивачем як до перевірки, так і до суду було надано договори підряду та субпідряду з ТОВ «МДНБУД», довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомості витрачених ресурсів витрат субпідрядника, платіжні доручення, податкові накладні, виписки з банківського рахунку про оплату (т. 10-12).

Крім того позивачем було надано документи на підтвердження використання виконаних ТОВ «МДНБУД» робіт у власній господарській діяльності при виконанні будівельно-монтажних робіт за договором № 1795/31-19 про виконання робіт від 25.07.2019, укладеним із Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо капітального ремонту аварійної ділянки теплових мереж, за договором № 1735/31-19-1 про виконання робіт від 16.07.2019 щодо капітального ремонту аварійної ділянки теплових мереж, за договором № 3132/1 від 28.09.2018, укладеним із Комунальним некомерційним підприємством «Київський міський центру крові» щодо капітального ремонту системи опалення в будівлі Київського міського центру крові, за договором № 73-Є-БМ-ТС від 24.09.2019, укладеним із Комунальним підприємством «Група впровадження проекту 3 енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва» щодо реконструкції (термосанації) дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 11 Шевченківського району м. Києва (т. 2-9).

Суд зазначає, що відсутній обов`язок набувача товарів перевіряти походження придбаного ним товару по ланцюгу аж до виробника, тим паче, будь-яких зауважень до оформлених первинних документів саме з безпосередніми контрагентами, у відповідача відсутні. Крім іншого, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару/послуг і господарською діяльністю позивача.

Також, обґрунтовуючи висновки Акту перевірки, службовими особами податкового органу було зазначено, що Шостим СВ РКП СУ ДФС у м. Києві, під процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури, проводиться розслідування кримінального впровадження, внесеного до ЄРДР за № 42020100000000525 від 17.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України. Уповноважені особи податкового органу зазначили, що у ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно-конвертаційної групи ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій», ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «Глобал сейл» ніби-то були створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2019-2020 рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Також, службові особи податкового органу в акті зазначено, що Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62019000000001031 від 11.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, у ході якого досліджуються наступні обставини: «…службові особи Києво-Святошинського РДА Київської області, діючи у змові з представниками ряду комерційних структур протягом 2018-2019 років здійснювали розкрадання коштів державного та місцевого бюджетів в особливо великих розмірах. У клопотанні зазначено, що посадові особи державних підприємств, зловживаючи свої службовим становищем, лобіюють інтереси приватних осіб та залучають їх у якості підрядників на виконання робіт та надання послуг, з метою розкрадання та привласнення бюджетних коштів. При цьому, підприємствами надавалася недостовірна інформація та у подальшому здійснювалося заволодіння бюджетними коштами, з використанням реквізиті підприємств з ознаками фіктивності для конвертування бюджетних коштів у готівку. В результаті даної злочинної діяльності вказаними суб`єктами незаконно отримано бюджетні кошти в особливо великих розмірах.

У вказаній злочинній схемі використовується реквізити низки підприємств, зокрема, ТОВ «Каде-груп» (нова назва ТОВ «ДР-СТАЛЬ»).»

Проте, суд зазначає, що відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було. Водночас, з огляду на відсутність вироків, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення осіб від кримінальної відповідальності або постанов суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, відносно посадових осіб контрагентів позивача, такі обставини не можуть бути враховані судом.

У інших кримінальних провадження, зазначених в акті перевірки, взагалі не згадується ані позивач, ані його контрагенти.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час з огляду справи таких фактів встановлено не було.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 28.05.2019 у справі №826/15112/16, від 07 квітня 2021 року у справі №1.380.2019.004714.

Таким чином, суд вважає, що реальність операцій з придбання товару та послуг, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит звітного періоду, досліджена та підтверджена на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами товарів та послуг (містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання товару). У наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змісту договорів з ТОВ «ЗБМК», ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ДР-СТАЛЬ», ТОВ «МДНБУД» вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договору з метою реального його виконання, а тому доводи відповідача щодо нереальності укладених позивачем господарської операції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, оформлені ТОВ «ЗБМК», ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ДР-СТАЛЬ», ТОВ «МДНБУД» не відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Приймаючи до уваги, що у судовому засіданні було достовірно встановлено, що на виконання умов укладених між позивачем та його контрагентами договорів, відбулась поставка товару та виконання робіт, товар був використаний у власній господарській діяльності, тобто такі операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, суд визнає, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту за даними операціями та визначення доходу з урахуванням таких витрат.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів об`єктивної неможливості здійснення господарських операцій. Також податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 25.05.2021 № 00402240702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 2803233,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2263101,00 грн та 540132,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 00402250702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг), на суму 3120668,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2496534,00 грн та 624134,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідають критеріям правомірності та підлягають скасуванню.

Оскільки позов задоволено повністю судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24970,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.05.2021 № 00402240702, № 00402250702.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» (02090, м. Київ, вул. В.Сосюри, 5, код ЄДРПОУ: 35645596) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24970 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.06.2025.

Суддя Діска А.Б.