Постанова від 19.06.2025 по справі 320/44391/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/44391/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) та Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати за кожен день вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 06.11.2023 до дня ухвалення рішення у справі.

Позов обґрунтовано тим, що позивача протиправно звільнено із займаної посади на підставі пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу», оскільки відповідачем при прийнятті наказу про звільнення позивача порушено вимоги Кодексу законів про працю України та Закону України «Про державну службу».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 06 листопада 2023 року № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з 07.11.2023.

Стягнуто з Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 778334,16 гривень (сімсот сімдесят вісім тисяч триста тридцять чотири гривні 16 копійок).

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць у розмірі 47459,37 гривень (сорок сім тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 37 копійок).

В апеляційній скарзі Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим, оскільки позивач є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про державну службу».

Відтак, у зв`язку зі встановленням факту використання позивачем службового становища в особистих потребах, зокрема, звернення до органів державної влади з використанням бланку Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА та повноважень, які передбачені для керівника структурного підрозділу, з особистих питань, позивач підлягав звільненню з посади на підставі пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що ним дотримано процедуру звільнення позивача з посади, ознайомлено з наказом про звільнення у день його звільнення та проведено розрахунок у встановлені законодавством строки, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

До того ж, заявник вказує, що Київським окружним адміністративним судом при розгляді справи порушено норми процесуального права, оскільки розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання, хоча предмет даного позову передбачає здійснення розгляду справи адміністративним судом у порядку загального позовного провадження у разі, якщо позивачем є службова особа категорії «Б».

У відзиві на вказану апеляційну скаргу позивачем зауважено, що доводи апеляційної скарги певною мірою зводяться до цитування відзиву на позовну заяву, яку було подано до суду першої інстанції та доводи якого було досліджено та проаналізовано судом. Жодних обставин, які б поза розумним сумнівом свідчили про наявність порушень норм матеріального чи процесуального права при прийнятті рішення судом першої інстанції відповідачем не наведено, так само і не обґрунтовано наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його із займаної посади.

Також, не погоджуючись з вказаним судом рішенням, Центральним міжрегіональним територіальним управлінням Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Зазначена апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем порушено покладені на нього посадовою інструкцією та Положенням обов`язки керівника Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що стало підставою для його звільнення відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».

На думку скаржника, враховуючи встановлені законом процесуальні строки розгляду справи за правилами спрощеного провадження з урахуванням максимального строку розгляду справи, який складає 60 днів, максимальна сума виплати у разі задоволення даного позову становила би - 161 361,96 грн (з 07.11.2023 по 09.02.2024, 68 робочих днів 68*2372,97 = 161 361,96 грн), а не 778334,16 гривень, як вирішив суд першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що Центральним міжрегіональним територіальним управлінням Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не було вжито заходів щодо врегулювання заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, не було проведено службове розслідування та звільнено позивача без жодних обґрунтувань порушення ним вимог Закону України «Про запобігання корупції» та трудового законодавства.

У додаткових поясненнях позивачем зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду в місті Києві у справі № 761/27821/24 від 18.02.2025, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), третя особа - заступник голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, поширену відносно нього 06 листопада 2023 року Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) на офіційному сайті АРМА ІНФОРМАЦІЯ_2), на офіційному Telegram-акаунті АРМА ІНФОРМАЦІЯ_3) в розділі «Новини. Увага! Важлива інформація»: «Дане рішення ухвалене у зв`язку із системними фактами надання ОСОБА_1 органам досудового розслідування недостовірної інформації у резонансних кейсах, використанням службового становища у приватних інтересах, підробленням документів, невиконанням службових обов`язків та неналежним забезпеченням роботи ЦМТУ АРМА.». Зобов`язано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) спростувати зазначену недостовірну інформацію, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , шляхом повідомлення вступної та резолютивної частини рішення суду в спосіб, яким вказана недостовірна інформація була оприлюднена, не пізніше 5 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

У поясненнях у справі Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) вказано, що подані позивачем додаткові пояснення не містять об`єктивних даних, які спростовують доводи апеляційної скарги АРМА, про ухвалення рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 320/44391/23 при неповно з`ясованих судом обставинах, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню.

У поясненнях Центральним міжрегіональним територіальним управлінням Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів звернуто увагу на те, що судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про захист честі і гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди не є предметом розгляду даної справи, тому не підлягає врахуванню при розгляді справи.

Згідно п.1 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 20.03.2023 № 61/9-03 ос «Про призначення ОСОБА_1 » призначено ОСОБА_1 з 22.03.2023 на рівнозначну посаду начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в порядку переведення з центрального апарату наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Присвоєно ОСОБА_1 четвертий ранг державного службовця з 22.03.2023.

Однак, Наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу» звільнено з посади начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 06.11.2023.

Підстава, зазначена в наказі: доповідна записка начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель ОСОБА_3 від 06.11.2023 №481/11-23.

До матеріалів адміністративної справи відповідачем надано акт фіксації відмови від ознайомлення ОСОБА_1 з наказом АРМА від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Листами від 06.11.2023 №10507/1-48-23/9 та №10509/1-40-23/9 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) направило позивачу копію наказу АРМА від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » для ознайомлення.

У відповідності до протоколу фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку від 06.11.2023 зафіксовано факт доведення інформації та документів до ОСОБА_1 , а саме наказу АРМА від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », шляхом надсилання інформації та документів на електронні пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4

Наказом Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 07.11.2023 №91/9-03 «Про оголошення наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » оголошено наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».

Листом від 08.11.2023 №1163/1-40-23/5 Центральне міжрегіональне територіальне управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів направило позивачу належним чином завірену копію наказу Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 07.11.2023 №91/9-03 «Про оголошення наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 06.11.2023 №542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Згідно протоколу про доведення інформації або документів до відома державного службовця Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 08.11.2023 позивача ознайомлено з наказом про звільнення шляхом пересилання на домашню адресу, зазначену в особовій картці державного службовця та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Не погодившись із вказаним наказом від 06.11.2023 № 542/9-03-ос, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу» не містить інформації про те, що звільнення відбулося з метою врегулювання конфлікту інтересів та відповідних посилань на норми Закону України «Про запобігання корупції», тому вказаним відповідачем не доведено, що в діях позивача наявні ознаки порушень вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», що свідчить про обгрунтованість позовних вимог у цій частині.

У зв`язку поновленням позивача на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з 07.11.2023, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу за вказаний вище період становить 778334,16 грн. (2372, 97 грн х 328 днів), який підлягає стягненню з відповідача, з яким позивач перебував у безпосередніх трудових відносинах.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин, далі - Закон № 889-VIII).

Згідно пункту 10 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII службова дисципліна - це неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

У відповідності до статті 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також:

1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця;

2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців;

3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

При цьому, Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII до суб`єкта, на якого поширюється дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 40 Закону № 1700-VII встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків.

Крім того, частиною першою статті 41 Закону № 1700-VII передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що державна служба як правовий інститут регулює організацію та діяльність усіх державних службовців, які на професійному рівні виконують завдання й функції держави та введені (призначені, обрані) до структури державного органу чи його апарату на рівні держави, на регіональному рівні, на рівні органів місцевого самоврядування. Державні службовці повинні сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов`язки, виявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення. Крім того, законом визначено, що до основних обов`язків державного службовця належить зобов`язання дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки.

У свою чергу, Наказом Національного агентства України з питань державної служби «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» (далі - Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування) від 05.08.2016 № 158 затверджено загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, діяльність яких спрямована на служіння народу України і територіальній громаді шляхом забезпечення охорони та сприяння у реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції, запобігання та протидії дискримінації, з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Метою цих Загальних правил є зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування, з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування своєю поведінкою мають зміцнювати авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків повинні проявляти стриманість у разі критики чи образ з боку громадян, зауважувати щодо неприйнятності такої поведінки і необхідності дотримання норм ввічливого спілкування.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, у тому числі в поза робочий час, повинні утримуватися від поширення інформації, зокрема розміщення коментарів на веб-сайтах і у соціальних мережах, що можуть завдати шкоди репутації державних органів та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування також зобов`язані у своїй поведінці не допускати, зокрема, впливу приватних, сімейних, суспільних або інших стосунків чи інтересів на його (її) поведінку та прийняття рішень під час виконання своїх посадових обов`язків.

Розділом III Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування визначені питання доброчесності державного службовця.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки якнайкраще, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських, політичних, релігійних організацій, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії (бездіяльність) та рішення.

Державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування зобов`язані діяти доброчесно, а саме: спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів та недопущення конфлікту між приватними та публічними інтересами, уникати виникнення реального та потенційного конфлікту інтересів у своїй діяльності; не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; не розголошувати інформацію, що стала йому (їй) відома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, зокрема персональні дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, режим якої встановлено Законами України «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та «Про доступ до публічної інформації», крім випадків, установлених законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов`язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування у своїй діяльності зобов`язані дотримуватись політичної неупередженості та нейтральності, а саме уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів.

Державному службовцю та посадовій особі місцевого самоврядування заборонено у будь-який спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях, у тому числі для залучення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери та інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями.

Важливість стандартів доброчесної та етичної поведінки публічних службовців наголошується у Антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки.

Відтак, доброчесність державного службовця - це необхідна морально-етична складова діяльності державного службовця, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення до громадян та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та розпорядженні державними ресурсами.

У даному випадку, принцип доброчесності, дотримання якого є обов`язком державного службовця, обумовлений необхідністю запобігання не тільки конфлікту інтересів, а й проявів корупції в сфері державної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 20.03.2023 № 61/9-03 ос «Про призначення ОСОБА_1 » призначено позивача відповідно до статей 20, 39, 41 Закону України «Про державну службу», підпункту 12 пункту 11 Положення про Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №613 на рівнозначну посаду начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в порядку переведення з центрального апарату наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У свою чергу, позивача ознайомлено з посадовою інструкцією державного службовця категорії «Б», яка розроблена на підставі Закону № 889-VIII та Положення №38 04.04.2023.

У подальшому, наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 06.11.2023 №542/9-03-ос звільнено ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу».

У силу вимог пункту 1 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Відповідно до приписів п. 7 частини першої статті 84 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є наявність у державного службовця реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб.

Згідно статті 34 Закону №1700-VII звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Аналіз змісту вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що звільнення як спосіб врегулювання конфлікту інтересів є крайньою мірою, що здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у діяльності особи має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі через відсутність згоди особи на переведення або на позбавлення приватного інтересу, та може застосовуватися за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації виключно до особи, у якої наявний конфлікт інтересів; вжиття передбачених Законом України «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфліктів інтересів у підлеглої особи. Крім того, щоб дотримати норми антикорупційного й трудового законодавства, врегулювати реальний чи потенційний конфлікт інтересів, роботодавець повинен спочатку переглянути обсяг службових повноважень або перевести працівника на іншу посаду.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 3354/120/18, від 01 грудня 2020 року у справі № 452/499/19, від 16 червня 2021 року у справі № 344/4709/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 127/7780/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 750/10411/19, від 28 серпня 2024 року у справі № 705/5802/23.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірного наказу слугувала доповідна записка начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель ОСОБА_3 від 06.11.2023 №481/11-23.

Так, начальником Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель Вікторією Барсою подана доповідна записка від 06.11.2023 №481/11-23 на в.о. Голови Національного агентства з додатками на 70 аркушах щодо використання позивачем бланків Центрального міжрегіонального територіального управління в написанні листів, що надіслані до АРМА дорученнями Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 02.11.2023 №34381/2/1-23, Міністра Кабінету Міністрів України Олега Немчинова від 27.10.2023 №33872/1/1-23, від 03.11.2023 №34757/1/1-23.

Зі змісту доручень, які надійшли від Прем`єр-міністра України Дениса Шмигаля від 02.11.2023 №34381/2/1-23, Міністра Кабінету Міністрів України Олега Немчинова від 27.10.2023 №33872/1/1-23, від 03.11.2023 №34757/1/1-23 відповідач дійшов висновку, що позивач звертався до органів державної влади з особистих питань, використовуючи своє службове становище, зокрема, бланк електронного документа Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та повноваження, передбачені для керівника вказаного структурного підрозділу щодо права підпису.

Аналогічні звернення направлялися й до Голови депутатської фракції політичної партії Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» Юлії Тимошенко.

Як наслідок, з огляду на наявність у діях позивача як державного службовця реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, відповідач відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 Закону №889-VIII звільнив позивача з посади начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оскільки такий конфлікт інтересів державного службовця визначений Законом №889-VIII як підстава для припинення державної служби у зв`язку з втратою права на державну службу або його обмеження.

У свою чергу, загальними вимогами, які висуваються до актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Слід звернути на позицію Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18 згідно якого, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу на відсутність в оскаржуваному рішенні та доповідній записці начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель будь-яких підстав за яких відповідач дійшов до висновку про наявність у позивача реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб.

Так, згідно зі статтею першою Закону №1700-VII під потенційним конфліктом інтересів розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Приватним інтересом згідно зі статтею першою Закону є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

При цьому, приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.

Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів, має три складові: перша складова - це наявність у особи повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу; друга складова - це наявність у особи приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження; третя складова - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об`єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому.

На відміну від реального конфлікту інтересів при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному, різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об`єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин.

У той же час, необхідною умовою для встановлення у особи, у тому числі потенційного конфлікту інтересів, є встановлення у такої особи наявності протиріччя між особистими інтересами та службовими повноваженнями.

Разом з тим, наявність протиріччя повинна встановлюється в кожному окремому випадку виконання доручення, розгляду листа, здійснення контрольного заходу тощо, шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.

Отже, поняття реального та потенційного конфлікту інтересів чітко розмежовані за своїми ознаками, мають суттєві відмінності між собою, і саме за цими ознаками особа, уповноважена на оцінку обставин в контексті Закону України «Про запобігання корупції», має визначати вид наявного конфлікту та обирати засоби для його вирішення.

Аналогічні висновки сформульовано колегією суддів Верховного Суду в постанові від 23 грудня 2020 року у справі №826/15347/17.

У відповідності до ст. 29 Закону №1700-VII до заходів зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів належить: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.

Водночас, згідно з приписами статті 28 Закону №1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз`ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

З аналізу вищевикладеного вбачається обов`язок у безпосереднього керівника або керівника органу, до повноваження якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, щодо прийняття рішення про врегулювання у підлеглої особи конфлікту інтересів протягом встановленого часу після отримання повідомлення; повідомлення підлеглої особи про прийняття рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Вказані норми спростовують посилання на те, що звернення позивача до органів влади з особистих питань з використанням бланку електронного документа Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА та повноважень, передбачених для керівника вказаного структурного підрозділу щодо права підпису, свідчить про наявності у позивача реального конфлікту інтересів.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 4, підпунктом 15 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

До повноважень Національного агентства належать надання рекомендаційних роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань, зокрема, надання рекомендаційних роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів належить до повноважень Національного агентства.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.11.2023 №37-01/27690-23, Національне агентство з питань запобігання корупції розглянуло повідомлення АРМА від 06.11.2023 № 10506/1-31-23/14 про можливе порушення начальником Центрального міжрегіонального територіального управління АРМА ОСОБА_1 вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

У листі вказано, що інформація, наведена у листах ОСОБА_1 до органів влади не стосується особисто ОСОБА_1 у зв`язку з цим відсутні фактичні дані, які б свідчили про наявність в останнього приватного інтересу (однієї зі складових реального конфлікту інтересів). Інших фактичних даних, що розкривали б зміст приватного інтересу ОСОБА_1 у повідомленні не наведено.

При цьому, приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. Водночас у повідомленні зазначається, що відповідно до п. 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від І7.01.2018 № 55, не допускається підписання в установі проектів електронних документів із зверненнями безпосередньо до Верховної Ради України, Президента України, Адміністрації Президента України, Прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністрів, оминаючи установу, до сфери управління якої вона належать, якщо інше не передбачено законодавством.

Національним агентством з питань запобігання корупції зазначено, що відповідно до змісту положень частини другої ст. 53-2 Закону № 1700-VII, повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корунційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені. Наведена у повідомленні інформація не містить фактичних відомостей, які б розкривали зміст приватного інтересу ОСОБА_1 , та даних щодо службових повноважень, які були реалізовані останнім в межах компетенції. У зв`язку з викладеним у Національного агентства відсутні підстави для вжиття заходів, реагування у межах прав та повноважень, визначених Законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 7 частини першої статті 84 та статті 89 Закону України «Про державну службу» не містить інформації про те, що звільнення відбулося з метою врегулювання конфлікту інтересів та відповідних посилань на норми Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас, наведена в доповідній записці начальника Управління діловодства, ресурсного забезпечення та організації закупівель ОСОБА_3 від 06.11.2023 №481/11-23 інформація та виклад обставин жодним чином не підпадає під критерії, що віднесені до обставин, які б зумовлювали висновок про наявність потенційного конфлікту інтересів та/або реального конфлікту інтересів.

З огляду на недоведеність обґрунтованості підстав для прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку з відсутністю у позивача наявного конфлікту інтересів, вирішення якого необхідно здійснити за допомогою звільнення позивача з посади, наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) від 06.11.2023 № 542/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасування.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а тому, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 640/21065/18, від 27 квітня 2021 року по справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року по справі № 0840/3202/18, від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 25 лютого 2021 року у справі №820/292/17.

З огляду на протиправність спірного наказу, позивач підлягає поновленню на тій посаді, з якої його було звільнено, а саме: на посаді начальника управління Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів з 07.11.2023.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2024 у справі № 580/3955/22 зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до підпункту «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин, далі - Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Порядку № 100 у спірних правовідносинах середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Із пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено 06.11.2023 року (останній робочий день), відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за вересень 2023 року та жовтень 2023 року.

Відповідно до довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 №18 від 21.11.2023 заробітна плата з нарахуваннями за два останні місяці роботи складала: за вересень 2023 року - 50932,00 грн; за жовтень 2023 року - 43986, 74 грн.

Середньоденна заробітна плата складає 2372, 97 грн (50932,00 грн + 43986,74 грн. /40 днів (сумарно число робочих днів за останні два календарних місяці)).

Вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням позивача рахується судом з 07.11.2023 (наступний день за днем звільнення) по дату винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, у даному випадку 06.02.2025 (день ухвалення судом цього рішення).

На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» суд встановив, що кількість робочих днів за період з 06.11.2023 року по 27.01.2025 становить 328 днів, а саме: з 07.11.2023 по 30.11.2023 - 18 днів; грудень 2023 року - 21 день; січень 2024 року - 23 дні; лютий 2024 року - 21 день; березень 2024 року - 21 день; квітень 2024 року - 22 дні; травень 2024 року - 23 дні; червень 2024 року - 20 днів; липень 2024 року - 23 дні; серпень 2024 року - 22 дні; вересень 2024 року - 21 день; жовтень 2024 року - 23 дні; листопад 2024 року - 21 день; грудень 2024 року - 22 дні; січень 2025 року - 23 дні, з 01.02.2025 по 06.02.2025 - 4 дні.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу становить 778334,16 грн (2372, 97 грн х 328 днів).

При цьому, у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом частини другої статті 235 КЗпП України при поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, від 29.10.2020 у справі № 826/676/16, від 21.01.2021 у справі № 2а-3490/10/1870, від 21.10.2021 у справі № 826/2778/14, від 20.09.2023 у справі № 757/8304/22, від 12.04.2024 у справі №580/3955/22 та інших.

Оскільки стаття 235 КЗпП України не передбачає підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, може бути зменшена, тому доводи апелянта щодо необхідності зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до розміру 161 361,96 грн не заслуговують на увагу.

Щодо посилань апелянтів на порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на протиправність розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження зважаючи на те, що позивач відносився до осіб, які обіймають відповідальне та особливо відповідальне становище позивач займав посаду державного службовця категорії «Б» слід зазначити наступне.

Так, положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Отже, для вирішення питання за правилами якого позовного провадження необхідно розглядати спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановлювати чи не належить позивач до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». В іншому випадку такий спір належить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з приміткою до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті належать особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б».

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

У даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 «Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження» КАС України.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 та від 14.11.2024 у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження- відмовлено, з огляду на те, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта ст. 12 КАС України), беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення, розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не може розцінюватись як порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА) та Центрального міжрегіонального територіального управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко