Рішення від 19.06.2025 по справі 640/18866/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року м. Київ№ 640/18866/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровського районного суду м. Києва,

третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві,

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва в частині ненадання ОСОБА_1 належно оформлених виконавчих листів упродовж розумного строку;

зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 відповідь на заяву позивача №31830 від 26.09.2022 по суті звернення;

зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 оформлені згідно чинного законодавства три листа зобов`язального характеру по справі №2а-6873/11 цінним листом (з описом вкладення);

стягнути з Дніпровського районного суду м. Києва суму моральної шкоди (справедливої сатисфакції) в розмірі 100 000 грн;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві виплатити позивачу 100 000 грн моральної шкоди, вчиненої відповідачем по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним подано заяву до Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2022 про видачу виконавчих листів по справі №2а-6873/11 з новими боржниками, встановленими в судовому порядку. Проте, листом від 30.09.2022 №5/3446/22 Дніпровський районний суд м. Києва відмовив у видачі виконавчих листів. У зв`язку із протиправною відмовою позивачу завдано моральну шкоду. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/18866/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

13 липня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/18866/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 р. «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

13 липня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 18.07.2023 прийнято адміністративну справу №640/18866/22 до провадження.

У зв`язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 з посади, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Перепелиця А.М.) від 08.01.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 закрито провадження у справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/18866/22, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 07.05.2024 прийнято справу до провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року прийнято справу №640/18866/22 до провадження судді Жукової Є.О. Вирішено здійснювати розгляд справи суддею Жуковою Є.О. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтями 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 04.11.2024 по справі №640/18866/22 доставлено до електронного кабінету Дніпровського районного суду м. Києва та Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві 04.11.2024.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, 29.04.2020 року ним отримано 3 виконавчих листи для пред`явлення останніх для виконання, про що свідчать розписки про їх отримання на заявах, які містяться в матеріалах справи.

19.05.2020 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про переоформлення виконавчих листів по даній справі, до якої долучено три оригінали виконавчих листів, що також свідчить про отримання ним останніх.

Відповідно до чинного законодавства України, виконавчий лист має відповідати вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». За ст. 4 даного Закону, у виконавчому документі, крім іншого, зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Таким чином, виконавчі листи по справі № 2-а-6873/11 були оформлені судом відповідно до норм чинного законодавства України та до тих відповідачів, які зазначені в судових рішеннях.

Оскільки з часом вищевказані установи внаслідок реорганізації змінили свою назву, місцезнаходження тощо, то позивач не був позбавлений права звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження до суду, як передбачено ст. 379 КАС України, чим останній скористався у повному обсязі.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не врахував того факту, що виконавчі документи оформлено відповідно до вимог зазначеного закону та до тих відповідачів, які зазначені в судових рішеннях. Тому в даному випадку ухвала суду про заміну сторони виконавчого провадження є додатком до виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення, і не передбачає видачі виконавчого листа зі змінами, не зазначеними в судовому рішенні, на підставі якого й видано дані виконавчі листи.

Твердження позивача щодо отримання ним відповіді від 30.09.2022 року на його заяву від 26.09.2022 року не по суті звернення, а саме невидачі Дніпровським районним судом м. Києва виконавчих листів по справі №2-а-6873/11, оформлених належним чином, не відповідає дійсності, оскільки останні оформлені судом відповідно до вимог чинного законодавства України, а інші процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, розглядаються відповідно до вимог чинного КАС України. Крім того, у відповіді суду від 30.09.2022 року заявнику роз`яснено які саме процесуальні документи ухвалені судом 23.07.2020 року та 24.07.2020 року.

Позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди Дніпровським районним судом м. Києва, оскільки заяви ОСОБА_1 опрацьовувались відповідальними працівниками суду, йому було видано виконавчі листи по вказаній справі. В подальшому розглянуто заяви про заміну сторони виконавчого провадження та виправлення описки відповідно до норм КАС України, а також надано відповіді відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян».

В своїх поясненнях третя особа зазначає, що Дніпровський районний суд міста Києва діяв в межах чинного законодавства та видав виконавчі листі відповідно до норм закону. Разом з тим, позивач, подаючи до суду заяву про заміну сторін виконавчого провадження, не врахував, що ухвала про зміну сторони, виправлення описки є частиною вже винесеного судового рішення і підшивається до нього. Тому підстави для видачі нових виконавчих листів були відсутні.

У свою чергу Дніпровським районним судом міста Києва ОСОБА_1 було повідомлено, що він може звернутися до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, адже на виданих йому виконавчих листах містилися виправлення та закреслення, що в свою чергу несе визнання їх втраченими.

Враховуючи вищевикладене, дії Дніпровського районного суду міста Києва є законними та обґрунтованими, а висновок позивача є поспішним та безпідставним.

Тягар доведення наявної моральної шкоди закон покладає на позивача, тому ОСОБА_1 має довести належними, допустимими та достовірними доказами нанесену йому моральну шкоду діями чи бездітністю відповідача. Оскільки завдана шкода завжди пов`язана з дією або бездіяльність, то її треба нерозривно розглядати з іншими вимогами позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Відкритого акціонерного товариства «Радикал», в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив:

визнати незаконною відмову УПФУ в розрахунку пенсії із заробітної плати 0,3 гривень/місяць, одержаної за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році;

зобов`язати УПФУ встановити розрахунковий розмір заробітної плати для обчислення пенсії в сумі 0,3 гривень/місяць та затвердити нове розпорядження з достовірними даними розрахункової суми заробітної плати - 0,3 гривень/місяць;

зобов`язати УПФУ встановити недостовірність даних, визнати недійсним та скасувати розпорядження про призначення пенсії від грудня 2011 року, що містить недостовірні дані про розрахункову суму заробітної плати - 0,297 гривень/місяць;

зобов`язати УПФУ вчинити перерахунок і виплатити, з урахуванням виплачених сум, державну пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи, з розрахунку 0,03 гривень/місяць, з 01.04.1997 по 31.03.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати, та з 01.04.2003 довічно - як інваліду ІІІ групи;

зобов`язати УПФУ вчинити перерахунок і виплатити, з урахуванням виплачених сум, додаткову пенсію за ушкодження здоров`я, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, з 01.04.1997 по 31.03.2003 - як інваліду ІІ групи, з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, та з 01.04.2003 довічно - як інваліду ІІІ групи, з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком;

визнати протиправними дії УПФУ щодо втрати (знищення) пенсійної довідки ВАТ «Радикал» від 21.12.1997 №96 і довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 28.09.2007 №37192, а також дії УПФУ в частині систематичної відмови вчинити службову перевірку фактів фальсифікації роботодавцем - ВАТ «Радикал» даних про роботу ОСОБА_1 в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у пенсійній довідці від 03.12.1997 №3160, архівних даних Міністерства оборони України про режим роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році;

зобов`язати УПФУ вчинити перерахунок і виплатити, з урахуванням виплачених сум, підвищення пенсії, як інваліду війни, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, з 27.04.1998 по 31.03.2003 - як інваліду війни ІІ групи з розрахунку 350% мінімальної пенсії за віком, з 01.04.2003 по 31.12.2005 - як інваліду ІІІ групи з розрахунку 200% мінімальної пенсії за віком;

зобов`язати УПФУ здійснити виплату державної пенсії та інших періодичних платежів за один місяць негайно в сумі, яка склалась з урахуванням індексації доходів громадян, відновити за свій рахунок втрачені пенсійну довідку ВАТ «Радикал» та завірену копію довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України, пронумерувати сторінки пенсійної справи та скласти опис наявних документів;

визнати протиправними дії УПСЗН щодо ненадання відповіді на звернення від 24.10.2011 та непризначення і невиплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, у розмірі 30 мінімальних пенсій за віком;

зобов`язати УПСЗН здійснити нарахування, а КМЦНЗСВ - виплату одноразової компенсації в сумі 30 мінімальних заробітних плат, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати;

стягнути моральну шкоду з УПФУ в розмірі 200000,00 гривень - за спричинення ушкодження здоров`я внаслідок протиправних дій, бездіяльності, з УПСЗН - у розмірі 6000,00 гривень - за спричинення ушкодження здоров`я у зв`язку з невиплатою одноразової компенсації, та 3000,00 гривень - за ненадання відповіді на звернення;

встановити недостовірність даних, визнати недійсними та скасувати пенсійну довідку ВАТ «Радикал» на ім`я ОСОБА_1 від 03.12.1997 №3160 пенсійної справи №203025 (№888675), як таку, що містить недостовірну інформацію про режим роботи та суми отриманої позивачем премії за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, і протокол про призначення та нарахування ОСОБА_1 . УПФУ пенсії від грудня 1997 року пенсійної справи №203025 (№888675), як такий, що ґрунтується на недостовірних даних довідки ВАТ «Радикал» від 03.12.1997 №3160 і вчинений без підтверджуючих первинних документів про роботу позивача в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій УПФУ і здійснення перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 за ушкодження здоров`я, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, з 01.04.1997 по 31.03.2003 - як інваліду II групи з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, та з 01.04.2003 по 24.04.2011 - як інваліду III групи з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком; як інваліду війни з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком - з 27.04.1998 по 31.03.2003, як інваліду війни ІІ групи з розрахунку 350% мінімальної пенсії за віком, з 01.04.2003 по 31.12.2005, як інваліду війни III групи з розрахунку 200% мінімальної пенсії за віком - залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012, з урахуванням ухвали цього суду від 24.09.2012 про виправлення описок, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ щодо неправильного розрахунку пенсії ОСОБА_1 , як військовозобов`язаному, призваному на збори, із заробітної плати 0,03 гривень/місяць, одержаної ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році. Зобов`язано УПФУ: скасувати розпорядження про призначення пенсії позивачеві від грудня 2011 року; затвердити нове розпорядження з достовірними даними розрахункової суми заробітної плати, яким встановити розрахунковий розмір заробітної плати для обчислення ОСОБА_1 пенсії в сумі 0,03 гривень/місяць; здійснити перерахунок та виплати суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.1997 по 31.03.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати; здійснити перерахунок та виплати суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати. Визнано протиправними дії УПСЗН щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 24.10.2011 та щодо непризначення і невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Зобов`язано УПСЗН надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 24.10.2011 та здійснити нарахування, а КМЦНЗСВ - здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової компенсації в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.09.2012 ОСОБА_1 у задоволенні заяви про роз`яснення постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 скасовано та прийнято нову постанову.

Закрито провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до УПФУ про перерахунок пенсії згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (надалі - Закон №796-XII) за період з 06.10.2010 по 22.07.2011 включно. Позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано УПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії на підставі довідки ВАТ «Радикал» від 21.12.2007 №96 та довідки Галузевого державного архіву від 28.09.2007 №37192, починаючи з 24.04.2011, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 та направлено справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПСЗН щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 24.10.2011. Зобов`язано УПСЗН надати позивачу відповідь на звернення ОСОБА_1 від 24.10.2011. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до УПФУ про: перерахунок пенсії згідно зі статтями 50, 54 Закону №796-XII за період з 06.12.2010 по 22.07.2011 включно; визнання недійсними та скасування пенсійної довідки ВАТ «Радикал» від 03.12.1997 №3160 та протоколу про призначення та нарахування пенсії УПФУ від грудня 1997 року; визнання незаконною відмови УПФУ в розрахунку пенсії із заробітної плати 0,03 гривень/місяць, одержаної за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році; зобов`язання УПФУ встановити розрахунковий розмір заробітної плати для обчислення пенсії в сумі 0,03 гривень/місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі №2а-6873/11 в частині скасування постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 в частині задоволення позовних вимог про:

визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва щодо неправильного розрахунку пенсії ОСОБА_1 , як військовозобов`язаному, призваному на збори, із заробітної плати 0,03 гривень/місяць, одержаної ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році;

здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.1997 по 31.03.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати;

здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати;

визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 24.10.2011 та щодо непризначення і невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, у розмірі 30 мінімальних заробітних плат;

зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 24.10.2011 та здійснити нарахування, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової компенсації в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати,

скасовано і залишено в цій частині постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 в силі.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі №2а-6873/11 залишити без змін.

16 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу 3-х виконавчих листів по справі №2а-6873/11 (а.с.9).

29 квітня 2020 року позивачем отримано 3 виконавчих листи для пред`явлення останніх для виконання.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2020 року змінено боржника з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва на Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві. В частині виправлення помилки у виконавчих листах суд відмовив, оскільки оригінали виконавчих листів, які позивач долучив до заяви мали виправлення та закреслення, що свідчило про їх невідповідність Закону. Аналогічну ухвалу суд постановив щодо Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району міста Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

26 вересня 2020 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про видачу виконавчих листів по справі №2а-6873/11 з новими боржниками (а.с.10).

Листом Дніпровського районного суду міста Києва від 30.09.2022 №5/3446/22 надано відповідь на звернення позивача від 26.09.2020 та повідомлено, що підстави для видачі нових виконавчих листів були відсутні (а.с.11)ю

Вважаючи дії Дніпровського районного суду міста Києва протиправними, якими завдано моральну шкоду, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 373 КАС України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Підставою для виконання суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, надісланий суб`єкту державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

За заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

У разі вирішення питання про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; забезпечення виконання судового рішення; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання (дії) судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За кожним рішенням суд, який його постановив, видає один виконавчий лист.

Тобто, відповідач видав на вимогу позивача три виконавчі листі, складені на підставі рішення та у відповідності до вимог закону.

09.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, виправлення помилок у виконавчих листах та встановлення суми, що підлягає виплаті. Оскільки, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва припинило свою діяльність, його правонаступником стало Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві.

Відповідно до статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23.07.2020 вказану вище заяву позивача задоволено частково. Змінено сторону боржника з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва на Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві. В частині виправлення помилки у виконавчих листах суд відмовив, оскільки оригінали виконавчих листів, які позивач долучив до заяви мали виправлення та закреслення, що свідчило про їх невідповідність Закону. Аналогічну ухвалу суд постановив щодо Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району міста Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Вказані відповідачі і були зазначені у рішеннях судів апеляційної та касаційної інстанції.

Частина перша статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачає, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Разом з тим, позивач подаючи до суду заяву про заміну сторін виконавчого провадження не врахував, що ухвала про зміну сторони, виправлення описки є частиною вже винесеного судового рішення. Тому підстави для видачі нових виконавчих листів були відсутні.

Отже, Дніпровський районний суд міста Києва діяв в межах чинного законодавства та видав виконавчі листі відповідно до норм закону.

Згідно зі статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17:

«Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (пункт 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (пункт 54).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, а суд не встановив, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв`язку із чим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.

Відтак суди попередніх інстанцій у цій справі дотрималися підходу, наведеного у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 та від 10.04.2019 у справі №464/3789/17».

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у питаннях відшкодування моральної шкоди також наведена у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №280/5216/19 та від 07.03.2023 №280/1530/20.

Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Аналогійний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 200/5144/20-а.

Виходячи з доводів позивача, суд вважає їх недостатніми та не доведеними, тому відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.