Рішення від 18.06.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2025р. Справа №905/169/25 (235/5999/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ,

розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Карауш Юлія Вікторівна (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

представники учасників справи не з?явились, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном знаходиться справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.

23.04.2025 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи № 235/5999/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 235/5999/24 від 03.04.2025.

Ухвалою від 28.04.2025 господарський суд прийняв цивільну справу 235/5999/24 до свого провадження для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; постановив справу № 905/169/25 (235/5999/24) розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 27.05.2025, вирішив інші процедурні питання.

Ухвалою від 27.05.2025 відкладено розгляд справи на 18.06.2025.

Про хід справи позивач та відповідач повідомлені у встановленому порядку та заздалегідь, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

У судовому засіданні 18.06.2025 сторони участі не приймали, з огляду на приписи статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з`явились.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на те, що він працював в ТОВ «Краснолиманське» в період з 10.04.2018 по 03.03.2021, був звільнений за власним бажанням. Після звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, тому позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача-работодавця заборгованості по заробітній платі. Згідно рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2024 у справі № 235/3612/23 було стягнуто з ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 137065 (сто тридцять сім тисяч шістдесят п`ять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів). Вказане судове рішення виконано відповідачем 18.07.2024 в примусовому порядку. Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на приписи ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, позивач розрахував та просить стягнути з ТОВ КРАСНОЛИМАНСЬКЕ на свою користь середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців (з 19.12.2023 по 19.06.2024) у сумі 59946,48 грн.

Відповідач у поданому відзиві (документ сформований в системі Електронний суд 19.08.2024) не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , вважає їх необгрунтованими, направленими на безпідставне збагачення за рахунок відповідача через зловживання правом, просить зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.ст 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) згідно записів в трудовій книжці серійний номер НОМЕР_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» в період часу з 10.04.2018 року по 03.03.2021 року:

- 10.04.2018 прийнятий на посаду електрослюсаря підземного з повним підземним робочим днем в шахті;

- 03.03.2021 - звільнений згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням згідно наказу № 621к від 03.03.2021.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2024 по справі № 235/3612/23 (провадження № 2/235/343/24) позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 137065 (сто тридцять сім тисяч шістдесят п`ять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів). Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднесені на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір в сумі в сумі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

У цьому рішенні суд встановив факт порушення відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України та наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 137065,72 грн., що виникла за період з листопада 2019 по березень 2021 року і не була сплачена позивачу при звільненні.

Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили 24.06.2024, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 22.05.2024 у справі № 235/3612/23 мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

З наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що згідно платіжної інструкції № 1155 від 18.07.2024 заборгованість у сумі 137065,72 грн. сплачена позивачу під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75553220.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом та просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.12.2024 по 19.06.2024 у сумі 59946,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012).

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 вирішено в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 559/321/16-ц (провадження №14-367цс18) встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до частини першої статті 9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Як свідчать матеріали цієї справи, до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що розглядається господарським судом в межах справи про банкрутство, позивач звернувся в системі «Електронний суд» 01.08.2024 (через 14 днів з дня примусового виконання судового рішення у справі № 235/3612/23), тобто з дотриманням встановленого законом тримісячного строку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012.

Суд бере до уваги, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Як зазначає позивач, а відповідач не оспорює, час затримки розрахунку при звільненні починається з 19.12.2023 року і закінчується 19.06.2024, та становить 132 робочих дні.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку у клопотанні від 19.02.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 19.02.2025), середній заробіток позивача за 1 робочий день становить 454,14 грн., а загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки за підрахунком позивача становить 59946,48 грн. (454,14 грн х 132 р.д.).

Згідно наданої ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» довідки № 559 від 13.08.2024, середньоденний заробіток ОСОБА_1 , таб.№ НОМЕР_3 (ІПН НОМЕР_1 , на дату звільнення (03.03.2021) склав 454,14 грн. Розрахунок середньоденного заробітку зроблено по тарифній ставці, тому що робітник з листопада 2020 року по лютий 2021 року знаходився у цілозмінних простоях та черговій відпустці, відпрацьованих робочих днів немає (75,69 грн. (тар.ст.) * 6 год. = 454,14 грн.).

За правилами пункту 2 розділу II Порядку №100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. 3 п. 4 Порядку).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку суд визнає його методологічно та арифметично вірним.

Відтак, враховуючи викладене вище, позовні вимоги суд визнає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню. При цьому клопотання відповідача про зменшення розміру пред`явленої до стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд відхиляє за недоведеністю підстав.

Сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у сумі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 59946,48 грн. та відшкодування сплаченого судового збору в сумі 968,96 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 18.06.2025.

Суддя Н.В. Величко