Рішення від 23.06.2025 по справі 910/2467/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2025Справа № 910/2467/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС»

про стягнення судових витрат

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД»

про стягнення 177 744,65 грн,

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» про стягнення 177 744,65 грн, з яких: 160 000,00 грн основного боргу, 144,65 грн 3% річних та 17 600,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором на перевезення вантажів № 02/12-07 від 02.12.2024 та заявкою № 02/12-07 від 02.12.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 позов задоволено повністю. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванпласт Трейд» (вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 119, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 45431371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дав Транс» (вул. Шевченка, буд. 11-в, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ідентифікаційний код 34364539) 160 000,00 грн основного боргу, 144,65 грн 3% річних, 17 600,00 грн штрафу та 2422,40 грн судового збору.

23.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на викладене вище, суд розглядає дану заяву в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однак, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Позивач зазначених вимог ГПК України дотримався та звернувся із заявою про розподіл судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, судом встановлено, що позивачем було дотримано приписів ч. 1 ст. 124 ГПК України та наведено у першій заяві по суті спору (позовній заяві) попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, суд зазначає, що у рішенні від 19.05.2025 не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому ним розмірі, а саме - 29 000,00 грн, оскільки до позовної заяви було долучено лише попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та не долучено документів, які б підтверджували обсяг фактично наданих адвокатом позивачу послуг.

Як встановлено у ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При цьому, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29 000,00 грн позивачем надано в матеріали справи такі докази:

копію договору № 31/08/23 про надання правової допомоги від 31.08.2023, укладеного між ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» та Адвокатським об`єднанням «Правовий компроміс» (надалі - Об`єднання);

копію додаткової угоди № 1 від 28.01.2025 до вищевказаного договору про надання правової допомоги;

копію розрахунку № 1 суми гонорару за надану правничу допомогу від 20.05.2025;

копію акта № 1 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 20.05.2025;

копію платіжної інструкції від 26.02.2025 № 162.

Так, судом встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Стасовський Микола Васильович на підставі ордеру серії ВІ № 1283907 від 28.02.2025, виданого адвокатським об`єднанням Правовий компроміс» відповідно до договору № 31/08/23 про надання правової допомоги від 31.08.2023.

За умовами п. 1.2. договору № 31/08/23 про надання правової допомоги від 31.08.2023 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.01.2025) визначено, що позивач доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та домовленістю між сторонами щодо представництва та захисту прав й законних інтересів клієнта при досудовому та судовому врегулюванні спору щодо стягнення коштів з ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» за невиконання умов договору № 02/12-7 на перевезення вантажів.

Водночас, як визначено у п. 4.1. вказаного договору, юридична допомога оплачується клієнтом на підставі наданих Об`єднанням актів виконаних робіт із зазначенням виду та обсягу наданих послуг та виконуваних робіт та рахунку про визначення загальної суми.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін, в якому вказується обсяг наданої Об`єднанням юридичної допомоги та її вартість (п. 4.4. договору).

20.05.2025 між позивачем та Об`єднанням підписано та скріплено печатками Акт № 1 прийому-передачі наданих юридичних послуг, яким підтверджується надання Об`єднанням позивачу правової допомоги на загальну суму 29 000,00 грн, яка була сплачена позивачем відповідно до платіжної інструкції від 26.02.2025 № 162.

Із розрахунку № 1 суми гонорару за надану правничу допомогу вбачається, що вказана сума витрат розрахована виходячи із надання Об`єднанням позивачу таких послуг: ознайомлення з первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» (3000,00 грн); консультування та узгодження правової позиції з ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» щодо вжиття заходів на виконання ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» договірних зобов`язань (2000,00 грн); аналіз судової практики та законодавства, збір доказової бази для підготовки та подання претензії до ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» про невиконання договірних зобов`язань (3000,00 грн); підготовка та направлення претензії ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» до ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» (5000,00 грн); підготовка та скерування адвокатського запиту до ТОВ «УДТ СТАНДАРТ» (4000,00 грн); опрацювання документів по взаємовідносинах ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» з контрагентом ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» та підготовка позову для подання до Господарського суду міста Києва (12 000,00 грн).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Так, відповідачем не було подано клопотання про зменшення заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає за необхідне зауважити, що такі послуги як ознайомлення з первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД», консультування та узгодження правової позиції з ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» щодо вжиття заходів на виконання ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» договірних зобов`язань, аналіз судової практики та законодавства, збір доказової бази для підготовки та подання претензії до ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» про невиконання договірних зобов`язань, підготовка та направлення претензії ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» до ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД», підготовка та скерування адвокатського запиту до ТОВ «УДТ СТАНДАРТ» не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з опрацювання документів по взаємовідносинах ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» з контрагентом ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» та підготовки позову для подання до Господарського суду міста Києва. Водночас, суду не представлено доказів підготовки та скерування адвокатського запиту до ТОВ «УДТ СТАНДАРТ».

При цьому, звертаючись до правової позиції Верховного Суду, викладеній у додатковій постанові від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, суд зазначає, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.

Отже, оцінивши у порядку ст. 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на правничу допомогу, беручи до уваги малозначність даної справи, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, з огляду на задоволення позову в повному обсязі, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 12 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванпласт Трейд» (вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 119, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 45431371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дав Транс» (вул. Шевченка, буд. 11-в, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ідентифікаційний код 34364539) 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 23.06.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко