Постанова

від 02.08.2007 по справі 41/82-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

02.08.2007                                                                                                          

Справа № 41/82-07 

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва

О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ролдугіній Н.В.

за участю представників, які були

присутні у судовому засіданні 26.07.2007 року:

позивача: ОСОБА_2-

предст., дов.НОМЕР_1 від 26.01.2007 року

відповідачів: 1. Не

явився

                       2. Дузенко

Л.І.- голова СФГ

                           Кутовий В.М.-

предст., дов.№3 від 06.03.2007 року

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу селянського фермерського господарства Дузенко

Леоніда Івановича (смт. Томаківка Дніпропетровської області) на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від  28.03.2007р. у справі №41/82-07

          за позовом:

ОСОБА_1 -учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий

центр “Енергія-Сервіс” (м. Дніпропетровськ)

до: 1.

Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр “Енергія-Сервіс”(м.

Дніпропетровськ)

                  2. Селянського фермерського

господарства Дузенко Леоніда Івановича (смт. Томаківка Дніпропетровської

області)

                 про: визнання договорів

купівлі-продажу недійсними

ВСТАНОВИВ:

       Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 28.03.2007 року (підписано 02.04.2007р.) по

справі №41/82-07 (суддя Орешкіна Е.В.) був задоволений позов ОСОБА_1 -учасника

товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр

“Енергія-Сервіс” (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою

відповідальністю „Науково-виробничий центр “Енергія-Сервіс” (м.

Дніпропетровськ) і селянського фермерського господарства Дузенко Леоніда

Івановича (смт. Томаківка Дніпропетровської області) про визнання недійсними договору

купівлі-продажу НОМЕР_2 від 08.11.2004 року складського приміщення загальною

площею 1232,2 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, смт.

Томаківка, вул. Міжколгоспбудівська і договору купівлі-продажу НОМЕР_3 від

21.04.2003 року адміністративної будівлі з гаражами загальною площею 1219

кв.м., розташованої за адресою Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул.

Міжколгоспбудівська, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю

„Науково-виробничий центр “Енергія-Сервіс” і селянським фермерським

господарством Дузенко Леоніда Івановича.

Не погоджуючись з рішенням суду,

відповідач-2 -селянське фермерське господарство Дузенко Леоніда Івановича (смт.

Томаківка Дніпропетровської області) -подав апеляційну скаргу, у якій просить

скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2007

року у справі №41/82-07 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідач-2 вважає, що господарським судом при винесенні рішення були порушені

норми матеріального і процесуального права. В порушення ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України судом не був належним чином досліджений правовий

статус  директора ТОВ НВЦ

“Енергія-Сервіс”. Сторона не погоджується з висновком суду, що директор ТОВ НВЦ

“Енергія-Сервіс” при укладанні договорів діяв з перевищенням повноважень,

оскільки розділом 2 трудового контракту від 17.12.1999 року йому заборонено

здійснювати відчуження нерухомого майна, яке належить товариству. Відповідач-2

вважає, що повноваження директора визначені у п. 2 ст. 62 Закону України “Про

господарські товариства”. Із зазначеної статті та установчих документів

випливає, що директор ОСОБА_3 при укладанні спірних договорів діяв в межах

своєї компетенції. Скаржник зазначає також, що оскільки зміст і обсяг повноважень

директора товариства визначені законом і установчими документами, то вони вже

не можуть бути викладені у трудовому контракті. До того ж трудовий контракт в

порушення ч.3 ст. 21 КЗпП України укладений з не уповноваженою особою ОСОБА_1 і

не скріплений печаткою, а отже не має юридичної сили.

Позивач -ОСОБА_1 -учасник

товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр

“Енергія-Сервіс” (м. Дніпропетровськ) -у відзиву на апеляційну скаргу і у

судовому засіданні пояснив, що товариство відповідно до ст.12 Закону України

“Про господарські товариства” є власником майна, переданого йому учасниками

товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції,

виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів,  іншого майна, набутого на підставах, не

заборонених законом. Отже, загальні збори учасників ТОВ НВЦ “Енергія-Сервіс” на

законних підставах обмежили повноваження директора щодо розпорядження майном

товариства. Сторона зазначила, що він є уповноваженою особою на укладання

трудового контракту, оскільки був головою загальних зборів, а укладання

контракту з ОСОБА_3 було схвалено на цих зборах. На момент розгляду спору

трудовий контракт мав юридичну силу незалежно від того ким він був підписаний.

Відповідач-1 -товариство з

обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр „Енергія-Сервіс” (м.

Дніпропетровськ) -жодного разу ні у місцевий господарський суд, ні у

апеляційний господарський суд не явився, хоча всі ухвали направлялися

відповідачу-1 за адресою, яка зазначена у статутних документах товариства.

Оскільки матеріали справи є достатніми для перегляду рішення по суті, неявка

представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи, процесуальні

документи суду направлялися за юридичною адресою відповідача-1, справа

переглядалася без участі представника відповідача-1 за наявними у справі

матеріалами.

14.05.2007 року відповідач-2 надав

письмові пояснення, в яких звертає увагу на те, що спірні угоди

купівлі-продажу, які позивач просить визнати недійсними, здійснювались при його

безпосередній участі. Крім того, господарським судом не досліджено, що

позивачем був пропущений строк позовної давності.

01.06.2007 року від представника

відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів у справі №41/82-07.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 року

клопотання було задоволено.

08.06.2007р. представник

відповідача-2 надав пояснення, в яких наполягав на тому, що трудовий контракт

від 17.12.1999 року укладений в порушення приписів ст. 21 КЗпП України,

оскільки позивач не є власником ТОВ НВЦ “Енергія-Сервіс”.

Ухвалою голови Дніпропетровського

апеляційного господарського суду Плевако В.І. 

від 26.06.2007р. було відмовлено в задоволені заяви представника

позивача про відвід складу колегії суддів, але у зв'язку з відпусткою суддів

Чохи Л.В. та Головко В.Г. справа була передана для розгляду колегії суддів у

складі головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів: Голяшкіна О.В. і

Чус О.В.

Розпорядженням заступника голови

суду -голови судової палати від 25.07.2007 року №376 справа була передана на

розгляд постійної колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С.

(доповідач), суддів: Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М.

У судовому засіданні 26.07.2007

року представник відповідача-2 подав письмове клопотання щодо витребування

додаткових доказів по справі. Дніпропетровський апеляційний господарський суд

вважає, що матеріали справи є достатніми для перегляду судового рішення по

суті.

У судовому засіданні була оголошена

перерва до 10.00  02 серпня 2007 року.

Вислухав представників сторін,

переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

встановив, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий

центр "Енергія-Сервіс" (відповідачем-1) і селянським фермерським

господарством Дузенко Леоніда Івановича (відповідачем-2) були укладені договори

купівлі-продажу: НОМЕР_2 від 08.11.2004 року, за яким відповідач-1 передав у

власність відповідача-2 будівлю складського приміщення площею 1232,20 кв. м.,

що знаходиться за адресою: вул. Міжколгоспбудівська, б/н, смт. Томаківка

Дніпропетровської області та НОМЕР_3 від 21.04.2003 року, за яким відповідач-1

передав відповідачу-2 адміністративну будівлю з гаражами загальною площею 1219

кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Міжколгоспбудівська, б/н, смт. Томаківка

Дніпропетровської області. Вартість об'єктів нерухомості, які були відчужені

відповідачем-1 на користь відповідача-2 склала відповідно 7500 грн. і 20400

грн.

З боку продавця (відповідача-1)

вказані договори підписані директором ТОВ НВЦ "Енергія-Сервіс"

ОСОБА_3, який, за твердженням позивача, діяв з перевищенням повноважень,

наданих йому статутом ТОВ "Енергія-Сервіс" та укладеним з ним

контрактом від 17.12.1999 року, тобто без додержання вимог, передбачених

законом, необхідних для чинності вказаних правочинів.

Як вбачається із Статуту ТОВ НВЦ

„Енергія-Сервіс” в редакції на день укладення спірних угод (п.5.9) керівництво

поточною діяльністю товариства здійснюється директором товариства, його замісниками,

що призначені зборами. При призначення на посаду з ним укладається контракт від

імені товариства, який регламентує термін найму, умови прийняття на роботу та

звільнення з урахуванням соціальних гарантій у відповідності з діючим

законодавством України, термін найму, права.

В силу п.6.4 Статуту товариство

здійснює відповідно діючого законодавства володіння, користування та

розпорядження майном, яке знаходиться в його власності, згідно з метою своєї

статутної діяльності та призначенням майна.

Оскільки позивач просив визнати

угоди недійсними, а суд при вирішенні питання щодо дійсності угоди перевіряє її

на відповідність законодавству, яке було чинним на момент укладення такої

угоди, спірні угоди носять ознаки договорів купівлі-продажу, зазначені угоди

були укладені 08.11.2004 року (в період дії Цивільного кодексу України в

редакції 2003 року) і 21.04.2003 року (в період дії Цивільного кодексу

Української РСР в редакції 1963 року), суд перевіряє ці угоди на відповідність

чинному на момент їх вчинення законодавству України.

1.          Договір купівлі-продажу від

08.11.2004 року НОМЕР_2.

Як вбачається із технічного

паспорту та договору НОМЕР_2 його предметом є будівля складського приміщення,

яка відноситься до нерухомого майна згідно вимог ст.181 ЦК України (До

нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а

також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим

без їх знецінення та зміни їх призначення).

Відповідно до ст.657 Цивільного

кодексу України в редакції 2003 року договір купівлі-продажу земельної ділянки,

єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого

майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню

та державній реєстрації.

Укладений між сторонами договір

НОМЕР_2 від 08.11.2004 року сторонами за угодою нотаріально не посвідчувався.

Згідно ст.220 ЦК України у разі

недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий

договір є нікчемним. В силу ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо

його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Цивільне

законодавство не вимагає у судовому порядку визнання недійсним нікчемного

правочину (ч.2 ст.215 ЦК України). Разом з тим в силу ст.207 ГК України

господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову

господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання

порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. 

Таким чином, договір НОМЕР_2 є

нікчемним правочином, оскільки зазначений договір в установленому законом

порядку нотаріально не посвідчений і в силу ст.215 ЦК України та ст.207 ГК

України повинен бути визнаний недійсним.

2.          Договір купівлі-продажу НОМЕР_3 від

21.04.2003 року.

Предметом договору НОМЕР_3 від

21.04.2003 року адміністративна будівля з гаражами загальною площею 1219 кв.м.

Зазначений договір був підписаний з боку продавця директором ТОВ НВЦ

„Енергія-Сервіс” ОСОБА_3

Задовольняючи позов, суд виходив з

тих обставин, що директор при укладенні зазначеної угоди діяв від імені

товариства з перевищенням повноважень, оскільки розділом 2 трудового контракту

від 17.12.1999 року йому заборонено здійснювати відчуження нерухомого майна,

яке належить товариству.

Оскільки спірний договір був

укладений у 2003 році, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

застосовує до цього договору норми законодавства, які були чинними на момент

укладення спірної угоди.

В силу ст.29 Цивільного кодексу

УРСР (в редакції 1963 року) юридична особа набуває цивільних прав і бере на

себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за

законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів

юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Регулювання діяльності товариства з

обмеженою відповідальністю у 2003 році здійснювалося Статутом товариства і

Законом України „Про господарські товариства”. Відповідно до ст.62 зазначеного

закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган:

колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює

генеральний директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності

товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів

учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу

частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним

Законом та установчими документами.

Згідно п.5.8 Статуту ТОВ НВЦ

„Енергія-Сервіс” в товаристві створюється виконавчий орган: дирекція. Членами

виконавчого органу можуть бути особи, що не являються одночасно учасниками

товариства. Директор (генеральний директор) не може бути одночасно головою

зборів учасників товариства. Пунктом 5.9 Статуту товариства, який є

обов'язковим для учасників цього товариства, визначено, що керівництво поточною

діяльністю товариства здійснюється директором товариства, його замісниками, що

призначені зборами. При призначенні на посаду директором товариства з

ним укладається контракт від імені товариства, який регламентує термін найму,

умови прийняття на роботу та звільнення з урахуванням соціальних гарантій у

відповідності з діючим законодавством України, термін найму, права.

Як вбачається із матеріалів справи,

а саме із контракту від 17.12.1999 року, останній був укладений з громадянином

ОСОБА_3 учасником товариства ОСОБА_1, що є порушенням вимог статуту (п.5.9) в

частини призначення директора зборами, а не окремими учасниками товариства,

оскільки статутом товариства (розділ 5) не передбачена передача повноважень

загальних зборів окремим учасникам товариства. За таких обставин висновок

відповідача-2 в апеляційній скарзі про те, що контракт від 17.12.1999 року не

має юридичної сили, є обґрунтованим.

Таким чином, оскільки директор

товариства був призначений із порушенням вимог законодавства і Статуту

товариства, то взагалі не можна вважати його тією особою, що наділена хоч

будь-якими повноваженнями по розпорядженню майном товариства або здійсненням

інших дій від імені товариства.

Підписання особою (органом

юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням

наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути

підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає

вимогам закону.

Відповідно до роз'яснення Президії

Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 (з наступними

змінами та доповненнями) „Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними” (п.9.1) письмова угода може бути

укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності,

закону або адміністративного акта. Угода, укладена представником юридичної

особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її

укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як

така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду,

знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони

відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони

(від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення

про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про

відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого

підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку

перевіряти такі повноваження.

Згідно ст.63 ЦК УРСР угода,

укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або

з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і

обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією

особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду

дійсною з моменту її укладення.

Дніпропетровський апеляційний

господарський суд вважає, що у даному випадку доказами схвалення угоди може

бути, як вбачається із аналізу ст.ст.41, 59 Закону України „Про господарські

товариства”, тільки рішення загальних зборів товариства, оскільки подальші дії

директора від імені товариства, який не має жодних повноважень (у тому числі і

на отримання грошових коштів товариством, листування, тощо), не робить таку

угоду схваленою саме товариством.

За таких обставин Дніпропетровський

апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду

щодо недійсності оспорюваних угод правомірними.

На підставі вищевикладеного,

керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу селянського

фермерського господарства Дузенко Леоніда Івановича (с. Томаківка

Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської

області від 28 березня 2007 року у справі №41/82-07 залишити без зміни.

Головуючий                                                                                         

О.С. Євстигнеєв

Судді:                                                                                                      Л.О.

Лотоцька

Р.М. Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                       

М.В. Юрченко

02.08.2007р.