Ухвала від 20.06.2025 по справі 903/327/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 червня 2025 року Справа № 903/327/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши заяву Приватного підприємства «Західводбуд»

про відмову стягувача від примусового виконання на стадії виконання рішення суду

у справі № 903/327/18

за позовом Приватного підприємства "Західводбуд"

до відповідача: Волинського обласного управління водних ресурсів

про стягнення 144 720грн 15коп

без виклику учасників справи

встановив: Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.06.2018 у справі №903/327/18 позов задоволено частково; ухвалено стягнути з Волинського обласного управління водних ресурсів на користь Приватного підприємства "Західводбуд" 52640,86грн суми інфляційних нарахувань та 14532,75грн трьох відсотків річних, а всього 67173,61грн та 1007,61грн в повернення витрат по сплаті судового збору.

12.07.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом Волинської області видано наказ № 903/327/18-1.

10.06.2025 представник ПП Західводбуд надіслав на адресу суду заяву (вх.№ 01-87/2569/25) про відмову стягувача від примусового виконання на стадії виконання рішення суду, в якій зазначив, що з 2018 року систематично вживалися всі необхідні заходи для належного виконання рішення суду, однак наказ Господарського суду Волинської області від 12.07.2018 № 903/327/18-1 (копія наказу з інформацією про неодноразове пред`явлення до виконання додається) на даний час не виконано з незалежних від нього обставин.

У зв`язку з цим стягувачем прийнято рішення про відмову від стягнення і списання з обліку 52 640грн 86коп. суми інфляційних нарахувань та 14532грн 75коп трьох відсотків річних, а всього 67173грн 61коп та 1007грн 61коп в повернення витрат по сплаті судового збору.

Стягувач не поставлений відмовою від стягнення заборгованості у надзвичайно невигідне матеріальне становище та не матиме в подальшому будь-яких претензій щодо предмета спору. Підтверджує відсутність вказаних у ст. 191 ГПК підстав для відмови у задоволенні судом заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення у справі № 903/327/18.

Щодо подання заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення у справі № 903/327/18 безпосередньо до суду, заявник (стягувач) зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому у п. 4 даної статті вказано, що вони не є органами примусового виконання.

У Порядку виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів та боржників, затвердженому Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845, також не встановлено, що органи Казначейства можуть звертатись до суду з приводу затвердження вказаних у ст. 330 ГПК документів.

Порядок дій сторін у визначених в ст. 330 ГПК випадках, якщо примусове виконання рішення суду не є компетенцією державного або приватного виконавця, Господарським процесуальним кодексом не врегульовано. Це спричиняє обмеження прав сторін справи № 903/327/18 на стадії виконання рішення суду.

На підставі викладеного вище, стягувач звертається безпосередньо до Господарського суду Волинської області.

Розглянувши заяву Приватного підприємства Західводбуд про відмову стягувача від примусового виконання на стадії виконання рішення суду, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком №845.

У розумінні зазначеного Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з урахуванням положень ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що боржником за наказом Господарського суду Волинської області № 903/327/18-1 від 12.07.2018 - є Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області (стара назва Волинське обласне управління водних ресурсів) (код ЄДРПОУ 13345605), яке, згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державною організацією, на яку поширюються вимоги ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що стягувачем правомірно подано заяву про відмову стягувача від примусового виконання рішення безпосередньо до суду, оскільки порядком виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів та боржників, затвердженим Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 не встановлено, що органи Казначейства можуть звертатись до суду з приводу затвердження вказаних у ст.330 ГПК документів, а примусове виконання рішення у справі № 903/327/18 не є компетенцією державного або приватного виконавця.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 330 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу (ч. 3 ст. 330 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування своєї заяви стягувач зазначає, що стороною з 2018 року систематично вживалися всі необхідні заходи для належного виконання рішення суду, однак наказ Господарського суду Волинської області від 12.07.2018 № 903/327/18-1 (копія наказу з інформацією про неодноразове пред`явлення до виконання додається) на даний час не виконано з незалежних від нього обставин.

У зв`язку з цим стягувачем прийнято рішення про відмову від стягнення і списання з обліку 52 640грн 86коп. суми інфляційних нарахувань та 14532грн 75коп трьох відсотків річних, а всього 67173грн 61коп та 1007грн 61коп в повернення витрат по сплаті судового збору.

Стягувач не поставлений відмовою від стягнення заборгованості у надзвичайно невигідне матеріальне становище та не матиме в подальшому будь-яких претензій щодо предмета спору. Підтверджує відсутність вказаних у ст. 191 ГПК підстав для відмови у задоволенні судом заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення у справі № 903/327/18.

Суд зазначає, що підстави, встановлені ч. 5 ст.191 Господарським процесуальним кодексом України, для постановлення ухвали про відмову у затвердженні заяви стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення у справі №903/327/18, судом не встановлені.

Враховуючи, що стягувач не має намірів примусово виконувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2018 у справі № 903/327/18 та приймаючи до уваги процесуальну можливість сторін на вчинення такої дії на будь-якій стадії судового процесу, суд дійшов висновку що подана Приватним підприємством Західводбуд заява про відмову стягувача від примусового виконання на стадії виконання рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.191, 234, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Заяву Приватного підприємства Західводбуд про відмову стягувача від примусового виконання на стадії виконання рішення суду у справі №903/327/18 - задовольнити.

2. Прийняти відмову стягувача - Приватного підприємства Західводбуд (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратно, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 31183948) від примусового виконання в процесі виконання рішення суду, а саме наказу Господарського суду Волинської області №903/327/18-1 від 12.07.2018 по справі №903/327/18 про стягнення з Волинського обласного управління водних ресурсів (43005, м.Луцьк, вул. 8 Березня, 1, код ЄДРПОУ 13345605) на користь Приватного підприємства "Західводбуд" (44100, Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратно, вул. Шевченка, 36, код ЄДРПОУ 31183948) 52 640,86 грн. суми інфляційних нарахувань та 14532,75 грн. трьох відсотків річних, а всього 67173,61 грн. та 1007,61 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Встановити, що з моменту набрання даною ухвалою законної сили, наказ Господарського суду Волинської області №903/327/18-1 від 12.07.2018 по справі №903/327/18 не підлягає для пред`явлення до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підписана та набрала законної сили 20.06.2025.

Суддя О. Г. Слободян