Постанова від 18.06.2025 по справі 924/1101/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року Справа № 924/1101/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі № 924/1101/24 (суддя Шевчук О.І., повний текст складено 14.04.2025)

за позовом Славутської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

за участю представників сторін:

позивача - Сукова Т.В.;

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Славутська міська рада (далі - позивач, Міська Рада) звернулася до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Фізичної особи - підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни (далі - відповідач, ФОП Князьєва Т.С.) про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 поруч із нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ФОП Князьєва Т.С. є власницею приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", загальною площею 44,8 м кв по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власницею приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " площею 44,6 м кв. за цією ж адресою. Вищевказані нежитлові приміщення знаходяться у багатоквартирному житловому будинку на першому поверсі поруч одне з одним та з`єднані спільною стіною. Відповідач орендує приміщення магазину у Філінюк В.І. та здійснює в обох приміщеннях підприємницьку діяльність під назвою кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". При цьому, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку комунальної власності, ФОП Князьєва Т.С. встановила на ній тимчасову скляну споруду (вихідної групи) для здійснення підприємницької діяльності, яка є спільним входом до вказаних вище приміщень. В якості правових підстав позову посилається на ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. ст. 91, 116, 125, 126, 152, 211, 212 ЗК України, ст. ст. 1, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 позов задоволено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту самовільного зайняття ФОП Князьєвою Т.С. земельної ділянки комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м.Славута, вул. Козацька, 29 поруч із нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 , шляхом встановлення на ній тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Князьєвої Т.С. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі № 924/1101/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- суд першої інстанції ухвалою від 28.01.2025 неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 924/1101/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/19704/24;

- ні представник, ні відповідач позовну заяву з додатками Славутської міської ради до ФОП Князьєвої Т.С., не отримували, хоча неодноразово різними способами просили суд усунути наявний недолік та перевірити цей факт, однак суд першої інстанції вказане проігнорував, не перевірив виконання позивачем свого обов`язку по врученню цих документів, а потім за наявності підтвердженої підставності неявки ухвалив рішення про розгляд справи у відсутності відповідача та його представника;

- жодних доказів та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться під тамбуром (вихідної групи) про належність її до комунальної власності, позивач суду не надав, у зв`язку із чим його доводи в цій частині є голослівними;

- скаржник вказує, що 20.08.2024 вона придбала нежитлове приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться у багатоповерховому будинку по АДРЕСА_1 . З метою забезпечення енергозбереження, енергоефективності здійснила термомодернізацію входу у вказане приміщення шляхом встановлення металопластикового зовнішнього тамбуру. В той же час, 03.10.2024 відповідач подала до Славутської міської ради заяву на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 30 м2, з метою встановлення сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи). В дану заяву також вписана заявником ОСОБА_3 як власниця сусіднього приміщення. За результатами розгляду заяви відповідач отримала рішення міської ради від 25.10.2024 № б7-40/2024 з відмовою у задоволенні заяви. Відмова мотивована тим, що вказана прибудова обмежує доступ до природного освітлення приміщення ОСОБА_1 - власниці сусіднього приміщення, через що її бізнес втрачає привабливість, однак доказів цього не надано. Крім того, рішення про відмову прийняте без виходу комісії на місцевість, без відповідного фiксування розмірів прибудови, її можливого впливу на сусіднє приміщення, оскільки відповідний акт обстеження не складався;

- фактично за заявою Князьєвої Т.С. міська рада розглянула заяву ОСОБА_1 , оскільки відповідач просила надати дозвіл на виготовлення проєкту по земельній ділянці, а її зобов`язали здійснити демонтаж прибудови без відповідної перевірки;

- позивачем не залучено під час розгляду заяви ОСОБА_1 комісії щодо розгляду звернення у сфері містобудівельної діяльності Державної інспекції архітектури та містобудування України на підставі п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 та Положення про Комісію щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності, затвердженим наказом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 01.09.2021 №71;

- відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги також посилається на ст. ст. 376, 391 ЦК України та ст. ст. 140-149 ЗК України.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Листом від 22.04.2025 з Господарського суду Хмельницької області витребувано матеріали справи.

28.04.2025 матеріали справи надійшли до суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ФОП Князьєвої Т.С. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі № 924/1101/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.05.2025 о 15:00 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 розгляд справи відкладено на 18.06.2025 о 15:30 год.

Славутська міська рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:

- відповідачем не обґрунтовано в чому полягала об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 560/19704/24. Вимоги Славутської міської ради щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності ґрунтуються на вимогах ст. 212 ЗК України. Таким чином, навіть у випадку скасування оскаржуваного п. 2 рішення Славутської міської ради від 25.10.2024 № 67-40/2024, міська рада не позбавлена права на судовий захист порушених відповідних прав;

- позивачем засобами поштового відправлення було надіслано позовну заяву у даній справі відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення та із описом вкладення, тобто із дотриманням вимог ч. 7 ст. 42, ст. 172 ГПК України. Підтвердженням вказаного є фіскальний чек № 3000000067408 від 13.12.2024 із описом вкладення, що додані до матеріалів справи під час подання позовної заяви. Норми зазначених вище статей ГПК України не містять вимоги надання позивачем суду доказів отриманням апелянтом/відповідачем поданої ним позовної заяви, тому прохання апелянта/відповідача у клопотанні було незаконним та не могло бути задоволено судом першої інстанції;

- на кожне судове засідання від відповідача/його представника на адресу суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи на інші дату, що підтверджується ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2025, від 28.01.2025, від 13.02.2025, від 24.02.2025, від 06.03.2025, від 13.03.2025, від 24.03.2025 та які задовольнялися судом першої інстанції. Проте, у жодне судове засідання ані відповідач, ані його представник так і не з`явилися. Суд, керуючись вимогами ст. 202 ГПК України, враховуючи неодноразову неявку відповідача у судове засідання, розглянув справу за його відсутності, що узгоджується із вимогами цієї статті;

- згідно з п. а) ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Земельна ділянка, на якій розташована тимчасова споруда, є комунальною власністю в силу приписів п. а) ч. 2 ст. 83 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та не сформована в розумінні ст. 79-1 ЗК України;

- тимчасова споруда (вхідна група) площею 23 м2 не є тамбуром до приміщення магазину "Фіалка" у розумінні його визначення і мети та не є здійсненням заходів з енергозбереження, енергоефективності, як описано в апеляційній скарзі відповідачем;

- позивач спростовує твердження відповідача щодо не забезпечення органом місцевого самоврядування виходу комісії на місцевість, фіксування розмірів земельної ділянки, її можливого впливу на сусіднє приміщення. Звертає увагу суду, що обов`язкове складання акту обстеження земельної ділянки чинним законодавством не передбачено. Не погоджується із твердженням відповідача, що для вирішення питання впливу тимчасової споруди (вхідної групи) на обмеження доступу природного освітлення - розрахунок інсоляції потребує спеціальних знань у будівельно-технічній галузі;

- орган місцевого самоврядування діяв не як орган владних повноважень в сфері державного архітектурного будівельного контролю з підстав недотримання відповідачем вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови Кабінету Міністрів України "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" від 13.04.2011 № 461, а саме як власник земельної ділянки, який перш ніж реалізувати право на розпорядження майном вжив заходів по врахуванню прав інших співвласників будівлі;

- посилання відповідача на ст. 376 ЦК України, як спроба зняти із себе відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, є безпідставним, оскільки дана правова норма поширюється виключно на самочинне будівництво об`єктів нерухомого майна, в той час як розміщена ним тимчасова споруда таким об`єктом не являється;

- у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку чи документи, що дають право на користування земельною ділянкою площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, місто Славута, вул. Козацька, 29 (біля багатоквартирного будинку), що фактично підтверджує факт самовільного зайняття земельної ділянки, а відтак користування земельною ділянкою комунальної власності відповідачем є порушенням чинного законодавства.

Пелипенко Н.В. надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Третя особа зазначає наступне:

- рішенням Славутської міської ради від 25.10.2024 відмовлено Князьєвій Т.С. у наданні дозволу на виготовлення документації на земельну ділянку біля кафе "Прага" в м. Славута, однак на цій земельній ділянці ФОП Князьєвою Т.С. вже встановлено скляну прибудову. Така ситуація порушує права Славутської міської ради як власника землі на розпорядження та користування нею відповідно до затверджених правил благоустрою по м. Славута;

- зі змісту позову вбачається, що його метою є усунення територіальній громаді м.Славута в особі Славутської міської ради, перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, на якій ФОП Князьєвою Т.С. самочинно зведено нерухоме майно;

- до виниклого порушення, для захисту прав територіальної громади, позивач, зокрема, просить застосувати ст. 376 ЦК України та наслідки самочинного будівництва;

- так як позивачем у справі не надавалося будь - яких позитивних рішень на обладнання на земельній ділянці біля кафе "Прага", тому земельна ділянка вважається самовільно зайнятою та повинна бути звільнена від розміщення на ній будь-яких об`єктів в т.ч. збудованих не капітально;

- рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, так як задоволення позовних вимог Славутської міської ради відновить становище, яке було до правопорушення ФОП Князьєвої Т.С.

Представник ФОП Князьєвої Т.С. - адвокат Сахнюк О.В. надіслав до суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із тим, що відповідач тимчасово непрацездатна в період з 07.06.2025 по 23.06.2025. Звертає увагу суду на відсутність ухваленого рішення у справі № 560/19704/24.

Розглянувши в судовому засіданні 18.06.2025 клопотання представника ФОП Князьєвої Т.С. - адвоката Сахнюк О.В. про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої явки його чи відповідача в судове засідання. Одночасно, відповідач мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів та пояснень для спростування доводів позивача.

Також суд вказує, що із урахуванням обставин даної справи суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з хворобою відповідача, оскільки останній не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Представник відповідача не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В той же час, суд враховує, що ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 було відкладено розгляд справи саме за клопотання представника відповідача.

Отже, встановивши дані обставини, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також беручи до уваги відсутність будь - яких інших обґрунтованих доводів необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання представника ФОП Князьєвої Т.С. - адвоката Сахнюк О.В. про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.06.2025 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, ФОП Князьєва Т.С. є власником нежитлового приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №405341183 від 26.11.2024.

ФОП Філінюк В.І. є власником нежитлового приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Дзержинського, 29, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 405341664 від 26.11.2024.

03.10.2024 ФОП Філінюк В.І. та ФОП Князьєвою Т.С. до Славутської міської ради подано спільну заяву для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 30 м2, з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій біля будинку № 29 в м. Славуті. Вказана заява цього ж дня отримана міською радою та зареєстрована за вхідним № 9833/21-09/2024.

14.10.2024 до Славутської міської ради звернулась ФОП Пелипенко Н.В. з проханням направити комісію для обстеження дотримання будівельних норм при встановлені ФОП Князьєвою Т.С. скляної споруди як прибудови до нежитлового приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_3 " по вул. Козацькій, 29 в м. Славуті, зазначаючи про розташування цієї тимчасової скляної споруди на відстані одного метра з лівої сторони від її власного комерційного приміщення по вул. Козацькій, буд. 31, внаслідок чого відбулось блокування вікна, обмеження доступу до будівлі, природного освітлення в приміщенні заявниці.

17.10.2024 під час здійснення перевірки Відділом муніципальної інспекції управління житлово-комунального господарства, енергозбереження, благоустрою та громадського порядку виконавчого комітету Славутської міської ради біля багатоквартирного житлового будинку №29 по вул. Козацькій в м. Славуті виявлено факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності ФОП Князьєвою Т.С. шляхом встановлення тимчасової споруди довжиною 6,7 м, шириною 3,4 м, загальною площею 22,78 м2, що є порушенням п. 6 ч. 1 ст. 42 розділу VІІІ Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Під час перевірки проводилась фотофіксація порушення та складено план-схему земельної ділянки по вул. Козацькій, згідно якої площа самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності становить 0,0023 га.

За вказаним фактом 18.10.2024 начальником відділу муніципальної інспекції управління ЖКГ, енергозбереження, благоустрою та громадського порядку Свіргуном Ю.О. відносно ФОП Князьєвої Т.С. складено протокол № 36 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. В протоколі викладено пояснення ФОП Князьєвої Т.С., згідно яких вона встановила на прилеглій території біля кафе по вул. Козацькій, 29 в с. Славуті, яка вважається комунальною власністю, скляний тамбур довжиною 6,7 м та шириною 3,4 м загальною площею 22,78 м2 та планує оформити дозвільні документи. Протокол про адміністративне правопорушення № 36 від 18.10.2024 підписано особою, яка його склала та відповідачем.

До протоколу додано ілюстративну таблицю з зображеннями (матеріали фотофіксації) та план-схему земельної ділянки по вул. Козацькій, на якій зображено місцезнаходження самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Славутської міської ради від 25.10.2024 № 67-40/2024 відмовлено Князьєвій Т.С. та Філінюк В.І. у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30 м2, з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій (біля буд. № 29) в м. Славуті. Рішення прийняте з урахуванням заяви власниці нежитлового приміщення по вул. Козацькій, 31 Пелипенко Н.В. щодо порушення її прав та інтересів внаслідок встановлення заявницями тимчасової скляної споруди, яка призводить до обмеження доступу до приміщення та перекриває його природне освітлення, а також з огляду на обраний заявницями спосіб встановлення земельного сервітуту та обмеження прав інших співвласників права на спільне користування земельною ділянкою, відсутність діючого паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності у заявниць. Цим же рішенням зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності біля будинку № 29 по вул. Козацькій шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди для здійснення підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням чинності.

31.10.2024 позивачем скеровано заявницям листи з повідомленням про прийняте рішення та необхідність звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. До листів додано копію рішення Славутської міської ради від 25.10.2024 № 67-40/2024.

ФОП Філінюк В.І. отримала вказаний лист 04.11.2024, а ФОП Князьєва Т.С. зазначений лист особисто отримала 19.11.2024 у приміщенні Виконавчого комітету Славутської міської ради.

Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Славутської міської ради 19.11.2024 розглянуто протокол про адміністративне порушення № 36 від 18.10.2024 з доданими до нього матеріалами та винесено постанову, якою ФОП Князьєву Т.С. визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ФОП Князьєва Т.С. свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала.

20.11.2024 ФОП Князьєвою Т.С. сплачено штраф в розмірі 1 700 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.4020385176.1 від 20.11.2024.

Позивачем надано до матеріалів справи матеріали здійсненої 18.10.2024 та 09.01.2025 фотофіксації тимчасової скляної споруди по вул. Козацькій біля будинку № 29 в м. Славуті загальною площею 23 м2 розмірами 6,7 м на 3,4 м, із зображеннями зовнішнього вигляду тимчасової скляної споруди та її вигляду зсередини.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька, 29 поруч із нежитловим приміщенням по вул. Козацькій, 31 в м. Славуті Шепетівського району Хмельницької області, шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

Правовими підставами позову є положення ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. ст. 91, 116, 125, 126, 152, 211, 212 ЗК України, ст. ст. 1, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Положення ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 2 ЗК України передбачено, що об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Одним з фундаментальних принципів місцевого самоврядування, визначених у чинному законодавстві, є судовий захист прав місцевого самоврядування (ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Вказаний принцип отримав своє нормативне вираження в ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", де закріплено право органу місцевого самоврядування бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до пункту б) ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення: самовільне зайняття земельних ділянок.

Колегія суддів враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин, права власника спірної земельної ділянки комунальної власності, яка знаходиться біля будинку в м. Славуті по вул. Козацькій, 29 здійснює саме Славутська міська рада Хмельницької області як орган місцевого самоврядування.

При цьому судом враховується, що згідно з п. а) ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Земельна ділянка, на якій розташована тимчасова споруда, є комунальною власністю в силу приписів п. а) ч. 2 ст. 83 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Вказаним спростовуються доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази належності земельної ділянки площею 0,0023 га біля багатоквартирного житлового будинку № 29 по вул. Козацькій в м. Славуті до комунальної власності.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі факт самовільного зайняття ФОП Князьєвою Т.С. земельної ділянки комунальної власності площею 0,0023 га біля багатоквартирного житлового будинку № 29 по вул. Козацькій в м. Славуті шляхом встановлення на ній тимчасової скляної споруди підтверджується протоколом № 36 від 18.10.2024 про адміністративне правопорушення з додатками до нього та постановою адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Славутської міської ради від 19.11.2024, якою ФОП Князьєву Т.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який відповідачем сплачений.

Колегія суддів враховує, що правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В той же час, в силу вимог ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Із матеріалів справи вбачається, що 03.10.2024 ФОП Філінюк В.І. та ФОП Князьєва Т.С. звернулись до Славутської міської ради із заявою про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 30 м2, з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій біля будинку №29 в м. Славуті.

Так, рішенням Славутської міської ради від 25.10.2024 № 67-40/2024 відмовлено заявницям у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30 м2, з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи), що примикає до об`єктів нерухомого майна, які належать їм на праві власності по вул. Козацькій біля будинку № 29 в м. Славуті, та зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності біля будинку № 29 по вул. Козацькій шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди для здійснення підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням чинності.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності у ФОП Князьєвої Т.С. речових прав на земельну ділянку, на якій розташований спірний об`єкт та/або докази прийняття міською радою рішення про передачу вказаної земельної ділянки їй у користування.

При цьому відповідач не заперечує факт установлення нею на земельній ділянці комунальної власності тимчасової споруди (вхідної групи) по вул. Козацькій біля будинку №29 в м. Славуті Шепетівського району Хмельницької області, а доводить суду, що скляна прибудова до належного їй на праві власності приміщення магазину "Фіалка", що знаходиться у багатоповерховому будинку по вул. Козацькій, 29 в м. Славуті, є термомодернізацією входу у вказане приміщення, здійсненою шляхом встановлення металопластикового зовнішнього тамбуру з метою забезпечення енергозбереження, енергоефективності та зниження енергоспоживання будівлями при їх експлуатації, як того вимагає п. 4.2 Державних будівельних норм В.2.6-31.

Досліджуючи вказані доводи відповідача, апеляційним господарським судом встановлено, що розміри встановленої відповідачем тимчасової скляної споруди становлять: довжина 6,7 м, ширина 3,4 м, загальна площа 22,78 м2, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення № 36 від 18.10.2024.

Так, Законом України "Про енергетичну ефективність будівель" та ДБН В.1.2-11:2021 "Енергозбереження та енергоефективність" визначено, що енергозбереження включає лише ті роботи, що безпосередньо сприяють зниженню енергоспоживання, такі як утеплення, заміна вікон, модернізація систем опалення тощо.

Згідно з вимогами п. п. 4.5, 4.6 ДБН В.2.6-31 будівлі повинні бути запроектовані та зведені таким чином, щоб упродовж економічно обґрунтованого періоду нормальної експлуатації під час виконання встановлених вимог до внутрішнього мікроклімату приміщень і інших умов мешкання і (або) діяльності людей забезпечувалося ефективне і економне витрачання енергетичних ресурсів під час безпечного функціонування систем опалювання, вентиляції, кондиціонування, гарячого водопостачання та освітлення.

Забезпечення виконання основної вимоги щодо економії енергії та енергетичної ефективності здійснюється за рахунок використання системи заходів з: проектування теплоізоляційної оболонки об`єктів будівництва з забезпеченням зниження теплових витрат через її елементи; використання об`ємно-планувальних рішень об`єктів будівництва, що одночасно забезпечують зниження теплових витрат через теплоізоляційну оболонку та теплові надходження від сонячної радіації; застосування конструктивних рішень та обладнання, що забезпечують використання відновлюваних джерел енергії (включаючи сонячну радіацію) для потреб забезпечення необхідних параметрів внутрішнього повітря та для гарячого водопостачання; забезпечення регульованого повітрообміну допустимого санітарними нормами; проектування інженерного устаткування з урахуванням експлуатаційних температурних, вологісних режимів та технологічних процесів об`єктів будівництва; проектування конструктивних рішень елементів теплоізоляційної оболонки з урахуванням змін теплофізичних характеристик матеріалів в процесі експлуатації виробів.

Із урахуванням вказаних норм права можна дійти висновку, що вимога щодо економії енергії та енергетичної ефективності здійснюється за рахунок використання теплоізоляційної оболонки, натомість обов`язок встановлення тимчасової споруди чи прибудови до основного об`єкту будівництва, державними будівельними нормами, не передбачено.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що розміщення вказаної тимчасової споруди не має прямого впливу на енергетичну ефективність основної будівлі, а спрямоване на розширення площі кафе "Прага" та використовується як частина закладу громадського харчування, а відтак для здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

А відтак, колегія суддів вважає, що тимчасова споруда (вхідна група) не є тамбуром до приміщення магазину "Фіалка" у розумінні його визначення і мети та не є здійсненням заходів з енергозбереження, енергоефективності про що вказує відповідач в апеляційній скарзі.

Щодо доводів відповідача про прийняття міською радою рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди (вхідної групи) без виходу комісії на місцевість, без відповідного фiксування розмірів прибудови, її можливого впливу на сусіднє приміщення, відтак за відсутності акту обстеження земельної ділянки, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів Славутської міської об`єднаної територіальної громади здійснюється відповідно до статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів Славутської міської об`єднаної територіальної громади, виконанням вимог цих правил, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, виконавчим комітетом Славутської міської ради відповідно до статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" створено відділ муніципальної інспекції управління житлово-комунального господарства, енергозбереження, благоустрою та громадського порядку.

Громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів Славутської міської об`єднаної територіальної громади здійснюється відповідно до статті 41 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадські інспектори благоустрою населених пунктів проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів і подають їх органам державного контролю у цій сфері та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту.

Згідно із положенням ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам`ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що протокол № 36 про адміністративне правопорушення від 18.10.2024, складений у відповідності до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та яким зафіксовано розміри та площу самовільно зайнятої земельної ділянки, є доказом факту самовільного зайняття земельної ділянки, а відсутність у позивача акту обстеження такої земельної ділянки не спростовує вказаних обставин.

В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги відсутність заперечень відповідача щодо установленого факту зайняття нею земельної ділянки шляхом встановлення на ній тимчасової скляної споруди під час розгляду адміністративною комісією 19.11.2024 протоколу про адміністративне правопорушення № 36 від 18.10.2024 та добровільність виконання нею накладеного адміністративного стягнення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 сформовано висновок згідно якого добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20).

Щодо доводів скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 376 ЦК України, то суд вказує, що відповідно до ч. 1 даної статті передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

На відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди (вхідна група) мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

За визначенням ч. 2 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Аналогічне визначення тимчасової споруди закріплене також у п. 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244, згідно з яким тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Інших визначень поняття "тимчасова споруда" діюче законодавство не містить.

Згідно з нормами п. 3.25 розділу 3 ДБН В.2.1-10:2018 фундамент - підземна частина споруди, яка сприймає навантаження від несучих конструкцій і передає їх на основу, складену природними ґрунтами (природну) чи штучними ґрунтами (штучну). Фундаменти класифікуються, згідно з ДБН, як фундамент: великорозмірний, глибокого закладання, заглиблений, неглибокого закладання.

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів того, що спірна тимчасова споруда має технічні характеристики, які дозволяють віднести її до категорії нерухомого майна (таких як фундамент). Вона виготовлена з полегшених конструкцій та є збірною, отже може бути переміщена без її знецінення.

З огляду на вищенаведене, позивачем у встановленому порядку доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька, 29 поруч із нежитловим приміщенням по вул. Козацькій, 31 в м. Славуті Шепетівського району Хмельницької області, шляхом встановлення на ній тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів враховує, що самовільне зайняття ФОП Князьєвою Т.С. земельної ділянки порушує законні права та інтереси міської ради, як власника земельної ділянки, а відтак суд погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог Славутської міської ради до ФОП Князьєвої про зобов`язання останньої звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 924/1101/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/19704/24, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналізуючи вказану норму, суд наголошує, що вона передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду господарської справи до вирішення іншої справи в порядку іншого судочинства (чи господарської справи з іншим предметом, іншим складом сторін і в рамках іншої справи). При цьому, можливість розгляду справи, виходячи з норм ГПК України, випливає з характеру правовідносин, який відносить розгляд тієї чи іншої справи до компетенції відповідного суду в залежності від підсудності (чи до іншого господарського суду, в рамках іншої справи з іншим предметом). Тому, якщо спір в господарській справі залежить від дослідження обставин, які можливо встановити лише в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського (в рамках іншої справи) чи кримінального судочинства, провадження у господарській справі підлягає зупиненню. Якщо ж, обставини які підлягають з`ясуванню в господарській справі можливо встановити в рамках даної справи (у порядку господарського судочинства), суд, за наявності необхідної сукупності доказів зобов`язаний розглянути відповідну справу, оскільки немає об`єктивної неможливості вирішення спору.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний Закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Як встановлено апеляційним судом, предметом позову у справі № 924/1101/24 є вимоги зобов`язати звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0023 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька, 29 поруч із нежитловим приміщенням по вул. Козацькій, 31 в м. Славуті Шепетівського району Хмельницької області, шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди (вхідної групи) для здійснення підприємницької діяльності за власний рахунок.

Правовими підставами позову є положення ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. ст. 91, 116, 125, 126, 152, 211, 212 ЗК України, ст. ст. 1, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

В той же час, у справі № 560/19704/24 вирішується публічно-правовий спір, предметом якого є визнання протиправним та скасування п. 2 рішення Славутської міської ради від 25.10.2024 № 67-40/2024, яким зобов`язано Князьєву Т.С. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності біля будинку № 29 по вул. Козацькій в м. Славута, шляхом демонтажу тимчасової скляної споруди для здійснення підприємницької діяльності протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності цього рішення.

Таким чином, справа № 924/1101/24 є пов`язаною із адміністративною справою №560/19704/24 за складом учасників, водночас обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у господарському процесі, проте які мають значення для справи, та свідчать про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у адміністративній справі, позивач не наводить.

З огляду на викладене, відповідачем не доведено, а судом не встановлено існування обставин у справі № 924/1101/24, встановлення яких є необхідним для її вирішення та які не можуть бути здобуті в даному процесі, натомість будуть встановлені у справі № 560/19704/24, а відтак суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 924/1101/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 560/19704/24.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем засобами поштового відправлення було надіслано позовну заяву у даній справі відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення та із описом вкладення, тобто із дотриманням вимог ч. 7 ст. 42, ст. 172 ГПК України. Підтвердженням вказаного є фіскальний чек № 3000000067408 від 13.12.2024 із описом вкладення, що додані до позовної заяви. В той же час, норми ГПК України не містять вимоги надання позивачем суду доказів отриманням відповідачем поданої позивачем позовної заяви, тому доводи скаржника цій частині суд вважає необґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що на судові засідання від відповідача/його представника на адресу суду першої інстанції надходили клопотання про відкладення розгляду справи на інші дату, що підтверджується ухвалами Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2025, від 13.02.2025, від 24.02.2025, від 06.03.2025, від 13.03.2025, від 24.03.2025 та які були задоволенні судом. Проте, у жодне судове засідання ані відповідач, ані його представник не з`явилися. А відтак, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 202 ГПК України, враховуючи неодноразову неявку відповідача (його представника) у судові засідання, правомірно розглянув справу за його (їх) відсутності.

Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі № 924/1101/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП Князьєвої Т.С. - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Князьєвої Тетяни Сергіївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2025 у справі № 924/1101/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 23 червня 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.