Південно-західний апеляційний господарський суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3654/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Державної установи Одеська виправна колонія №14: Пархоменко І.П.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал: Никисла О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Державної установи Одеська виправна колонія №14
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 року, суддя в І інстанції Найфлейш В.Д., повний текст якого складено 27.01.2025, в м. Одесі
у справі №916/3654/24
за позовом: Державної установи Одеська виправна колонія №14
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2024 року Державна установа Одеська виправна колонія №14 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал, в якій просила суд:
- визнати протиправною відмову, викладену в листі від 22.07.2024 року №376713п01, у застосуванні до установи п.2 Постанови №1011 від 28.05.2024 року, тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року для населення, а саме: на централізоване водопостачання 14, 93 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); на централізоване водовідведення 14,37 за 1 куб. м. (без ПДВ);
- зобов`язати ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» з 01.06.2024 року застосовувати до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» п. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1011 від 28.05.2024 року «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС», тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року для населення, а саме: на централізоване водопостачання 14,93 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); на централізоване водовідведення 14,37 за 1 куб. м. (без ПДВ).
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що засуджені є населенням, проживають на території колонії в житлових приміщеннях та самостійно відшкодовують витрати на утримання, а тому незастосування тарифів згідно п. 2 Постанови є порушенням прав засуджених.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 у справі №916/3654/24 у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Суд дійшов висновку, що саме установа зобов`язана з метою усунення дискримінації засуджених осіб застосовувати безпосередньо до засуджених осіб, які тримаються в установі виконання покарань, застосовувати тарифу на водопостачання на рівні встановленого тарифу для населення відповідно до п. 2 постанови, а різниця вартості тарифу, має сплачуватись позивачем за укладеним договором на користь ТОВ ІНФОКС та компенсуватись за рахунок субспоживачів та державного бюджету, оскільки згідно п. 13 Положення про державну установу "Одеська виправна колонія (№14)", затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 24.12.2020року, № 4476/5 виправна колонія утримується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел не заборонених законодавством; структура та штат виправної колонії затверджується Мін`юстом, а кошторис та штатний розпис - Департаментом. Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок привести у відповідність до вимог законодавства бухгалтерський облік в частині калькуляцій на відшкодування засудженими особами житлово-комунальних послуг в частині водопостачання та водовідведення.
Відсутність окремих приладів та засобів обліку субспоживачів та приладів, які здійснюють облік споживання води службовцями та працівниками державної установи, зокрема працівниками лікарні, амбулаторії, облік здійснення водопостачання на інші потреби, відмінні від потреб засуджених осіб, а також окремих приладів та засобів обліку водопостачання в гуртожитках унеможливлює видокремлення обсягу споживання води засудженими особами, які утримуються в державній установі від загального обсягу наданих послуг з водопостачання та водовідведення за укладеними договорами. Тому застосування в цілому для державної установи Одеська виправна колонія (№ 14), передбаченого п. 2 Постанови НКРЕ № 1011 тарифу на водопостачання та водовідвення для населення не є можливим, оскільки в іншому випадку поширить його на субспоживачів - інших суб`єктів господарювання та на потреби, відмінні від засуджених осіб - населення, що не відповідає зазначеній Постанові.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державної установи Одеська виправна колонія №14, в якій остання просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 у справі №916/3654/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскільки установа не є ліцензіатом, та не може самостійно застосовувати до засуджених п. 2 Постанови НКРЕКП, оскільки вказана постанова від 28.05.2024 року №1011 встановлює тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС», а не Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)». Установа взагалі не має таких повноважень.
Стверджує, що є хибним висновок суду про те, що різниця вартості тарифу має сплачуватись позивачем за укладеним договором на користь ТОВ ІНФОКС та компенсуватись за рахунок субспоживачів та державного бюджету, оскільки установа не має таких повноважень згідно діючого законодавства для компенсації ТОВ ІНФОКС цієї різниці за рахунок бюджету, а тим паче за рахунок субспоживачів. Субспоживачі, які відшкодовують вартість комунальних послуг установі, та які фігурують у договорах між установою та ТОВ «ІНФОКС» це взагалі окремі бюджетні юридичні особи, які орендують нежитлове нерухоме майно, яке перебуває на балансі установи, та на них не може бути покладений обов`язок щодо компенсації різниці між тарифами.
На думку установи, саме застосування до установи п. 2 Постанови НКРЕКП №1011 від 28.05.2024 року надасть можливість установі застосовувати до засуджених тарифу на рівні населення, тобто установа вважає, що відповідач повністю відмовляючи установі у застосуванні п. 2 постанови №1011 від 28.05.2024 року, не врахував позицію установи наведену у листах зверненнях до нього, а саме установа наголошувала, що засудженні відносяться до категорії населення та до них має бути застосований саме п. 2 цієї постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що обрані Позивачем способи захисту не передбачені ст.16 ЦК України чи спеціальними нормами законодавства.
Зазначає, що постанова НКРЕКП від 28.05.2024 № 1011, на яку посилається Апелянт, 01.01.2025 втратила чинність на підставі п.4 постанови НКРЕКП від 24.12.2024 № 2306 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення ТОВ «ІНФОКС». З 01.01.2025 діють нові тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, які встановлені п.1 постанови НКРЕКП №2306.
Наголошує, що засудженні не є співвласниками багатоквартирного будинку (спеціального гуртожитку), об`єднанням співвласників та Апелянт у сенсі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не є та не може бути управителем, який уклав зазначені договори в інтересах засуджених. Стороною за вказаними договорами є саме ДУ Одеська виправна колонія (№14), але не засуджені, та у відповідності до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» саме Апелянт (юридична особа) є кінцевим споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. А тому до нього не міг застосовуватися п.2 Постанови НКРЕКП від 28.05.2024 №1011 за вказаними Договорами.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи Одеська виправна колонія №14 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 у справі №916/3654/24; призначено справу до розгляду на 22.04.2025 об 11:30.
Ухвалою суду від 22.04.2025 оголошено перерву в розгляді даної справи до 13.05.2025 о 12:15 та в подальшому оголошено перерву до 17.06.2025 о 12:00.
30.05.2025 до суду апеляційної інстанції від представників сторін надійшли додаткові письмові пояснення.
В судовому засіданні 17.06.2025 брали участь представники сторін.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між державною установою Одеська виправна колонія (№ 14) та ТОВ ІНФОКС в особі заступника начальника Управління з контролю та промислового водокористування філії ІНФОКСВОДОКАНАЛ Турікова Олександра Олександровича укладено договір про закупівлю послуг централізованого водовідведення (для бюджетних організацій) №16/24с/К-5 від 24.01.2024 року та договір про закупівлю послуг централізованого водопостачання (для бюджетних організацій) № 16/24в/К-6 від 24.01.2024 року.
Відповідно до п. 4.1 Договору №16/24с/К-5 від 24.01.2024 загальна сума договору становить 539 478, 54 грн., з урахуванням ПДВ - 89 913, 09 грн, за рахунок коштів державної установи Одеська виправна колонія (№14) - 498 092, 94 грн. (в т.ч. ПДВ), за рахунок відшкодувань субспоживачів 41 385, 60 грн (в т.ч. ПДВ).
Суму цього Договору складає вартість Послуг Водоканалу з водовідведення, що встановлюється згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладення цього Договору складають: на послуги з централізованого водовідведення 17,244 грн за 1 куб.м з ПДВ.; на послуги з водовідведення зливових стоків 17,244 грн за 1 куб.м з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 договору № 16/24в/К-6 від 24.01.2024 року загальна сума договору становить 560 502, 06 грн., з урахуванням ПДВ 93 417,01 грн., за рахунок коштів державної установи Одеська виправна колонія (№14) - 517 503, 66 грн. (в т.ч. ПДВ), за рахунок відшкодувань субспоживачів 42 998, 40 грн. (в т.ч. ПДВ). Вартість послуг що встановлюється згідно із затвердженими тарифами, які на момент укладення цього Договору складають: 17,916 грн. за 1 куб.м. з ПДВ.
Згідно пунктів 4.2. Договорів у випадку зміни тарифів, оплата здійснюється за новими цінами, без зміни умов цього Договору. При цьому Водоканал повідомляє Споживача про зміну тарифів через засоби масової інформації.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1011 від 28.05.2024 року Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю ІНФОКС установлено ТОВ ІНФОКС тарифи зі структурою, наведеною в додатку до цієї постанови: а) на централізоване водопостачання: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 8, 66 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення 23, 02 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); б) на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 6, 99 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення 19, 12 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ).
Пунктом 2 Постанови установлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року, а саме: на централізоване водопостачання 14, 93 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); на централізоване водовідведення 14, 37 за 1 куб. м. (без ПДВ).
26.06.2024 року на електронну адресу установи від ТОВ Інфоксводоканал надійшли додаткові угоди до договорів №16/24с/К-5 від 24.01.2024 року та № 16/24в/К-6 від 24.01.2024 року з яких вбачається, що водоканал, посилаючись на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 28.05.2024 року №1011 Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю ІНФОКС та постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року №750 Про затвердження Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, з 01.06.2024 року збільшує тариф на послуги з централізованого водопостачання 27, 624 грн. за 1 м. куб. з ПДВ та на послуги з централізованого водовідведення 22, 944 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, на послуги з водовідведення зливних стоків 22, 944 грн. за 1 м.куб. з ПДВ.
Позивач звернувся з листом до в.о. начальника УКПВ філії ІНФОКСВОДОКАНАЛ Олександра Турікова з листом проханням розглянути питання щодо можливості застосування до установи п. 2 постанови №1011 від 28.05.2024 року задля уникнення порушення прав та інтересів засуджених.
31.07.2024 року від ТОВ ІНФОКС філії ІНФОКСВОДОКАНАЛ до установи надійшов лист зі змісту якого вбачається, що п. 2 Постанови №1011 від 28.05.2024 року стосується лише тих споживачів, з якими Філією укладені індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також Об`єднання співвласників багатоповерхових будинків, у зв`язку з чим, дії Філії щодо нарахування установі за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з червня 2024 року відповідно до тарифу, затвердженого Постановою №1011 від 28.05.2024 року, відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, Позивач, звертаючись до суду просить визнати протиправною відмову Відповідача у застосуванні п. 2 Постанови №1011 від 28.05.2024 року та зобов`язати застосувати до установи п. 2 Постанови №1011 від 28.05.2024 року.
Позивач зазначає, що засуджені є населенням, яке проживає на території колонії в житлових приміщеннях та самостійно відшкодовує витрати на утримання, а тому незастосування тарифів згідно п. 2 Постанови є порушенням прав засуджених.
Вказані підстави і стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є з`ясування наявності правових підстав для застосування тарифів згідно п. 2 Постанови для Державної установи Одеська виправна колонія №14.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли за наслідками укладених між сторонами договорів про закупівлю послуг централізованого водовідведення (для бюджетних організацій) №16/24с/К-5 від 24.01.2024 року та договору про закупівлю послуг централізованого водопостачання (для бюджетних організацій) № 16/24в/К-6 від 24.01.2024 року.
Вказані договори підписані та скріплені печатками сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Отже, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Судова колегія зазначає, що визначених законом підстав недійсності (нікчемності) договорів про закупівлю послуг централізованого водовідведення та про закупівлю послуг централізованого водопостачання під час розгляду справи не встановлено і на відповідні обставини не посилаються учасники справи.
В судовому порядку вказані договори недійсними також не визнавалися, а тому є чинними та в силу ст.204 ЦК України їхні умови є обов`язковими для сторін такого правочину.
Так, за вказаними договорами були застосовані відповідачем до установи наступні тарифи: на послуги з централізованого водовідведення 17,244 грн за 1 куб. м з ПДВ; на послуги з водовідведення зливових стоків 17,244 грн за 1 куб.м з ПДВ; на послуги з централізованого водопостачання 17,916 грн. за 1 куб. м. з ПДВ.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що строк дії Договорів №16/24в/К-6 про закупівлю послуг централізованого водопостачання від 24.01.2024 (для бюджетних організацій) та №16/24с/К-5 про закупівлю послуг централізованого водовідведення (для бюджетних організацій) від 24.01.2024, на які посилається позивач, сплинув 31.12.2024.
Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Вирішуючи спір, місцевий господарський суд правильно визначив правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, вказавши, що такі відносини мають ознаки договору надання послуг.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про незгоду апелянта щодо кількості або вартості послуг, фактично наданих йому відповідачем за відповідними договорами. Апелянт не оскаржував акти приймання-передачі послуг, не звертався з запереченнями щодо обсягів або тарифів у період їх надання, а також не надав суду доказів на підтвердження того, що надані послуги не відповідали умовам договору чи були недостовірно розраховані.
Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон «Про ЖКП») ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.
У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природні монополії» державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону з особливостями, встановленими законом.
Діяльність суб`єктів природних монополій у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення регулюється Законом України «Про природні монополії» (абз.12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про природні монополії»).
У ст.1 Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон «Про НКРЕКП») зазначено, що НКРЕКП (далі - регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.17 Закону «Про НКРЕКП» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Абзацом 8 пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» НКРЕКП здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Так, пунктом 1 Постанови НКРЕКП Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» (Філія «ІНФОКСВОДОКАНАЛ») №1011 від 28.05.2024 (далі Постанова №1011), з 01.06.2024 року, було встановлено єдині тарифи для всіх категорій споживачів зі структурою:
а) на централізоване водопостачання: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, 8,66 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, 23,02 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість);
б) на централізоване водовідведення: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, 6,99 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, 19,12 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Пунктом 2 вищенаведеної постанови НКРЕКП установлено, що тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення застосовуються для населення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022, а саме: на централізоване водопостачання 14,93 грн за 1 куб.м (без податку на додану вартість); на централізоване водовідведення 14,37 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).
Позивач зазначив, що Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» є бюджетною неприбутковою організацією та згідно до покладених на неї завдань, серед іншого, створює необхідні умови для забезпечення прав та законних інтересів засуджених та оскільки засудженні, які утримуються у виправні колонії, у відповідності до ч. 1 ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 14.02.2017 «Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №59 від 30.01.2019 року відшкодовують вартість свого утримання, у тому числі вартість житлово-комунальних витрат за власний рахунок (заробітна плата, пенсія тощо), установа неодноразова зверталася з відповідними листами проханнями до відповідача з приводу застосування до установи п. 2 постанови НКРЕКПП №1011 від 29.05.2024 року, оскільки засудженні які відбувають покарання відносяться до категорії населення.
На переконання позивача, відмова ТОВ «ІНФОКС» філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» у застосуванні до виправної колонії п. 2 постанови НКРЕКПП №1011 від 29.05.2024 року є неправомірною.
Судова колегія вважає, що в контексті спірних правовідносин вирішальним є питання належності позивача до відповідної категорії споживачів, для якої передбачено застосування окремого тарифу на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, адже саме правова кваліфікація статусу установи як споживача у розумінні чинного регуляторного акту має ключове значення для оцінки обґрунтованості застосування або незастосування тарифу, визначеного для категорії населення.
Відповідно до п.1.3 Розділу 1 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого Постановою НКРЕКП №302 від 10.03.2016 року, споживачами, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, вважаються фізичні чи юридичні особи, які отримують або мають намір отримувати централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Згідно договорів, укладених між державною установою Одеська виправна колонія (№ 14) та ТОВ Інфокс, колонія є споживачем, а згідно Положення про державну установу Одеська виправна колонія (№14) виправна колонія є юридичною особою, яка отримує послуги з централізованого водопостачання для здійснення своєї основної діяльності, використовуючи належне їй майно.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону «Про ЖКП» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно з п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» кінцевий споживач комунальної послуги (далі - споживач) - особа, яка здійснює кінцеве споживання комунальної послуги для власних потреб та є стороною договору про надання відповідної комунальної послуги як споживач (або є співвласником багатоквартирного будинку, об`єднання співвласників або управитель якого уклали відповідний договір про надання комунальної послуги в інтересах співвласників) згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Проаналізувавши вищезазначені правові норми, судова колегія зазначає, що стороною за вказаними договорами є саме ДУ Одеська виправна колонія (№14), а не засуджені, та у відповідності до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» саме Апелянт (юридична особа) є кінцевим споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
У зв`язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави застосування до юридичної особи тарифу згідно п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1011 від 28.05.2024 року Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення" на рівні тарифу для населення відсутні.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно додатку № 4 до Договору, вбачається, що водогосподарчий баланс колонії складає перелік господарсько-побутових споживачів, а саме: службовці 91 чол., робочі 883 чол, прибирання приміщень всього 3960 кв.м., приготування їжі 3883 ум.бл., гуртожитки 750 чол., лікарня 20 койка місць, поліклініки і амбулаторії на 20 хворих та 4 працівники, пральня 264 кг.
Договором №16/24с/К-5 від 24.01.2024 передбачено загальну суму договору в розмірі 539 478, 54 грн., за рахунок відшкодувань субспоживачів 41 385, 60 грн.; договором №16/24в/К-6 від 24.01.2024 року передбачено загальну суму договору 560 502, 06 грн., за рахунок відшкодувань субспоживачів 42 998, 40 грн. (в т.ч. ПДВ).
Згідно наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав до відомостей про складові частини об`єкта нерухомого майна за адресою м. Одеса, вул. Краснова, 2а. серед приміщень гуртожитків включено адміністративний корпус, дизельна, приміщення охорони, компресорна, пожежна, майстерня, артсвердловина, склади, гараж, бомбосховище, пташник, приміщення розплідника собак, теплиці, господарські будівлі, пожежна водойма, пожежна цистерна, лазня, естакада-бункер, тощо, у зв`язку з чим вбачається здійснення водопостачання на інші потреби, відмінні від потреб засуджених осіб.
Згідно розділу "Визначення термінів" зазначених договорів субабонент - суб`єкт господарювання, який одержує воду питну з водопровідної мережі водоканалу, або скидає стічні води в мережу водовідведення водоканалу через мережі споживача.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що місцем надання послуг водоканалом споживачу є точка розподілу, визначена сторонами в акті визначення точки розподілу та розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж (додаток № 1 до договору). Зазначені послуги надаються водоканалом споживачеві на підставі умов цього договору, відповідно до дислокації об`єктів споживача (додаток 2) та переліку послуг, що фактично отримуються споживачем.
Відповідно до п.п. 2, 3 договорів споживач серед інших обов`язаний включати обсяги водоспоживання та водовідведення субспоживачів до нормативного розрахунку; за вимогою водоканалу забезпечувати доступ представників останнього до засобів обліку субспоживачів, які мають власні особові рахунки у водоканалі, з метою проведення контролю та зняття показників з засобів обліку, якщо у останніх не оформлені прямі договорні відносини з водоканалом; за вимогою водоканалу здійснювати відключення субабонентів, що мають договірні відносини з водоканалом, від мереж споживача. Також споживач має право надавати дозволи на приєднання до власних мереж водопроводу іншим суб`єктам господарювання (субспоживачам) після отримання письмового дозволу водоканалу та виконання його обгрунтованих вимог. Якщо до мереж споживача приєднані в установленому порядку мережі інших споживачів (субспоживачі), споживач зобов`язаний відображати у звіті показники засобів обліку усіх субспоживачів, підтверджені підписами їх повноважних представників. Звіт субспоживача, який має власний особовий рахунок у водоканалі, подається для розрахунку лише після узгодження із основним споживачем. В розрахунках між споживачем та субспоживачем водоканал участі не приймає та спори з таких розрахунків не розглядає.
Матеріалами справи встановлено та належно підтверджено, що на території Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» здійснюють життєдіяльність не лише засуджені особи, а й інші категорії осіб, зокрема службовці, працівники адміністрації, медичного персоналу, а також працівники амбулаторії, лікарні тощо. Крім того, водопостачання надається також для забезпечення господарських, адміністративно-побутових та інших потреб, які не пов`язані з безпосереднім споживанням послуг засудженими особами.
Положеннями статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину), а для послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії - в місці вводу відповідних внутрішньобудинкових систем у житлове або нежитлове приміщення споживача.
Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. Власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.
Порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09 серпня 2018 року № 205 передбачає, що вузлами розподільного обліку оснащуються окремі приміщення в будівлі, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або окремі приміщення, що не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів, у разі приєднання такої будівлі до зовнішніх інженерних мереж або оснащення такої будівлі системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання (п. 6 Порядку).
Судова колегія наголошує, що апелянт має лише один встановлений прилад обліку води JS65NK100L(POWOGAC)№17354020, що підтверджується додатками №3 до Договорів.
Матеріали справи не містять жодних доказів існування окремих приладів обліку, які б дозволяли відокремити частку споживання води саме засудженими особами, що утримуються в колонії.
Як було вірно зауважено судом першої інстанції, відсутність окремих приладів та засобів обліку субспоживачів та приладів, які здійснюють облік споживання води службовцями та працівниками державної установи, зокрема працівниками лікарні, амбулаторії, облік здійснення водопостачання на інші потреби, відмінні від потреб засуджених осіб, а також окремих приладів та засобів обліку водопостачання в гуртожитках унеможливлює виокремлення обсягу споживання води засудженими особами, які утримуються в державній установі від загального обсягу наданих послуг з водопостачання та водовідведення за укладеними договорами.
У зв`язку з вказаним, у наявних обставинах фактично відсутня можливість ідентифікувати обсяг споживання води виключно засудженими особами як окремої категорії населення, оскільки загальний обсяг послуг, що обліковується за договором з ТОВ «Інфокс», включає змішане споживання на всі потреби установи, облік яких ведеться одним приладом.
Тобто обсяг споживання в цілому має ознаки обслуговування юридичної особи та не відповідає умовам тарифного регулювання для населення.
При цьому, судова колегія враховує, що постанова НКРЕКП від 28.05.2024 №1011, на яку посилається апелянт, 01.01.2025 втратила чинність на підставі п.4 постанови НКРЕКП від 24.12.2024 №2306 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОКС» (ФІЛІЯ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ») (далі постанова НКРЕКП №2306). З 01.01.2025 діють нові тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, які встановлені п.1 постанови НКРЕКП №2306, тобто ще до ухвалення спірного рішення у цій справі. Разом з цим, суд розглядає справу та наявні в ній обставини, які були наявні станом на момент подання позову.
Таким чином, застосування в цілому для державної установи Одеська виправна колонія (№ 14) передбаченого п. 2 Постанови НКРЕ № 1011 тарифу на водопостачання та водовідвення для населення не є можливим, оскільки в іншому випадку поширить його на субспоживачів - інших суб`єктів господарювання та на потреби, відмінні від засуджених осіб - населення, що не відповідає зазначеній Постанові.
Отже, суд вважає, що усі послуги водопостачання за договором з ТОВ «ІНФОКС» фактично споживаються юридичною особою - державною установою в сукупному обсязі, який об`єднує потреби різних категорій користувачів та напрямів діяльності.
При цьому, як вже зазначалося вище, строк дії Договорів №16/24в/К-6 про закупівлю послуг централізованого водопостачання від 24.01.2024 (для бюджетних організацій) та №16/24с/К-5 про закупівлю послуг централізованого водовідведення (для бюджетних організацій) від 24.01.2024, на які посилається Апелянт у своїй скарзі, сплинув 31.12.2024.
Судова колегія вважає безпідставним твердження апелянта про можливість одночасного застосування до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» двох різних тарифних режимів, передбачених пунктами 1 та 2 Постанови НКРЕКП №1011 від 28.05.2024 року зокрема, тарифу для бюджетних установ (адміністративні потреби) та тарифу для населення (в частині забезпечення потреб засуджених осіб), оскільки законодавство не передбачає можливості одночасного застосування різних тарифів в межах одного договору з одним споживачем, особливо в умовах, коли обсяг споживаних послуг не піддається точному розмежуванню залежно від категорії користувачів. У контексті господарського договору на централізоване водопостачання, укладеного між постачальником (ТОВ «Інфокс») та юридичною особою - державною установою, саме остання є єдиним споживачем у правовому сенсі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тарифи встановлюються окремо для кожної категорії споживачів: населення, бюджетні установи, інші споживачі. Правила тарифного регулювання не передбачають механізму одночасного застосування тарифів для різних категорій до одного суб`єкта без чіткого технічного розмежування обсягів споживання, що в даному випадку є відсутнім.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача ТОВ "Інфокс", викладена в листі від 22.07.2024р. у застосуванні до установи п. 2 Постанови №1011 від 28.05.2024 року тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року для населення, а саме: на централізоване водопостачання 14, 93 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); на централізоване водовідведення 14, 37 за 1 куб. м. (без ПДВ) відповідає вимогам законодавства і підстави визнання її протиправною відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ "Інфокс" з 01.06.2024р. застосувати до Державної установи Одеська виправна колонія (№14) п. 2 Постанови №1011 від 28.05.2024р. тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24.02.2022 року для населення, а саме: на централізоване водопостачання 14, 93 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ); на централізоване водовідведення 14, 37 за 1 куб. м. (без ПДВ), задоволенню також не підлягають, оскільки зазначені позовні вимоги є похідними.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 у справі №916/3654/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Державної установи Одеська виправна колонія №14 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 у справі №916/3654/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної установи Одеська виправна колонія №14 на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 у справі №916/3654/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2025 у справі №916/3654/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.06.2025.
Головуючий суддяА.І. Ярош
Судді:Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2025 |
Оприлюднено | 20.06.2025 |
Номер документу | 128237730 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Ярош А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні