Постанова від 25.11.2025 по справі 640/25619/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/25619/21 Головуючий у 1-й інстанції: Діска А.Б.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Григор`єва С.О.,

представника позивача Острянка М.М.,

представника відповідача Волочай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівництво Технології Системи» (далі - позивач/ТОВ «Будівництво Технології Системи») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в м. Києві (далі - відповідач/апелянт/ГУ ДПС в м. Києві) про визнання протиправними і скасувати податкових повідомлень-рішень (форма «Р») від 25 травня 2021 року:

- № 00402240702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на суму 2 803 233, 00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 263 101, 00 грн та 540 132, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00402250702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг), на суму 3 120 668, 00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 496 534, 00 грн та 624 134, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги позивач обґрунтовував посиланням на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування усіх обставин, які мають істотне значення для прийняття відповідного рішення, оскільки вони винесені відповідачем на підставі даних та висновків акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам ведення фінансово-господарської діяльності позивачем, спростовуються наявними у нього договорами, первинними документами, податковими накладними та іншими документами. Висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, що не підтверджені належними доказами, зроблені лише на підставі хибного трактування законодавчих норм та за результатом невірного їх застосування, зроблено без належного врахування фактичних обставин господарської діяльності підприємства, без ретельного дослідження бухгалтерських документів підприємства щодо отримання та подальшого використання результатів виконаних робіт (наданих послуг), наданих підприємствами-контрагентами, зазначеними в акті перевірки, що підтверджують дотримання підприємством вимог податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновків про реальність господарських операцій, оскільки не виконали свій обов`язок щодо всебічного, повного й об`єктивного дослідження доказів. Верховний Суд акцентував, що формальної наявності первинних документів та оплати недостатньо для підтвердження факту реального постачання товарів чи надання послуг. Суди не з`ясували ключові обставини налагодження господарських зав`язків між платником і контрагентами, не перевірили технічну та ресурсну можливість останніх здійснювати спірні операції, не дослідили альтернативний рух активів, не допитали осіб, причетних до укладення та виконання договорів, а також не надали оцінки актам контролюючого органу про ненадання документів під час перевірки. Верховний Суд наголосив, що реальність операцій вимагає аналізу сукупності доказів, а суд зобов`язаний проявляти активну процесуальну позицію та витребовувати відсутні матеріали, якщо без них неможливо встановити фактичні обставини. Невиконання судами цих процесуальних дій призвело до неможливості встановити юридично значимі факти, що й стало підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позов ТОВ «Будівництво Технології Системи» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 25 травня 2021 року №№ 00402240702, 00402250702.

Стягнуто на користь ТОВ «Будівництво Технології Системи» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 970, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган фактично побудував свої висновки виключно на припущеннях та формальному аналізі податкової інформації, не довів ані безтоварність операцій, ані безоплатне отримання позивачем товарів, ані наявність у платника податку умислу на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Позивач в свою чергу надав розгорнутий комплекс доказів: договори з ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК», ТОВ «ДР-СТАЛЬ», ТОВ «МДНБУД», первинні документи, картки рахунків 205 і 631, податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, акти виконаних будівельних робіт, довідки про їх вартість, відомості ресурсів, накладні на переміщення і акти списання матеріалів, а також докази використання цих матеріалів і робіт у власній господарській діяльності за конкретними договорами підряду з замовниками (КП «Київтеплоенерго», Київський міський центр крові, об`єкти термосанації тощо). Ці документи, на переконання суду, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, розкривають зміст і обсяг господарських операцій, підтверджують реальні зміни майнового стану позивача, а тому правомірно слугували підставою для формування витрат та податкового кредиту. Крім того, податковий орган не надав жодного зрозумілого розрахунку сум донарахованих податкових зобов`язань, не конкретизував ні третіх осіб, від яких безоплатно отримано товар, ні обсягів і дати такого отримання, а посилання на відсутність у контрагентів достатніх трудових і матеріальних ресурсів не підкріпив жодними належними доказами та не врахував, що податкове законодавство не встановлює мінімальних порогів ресурсів як умови для реальності операцій. Посилання на окремі кримінальні провадження без надання вироків суду є юридично недопустимими в розумінні статті 78 КАС України. Відсутність або недоліки товарно-транспортних накладних не можуть самі по собі свідчити про нереальність операцій, якщо сукупність інших документів підтверджує придбання, переміщення та використання товарів, а позивач не зобов`язаний і не має повноважень перевіряти по всьому ланцюгу постачання, як його контрагенти виконують свої податкові обов`язки. З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, реальність господарських операцій, підтвердженість витрат і податкового кредиту та недоведеність правомірності спірних рішень відповідачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийнято не на підставі, поза межами повноважень і не у спосіб, передбачені Податковим кодексом України та статтею 2 КАС України.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС в м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно дослідив обставини справи та безпідставно визнав реальними господарські операції між позивачем та його контрагентами. Під час документальної планової виїзної перевірки встановлено: невідповідність номенклатури товарів, придбаних контрагентами у своїх постачальників, номенклатурі товарів, які були реалізовані позивачу; відсутність у контрагентів необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів; формальне документування поставок без фактичного руху активів; завищення позивачем витрат та податкового кредиту; недостовірність відображених у бухгалтерському обліку показників та ознаки безоплатного отримання товарів. Позивач не надав у повному обсязі первинних документів під час перевірки, що відповідно до пункту 44.6 Податкового кодексу України свідчить про їх відсутність на момент складання звітності. Податковий орган послався на висновки Верховного Суду щодо пріоритету фактичного здійснення господарських операцій над формально оформленими документами та необхідності прояву платником розумної обачливості при виборі контрагентів. Звернув увагу на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів, що підтверджує фіктивність операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримав висновки суду першої інстанції та просив залишити його рішення в силі. Зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив реальність господарських операцій, оскільки вони підтверджені належними первинними документами, зокрема договорами, накладними, актами, платіжними дорученнями, які відповідають вимогам закону за формою та змістом. Придбані товари та послуги фактично були використані у його господарській діяльності при виконанні будівельних робіт для замовників, серед яких КП «Група впровадження проекту з енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва», ПАТ «Миронівський хлібопродукт», КП «Київтеплоенерго», КНП «Київський міський центр крові» тощо. Податковий орган не надав належних доказів нереальності господарських операцій, обмежившись даними внутрішніх баз («Податковий блок», ЄРПН), які мають лише інформативний характер. Суд першої інстанції неодноразово вимагав у відповідача документальне обґрунтування висновків про заниження податків, однак таких доказів не надано. Крім того, під час перевірки ДПС не проводила зустрічних звірок чи позапланових перевірок контрагентів, обмежившись формальним направленням запитів, відповіді на які фактично не могли бути отримані у встановлені строки. Подальша перевірка ТОВ «ЗБМК» у 2024 році підтвердила наявність реальних операцій з ТОВ «БТС», а порушень податкового законодавства не встановлено. Висновки відповідача про фіктивність операцій є безпідставними, а відсутність у контрагентів необхідних ресурсів чи факт порушення кримінальних проваджень не доводять безтоварність операцій, якщо фактичне постачання і використання товарів підтверджено документально. Жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів не ухвалено, а отже, підстав вважати операції фіктивними немає. Усі документи були надані як під час перевірки, так і на стадії адміністративного та судового оскарження, що підтверджується листуванням із ревізорами та показаннями свідка ОСОБА_1 , яка брала участь у перевірці і підтвердила наявність усіх необхідних матеріалів. Акти про ненадання документів, складені не за місцем перевірки і з невстановленими рукописними записами, не можуть вважатись належним доказом

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень, виданих ГУ ДПС у м. Києві від 26 лютого 2021 року № 3364/26-15-07-02-06 Лавріненко Наталією Сергіївною , головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері маркетингу та реклами управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДПС у м. Києві, № 3362/26-15-07-02-06 ОСОБА_1 , головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері маркетингу та реклами управління податкового аудиту у сфері торгівлі та послуг ГУ ДПС у м. Києві, № 3538/26-15-07-10-03 Одрінською Оксаною Миколаївною, заступником начальника відділу контролю міжнародних операцій та обміну інформацією управління трансфертного ціноутворення ГУ ДПС у м. Києві, № 3511/26-15-07-08-03 Незенком Віталієм Анатолійовичем , головним державним ревізором-інспектором, відділу перевірок фінансових операцій у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту фінансових операцій ГУ ДПС у м. Києві, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, пункту 2 частини першої статті 13 розділу IV, статті 25 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, зі змінами та доповненнями, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 03 лютого 2021 року № 89, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 15 лютого 2021 року № 1371-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Будівництво Технології Системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року, валютного - за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2020 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами перевірки службовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 16 квітня 2021 року № 31324/26-15-07-02-06-17/35645596, в якому зазначено, що позивачем допущено умисне порушення податкового законодавства України, а саме:

1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI зі змінами та доповненням, пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, статті 4 Закону від 16 липня 1999 року № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 263 101 гривень, в тому числі:

- за 2017 рік на суму 186 188 грн; за 2018 рік на суму 748 309 грн; за 2019 рік на суму 1 226 032 грн; за 3 кв. 2020 рік на суму 102 572 грн.

2) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI зі змінами та доповненням, в результаті чого відбулось заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 496 534 грн, в тому числі: листопад 2017 року у сумі 77 664 грн, грудень 2017 року у сумі 129 205 грн, березень 2018 року у сумі 31 977 грн, травень 2018 року у сумі 95 996 грн, червень 2018 року у сумі 659 937 грн, серпень 2018 року у сумі 29 964 грн, вересень 2018 року у сумі 5 342 грн, листопад 2018 року у сумі 7 754 грн, грудень 2018 року у сумі 475 грн, квітень 2019 року у сумі 43 145 грн, травень 2019 року у сумі 49 651 грн, липень 2019 року у сумі 55 732 грн, серпень 2019 року у сумі 164 583 грн, вересень 2019 року у сумі 143 924 грн, грудень 2019 року у сумі 905 222 грн, липень 2020 року у сумі 73 784 грн, серпень 2020 року у сумі 22 179 грн.

В основу висновків акту перевірки податковим органо покладено наступні обставини.

Згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування придбання ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» послуг оренди автомобілів, утеплення фасаду житлових будинків та будівельних матеріалів на загальну суму 39 644 394,60 грн, у тому числі ПДВ 6 607 399,10 грн. До перевірки надано первинні документи та картка рах. 631 по контрагенту ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 281 та рах. 205 наступних будівельних матеріалів: армуючо-клейова суміш для плит із мінеральної вати Ceresit, армуюча склосітка Ceresit, клей для плит, планка прижимна, плити теплоізоляційні із мінеральної вати Ceresit, декоративна штукатурка Ceresit, краска грунтуюча Ceresit, профіль, цемент, щебінь, пісок, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» реєструвало придбання наступних товарів та послуг: блоки бетонні, аккумулятори, арматура, блоки газобетонні, решітки водоприймальні, крани, кутники, хомути, фільтри, тощо.

Згідно з рахунком 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» товарів, які не були придбані зазначеним контрагентом за даними податкових накладних з ПДВ.

Службові особи податкового органу зазначили, що аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних, ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме, з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року придбавав інші види будівельних матеріалів, які оподатковувались ПДВ, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що може свідчити про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Отже, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій у дійсності. Станом на 30 вересня 2020 року по взаємовідносинах з ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій» по рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» рахується кредиторська заборгованість у сумі 13 000 грн.

Згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «ГК Сінерджи» послуг з реконструкції систем теплопостачання та електропостачання закладів бюджетної сфери та будівельних матеріалів на загальну суму 29 299 313, 40 грн, у т.ч. ПДВ - 4 883 228, 90 грн. ТОВ «ГК Сінерджи» на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» постачав товари (фітинги, клапани, автоматичні вимикачі, відводи, заглушки, лічильники теплової енергії, реле, сальники, тощо) та надавав послуги, а саме: проектні роботи, пусконалагоджувальні роботи, реконструкція систем теплопостачання та електропостачання закладів бюджетної сфери із застосуванням відновлювальних джерел енергії.

За твердженнями уповноважених осіб податкового органу, позивачем до перевірки було надано первинні документи та картки рахунків 631 по контрагенту з ТОВ «ГК Сінерджи», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 205 наступних товарів: клапани, антени, муфти, прес-фітинги, труби поліетиленові, датчики температури, коліна сталеві, стінові ущільнювачі, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ГК Сінерджи» за перевіряємий період реєструвало придбання наступних товарів та послуг: фітинги, клапани, автоматичні вимикачі, відводи, заглушки, лічильники теплової енергії, реле, сальники, тощо.

Згідно з рах. 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «ГК Сінерджи» товарів, які не були придбані зазначеним контрагентом. Аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ «ГК Сінерджи» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року, встановлено, що ТОВ «ГК Сінерджи» придбавав певні види будівельних матеріалів, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що свідчить про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Виходячи з наведеного, ТОВ «ГК Сінерджи» здійснювало поставки матеріалів на адресу ТОВ «Будівництво Технології Системи» не у повному обсязі.

Отже, документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності було виконано без отримання результатів таких операцій в дійсності. Станом на 30 вересня 2020 року по взаємовідносинах з ТОВ «ГК Сінерджи» по рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» по рах. 63 рахується кредиторська заборгованість у сумі 835 434, 44 грн.

Також, згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «ДР-СТАЛЬ» будівельних матеріалів на загальну суму 18 731 077, 35 грн, у т.ч. ПДВ 3 121 846, 22 грн.

Позивачем до перевірки було надано первинні документи та картка рах. 631 по контрагенту з ТОВ «ДР- СТАЛЬ», згідно з якими встановлено оприбуткування на рах. 205 наступних товарів: еко-сателіт, насоси відцентровані, станція змішування, тощо.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ДР-СТАЛЬ» реєструвало придбання наступних товарів та послуг: фарбу латексну, асфальтобетон, бордюри, вентилі, втулки, датчики, клапани, клей, ламінат, металочерепицю, насоси, пісок, плитка, профілі, тощо.

Водночас, згідно з рахунком 205 ТОВ «Будівництво Технології Системи» встановлено оприбуткування від ТОВ «ДР-СТАЛЬ» товарів, які не були придбані зазначеним контрагентом. Аналізуючи Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ «ДР-СТАЛЬ» за період поставки товару на ТОВ «Будівництво Технології Системи», а саме з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року, встановлено, що ТОВ «ДР-СТАЛЬ» придбавав одні види будівельних матеріалів, а реалізовував ТОВ «Будівництво Технології Системи» інші, що свідчить про неможливість реалізації зазначених матеріалів, які фактично не придбавалися.

Отже, проведеною перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Також, згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування придбання ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «МДНБУД» будівельно-монтажних робіт за об`єктом «Капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ш. Алейхема, буд. 22 до ж/б Ш. Алейхема, буд. 22, буд. 24, буд. 26/23, вул. Ревуцького, буд. 25А до ж/б на вул. Ревуцького, буд.23, буд.21, буд. 27, буд. 25, вул. Вербицького, буд. 4А, буд. 4Б, буд. 4, буд. 6А, буд. 8, буд. 8А, буд. 10А, буд. 8Б, вул. Тростянецькій, буд. 2, буд. 4/2, у м. Києві», робіт по реконструкції (термосанація) дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 11 Шевченківського району м. Києва проспект Перемоги, 23-а, робіт з капітального ремонту системи опалення Київського міського центру крові на вул. Максима Берлінського, буд. 12, м. Києва на загальну суму 5 293 841, 85 грн, у т.ч. ПДВ - 882 306, 98 грн.

Позивачем до перевірки було надано первинні документи та картки рах. 631 по контрагенту ТОВ «МДНБУД», згідно з якими встановлено оприбуткування будівельних робіт на загальну суму 5 293 841,85 грн, у т.ч. ПДВ - 882 306,98 грн відповідно до виписаних актів виконаних робіт.

За результатами аналізу ТОВ «МДНБУД» вбачається відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів та відсутності необхідної кількості найманих працівників, що унеможливлює процес реалізації робіт/послуг, що стало підставою для висновку про укладення та документальне оформлення первинних документів між ТОВ «Будівництво Технології Системи» та ТОВ «МДНБУД» всупереч вимогам діючого законодавства України.

Також, обґрунтовуючи висновки Акту перевірки, службовими особами податкового органу було зазначено, що Шостим СВ РКП СУ ДФС у м. Києві під процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури проводиться розслідування кримінального впровадження, внесеного до ЄРДР за № 42020100000000525 від 17 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно-конвертаційної групи ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій», ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «Глобал сейл» були створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2019-2020 рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання, проте вирок суду в даній кримінальній справі відсутній.

Також, Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62019000000001031 від 11 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, у ході якого досліджуються наступні обставини: «…службові особи Києво-Святошинського РДА Київської області, діючи у змові з представниками ряду комерційних структур протягом 2018-2019 років здійснювали розкрадання коштів державного та місцевого бюджетів в особливо великих розмірах. У клопотанні зазначено, що посадові особи державних підприємств, зловживаючи свої службовим становищем, лобіюють інтереси приватних осіб та залучають їх у якості підрядників на виконання робіт та надання послуг, з метою розкрадання та привласнення бюджетних коштів. При цьому, підприємствами надавалася недостовірна інформація та у подальшому здійснювалося заволодіння бюджетними коштами, з використанням реквізитів підприємств з ознаками фіктивності для конвертування бюджетних коштів у готівку. В результаті даної злочинної діяльності вказаними суб`єктами незаконно отримано бюджетні кошти в особливо великих розмірах.

У вказаній злочинній схемі використовується реквізити низки підприємств, зокрема, ТОВ «Каде-груп» (нова назва ТОВ «ДР-СТАЛЬ»).»

Зазначено про наявність ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42019000000002241 від 23 жовтня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 191, частини 2 статті 212 Кримінального кодексу України.

З аналізу вказаної вище ухвали вбачається, що упродовж 2019 року посадові особи ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ», діючи умисно, за попередньою змовою із службовими особами Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області, Києво-Святошинського управління ГУ ДФС у Київській області, а також посадовими особами юридичних осіб приватного права, які отримували бюджетні кошти за виконання робіт, надання товарів та послуг, та іншими невстановленими особами, відображали у власних бухгалтерських документах неправдиві відомості про нібито проведені роботи, надані товари та послуги, використовуючи власні банківські рахунки, в результаті чого заволоділи бюджетними коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Вказаною ухвалою суду задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, які у безготівковому вигляді знаходяться на рахунках відкритих в АТ АКБ «Львів» (МФО 325268), наступних підприємств: ТОВ «ВЕСТ ТАБАККО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41424926), ТОВ «ВІК ЛІМАРДО» (код ЄДРПОУ 42636737) та зобов`язання посадових осіб: АТ АКБ «Львів» (МФО 325268) надати інформацію у вигляді довідки про залишок грошових коштів на рахунках: ТОВ «ВЕСТ ТАБАККО ГРУП» (код ЄДРПОУ 41424926), ТОВ «ВІК ЛІМАРДО» (код ЄДРПОУ 42636737).

Крім того, зазначено про наявність ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 32017000000000147 від 09 серпня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Вказаною ухвалою було задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України ТОВ «АТОН ДЖЕЙ» (код 43122506).

Позивач, не погоджуючись із такими висновками, листом № 45 від 30 квітня 2021 року подав до ГУ ДПС у м. Києві заперечення на Акт перевірки.

Листом від 19 травня 2021 року № 10310/1/26-15-07-02-06-22 ГУ ДПС у м. Києві повідомлено позивача про те, що за результатами розгляду заперечень висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Надалі, 25 травня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві на підставі встановлених у Акті перевірки порушень винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошових зобов`язань за платежами з податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме:

- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25 травня 2021 року № 00402240702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, код платежу 11021000, на суму 2 803 233, 00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 263 101, 00 грн та 540 132, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 25 травня 2021 року № 00402250702, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 3 120 668, 00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 496 534, 00 грн та 624 134, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Листом № 62 від 09 червня 2021 року позивачем направлено засобами поштового зв`язку скаргу до Державної податкової служби України, в якій позивач виклав свою незгоду з висновками службових осіб ГУ ДПС у місті Києві в Акті перевірки та просив вищий контролюючий орган визнати протиправними і скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 02 серпня 2021 року № 17655/6/99-00-06-01-01-06, яким оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач, вважаючи протиправними прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Види, підстави та порядок проведення контролюючим органом перевірок регулюються главою 8 ПК України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Таким чином, положеннями ПК України прямо передбачено право контролюючого органу на проведення документальної планової перевірки у випадку внесення платника податків до плану-графіку перевірок на поточний рік.

Позивач у даній справі не заперечує законності підстав та правильності процедури проведення відповідної перевірки. Матеріали справи також не містять доказів, які б свідчили про порушення контролюючим органом порядку її здійснення.

Щодо суті встановлених податковим органом порушень, слід зазначити про таке.

Відповідно до визначень, які міститься в пункті 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36);

- дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54);

- продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

- продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.);

- розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з аналізу цих правових норм, можна дійти висновку, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об`єктом оподаткування згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абзац 1 пункту 200.2 статті 200 ПК України).

В свою чергу, за приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

За визначенням у статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, первинний документ має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому у статті 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88).

За вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий орган у акті перевірки дійшов висновку, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку будівельні матеріали та послуги, придбані у ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ», у той час як ці контрагенти, за даними ЄРПН, фактично не закуповували відповідні товари.

На цій підставі ГУ ДПС у м. Києві заявило, що поставки здійснювались не в повному обсязі, а частина матеріалів була отримана позивачем від третіх осіб безоплатно.

Як наслідок, контролюючий орган вважає, що позивач занизив доходи за рахунок невідображення безоплатно отриманих товарів та завищив податковий кредит із ПДВ, оскільки частина податкових накладних контрагентами не була зареєстрована.

У підсумку ГУ ДПС у м. Києві сформувало три основні блоки претензій:

- невідповідність номенклатури товарів, які контрагенти ТОВ «БТС» придбавали у своїх постачальників, номенклатурі товарів, що були реалізовані позивачу, що, на думку контролюючого органу, свідчить про нереальність поставок у задекларованому обсязі;

- частина матеріалів отримана позивачем від третіх осіб безоплатно, проте не була включена до складу доходів, чим, на переконання податкового органу, порушено вимоги пунктів 5, 7 П(с)БО 15 «Дохід» та занижено фінансовий результат до оподаткування;

- контролюючий орган вважає, що відсутність зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних по окремих операціях з відповідними контрагентами свідчить про безпідставність формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо вказаних висновків податкового органу, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи слідує, що господарські відносини між позивачем і ТОВ «ГК Сінерджи» існують з 2015 року. Підприємство є розробником проектної документації для модернізації та реконструкції теплових пунктів, утеплення фасадів об`єктів житлової та адміністративної забудови у м. Києві. В той же час позивач є виконавцем будівельних робіт на об`єктах житлової та адміністративної забудови м. Києва, виконуючи роботи на підставі проектної документації, розробленої ТОВ «ГК Сінерджи». ТОВ «ГК Сінерджи» є дилером з постачання продукції компанії Danfoss, компанії «AXIOMA METERING» («AXIS INDUSTRIES»), Gebwell, компанії Siemens та інших виробників обладнання і виробів для інженерних систем обладнання для теплових пунктів, які модернізує або реконструює позивач. ТОВ «ГК Сінерджи» здійснює постачання трубопроводів з поліетилену, попередньо-ізольованих труб, кранів, муфт, клапанів, насосного і іншого обладнання.

Згідно з данними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ГК Сінерджи» зареєстроване як юридична особа, здійснює діяльність за задекларованими в ЄДР видами 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ТОВ «ЗБМК» зареєстроване як юридична особа, є платником ПДВ, здійснює види діяльності, які задекларовані ним в ЄДР за кодами 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання (основний) 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Господарські зв`язки позивача з ТОВ «ЗБМК» налагоджені задовго до 2017 року. ТОВ «ЗБМК» зареєстроване як юридична особа більше 20 років тому і розташоване по вул. Шлюзовій у м. Вишгороді в межах нижньої промислової зони. Бетонний завод був побудований ще в період будівництва греблі Київської ГЕС, для якої завод здійснював поставку бетону.

ТОВ «ДР-СТАЛЬ» зареєстроване як юридична особа, є платником ПДВ, здійснює види діяльності, які задекларовані ним в ЄДР за кодом 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (основний).

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що податковим органом не ставилось питання щодо неможливості ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ» здійснення операцій щодо поставки товарів загалом, чи щодо технічної можливості контрагентів платника виконати спірні поставки товарно-матеріальних цінностей та надати відповідні послуги з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщення, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Відповідач зазначив у акті, що «за сукупністю фактів» перевіркою підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ» не у повному обсязі, що фактично мало місце оприбуткування матеріалів, джерело походження яких не встановлено, та що позивач отримав товари від третіх осіб на безоплатній основі.

В свою чергу, позивачем надавались як до перевірки, так і до суду первинні документи та картки рахунку 631 та 205, з яких вбачається, що позивачем придбано: у ТОВ «ГК Сінерджи» - клапани, антени, крани, баланс.клапани, муфти, насосні установки, прес-фітинги та труби поліетиленові (т. 16 а.с. 188-301, т. 17 а.с. 1-279, т. 18 а.с. 1-67); у ТОВ «ЗБМК» - армуючо-клейова суміш для плит із мінеральної вати Ceresit, армуюча склосітка Ceresit, клей для плитки, монтажна пластина, підстилаючий кутик зі склосіткою, планка прижимна, плити теплоізоляційні із мінеральної вати Ceresit, прилад обліку споживання теплової енергії, витратомір, сітка зі скловолокна, склострічка самоклеюча, суміш для теплоізоляції, суміш МВ, суміш гідроізоляційна, еластична гідроізоляція (т. 13 а.с. 1-299); у ТОВ «ДР-СТАЛЬ» - насоси відцентровані BF24-3+, безпечний піддон EURO-1S PE grid, візок з барабаном (т. 16 а.с. 1-57).

Доказів того, що досліджені податковим органом первинні документи не відповідають вимогам, встановленим до первинних документів нормами Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, матеріали справи не містять.

Податковий орган не надав жодного доказу, який би підтверджував факт безоплатного отримання позивачем товарів. Наявність договорів, актів приймання-передачі, податкових накладних, а також безготівкових розрахунків між сторонами свідчить про оплатний характер господарських операцій. За таких умов висновки контролюючого органу про «безоплатність» отримання товарів ґрунтуються виключно на припущенні, яке не може бути підставою для формування податкових зобов`язань платника.

Щодо кожної господарської операції ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК» та ТОВ «ДР-СТАЛЬ» складались податкові накладні. Про оплату таких товарів, перелік яких наведений відповідачем у акті перевірки, свідчать платіжні доручення та банківські виписки, наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач не навів у Акті перевірки даних про те, в яких саме третіх осіб позивач придбав такі товари, їх обсяги, коли саме їх було придбано позивачем, та не надав документів, якими б підтверджувались його висновки.

Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок податкового органу, на підставі якого вбачалась би вартість товару, взята відповідачем для такого обрахунку. Судом витребовувався у відповідача, з урахування його позиції у справі, розрахунок донарахованої суми податку із зазначенням як переліку товарів, так і даних, коли саме позивачем такий товар придбавався (отримано від третіх осіб). Проте такого розрахунку на виконання вимог суду відповідачем не надано.

Стосовно твердження відповідача в акті перевірки, що відносно постачальників не зареєстровані податкові накладні по придбанню на вказаний вище товар, то слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не покладає на платника податків, у даному випадку позивача, обов`язку та не наділяє його повноваженнями перевіряти дотримання податкового законодавства як його контрагентом, так і іншими контрагентами у ланцюгу постачання товару, який купується платником податків.

Відповідальність за порушення податкового законодавства носить індивідуальний характер.

Платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентом, або іншими контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за недотримання або неналежне дотримання своїх податкових зобов`язань як з боку ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ЗБМК», ТОВ «ДР-СТАЛЬ», так і з боку суб`єктів господарювання, в яких вони здійснювали придбання товарів, що потім насправді реалізовані позивачу.

Разом із тим, сама по собі аналітична інформація, отримана контролюючим органом з ЄРПН та ІС «Податковий блок», не може вважатися належним і достатнім доказом нереальності господарських операцій. Такі дані мають виключно допоміжний характер і не замінюють дослідження первинних документів, фактичного руху товарів, виконання робіт, здійснення розрахунків та інших обставин, які підтверджують реальний зміст операцій. Без співставлення аналітичних відомостей із фактичними доказами здійснення поставок висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

В матеріалах справи також наявні докази на підтвердження використання придбаних у ТОВ «ГК Сінерджи» та ТОВ «ЗБМК» товарів у власній господарській діяльності на об?єктах замовників.

Факт використання матеріалів у складі будівельних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, накладними на переміщення та актами списання товарів. Товари, які придбані позивачем у ТОВ «КАДЕ ГРУП», були використані позивачем з діловою метою, для виконання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню трубопроводів мереж Т3.1, Т3.2, Т3.3 і трубопроводів системи подачі хімічних розчинів ГВК, водопровідних систем В1.2, В1.2.1, Т3.1 ЦТФ № 2 і технологічного обладнання «Ecolab» ІІ-ї черги будівництва Комплексу по переробці курчат-бройлерів ВП «Птахофабрика «Вінницький бройлер» ПАТ «МХП» в місто Ладижин Вінницької області за договором підряду в капітальному будівництві № 48 від 15 березня 2018 року, укладеному між позивачем (підрядник) і ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (замовник). Результат робіт прийнятий замовником і введений у експлуатацію з оформленням всіх необхідних документів, наявних в матеріалах справи.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд у постанові від 09 лютого 2024 року вказав, що суди попередніх інстанцій не перевірили та не дали належної правової оцінки доводам контролюючого органу про надання для перевірки первинних документів не в повному обсязі, про що відповідачем було складено відповідні акти.

За доводами позивача, під час проведення перевірки відповідачу були своєчасно і в повному обсязі надані всі необхідні документи та інформація на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, зокрема договори, рахунки, видаткові накладні, акти переміщень, податкові накладні, платіжні документи, акти виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, ресурсні відомості, картки бухгалтерського обліку у яких відображено придбання, рух і використання товарів у обліку позивача. Інформація та відповіді на запити надавалась інспекторам як безпосередньо під час перевірки у приміщенні позивача за адресою Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, так і шляхом доставки листів з відповідями до ГУ ДПС у м. Києві.

Проте, оскільки в період проведення перевірки позивача в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 встановлено карантин та запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, приймання письмової кореспонденції здійснювалось відповідачем через скриньку, розміщену на вході до приміщення відповідача, в якій позивач залишав свої листи і інші документи. При цьому жодних відміток на примірниках листів позивача відповідач не проставляв. Оброблення всієї кореспонденції здійснювалось відповідачем без участі позивача.

З акту перевірки слідує, що позивачем надані до перевірки договори, первинні та інші документи щодо кожного із контрагентів: на сторінках 7-8 щодо ТОВ «Завод будівельних матеріалів і конструкцій»; на сторінках 11-12 щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ГК «Сінерджи»; на сторінках 14-15 щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ДР-Сталь» (ТОВ «Каде Груп»); на сторінках 23-24 щодо господарських операцій позивача з ТОВ «МДНБУД».

Як зазначив позивач, для оперативного надання інформації представником позивача Басістою Т.В., яка на підставі довіреності від 17 лютого 2021 року представляла інтереси позивача під час проведення перевірки, інформація і документи надсилались нею головному державному ревізору-інспектору Лавріненко Наталії на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та з використанням месенджера Viber на номер НОМЕР_1 . На підтвердження вказаного позивачем надано копії електронних листів та відеозапис екрана з перепискою у месенджері Viber (т. 22 а.с. 52-69, 208).

В свою чергу, актами про ненадання документів від 30 березня 2021 року № 1535/Ж5/26-15-07-02-06, від 02 квітня 2021 року № 1592/Ж5/26-15-07-02-06, від 05 квітня 2021 року № 1615/Ж5/26-15-07-02-06 та від 07 квітня 2021 року № 1662/Ж5/26-15-07-02-06 зафіксовано, що платником документи на запити контролюючого органу від 29 березня 2021 року, 30 березня 2021 року, 01 квітня 2021 року та 02 квітня 2021 року були подані не в повному обсязі.

Разом з тим, в акті перевірки не конкретизовано, відсутність яких саме документів чи пояснень, на думку податкового органу, унеможливила встановлення реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Апеляційний суд враховує показання свідка - головного державного інспектора ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1, яка брала участь у перевірці та допитана в суді першої інстанції. Вона підтвердила, що позивач загалом надавав документи, а акти про ненадання складалися лише у зв`язку з відсутністю окремих матеріалів за окремими запитами. При цьому свідок прямо зазначила, що виявлені порушення не ґрунтувалися на факті ненадання документів, і сам акт перевірки не пов`язує встановлені порушення з такими актами. За її словами, перевіряючі мали доступ до первинних документів та карток рахунків, а висновки про порушення були зроблені не через відсутність документів, а через оцінку змісту господарських операцій. Свідок назвала лише одну категорію документів, які, на її думку, не були надані у повному обсязі, - щодо транспортування та зберігання товарів.

В той же час, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, податковим органом ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву чи додаткових поясненнях будь-яких зазначень про відсутність документів щодо транспортування і зберігання товару, придбаного у контрагентів, не вказано.

Більше того, податковий орган дійшов висновку про нереальність операцій не через те, що не підтверджено поставку (перевезення) товару, а у зв`язку з тим, що контрагентами такий товар не придбавався.

Позивачем надано суду документи на підтвердження придбання ТОВ «ГК Сінерджи» товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу (т. 18 а.с. 112-260, т. 19, 20).

Щодо товарно-транспортних накладних, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), відповідно до пункту 1 яких товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, чинною на час виникнення спірних правовідносин, було затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність товарно-транспортної накладної чи її певні недоліки, не можуть бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася.

Тому питання щодо наявності товарно-транспортної накладної, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 травня 2019 року у справі № 813/552/15, від 03 вересня 2020 року у справі № 808/967/16.

З письмових пояснень слідує, що перевезення товарів, які придбавались позивачем у своїх контрагентів у період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року, здійснювалось із використанням власних транспортних засобів позивача, у зв`язку з чим не складались товарно-транспортні накладні, окрім тих випадків, коли доставка товарів здійснювалась постачальниками безпосередньо на об`єкти, де позивач здійснював виконання будівельних робіт. Також деякі товари придбавались зі складу ТОВ «ГК Сінерджі», який знаходився за тією ж адресою, що і фактичне місце ведення господарської діяльності позивачем, місто Вишгород, вулиця Набережна, 7, що не потребувало транспортування.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які перебували у власності позивача у вказаний вище період: автомобіль ТАТА LPT613 НОМЕР_14 вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 14 квітня 2016 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ; автомобіль ГАЗ 3302 НОМЕР_12 вантажний бортовий малотонажний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 30 січня 2015 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 ; автомобіль Renault Dokker НОМЕР_13 спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний-В, реєстраційний номер НОМЕР_6 , дата реєстрації 08 січня 2020 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 ; автомобіль Renault Dokker НОМЕР_15 спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний-В, реєстраційний номер НОМЕР_8 , дата реєстрації 08 січня 2020 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9 ; автомобіль Тоуоtа Соrоllа НОМЕР_16 легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_10 , дата реєстрації 14 квітня 2016 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_11 .

Крім того позивачем надано суду копії наказів про прийняття водіїв ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на роботу і звільнення їх з роботи, за 2014 та 2021 роки, копії наказів щодо перебування інженерів відділу логістики та постачання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у трудових відносинах з підприємством позивача, а також копії документів щодо придбання та списання паливно-мастильних матеріалів.

З огляду на встановлені обставини та оцінку доказів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сукупність наданих матеріалів достовірно підтверджує фактичне придбання позивачем товарів у відповідних контрагентів.

У зв`язку з цим доводи контролюючого органу про нібито неможливість підтвердження реальності операцій є безпідставними.

Також, податковим органом зазначено в акті, що згідно з наданими до перевірки документами встановлено декларування придбання ТОВ «Будівництво Технології Системи» від ТОВ «МДНБУД» будівельно-монтажних робіт за об`єктом «Капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ш. Алейхема, буд. 22 до ж/б Ш. Алейхема, буд. 22, буд. 24, буд. 26/23, вул. Ревуцького, буд. 25А до ж/б на вул. Ревуцького, буд.23, буд.21, буд. 27, буд. 25, вул. Вербицького, буд. 4А, буд. 4Б, буд. 4, буд. 6А, буд. 8, буд. 8А, буд. 10А, буд. 8Б, вул. Тростянецькій, буд. 2, буд. 4/2, у м. Києві», робіт по реконструкції (термосанація) дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 11 Шевченківського району м. Києва проспект Перемоги, 23-а, робіт з капітального ремонту системи опалення Київського міського центру крові на вулиці Максима Берлінського, будинок 12, м. Києва на загальну суму 5 293 841, 85 грн, у т.ч. ПДВ - 882 306, 98 грн.

Згідно з Актом перевірки позивачем до перевірки було надано первинні документи та картки рах. 631 по контрагенту ТОВ «МДНБУД», згідно з якими встановлено оприбуткування будівельних робіт на загальну суму 5 293 841, 85 грн, у т.ч. ПДВ - 882 306, 98 грн відповідно до виписаних актів виконаних робіт.

Податковий орган зазначив, що за результатами аналізу ТОВ «МДНБУД» вбачається відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних засобів та необхідної кількості найманих працівників, що у подальшому унеможливлює процес реалізації робіт/послуг. Це стало підставою для висновку про те, що первинні документи, укладені між ТОВ «Будівництво Технології Системи» та ТОВ «МДНБУД», оформлювались всупереч вимогам діючого законодавства.

Однак, в акті перевірки податковий орган не конкретизував, у зв`язку з чим він дійшов таких висновків. При цьому вказано, що інформація про ОФ на 01 січня 2020 року складає 54,1 тис. грн, інформація щодо наявності працівників згідно звіту про нарахування єдиного внеску - 3 особи.

Водночас, податковим органом не уточнено, на який період було взято дані зі звіту про нарахування єдиного внеску, з огляду на те, що податковим органом визнано нереальними операції з цим контрагентом за період серпня-грудня 2019 року (т. 22 а.с. 94).

Суд першої інстанції витребував у відповідача пояснення з наданням відповідних доказів, на підставі чого податковим органом було зроблено висновок щодо недостатності у ТОВ «МДНБУД» матеріальних та людських ресурсів для виконання господарських операцій з ТОВ «Будівництво Технології Системи».

Проте відповідачем таких пояснень та доказів не надав.

Отже, твердження відповідача про відсутність у ТОВ «МДНБУД» необхідних трудових і виробничих ресурсів, які нібито унеможливлювали виконання задокументованих господарських операцій, не підтверджені жодними належними доказами та фактично зводяться до ймовірної оцінки без їх обґрунтування чи доведення.

Слід зауважити, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Водночас, за матеріалами справи ТОВ «МДНБУД» мало необхідну для виконання будівельних робіт електронну ліцензію, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 05 березня 2019 року, що підтверджується відомостями, розміщеними у відкритому доступі на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Позивачем як до перевірки, так і до суду надавались договори підряду та субпідряду з ТОВ «МДНБУД», довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомості витрачених ресурсів витрат субпідрядника, платіжні доручення, податкові накладні, виписки з банківського рахунку про оплату (т. 10-12).

Крім того позивачем надавались документи на підтвердження використання виконаних ТОВ «МДНБУД» робіт у власній господарській діяльності при виконанні будівельно-монтажних робіт за договором № 1795/31-19 від 25 липня 2019 року, укладеним із Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», щодо капітального ремонту аварійної ділянки теплових мереж, за договором № 1735/31-19-1 про виконання робіт від 16 липня 2019 року щодо капітального ремонту аварійної ділянки теплових мереж, за договором № 3132/1 від 28 вересня 2018 року, укладеним із Комунальним некомерційним підприємством «Київський міський центр крові» щодо капітального ремонту системи опалення в будівлі Київського міського центру крові, за договором № 73-Є-БМ-ТС від 24 вересня 2019 року, укладеним із Комунальним підприємством «Група впровадження проекту 3 енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва» щодо реконструкції (термосанації) дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 11 Шевченківського району м. Києва (т. 2-9).

