Ухвала від 06.06.2025 по справі 908/1721/23

УХВАЛА

06 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/1721/23

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - не з`явився,

відповідача-4 - не з`явився,

відповідача-5 - не з`явився,

відповідача-6 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник, відповідач-3)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (головуючий - суддя Іванов О. Г., судді: Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 (головуючий - суддя Проскуряков К. В.)

у справі за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк», позивач)

до:

1) Приватного підприємства "Цареводарівка" (далі - ПП "Цареводарівка", відповідач-1),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (далі - ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», відповідач-2),

3) ОСОБА_1 ,

4) Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» (далі - КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора», відповідач-4),

5) Командитного товариства «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора» (далі - КД «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора», відповідач-5),

6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агропродінвест» (далі - ТОВ «СП «Агропродінвест», відповідач-6),

про стягнення 4 340 622,72 грн.

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для відмови у задоволені заяви про відстрочення виконання рішення суду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. АТ «ПроКредит Банк» звернулося до суду з позовом до ПП «Цареводарівка», ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», фізичної особи ОСОБА_1 , КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора», КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора», ТОВ «СП «Агропродінвест» про стягнення 4 340 622,72 грн.

1.2. Позов обґрунтовано невиконанням зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам кредитного договору та договорів поруки відповідачами-1, 2, 3, 4, 5, 6, у зв`язку з чим АТ «ПроКредит Банк» звернулося з позовними вимогами про солідарне стягнення заборгованості у сумі 4 340 622,72 грн з відповідача-1 як позичальника та відповідачів-2, 3, 4, 5, 6 як поручителів.

2. Стислий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачами подано заяви про відстрочення виконання рішення суду у цій справі строком на один рік (дванадцять місяців) з дня ухвалення рішення.

2.2. Господарський суд Запорізької області рішенням від 06.03.2024 позов задовольнив. У задоволенні заяв відповідачів про відстрочення виконання рішення суду відмовив.

2.2.1. Відмовляючи у задоволенні заяв відповідачів про відстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції зазначив, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Також враховуючи наявність тривалої простроченої заборгованості за рамковою угодою та кредитним договором відповідача-1 перед позивачем, невиконання його обов`язків за вказаними договорами поручителями - відповідачами у цій справі, нездійснення жодного платежу після дати виникнення прострочення та/або відкриття провадження у справі, суд не знайшов підстав для задоволення заяв відповідачів про відстрочку виконання рішення суду.

2.3. Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідачі звернулися до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких відповідачі визнають розмір заборгованості і право позивача на її стягнення, однак заперечують і оскаржують рішення Господарського суду Запорізької області в частині відмови у відстроченні такого стягнення на 12 місяців.

2.4. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30.10.2024 у справі №908/1721/23 рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишив без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволені заяви скаржника про відстрочення виконання рішення суду та прийняти у цій частині нове рішення, яким відстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду строком на один рік (дванадцять місяців) з дня ухвалення рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16, щодо підстав для застосування відстрочки виконання судового рішення.

4.2. Доводи скаржника зводяться до того, що:

- в результаті збройної військової агресії Російської Федерації територія Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області, де зареєстрований та проживав ОСОБА_1 , тимчасово окупована Російською Федерацією;

- тимчасова окупація території Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області виключає будь-яку можливість отримання доходів та використання майна ОСОБА_1 , за рахунок яких можливе погашення заборгованості перед позивачем. У зв`язку із окупацією вказаних територій скаржник був вимушений виїхати з місця свого постійного проживання та залишити майно, грошові кошти, за рахунок яких може бути виконане рішення суду;

- кредитні кошти за кредитним договором фактично отримувались та використовувались у господарській діяльності ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», КТ «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора», КТ «Желєв С.С. і компанія «Мелітопольського елеватора». Скаржник вказаних коштів не отримував та ними не користувався;

- виконання рішення суду і проведення виконавчих дій можливе лише після деокупації захопленої території Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області та відновлення можливості проживання та діяльності ОСОБА_1 і юридичних осіб, частки у статутних капіталах яких належать йому;

- на підтвердження своїх доводів скаржником було подано суду першої інстанції сертифікат № 2300-24-0141 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою 26.01.2024, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ОСОБА_1 по виконанню зобов`язань за договором поруки від 24.11.2021 №417382-ДП2, укладеного з АТ «ПроКредит Банк», у період з 25.02.2022 до дня видачі вказаного сертифіката.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ «ПроКредит Банк» просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

6. Рух справи в суді касаційної інстанції та підстави передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата)

6.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20.12.2024, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та призначив перегляд судових рішень у відкритому судовому засіданні.

6.2. Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025, справу №908/1721/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 передано на розгляд об`єднаної палати.

6.2.1. Колегія суддів Верховного Суду, передаючи справу на розгляд об`єднаній палаті виходила з того, що наявні різні підходи у застосуванні частини першої статті 293 ГПК України у сукупності з положеннями статті 287 ГПК України щодо вирішення питання щодо наявності / відсутності підстав для відкриття / відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанції, які оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення колегіями судових палат, які входять до різних палат, а саме:

- у справі №914/1663/23 Верховний Суд (колегія суддів з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності) ухвалою від 02.08.2024, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024, які оскаржувалися в частині відмови у відстроченні виконання рішення суду про стягнення заборгованості на один рік, а в подальшому постановою від 02.10.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 в частині відстрочення виконання рішення у справі №914/1663/23 залишено без змін;

- у справі №910/5505/24 Верховний Суд (колегія суддів з розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) ухвалою від 02.08.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруючу компанія «Енергоатом» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 на підставі частини першої статті 293 ГПК України, оскільки зазначені судові рішення оскаржувались виключно в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення.

6.2.2. Колегія суддів вважає, що судове рішення, яке оскаржується лише в частині відповідної процесуальної дії - відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України, що зумовлює відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

6.2.3. З у рахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи №908/1721/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку у справі №914/1663/23 щодо застосування частини першої статті 293 ГПК України в сукупності з положеннями частини першої статті 287 ГПК України, а саме, щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, з підстав, викладених у цій ухвалі.

6.3. Кількісно-персональний склад суддів об`єднаної палати у цій справі визначався відповідними протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, які містяться в матеріалах справи.

6.4. Об`єднана палата ухвалою від 04.03.2025 прийняла до розгляду справу №908/1721/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024, рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 та призначила розгляд касаційної скарги на 04.04.2025.

6.5. Об`єднана палата 04.04.2025 та 16.05.2025 відклала розгляд касаційної скарги на 16.05.2025 та 06.06.2025 відповідно.

6.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій виключно в частині відмови у відстроченні виконання рішення суду. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України не є предметом касаційного оскарження.

7.2. Підставою касаційного оскарження є пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16, щодо підстав для застосування відстрочки виконання судового рішення.

7.3. В ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати від 05.02.2025 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду пропонує відступити від висновку у справі №914/1663/23 щодо застосування частини першої статті 293 ГПК України в сукупності з положеннями частини першої статті 287 ГПК України, а саме, щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, оскільки колегія суддів вважає, що судове рішення, яке оскаржується лише в частині відповідної процесуальної дії - відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України, що зумовлює відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Мотиви, з яких виходить об`єднана палата

7.4. До основних засад належать, зокрема й забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

7.5. Змістовно аналогічні положення містяться у пунктах 8 та 9 частини третьої статті 2 ГПК України, які гарантують право на касаційне оскарження судових рішень у випадках, визначених цим Кодексом.

7.6. Відповідно до статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази; процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

7.7. Згідно з частиною сьомою статті 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Об`єднана палата зазначає, що ця норма не конкретизує, у якому порядку та до якого суду допускається оскарження, а лише встановлює загальну можливість їх оскарження, з урахуванням інших норм ГПК України. Об`єднана палата також відзначає, що саме ця стаття, зокрема частини 4- 6 регламентує питання, які суд вирішує під час відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. Вказана стаття міститься у розділі V ГПК України за назвою «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах».

7.8. ГПК України не містить заборони щодо включення питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті.

7.9. Зміст частини шостої статті 238 ГПК України свідчить, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: порядок і строк виконання рішення; надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; забезпечення виконання рішення; повернення судового збору; призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

7.10. У загальному випадку процесуальна дія щодо розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду оформлюється ухвалою, що відповідає загальній структурі процесуального рішення (статті 232, 331 ГПК України).

7.11. Матеріали касаційної скарги свідчать, що відповідач оскаржує рішення лише в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення та постанову суду апеляційної інстанції після перегляду рішення в цій частині. Тобто оскаржується не прийняте судом судове рішення, яке ухвалено за результатами розгляду по суті спору, а процесуальне питання, пов`язане з виконанням судового рішення (відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення).

7.12. Отже, фактично оскаржується судове рішення не ухвалене по суті спору (яке, до того ж, у цій частині не оскаржувалося в апеляційному порядку, а також у частині питань, що вирішуються судом при ухваленні рішення відповідно до статті 237 ГПК України з урахуванням частин 4 та 5 статті 238 ГПК України), а лише в частині відповідного процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення - відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

7.13. Відповідно до частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

7.14. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 304 ГПК України).

7.15. У пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України передбачено право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції, зазначені у пунктах 3 (про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), 6 (про повернення заяви позивачеві (заявникові)), 7 (про відмову у відкритті провадження у справі), 13 (про закриття провадження у справі), 14 (про залишення позову (заяви) без розгляду), 21 (про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 25 (про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця), 26 (про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження), 28 (про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку), 30 (про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами) частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

7.16. У пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України зазначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції: (1) про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, (2) про повернення апеляційної скарги, (3) про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, (4) про відмову ухвалити додаткове рішення, (5) про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, (6) про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, (7) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, (8) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, (9) про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, (10) про заміну сторони у справі, (11) про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, (12) окремі ухвали.

7.17. Отже, аналіз статті 287 ГПК України дає підстави вважати, що пункт 2 частини першої зазначеної статті передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду судом апеляційної інстанції, а пункт 3 частини першої - визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду.

7.18. Ухвала суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання (пункт 24 частина перша стаття 255 ГПК України ) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу.

7.19. Наведене виключає можливість касаційного перегляду рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №908/1721/23 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення, оскільки в цій частині судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

7.20. Об`єднана палата ураховує, що відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

7.21. Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

7.22. У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden»).

7.23. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

7.24. Об`єднана палата зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

7.25. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France (заява №23805/94) ЄСПЛ вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

7.26. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

7.27. З урахуванням викладеного, об`єднана палата зазначає, що відповідно до положень процесуального законодавства та практики ЄСПЛ, питання доступу до касаційного оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення має важливе значення для забезпечення принципу рівності сторін та доступу до правосуддя.

7.28. Водночас, у випадку, коли суд першої інстанції розглянув заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення та постановив відповідну ухвалу, яка була переглянута апеляційним судом, така ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку згідно з пунктом 24 частини першої статті 255 ГПК України. Перегляд ухвали апеляційним судом у такому разі є реалізацією права особи на судовий захист у двох інстанціях. У цьому контексті подальше касаційне оскарження не допускається, оскільки ці ухвали не входять до переліку судових рішень, які можуть бути предметом касаційного перегляду окремо від основного рішення. При цьому об`єднана палата враховує, що системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. Право на касаційне оскарження не є абсолютним, а запроваджені процесуальні фільтри слугують забезпеченню ефективності судочинства, підтриманню єдності та стабільності судової практики, а не створенню можливості для необґрунтованого перегляду справ.

7.29. Однак, у разі, коли суд першої інстанції не розглядав заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, а апеляційний суд ухвалив відповідне рішення вперше з цього питання, така ухвала не є похідною від рішення суду першої інстанції, а отже, повинна бути доступною для касаційного перегляду, оскільки в іншому випадку особа буде позбавлена права на перегляд цього судового рішення у вищій судовій інстанції, що може порушувати принцип рівності сторін і доступу до правосуддя, гарантований, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

7.30. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

7.31. Об`єднана палата під час застосування вищевказаних норм застосовує цільове та системне розуміння положень законодавства, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у від 03.02.2021 у справі №826/20239/16.

7.32. Отже, об`єднана палата виходить з того, що ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення не підлягають касаційному оскарженню, якщо заяву з цього питання було розглянуто судом першої інстанції, а апеляційний суд здійснив її перегляд, оскільки такі ухвали не входять до переліку рішень, що можуть бути самостійно оскаржені в касаційному порядку. Натомість, якщо апеляційний суд вирішив це питання вперше, без попереднього розгляду судом першої інстанції, ухвала підлягає касаційному перегляду для забезпечення права на доступ до правосуддя та дотримання принципу рівності сторін.

7.33. З урахуванням пунктів 8.18 - 8.19 цієї ухвали, об`єднана палата дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №908/1721/23 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення, не відноситься до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, які підлягають касаційному оскарженню, а тому, ця касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, у зв`язку з чим касаційне провадження у справі належить закрити.

7.34. При цьому об`єднана палата зазначає, що підстави для закриття касаційного провадження передбачені статтею 296 ГПК України. Незважаючи на те, що ця стаття не містить такої підстави для закриття касаційного провадження, як помилковість його відкриття, за обставинами цієї справи висновок про закриття касаційного провадження, на думку об`єднаної палати, є можливим, оскільки суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Такий же підхід застосовано Верховним Судом у справах №911/3069/19, №924/893/21, №917/1339/16.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. З урахуванням викладеного, об`єднана палата дійшла висновку закрити касаційне провадження у справі №908/1721/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 у справі №908/1721/23 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Малашенкова

Судді І. Бенедисюк

О. Васьковський

Г. Вронська

Т. Дроботова

В. Пєсков

Л. Рогач

Ю. Чумак

З окремою думкою суддів Верховного Суду Т. Дроботової, В. Пєскова, Ю. Чумака