Ухвала від 16.06.2025 по справі 583/2053/25

Справа № 583/2053/25

провадження № 2/588/463/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 року м. Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Лебедь О.В., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області про стягнення судових витрат у сумі 525 грн,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 червня 2025 року підсудність цивільної справи за указаною заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 31 ЦПК України визначена за Тростянецьким районним судом Сумської області як найбільш територіально наближеним до цього суду.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 , суддя вважає, що указана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства Тростянецьким районним судом Сумської області, виходячи з таких мотивів.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою проти держави Україна про закриті кордони. Посилається на те, що його заяву не розглядали та документи не повернули. Разом з тим ОСОБА_1 були сплачені кошти на виготовлення ксерокопій документів.

Посилаючись на указані обставини, ОСОБА_1 просить: стягнути з Охтирського міськрайонного суду Сумської області 525 грн судових витрат.

Відповідно до статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення ( статті 126,129).

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному статтею 129 Конституції України і законодавством про судочинство.

Таким чином, суд виступає, як інституція уповноважена на виконання функції держави, а не якособа приватного права, до якої можна звернутися з позовом.

Отже, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя, а саме шляхом оскарження судового рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених процесуальним законодавством.

Питання судових витрат врегульоване главою 8 ЦПК України.

Зазначені у позовній заяві витрати належать до категорії витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл судових витрат здійснюється між сторонами справи.

Якщо незаконними діями суду завдано щкоду особі порядок її відшкодування визначений ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 (справа №344/676/21) закріплено правову позицію про те, що позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених ст. 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених ст. 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України). Законом встановлено імунітет суду і, він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (рішення від 12.03.2009 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine).

Подібний висновок висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01.03.2017 у справі №6-3139цс16, в якій зазначено, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Ураховуючи викладене, заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні судом першої інстанції, до якого належить Тростянецький районний суд Сумської області.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, вважаю, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі.

За таких обставин, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 186, 260 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області про стягнення судових витрат у сумі 525 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Суддя О.В. Лебедь