При цьому, у позивача відсутній обов`язок перевіряти походження придбаних товарів по всьому ланцюгу постачання аж до виробника, тим більше, що жодних зауважень до первинних документів, оформлених безпосередньо з його контрагентами, контролюючий орган не висловив. Чинне законодавство не пов`язує виникнення податкових зобов`язань платника із станом податкового обліку його контрагентів, їх фактичним місцезнаходженням чи наявністю матеріально-технічних ресурсів. Позивач не може відповідати за невиконання податкових обов`язків іншими суб`єктами, оскільки поняття добросовісності платника не передбачає покладення на нього функцій з контролю за дотриманням постачальниками вимог податкового законодавства. Платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю, а тому об`єктивно не може володіти інформацією щодо виконання контрагентами своїх податкових зобов`язань.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить з того, що самі по собі обставини, пов`язані з відсутністю у контрагентів платника необхідних матеріальних чи трудових ресурсів, недоліками в оформленні окремих документів, відсутністю товарно-транспортних накладних чи порушеннями податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій та не є достатньою підставою для позбавлення платника податкового кредиту.

Так, у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 та від 30 січня 2018 року у справі № 2а/1770/3360/12 Верховний Суд критично оцінив посилання контролюючих органів на відсутність у контрагентів платника власних чи орендованих основних фондів або кваліфікованого персоналу. Суд наголосив, що такі обставини самі по собі не можуть свідчити про неправомірність господарських операцій, оскільки не є визначальними критеріями їх реальності. Якщо інші докази підтверджують фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника, пов`язані з виконанням відповідних операцій, то відсутність ресурсної бази контрагента не може бути підставою для невизнання таких операцій.

Відповідачем не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару/послуг і господарською діяльністю позивача.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують контрагенти позивача, апеляційний суд зазначає, що наведена інформація має суто загальний характер і не підтверджує факту вчинення будь-яких протиправних дій саме у межах спірних господарських операцій.

Сам факт розслідування кримінальних проваджень № 42020100000000525 та № 62019000000001031, у яких згадуються окремі юридичні особи, без надання вироку суду чи процесуальних документів, що встановлюють фіктивність діяльності відповідних підприємств, не може бути належним доказом нереальності операцій між позивачем та його контрагентами.

Із зазначених в Акті перевірки кримінальних проваджень, наведених в них документів і обставин неможливо достовірно встановити характер правопорушень, вчинених названими в них контрагентами позивача, та їх роль в цьому: невиконання робіт/ненадання послуг у повному обсязі чи частково, завищення обсягів виконаних робіт, наданих послуг або завищення їх вартості тощо. Відсутні дані також про те, чи пов`язані ці правопорушення з господарською діяльністю позивача та чи стосуються виконання укладених з ним договорів.

Відтак такі посилання контролюючого органу є припущеннями та не впливають на оцінку реальності господарських відносин у даній справі.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України лише вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про його закриття чи постанова у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення для адміністративного суду - і лише в частині встановлення факту вчинення відповідних дій конкретною особою.

Однак жодного такого процесуального рішення щодо посадових осіб контрагентів позивача відповідачем не надано, що свідчить про невиконання ним обов`язку доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Більше того, у низці кримінальних проваджень, на які посилається контролюючий орган, взагалі не фігурують ані позивач, ані його контрагенти.

Колегія суддів також ураховує, що платник податків, здійснюючи господарську діяльність, не зобов`язаний і не завжди може бути обізнаним про можливі порушення податкового законодавства третіми особами.

Факт реального отримання товарів чи послуг не спростовується навіть за умови існування у контрагентів потенційних ризиків або порушень, якщо не встановлено узгодженості їхніх дій із позивачем з метою одержання неправомірної податкової вигоди. У матеріалах справи відсутні будь-які докази такої взаємодії чи обізнаності позивача про протиправну діяльність контрагентів.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 травня 2019 року у справі № 826/15112/16 та від 07 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.004714.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій, за наслідками яких позивач сформував податковий кредит, підтверджена належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV, містять усі необхідні реквізити, розкривають зміст, обсяг та характер придбаних товарів і послуг, а також підтверджують фактичне виконання умов договорів із ТОВ «ЗБМК», ТОВ «ГК Сінерджи», ТОВ «ДР-СТАЛЬ» та ТОВ «МДНБУД».

Невідповідності податкових накладних, оформлених зазначеними контрагентами, вимогам статті 201 ПК України, не встановлено.

Суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що оплата товарів здійснювалась за рахунок безготівкових коштів позивача, а придбані матеріали та роботи були використані у його господарській діяльності, що повністю виключає припущення контролюючого органу про намір неправомірно отримати податкову вигоду.

За результатами дослідження доказів апеляційний суд підтверджує, що поставка товарів та виконання робіт фактично відбулися, операції мали реальний характер, а отже, у позивача були наявні всі передбачені законом підстави для формування податкового кредиту та віднесення понесених витрат при визначенні фінансового результату.

Саме на контролюючому органі лежить обов`язок доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Проте відповідач обмежився загальними твердженнями та аналітичними витягами з інформаційних систем. Усі сумніви, які виникають у зв`язку з неповнотою або суперечливістю доказів податкового органу, за загальним правилом повинні тлумачитись на користь платника податків.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що подання платником податків додаткових документів у ході судового розгляду не свідчить про порушення ним вимог податкового законодавства, а є реалізацією права на захист та відповідає принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, визначеному статтями 9 та 77 КАС України. Податковий орган не конкретизував, яких саме документів нібито бракувало під час перевірки, та визнав, що ці акти не вплинули на визначення порушень, тому посилання відповідача на неповноту документального забезпечення перевірки є безпідставним.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Штульман І.В.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2025.