Постанова від 18.06.2025 по справі 916/5117/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5117/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025

по справі №916/5117/24

за позовом: Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРОВАНА-ТУР»

про стягнення 118 804,54 грн.

суддя суду першої інстанції Смелянець Г.Є.

місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст рішення складено та підписано: 17 березня 2025 року.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арована-Тур» 118 804,54 грн., з яких: сума заборгованості у розмірі 100 500 грн., пеня у розмірі 15 450,55 грн., 3% річних у розмірі 2 833,99 грн., а також витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №КД-6038 від 01.09.2004.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 відмовлено Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арована-Тур» про стягнення 118 804,54 грн. у справі №916/5117/24.

Узагальнені доводи та вимоги апеляційної скарги.

02.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/5117/24, відповідно до якової просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі № 916/5117/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арована-Тур» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 118 804,54 грн через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № КД-6038 від 01.09.2004 та судових витрат у повному обсязі.

Скаржник зазначає, наступне:

-Суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо заборони використання зафрахтованого судна. Скаржник зазначає, що ані воєнних, ані бойових дій в період невиконання відповідачем зобов`язань за договором не відбувалось. Акваторія Чорного моря, прилегла до берегів м. Одеси, акваторія Одеського порту, м. Одеса та Одеській район ніколи не включалися до територій на яких ведуться (велися) бойові (воєнні) дії. Жодної заборони на використання судна в даних обставинах ані договором, ані листом Командування ВМС ЗСУ, ані Циркуляром від 04.04.2022 №JWLA-030 не передбачено та не доведено в ході судового розгляду;

- Договором не визначено, за яким призначенням фрахтувальник повинен використовувати зафрахтоване судно. Тобто, таке використання не обмежено лише перевезенням пасажирів, як це стверджує відповідач. Наприклад, зафрахтоване судно можливо застосувати для навчання курсантів Навчального центру ДП Одеський порт, який працює в умовах воєнного стану, перевезення військових або з іншою метою на розсуд фрахтувальника. Однак, відповідач не вчинив жодних дій стосовно розгляду таких можливостей. Твердження відповідача щодо недопуску екіпажу на зафрахтоване судно не підтверджено жодними допустимими доказами та не відповідає дійсності, так як за інформацією ДП Одеський порт на зафрахтованому судні періодично з`являється капітан;

- Застосування норми ч. 6 ст. 762 ЦК України на користь наймача, враховуючи практику Верховного Суду, неможливо, так як відсутня об`єктивна неможливість користуватися майном в широкому розумінні такого користування. У випадку, коли використання майна все ж можливо здійснювати, хоч і обмежено, є підстави для перегляду розміру орендної плати а не від звільнення від неї. Тобто, запровадження воєнного стану та настання форс-мажорних обставин не є підставою звільнення орендаря від обов`язку сплачувати орендну плату;

- Командування ВМС ЗСУ не наділено повноваженнями надавати чи обмежувати доступ на територію Порту. Це є виключно компетенцією АМПУ. Доказів звернення до АМПУ для відкриття перепусток членам екіпажу судна для проходження на територію порту, а також доказів відмови у такому дозволі відповідачем надано не було. В листі зазначено, що доступ обмежений лише для громадян, але не для екіпажів суден. Більш того, в зазначеному листі вказано, що Командування ВМС не видавало наказів про заборону (обмеження) на вихід та навігацію, зокрема, прогулянкових катерів в акваторії Одеського морського порту, включаючи райони пляжів «Дельфін», «Ланжерон», «Аркадія»;

- Відповідач знаючи про ризики щодо виконання ним взятих на себе зобов`язань не вчинив жодних дій направлених для мінімізації негативних наслідків для контрагента. Звільнення від сплати фрахтових платежів здійснюється через внесення відповідних змін в договір бербоут-чартеру, шляхом укладання додаткової угоди до нього у письмовій формі. Для цього відповідач повинен був направити судновласнику відповідне звернення з правовим та доказовим обґрунтуванням (тягар доказування засотсування ч. 6. ст. 762 ЦК України лежить на орендарі) неможливості сплати фрахтових платежів, але жодного волевиявлення з боку відповідача, направленого на внесення відповідних змін у договір, на адресу позивача не надходило;

- Відповідач готовий був нести всі ризики з провадження ним підприємницької діяльності особисто, не перекладаючи відповідальність на судновласника. Проте, наразі через недбале ставлення та неприйняття відповідачем відповідальності, не врахування ним ризиків воєнного стану, у позивача виникла значна дебіторська заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача. Проте суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив принципи добросовісності у господарських відносинах, не врахував наведену процедуру та факт недодержання її з боку відповідача. Фактично, суд не взяв до уваги те, що через небажання відповідача здійснити необхідні дії по доказуванню факту неможливості використання майна та припинення договору, позивач знаходиться в гіршому становище, несе тягар заборгованості і відсутності прибутку та можливості передати зафрахтоване судно іншому орендарю.

Процесуальний рух справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/5117/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5117/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/5117/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

16.04.2025 матеріали справи №916/5117/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/5117/24.

Визначено Розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі №916/5117/24 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлено іншим учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а також на те, що скаржником жодним чином не спростовані висновки суду.

Згідно з частино тринадцятою статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

01.09.2004 між ДП «Одеський морський торговельний порт» (Судновласник, позивач) і ТОВ «Арована-Тур» (Фрахтівник, відповідач) укладений договір №КД-6038, згідно з яким Судновласник передає, а Фрахтівник приймає в бербоут-чартер без права викупу належний Судновласнику вільний від застави та арешту пасажирський катер «Севастополь», який має наступні характеристики: Тип судна пасажирський катер, Клас судна КМ 1 ІІІ, Пасажиромісткість 90 осіб, Порт приписки/прапор Одеса, України, час здачі у бербоут-чартер 01.09.2004, термін дії чартеру 1 рік з моменту укладення цього договору зі щорічним продовженням строк дії на наступний календарний рік в опціоні Фрахтувальника та за погодженням з ГДМРТУ, але не більше ніж на 5 років продовження загалом, фрахтова ставка (орендна плата) 80,08 грн за добу (з ПДВ).

Відповідно до п.1.2 договору Судно використовується Фрахтувальником для виконання законних операцій з перевезення пасажирів у територіальних водах України в межах кордонів плавання, визначених для цього судна класифікаційним товариством з урахуванням режиму роботи для даного типу судна та зазначених у суднових документах.

Згідно з п.2.1 договору Судно передається Фрахтувальнику в мореплавному, з погляду корпусу, машин та устаткування стані, у робочому стані з повним комплектом відповідної документації та оприбуткованих за судном запасних частин.

Відповідно до п.2.2 договору передача судна Фрахтувальнику здійснюється біля причалу №28 Одеського порту, оформляється актом приймання-передачі судна, який підписується уповноваженими представниками сторін за договором.

Згідно з п.5.4 договору Судно має бути зайняте лише законною діяльністю в межах району плавання, вказаного в суднових документах, за винятком районів воєнних дій.

Відповідно до п.6.1 договору добова ставка фрахту (орендної плати) встановлюється у розмірі 80,15 грн за кожну повну добу перебування судна в чартері. Фрахтувальник здійснює оплату фрахту на умовах переоплати шляхом перерахування необхідної суми на рахунок Судновласника, зазначений у п.1.1 цього договору, за кожні 15 днів перебування судна у Фрахтувальника протягом 5 банківських днів звітного періоду, або за будь-який більший період, взаємно узгоджений сторонами. Ставка вказана з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі судна та діє протягом періоду, зазначеного у п. 1 цього договору, з можливістю продовження в опціоні (на розсуд) Фрахтувальника.

Відповідно до 8.1 договору з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, застосуванню підлягають відповідні правові норми, що регулюють загальні питання найму (оренди) та спеціальні питання найму (оренди) транспортних засобів.

22.09.2005 сторонами укладено Додаткову Угоду до договору №КД-6038 від 01.09.2004 на бербоут-чартер т/х «Севастополь», згідно з якою сторони дійшли згоди п.1.1 договору в боксі «Строк дії чартеру» викласти в наступній редакції: « 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі».

12.01.2007 сторонами укладено Додаткову угоду до договору №КД-6038 від 01.09.2004 на бербоут-чартер п/к «Севастополь», згідно з якою сторони дійшли згоди:

- п.1.1 договору в боксі «Строк дії чартеру» викласти в наступній редакції: « 10 років з моменту підписання акту приймання-передачі».

- п.1.1 договору в боксі «Фрахтова ставка (орендна плата)» викласти в наступній редакції: « 70,38 грн. на добу без урахування ПДВ».

01.09.2014 сторонами укладено Додаткову угоду до договору №КД-6038 від 01.09.2004 на бербоут-чартер п/к «Севастополь», згідно з якою сторони дійшли згоди:

- п.1.1 бокс «Клас судна» викласти в наступній редакції: «КМ * 1 R3»;

- п.1.1 бокс «Строк дії чартеру» викласти в наступній редакції: « 20 років з моменту підписання акту приймання-передачі»;

- п.1.1 бокс «Фрахтова ставка (орендна плата)» викласти в наступній редакції: « 112,17 грн. на добу без урахування ПДВ».

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату фрахту: №610004 від 26.12.2022 на суму 4 650 грн., №610013 від 23.01.2023 на суму 4 200 грн., №610022 від 23.02.2023 на суму 4 650 грн., №610031 від 27.03.2023 на суму 4 500 грн., №610040 від 24.04.2023 на суму 4 650 грн., №610051 від 24.05.2023 на суму 4 500 грн., №610062 від 26.06.2023 на суму 4 650 грн., №610073 від 26.07.2023 на суму 4 650 грн., №610082 від 24.08.2023 на суму 4 500 грн., №610091 від 25.09.2023 на суму 4 650 грн., №610100 від 25.10.2023 на суму 4 500 грн., №610109 від 27.11.2023 на суму 4 650 грн., №610004 від 26.12.2023 на суму 4 650 грн., №610013 від 25.01.2024 на суму 4 350 грн., №610022 від 26.02.2024 на суму 4 650 грн., №610031 від 25.03.2024 на суму 4 500 грн., №610041 від 26.04.2024 на суму 4 650 грн., №610049 від 27.05.2024 на суму 4 500 грн., №610059 від 26.06.2024 на суму 4 650 грн., №610067 від 26.07.2024 на суму 4 650 грн., №610076 від 26.08.2024 на суму 4 500 грн., №610085 від 26.09.2024 на суму 4 650 грн., як відповідачем не оплачені.

У листі вих.№26/01 від 26.01.2023 відповідач повідомив позивача, що на підставі ч.6 ст.762 ЦК України, з урахуванням того факту, що весь період часу, починаючи з 24.02.2022 і по сьогоднішній день ТОВ «Арована-Тур» повністю позбавлене можливості використовувати пасажирський катер «Севастополь» за його цільовим призначенням, передбаченим договором з причин, які жодним чином не залежать від відповідача та повністю перебувають поза сферою контролю та відповідальності відповідача, відповідач має гарантоване законом право на повне звільнення від оплати фрахтової ставки (орендної плати), передбаченої договором, за весь цей час і до моменту відновлення можливості використання судна за його призначенням тобто, можливості здійснювати пасажирські перевезення в районі плавання судна.

У претензії від 11.05.2023 №20/6-30/175 позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість за договором.

У відповіді на претензію від 31.05.2023 №31/05 відповідач відмовив позивачу у задоволенні претензії.

Відповідач на підтвердження заперечень щодо заявлених позовних вимог також надав до суду:

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №183-р «Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України», згідно з яким у зв`язку із нарощуванням з боку російської федерації політики ескалації збройної агресії проти України та підвищенням загрози виникнення інцидентів, пов`язаних з охороною портових засобів, суден, які мають право плавання під Державним прапором України та відповідно до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року, підпункту 4.1 пункту 4 частини А Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів. Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено з 25 лютого 2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, на період введення воєнного стану.

- Повідомлення ДП «АМПУ» від 03.03.2022 на офіційній сторінці в мережі Facebook.

- Повідомлення Міністерства інфраструктури України в офіційному телеграм-каналі від 24.02.2022.

- Прибережні повідомлення №96/22 та №97/22, опубліковані ДП «Держгідрографія», згідно з якими у зв`язку з мінною небезпекою плавання заборонено в районах, обмеженому:

46-22.5N 030-45.1E

46-20.2N 030-53.1 Е

46-11.9N 030-47.1Е

46-14.8N 030-37.6Е та береговою лінією,

а також обмеженому:

46-36.6N 031-04.3Е

46-30.8N 031-06.6Е

46-29.6N 030-56.4Е

46-33.7N 030-52.3Е та береговою лінією.

- Відповідь позивача на адвокатський запит від 04.12.2024, згідно з якою повідомлено, що катер «Севастополь» знаходиться біля причалу № 28. Також повідомлено про відсутність інформації як стосовно можливості відвідування громадянами об`єктів перелічених у запиті у зазначений період, так і щодо вільного доступу громадян на ці об`єкти в зв`язку з тим, що регулювання доступу на територію ДП «Одеський порт» не входить до повноважень підприємства, а належить до компетенції Одеської філії «Адміністрації морських портів України» (як вільний так і за перепустками). Крім того повідомлено, що проїзд/прохід на територію ДП «Одеський порт» регулюється Положенням «Про забезпечення перепускного та внутрішньооб`єктового режиму в Одеському морському порту та об`єктах Одеської філії «Адміністрації морських портів України» (далі «Положення») затвердженого Наказом від 05.12.2018 р. № 1016. Згідно п. 1.5 Положення ним визначаються правила, процедури та організацію здійснення допуску на територію Одеського морського порту, зон обмеженого доступу та застосовується для всіх фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності, що працюють на території порту, а також для клієнтів відвідувачів. Згідно положень п.п. 6.8.2.3, 6.8.2.4 для отримання пішохідної та автомобільної перепусток зацікавлена сторона подає до Бюро перепусток відповідні листи-заявки за затвердженою формою.

- Відповідь Командування ВМС ЗСУ на адвокатський запит від 04.12.2024 №154/132/30997, в якій повідомлено наступне. З метою створення умов, необхідних для відвернення воєнних загроз з боку російської федерації з морського напрямку, збереження життя та майна цивільних судновласників Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України було ініційовано оголошення Державною установою «Держгідрографія» прибережних попереджень мореплавцям: ПРИП №92/22 від 24.02.2022 та ПРИП №108/22 від 19.03.2022, якими оголошено воєнну загрозу у північно-західній частині Чорного моря; ПРИП № 96/22 та ПРИП № 97/22 від 27.02.2022, якими оголошено мінну небезпеку та заборону плавання у визначених районах північно-західній частині Чорного моря. У зв`язку з високим рівнем мінної небезпеки (у тому числі дрейфуючих мін) та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосовував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене зазначеними вище прибережними попередженнями. Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України наказів про заборону (обмеження) на вихід та навігацію прогулянкових катерів, прогулянкових яхт, пасажирських катерів, маломірних суден в акваторії Одеського морського порту та в Одеській затоці, включаючи райони одеських пляжів Дельфін, Ланжерон, Аркадія в період з 24 лютого 2022 року по теперішній час не видавало.?

- Відповідь Одеської філії ДП «АМПУ» на адвокатський запит від 06.12.2024, в якій повідомлено, що доступ на територію Одеського морського порту здійснюється відповідного до чинного законодавства України з урахуванням вимог нормативно-правових документів діючих на території та акваторії Одеського морського порту. При цьому, починаючи з 24.02.2022 на території Одеського морського порту діють певні обмеження, які відповідають вимогам Закону України Про правовий режим воєнного стану, з урахуванням обмежень введених відповідним військовим командуванням. Також починаючи з 25.02.2022 здійснюються спеціальні заходи з охорони порту, пов`язані з забезпеченням безпеки на його території, які відповідають рівню охорони 3.

-Наказ ТОВ «АРОВАНА-ТУР» від 26.02.2022 «Про створення виведення пасажирських катерів у відстій та переведення підприємства в режим простою», згідно з яким виведено прогулянковий пасажирський катер «Севастополь» (місцезнаходження: причал №28 Одеського морського порту) з експлуатації та проведено його консервацію до скасування правового режиму воєнного стану. Переведено ТОВ «Арована-Тур» у режим простою у зв`язку з неможливістю здійснювати основний вид діяльності (пасажирський морський транспорт), зокрема, морські прогулянки вздовж одеського узбережжя з використанням прогулянкових катерів, зазначених в пункті 1 цього Наказу, через військову загрозу, мінну небезпеку та загрозу піратства з боку військових кораблів Чорноморського флоту російської федерації.

- Класифікаційне свідоцтво на катер «Севастополь» від 22.05.2018, яким посвідчується, що на підставі проведеного огляду судно задовольняє застосовним вимогам Правил Регістра і відповідає класу КМ + 1 R3 пасажирське.

- Лист ТПП України від 28.02.2022.

- Обов`язкові постанови по морському порту Одеса від 22.12.2015 №266.

- Сертифікат №5100-24-2271 від 11.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; встановлення рівня охорони 3 (вищий) у морських та річкових портах України; воєнна загроза у Північно-західній частині Чорного моря; мінна небезпека та заборона плавання у визначених районах Північно-західної частині Чорного моря; встановлення обмеження доступу громадян на територію Одеського торговельного морського порту, у тому числі на територію Морського вокзалу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Арована-Тур» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: використовувати судно (пасажирський катер «Севастополь») для виконання законних операцій із перевезення пассажирів у територіальних водах /країни у межах районів плавання, визначених для цього судна класифікаційним товариством з урахуванням режиму роботи для цього типу судна та зазначених у суднових документах; утримувати судно, його агрегати та пристрої у робочому експлантаційному стані; здійснювати постачання на судно паливно-мастильних та витратних матеріалів; забезпечити роботу судна відповідно до Міжнародного кодексу з управління безпекою (МКУБ); здійснювати діяльність в межах районів плавання, зазначених у суднових документах; за вказівкою судновласника своєчасно виконувати необхідні ремонтно- профілактичні роботи, у термін: з 24.02.2022, за Договором № КД-6038 від 01.09.2004, укладеним з Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): - дата настання: 24 лютого 2022 року, дата закінчення: тривають на 11 грудня 2024 року.

- Супровідний лист відповідача до сертифіката про форс-мажорні обставини від 13.12.2024, яким відповідач повідомив позивача про неможливість використання пасажирського катері «Севастополь».

- Циркуляр Асоціації страховиків Ллойда №JWLA-030 від 04.04.2022 про включення територіальних вод України та Північно-західного регіону Чорного моря до Переліку зон та районів, які є небезпечними для мореплавства.

Джерела права та позиція Південно західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Підставою позовних вимог ДП «ОМТП» є невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати фрахту, встановлених умовами договору №КД-6038 від 01.09.2004.

Згідно із приписами ст.912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Поняття і зміст договору морського перевезення, правовідносини перевізника і одержувача вантажу, пов`язані з його укладенням і виконанням, регулюються законодавцем у Главі 2 Договір морського перевезення вантажу Розділу V Морські перевезення Кодексу торговельного мореплавства України.

Статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

За приписами ст.134 Кодексу торговельного мореплавства України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Відповідно до ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Згідно зі ст.204 Кодексу торговельного мореплавства України, договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

За умовами ст.205 Кодексу торговельного мореплавства України, у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Положеннями ст.206 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави.

Статтею 207 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Відповідно до ст.208 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

За приписами ст.209 Кодексу торговельного мореплавства України, якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника (ст.212 Кодексу торговельного мореплавства України).

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, господарський суд вважає, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення низки відмінних між собою договорів, а саме: статтею 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), у той час, як статтею 203 даного Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).

У той же час згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За положеннями ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує (ст.798 Цивільного кодексу України).

Отже, існують розбіжності між визначенням договору чартеру (фрахтування) в розумінні статті 912 Цивільного кодексу України, яке відповідає статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України, та визначенням договору чартеру (фрахтування) суден у розумінні статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України, яке відповідає статті 798 Цивільного кодексу України.

При цьому, сторонами договору морського перевезення є фрахтувальник (відправник) і фрахтівник (перевізник), які уклали між собою договір фрахтування судна (чартер), а також одержувач. Обов`язком фрахтівника є перевезення дорученого йому відправником вантажу з порту відправлення в порт призначення і видача його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу). В свою чергу, фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

В той же час, сторонами договору чартеру (фрахтування) судна виступають судновласник і фрахтувальник. Обов`язком судновласника є надання фрахтувальнику судна тимчасово, тобто на обумовлений договором строк, зі спливом якого фрахтувальник зобов`язаний повернути судновласнику судно. Зафрахтоване на певний час судно може використовуватися для перевезення пасажирів або вантажів, а також для інших цілей торговельного мореплавства. У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов`язок фрахтувальника сплатити фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату.

Принциповими відмінностями зазначених вище правовідносин є те, що за договором найму у наймача виникає право володіння предметом найму в цілому, натомість, право фрахтувальника за договором чартеру (фрахтування) виникає лише на всю або частину місткості у транспортному засобі для одного чи декількох рейсів з метою перевезення вантажу, пасажирів, багажу та ін.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для кваліфікації Договору №КД-6038 від 01.09.2004 в якості договору перевезення, оскільки до суду не подано жодного доказу, з яким чинне законодавство пов`язує здійснення перевезень (зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо). Крім того, узгоджені у Договорі №КД-6038 від 01.09.2004 права та обов`язки сторін також не є характерними для змісту зобов`язань з перевезення.

Зокрема, за умовами Договору, на підставі якого заявлено вимоги, позивач передає відповідачу за обумовлену плату у користування на певний строк судно (пасажирський катер Севастополь ) в цілому як окремий транспортний засіб, а не місткість у ньому, що безумовно підтверджує неможливість віднесення вказаного правочину до договорів чартеру, передбачених ст. 912 Цивільного кодексу України та ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України.

Спірним Договором передбачено виникнення у наймача права володіння та користування предметом найму в цілому протягом встановленого строку, оплатність використання майна, що відповідає правовідносинам за договором майнового найму (оренди), що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України Найм (оренда) та Розділом VI Кодексу торговельного мореплавства України Договір фрахтування (чартеру) суден на певний час.

Поряд з цим зміст Договору №КД-6038 від 01.09.2004 свідчить про те, що останній має низку інших ознак, характерних для договору найму (оренди), а саме: позивач передає відповідачу за плату у тимчасове користування індивідуально визначене майно; доходи, отримані відповідачем від експлуатації судна, залишаються у його власності; виявлені протягом дії Договору недоліки судна відповідач зобов`язаний усунути за власні кошти; поточні ремонти судна відповідач виконує за власні кошти; страхування судна здійснюється фрахтувальником та ін.

Більш того, безпосередньо у Договорі №КД-6038 від 01.09.2004 конкретно визначено, що Судновласник передає, а Фрахтівник приймає в бербоут-чартер без права викупу належний Судновласнику вільний від застави та арешту пасажирський катер Севастополь із визначенням відповідних характеристик, із зазначенням розміру фрахтової ставки (орендної плати). Вказане, в свою чергу, додатково свідчить про спрямованість зазначеного договору на виникнення між сторонами саме орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23, згідно з якою загальним поняттям фрахт саме у торговому мореплавстві обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або надання судна в користування за договорами бербоут-чартер або тайм-чартеру. Разом з тим чартером є договір між судновласником і фрахтувальником про оренду судна або його частини на певний рейс або термін.

Таким чином правова природа укладеного між сторонами договору, як договору найму(оренди) транспортного засобу дозволяє застосування до спірних правовідносин вимог ч.6 ст.762 ЦК України, якою встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 11.07.2018 у справі №905/1510/17 та від 05.07.2018 у справі №910/16005/17.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Як встановлено вище, умовами п.1.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що судно використовується відповідачем для виконання законних операцій з перевезення пасажирів у територіальних водах України в межах кордонів плавання, визначених для цього судна класифікаційним товариством з урахуванням режиму роботи для даного типу судна та зазначених у суднових документах.

Водночас 24 лютого 2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває до даного часу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №183-р «Про встановлення рівня охорони у морських та річкових портах України, портових засобах, суднах, які мають право плавання під Державним прапором України», установлено з 25.02.2022 рівень охорони 3 у морських та річкових портах України, на період введення воєнного стану.

Міжнародним кодексом з охорони суден і портових засобів визначено, що «рівень охорони 3» означає рівень, за якого протягом обмеженого періоду, коли інцидент, пов`язаний з охороною, є ймовірним або неминучим, повинні підтримуватися підвищені спеціальні заходи з охорони, хоча може бути неможливим визначити конкретну ціль нападу. За рівня охорони 3 судно повинно дотримуватися вказівок, що поступили від тих, хто вживає відповідних заходів у випадку виникнення інциденту, пов`язаного з охороною, або його загрози. У плані охорони судна повинні бути детально викладені заходи з охорони, які можуть бути вжиті судном за тісної взаємодії з тими, хто вживає відповідних заходів, і з портовим засобом. Ці заходи можуть включати: 1) обмеження допуску визначенням одного контрольованого місця допуску; 2) надання допуску лише особам, що вживають відповідних заходів у випадку виникнення інциденту, пов`язаного з охороною, або загрози виникнення його; 3) керування людьми на судні; 4) припинення посадки або висадки; 5) припинення вантажних операцій, доставок тощо; 6) евакуацію людей з судна; 7) переміщення судна; 8) підготовку до повного або часткового огляду судна.

В свою чергу, з наявного в матеріалах справи листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.12.2024 №154/132/30997 вбачається, що у північно-західній частині Чорного моря цивільне судноплавство обмежене.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 затверджено перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до яких віднесено ДП «ОМТП».

Отже територія Одеського морського торговельного порту як і території морського вокзалу Одеського порту (біля причалу якого перебуває пасажирський катер «Севастополь») в силу свого стратегічного розташування віднесено до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відтак з моменту введення воєнного стану має обмежений доступ як громадян, так і осіб, які використовують майно, розташоване на відповідній території, що також підтверджено наявною в матеріалах справи відповіддю Командування ВМС ЗСУ від 04.12.2024 №154/132/30997, з якої вбачається, що військовим командуванням було реалізовано повноваження щодо посилення охорони об`єктів критичної інфраструктури на території України, у тому числі Одеського морського торговельного порту. Бойовими розпорядженнями оперативного угруповання військ Примор`я від 11.03.2022 № 186дск, від 08.04.2022 № 619дск та бойовим розпорядженням військового коменданта міста Одеса від 12.07.2022 № 67/дск, з метою виконання заходів з оборони міста Одеси та Одеського морського торговельного порту, було встановлено обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу, включаючи причали № 15, № 16, № 17, № 18 та № 19.

При цьому, неможливість використання Відповідачем впродовж спірного періоду пасажирського катеру «Севастополь» викликана незалежними від сторін причинами, а саме військовою агресією російської федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та обмеження доступу до майна, що знаходиться на території Одеського морського порту та до самої території Одеського морського порту.

Використання предмету договору за призначенням для перевезення пасажирів в територіальних водах України припускає наявність вільного та необмеженого доступу до пасажирського катеру як його працівникам, так і відвідувачам, контролюючим органам, тощо.

Водночас, як вище зазначено, під час дії воєнного стану має місце обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу.

За таких обставин, враховуючи триваючу військову агресію російської федерації проти України, наявний воєнний стан, який триває до даного часу, приймаючи до уваги встановлення рівня охорони 3 у морських та річкових портах України, а також обмеженням вільного доступу до території морського вокзалу Одеського порту, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про неможливість використання відповідачем пасажирського катера «Севастополь» за його призначення.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Договір №КД-6038 від 01.09.2004 не містить умов та не визначає порядку повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин.

Водночас відсутність таких положень у договорі не виключає можливість доведення стороною існування форс-мажорних обставин з посиланням на приписи чинного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1, абз.3 ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України (ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Так, в матеріалах справи наявний Сертифікат ТППУ №5100-24-2271 від 11.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; встановлення рівня охорони 3 (вищий) у морських та річкових портах України; воєнна загроза у Північно-західній частині Чорного моря; мінна небезпека та заборона плавання у визначених районах Північно-західної частині Чорного моря; встановлення обмеження доступу громадян на територію Одеського торговельного морського порту, у тому числі на територію Морського вокзалу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Арована-Тур» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: використовувати судно (пасажирський катер "Севастополь") для виконання законних операцій із перевезення пассажирів у територіальних водах /країни у межах районів плавання, визначених для цього судна класифікаційним товариством з урахуванням режиму роботи для цього типу судна та зазначених у суднових документах; утримувати судно, його агрегати та пристрої у робочому експлантаційному стані; здійснювати постачання на судно паливно-мастильних та витратних матеріалів; забезпечити роботу судна відповідно до Міжнародного кодексу з управління безпекою (МКУБ); здійснювати діяльність в межах районів плавання, зазначених у суднових документах; за вказівкою судновласника своєчасно виконувати необхідні ремонтно- профілактичні роботи, у термін: з 24.02.2022, за Договором № КД-6038 від 01.09.2004, укладеним з Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): - дата настання: 24 лютого 2022 року, дата закінчення: тривають на 11 грудня 2024 року.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 дійшов висновку, що умова про позбавлення сторони права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначена в договорі.

Враховуючи відсутність у договорі №КД-6038 від 01.09.2004 строків, протягом яких відповідач має повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин, господарський суд дійшов висновку про можливість врахування Сертифікату ТППУ №5100-24-2271 від 11.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого відповідачу під час розгляду даної справи.

Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 915/458/23 обставини неможливості користування відповідачем орендованим майном судном, можуть підтверджуватися висновком Торгово-промислової палати України обставин.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх та належних доказів на підтвердження існування обставин, за які орендар не відповідає та які унеможливлюють використання орендованого майна, в даному випадку наявні правові підстави для застосування приписів частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення ТОВ «АРОВАНА ТУР» від сплати орендних платежів, нарахованих ДП «ОМТП» впродовж грудня 2022 року вересня 2024 року, що має правовим наслідком для відмови у задоволенні заявлених вимог про стягнення орендної плати у розмірі 100 500 грн основного боргу, а також пені та 3% річних.

З приводу посилання скаржника висновки, викладені у постанові КГС ВС від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, колегія суддів зазначає наступне.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8358/19.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі, на яку посилається скаржник, та у даній справі не є побідними, оскільки вказана постанова ухвалена до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, стосується правовідносин, які виникли із договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а неможливість використання орендованого майна була викликана запровадженням на території Україну карантину через коронавірусну хворобу.

Доводи скаржника щодо того, що спірним договором не обмежено використанням судна з метою лише перевезенням пасажирів, колегія суддів відхиляє як безпідставні та необгрунтовані, адже пунктом 1.2. Договору погоджено, що Судно використовується Фрахтувальником для виконання законних операцій з перевезення пасажирів у територіальних водах України в межах кордонів плавання, визначених для цього судна класифікаційним товариством з урахуванням режиму роботи для даного типу судна та зазначених у суднових документах, тобто будь-якого іншого призначення договором не передбачено.

Крім того, структурними підрозділами Сил оборони України встановлено обмеження доступу громадян на територію порту, у тому числі на територію Морського вокзалу. Використання пасажирського судна може мати наслідком нанесення вогневого ураження противником та загибель людей, про що фактично попереджає ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі від 04.12.2024 № 154/132/30997.

Посилання скаржника на порушення відповідачем принципу добросовісності у господарських відносинах апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, з 24 лютого 2022 року позивач продовжував сплачувати бербоут-чартерну ставку протягом всього 2023 року, в подальшому повідомивши позивача про настання форс-мажорних обставин з посиланням на ст. 617 ЦК України, лист ТПП України від 28.02.2022 року та запропонувавши припинити нарахування орендної плати. Відтак, позивач діяв добросовісно, що також враховано місцевим господарським судом при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Висновки апеляційного господарського суду:

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 у справі № 916/5117/24.

Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, скаржником не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 по справі № 916/5117/24 без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 у справі № 916/5117/24 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «ОДЕСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддяФілінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.