Постанова

від 29.11.2007 по справі 41/82-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 29 листопада 2007 р.                                                                                   

№ 41/82-07 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін

позивача відповідачів:  

ОСОБА_2, довіреність від 21.11.07; Дузенко Л.І. -паспорт, ОСОБА_3,

довіреність від 06.03.07 №3 ОСОБА_4,довіреність від 19.11.07 №37;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну  скаргу

Селянського фермерського

господарства Дузенка Леоніда Івановича

на  постанову

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

від

02.08.2007 року

у справі

№ 

41/82-07

за позовом

ОСОБА_1- учасника Товариства з

обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "Енергія

-Сервіс"

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Науково -виробничий центр "Енергія -Сервіс"

Селянського фермерського господарства Дузенка Леоніда Івановича

про

визнання договорів

купівлі-продажу недійсними

ОСОБА_1- учасник Товариства з

обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр

"Енергія-Сервіс" звернувся до господарського суду Дніпропетровської

області з позовом про визнання

Доповідач: Гоголь Т.Г.

недійсним договору купівлі-продажу

№12/04 від 08.11.2004 року складського приміщення загальною площею 1232,2

кв.м., розташованого за

адресою: Дніпропетровська область,

смт. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська і договору купівлі-продажу №6-03 від

21.04.2003 року адміністративної будівлі з гаражами загальною площею 1219

кв.м., розташованої за адресою Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул.

Міжколгоспбудівська, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю

"Науково-виробничий центр "Енергія-Сервіс" і селянським

фермерським господарством Дузенка Леоніда Івановича. Позовні вимоги вмотивовані

тим, що з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий

центр "Енергія-Сервіс" угоди були укладені директором товариства Тютченко

А.М. з перевищенням, наданих йому повноважень, всупереч положень установчих

документів та норм чинного законодавства.

Господарський суд Дніпропетровської

області рішенням від 28.03.2007 року (суддя Орешкіна Е.В.) позов задовольнив,

визнавши недійсними договір купівлі-продажу №12/04 від 08.11.2004 року

складського приміщення загальною площею 1232,2 кв.м., розташованого за адресою:

Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська і договір

купівлі-продажу №6-03 від 21.04.2003 року адміністративної будівлі з гаражами

загальною площею 1219 кв.м., розташованої за адресою Дніпропетровська область,

смт. Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська, укладені між товариством з обмеженою

відповідальністю "Науково-виробничий центр "Енергія-Сервіс" і селянським

фермерським господарством Дузенка Леоніда Івановича. Задовольняючи позов, суд

виходив з тих обставин, що директор при укладенні зазначених угод діяв від

імені товариства з перевищенням повноважень, оскільки розділом 2 контракту від

17.12.1999 року йому заборонено здійснювати відчуження нерухомого майна, яке

належить товариству.

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд постановою від 02.08.2007 року (судді: Євстигнєєв О.С.,

Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської

області залишив без змін від 28.03.2007 року. В постанові суд зазначив, що

договір №12/04 є нікчемним правочином, оскільки зазначений договір в

установленому законом порядку нотаріально не посвідчений і в силу статей 215

Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України повинен

бути визнаний недійсним; директор товариства був призначений із порушенням

вимог законодавства і Статуту товариства, отже не може вважатися особою, що

наділена повноваженнями щодо розпорядження майном товариства або здійснення

інших дій від імені товариства.

Селянське фермерське господарство

Дузенка Леоніда Івановича звернулося з касаційною скаргою до Вищого

господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського

суду Дніпропетровської області від 28.03.2007 року та постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 року та

ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник

посилається на те, що судами попередніх інстанцій при ухвалені судових актів

були порушені норми матеріального і процесуального права, а саме статті 207

Господарського кодексу України, стаття 63 Цивільного кодексу УРСР, статті 41,

59 Закону України "Про господарські товариства", стаття 15 Цивільного

кодексу України, статті 1, 21, 35, 104 Господарського процесуального кодексу

України. Скаржник зазначає також, що позивач не мав законних підстав для

звернення до господарського суду в силу приписів статті 12 Господарського

процесуального кодексу України.

ОСОБА_1та Товариство з обмеженою

відповідальністю "Науково-виробничий центр "Енергія-Сервіс"

надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять рішення та постанову

залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу -без

задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді Гоголь

Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін,

перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в

рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм

матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає, що касаційна

скарга  підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав.

Господарськими судами попередніх

інстанцій встановлено, що 21.04.2003 року між Товариством з обмеженою

відповідальністю „Науково-виробничий центр "Енергія-Сервіс"

(Продавець) та Селянським фермерським господарством Дузенка Леоніда Івановича

(Покупець) укладений договір купівлі-продажу №6-03, за умовами якого

Продавець  передає у власність  Покупця нерухоме майно -адміністративну

будівлю, що розміщена за адресою смт. Томаківка Дніпропетровської області вул.

Міжколгоспбудівська, б/н, а Покупець приймає вказане нерухоме майно та сплачує

його вартість в розмірі 20400,00 грн. Згодом між Товариством з обмеженою

відповідальністю "Науково-виробничий центр "Енергія-Сервіс"

(Продавець) та Селянським фермерським господарством Дузенка Леоніда Івановича

(Покупець) укладений договір купівлі-продажу №12/04 від 08.11.2004 року, за

умовами якого Продавець передає у власність Покупця нерухоме майно -складське приміщення,

що також розміщене за вказаною адресою, а Покупець приймає вказане нерухоме

майно та сплачує його вартість в розмірі 7500,00 грн. Умови вказаних договорів

сторонами виконані.

Господарський суд Дніпропетровської

області, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання вищевказаних договорів

недійсними, визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що спірні договори не

відповідають вимогам закону, а саме пункту 2 статті 203 чинного Цивільного

кодексу України, оскільки підписані представником товариства без відповідних

повноважень і в подальшому не були схвалені товариством, а відтак відповідно до

пункту 1 статті 215 цього Кодексу є недійсними.

Перевіряючи в апеляційному порядку

назване судове рішення, суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком

суду першої інстанції стосовно договору купівлі-продажу №12/04 від 08.11.2004

року, а стосовно договору купівлі-продажу №6-03 від 21.04.2003 року, відзначив,

що цей договір є недійсним відповідно до норм статті 48 Цивільного кодексу

України в редакції 1963 року.

Судова колегія касаційної інстанції

вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що

всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не

ґрунтуються на повному дослідження обставин справи, що виключає правильне

застосування законодавства до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Оскільки спірні правовідносини щодо

визнання недійсним договору купівлі-продажу №6-03 від 21.04.2003 року виникли

до набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року, то за

правилами  Прикінцевих та перехідних

положень Кодексу, до цих правовідносин слід застосовувати норми  Цивільного кодексу України  в редакції 1963 року.

Відповідно до вимог статті 48

Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) недійсною є угода, що не

відповідає вимогам закону.

За правилами частини 2 цієї статті

названого Кодексу по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути

другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в

натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності

угоди не передбачені законом.

Разом з тим, пунктом 7 зазначених

Прикінцевих та перехідних положень встановлено, щодо позовів про визнання

заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності

нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року,

застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів

законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до норм статті 257

чинного Цивільного кодексу України 

загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і

відповідно до частини 1 статті 261 Кодексу перебіг строку позовної давності

починається з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про

порушення свого права. Аналогічні норми містить і Цивільний кодекс України в

редакції 1963 року (статті 71, 76).

Зважаючи на ту обставину, що

ОСОБА_1. (є учасником товариства, якому належить частка в розмірі 33%)

звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу

№6-03 від 21.04.2003 року лише в лютому 2007 року, суди попередніх інстанцій, з

урахуванням норм наведеного законодавства, повинні були встановити обставини

щодо строків позовної давності та щодо виникнення у позивача права на

пред'явлення позову в цій частині (збори за статутом скликаються двічі на рік і

на зборах затверджуються результати діяльності товариства), однак, зазначені

обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Поряд з викладеним, касаційна

інстанція зауважує на тому, що всупереч приписам частини 3 статті 84

Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не

надали належної правової оцінки доводам Селянського фермерського господарства

Дузенка Леоніда Івановича про те, що придбане ним за спірними договорами

купівлі - продажу нерухоме майно -адмінбудівля з гаражами та складське

приміщення було в свою чергу за договором купівлі -продажу №6 від 20.12.2006

року та договором купівлі -продажу від 13.02.2007 року продане іншій особі і

договір купівлі -продажу №6 від 20.12.2006 року рішенням Томаківського райсуду

визнаний дійсним, тобто суди попередніх інстанцій прийняли рішення, яке

стосується прав та обов'язків особи, що придбала в подальшому вказане нерухоме

майно, проте, цю особу не було залучено до участі у справі. З урахуванням

зазначеного поза увагою судів попередніх інстанцій залишились і обставини щодо

можливості застосування реституції як наслідку визнання угод недійсними (стаття

48 Цивільного кодексу в редакції 1963 року, стаття 216 чинного Цивільного

кодексу України).

Приписами статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України, касаційній інстанції не надано право

встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені

місцевим та апеляційним господарськими судами.

З огляду на викладене, судові

рішення не можна вважати законними  та

обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду

першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та

перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які

мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми

матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

З огляду на зазначене, керуючись

статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11110,

11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 28.03.2007 року та постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 02.08.2007 року у справі №41/82-07

скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до господарського суду

Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Селянського

фермерського господарства Дузенка Леоніда Івановича задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                      

Т. Добролюбова

Судді                                                                                 

                  Т. Гоголь

В. Швець