Рішення

від 08.12.2010 по справі 7/207-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/207-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31  http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 грудня 2010 р.           Справа 7/207-10     

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  "Інформ Медіа" (вул.Недецеї,39, м.Мукачево, Закарпатської області, 89600, код ЄДРПОУ 34547302).        

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне гніздо" (вул.І Бевза,34 оф.304 м.Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 35297469).       

про стягнення 1440 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.

Представники

позивача :  не з'явився.

відповідача :  не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 12.11.2010 року надійшла позовна заява ТОВ "Інформ-Медіа" до ТОВ "Родинне гніздо" про стягнення 1440,00 грн. боргу, а також 700,00 грн. витрат на правову допомогу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання рекламно-інформаційних послуг  № 3473 від 28.01.2010 року.

Ухвалою від 15.11.2010 року порушено провадження у справі № 7/207-10 та призначено до розгляду на 01.12.2010 року.

Відповідач  в судове засідання 01.12.2010 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання  був повідомлений належним чином - ухвалою від 15.11.2010 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як встановлено судом конверт з ухвалою суду від 15.11.2010 року, який надсилався відповідачу повернувся до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не значиться".

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7623404 станом на 24.11.2010 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул.І.Бевза, буд.34, офіс, 304, м.Вінниця, Замостянський район Вінницька область, 21000, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу від 15.11.2010 року.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України  ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали  від 15.11.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

26.11.2010 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій останній крім іншого, просить розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі документів у зв'язку з віддаленістю місця розташування та неможливістю бути присутнім на судових засіданнях.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності сторін та подання ними відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи оголошено перерву до 08.12.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.01.2010 року між ТОВ "Родинне гніздо" (Замовник) та ТОВ "Інформ Медіа" (Виконавець) укладено про надання рекламно-інформаційних послуг, згідно п.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати рекламно-інформаційні послуги в газеті "Афіша Закарпаття".

В п.3.1 Договору вказано, що цей договір є одночасно договором про надання рекламно-інформаційних послуг та рахунком про оплату вказаних вище послуг. Надані Виконавцем послуги Замовник оплачує згідно з п.6.

Замовник проводить розрахунки за послуги шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця протягом 15 календарних днів з моменту першого виходу реклами в газеті. У разі неоплати в установлений термін Виконавець має право призупинити подальший вихід реклами в газеті. до повного розрахунку (п.3.2 Договору).

Пункт 6 Договору є специфікацією в якій визначено найменування видання, № газет, рубрика, розмір. кількість подач, ціну за один вихід та загальну вартість наданих послуг в розмірі 1440,00 грн..

В підтвердження факту надання послуг на суму позивачем до позовної заяви долучено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)  на загальну суму 2520,00 грн..

Відображення вказаних господарських операцій та наявність у відповідача боргу в сумі 1440,00 грн. зафіксовано сторонами в акті звірки взаємних розрахунків станом на 07.04.2010 року.

Також судом встановлено, що 17.06.2010 року позивач звертався до відповідача  з вимогою № 25-10 про повернення боргу в сумі 1440,00 грн. факт надіслання якої підтверджується фіскальним чеком № 6939 від 29.06.2010 року.

За твердженням позивача відповідач заходів щодо повернення грошових коштів в добровільному порядку не вжив, що спонукало його звернутися з відповідним позовом до суду.

Позивачем надано довідку від 24.11.2010 року про відсутність надходження коштів від відповідача за період з 28.01.2010 року по 24.11.2010 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, позивач звертався до відповідача з пропозицією погасити заборгованість.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 1440,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.                                                                                          

Крім цього, судом розглянуто вимоги про стягнення адвокатських витрат у розмірі 700,00 грн. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року             № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності  наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи 01.06.2010 року між адвокатом Сільваші В.М. та ТОВ "Інформ Медіа" укладено договір № 04-1-10 про надання правової допомоги  відповідно до якого адвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Клієнта у справі про стягнення заборгованості із ТОВ "Родинне гніздо". Гонорар адвоката погоджено у розмірі 700,00 грн. (п.п.1.2, 4.2 Договору).

Також суду надано видатковий касовий ордер № 854 від 22.11.2010 року в підтвердження здійснення оплати послуг адвоката та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/653 від 22.09.2009 року видане Сільваші В.М..

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак при цьому суд звертає увагу на п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи            № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в зв'язку з чим зменшує розмір вимоги позивача в частині оплати адвокатських послуг до 300,00 грн..

При цьому судом взято до уваги ціну позову, нескладність справи (стягнення боргу за послуги, яка фактично визнається відповідачем в акті звірки  тощо), завищений розмір витрат на послуги адвоката у порівнянні із ціною позову, який фактично становить 50 % від ціни позову (1400,00/700,00).

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 48, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85,  87, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-   

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинне гніздо", вул.І.Бевза, буд.34, офіс, 304, м.Вінниця, Замостянський район Вінницька область, 21000 (ідентифікаційний код-35297469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ-Медіа", вул.Нецедеї, 39, м.Мукачево Закарпатської області, 89600 (ідентифікаційний код - 34547302) - 1440 грн. 00 коп. - боргу,  102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забез6печення судового процесу та 300 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з  повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  08 грудня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу  - Товариство з обмеженою відповідальністю  "Інформ Медіа" (вул.Недецеї,39, м.Мукачево, Закарпатської області, 89600, код ЄДРПОУ 34547302).    

3 - відповідачу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Родинне гніздо" (вул.І Бевза,34 оф.304 м.Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 35297469).