Ухвала від 11.11.2025 по справі 397/207/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-кп/4809/510/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 397/207/23 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія 191 (84, 86-4)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2025 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

при участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою прокурорки у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2025, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022120000001080 від 21.12.2022 про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка Новомиргородського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, без утриманців, працює директором ТОВ «Аркобудмонтаж», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору, у зв`язку із невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видачі завідомо неправдивих офіційних документів.

ОСОБА_7 , у відповідності до обвинувального акту, обвинувачується у тому що, будучи директором ТОВ «Аркобудмонтаж», службовою особою, із серпня по грудень 2018 року, реалізовуючи виниклий злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, виділеними по об`єкту «Будівництво сільської лікарської амбулаторії за адресою: вул. Снісаренко, 1, с. Єлисаветградка Олександрівського району Кіровоградської області», під час виконання робіт мінімізував витратну частину підприємства у ході закупівлі будівельних матеріалів, скоротив до мінімуму трудові витрати та роботу будівельної спецтехніки, забезпечив складання звітної документації, до якої було внесено неправдиві відомості щодо фактичних обсягів виконаних робіт та використаних будівельних матеріалів. Загальна вартість фактично невиконаних робіт (завищення по договору по об`єкту будівництва) складає 89106 гривень 92 копійки.

Крім того, ОСОБА_7 , під час складання звітної документації, актів виконаних робіт, порушив чинні на той час нормативні акти, що регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва.

Загалом до собівартості робіт по об`єкту «Будівництво сільської лікарської амбулаторії за адресою: вул. Снісаренко, 1, с. Єлисаветградка Олександрівського району Кіровоградської області» підрядником ТОВ «Аркобудмонтаж» включені необґрунтовані витрати у сумі 240233 гривні 61 копійка з придбання матеріальних ресурсів, що не підтверджуються первинними документами постачальників, у яких ці матеріали було придбано, що є недотриманням виконавцем підрядних робіт.

З урахуванням висновку експерта №СЕ-19/112-22/2322-БТ від 18.05.2022, збитки УБД Кіровоградської ОДА внаслідок включення ТОВ «Аркобудмонтаж» до собівартості будівельних робіт, проведених за договором підряду №69/18 від 17.08.2018 матеріальних ресурсів за цінами, що перевищують ціни на придбання, документально підтверджуються в сумі 329340 гривень 53 копійки.

Суд першої інстанції, у підготовчому судовому засіданні, постановив повернути обвинувальний акт прокурору у зв`язку із невідповідністю вимогам кримінального процесуального закону.

Своє рішення суд умотивував тим, що: при дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, викладені не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.

Суд зазначив в ухвалі про повернення обвинувального акту, що, як стверджує обвинувачення, під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, директор ТОВ «Аркобудмонтаж» ОСОБА_7 будучи відповідальним за якісне виконання будівельно-монтажних робіт, заволодів бюджетними коштами, не здійснивши закупівлю основних будівельних матеріалів в необхідній кількості, тим самим мімізував витратну частину підприємства на їх оплату та на оплату витрат труда робітників, а також роботу спеціальної будівельної техніки та склав звітну документацію, а саме вніс недостовірні відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів, їх вартості в Акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1, №4, №5 від 06.11.2018 року, №1, №2, №3, №4 від 22.11.2018 року та №1, №4 від 18.12.2018 року. При цьому прокурор в обвинувальному акті конкретно вказує в кожному Акті КБ-2в пункт, найменування матеріалів, вартість робіт, які не відповідають дійсності та складають загальну суму 89106,92 грн. (аркуші №6-11 обвинувального акту).

Також, обвинувачення стверджує, що під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, ОСОБА_7 , як директор підприємства, під час складання звітної документації, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2в, порушив чинні, на момент виконання робіт по договору нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва. За результатами співставлення цін товарів, придбаних ТОВ «Аркобудмонтаж» у різних постачальників, з цінами, за якими дані товарно-матеріальні цінності включені до Підсумкових відомостей ресурсів та відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) по договору підряду №69/18 від 17.08.2018 року встановлено різницю в сумі 212728,43 грн. (аркуші №11-12, 16-17 обвинувального акту).

Отже, по сумі 212 728, 43 грн. в обвинувальному акті під час викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, прокурор не інкримінував ОСОБА_7 , що він заволодів чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 під час виконання робіт за вказаним договором підряду під час складання звітної документації, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2в, порушив чинні, на момент виконання робіт по договору нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва.

Проте, сам по собі факт порушення вимог нормативних актів, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва не утворює склад злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Також, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, прокурор в обвинувальному акті зазначає, що на виконання злочинного плану ОСОБА_7 порушив чинні на момент виконання робіт по договору нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва.

Однак, прокурор конкретно не зазначає чий це план, в чому він виражається, його мета і мотив.

Прокурор зазначає загальну суму необґрунтованих витрат у розмірі 329 340, 53 грн. (89106,92 грн. та 240233,61 грн.) і стверджує, що ОСОБА_7 вчинив заволодіння чужим майном у великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.191 КК України.

Тобто в обвинувальному акті прокурором допущено суперечності, так як лише стверджуючи, що порушені вимоги нормативних документів під час викладення фактичних обставин кримінального правопорушення по сумі 212 728,43 грн. та не інкримінуючи ОСОБА_7 що порушення нормативних документів здійсненні щоб заволодіти чужим майном, прокурор цю суму додає до 89 102,92 грн. і стверджує, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.191 КК України.

Взагалі в змісті обвинувального акту відсутнє твердження, що ОСОБА_7 заволодів чужим майном на загальну суму 329 340,53 грн.

Прокурор зазначає в обвинувальному акті: «З урахуванням висновку експерта №СЕ-19/112-22/2322-БТ від 18.05.2022 року, складеного за результатами будівельно-технічної експертизи, збитки УКБ Кіровоградської ОДА, внаслідок включення ТОВ «Аркобудмонтаж» до собівартості будівельних робіт, проведених за договором підряду №69/18 від 17.08.2018 року, матеріальних ресурсів за цінами, що перевищують ціни придбання документально підтверджується в сумі 329 340, 53 грн».

Але суд першої інстанції звертає увагу, що прокурор в обвинувальному акті зазначає про неправомірні на його думку дії ТОВ «Аркобудмонтаж», а заволодіння чужим майном і вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України інкримінує ОСОБА_7 .

До того ж, підсумовуючи суму 329 340, 53 грн. з посиланням на висновок експерта №СЕ-19/112-22/2322-БТ від 18.05.2022 року, прокурор у суперечному твердженні зазначає, що ця сума виникла шляхом включення до собівартості будівельних робіт матеріальних ресурсів за цінами, що перевищують ціни придбання, а про невиконання фактичних обсягів робіт, не зазначено.

Також, суд першої інстанції вказує, що прокурором неправильно вказано, кому спричинені збитки: завдані збитки УКБ Кіровоградської ОДА, але 10.01.2022 року УКБ Кіровоградської ОДА (Управління капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації) перейменовано на Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної військової адміністрації, тобто УКБ Кіровоградської ОДА, не існує, також з 24.02.2022 року в Кіровоградській області, на період воєнного стану, діє не Кіровоградська обласна державна адміністрація, а Кіровоградська обласна військова адміністрація.

Крім означеного, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі аналізує, що суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України характеризується прямою формою вини, (прямим умислом), корисним мотивом і метою, а з об`єктивної сторони службова особа використовує своє службове становище незаконно, безоплатно обертає чуже майно на свою користь.

Зазначені обставини форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини) відповідно до положень ст. 91 КПК України підлягають обов`язковому доказуванню у кримінальному провадженні, а тому мають бути викладеними в обвинувальному акті.

Проте, зі змісту обвинувального акту, де викладено фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення за ч.4 ст. 191 КК України, убачається, що сторона обвинувачення зазначає, що «Під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, директор ТОВ «Аркобудмонтаж» ОСОБА_7 , будучи відповідальним за якісне виконання будівельно-монтажних робіт, заволодів бюджетними коштами, не здійснивши закупівлю основних будівельних матеріалів в необхідній кількості, тим самим мінімізував витратну частину підприємства на їх оплату та на оплату витрат труда робітників, а також на роботу спеціальної будівельної техніки та склав звітну документацію, а саме акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, до якої вніс недостовірні відомості щодо фактичних обсягів виконаних будівельних робіт та використаних будівельних матеріалів, їх вартості».

Також в обвинувальному акті міститься твердження, що «під час виконання робіт за вказаним договором підряду, на виконання злочинного плану, ОСОБА_7 , як директор підприємства, під час складання звітної документації, а саме актів виконаних робіт форми КБ-2в, порушив чинні, на момент виконання робіт по договору підряду нормативні акти, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва».

Таким чином, прокурором не зазначено мотив та мету вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а також конкретно не визначено форму вини в його діях, що безумовно свідчить про неконкретність обвинувачення.

Крім того, викладаючи в обвинувальному акті від 15.04.2025 фактичні обставини заволодіння чужим майном шляхом службового підроблення та описуючи дії ОСОБА_7 , які на думку прокурора підпадають під склад злочину, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, прокурор допускає явну неконкретність.

Кримінальна відповідальність, передбачена ст. 366 КК України настає, зокрема, за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так робити.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

З об`єктивної сторони службове підроблення може полягати в таких формах: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.

При цьому внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

Описуючи фактичні обставини кримінального правопорушення за ч.1 ст. 366 КК України, прокурором в обвинувальному акті від 15.04.2025 не конкретизовано які завідомо недостовірні відомості були внесені ОСОБА_7 в Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в): №1, №4, №5 від 06.11.2018 року; №1, №2, №3, №4, №5 від 22.11.2018 року; №1, №4 від 18.12.2018 року; №1, №2 від 18.09.2018 року; №3 від 22.10.2018 року.

До того ж в обвинувальному акті не конкретизовано на яку суму, які неправдиві відомості щодо обсягів робіт та вартості фактично виконаних робіт були внесені ОСОБА_7 в Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в), та підписані ОСОБА_7 , ОСОБА_10 і невстановленою особою.

В апеляційній скарзі прокурорка у кримінальному провадження ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий судовий розгляд обвинувального акту зі стадії підготовчого провадження.

Свої вимоги обґрунтовує такими доводами.

Підставою повернення обвинувального акту прокурору є його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, і суд не мав виходити за межі вимог кримінального процесуального закону.

Також, вказує, що прокурором виконано вимоги попередніх ухвал суду про повернення обвинувального акту: деталізовано і чітко зазначено, з чого саме складається сума збитків, інкримінована вчиненням ОСОБА_7 , внаслідок завищення вартості фактично виконаних робіт, деталізовано, ким саме внесені до офіційних документів недостовірні відомості.

В обвинувальному акті вказані подія кожного з інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, час, місце, спосіб їх вчинення, мету, мотив вчинення, викладено фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Однак, суд першої інстанції, на переконання прокурора, вдався до правової оцінки діянь, інкримінованих ОСОБА_7 , правильності кваліфікацій дій останнього, складу кримінальних правопорушень, чим вийшов за межі повноважень, визначених під час підготовчого судового засідання.

Вважає, що також суд не був уповноважений пропонувати прокурору викладати обвинувачення в обвинувальному акті тим чи іншим чином, змінювати його тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить до повноважень саме прокурора.

Крім того, вказує, що суд в оскаржуваній ухвалі, погоджуючись із позицією сторони захисту, повністю продублював доводи захисника, що свідчить про упереджене ставлення при постановленні рішення.

На апеляційну скаргу прокурорки у кримінальному провадженні внесене заперечення стороною захисту, де захист просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах прокурора на підтримку апеляційної скарги, поданої прокуроркою, думку адвоката ОСОБА_8 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість тверджень сторони обвинувачення та задоволення апеляційної скарги прокурорки.

Статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України регламентуються дії суду після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, порядок і строки проведення підготовчого судового засідання, питання, що вирішуються судом у підготовчому судовому засіданні, рішення, які має право прийняти суд у підготовчому судовому засіданні, тощо.

Відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6, встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)» (справа «Ващенко проти України» від 26.06.2008).

Обвинувачений має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред`явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (справа «Матточіа проти Італії», справа «Пенєв проти Болгарії»).

Відповідно до положень ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно із п. 13) ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 91 КПК України закріплено, що у кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Як зазначено Верховним Судом України, у доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (Постанова у справі №5-328кс16, 24.11.2016).

Отже, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням, зокрема, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Важливим є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Відштовхуючись від зазначеного розуміння формулювання обвинувачення, слідчий, прокурор при викладенні даного блоку інформації мають виходити із кримінально-правової концепції розуміння складу злочину.

Тобто, наведені фактичні дані в своїй сукупності повинні створювати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (постанова ВСУ від 24.11.2016, справа № 5-328кс16, постанова ВС від 22.-09.2021, справа № 51-2638км20).

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Стаття 291Кримінального процесуальногокодексу Українивизначає,що обвинувальнийакт повиненмістити:1)найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер; 2)анкетні відомостікожного обвинуваченого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 3)анкетні відомостікожного потерпілого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 3--1)анкетні відомостівикривача (прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 4)прізвище,ім`я,по батьковіта займанапосада слідчого,прокурора; 5)виклад фактичнихобставин кримінальногоправопорушення,які прокурорвважає встановленими,правову кваліфікаціюкримінального правопорушенняз посиланнямна положеннязакону істатті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність таформулювання обвинувачення; 6)обставини,які обтяжуютьчи пом`якшуютьпокарання; 7)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням; 7--1)підстави застосуваннязаходів кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи,які прокурорвважає встановленими; 8)розмір витратна залученняексперта (уразі проведенняекспертизи підчас досудовогорозслідування); 8--1)розмір пропонованоївинагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Концепт належної правової процедури є одним із найзагальніших і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності. Під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об`єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.

Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.

Разом із тим, слід зауважити на наступне.

Стаття 22 КПК України, ч. 3 та ч. 4 цієї норми закону, встановлює, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу; повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.

Відповідно до п. 13) ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.

Верховний СудУкраїни усвоїй постановіу справіN5-328кс-16від 24.11.2016,вказує,що законвимагає обов`язковевідображення вобвинувальному актітрьох складників: 1)фактичних обставинкримінального правопорушення; 2)правової кваліфікації(втеорії кримінальногопроцесу використовуєтьсяназва «формулаобвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.

Відповідно до висновків викладених у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 273/1053/17 від 03.07.2019, провадження № 51-8914км18 Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.

Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними і лише повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

Підсумовуючи наведене, можливо стверджувати, що в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, проте, відносно формулювання обвинувачення та способу його викладення, то будь-яких застережень чи вимог щодо певного їх викладення обставин у кримінальному процесуальному законі немає.

Тобто, формулювання обвинувачення зазначається у такому виді, як це вважає необхідним прокурор.

Спосіб же викладення формулювання обвинувачення та правильність зазначення інших відомостей може бути предметом оцінки лише суду під час судового розгляду кримінального провадження, який відповідно, до вимог ст. 337 КПК України проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Прокурор же під час судового слідства вправі змінити обвинувачення, у порядку, передбаченому ст. 338 КПК України.

Суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише за наявності таких істотних недоліків у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, які можуть потягти за собою порушення права на захист з огляду на суперечливість або загальну незрозумілість суті обвинувачення, від якого має захищатися особа.

Перевіривши матеріали справи та обвинувальний акт, колегія суддів не вбачає невідповідностей обвинувального акта вказаним вище вимогам закону, оскільки він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення.

Вимоги кримінального процесуального закону при складанні обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 у конкретному кримінальному провадженні дотримані, з нього вбачається, що він містить всі наведені складові, зокрема і формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022120000001080 від 21.12.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, містить найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_7 (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості потерпілого, у даному випадку це юридична особа, та відомості представника потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство, місце роботи).

В обвинувальному акті міститься прізвище, ім`я, по батькові та займані посади слідчих та прокурорів з групи слідчих та групи прокурорів.

Також, як слідує зі змісту обвинувального акту, він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Прокурором зазначено диспозиції частин статей обвинувачення ОСОБА_7 у відповідності до закону України про кримінальну відповідальність, із зазначенням кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень; перелічено, вимоги яких норм законів, підзаконних нормативних актів, статутів, на переконання обвинувачення, порушено ОСОБА_7 , у чому полягали дії ОСОБА_7 ; перелічено акти виконання будівельних робіт, до яких, на думку прокурора, ОСОБА_7 внесено недостовірні відомості щодо фактичних обсягів виконаних робіт та суми завищеної вартості таких робіт (кожен акт із відповідними переліками будівельних робіт і сумами вартості окремо).

Наявні в обвинувальному акті також зазначення й таких обов`язкових відомостей як: обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відомості про пред`явлений цивільний позов, розмір витрат на залучення експерта.

Згідно зі змістом обвинувального акту, підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими, не встановлені.

Оскільки викривача у даному кримінальному провадженні немає вказане зазначене в обвинувальному акті, відповідно анкетні відомості викривача не зазначаються, як і розмір пропонованої винагороди викривачу.

Обвинувальний акт засвідчений підписами старшого слідчого ОСОБА_11 , який його склав та прокурори ОСОБА_9 , із зазначенням дати та місця складення та затвердження обвинувального акту.

Наявна інформація відносно додатків до обвинувального акту, до якого додано реєстр матеріалів досудового розслідування, згаданий вище цивільний позов, розписки сторін про отримання копії обвинувального акту із додатками.

Відтак, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 викладено фактичні обставини справи, які прокурор вважає встановленим, складено формулювання кваліфікації та викладено формулювання обвинувачення. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Спосіб викладення формулювання обвинувачення не можна розцінювати як відсутність формулювання обвинувачення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про неналежне наведення прокурором фактичних обставин обвинувачення, неконкретність такого обвинувачення, є безпідставними.

При цьому, колегією суддів не встановлено, що вказаний обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за своєю формою та змістом не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, разом із долученими до нього додатками.

На думку колегії суддів обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, містить всі складові, що вимагаються кримінальним процесуальним законом як обов`язкові до викладення й зазначення в обвинувальному акті.

При цьому, не можна залишити поза увагою наступне.

Як убачається із оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору у зв`язку із його невідповідністю вимогам кримінального процесуального закону, вказав, що стороною обвинувачення не вказаний по кожному із кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 , мотив, форму вини, мету, ознаки кримінального правопорушення. Також суд удався до аналізу сум необґрунтованих витрат на будівельні роботи, обрахунку їх відповідності або невідповідності актам виконаних робіт, а також чи відповідають вони у підсумку зазначеним у обвинувальному акті (суми у розмірі 329 340, 53 грн., 89106,92 грн. та 240233,61 грн.).

Судом першої інстанції також зазначається в ухвалі про повернення обвинувального акту, що сам по собі факт порушення вимог нормативних актів, які регулюють окремі питання ціноутворення та правила визначення вартості будівництва не утворює склад злочину, передбаченого ст. 191 КК України, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України характеризується прямою формою вини, (прямим умислом), корисним мотивом і метою, а з об`єктивної сторони службова особа використовує своє службове становище незаконно, безоплатно обертає чуже майно на свою користь.

Також, судом зазначається, що кримінальна відповідальність, передбачена ст. 366 КК України настає, зокрема, за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто суб`єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так робити. З об`єктивної сторони службове підроблення може полягати в таких формах: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа. При цьому внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності. Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Означене свідчить про те, що судом першої інстанції грубо порушено вимоги кримінального процесуального закону, а саме на стадії підготовчого судового засідання надано оцінки фактичним обставинам справи, оцінено розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, співпадіння або не співпадіння підсумку сум, аналізовано та зроблено висновки про наявність чи відсутність ознак кримінальних правопорушень як обов`язкових складових при кваліфікації дій особи (суб`єктивна сторона, об`єктивна сторона тощо).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що аналіз судом першої інстанції обвинувального акту з точки зору конкретності висунутого обвинувачення, у даному випадку, є оцінкою фактичних обставин, що є неприпустимим на стадії підготовчого судового засідання.

Такими діями суд вийшов за межі повноважень, якими він наділений законом при підготовчому провадженні.

З огляду на вказане, суд першої інстанції не мав підстав для повернення обвинувального акту прокурору.

При поверненні обвинувального акту прокурору суд не врахував, що, відповідно до ст. 23 КПК України, дослідження доказів відбувається під час судового розгляду, де суд детально встановлює обставини вчинення кримінального правопорушення, та прийшов до передчасних висновків про те, що обвинувачення не містить належним чином викладених обставин кримінальних правопорушень, їх ознак, сформульовано не конкретно, і на формальних підставах повернув обвинувальний акт прокурору.

Тим самим судом порушено принцип безпосередності дослідження доказів.

Щодо посилань суду першої інстанції як на підставу повернення обвинувального акту прокурору на те, що прокурором неправильно вказано, кому спричинені збитки: завдані збитки УКБ Кіровоградської ОДА, але 10.01.2022 року УКБ Кіровоградської ОДА (Управління капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації) перейменовано на Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної військової адміністрації, тобто УКБ Кіровоградської ОДА, не існує, також з 24.02.2022 року в Кіровоградській області, на період воєнного стану, діє не Кіровоградська обласна державна адміністрація, а Кіровоградська обласна військова адміністрація.

По-перше, вказані підстави не є визначеними процесуальним законом підставами для повернення обвинувального акту прокурору. Відомості про потерпілу особу, представника потерпілої особи, зазначені в обвинувальному акті; уточнити ці відомості не позбавлений процесуальної можливості суд першої інстанції в ході судового слідства, а також і долучити відповідні документи, що встановлюють особу потерпілого (юридичної особи, представника), його правонаступника.

По-друге, обвинувальний акт (аркуш 1 обвинувального акту) містить безпосереднє зазначення про потерпілого: Департамент капітального будівництва Кіровоградської обласної військової адміністрації, із зазначенням представника юридичної особи.

Тобто, обвинувальний акт містить правильну назву потерпілої особи, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати, що повернення обвинувального акта прокурору призводить до порушення судом першої інстанції вимог ст. 28 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків кримінального провадження.

Виходячи зізмісту татрактування ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,остання гарантуєвинесення судовогорішення протягомрозумного терміну,встановивши тимсамим межустану невизначеності,в якомузнаходиться тачи іншаособа черезпред`явленняїй кримінальногообвинувачування.Кінцевим моментомстану невизначеностіє моментвступу вирокучи рішенняу законнусилу чизняття обвинувачення(закриттякримінальної справи). ЄСПЛ у низці справ проти України визнав порушення розумного терміну саме у зв`язку з направленням справи на додаткове розслідування (справи «Айбабін проти України», «Лопатін та Медведський проти України», «Білий проти України»).

Згідно ізположеннями ч.1ст.407КПК Україниза наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна вирокабо ухвалусуду першоїінстанції судапеляційної інстанціїмає право: 6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів констатує доведеність доводів сторони обвинувачення, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що, призначаючи новий судовий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що такий новий судовий розгляд слід призначити в іншому складі суду, з тих підстав, що, як зазначалось вище, суд першої інстанції на даній стадії кримінального провадження вже надав оцінки фактичним обставинам справи, оцінив розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, зробив висновки про наявність чи відсутність ознак кримінальних правопорушень як обов`язкових складових при кваліфікації дій особи тощо, тобто, фактично, висловився щодо обвинувачення, що свідчить про вже сформовану думку та позицію суду на теперішній час і може стати підставою ставити під сумнів неупередженість суду при подальшому судовому розгляді.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурорки у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2025, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022120000001080 від 21.12.2022 про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору, у зв`язку із невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України, скасувати.

Призначити в Олександрівському районному суді Кіровоградської області новий судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , в іншому складі суду.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3