Постанова від 16.06.2025 по справі 400/11337/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11337/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року (суддя Брагар В.С., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 26.03.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича про визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И В:

03.12.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невинесенні починаючи з 22 травня 2024 року постанови про закінчення виконавчого провадження №65237129 та зобов`язати приватного виконавця невідкладно винести постану про закінчення виконавчого провадження №65237129;

- визнати протиправними дії відповідача у виконавчому провадженні №65237129, які полягають у надсиланні на адресу Пенсійного фонду України запиту №239590902 від 16.11.2024, Державної податкової служби України запиту №239590916 від 16.11.2024, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та інших банків запиту на отримання інформації, що становить банківську таємницю від 19.11.2024, винесенні та направленні 19.11.2024 на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 19 листопада 2024 року, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №65237129.

10.01.2025 до суду надійшла заява про зміну предмету позову, у якій, посилаючись на часткове усунення відповідачем порушеного права, позивачка просила:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця, яка полягає у невинесенні починаючи з 22 травня 2024 року постанови про закінчення виконавчого провадження №65237129;

- визнати протиправними дії приватного виконавця у виконавчому провадженні №65237129, які полягають у надсиланні на адресу Пенсійного фонду України запиту №239590902 від 16.11.2024, Державної податкової служби України запиту №239590916 від 16.11.2024, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та інших банків запиту на отримання інформації, що становить банківську таємницю від 19.11.2024, винесенні та направленні 19.11.2024 на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною постанову приватного виконавця від 19 листопада 2024 року, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №65237129.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розглянув справу по суті 26.03.2025 без повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, чим порушив гарантоване ч. 5 ст. 5 КАС України право позивача на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Також, в порушення положень п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд не надав належної оцінки оскарженим діям відповідача, якій самостійно усунув частину порушень після звернення позивачки до суду із позовною заявою, шляхом винесення постанови від 03.12.2024 про закінчення виконавчого провадження №65237129, якою припинено чинність арешту майна боржника (постанови від 19.11.2024 про арешт коштів боржника) та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Апелянт висловила свою незгоду з висновками суду, що заявлений нею позов, а також обраний спосіб захисту за своїм змістом не спрямовані на реальне та дієве поновлення прав, свобод чи інтересів позивача у відповідних правовідносинах, оскільки норми КАС України не позбавляють права позивача вимагати визнати рішення, дії або бездіяльність відповідача протиправними, як ефективний, на думку позивача, спосіб захисту порушеного права, яке не підлягає відновленню, у разі відсутності підстав для заявлення вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю. Задоволення такої вимоги не позбавляє позивача права у майбутньому звернутись до суду цивільної або господарської юрисдикції з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, за наявності для цього підстав і такий спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства в силу приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, оскільки завдання адміністративного судочинства виконано.

Окремо зауважено, що позивачка, реалізуючи право на судовий захист, понесла судові витрати у розмірі, що значно перевищує її місячний дохід, що є збитками (матеріальною шкодою), що завдані з вини відповідача його протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю, а відтак скаржник очікує, що суд апеляційної інстанції захистить її порушені права та відшкодує судові витрати по справі.

Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження з повідомленням учасників справи відповідно до статті 287 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна вчинила виконавчий напис №27048 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код 14282829, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Акціонерного товариства «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», ідентифікаційний код 26333064, заборгованість за кредитним договором за період з 18 вересня 2018 року по 18 вересня 2019 року на суму 19539,32 гривень 32 коп., яка складається з наступних сум: - 6228,98 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; - 3123,35 грн. прострочена заборгованість за процентами; - 5202,46 грн. строкова заборгованість за сумою кредиту; - 232,25 грн. строкова заборгованість за процентами; - 4752,28 грн. неустойка за порушення зобов`язань по кредиту. За вчинення виконавчого напису стягнуто 500,00 грн., у зв`язку з чим загальна сума до стягнення за виконавчим написом складає 20039,32 грн.

21 квітня 2021 року постановою Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича відкрито виконавче провадження №65237129 з примусового виконання виконавчого напису.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною від 12.11.2019 року, зареєстрований за №27048, - визнано таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене рішення суду, копію якого доставлено в ЄСІТС «Електронний суд» 31.10.2023, набрало законної сили 22.05.2024.

Згідно відповіді №399166, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 05.01.2024 за запитом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації: 30.11.2021 12:54. Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.11.2024.

19 січня 2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив ОСОБА_1 про блокування банківської картки для виплат за номером НОМЕР_2 , на яку зараховується пенсія. Згідно повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на банківські картки за номером НОМЕР_2 та номером НОМЕР_3 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. від 19 січня 2024 року у виконавчому провадженні №65237129.

20 листопада 2024 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив ОСОБА_1 про блокування банківської картки для виплат за номером НОМЕР_2 , на яку зараховується пенсія. Згідно повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківські картки за номером НОМЕР_2 та номером НОМЕР_3 заблоковано у зв`язку з блокуванням рахунків (накладенням арешту на кошти) ОСОБА_1 на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. від 11 листопада 2024 року у виконавчому провадженні №65237129.

Також, за результатами огляду веб-сторінки електронного виконавчого провадження №65237129 в Автоматизованій системі виконавчого провадження (URL-адреса: https://asvpweb.minjust.gov.ua) встановлено, що приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. після 22.05.2024 вчинив наступні виконавчі дії у зазначеному виконавчому провадженні:

- 16.11.2024:

1) надіслав до Пенсійного фонду України запит №239590902 від 16.11.2024 про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про їх останнє місце роботи, та отримав відповідь про отримання ОСОБА_1 пенсії в розмірі 2725,00 грн. станом на 01.11.2024;

2) надіслав до Державної податкової служби України запит №239590916 від 16.11.202 про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.11.2024 4 боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником фізичною особою підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, та отримав відповідь про відсутність інформації на ОСОБА_1 ;

- 19.11.2024:

1) надіслав до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та інших банків запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю (надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців ОСОБА_1 );

2) виніс постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 20472,75 гривня (UAH).

03.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65237129 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано всі заходи примусового виконання, зокрема арешти коштів боржника.

Вважаючи бездіяльність приватного виконавця Булахевіч С.В. щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження №65237129 протиправною, ОСОБА_1 у жовтні 2024 року звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог суд першої інстанції встановив, що 03.12.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степаном Вікторовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65237129 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та скасовано всі заходи примусового виконання, зокрема арешти коштів боржника, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлений позов, а також обраний позивачем спосіб захисту за своїм змістом не спрямовані на реальне та дієве поновлення прав, свобод чи інтересів позивачки у відповідних правовідносинах, оскільки не вплине на ефективний захист її прав чи законних інтересів, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то суд поклав витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 139 КАС України на позивачку.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції колегія суддів насамперед зазначає, що за змістом частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 07.01.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в даній адміністративній справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 КАС України. Судове засідання призначено на 10.01.2025 о 10:00 год., про що повідомлено учасників справи телефонограмою.

При цьому, на порушення пункту 4 частини дев`ятої статті 171 КАС України, у згаданій ухвалі судом не зазначено, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Також в матеріалах справи містяться повістки про виклик сторін у судові засідання на 05.02.2025 (а.с. 63-66), 05.03.2025 (а.с. 75-78).

Ураховуючи, що рішення суду ухвалено 26.03.2025 у порядку спрощеного позовного провадження та у матеріалах справи відсутні докази про повідомлення сторін про розгляд справи саме 26.03.2025, колегія суддів вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року підлягає безумовному скасуванню на підставі пункту 3 частини третьої статті 317 КАС України.

Щодо обґрунтованості заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та інших доводів її апеляційної скарги, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону №1404-VIII, зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

Приписами статті 18 Закону визначено виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

В той же час, положеннями пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню виконавче провадження підлягає закінченню.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

Отож, визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є імперативною підставою для закінчення виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча С.В. відкрито виконавче провадження №65237129 з примусового виконання виконавчого напису №27048, вчиненого 12.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, 02.11.2023 забезпечено надання загального доступу до рішення Подільський районний суд міста Києва від 17 жовтня 2023 року у справі №758/14207/21, яким визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною від 12.11.2019 року, зареєстрований за№ 27048, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення набрало законної сили 15.01.2024.

Таким чином з дня коли приватному виконавцю стало відомо про визнання судом виконавчого напису №27048 таким, що не підлягає виконанню, у нього виник обов`язок для закінчення виконавчого провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідачем визнано, що 19.01.2024 представник боржника повідомив його, що виконавчий напис рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17.10.2023 по справі №758/14207/21 визнано судом таким, що не підлягає виконанню. Перевіркою реєстру судових рішень виконавцем було підтверджено даний факт.

Проте в супереч пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII приватний виконавець постанову про закінчення виконавчого провадження №65237129 не виніс.

Навпаки, 19.11.2024 прийняв постанову про арешт коштів боржника у ВП №65237129.

Також у відзиві визнано, що лише після отримання позовної заяви ОСОБА_1 про визнання такої бездіяльності протиправно приватний виконавець був змушений перевірити реєстр судових рішень та закрити ВП №65237129.

Відтак, у відзиві на позовну заяву відповідачем фактично підтверджено тривалу протиправну бездіяльність щодо закриття ВП №65237129 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи. Так, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Пункт 10 частини другої статті 245 КАС України надає суду повноваження обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі №9901/554/19 (пункт 19), від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі №1740/1838/18, ухваленої у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, від 15 квітня 2020 року у справі №712/11800/17.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 листопада 2023 року у справі №9901/459/21, від 09 листопада 2023 року у справі №990/41/23, від 01 вересня 2022 року у справі №990/46/22 також звертала увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Ураховуючи наведене, а також те, що відповідачем було виправлена бездіяльність, що є предметом оскарження у даній справі, шляхом закриття ВП №65237129, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог, а не закрив провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

При цьому колегія суддів констатує, що позивачкою не заявлялися в межах даної справи вимоги про відшкодування шкоди та в матеріалах справи відсутні докази, що права позивачки не були повністю відновлені без визнання протиправності попередніх рішень чи дій суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відтак, апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню.

Щодо заявленого клопотання про розподілу судових витрат.

Позивачка у цій справі просить про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця як судового збору, так і витрат на правничу допомогу.

Загальний розмір судових витрат, які понесені та мають бути понесені позивачкою у даній справі, згідно заяви від 29.05.2025 становлять: 112339,86 грн., з яких судовий збір складає 7267,20 (2906,88 + 4360,32 = 7267,20) грн., витрати на професійну правничу допомогу складають 105000,00 (42000,00 + 63000,00 = 105000,00) грн., інші витрати складають 72,66 (29,06 + 43,60 = 72,66) грн. (7267,20 + 105000,00 + 72,66 = 112339,86).

10.06.2025 до суду надійшло клопотання відповідача, у якому приватний виконавець просить зменшити розмір заявлених судових витрат, в разі задоволення апеляційної скарги з 112 339,86 грн. до 500,00 грн.

Так, за приписами пункту 4 частини першої статті 322 КАС України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається:

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частинами першої та третьої статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №922/902/19.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвокатом, суду було надано копії: договору про надання правничої допомоги від 20 листопада 2024 року; акту надання-приймання послуг від 28 березня 2025 року (Додаток №1 до Договору); акту надання-приймання послуг від 31 березня 2025 року (Додаток №2 до Договору); акту надання-приймання послуг від 26 травня 2025 року (Додаток №3 до Договору); акту надання-приймання послуг від 28 травня 2025 року (Додаток №4 до Договору)

Так, згідно пункту 1.1. Договору, Клієнт замовляє комплекс послуг з захисту, представництва, інших видів правничої (професійної правничої) допомоги (далі - послуги/правнича допомога), які зобов`язується оплатити на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Адвокат зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу на умовах і в порядку, визначених Договором.

Згідно пункту 1.2. Договору, правнича допомога надається з питань: захисту прав, свобод та інтересів Клієнта, представництво інтересів Клієнта з буд-яких питань в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої, апеляційної, касаційної інстанції по справі за позовом Клієнта до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасувати рішення у виконавчому провадженні 65237129.

Згідно пункту 3.2. Договору, розмір гонорару за цим Договором в межах досудової підготовки та судового провадження в суді: 1) першої інстанції складає 42000,00 грн.; 2) апеляційної інстанції складає 63000,00 грн.; 3) касаційної інстанції складає 84000,00 (вісімдесят чотири тисячі) грн.

Згідно пункту 3.3. Договору, сторони погодили, що розмір гонорару є фіксованим та розрахований виходячи із вартості однієї години робочого часу Адвоката в межах досудової підготовки та судового провадження у відповідній судовій інстанції помноженої на мінімальну розрахункову кількість часу, необхідну Адвокату для належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором (далі - тарифікація).

Згідно пункту 3.4. Договору, тарифікація складає: 1) 4200,00 грн./год. помноженої на 10 годин розрахункового робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції; 2) 6300,00 грн./год. помноженої на 10 годин розрахункового робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження в суді апеляційної інстанції; 3) 8400.00 грн./год. помноженої на 10 годин розрахункового робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження суду касаційної інстанції.

Згідно пункту 3.5. Договору, вартість однієї години робочого часу визначена з урахуванням відстрочення оплати.

Згідно пункту 3.6. Договору, розмір гонорару Адвоката за цим Договором залишається незмінним незалежно від більшого або меншого фактично витраченого робочого часу порівняно з розрахунковим та фактичної вартості послуг. На вимогу Клієнта Адвокат надає детальний розрахунок фактично витраченого робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження в суді відповідної інстанції та вартості відповідних послуг/робот.

Згідно пункту 3.7. Договору, розрахунок за надані послуги/виконані роботи в межах досудової підготовки та судового провадження в суді відповідної інстанції здійснюється на підставі акта надання-приймання послуг та судового рішення, яким вирішено справу, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, - протягом тридцяти днів з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Згідно акту надання-приймання послуг від 28 березня 2025 року (Додаток №1 до Договору), Адвокат надає, а Клієнт приймає комплекс послуг з захисту, представництва та інших видів правової (професійної правничої) допомоги з питань: захисту прав, свобод та інтересів Клієнта, представництво інтересів Клієнта з буд-яких питань в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції по справі №400/11337/24 за позовом Клієнта до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 13 офіс 6; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасувати рішення у виконавчому провадженні 65237129 (пункт 1.1. Акту). Клієнт зобов`язується здійснити оплату послуг в розмірі 42000,00 грн. відповідно до умов Договору (пункт 1.2. Акту).

Згідно акту надання-приймання послуг від 31 березня 2025 року (Додаток №2 до Договору), на виконання умов пункту 3.6. розділу 3 Договору, на вимогу Клієнта Адвокат надає, а Клієнт приймає розрахунок фактично витраченого робочого часу Адвоката в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції по справі №400/11337/24 за наступним переліком послуг та їх фактичної вартості згідно тарифікації (згідно наведеної таблиці), де загально витрачений (фактичний) час згідно переліку послуг складає 21 годину, що дорівнює 88200,00 грн. загальної (фактичної) вартості наданих послуг (пункт 1.1.). Сторони погодили зміст цього Акту, зауважень та доповнень не має (пункт 1.2.). Клієнт зобов`язується здійснити оплату послуг відповідно до умов пунктів 3.2., 3.3., 3,4, 3.6. Договору у фіксованому розмірі - 42000,00 (сорок дві тисячі) гривень 00 коп., та в порядку, визначеному пунктом 3.7. Договору (пункт 1.З.).

Згідно акту надання-приймання послуг від 26 травня 2025 року (Додаток №3 до Договору), Адвокат надає, а Клієнт приймає комплекс послуг з захисту, представництва та інших видів правової (професійної правничої) допомоги з питань: захисту прав, свобод та інтересів Клієнта, представництво інтересів Клієнта з буд-яких питань в межах досудової підготовки та судового провадження в суді апеляційної інстанції по справі №400/11337/24 за позовом Клієнта до Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасувати рішення у виконавчому провадженні 65237129 (пункт 1.1. Акту). Клієнт зобов`язується здійснити оплату послуг в розмірі 63000,00 грн. відповідно до умов Договору (пункт 1.2. Акту).

Згідно акту надання-приймання послуг від 28 травня 2025 року (Додаток №4 до Договору), на виконання умов пункту 3.6. розділу 3 Договору, на вимогу Клієнта Адвокат надає, а Клієнт приймає розрахунок фактично витраченого робочого часу Адвоката в межах досудової підготовки та судового провадження в суді апеляційної інстанції по справі №400/11337/24 за наступним переліком послуг та їх фактичної вартості згідно тарифікації (згідно наведеної таблиці), де загально витрачений (фактичний) час згідно переліку послуг складає 10 годину, що дорівнює 63000,00 грн. загальної (фактичної) вартості наданих послуг (пункт 1.1.). Сторони погодили зміст цього Акту, зауважень та доповнень не має (пункт 1.2.). Клієнт зобов`язується здійснити оплату послуг відповідно до умов пунктів 3.2., 3.3., 3,4, 3.6. Договору у фіксованому розмірі - 63000,00 гривень 00 коп., та в порядку, визначеному пунктом 3.7. Договору (пункт 1.3.).

Перевіривши подані документи колегія суддів зазначає, що оскільки позивачкою не було надано до суду доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 42000 грн., відповідно до ч. 4 ст. 322 КАС України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції суд враховує: що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, які непорівняні з грошовим доходом позивачки згідно наявною в матеріалах справи випискою по картковому рахунку; обсягом наданих адвокатом послуг та значенням справи для позивачки, колегія суддів вважає співмірним та обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000 грн.

В контексті наведеного колегія суддів також враховує, що стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Заявлені позивачкою витрати по сплаті комісію банку в загальному розмірі 72,66 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки не є судовими витратами в розумінні ст.132 КАС України.

У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачкою по сплаті судового за подачу позовної заяви (2 906,88 грн.) та апеляційної скарги (4 360,32 грн.) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у справі.

Керуючись статтями 287, 292, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7267,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гр.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов