Постанова

від 28.05.2025 по справі 914/619/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/619/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представники учасників справи не з`явились,

розглянув касаційну скаргу Державної митної служби України в особі Львівської митниці

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2025

(суддя Горецька З. В.)

та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025

(судді Зварич О. В., Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП»

до Державної митної служби України в особі Львівської митниці,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна установа «Професійні закупівлі»,

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної митної служби України в особі Львівської митниці (далі -Митниця, відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Державної установи «Професійні закупівлі» (далі - Установа, третя особа), про стягнення заборгованості.

1.2. Позивач обґрунтовував позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору від 31.10.2023 № 342/23 про постачання електричної енергії споживачу, у зв`язку з чим заборгованість становить 3 275 984,13 грн. На основну суму заборгованості нараховано пеню та 3 % річних.

1.3. Господарський суд Львівської області рішенням від 12.08.2024, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом постановою від 04.12.2024, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 3 387 131,83 грн, з яких: 3 275 984,13 грн основної заборгованості; 50 819,56 грн пені; 10 272,00 грн 3 % річних; 50 056,14 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовив.

1.4. Додатковою постановою від 20.12.2024 Західний апеляційний господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

1.5. Верховний Суд постановою від 12.02.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 12.08.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 залишив без змін.

1.6. Додатковою постановою від 26.02.2025 Верховний Суд задовольнив заяву позивача і стягнув з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

1.7. Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 66 500,00 грн.

1.8. Заява мотивована тим, що 12.08.2024 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Фактичний розмір гонорару за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках справи № 914/619/24 складає 66 500,00 грн. Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 02-01/24 про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2024 винагорода адвокату за надані за договором послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом на надання таких послуг, та складає 66 500,00 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Додатковим рішенням від 13.01.2025 Господарський суд Львівської області стягнув з відповідача на користь позивача 66 481,06 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Додаткове рішення мотивоване тим, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є розумним і співмірним зі складністю справи (за предметом спору та ціною позову ця справа не відноситься до малозначних та стосується стягнення більш, ніж трьох мільйонів гривень, спірні правовідносини вимагають належного дослідження умов договору постачання, аналізу та тлумачення норм права, що регулюють спірні правовідносини), а також із обсягом наданих адвокатом позивачу послуг, зафіксованих в акті від 13.08.2024.

2.3. Суд зазначив, що заявлена позивачем до відшкодування сума його витрат на правничу допомогу у розмірі 66 500,00 грн у цій справі відповідає вартості, що склалася на ринку цих послуг та є справедливою. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то стягненню підлягає сума в розмірі 66 481,06 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

2.4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 31.03.2025 додаткове рішення від 13.01.2025 Господарського суду Львівської області залишив без змін з тих же підстав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. Відповідач 15.04.2025 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2025 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

3.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суд апеляційної інстанції застосував статтю 126 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (застосування критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката).

3.3. Скаржник вважає, що наданий адвокатом обсяг послуг та витрачений час на надання таких послуг не відповідають критерію реальності таких витрат і розумності їх розміру.

4. Позиції інших учасників справи; процесуальні питання

4.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані додаткове рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

4.2. Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

4.3. Ухвалою від 08.05.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та призначив перегляд оскаржуваних судових рішень на 28.05.2025 о 12:00; Верховний Суд ухвалою від 26.05.2025 розглянув заяву відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та вирішив здійснювати проведення судового засідання 28.05.2025 о 12:00 у цій справі в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за участю представників Львівської митниці за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) з використанням електронних адрес: lv.stetsiurenko@customs.gov.ua. Ухвала доставлена в Електронний кабінет заявника (відповідача) у підсистемі «Електронний суд» 27.05.2025 о 17:37 (відомості КП «Діловодство спеціалізованого суду»).

4.4. Представник відповідача Стецюренко Ілля Сергійович, який подавав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, не приєднався до відеоконференції під час розгляду касаційної скарги, що підтверджено змістом протоколу судового засідання у справі від 28.05.2025.

4.5. Водночас відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку, коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

4.6. Ураховуючи наведену норму процесуального права та зважаючи, що явка представників учасників справи у судове засідання 28.05.2025 з розгляду касаційної скарги відповідача обов`язковою судом не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача, який не приєднався до відеоконференції внаслідок власної технічної неможливості.

4.7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача просив здійснювати її розгляд без участі представника позивача. Третя особа не забезпечила явку свого представника у судове засідання 28.05.2025.

4.8. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснювати перегляд оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій без участі представників учасників справи відповідно до частини першої статті 301 ГПК України з урахуванням положень статті 300 ГПК України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 66 500,00 грн.

5.3. Суди дослідили надані позивачем докази та встановили, що:

- відповідно до пункту 4.1 договору від 15.01.2024 № 02-01/24 про надання професійної правничої допомоги, укладеного адвокатом Касіяненко І. В. та Товариством (клієнт), винагорода адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди № 1 до договору;

- у додатковій угоді від 15.01.2024 № 1 сторони узгодили, що винагорода адвокату за надані послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом на надання таких послуг, та складає 2% (з ПДВ) від суми, у стягненні якої буде задоволено або відмовлено судом, або суми, щодо якої судом буде припинено провадження (пункт 1.1); факт надання відповідних послуг з боку адвоката буде засвідчуватись актами приймання-передачі послуг, які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.4);

- до заяви про ухвалення додаткового рішення позивач надав також: детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги у справі № 914/619/24; копію акта приймання-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 13.08.2024; платіжну інструкцію від 13.08.2024 № 216266 на суму 66 500,00 грн з призначенням «оплата за послуги адвоката зг. Дог. № 02-01/24 від 15.01.2024»;

- в акті приймання-передачі наданих послуг зазначено, що у період з 15.01.2024 до 13.08.2024 адвокат Касіяненко І. В. надав клієнту такі послуги професійної правничої допомоги у справі № 914/619/24: аналіз фактичних обставин справи, збирання доказів, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій, складання, оформлення і надсилання позовної заяви, послуги з підготовки процесуальних документів.

5.4. Відповідач подав суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

5.5. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

5.6. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

5.7. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.8. За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

5.9. У разі ж недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо дотримання принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята цієї статті).

5.10. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.11. Верховний Суд, у тому числі й у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (на неврахування висновків у якій посилається скаржник), неодноразово зазначав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

5.12. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц).

5.13. Надавши оцінку заяві позивача, доданим до заяви документам, а також розглянувши клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є розумним і співмірним зі складністю справи (за предметом спору та ціною позову ця справа не відноситься до малозначних та стосується стягнення більш, ніж трьох мільйонів гривень, спірні правовідносини вимагають належного дослідження умов договору постачання, аналізу та тлумачення норм права, що регулюють спірні правовідносини), а також із обсягом наданих адвокатом відповідачу послуг, зафіксованих в акті від 13.08.2024. Отже, заявлена позивачем до відшкодування сума його витрат на правничу допомогу у розмірі 66 500,00 грн відповідає вартості, що склалася на ринку цих послуг та є справедливою. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то стягненню підлягає сума в розмірі 66 481,06 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

5.14. У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування статті 126 ГПК України, проте слід зазначити, що у вказаній скаржником справі Верховний Суд за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, оцінки поданих в них доказів та доведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу вирішував питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймав судове рішення, ніж у справі, яка розглядається.

5.15. При цьому колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

5.16. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, кожного разу виходить з конкретних обставин, якими обумовлене таке зменшення, а також і ступінь доведеності їх неспівмірності.

5.17. Тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження. З цих підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.

5.18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

5.19. У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

5.20. Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної митної служби України в особі Львівської митниці залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 13.01.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 914/619/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський