Ухвала від 13.06.2025 по справі 463/2769/25

Справа №463/2769/25

Провадження №2/463/1240/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі: головуючого судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Метеллі Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника відповідача Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» адвоката Пигель Любові Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомза позовом ОСОБА_1 до Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» про стягнення компенсації за невикористану відпустку,

встановив:

на адресу суду надійшла заява представника відповідача Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» адвоката Пигель Любові Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомза позовом ОСОБА_1 до Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, в якій вона просить стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» витрати на професійну правничу допомогу надану адвокатом Пигель Л.І. в розмірі 10000,00 гривень.

Заяву представник відповідача мотивує тим, щоз метою представництва інтересів відповідача у даній справі між нею та відповідачем укладено договір про надання правової допомоги. При розгляді справи представниця відповідача зазначивла, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу згідно з ст. 137 ЦПК України. На підставі викладеного, адвокатом надано правову допомогу на користь відповідача у наступному обсязі:

складання відзиву на позовну заяву, ознайомлення з матеріалами справи та вивчення судової практики, складення адвокатського запиту до ЛКП «Господар», представництво інтересів Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» при розгляді даної справи в суді, Усього вартість наданий послуг становить 10000,00 гривень.

Заяву представника відповідача Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» адвоката Пигель Любові Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомза позовом ОСОБА_1 до Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» про стягнення компенсації за невикористану відпустку було призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.06.2025 року, повідомлено сторони.

06.06.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.

12.06.2025 року представником позивача адвокатом Буловчак Х.Р. надіслано до суду письмове заперечення щодо ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивачки витрат на правову допомогу. Свої заперечення обгрунтовує тим, що представник відповідача адвокат Пигель Л.І. є одночасно юрисконсультом Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» , тобто перебуває з відповідачем у трудових відносинах, відтак до її обовязків входить представництво інтересів роботодавця в суді. Її робота оплачується відповідно до норм КЗпП України. Крім цього, наголошує на не співмірності таких витрат складності справи та їх реальності.

Учасники судового провадження у судове засідання не з`явилися, надіслали клопотання до суду про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення без їхньої участі.

Суд, вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 02.06.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» про стягнення компенсації за невикористану відпустку відмовлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чиінтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Цивільного процесуального кодексу України,сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ч. 1f/link1/an_146/ed_2017_01_05/pravo1/T125076.html?pravo=1#146" title="Про адвокатуру та адвокатську діяльність; нормативно-правовий акт № 5076-VI від 05.07.2012">ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». (ч. 4 с. 62 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 3ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною 4ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.

Згідно положень частин першої-четвертоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

В справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін доЦПКзаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Колегія суддів зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Оглядом матеріалів справи встановлено, що 04.04.2025 року між відповідачем Закладом професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» та адвокатом Пигель Любов`ю Іванівною укладенодоговір про надання адвокатських послуг № 8, ордер серії ВС №1359619 підтверджує повноваження адвоката Пигель Л.І. на представництво інтересів Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» у Личаківському районному суді м. Львова.

Судом встановлено та підтверджено долученими до заяви матеріалами, що адвокатом Пигель Л.І. надано відповідачу при розгляді справи в суді правову допомогу, яка виразилася у таких діях: складання відзиву на позовну заяву, ознайомлення з матеріалами справи та вивчення судової практики, складення адвокатського запиту до ЛКП «Господар», представництво інтересів Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» при розгляді даної справи в суді, Усього вартість наданих послуг становить 10000,00 гривень.

До заяви про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у справі, як на підтвердження понесених відповідачем витрат, представником позивача долучено: договір № 8 від 04.04.2025 року про надання правничої допомоги, акт приймання наданих послуг від 30.05.2025 року.

Разом з тим, у судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що адвокат Пигель Л.І. перебуває з відповідачем у трудових відносинах, є юрисконсультом, що підтверджено самим представником відповідача у судовому засіданні та документами (доказами), що долучені до матеріалів справи та досліджені у судовому засіданні: наказ про звільнення ОСОБА_1 від 22.10.2024 року № 47-к (у графі підписів зазначено погоджено з ОСОБА_2 та підпис); відповідь на адвокатський запит від 26.02.2025 року № 48 (у графі підпису вказано «виконавець Пигель Любов, юрисконсульт та контактний телефон»); лист № 313 від 19.12.2024 року направлений ОСОБА_1 (у графі підпису вказано «виконавець Пигель Любов, юрисконсульт»).

Доказів того, що ОСОБА_2 , надаючи послуги Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» за договором у поза робочий час чи понад обсяги посадових обов`язків суду не надано.

Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно дост.141ЦПК України, розподіл судових витрат між сторонами .Судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2ст.137 ЦПК України).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 4ст.137 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

У ч. 6 ст. 137 ЦПК України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, витраченого часу, принципів верховенства права та доброчесності учасників судового провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги відповідачу у цивільній справі №463/2769/25.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про судові витрати у тому числі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 268ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятоїстатті 268ЦПК Українислід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.06.2025 року, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 13.06.2025 року, а датою складення повного тексту судового рішення 17.06.2025 року.

Керуючись ст.ст.141,258-265,270ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву представника відповідача Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» адвоката Пигель Любові Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомза позовом ОСОБА_1 до Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж сфери обслуговування та поліграфії» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана суддею 17.06.2025 року.

Суддя І.І.Ціпивко