Ухвала від 17.06.2025 по справі 397/207/23

Справа № 397/207/23

н/п : 1-кп/397/130/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про повернення обвинувального акту прокурору

17.06.2025 Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.12.2022 за №12022120000001080, на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка Новомиргородського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, працюючого директором ТОВ "Аркобудмонтаж", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

У С Т А Н О В И В:

21.04.2025 до Олександрівського районного суду Кіровоградської області від заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022120000001080 від 21.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 від 24.04.2025 призначено у даному кримінальному провадженні підготовче судове засідання (а.с.48).

У підготовчому судовому засіданні прокурор вказала, що підстав для повернення обвинувального акту прокурору не має, останній відповідає вимогам КПК України, направлений до суду з дотриманням правил територіальної підсудності. Вважала за можливе призначити справу до судового розгляду з вирішенням питання про складання відносно обвинуваченого досудової доповіді.

Представник Департаменту капітального будівництва Кіровоградської обласної військової адміністрації (потерпіла особа) надав клопотання про проведення судових засідань без участі представника Департаменту; обвинувачення не підтримують у повному обсязі (а.с.60).

Захисник у судовому засіданні не погодився з позицією прокурора, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, про що подав письмове клопотання. Клопотання мотивовано тим, що 21.11.2023 та 30.10.2024 у підготовчих засіданнях Олександрівським районним судом Кіровоградської області задоволені клопотання сторони захисту і обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12022120000001080 від 21.12.2022 щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України було повернуто прокурору Кіровоградської обласної прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків, тобто у зв`язку із невідповідністю обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.

Підставою для задоволення клопотання сторони захисту щодо повернення прокурору обвинувального акту був факт встановлення судом невідповідності викладених фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, вимогам ч.5 ст. 291 КПК України.

Суд встановив, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, фактичні обставини якого підлягають обов`язковому доказуванню з огляду на положення ст. 91 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції в ухвалах від 21.11.2023 та від 30.10.2024 послався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.10.2018 у справі №752/4900/15-к, від 12.12.2020 №750/9145/18, від 18.10.2022 у справі №753/6486/21, від 26.10.2022 у справі №686/10785/16к, згідно яких, відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та призводить до скасування вироку.

Суд першої інстанції погодився з тим, що ОСОБА_5 обвинувачено у вчиненні корупційного злочину і у разі доведеності винуватості можуть для обвинуваченого настати тяжкі наслідки у виді покарання і тільки пов`язаного з позбавленням волі, внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Тому з огляду на вимоги КПК України, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, судову практику ЄСПЛ і Верховного Суду для належного захисту і справедливого судового розгляду, суд першої інстанції звертав увагу прокурора, що сторона обвинувачення зобов`язана висунути конкретне, зрозуміле обвинувачення, зміст якого повинен відповідати вимогам ст. 291, 91 КПК України.

Відмовляючи в задоволенні апеляційних скарг прокурора, колегії суддів Кропивницького апеляційного суду в ухвалах від 06.02.2024 та від 13.03.2025 наголосили, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення в частині викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень повинно відповідати вимогам ч.5 ст. 291 КПК України з огляду на обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, згідно положень ст. 91 КПК України.

Відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та порушує права обвинуваченого ОСОБА_5 захищатися встановленими законом засобами від пред`явленого обвинувачення.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє підтвердження у ч. 2 ст. 21 КПК України, згідно якої вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Проте, сторона обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_6 явно ігнорує не тільки положення Конституції України, але й засади кримінального провадження про обов`язковість судових рішень, викладені у ч.2 ст. 21 КПК України, чим проявляє свою відверту неповагу до суду першої і апеляційної інстанції, а також порушує конституційне і процесуальне право обвинуваченого ОСОБА_5 на захист від конкретного обвинувачення.

Такі дії процесуального прокурора спонукають його, як захисника звернутися до суду з черговим клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку із невідповідністю його вимогам КПК України і як наслідок порушення права ОСОБА_5 на захист від конкретного обвинувачення та права на справедливий судовий розгляд з огляду на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Цим клопотанням сторона захисту вимагає щоб у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_5 була застосована належна правова процедура, визначена в завданні кримінального провадження (ст.2 КПК України), а також щоб зміст та форма кримінального провадження відповідали встановленим ст. 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження і насамперед таким засадам як верховенство права, законність і забезпечення права на захист в тому числі від конкретного обвинувачення.

Стороною обвинувачення порушено вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувачення є не конкретним, внаслідок чого порушено право ОСОБА_5 на захист.

Обвинувачення за ч.4 ст. 191 КК України складається із двох суперечливих між собою тверджень.

Перше твердження - під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, директор ТОВ «Аркобудмонтаж» ОСОБА_5 будучи відповідальним за якісне виконання будівельно-монтажних робіт, заволодів бюджетними коштами, не здійснивши закупівлю основних будівельних матеріалів в необхідній кількості, тим самим мімізував витратну частину підприємства на їх оплату та на оплату витрат труда робітників, а також роботу спеціальної будівельної техніки та склав звітну документацію, а саме вніс недостовірні відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів, їх вартості в Акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1, №4, №5 від 06.11.2018 року, №1, №2, №3, №4 від 22.11.2018 року та №1, №4 від 18.12.2018 року.

При цьомупрокурор вобвинувальному актіконкретно вказуєв кожномуАкті КБ-2впункт,найменування матеріалів,вартість робіт,які невідповідають дійсностіта складаютьсуму 89102,92грн. (аркуші №6-11 обвинувального акту).

Друге твердження - під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, ОСОБА_5 , як директор підприємства, під час складання звітної документації, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2в, порушив чинні, на момент виконання робіт по договору підряду нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва:

- п. 5 Розділу III Національного положення бухгалтерського обліку в державному секторі 131 «Будівельні контракти», затвердженого Наказом Мінфіну від 29.12.2011 року №1798;

- п. 6.4.6 ДСТУ БД. 1.1-1:2003 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013 року;

- п. 4.4. ДСТУ-НБД 1.1.-2 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва;

- п. 9.1.8 Правил визначення вартості робіт з ремонту устаткування та обладнання, які виконуються на об`єктах ЖКГ, затверджені Наказом Держжитлокомунгосп від 24.06.2004 року № 117.

Так, за результатами співставлення цін товарів, придбаних ТОВ «Аркобудмонтаж» у різних постачальників, з цінами, за якими дані товарно-матеріальні цінності включені до Підсумкових відомостей ресурсів та відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) по договору піряду №69/18 від 17.08.2018 року встановлено різницю в сумі 212728, 43 грн. (аркуші №11-12, 16-17 обвинувального акту).

Отже, по сумі 212728,43 грн. в обвинувальному акті під час викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, прокурор не інкримінував ОСОБА_5 , що він заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

В обвинувальномуакті зазначено,що ОСОБА_5 під часвиконання робітза вказанимдоговором підрядупід часскладання звітноїдокументації,а самеактів виконанихробіт формиКБ-2в,порушив чинні,на моментвиконання робітпо договорупідряду нормативніакти,які регулюютьокремі питанняціноутворення тaправила визначення вартості будівництва.

Проте, загально відомо, що сам по собі факт порушення вимог нормативних актів, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва не утворює склад злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Також в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурор зазначає, що ОСОБА_5 виконує злочинний план, але конкретно не зазначає чий це план, в чому він виражається, його мета і мотив.

Незважаючи натаку неконкретністьобвинувачення іпорушення вимогп.5ч.2ст.291КПК України,прокурор складаєсуми 89102,92грн.і 212728,43грн. і стверджує, що на аркуші №17 обвинувального акту, що ОСОБА_5 заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.191 КК України.

Тобто вобвинувальному актіпрокурором допущеносуперечності,так яклише стверджуючи,що порушенівимоги нормативнихдокументів підчас викладенняфактичних обставинкримінального правопорушенняпо сумі212728,43грн. та неінкримінуючи ОСОБА_7 що порушеннянормативних документівздійсненні щобзаволодіти чужиммайном,прокурор цюсуму додаєдо 89102,92грн. і стверджує, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.191 КК України.

Взагалі в змісті обвинувального акту відсутнє твердження, що ОСОБА_5 заволодів чужим майном на загальну суму 329340,53 грн.

Прокурор зазначаєна аркуші№17перший абзацобвинувального акту«З урахуваннямвисновку експерта№СЕ-19/112-22/2322-БІвід 18.05.2022року,складеного зарезультатами будівельно-технічноїекспертизи,збитки УКБКіровоградської ОДА,внаслідок включенняТОВ «Аркобудмонтаж»до собівартостібудівельних робіт,проведених задоговором підряду№69/18від17.08.2018 року, матеріальних ресурсів за цінами, що перевищують ціни придбання документально підтверджується в сумі 323340, 53 грн».

Звертає увагу суду, що прокурор в обвинувальному акті зазначає про неправомірні на його думку дії ТОВ «Аркобудмонтаж», а заволодіння чужим майном і вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України інкримінує ОСОБА_5 .

До тогож сумазбитків 323340,53грн., згідно обвинувальногоакту складаєтьсяіз двохсум:

1)89102,92грн.-невиконані фактичніобсяги робіт, але внесенідо Актіввиконаних будівельнихробіт формиКБ-2в№1,№4,№5від 06.11.2018року,№1,№2,№3,№4від 22.11.2018року та№1,№4від18.12.2018 року.

При цьому прокурор в обвинувальному акті конкретно вказує в кожному Акті КБ-2в пункт, найменування матеріалів, вартість робіт, які не відповідають дійсності та складають суму (аркушах №6-11 обвинувального акту);

2) 212728,43 грн. - включення ТОВ «Аркобудмонтаж» до собівартості будівельних робіт матеріальних ресурсів за цінами, що перевищують ціни придбання.

Проте,підсумовуючи суму323340,53грн.з посиланнямна висновокексперта №СЕ-19/112-22/2322-БТвід 18.05.2022року,прокурор усуперечному твердженнізазначає,що цясума виниклашляхом включеннядо собівартостібудівельних робітматеріальних ресурсівза цінами,що перевищуютьціни придбання,а проневиконання фактичнихобсягів робіт не зазначено.

Разом з цим, в обвинувальному акті зазначено, що діями ТОВ «Аркобудмонтаж» завдані збитки УКБ Кіровоградської ОДА в сумі 323340,53 грн.

Проте 10.01.2022 року УКБ Кіровоградської ОДА перейменовано на Департамент капітального будівництва Кіровоградської ОДА, тобто УКБ Кіровоградської ОДА, не існує, а тому прокурором в обвинувальному акті належно не встановлено правонаступника УКБ Кіровоградської ОДА.

У зв`язку із воєнною агресією Росії проти України з 05:30 год. 24.02.2022 року постановою Верховної Ради України і наказом Президента України ОСОБА_8 по всій підконтрольній Україні території запроваджено воєнний стан, який триває до теперішнього часу. На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 року Указом Президента України №68/2022 на всій території України утворено 25 обласних військових адміністрацій України, в тому числі й Кіровоградська військова адміністрація. Згідно цього Закону військові адміністрації в населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Таким чином, з 24.02.2022 року в Кіровоградській області на період воєнного стану діє не Кіровоградська обласна державна адміністрація, а Кіровоградська обласна військова адміністрація.

Отже,з 24.02.2022року наперіод діївоєнного стану,як зрозумілоіз положеньЗакону України«Про правовийрежим воєнногостану» таУказу ПрезидентаУкраїни №68/2022від 24.02.2022року вКіровоградській обласнійвійськовій адміністраціїнемає Департаментукапітального будівництваКіровоградської обласноїдержавної адміністрації,а єі дієДепартамент капітальногобудівництва Кіровоградськоїобласної військовоїадміністрації.

Зазначена обставина має важливе значення для суду, тим більше що у даному кримінальному провадженні прокурором заявлено позов.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України характеризується прямою формою вини, (прямим умислом), корисним мотивом і метою, а з об`єктивної сторони службова особа використовує своє службове становище незаконно, безоплатно обертає чуже майно на свою користь.

Зазначені обставини форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини) відповідно до положень ст. 91 КПК України підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні, а тому мають бути викладеними в обвинувальному акті.

В обвинувальному акті від 15.04.2025 (аркуш 6 обвинувального акту) міститься твердження:

«Під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, директор ТОВ «Аркобудмонтаж» ОСОБА_5 , будучи відповідальним за якісне виконання будівельно-монтажних робіт, створив умови для заволодіння бюджетними коштами. Безпосередньо ОСОБА_5 не здійснив закупівлю основних будівельних матеріалів в необхідній кількості, тим самим мінімізував витратну частину підприємства на їх оплату та на оплату витрат труда робітників, а також на роботу спеціальної будівельної техніки та забезпечив складання звітної документації, а саме Актів виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, до яких було внесено неправдиві відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних будівельних матеріалів, їх вартості».

На аркуші 11 обвинувального акту міститься твердження, що «під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, ОСОБА_5 , як директор підприємства, під час складання звітної документації, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2в, порушив чинні, на момент виконання робіт по договору підряду нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва».

Цими твердженнями прокурор не інкримінує ОСОБА_5 мотив та мету вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а також конкретно не визначає форму вини в його діях, що безумовно свідчить про неконкретність обвинувачення та очевидне порушення права ОСОБА_5 на захист.

Крім того, із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті від 15.04.2025 можливо лише припустити, що обвинувачення ОСОБА_5 в службовому підробленні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України і саме службове підроблення є способом заволодіння чужим майном, який утворює склад злочину, передбачений ч.4 ст. 191 КК України.

Тобто в даному випадку злочин, передбачений ч.4 ст. 191 КК України і злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, інкриміновані ОСОБА_5 утворюють ідеальну сукупність.

Враховуючи положення статті 33 КК України, для того, щоб заволодіти чужим майном з використанням службовою особою своїм службовим становищем на загальну суму 329340,53 грн., службова особа повинна підробити (внести завідомо неправдиві відомості) в офіційні документи на зазначену суму.

Однак, викладаючи в обвинувальному акті від 15.04.2025 фактичні обставини заволодіння чужим майном шляхом службового підроблення та описуючи дії ОСОБА_5 , які на думку прокурора підпадають під склад злочину, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, прокурор допускає явну неконкретність.

Описуючи фактичні обставини кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, прокурор в обвинувальному акті від 15.04.2025 конкретно не інкримінує які завідомо недостовірні відомості були внесені ОСОБА_5 в Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в): №1, №4, №5 від 06.11.2018 року; - №1, №2, №3, №4, №5 від 22.11.2018 року; - №1, №4 від 18.12.2018 року; - №1, №2 від 18.09.2018 року; - №3 від 22.10.2018 року.

До того ж в обвинувальному акті не конкретизовано на яку суму, які неправдиві відомості щодо обсягів робіт та вартості фактично виконаних робіт були внесені ОСОБА_5 в Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в), та підписані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 і невстановленою особою.

Звертає увагу суду, що в обвинувальному акті від 27.02.2023 року і в обвинувальному акті від 06.03.2024 року описуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України прокурор конкретно зазначав в який Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в), в який його пункт та які завідомо неправдиві відомості внесено.

Зазначена неконкретність при викладенні обставин кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України явно порушують не тільки норми Загальної та Особливої частин КК України, а також положення ст. 91 КПК України, являються явною неконкретністю, суперечністю пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч.4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, порушення його права на захист.

Таким чином, із обвинувального акту від 15.04.2025 року в частині викладення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України із суперечностей і протиріч,стороні захистуне зрозуміло,так якпрокурором неконкретизовано хтоспричинив шкодуУКБ КіровоградськоїОДА ОСОБА_5 чи ТОВ«Аркобудмонтаж»,із якихнеправомірних дійі кимці діївчинені складаєтьсясума збитків-329340,53грн.Які завідомонеправдиві відомості були внесено ОСОБА_5 , їх зміст, до Актів приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в): - №1, №4, № 5 від 06.11.2018 року; - №1, №2, №3, № 4, №5 від 22.11.2018 року; № 1, № 4 від 18.12.20218 року; - № 1, № 2 від 18.09.2018 року; - № 3 від 22.10.2018 року.

До тогож вобвинувальному актіне конкретизовано,а томустороні захистуне зрозумілона якусуму якінеправдиві відомостіщодо обсягівробіт тавартості фактичновиконаних робітбули внесені ОСОБА_5 в Актиприймання виконанихбудівельних робіт(примірноїформи КБ-2в),та підписані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 іневстановленою особою.

На це звертали увагу прокурора повертаючи обвинувальний акт суд першої інстанції в ухвалах від 21.11.2023 року і 30.10.2024 року і суд апеляційної інстанції в ухвалах від 06.02.2024 року та від 13.03.2025 року, однак прокурор рішення судів ігнорує.

Порушення прокурором вимог ст. 91, 291 КПК України при складанні обвинувального акту від 15.04.2025, не усвідомлення ОСОБА_5 внаслідок його неконкретності та суперечностей суті обвинувачення, явно призведе не тільки до порушення права на захист, але й до того, що судом об`єктивно не будуть встановлені обставини кримінального провадження, судовий розгляд явно вийде за межі обвинувачення, чим будуть істотно порушені вимоги ч.1 ст. 337 КПК України, правильно і повно не будуть встановлені обставини, які пом`якшують покарання, та/або виключають кримінальну відповідальність, що очевидно вплине на обгрунтованість, а в остаточному на законність і справедливість судового розгляду і рішення.

Зазначена неконкретність в обвинувальному акті від 15.04.2025 при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, тобто недотримання вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України є наслідком явного порушення права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист, гарантованого Конституцією України, закріпленого у ст. 20 КПК України та забезпечена у ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Аналізуючи викладене в сукупності, сторона захисту переконана, що обвинувальний акт від 15.04.2025 у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12022120000001080 від 21.12.2022 року щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України явно не відповідає вимогам ст. 291 КПК України і ця невідповідність об`єктивно перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Сторона обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_6 явно проігнорувала обов`язкові до виконання вимоги, які містилися в ухвалах Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21.11.2023 і 30.10.2024 та ухвалах Кропивницького апеляційного суду від 06.02.2024 та від 13.03.2025.

Обвинувачений у підготовчому засіданні підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор у підготовчому засіданні просила суд відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Концепт належної правової процедури є одним із найзагальніших і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності. В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об`єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.

За змістом п. 13 ч. 1 ст.3КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, як зазначив Верховний Суд України у п. 2 постанови від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно з ч. 1 ст.91КПК України в кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст. 337 КПК України) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Такий висновок підтверджується й положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України, згідно з якою з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Положення ч. 1 ст.337КПК України мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого він повинен захищатися (включаючи як фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді, так і відповідну правову кваліфікацію).

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто обвинувачений має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред`явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справах Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

За таких обставин, надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд та права на захист обвинуваченого.

При цьому, межі судового розгляду визначаються виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому ч. 1 ст. 337 регламентує здійснення судового розгляду щодо особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, яке суд не вправі доповнювати новими кримінальними правопорушеннями або визнати встановленими кримінальні правопорушення, про які не вказано в обвинувальному акті.

Також, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Отже, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням, зокрема, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексуУкраїни можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, викладені не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Зокрема, суд погоджується з думкою захисту, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 191 КК України є не конкретним, так як складається із суперечливих між собою тверджень.

Перше твердження - під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, директор ТОВ «Аркобудмонтаж» ОСОБА_5 будучи відповідальним за якісне виконання будівельно-монтажних робіт, заволодів бюджетними коштами, не здійснивши закупівлю основних будівельних матеріалів в необхідній кількості, тим самим мімізував витратну частину підприємства на їх оплату та на оплату витрат труда робітників, а також роботу спеціальної будівельної техніки та склав звітну документацію, а саме вніс недостовірні відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів, їх вартості в Акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1, №4, №5 від 06.11.2018 року, №1, №2, №3, №4 від 22.11.2018 року та №1, №4 від 18.12.2018 року.

При цьому прокурор в обвинувальному акті конкретно вказує в кожному Акті КБ-2в пункт, найменування матеріалів, вартість робіт, які не відповідають дійсності та складають загальну суму 89106,92 грн. (аркуші №6-11 обвинувального акту).

Друге твердження - під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, ОСОБА_5 , як директор підприємства, під час складання звітної документації, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2в, порушив чинні, на момент виконання робіт по договору нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва:

- п. 5 Розділу III Національного положення бухгалтерського обліку в державному секторі 131 «Будівельні контракти», затвердженого Наказом Мінфіну від 29.12.2011 року №1798Ю;

- п. 6.4.6 ДСТУ БД. 1.1-1:2003 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013 року;

- п. 4.4. ДСТУ-НБД 1.1.-2 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва;

- п. 9.1.8 Правил визначення вартості робіт з ремонту устаткування та обладнання, які виконуються на об`єктах ЖКГ, затверджені Наказом Держжитлокомунгосп від 24.06.2004 року № 117.

Так, за результатами співставлення цін товарів, придбаних ТОВ «Аркобудмонтаж» у різних постачальників, з цінами, за якими дані товарно-матеріальні цінності включені до Підсумкових відомостей ресурсів та відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) по договору підряду №69/18 від 17.08.2018 року встановлено різницю в сумі 212728,43 грн. (аркуші №11-12, 16-17 обвинувального акту).

Отже, по сумі 212728,43 грн. в обвинувальному акті під час викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, прокурор не інкримінував ОСОБА_5 , що він заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

В обвинувальномуакті зазначено,що ОСОБА_5 під часвиконання робітза вказанимдоговором підрядупід часскладання звітноїдокументації,а самеактів виконанихробіт формиКБ-2в,порушив чинні,на моментвиконання робітпо договорунормативні акти,які регулюютьокремі питанняціноутворення таправила визначення вартості будівництва.

Проте, сам по собі факт порушення вимог нормативних актів, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва не утворює склад злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Також, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, прокурор в обвинувальному акті (аркуш №11 обвинувального акту) зазначає, що на виконання злочинного плану ОСОБА_5 порушив чинні на момент виконання робіт по договору нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва. Однак, прокурор конкретно не зазначає чий це план, в чому він виражається, його мета і мотив.

Незважаючи на таку неконкретність обвинувачення і порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, прокурор (на аркуші №17 обвинувального акту) зазначає загальну суму необгрунтованих витрат у розмірі 329340,53 грн. (89106,92 грн. та 240233,61 грн.) і стверджує, що ОСОБА_5 вчинив заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.191 КК України.

Тобто в обвинувальному акті прокурором допущено суперечності, так як лише стверджуючи, що порушені вимоги нормативних документів під час викладення фактичних обставин кримінального правопорушення по сумі 212728,43 грн. та не інкримінуючи ОСОБА_5 що порушення нормативних документів здійсненні щоб заволодіти чужим майном, прокурор цю суму додає до 89102,92 грн. і стверджує, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.191 КК України.

Взагалі в змісті обвинувального акту відсутнє твердження, що ОСОБА_5 заволодів чужим майном на загальну суму 329340,53 грн.

Прокурор зазначаєна аркуші№17перший абзацобвинувального акту«З урахуваннямвисновку експерта№СЕ-19/112-22/2322-БТвід 18.05.2022року,складеного зарезультатами будівельно-технічноїекспертизи,збитки УКБКіровоградської ОДА,внаслідок включенняТОВ «Аркобудмонтаж»до собівартостібудівельних робіт,проведених задоговором підряду№69/18від 17.08.2018 року, матеріальних ресурсів за цінами, що перевищують ціни придбання документально підтверджується в сумі 329340,53 грн».

Також суд звертає увагу, що прокурор в обвинувальному акті зазначає про неправомірні на його думку дії ТОВ «Аркобудмонтаж», а заволодіння чужим майном і вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України інкримінує ОСОБА_5 .

До того ж, підсумовуючи суму 329340,53 грн. з посиланням на висновок експерта №СЕ-19/112-22/2322-БТ від 18.05.2022 року, прокурор у суперечному твердженні зазначає, що ця сума виникла шляхом включення до собівартості будівельних робіт матеріальних ресурсів за цінами, що перевищують ціни придбання, а про невиконання фактичнихобсягів робіт, не зазначено.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що діями ТОВ «Аркобудмонтаж» завдані збитки УКБ Кіровоградської ОДА в сумі 329340,53 грн. (аркуш №17 обвинувального акту).

Проте, 10.01.2022 року УКБ Кіровоградської ОДА (Управління капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації) перейменовано на Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної військової адміністрації, тобто УКБ Кіровоградської ОДА, не існує.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні з 24 лютого 2022 введений воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 року Указом Президента України №68/2022 на всій території України утворено 25 обласних військових адміністрацій України, в тому числі й Кіровоградська обласна військова адміністрація. Згідно цього Закону військові адміністрації в населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Таким чином, з 24.02.2022 року в Кіровоградській області, на період воєнного стану, діє не Кіровоградська обласна державна адміністрація, а Кіровоградська обласна військова адміністрація, в якій є і діє Департамент капітального будівництва Кіровоградськоїобласної військової адміністрації.

А тому прокурором в обвинувальному акті належно не встановлено правонаступника УКБ Кіровоградської ОДА.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України характеризується прямою формою вини, (прямим умислом), корисним мотивом і метою, а з об`єктивної сторони службова особа використовує своє службове становище незаконно, безоплатно обертає чуже майно на свою користь.

Зазначені обставини форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини) відповідно до положень ст. 91 КПК України підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні, а тому мають бути викладеними в обвинувальному акті.

Проте, зі змісту обвинувального акту, де викладено фактичні обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення за ч.4 ст. 191 КК України, сторона обвинувачення зазначає, що «Під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, директор ТОВ «Аркобудмонтаж» ОСОБА_5 , будучи відповідальним за якісне виконання будівельно-монтажних робіт, заволодів бюджетними коштами, не здійснивши закупівлю основних будівельних матеріалів в необхідній кількості, тим самим мінімізував витратну частину підприємства на їх оплату та на оплату витрат труда робітників, а також на роботу спеціальної будівельної техніки та склав звітну документацію, а саме акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, до якої вніс недостовірні відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних будівельних матеріалів, їх вартості» (аркуш 6 обвинувального акту).

На аркуші 11 обвинувального акту міститься твердження, що «під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, ОСОБА_5 , як директор підприємства, під час складання звітної документації, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2в, порушив чинні, на момент виконання робіт по договору підряду нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва».

Таким чином, прокурором не зазначено мотив та мету вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а також конкретно не визначено форму вини в його діях, що безумовно свідчить про неконкретність обвинувачення та очевидне порушення права ОСОБА_5 на захист.

Крім того, викладаючи в обвинувальному акті від 15.04.2025 фактичні обставини заволодіння чужим майном шляхом службового підроблення та описуючи дії ОСОБА_5 , які на думку прокурора підпадають під склад злочину, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, прокурор допускає явну неконкретність.

Так, кримінальна відповідальність, передбачена ст. 366 КК України настає, зокрема, за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так робити.

Відповідно до ч.2 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

З об`єктивної сторони службове підроблення може полягати в таких формах: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.

При цьому внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

Описуючи фактичні обставини кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, прокурором в обвинувальному акті від 15.04.2025 не конкретизовано які завідомо недостовірні відомості були внесені ОСОБА_5 в Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в): №1, №4, №5 від 06.11.2018 року; №1, №2, №3, №4, №5 від 22.11.2018 року; №1, №4 від 18.12.2018 року; №1, №2 від 18.09.2018 року; №3 від 22.10.2018 року.

До того ж в обвинувальному акті не конкретизовано на яку суму, які неправдиві відомості щодо обсягів робіт та вартості фактично виконаних робіт були внесені ОСОБА_5 в Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в), та підписані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 і невстановленою особою.

Зазначена неконкретність при викладенні обставин кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України явно порушують положення ст. 91 КПК України, являються явною неконкретністю, суперечністю пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч.4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, порушенням його права на захист.

Таким чином, із обвинувальногоакту від15.04.2025року вчастині викладенняфактичних обставинвчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.191,ч.1ст.366КК Україниіз суперечностейі протиріч,не зрозуміло,так якпрокурором неконкретизовано хтоспричинив шкодуУКБ КіровоградськоїОДА ОСОБА_5 чи ТОВ«Аркобудмонтаж»;із якихнеправомірних дійі кимці діївчинені складаєтьсясума збитків-329340,53грн.;які завідомонеправдиві відомості були внесено ОСОБА_5 , їх зміст, до Актів приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в): №1, №4, № 5 від 06.11.2018 року; №1, №2, №3, № 4, №5 від 22.11.2018 року; № 1, № 4 від 18.12.20218 року; № 1, № 2 від 18.09.2018 року; № 3 від 22.10.2018 року.

До тогож вобвинувальному актіне конкретизованона якусуму іякі неправдивівідомості щодообсягів робітта вартостіфактично виконанихробіт буливнесені ОСОБА_5 в Актиприймання виконанихбудівельних робіт(примірноїформи КБ-2в),та підписані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 і невстановленою особою.

Порушення прокурором вимог ст. 91, 291 КПК України при складанні обвинувального акту від 15.04.2025, його неконкретності та суперечностей суті обвинувачення, явно призведе не тільки до порушення права на захист ОСОБА_5 , гарантованого Конституцією України, закріпленого у ст. 20 КПК України та забезпечена у ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, але й до того, що судом об`єктивно не будуть встановлені обставини кримінального провадження, судовий розгляд явно вийде за межі обвинувачення, чим будуть істотно порушені вимоги ч.1 ст. 337 КПК України, правильно і повно не будуть встановлені обставини, які пом`якшують покарання, та/або виключають кримінальну відповідальність, що очевидно вплине на обгрунтованість, а в остаточному на законність і справедливість судового розгляду і рішення.

Вищенаведені порушення вимогКПК України, на думку суду, є істотними, та такими, що можуть при судовому розгляді кримінального провадження по суті призвести до неможливості реалізації судом положеньст. 348 КПК Українив частині роз`яснення судом обвинуваченому суті його обвинувачення, а тому, перешкоджають суду призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акта відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, оскільки на цій стадії судового провадження відповідно до Глави 27 КПК України суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом встановлення відповідних відомостей або шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК, не передбачено. Крім того, змінювати обвинувачення це право прокурора, а не його обов`язок, та суд не уповноважений на нього впливати.

Відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення є порушенням права на підготовку до захисту та призводить до скасування вироку, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.10.2018 у справі №752/4900/15-к, від 12.12.2020 у справі №750/9145/18, від 18.10.2022 у справі №753/6486/21, від 26.10.2022 у справі №686/10785/16к.

Таким чином, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, суд дійшов висновку, що він разом з додатками, в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, підлягає поверненню прокурору для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимогст. 291 КПК України, впродовж розумного строку, який буде об`єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Керуючись ст.ст. 314, 316, 370, 372КПК України, суд, -

П О С Т А Н О ВИ В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12022120000001080 від 21.12.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України повернути прокурору Кіровоградської обласної прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Олександрівський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Кропивницьким апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_1