Постанова

від 18.12.2007 по справі 33/35-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 18 грудня 2007 р.                                                                                   

№ 33/35-07 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової -головуючого,

Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників:

позивача

не з'явився (про час та місце

судового розгляду повідомлений належним чином)

відповідача

не з'явився (про час та місце

судового розгляду повідомлений належним чином)

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу 

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговельний дім "Айс Трейд"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 20.09.2007 року

у справі

№ 33/35-07 господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Торговельний дім "Айс Трейд"

про

стягнення  602906, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського

суду з позовом про стягнення з відповідача 602906, 30 грн., в тому числі

585450, 20 грн. боргу за поставлений товар, 7318, 13 грн. відсотків річних (за

період з 01.12.2006 р. по 30.04.2007 р.), 12879, 90 грн. збитків від інфляції

(за період з 01.12.2006 р. по 31.03.2006 р.), посилаючись на прострочення

відповідачем зобов'язань по оплаті продукції, статті 509, 525, 526, 623, 625

Цивільного кодексу України, що визначають порядок виконання зобов'язань та

наслідки їх неналежного виконання. При цьому позивач зазначав про набуття ним

права звернення до відповідача згідно договору відступлення права вимоги,

укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2.

Відповідач відхилив позовні вимоги

на підставі частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, вказавши, що строк

оплати товару не настав, оскільки позивачем не надавався передбачений умовами

договору рахунок до оплати; також відповідач зазначив, що зі змісту накладних

вбачається наявність між сторонами правовідносин, пов'язаних з договором

зберігання, накладна № 7 від 01.09.2004 р. свідчить про відпуск продукції іншій

особі, а накладна № 15 від 10.09.2004 р. не підписана з боку отримувача, нема

довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 05.07.2007 р. (суддя Рудовська І.А.) у

задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; судове рішення вмотивовано

встановленими обставинами справи щодо відсутності належних та допустимих

доказів в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу

України у підтвердження підстав звернення з позовом: передачу товару відповідно

до перерахованих у рішенні відпускних накладних здійснено на зберігання за

договором від 02.08.2004 р., накладна № 7 від 01.03.2004 р. свідчить про

відпуск товару іншій юридичній особі, а накладна від 10.02.2004 р. не містить

інформації про відпуск товару за договором.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 20.09.2007 року (головуючий суддя -Герасименко

І.М., судді -Лисенко О.М, Прудніков В.В.) рішення місцевого господарського суду

частково скасовано в частині відмови в стягненні на користь суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1з товариства з обмеженою

відповідальністю "Торгівельний дім "Айс Трейд" суми в розмірі

94656,75 грн. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім

"Айс Трейд" на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1суму основного боргу 91500грн, інфляційні втрати в розмірі 2013 грн.,

1143 грн. відсотків річних, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову в частині скасування

рішення місцевого суду вмотивовано невідповідністю висновків суду дійсним

обставинам справи.

Не погоджуючись з постановою

апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного

суду та залишити без змін рішення місцевого суду.

Скаргу мотивовано доводами про

порушення апеляційним судом приписів статті 43 Господарського процесуального

кодексу України, оскільки судом допущено однобічний розгляд справи, не надано

оцінки доказам, представленим відповідачем, не вказано у судовому рішенні

мотивів, за якими відхилено докази відповідача. Скаржник вважає, що наданими

ним доказами підтверджено повну оплату виставлених позивачем рахунків, строк

виконання інших грошових зобов'язань у відповідача не наступив.

Позивач не надав відзив на касаційну

скаргу; сторони не скористались правом на участь сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді

-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні,

колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

           Переглядаючи у касаційному порядку

судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин

справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм

матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни

рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови

апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм

матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи,

предметом спору є належність виконання відповідачем грошового зобов'язання по

оплаті поставленого товару та застосування передбаченої законодавством

відповідальності за його порушення.

Відповідно до статті 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що

звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки

передбачені договором або законом, зокрема, за частиною 2 статті 625 Цивільного

кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої

суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав

його у строк, встановлений законом або договором.

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою

ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір від 01.01.2004р. купівлі-продажу,

відповідно до умов якого продавець (ОСОБА_2) зобов'язався поставити продукцію в

термін дії договору, і покупець (відповідач) прийняти та оплатити її відповідно

до умов договору.

Також судом встановлено, що в межах

даного договору продавцем було передано покупцю товар за накладною № 10 від

10.02.2004 р. за довіреністю ЯЗФ № 109740 на суму 91500 грн., що є

заборгованістю відповідача та підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції

та відсотків річних, розрахованої зі задоволеної основної суми за наведений

позивачем період.

Відтак апеляційним судом вірно

встановлено зміст правовідносин сторін; його висновки за результатами розгляду

даної справи відповідають статтям 11, 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного

кодексу України, що визначають підстави виникнення  цивільних зобов'язань, порядок та строки

виконання, наслідки порушення зобов'язань.

Наведені відповідачем доводи про

неврахування судом наданих ним доказів не відповідають дійсності, оскільки

згідно вимог статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу суд приймає

лише належній та допустимі докази, тобто докази, які стосуються предмету даного

спору -в даному випадку розрахунків за накладною № 10 від 10.02.2004 р.,

рахунком № 10 від 17.05.2004 р.; такі докази у матеріалах справи відсутні.

Оскільки належних доказів сплати

даної заборгованості відповідачем не надано, апеляційний суд дійшов законного

та обґрунтованого висновку, що відповідач є таким, що прострочив строк

виконання грошового зобов'язання за спірними правовідносинами сторін.

За вказаний у розрахунку позивача

період прострочення судом правомірно стягнуто індекс інфляції та відсотки

річних від простроченої суми, у розмірі, встановленому статтею 625 Цивільного

кодексу України.

Доводи касаційної скарги про оплату

спірної накладної суперечать його доводам у судах попередніх інстанцій про

ненастання у нього строку виконання зобов'язання, яким було надано оцінку  в постанові апеляційної інстанції.

Відтак доводи скаржника не

ґрунтуються на посилання на неправильно застосовані судами норми матеріального

права, а зводяться до переоцінки обставин справи, встановлених судом

апеляційної інстанції, що суперечить положенням статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України та обставинам справи, з огляду на що підстав для

скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній

скарзі, колегія  суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 1117,

пунктом 5 статті 1119 Господарського 

процесуального кодексу України, 

Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Айс Трейд"

залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 20.09.2007 року у справі № 33/35-07

господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                 

Т. Дроботова

Судді:                                                                                            

Н. Волковицька

                                                                                                       Л.

Рогач