Постанова від 16.06.2025 по справі 910/8762/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2025 р. Справа № 910/8762/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 (повний текст рішення підписано 19.12.2024) (суддя Сташків Р.Б.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 (дата підписання: 19.12.2024) (суддя Сташків Р.Б.)

у справі № 910/8762/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ"

до Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект"

про стягнення коштів у розмірі 284 580,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У липні 2024 року Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - АТ "УКРТРАНСГАЗ", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (далі - АТ "Укрнафтохімпроект", відповідач) про стягнення 206 460,00 грн пені та 78 120,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2104000210 про закупівлю робіт від 26.04.2021 (далі - Договір) у частині дотримання строків виконання робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/8762/24 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що прострочення виконання відповідачем робіт за Договором сталось через дії позивача, а саме внаслідок ненадання позивачем як замовником до березня 2023 року необхідної документації - висновку з оцінки впливу на довкілля по загальному звіту по Більче-Волицько-Угерському підземному сховищу газу, та неусунення цієї перешкоди шляхом внесення змін до Завдання, затримки позивачем процесу узгодження відомчої експертизи (без оформлення своїх зауважень у визначеному умовами Договору порядку) та ненадання необхідної документації - містобудівних умов та обмежень.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

08.12.2024 АТ "Укрнафтохімпроект" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою у справі № 910/8762/24, в якій просило суд ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 87 115,35 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/8762/24 стягнуто з АТ "УКРТРАНСГАЗ" на користь АТ "Укрнафтохімпроект" витрати на правничу допомогу у сумі 44 000,00 грн.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що керуючись принципами розумності та співмірності, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням заперечень позивача, суд визнав за доцільне зменшити розмір витрат на професійно-правничу допомогу адвоката, які понесені відповідачем, до 44 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва 04.12.2024 у справі № 910/8762/24, АТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 509, 530, 612, 613, 629, 837, 887 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 216-218, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 74, 78, 80, 86 ГПК України, і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги АТ "УКРТРАНСГАЗ".

Зокрема, скаржник зазначає, що факт прострочення позивача відсутній, у той час як факт порушення відповідачем строків виконання робіт підтверджений належними доказами.

Також, скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/8762/24 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у стягненні з позивача витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що стягнуті судом витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим часом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "УКРТРАНСГАЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/8762/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Укрнафтохімпроект" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Позиції учасників справи

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове - без змін, посилаючись, зокрема, на те, що суд правильно встановив, що прострочення з боку позивача мало місце з 22.07.2021 до 17.03.2023.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору № 2104000210 про закупівлю робіт від 26.04.2021, укладеного між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником (Договір) (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.05.2022), підрядник взяв на себе зобов`язання на свій ризик, власними та залученими силами і засобам виконати проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: "Проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: "Нове будівництво блоку абсорберів компресорного цеху № 4 дотискувальної компресорної станції "Більче-Волиця" Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу с. П`ятничани, Стрийський район Львівська область" код згідно з ЄЗС ДК 021:2015 45000000-7 (Будівельні роботи та поточний ремонт), (далі - роботи) стадії "Проект" та "Робоча документація", зазначені в завданні на коригування проектної документації № 20.20.008 від 14.05.2020, затверджене АТ "Укртрансгаз" (далі - Завдання на проектування), а замовник - прийняти результат таких робіт та сплатити підряднику вартість виконаних робіт.

Згідно з п. 1.3 Договору склад та обсяги робіт визначені завданням на проектування.

У п. 3.1 Договору погоджено, що ціна цього Договору відповідно до Зведеного кошторису на проектні і вишукувальні роботи (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, становить 1 116 000,00 грн (один мільйон сто шістнадцять тисяч гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ - 186 000,00 грн (сто вісімдесят шість тисяч гривень 00 коп.).

Строк дії Договору - з моменту підписання його сторонами і в частині виконання робіт - по 04.10.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання сторонами зобов`язань (п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.05.2022).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що підрядник повинен приступити до виконання робіт, визначених у п. 1.1 цього Договору, з моменту підписання цього Договору, але не раніше виконання замовником пункту 5.2 цього Договору.

За положеннями п. 5.2 Договору замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього договору передати підряднику на погодження (шляхом підписання) сертифікованим виконавцем окремих видів робіт, пов`язаних із створенням об`єктів архітектури (далі - погодження), оригінал Завдання на проектування (в 2-х примірниках), з оформленням акта приймання-передачі завдання на проектування (в 2-х примірниках).

Підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від замовника Завдання на проектування і Акта приймання-передачі Завдання на проектування, погоджує всі примірники Завдання на проектування та підписує всі примірники Акта приймання-передачі Завдання на проектування. Один примірник Завдання на проектування та один примірник Акта приймання-передачі Завдання на проектування підрядник повертає замовнику.

Завдання на проектування та Акт приймання-передачі Завдання на проектування направляється сторонами одна одній шляхом листування, адреси сторін для листування зазначені в розділі 16 цього Договору.

Згідно з п. 5.3 Договору підрядник повинен виконати роботи відповідно до Завдання на проектування та з обов`язковим дотриманням Календарного графіка виконання робіт (додаток № 2), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Календарного графіка виконання робіт (додаток № 2 до Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.05.2022) загальний термін виконання робіт становить 455 календарних днів.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що результати робіт, які підрядник повинен оформити та передати замовнику, визначаються Завданням на проектування та Календарним графіком виконання робіт.

Згідно з п. 6.1 Договору виконання робіт за цим Договором оформлюється сторонами шляхом підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт по кожному етапу робіт окремо.

У п. 6.2, 6.3 Договору погоджено, що по завершенню виконання робіт по кожному етапу підрядник передає замовнику результати робіт та підписаний підрядником відповідний Акт здачі-приймання виконаних робіт в 2-х примірниках. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання від підрядника відповідного Акта здачі-приймання виконаних робіт, за відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт та відповідності їх умовам Договору, підписує всі примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт та один примірник цього Акта повертає підряднику. Підписаний сторонами акт здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовника з підрядником.

Відповідно до підп. 7.1.1 та 7.1.13 п. 7.1 Договору підрядник зобов`язався виконати роботи якісно та у встановлені Календарним графіком виконання робіт строки у відповідності до Завдання на проектування та з дотриманням вимог ДБН А.2.2.-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво"; виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та цим Договором.

Згідно з п. 8.3 Договору за порушення строків виконання робіт, передбачених Календарним графіком виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вартості робіт, з яких допущено порушення.

На виконання умов п. 5.2 Договору 28.04.2021 позивачем та відповідачем складено Акт приймання-передачі завдання на коригування проектної документації відповідно до Договору.

Також, за результатами виконання робіт сторонами складено та підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором від 26.05.2023 № 5666.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач послався на те, що відповідачем було допущено порушення терміну (строку) виконання робіт - загальний строк прострочення відповідачем виконання робіт за Договором складає 302 календарних дні - з 28.07.2022 по 25.05.2023, у зв`язку із чим позивачем з посиланням на умови підп. 7.4.7 п. 7.4 та п. 8.3 Договору було нараховано пеню в сумі 206 460,00 грн та штраф у сумі 78 120,00 грн і направлено відповідну претензію, у відповідь на яку відповідач надав лист від 19.06.2023, яким заперечив порушення строків виконання робіт.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що затримка виконання робіт відбулась внаслідок: ненадання позивачем як замовником до березня 2023 року необхідної документації - висновку з оцінки впливу на довкілля по загальному звіту по Більче- Волицько-Угерському підземному сховищу газу, та неусунення цієї перешкоди шляхом внесення змін до завдання; ненадання позивачем як замовником необхідної документації - містобудівних умов та обмежень; невиправданої затримки позивачем як замовником процесу узгодження відомчої експертизи і небажання подовжити для цього терміни виконання робіт. При цьому позивач надсилав свої зауваження в неналежній формі, без надання мотивованої відмови від прийняття робіт та складання актів недоліків, тобто всупереч вимогам і з пропущенням строків, що передбачені п.6.4-6.5 Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За приписами ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Робота, виконана підрядником, згідно зі ст. 857 ЦК України, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Статтею 858 ЦК України встановлена відповідальність підрядника за неналежну якість роботи. Так, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 850 та ст. 851 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів виконання позивачем наведених вимог Договору, а також приписів ст. 850 ЦК України щодо сприяння підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду, суду не надано.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.112021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Матеріалами справи підтверджено, що за актом від 28.04.2021 приймання-передачі Завдання на коригування проектної документації відповідно до Договору позивачем передано відповідачу Завдання № 20.20.008, затверджене головним інженером АТ "Укртрансгаз" Рудко В.В. 14.05.2020, у п. 21 якого "Вихідні дані" зазначено, зокрема, "Виконати вимоги щодо містобудівних умов та обмежень відповідно до статті 29 Закону України про регулювання містобудівної діяльності.".

Згідно із ч. 1-3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Як обґрунтовано встановлено судом, відповідач листами від 17.02.2022 № 05/2-255э та від 18.02.2022 № 05/2-270э пересилав позивачу документи, які були необхідні для звернення в орган місцевого самоврядування, але позивач упродовж строку дії Договору так і не надав відповідачу містобудівні умови та обмеження, про що зазначав відповідач.

Як правильно враховано судом, обов`язковою вимогою законодавства до складу проектної документації щодо такого об`єкта як "Нове будівництво блоку абсорберів компресорного цеху № 4 дотискувальної компресорної станції "Більче-Волиця" Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу с. П`ятничани, Стрийський район Львівська область" є проведення оцінки впливу на довкілля.

Зокрема, відповідно до ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, що діяла на момент укладення Договору між сторонами, було визначено, що до проектної документації на будівництво об`єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", додаються результати оцінки впливу на довкілля.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" вплив на довкілля - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

У ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" встановлено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

За положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (в редакції, що діяла до 29.12.2023) повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля оприлюднюються суб`єктом господарювання не пізніше трьох робочих днів з дня їх подання уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноваженому центральному органу шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації (не менше двох), визначених суб`єктом господарювання, територія розповсюдження яких охоплює адміністративно-територіальні одиниці, які можуть зазнати впливу планованої діяльності, а також розміщуються на дошках оголошень органів місцевого самоврядування або в інших громадських місцях на території, де планується провадити плановану діяльність, або оприлюднюються в інший спосіб, що гарантує доведення інформації до відома мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на території якої планується розміщення об`єкта, чи до відповідної територіальної громади, яка може зазнати впливу планованої діяльності, та інших зацікавлених осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

Наявність висновку з оцінки впливу на довкілля для проходження експертизи проектної документації вимагається також такими профільними нормативними документами:

- ДБН А.2.2-1:2021 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) - п. 5.3.1 "…До складу матеріалів підрозділу "Інформація про здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля" включають копію висновку з оцінки впливу на довкілля про допустимість планованої діяльності". Посилання: https://dreamdim.ua/wp-content/uploads/2022/08/DBNA_2_2-1-2021.pdf;

- Порядком затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560 - п. 5 "Перед затвердженням проектів будівництва для проведення їх експертизи до проектної документації на будівництво об`єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", додаються результати проведення такої оцінки.".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про будівельні норми" застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування.

Отже, судом першої інстанції правильно визначено, що сторони мали обов`язково враховувати при проведенні робіт вимоги ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

Згідно з п. 4.8 ДБН А.2.2-3:2014 проектна документація має бути розроблена з урахуванням усіх документів будівельних норм та стандартів, чинних на час її передачі у виробництво.

Таким чином, для належного виконання та отримання позитивного висновку державної експертизи проектної документації є необхідним у тому числі висновок з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до п. 20 Завдання "Вимоги до розробки проектної документації" позивач поклав на відповідача обов`язок - проектну документацію розробити відповідно до чинних нормативних документів України в галузі будівництва та згідно з Технічними вимогами (Додаток 1), зокрема, в частині оцінки впливів на навколишнє середовище.

В якості вихідних даних (п. 21 Завдання) були вказані в тому числі "Технічні вимоги на коригування (Додаток 1)".

У розділі 10 Технічних вимог на коригування проектної документації (Додаток 1) "Вимоги в частині оцінки впливів на навколишнє середовище" встановлено таке:

10.1 Розділ проекту розробити відповідно до:

- ДБН А.2.2-1-2003*;

- "Питомі показники емісії (питомі викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря) від основного та допоміжного обладнання газотранспортної системи України" Київ, 2004 р.;

- законодавчих та нормативних документів України, які регулюють охорону навколишнього середовища та природоохоронну діяльність.

10.2 Відобразити розділ "Оцінка впливу на навколишнє середовище" відповідно до вимог діючих нормативно-технічних документів, які регулюють природоохоронну діяльність.

10.3 Генеральному проектувальнику при розробці проектної документації передбачити розробку окремого Розділу/Тому "Оцінка впливу на довкілля", розробленого відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" ВР 2059 - VIII від 23.05.2017р. За результатами розробки розділу "Оцінка впливу на довкілля" вжити необхідних заходів з погодження, публікації, тощо даного розділу згідно вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

З врахуванням зазначеного вище, на відповідача як підрядника було покладено обов`язок при виготовленні проектної документації виконати вимоги Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання цього обов`язку відповідач розробив та узгодив із позивачем текст "Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля", що підтверджено позивачем листом № 1001ВИХ-21-5234 від 13.07.2021, а також забезпечив публікацію "Повідомлення" 22.07.2021 в друкованих засобах масової інформації і повідомив позивача листом № 21/1-1501э від 19.07.2021 про необхідність відповідного розміщення цього "Повідомлення" позивачем, а також роз`яснив порядок і строки необхідних дій.

22.07.2021 (в день публікації "Повідомлення") позивачем прийнято рішення на нараді в приміщенні АТ "Укртрансгаз" про включення оцінки впливу на довкілля (далі - ОВД) по об`єкту "Нове будівництво блоку абсорберів КЦ № 4" в загальний звіт з ОВД по Більче-Волицько-Угерському підземному сховищу газу.

Однак, як встановлено судом, після цього зміни до Завдання на коригування проектної документації відповідно до Договору позивачем не були внесені.

У той же час, відповідач листами № 01/1-1835э від 06.09.2021, № 05/2-1039 від 08.09.2022, № 02/1381 від 27.10.2022 та № 05/2-1606е від 05.12.2022 інформував позивача щодо необхідності надання висновку з ОВД по загальному звіту з ОВД по Більче-Волицько-Угерському підземному сховищу газу для подальшого проходження державної експертизи проектної документації.

Пунктом 5.3 ДБН А.2.2-1:2021 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС)" встановлено таке:

"5.3 Інформація про здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля 5.3.1 Підрозділ надається у випадку, якщо для планованої діяльності проведено оцінку впливу на довкілля. До складу матеріалів підрозділу включають:

- інформацію про терміни, в які було проведено оцінку впливу на довкілля; - номер справи з Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, де міститься звіт та висновок з оцінки впливу на довкілля;

- копія висновку з оцінки впливу на довкілля про допустимість планованої діяльності (наводиться у додатках до розділу ОВНС).".

У зв`язку з наведеним, відповідач просив надати копію висновку з ОВД по загальному звіту по Більче-Волицько-Угерському підземному сховищу газу, в який включено об`єкт "Нове будівництво блоку абсорберів КЦ № 4 ДКС "Більче-Волиця" Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу с. П`ятничани, Стрийський район Львівська область", для доопрацювання ОВНС та подальшого проходження державної експертизи.

Після повномасштабного вторгнення в Україну відповідач листом від 15.03.2022 № 01/2-81е повідомив позивача, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, який був оголошений 24.02.2022 через збройний конфлікт з Російською Федерацією, він має намір посилатися на дію обставин непереборної сили при виконанні договірних зобов`язань, згідно з умовами Договору. Цю ж позицію відповідач виклав у листі № 02-327э від 05.05.2022 і запропонував повернутись до виконання робіт після закінчення воєнного стану.

У зв`язку з вказаними обставинами додатковою угодою № 1 від 31.05.2022 до Договору подовжено терміни виконання робіт, проте зміни до Завдання, зокрема, щодо необхідності виконати вимоги Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", внесені не були.

У той же час, як обґрунтовано взято до уваги судом першої інстанції, обов`язком відповідача як підрядника за Договором було, зокрема:

- подати проектну документацію на відомчу експертизу замовнику та в експертну організацію, що відповідає критеріям, визначеними чинним законодавством України, здійснити оплату послуг експертної організації, забезпечити технічний супровід та за свій рахунок усунути зауваження експертизи (за наявності) (підп. 7.1.3 п. 7.1 Договору);

- отримати позитивний письмовий висновок (звіт) експертної організації та передати його замовнику відповідно до вимог Завдання на проектування (підп. 7.1.7 п. 7.1 Договору).

Обов`язком позивача як замовника за Договором, серед іншого, було - на письмову вимогу підрядника надати вихідні дані, необхідні для складання проектної документації (підп. 7.3.3 п. 7.3 Договору).

Законодавством визначена така послідовність виконання документації:

- стадія "Проект";

- затвердження документації стадії "Проект" шляхом отримання позитивного висновку державної експертизи;

- стадія "Робоча документація".

Уперше відповідач передав виготовлену проектну документацію позивачу (без розділу з ОВД) окремими частинами протягом 26.07.2022-04.08.2022 (що підтверджується відповідними листами), на що отримав зауваження відомчої експертизи до проектної документації листом АТ "Укртрансгаз" № 1001ВИХ-ВС-22-3065 від 24.08.2022.

Відкоригована за зауваженнями відомчої експертизи проектна документація повторно була подана відповідачем на відомчу експертизу окремими частинами з 08.09.2022 по 21.09.2022 (підтверджується наявними листами), на що отримано зауваження відомчої експертизи до проектної документації листом АТ "Укртрансгаз" № 1001ВИХ-22-3804 від 27.10.2022.

Відкоригована за зауваженнями відомчої експертизи проектна документація втретє подана 04.11.2022, а за результатом розгляду відомчої експертизи надано лист № 1001ВИХ-22-4589 про її завершення 02.12.2022.

Листом від 06.01.2023 відповідач звернувся до позивача, в якому зазначив, що експертна організація листом від 30.12.2022 № 25/12/11 відмовила у проведенні експертизи у зв`язку з відсутністю висновку ОВД.

Листом від 12.01.2023 позивач повідомив відповідача, що затримка у виготовленні висновку з ОВД пов`язана із зупиненням адміністративних процедур внаслідок воєнного стану.

Також, позивач цим листом вперше під час виконання Договору повідомив, що, на його думку, даний об`єкт не підпадає під вимоги про обов`язкову оцінку впливу на довкілля.

Відповідач листом від 16.01.2023 пояснив, що "для виконання умов критерію п. 1 додатку 2 Постанови КМУ № 1010 від 13.12.2017 необхідне коригування замовником "Завдання № 20.20.008..." і "Технічних вимог на коригування проектної документації..." з урахуванням вищезазначеної інформації, а саме: вказати, що після будівництва нового блоку абсорберів існуючі горизонтальні абсорбери будуть виведені з експлуатації. Тобто, кількість джерел викидів сумарно не збільшиться і додаткових викидів не буде. На даний момент "Завдання № № 20.20.008..." на проектування" і зміна №1 і №2 до нього не містить жодного згадування про виведення з експлуатації існуючих абсорберів. Натомість, пункт 1.4 Технічних вимог на коригування проектної документації говорить про необхідність забезпечити роботу нового блоку абсорберів після існуючих горизонтальних абсорберів №4,5. Крім того, необхідно змінити п. 10.3 "Технічних вимог на коригування проектної документації...", згідно з яким необхідна розробка окремого розділу "Оцінка впливу на довкілля"".

Як встановлено судом, оформлене "Завдання на розроблення матеріалів ОВНС" і "Висновок про екологічні наслідки" для можливості проходження експертизи без висновку з ОВД позивачем оформлено лише 17.03.2023 (електронний лист АТ "Укртрансгаз").

Отже, документацію стадії "П" на державну експертизу було направлено 08.03.2023 листом № 05/2-195.

Отримано експертний Звіт (позитивний) № 1500/23 від 21.03.2023, занесення відомостей про проект після експертизи в єдину державну електронну систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ) вчинено 01.05.2023. Після цього 09.05.2023 відповідач направив позивачу проектну документацію у паперовому та електронному вигляді, оригінал експертного звіту від 21.03.2023 та Акт здачі-приймання виконаних робіт № 5666 від 26.05.2023, який сторонами і було підписано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З врахуванням встановленого факту, що прострочення виконання відповідачем робіт за Договором сталось через дії позивача щодо тривалого ненадання ним необхідної документації - висновку з оцінки впливу на довкілля по загальному звіту по Більче-Волицько-Угерському підземному сховищу газу та неусунення цієї перешкоди шляхом внесення змін до Завдання, затримки позивачем процесу узгодження відомчої експертизи (без оформлення своїх зауважень у визначеному умовами Договору порядку) та ненадання необхідної документації - містобудівних умов та обмежень, вмотивованим є висновок Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, а відтак правомірною є відмова в позові.

У частині додаткового рішення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, поданій до Господарського суду міста Києва 08.12.2024, відповідач просив стягнути з позивача на свою користь 87 115,35 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано суду договір про надання адвокатом правової допомоги від 01.07.20214, укладений між відповідачем та адвокатом Крячком Олегом Володимировичем; додаток № 52 від 17.07.2024 до договору про надання адвокатом правової допомоги від 01.07.2021; акти приймання-передачі правової допомоги № 52-1 від 29.07.2024 на суму 23 000,00 грн, № 52-2 від 16.08.2024 на суму 6 000,00 грн, № 52-3 від 09.09.2024 на суму 5 000,00 грн та 1 302,13 грн - додатково транспортні витрати, № 52-4 від 25.09.2024 на суму 2 228,40 грн, № 52-5 від 14.10.2024 на суму 5 000,00 грн та 1 990,62 грн - додатково транспортні витрати, № 52-6 від 13.11.2024 на суму 5 000,00 грн та 261,09 грн - додатково транспортні витрати, № 52-7 від 04.12.2024 на суму 33 458,00 грн та 1 146,71 грн - додатково транспорті витрати, 2 728,40 грн - додатково витрати на проживання; рахунки на оплату послуг з проживання в готелі від 09.09.2024 та від 03.12.2024; квитки на потяг: Харків-Київ 09.09.2024, Київ-Харків 10.09.2024, Харків-Львів 13.10.2024, Львів-Харків 14.10.2024, Харків-Київ 12.11.2024, Харків-Київ 02.12.2024, Львів-Харків 04.12.2024.

Також у матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 989 від 24.06.2011 та ордера серії АХ № 1200366 від 29.07.2024.

Позивач повністю заперечував проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що такий розмір витрат є необґрунтованим, завищеним, таким, що не відповідає дійсності та є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом, що свідчить про наявність правових підстав для відмови у відшкодуванні заявлених витрат.

Суд апеляційної інстанції враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При вирішенні питання щодо відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу місцевим господарським судом враховано, що дана справа відноситься до малозначних, ціна позову не перевищувала 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому, відповідач, який територіально знаходиться в місті Києві, обрав адвоката, який знаходиться у місті Харкові, не обґрунтувавши при цьому, в чому полягала необхідність в участі адвоката особисто в приміщенні суду, враховуючи надану сторонам можливість брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Зважаючи на викладене, з урахуванням заперечень позивача, суд першої інстанції визнав за доцільне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які понесені відповідачем, до 44 000,00 грн.

Разом із тим, з урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду на ціну позову (284 580,00 грн), значення справи для сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору є компенсація відповідачу витрат у розмірі 20 000,00 грн.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи в суді першої інстанції, в розмірі 20 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, за результатами перегляду даної справи колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що при ухваленні рішення від 04.12.2024 місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування вказаного рішення відсутні.

Разом із тим, з огляду на висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи в суді першої інстанції, в розмірі 20 000,00 грн, додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає зміні шляхом викладення першого абзацу його резолютивної частини в іншій редакції.

Судові витрати

У зв`язку з наявністю підстав для часткового задоволення апеляційної скарги лише в частині додаткового рішення, виходячи з того, що відповідно до положень ст. 129 ГПК України під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 275-277, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/8762/24 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/8762/24 - змінити.

4. Викласти перший абзац резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/8762/24 в такій редакції:

"Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (Київська обл., Вишгородський район, село Демидів; ідентифікаційний код 05423018) на користь Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (м. Київ, проспект Науки, буд. 30; ідентифікаційний код 39272029) витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.".

5. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/8762/24 залишити без змін.

6. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

7. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська