Рішення від 16.12.2024 по справі 587/3154/23

Справа № 587/3154/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника позивача - адвоката Нестеренка М.В., представника відповідача - адвоката Марченка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Іволжанське джерело», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з сплати орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 відсотків річних,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом ( уточненим в ході розгляду справи, т.1 ар.с.133-143) до ТОВ «Іволжанське джерело», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з сплати орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 відсотків річних, посилаючись на те, що позивачу ОСОБА_1 і третій особі ОСОБА_2 належать у рівних частинах об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 300322059247) - нежилі приміщення, будівлі та споруди, що складаються з: літера А - головний корпус загальною площею 2743,9 кв.м., літера Ж - насосна, загальною площею 11,3 кв.м., літера З - тарний склад загальною площею 251,6 кв.м., літера Л - склад, загальною площею 230,2 кв.м., літера П - вбиральня, літера Н - навіс, літера О - навіс, літера Т- навіс, літера Ф - навіс, літера Х - навіс, літера Ц - навіс, літера Ч - навіс, літера Ш - навіс, літера Ю - навіс, №ІІІ-ІV - артскважина, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Кияницької сільської ради Сумського району загальною площею 2,3822 га (кадастровий номер 59224785900:18:002:0426), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.03.2018р., виданим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., зареєстрованим у реєстрі за №957, а також на підставі договору купівлі-продажу 4/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд від 19.02.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., зареєстрованого у реєстрі за №1987.

01.09.2020р. між орендодавцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони і Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВОЛЖАНСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» (відповідач) з іншої сторони був укладений Договір оренди (Далі за текстом - Договір оренди), відповідно до якого Орендодавці надають, а Орендар приймає в строкове платне користування об`єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 Договору оренди).

Відповідно до п. 2 Договору оренди в оренду передаються об`єкти нерухомого майна, що перебувають у спільній частковій власності, а саме: артсвердловина №1 з надкаптажною спорудою, артсвердловина №2 з надкаптажною спорудою, навіс (Н), навіс (О), насосна (а1), насосна (а2) (далі за текстом - об`єкт оренди), які знаходяться на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 Договору оренди об`єкти нерухомого майна перебувають у спільній частковій власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 Договору оренди договір укладено на 3 (три) роки. Після закінчення строку Договору Орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендарі повинні не пізніше ніж за місяць до Закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 5 Договору оренди орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 10 000 грн. пропорційно часткам орендодавців.

Відповідно до п. 6 Договору оренди орендна плата вноситься на рахунок орендодавців рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 8 Договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10 Договору, передача орендованих засобів Орендарю здійснюється у тижневий строк після підписання цього Договору за актом приймання-передачі.

Позивач зазначав, що сторони Договору оренди не склали Акт приймання-передавання, проте сторони реально виконали спірний договір в частині фактичної передачі об`єктів оренди відповідачу у платне користування, а відповідач до теперішнього часу фактично використовує об`єкти оренди для видобування природних столових вод. Посилаючись на договір оренди, укладений між сторонами, позивач зазначав, що умови договору відповідач не виконує, а тому просив постановити рішення, яким стягнути з ТОВ «Іволжанське джерело» на свою користь заборгованість з сплати орендної плати в розмірі 180000 гривень, 35 745 пені; 35 900 грн. 99 коп. інфляційних збитків; 8307 грн. 09 коп. - 3 процентів річних, а всього 259953, 08 гривень (180 000 + 35 745 + 35 900,99 + 8307 = 259 953 гривень 08 копійок. Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з сплати орендної плати в розмірі 180000 гривень, 447885 гривень пені, 49585 гривень інфляційних збитків, 12249 гривень - 3 процентів річних, а також судові витрати.

Представник ТОВ «Іволжанське джерело» та третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Марченко І.В., ознайомившись з позовною заявою, оспорюючи позовні вимоги, зазначив, що позивач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 не мали намірів виконувати умови договору в силу родинних стосунків, тому договір не передбачав його реальне виконання. Згідно з ст. 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Згідно ст. 760 ЦК особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Згідно ст. 795 ЦК передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п.10 договору від 01.09.2020 р. встановлено, що позивач ОСОБА_4 повинен був передати майно в тижневий строк після підписання договору шляхом підписання акта приймання-передачі. Однак позивач такий акт не складав і не підписував, що не оспорюється ОСОБА_6 та його представником. Більш того, позивач надавав пояснення у кримінальному провадженні № 42023202540000022 та заявляв лише про наміри передачі свердловин в оренду ТОВ «Іволжанське джерело» і вказав, що майно фактично не передавалось.

Вказані обставини підтверджено постановою про закриття кримінального провадження від 28.04.2023 р. Тобто позивач визнає, що не вчинив необхідних дій для передачі майна в оренду. Крім цього, позивач жодного разу не звертався до відповідача щодо отримання грошових коштів, що також, на думку представника відповідача ОСОБА_3 та ТОВ «Іволжанське джерело» - адвоката Марченка І.В., свідчить про те, що і сам ОСОБА_4 вважав, що правових підстав для висування вимог щодо сплати грошових сум за договором оренди, немає. На підтвердження цієї позиції також свідчить та обставина, що позивач ОСОБА_4 ні під час укладання договору, ні в подальшому за три роки не надавав платіжні реквізити для здійснення відповідачем перерахування йому грошових коштів.

Так, п.6 договору від 01.09.2020 р. передбачено внесення орендної плати а рахунок позивача щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Однак в договорі оренди реквізитів для здійснення оплати позивач не вказав, а акт приймання - передачі, де міг би вказати такі реквізити, не підписав.

Відповідно до ст. 613 ЦК кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Згідно ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно ст. 616 ЦК якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Згідно ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором від 01.09.2020 р. інше не передбачено.

Тому позивач неправомірно нарахував штрафні санкції (пеню) за період з жовтня 2022 року.

Відповідач визнав факт користування з 01 вересня 2020 р. нерухомим майном, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 :

-артсвердловина №1 з надкаптажною спорудою;

-артсвердловина №2 з надкаптажною спорудою;

-навіс (Н);

-насосна (аі);

-насосна (а2).

Відтак, хоча ОСОБА_5 та ТОВ «Іволжанське джерело» в особі свого представника - адвоката Марченка І.В. оспорювали позовні вимоги, однак, виходячи з принципу добросовісної поведінки, враховуючи факт користування майном позивача та враховуючи недобросовісні дії позивача (прострочення кредитора), відповідач частково визнав позовні вимоги у розмірі 180 000 грн. та погодився їх сплатити рівними частками протягом шести місяців на умовах розстрочення оплати ( ч.7 ст.265, 267 ЦПК).

Після уточнення позовних вимог і збільшення позовних вимог ( т. 1 ар. с. 243) позивачем ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ТОВ «Іволжанське джерело» в особі свого представника - адвоката Марченка І.В. позовні вимоги не визнали в повному обсязі, про що представник Марченко І.В. пояснив в судовому засіданні, надавши суду своє заперечення від 19 серпня 2024 року ( т. 2 ар. с. 7). Зокрема, представник Марченко І.В. послався на те, що неповідомлення позивачем реквізитів для оплати є лише однією з підстав невизнання вимог позивача. По-друге, дійсно, між сторонами існують судові спори щодо поділу майна, за користування яким здійснювались розрахунки. Зокрема, це справа № 591/3397/22, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми Транс Лоджистік» надавало документи щодо відносин оренди з ОСОБА_1 стосовно користування об`єктом нерухомого майна в м. Суми за договором оренди №14 від 01.01.2021 р. Позивач заявив про недобросовісну поведінку відповідача та введення суду в оману щодо фактичних обставин справи. Однак, такі твердження є безпідставними і помилковими.

Надані позивачем документи дійсно свідчать про здійснення розрахунків з позивачем за користування іншим майном. Однак вони не підтверджують обізнаність відповідача щодо банківських реквізитів відповідача для проведення з ним розрахунків у даній справі.

Представник Марченко І.В. звернув увагу суду на те, що за договором оренди № 14 від 01.01.2021 р. позивач діє як фізична особа-підприємець, в той час, як договір від 01.10.2020 р., на підставі якого позивач нараховує борг відповідачу, він уклав як фізична особа, яка не здійснює комерційну (підприємницьку) діяльність.

Питання відкриття та користування банківськими рахунками на теперішній час регулюється Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою Постановою Правління НБУ № 162 від 29.07.2022 р.

Пунктом 10 розділу І Інструкції № 162, встановлено, що фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Відповідно до абзацу 3 п. 24 розділу І Інструкції № 162 забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Аналогічні положення містила Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затверджена Постановою Правління НБУ 492 від 12.11.2003 р., що діяла до 01.08.2022 р.:

« 14. За поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам-резидентам у національній люті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності».

З позивачем за договором № 14 від 01.01.2021 р. проводились розрахунки саме як з підприємцем, тобто з використанням його банківського рахунку, призначеного для проведення розрахункових операцій з господарської діяльності позивача.

Договір від 01.10.2020 р. позивач уклав з ТОВ «Іволжанське джерело» як фізична особа, а не як підприємець.

Відомості про відкриті особисті рахунки позивача становлять банківську таємницю і в силу ст. 60, 61 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відповідачу невідомі.

Тому твердження представника позивача про недобросовісну поведінку відповідача не відповідають дійсності. Крім цього, позивач жодного разу не звертався до відповідача з приводу проведення оплати за договором від 01.10.2020 р. та не надавав жодної необхідної інформації для проведення оплати. Цей факт підтверджує відсутність намірів у сторін договору на його фактичне виконання під час укладення.

Представник позивача - адвокат Нестеренко М.В. також вважав, що, оскільки ТОВ «Іволжанське Джерело» після укладення договору оренди вело господарську діяльність і отримувало певний дохід, то відсутність акту прийомки-передачі об`єкта оренди істотного значення для справи не має, оскільки фактично нерухоме майно було передано в оренду. Про те, що відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Іволжанське джерело» проводило господарську діяльність свідчить, на думку представника позивача Нестеренка М.В. , повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля (т. 1 ар.с.160-163 кримінального провадження № 42023202540000022 від 20 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України). В цьому ж документі зазначено, що «водозабірні споруди ( свердловини №1, №2) знаходяться в користуванні та експлуатуються ТОВ «Іволжанське джерело» на підставі договору оренди майна з власниками (свердловини є часинами майнового комплексу, що знаходиться в спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ( т. 1 ар. с. 161). Про ведення господарської діяльності також свідчать, на думку представника, звіти відповідача про використання води за 2020-2022 роки, що подавалися ТОВ «Іволжанське джерело» на адресу Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України ( т. 1 ар.с.118-129 кримінального провадження № 42023202540000022 від 20 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України); лист «Про надання інформації» від 24 березня 2023 року №5709/СВ Головного управління статистики у Сумській області ( т. 1 ар.с.165 кримінального провадження № 42023202540000022 від 20 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України); звіти за 2021 рік та за 2022 рік про виконання програми робіт, яка є додатком до угоди про умови користування надрами ( т. 1 ар.с. 171-173 кримінального провадження № 42023202540000022 від 20 лютого 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши правові позиції сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, - і не оспорюється сторонами, - що позивачу ОСОБА_1 і третій особі ОСОБА_2 належать у рівних частинах об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 300322059247) - нежилі приміщення, будівлі та споруди, що складаються з: літера А - головний корпус загальною площею 2743,9 кв.м., літера Ж - насосна, загальною площею 11,3 кв.м., літера З - тарний склад загальною площею 251,6 кв.м., літера Л - склад, загальною площею 230,2 кв.м., літера П - вбиральня, літера Н - навіс, літера О - навіс, літера Т- навіс, літера Ф - навіс, літера Х - навіс, літера Ц - навіс, літера Ч - навіс, літера Ш - навіс, літера Ю - навіс, №ІІІ-ІV - артскважина, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Кияницької сільської ради Сумського району загальною площею 2,3822 га (кадастровий номер 59224785900:18:002:0426), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.03.2018р., виданим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., зареєстрованим у реєстрі за №957, а також на підставі договору купівлі-продажу 4/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд від 19.02.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., зареєстрованого у реєстрі за №1987 ( т. 1 ар. с. 11, 16-21, 22, 23-24, 25, 30-35, 36).

01.09.2020р. між орендодавцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони і Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВОЛЖАНСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» (відповідач) з іншої сторони був укладений Договір оренди (Далі- Договір оренди), відповідно до якого Орендодавці надають, а Орендар приймає в строкове платне користування об`єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 Договору оренди, т.1 ар.с. 39).

Відповідно до п. 2 Договору оренди в оренду передаються об`єкти нерухомого майна, що перебувають у спільній частковій власності, а саме: артсвердловина №1 з надкаптажною спорудою, артсвердловина №2 з надкаптажною спорудою, навіс (Н), навіс (О), насосна (а1), насосна (а2) (далі за текстом - об`єкт оренди), які знаходяться на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 Договору оренди об`єкти нерухомого майна перебувають у спільній частковій власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 Договору оренди договір укладено на 3 (три) роки. Після закінчення строку Договору Орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендарі повинні не пізніше ніж за місяць до Закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 5 Договору оренди орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 10 000 грн. пропорційно часткам орендодавців.

Відповідно до п. 6 Договору оренди орендна плата вноситься на рахунок орендодавців рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 8 Договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10 Договору, передача орендованих засобів Орендарю здійснюється у тижневий строк після підписання цього Договору за актом приймання-передачі.

Договір приймання-передачі сторонами не підпитувався, що не оспорюється сторонами по справі.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам 2,3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

01.09.2020р. між орендодавцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони і Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВОЛЖАНСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» (відповідач) з іншої сторони був укладений Договір оренди (Далі- Договір оренди), відповідно до якого Орендодавці надають, а Орендар приймає в строкове платне користування об`єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 Договору оренди, т.1 ар.с. 39).

Відповідно до п. 4 Договору оренди договір укладено на 3 (три) роки. Після закінчення строку Договору Орендарі мають переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендарі повинні не пізніше ніж за місяць до Закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію ( т. 1 ар.с. 39). Невід`ємними частинами договору є акт прийомки-передачі об`єкта оренди ( п. 26 Договору, т. 1 ар.с.41).

У відповідності з ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі ( ч. 1 ст. 793 ЦК України). Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін ( ст. 209 ЦК України). У відповідності з положеннями ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років.{Частина друга статті 793 в редакції Законів № 501-V від 20.12.2006 , № 157-IX від 03.10.2019 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3587-IX від 22.02.2024 }.

У відповідності з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки договір оренди нерухомого майна, укладений 01.09.2020р. між орендодавцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з одного боку і Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВОЛЖАНСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» ( в особі директора ТОВ «Іволжанське джерело» ОСОБА_2 ) з іншого боку, строком на три роки, то в силу положень ч. 2 ст. 793 ЦК України цей договір підлягає нотаріальному посвідченню, а оскільки нотаріального посвідчення договору не відбулося, то в силу положень ч. 1 ст. 220 ЦК України договір оренди є нікчемним в силу закону, як такий, що укладений щодо нерухомого майна строком на 3 роки без нотаріального посвідчення. У відповідності з ст. 215 ЦК України укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна від 1 вересня 2020 року є недійсним правочином, оскільки недійсним є правочин, недійсність якого встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається ( ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення ( ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю ( ст.. 216 ЦК України).

Відтак, оскільки вимоги про сплату орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 відсотків річних ґрунтуються на договорі оренди нерухомого майна, укладеному 01.09.2020р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з одного боку і Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВОЛЖАНСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» ( в інтересах якого діяв директор товариства ОСОБА_2.) з іншого боку, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки договір оренди, укладений між сторонами, є нікчемним правочином внаслідок недодержання нотаріальної форми посвідчення договору, а відтак не створює юридичних наслідків, в тому числі і у виді стягнення орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 відсотків річних.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за необґрунтованістю позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81 ЦПК України, ст. ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст. ст. 11, 203,204, 215,220,236,216 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Іволжанське джерело», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з сплати орендної плати, пені, інфляційних збитків та 3 відсотків річних відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко