Постанова від 19.06.2025 по справі 462/7229/24

Справа №462/7229/24 Головуючий у 1 інстанції:Бориславський Ю.Л.

Провадження №22-ц/811/187/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львовав складі судді Бориславського Ю.Л. від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я», Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького в особі університетської лікарні філії ЛНМУ, треті особи: ОСОБА_2 в.о. генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я», Яворська Тетяна в.о. генерального директора університетської лікарні філії ЛНМУ про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання відмови у прийнятті на роботу протиправною та зобов`язання укладання трудового договору, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 20 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я», Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького в особі університетської лікарні філії ЛНМУ, треті особи: ОСОБА_2 в.о. генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я», Яворська Тетяна в.о. генерального директора університетської лікарні філії ЛНМУ про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання відмови у прийнятті на роботу протиправною та зобов`язання укладання трудового договору повернуто позивачу.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Залізничногорайонного судум.Львовавід 20листопада 2024рокута направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що конверт з суду за поштовою декларацією 0600289383678 було ним отримано 30.09.2024р., що підтверджується даними веб-сайту Укрпошта, і саме в цьому конверті містилася ухвала від 19.09.2024 року про залишення позовної заяви без руху. Судом першої інстанції було встановлено 5 (п?ятиденний) строк на усунення недоліків, який завершувався 05.10.2024р., оскільки ухвалу отримано 30.09.2024р. Як зазначено судом, заяву про усунення недоліків надіслано до суду поштовими засобами зв`язку 04.10.2024 року. Отже, (п?ятиденний) строк усунення недоліків було дотримано. Звертає увагу, що суд першої інстанції встановив більше десяти недоліків, які слід було усунути, в тому числі зобов`язав порахувати та сплатити судовий збір за вимогу про компенсацію за час вимушеного прогулу. Зазначає, що позивач потребував часу для усунення численних недоліків, обрахунку та сплати судового збору який не було обраховано судом.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст.127,185ЦПКУкраїни,та повертаючипозовну заявупозивачу, виходивз того, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.09.2024 року позовну заяву залишено без руху та вказано, в який строк, а саме: 5 /п`ять/ днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, та які порушення вимог ст. 175, 177 ЦПК України позивачу слід усунути. 07.10.2024 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, надіслану суду поштовими засобами зв`язку 04.10.2024 року, у якій ОСОБА_1 , серед іншого, вказав, що отримав 30.09.2024 року ухвалу суду від 19.09.2024 року. На виконання вимог ст. 187 ЦПК України, 08.10.2024 року судом зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєструта отримано відповідь№833084 від 08.10.2024 року, згідно якої за наведеними параметрами особу не знайдено. Також, судом скеровано запит довідділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області та 18.11.2024 року отримано відповідь. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем вказані в ухвалі суду від 19.09.2024 року недоліки не виконано у встановлений строк. Як встановлено судом, ухвалу суду від 19.09.2024 року про залишення позову без руху ОСОБА_1 отримав особисто за адресою його місця реєстрації 27.09.2024 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, строк для усунення недоліків позову судом встановлено тривалістю п`ять днів з дня отримання ухвали. Заява про усунення недоліків подана позивачем поштовими засобами зв`язку та, згідно інформації з поштового конверта, здана на пошту04.10.2024 року. Таким чином, така заява подана поза межами встановленого судом строку. Суд не приймав до уваги покликання ОСОБА_1 про отримання ним 30.09.2024 року ухвали суду від 19.09.2024 року, оскільки таке спростовано рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого чітко вбачається, що дану ухвалу вручено особисто ОСОБА_1 за адресою його місця реєстрації 27.09.2024 року та підтверджено підписом позивача У поданій заяві ОСОБА_1 просив суд продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви в разі його пропуску. Водночас, ОСОБА_1 не навів причин пропуску строку, про що йому було достеменно відомо, та, на виконання вимог ч.2 ст. 127 ЦПК України, не подав таку заяву про продовження строкудо його закінчення. Відтак, вказані в ухвалі суду недоліки позивач не усунув у встановлений судом строк. У зв`язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки у встановлений строк, суд прийшов до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я», Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького в особі університетської лікарні філії ЛНМУ, треті особи: ОСОБА_2 в.о. генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я», Яворська Тетяна в.о. генерального директора університетської лікарні філії ЛНМУ про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання відмови у прийнятті на роботу протиправною та зобов`язання укладання трудового договору, у якому просив:

- скасувати наказ про звільнення та поновити позивача на роботі в Львівській клінічній лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії на посаді лікаря-анестезіолога вищої категорії;

- стягнути з Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.07.2024 року з внесенням відомостей до пенсійного фонду зі сплатою податків ЕСВ з урахуванням наявної у позивача пільги;

- визнати відмову в.о. генерального директора університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького м.Львів, вул.І.Огієнка,5 Тетяни Яворської в прийнятті Якимів Юрія Степановича на посаду лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького м.Львів, вул.І.Огієнка,5 по переводу в порядку ст.36 п.5 відповідно до ст.36-1 КЗпП України протиправною, незаконною, скасувавши її;

- зобов`язати в.о. генерального директора університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького м.Львів, вул.І.Огієнка,5 Тетяну Яворську укласти безстроковий трудовий договір з позивачем, з зарахуванням позивача на посаду лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії університетської лікарні філії Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького м.Львів, вул.І.Огієнка, 5;

- прийняти до слухання позовні вимоги: пунктів 2, 3: про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та пунктів 4, 5 про визнання відмови в прийнятті на роботу протиправною, не законною скасувавши її та зобов`язання укладання трудового договору в одне провадження хоча пред`являються до різних відповідачів проте пов`язаних між собою та випливають одна з одної через порушення прав трудових відносин при передачі суб`єкта господарювання та завантаженість судів.

В обґрунтування позову зазначав, що 30.07.2024р. за №1192- ОС Львівською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця» був виданий (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) за підписом в.о. генерального директора Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця» надалі ЛКЛ ЗТ філія «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» Сергія КОРНЕЙЧУКА, яким мене, ОСОБА_1 , 30.07.2024р звільнено з посади лікаря-анестезіолога вищої категорії відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії (стаціонар), загально лікарняного віллілення надалі ВАзЛІТ з зазначенням причини звільнення у зв?язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з яким позивач ознайомився 14.08.2024р. Підставами звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв?язку зі скороченням штату, як вбачається з наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) 30.07.2024р. за №1192- ОС стали: рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 06.05.2024 (протокол №- 82/28 Ком.т) про внесення змін до організаційної структури філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця» відповідно до наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця» від 27.05.2024р. №86 «Про організаційні та кадрові зміни у Львівській лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця», виробничій підрозділ Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця» виключено з 01.08. 2024 з організаційної структури філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця». Попередження про наступне вивільнення №424 від 30.05.2024р. Звільнення вважає незаконним з наступних причин: з жодним з документів зазначених в наказі (розпорядженні) про припинення трудового договору (контракту) 30.07.2024р. за №1192- ОС, які стали підставами звільнення позивача за п. 1 ст. 40 К3пП України, у зв?язку зі скороченням штату, а саме: рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 06.05.2024 (протокол №-82/28 Ком.т) про внесення змін до організаційної структури філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця», попередженням про наступне вивільнення №424 від 30.05.2024р., окрім наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця» від 27.05.2024р. №86 «Про організаційні та кадрові зміни у Львівській лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця», позивач ознайомлений не був. Саму завірену з порушенням правил ДСТУ 4185:2020 копію наказу Львівської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця» від 27.05.2024р. №86 позивач отримав лише на початку вересня 2024 р. у відповідь на свій інформаційний запит. Проте позивачу так і не були надані запитувані: попередження про наступне вивільнення №424 від 30.05.2024р., рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 06.05.2024 (протокол №- 82/28 Ком.т) про внесення змін до організаційної структури філії «Центр охорони здоров?я» АТ «Укрзалізниця».

Право на судовий захист гарантуєтьсяКонституцією Україникожному (ст. 55). Кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4).

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2ст. 185 ЦПК Українив ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, вимоги до форми та змісту позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях175,177 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та вказано, в який строк, а саме 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, та які порушення вимог ст.175,177 ЦПК Українипозивачу слід усунути.

ОСОБА_1 копію ухвали про залишення позовної заяви без руху отримав 30 вересня 2024 року, що підтверджується даними веб-сайту Укрпошта (а.с.49).

Висновки суду про те, що довідка (дані) Укрпошти спростовується рекомендованих повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40) не слід вважати обґрунтованими, оскільки таке повідомлення не містить вичерпних даних про рух поштового відправлення. Натомість такі дані містяться у довідці про відстеження поштового відправлення Укрпошти, яку слід вважати більш повною та такою, яка навпаки спростовує згаданий доказ, який взяв до уваги суд першої інстанції.

Відповідно слід вважати, що 4.10.2024 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, надіславши таку суду поштовими засобами зв`язку.

Наведене вище свідчить, що ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням у межах встановленого судом строку для усунення недоліків, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви з підстав, викладених у оскаржуваній ухвалі суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернув особі, яка її подала.

Крім цього,статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»).

Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії», пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи вказані вимоги закону (яким є, також, і практика ЄСПЛ) навіть якщо припустити, що позивач пропустив триденний строк на усунення недоліків позовної заяви; враховуючи його клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви; значний обсяг додаткових матеріалів, які слід було зібрати позивачеві на вимоги суду викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху за короткий термін (5 днів) та які ним надані (а.с. 43-90); необхідність розрахунку судового збору (розміру якого суд не розрахував, хоч повинен був це зробити відповідно до ч.2 ст. 185 ЦПК України) ) та його сплати; категорію спору, повернення позовної заяви виключно з підстав незначного пропущенням триденного строку на усунення недоліків позовної заяви слід вважати надмірним формалізмом у тлумаченні процесуального законодавства.

Враховуючи вказане, у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а тому оскаржувану ухвалу, як таку, що постановлена без дотримання вимог закону та всупереч обставинам, що мають значення слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, що повинен бути здійснений з чітким дотриманням, зокрема, і згаданих вище вимог процесуального закону.

Відповідно до вказаного слід задовольнити апеляційну скаргу, визнавши її доводи обґрунтованими.

Керуючись ст.ст.367,368,374ч.1 п.6,379ч.1 п.1-4,381,382,383,384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 20 листопада 2024 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року.

Судді: Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра