Постанова від 19.06.2025 по справі 911/1012/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/1012/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Гапоненко Р.І.,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)

та на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 (суддя Янюк О.С.)

у справі №911/1012/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"

до 1) арбітражного керуючого Черненченка Дениса Альбертовича; 2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (нова назва Акціонерне товариство "Страхова компанія "ББС Іншуранс")

про відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого

у справі № 911/1012/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон"

до Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери".

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2023 затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника, згідно з яким заборгованість Боржника перед ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" становить 1453867,55 грн, з яких 1447709,55 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 6155,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів.

3. Постановою Господарського суду Київської області від 29.07.2013 визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2022 задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", визнано незаконною бездіяльність арбітражного керуючого (ліквідатора Боржника) Черненченка Д.А., відсторонено арбітражного керуючого Черненченка Д.А. від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство Боржника.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" подало заяву від 05.12.2022 про відшкодування шкоди (далі - Заява-1), заподіяної з вини арбітражного керуючого, в розмірі 1479208,85 грн та просило стягнути кошти таким чином:

- 744300,00 грн з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" за 2 страхові випадки (з урахуванням встановленого ліміту 50% від страхової суми за один страховий випадок) згідно з договором №046-0001131/01ВАК від 08.02.2022 строком дії до 09.02.2023;

- 734908,85 грн з арбітражного керуючого Черненченка Д.А.

6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023 замінено у справі кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" у частині кредиторських вимог до Боржника в сумах: 6155,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 1447709,55 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2023 відмовлено у задоволенні Заяви-1.

Стислий зміст заяви та заперечення на неї

8. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - Заявник) 29.07.2023 подало заяву про вирішення питань розподілу судових витрат у справі, пов`язаних із розглядом Заяви-1, в якій просило стягнути з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на користь Заявника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45500,00 грн (далі - Заява-2).

9. ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" подало заперечення проти Заяви-2, в яких зазначило, що між ним і ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" укладено додаток №1 до договору про відступлення права вимоги від 22.03.2023 №3-2023 (далі - Договір відступлення), згідно з яким відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до Боржника (сингулярне правонаступництво) за договором не охоплює правовідносин щодо зобов`язань нового кредитора з оплати грошової винагороди ліквідатору Боржника та / або судових витрат на правову допомогу, не тягне заміни сторони в зобов`язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого та судових витрат на правову допомогу в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначені витрати здійснює первісний кредитор.

Стислий зміст додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

10. Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2014, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, Заяву-2 задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на користь Заявника судові витрати на правничу допомогу в розмірі 36000,00 грн, а в іншій частині відмовлено.

11. Судові рішення мотивовано відсутністю заперечень зі сторони ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" та його правонаступника ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" в частині розміру заявлених витрат, обґрунтованістю судових витрат у розмірі 36000,00 грн. Водночас господарські суди відхилили доводи ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" про те, що він не є особою, яка повинна відшкодовувати судові витрати за результатами розгляду відповідного спору.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

12. ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову ухвалу та постанову, ухвалити нове рішення про відмову повністю у задоволенні Заяви-2 щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36000,00 грн.

13. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

14. Скаржник вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених в постановах від: від 04.02.2022 у справі №910/5201/18, від 21.08.2018 у справі №2/223/09 щодо застосування статей 1, 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 52, 512, 514 Цивільного кодексу України; від 13.10.2020 у справі №911/2115/19, від 11.11.2021 у справі №873/137/21 та додаткової ухвали від 02.06.2021 у справі №906/977/19 щодо застосування статей 123, 126, 129 ГПК України; від 16.02.2021 у справі №911/3411/14 щодо застосування статей 52, 512, 514, 524, 533-535 Цивільного кодексу України; від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 щодо застосування частин 4, 5-7, 9 статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат).

15. Також скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, зокрема, додатку №1 від 22.03.2023 до Договору відступлення.

16. Крім того, скаржник стверджує, що місцевий господарський суд неналежно повідомив його про призначення судового засідання в справі, допустивши описку в ухвалі від 22.08.2024 щодо назви боржника та виправив її уже після проведення засідання.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Інші учасники справи у встановлений судом строк відзиви на касаційну скаргу не подали.

Позиція Верховного Суду

18. Предметом касаційного перегляду є додаткова ухвала місцевого господарського суду щодо стягнення зі скаржника судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених Заявником у зв`язку з розглядом поданої скаржником Заяви-1.

19. За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

20. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

21. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

22. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини 1-2 статті 126 ГПК України).

23. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

24. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

25. При цьому разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України).

26. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

27. За загальним правилом інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 ГПК України).

28. Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

29. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

30. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

31. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

32. Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

33. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

34. У цій справі Заявник у відзиві на Заяву-1 не навів передбаченого статтею 124 ГПК України попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які він поніс / очікував понести у зв`язку з розглядом Заяви-1.

35. Однак місцевий господарський суд слушно виходив з того, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників.

36. Відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом, а не обов`язком суду, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Подібний за змістом висновок наведено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

37. Оскільки факт неподання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, а ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" та його правонаступник ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" не заявило заперечень у частині неподання зазначеного розрахунку, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні Заяви-2 через недотримання Заявником вимог статті 124 ГПК України.

38. Заяву-2 подано з дотриманням строків, установлених частиною 8 статті 129 ГПК України. Заявник у ній просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45500,00 грн.

39. На підтвердження зазначених витрат до Заяви-2 додано копії: заяви про надання професійної правничої допомоги від 15.12.2022; договору №1201/0121 від 01.12.2021 про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі - Договір), укладеного між Заявником та Адвокатським бюро "Голяр і партнери"; протоколу погодження договірної ціни до Договору від 15.12.2022; акта наданих послуг до Договору від 27.07.2023 та рахунку на оплату №1201/0121 від 27.07.2023.

40. Згідно з протоколом погодження договірної ціни до Договору від 15.12.2022 вартість однієї години роботи (послуг) поза судовим засіданням становить 2000,00 грн, а вартість адвоката у судовому засіданні, незалежно від тривалості такого засідання - 2000,00 грн.

41. Дослідивши надані Заявником докази щодо розміру витрат на правничу допомогу, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав обґрунтованими вимоги про відшкодування Заявнику понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в частині послуг, наданих Адвокатським бюро "Голяр і партнери", на суму 36000,00 грн.

42. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник по суті заперечує висновки господарських судів попередніх інстанцій лише в частині задоволення Заяви-2. Однак скаржник безпідставно стверджує про неврахування висновків Верховного Суду щодо можливого неприсудження стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всіх її витрат на професійну правову допомогу, необхідності врахування критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, складності справи, витраченого адвокатом часу, можливості зменшення зазначених витрат тощо (постанови від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 11.11.2021 у справі №873/137/21, додаткова постанова від 07.11.2019 у справі №905/1795/18).

43. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що господарські суди визнали такими, що не відповідають критерію реальності (їх дійсності та необхідності) витрат за такі послуги: складання заяви від 04.01.2023 про поновлення строків для подання відзиву (вартість 500,00 грн); складання заяви від 04.01.2023 про передачу справи за належною підсудністю, включаючи пошук судової практики (вартість 2000,00 грн); складання заяви від 16.05.2023 про залишення без руху Заяви-1 (вартість 2000,00 грн); складання та надсилання заяви від 04.01.2023 про виконання ухвали суду (вартість 500,00 грн); складання та надсилання через систему "Електронний суд" заяви від 08.05.2023 у порядку частини 8 статті 129 ГПК України щодо надання судових витрат, які відповідач поніс або має понести (вартість 500,00 грн); складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат від 27.07.2023 та доказів судових витрат (вартість 4000,00 грн).

44. Водночас у касаційній скарзі не наведено конкретних доводів щодо невідповідності певних інших послуг (окрім перелічених), наданих адвокатом Заявнику та наведених у Заяві-2 і доданих до неї доказах, критеріям співмірності, реальності, розумної необхідності тощо.

45. Натомість скаржник наголошує, що він не є особою, яка повинна відшкодовувати судові витрати за результатами розгляду відповідного спору, посилаючись на зміст додатку №1 до Договору відступлення, який є його невід`ємною частиною. Скаржник доводить, що згідно з умовами зазначеного додатку відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до Боржника (сингулярне правонаступництво) не охоплює правовідносин щодо зобов`язань нового кредитора з оплати грошової винагороди ліквідатору Боржника та / або судових витрат на правову допомогу, не тягне заміни сторони у зобов`язанні щодо оплати послуг арбітражного керуючого та судових витрат на правову допомогу в порядку статті 52 ГПК України, а такі витрати здійснює первісний кредитор.

46. Щодо наведених аргументів господарські суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2023 задоволено заяву ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про заміну кредитора його правонаступником ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" з огляду на умови Договору відступлення. У той час як Додаток №1 до Договору відступлення до заяви про заміну кредитора його правонаступником надано не було.

47. За змістом Договору відступлення, ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" передає новому кредитору ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" усі права кредитора у справі про банкрутство Боржника, у тому числі відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого згідно зі статтею 25 КУзПБ.

48. Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2023 відмовлено у задоволенні Заяви-1, яка стосується саме вимог про відшкодування зазначеної шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого на підставі статті 25 КУзПБ. При цьому місцевий господарський суд у зазначеній ухвалі встановив, що ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" є правонаступником ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у спірних правовідносинах, а в резолютивній частині ухвали зазначив про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", правонаступником якого є ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон".

49. Тобто на момент вирішення по суті спору щодо відшкодування шкоди, визначеної в Заяві-1, ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" було учасником зазначених правовідносин, стороною відповідного спору, підтримувало Заяву-1, брало участь через свого представника в судовому засіданні з її розгляду. Тому господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом Заяви-1, з огляду на відмову в її задоволенні підлягають покладенню на ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" як процесуального правонаступника заявника зазначеної заяви в спірних правовідносинах та сторони відповідного спору з її розгляду.

50. Посилання скаржника з наведеного питання на правові висновки Верховного Суду, викладені постановах від 04.02.2022 у справі №910/5201/18 і від 21.08.2018 у справі №2/223/09, підлягають відхиленню, оскільки вони стосуються вирішення питання щодо заміни кредитора його правонаступником у частині стягнення на користь арбітражного керуючого грошової винагороди, стягнутої господарським судом за попередній період (до відступлення права вимоги). Тобто правовідносини в зазначених справах не є подібними до цієї справи, відповідно, зазначені постанови не містять висновків щодо застосування положень статті 129 ГПК України щодо наявності / відсутності підстав для покладення судових витрат на особу, яка стала правонаступником у відповідних правовідносинах до вирішення спору по суті.

51. Також нерелевантними до правовідносин у цій справі є висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 13.10.2020 у справі №911/2115/19 (в якій вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат шляхом їх стягнення на користь позивача з третьої особи); від 16.02.2021 у справі №911/3411/14 (щодо розгляду питання про заміну позивача (стягувача)), позаяк під час ухвалення оскаржуваних судових рішень подібні питання не вирішувались. Додаткова ухвала від 02.06.2021 у справі №906/977/19 не є постановою Верховного Суду в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

52. Крім того, Верховний Суд бере до уваги доводи скаржника про те, що у вступній частині ухвали Господарського суду Київської області від 22.08.2024 про відкладення судового засідання щодо розгляду Заяви-2 на 28.10.2024 допущено описку щодо назви боржника (замість Відкритого акціонерного товариства "СБК-Прогрес" зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма-Світанок"). Зазначену описку виправлено ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2024, тобто після розгляду Заяви-2 по суті.

53. Однак Верховний Суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що наведена описка призвела до неналежного повідомлення скаржника про призначення судового засідання та позбавила його права на участь у судовому засіданні з наданням своїх пояснень, позаяк у вступній частині ухвали Господарського суду Київської області від 22.08.2024 правильно зазначено номер справи та назву заявника, а в описовій частині - зміст Заяви-2 із зазначенням найменувань як ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", так і його правонаступника в спірних правовідносинах ТОВ "ВКП "Автофургон". Тобто зазначена ухвала містила достатньо відомостей для того, щоб скаржник міг бути обізнаним зі змістом питання, призначеного до розгляду на 28.10.2024, та скористатися своїм правом на участь у відповідному судовому засіданні.

54. Водночас скаржник у касаційній скарзі не наводить конкретних доводів чи доказів, які він не зміг вчасно надати місцевому господарському суду через наявність зазначеної описки та які з порушенням вимог частини 3 статті 269 ГПК України не прийняв до уваги господарський суд апеляційної інстанції. Також скаржник не доводить факту незабезпечення його участі в судових засіданнях апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених ними обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

56. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі №911/1012/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік